Зміст:
Шадринський гусак: опис породи та характеристики, розведення та догляд, раціон
У Сибіру та приуральських областях популярна шадринська порода, що з’явилася в результаті приручення диких гусей, що отримала нинішні ознаки завдяки тривалим селекційним роботам. Шадринського гусака не можна назвати високопродуктивним у м’ясному та яєчному плані, зате представники породи мають міцний імунітет, адаптовані до північних кліматичних умов, некапризні у догляді.
Трохи історії
Наприкінці 17 століття у селищах поблизу південноуральського міста Шадрінська приручили диких гусей, відібрали найкращих особин для розведення. Декілька століть проводилися селекційні роботи, в результаті вийшли великі птахи з міцним імунітетом та адаптованістю до суворих кліматичних умов Сибіру та Уралу.Селекція продовжується: ще потрібно підвищення продуктивності, виправлення екстер’єрних недоліків.
Є цікава легенда про шадринських гусей. Наприкінці 17 століття Шадринську міський чиновник вкрав кошти, зібрані купцями для пожежників. Коли прийшла літня спека, спалахнула околична споруда, а вітряна погода сприяла перекиданню полум’я на сусідні дерев’яні будинки. Пожежникам було важко боротися з вогнем, півміста вигоріло.
Розлючені городяни пригрозили написати скаргу імператриці на злодія-чиновника. Але той поспішив виправдатись перед Катериною Великою, написав їй доповідного листа. У ньому вказав, що половина будинків згоріла з Божої волі, з уцілілих будівель «таргани біжать у поля», а отже, і решта будинків теж скоро охопить вогонь. А щоб для городян це не стало несподіванкою, нехай імператриця вкаже їм «зібрати пожитки і навмисне підпалити частину, що залишилася».
Катерині доповіли про лист хитромудрого та спритного чиновника.Та відповіла: «Який гусак шадринський! Цікаво на нього глянути». Імператриця сказала так про чиновника, але в уральській губернії, куди було відправлено наказ, зрозуміли все буквально. І замість злодюгу-чиновника послали до столиці місцевих гусей.
Гусей приготували до посольського обіду. Імператриці та високопоставленим гостям частування сподобалося. Шадринських гусей стали регулярно постачати на царську кухню.
Характеристика та зовнішній вигляд породи
Шадринські гуси відрізняються міцною, помірно вгодованою статурою, розвиненою мускулатурою. Черево підтягнуте, з незначними жировими відкладеннями. Кінцівки короткі, з міцним скелетом. Голова невелика, дзьоб прямий, шия недовга, груди помірно опуклі.
Головна анатомічна відмінність шадринської гуски від інших порід – укорочений хребетний стовп. Хребців 16, це на 2 менше від стандартної кількості.
Опис та продуктивність шадринської породи наведені в таблиці.
| Самця – 6-7 кг, самки – 5-6 кг |
| самця – 75-80 см, самки – 70-75 см |
| 160-165 см |
| 43-48 см |
| сірий, білий, строкатий сіро-білий, дзьоб оранжевий, лапи світло-рожеві з жовтизною |
| 30 яєць вагою 160-170 г |
| 90 % |
| до 400 г |
М’ясна продуктивність невисока, але м’ясо ніжне, дієтичне. З печінки шадринського гусака готують паштети. Гусячий жир, багатий на корисні речовини, використовується при виробництві косметичних засобів та медичних препаратів.Пух шадринських гусей жорсткуватий, не підходить для подушок і ковдр.
Плюси та мінуси шадринських гусей
Плюси і мінусиадаптовані до холодного клімату та різких вітрів;витривалі, живучи;активні, самостійні;швидко звикають до умов проживання;непримхливі у догляді;дають смачне, м’яке, дієтичне м’ясо;дають жир із лікувальними властивостями.незначні анатомічні дефекти – недовга шия та укорочені кінцівки;низька м’ясна продуктивність.
Вимоги до змісту та догляду
Шадринська порода непримхлива у догляді. Пташник роблять дощатим, дах – шиферним або руберойдовим. Головне – не повинно бути жодної щілини, гуси хворіють від протягу. Як настил використовують суміш тирси, соломи та соняшникової лушпиння.Підстилку, що забруднилася, регулярно змінюють.
Територія для вигулу має бути просторою. Гуси люблять купатися. Якщо поблизу немає природного водоймища, слід спорудити для птахів басейн. Влітку над майданчиком для вигулу натягують навіс, що захищає гусей від полуденного сонця та дощу.
До температури шадринські гуси несприйнятливі, але найкомфортніша в пташнику – 12-18 °C. Взимку вихованці не мають дискомфорту у дворі при температурі до 20 °C зі знаком мінус. Коли температура опускається нижче, із пташника їх випускати не варто. Головне – відсутність вогкості. У суворі зими стіни утеплюють, встановлюють обігрівачі.
Годівниці та напувалки краще встановити дерев’яні та пластикові. До металевого інвентарю у морозну зиму лапи гусей можуть примерзнути. Щоб птахи не давили один одного під час їди, годівниці встановлюють, враховуючи кількість особин у пташнику. На одну особину повинно припадати 15 см довжини годівниці.
Раціон та норми споживання
Влітку гуси знаходяться на випасі, самостійно добувають їжу. Основа літнього корму – пасовищні трави. Щоб підвищити м’ясну продуктивність, раціон доповнюють злаками та соковитим рослинним кормом. Добова порція на особину складає:
- 30 г кукурудзи;
- 90 г ячменю;
- 30 г гороху;
- 40 г висівок;
- 100 г вареної картоплі;
- 300-400 г буряка;
- 4 г крейди, черепашника, піску.
Докорм до трав’яного раціону виробляють 2 рази на день: вранці та ввечері. Дорослий гусак на добу повинен отримувати 700 г трави та 400-500 г варених овочів. У зимові місяці для зміцнення імунітету гусей та забезпечення приросту ваги добову порцію збільшують, у раціон додають комбікорм. У напувалці свіжа вода має бути завжди.Взимку воду підігрівають до кімнатної температури, не допускають її заледеніння.
Тонкощі розмноження
Самці стають статевозрілими до 9-місячного віку, статева зрілість самок настає у 9,5 місяці. Молоді шадринські гуски висиджують близько 30 яєць за сезон. Середня вага яйця від молодої особини – 150 г, гуски старші за однорічний вік несуть яйця вагою до 170 г. На кількість відкладених за сезон яєць впливає тривалість світлового дня, для максимального результату вона повинна бути 15 годин.
У шадринських гуски сильно розвинений материнський інстинкт. Інкубатор не потрібний, а якщо не заплановано розведення, то яйця з-під птиці слід прибирати.
Шадринські гусята міцні, розвинені. Через 2-3 доби їх можна випускати на пасовищі.До 5 місяців, при гарному годуванні, гусенята досягають 5 кг. Незважаючи на холодостійкість шадринської породи, молодняк у зимові місяці слід тримати у приміщенні, де температура стабільно тримається на позначці 18-20 °C.
Захворювання та вакцинація
У шадринських гусей міцний імунітет. Хвороби з’являються лише при неправильному утриманні та годівлі, недотриманні гігієни в пташнику. Особливо схильні до інфекції пташенята, у яких організм ще недостатньо зміцнів.
Для запобігання інфекційним хворобам важливо своєчасно вакцинувати гусенят. Вакцину ставлять від найпоширеніших і найнебезпечніших інфекцій:
- Вірусний ентерит. В обов’язковому порядку ставлять живу вакцину молодняку в 22-28-денному віці, дорослим особинам вперше за 45 днів до відкладання яєць, вдруге – через 2 тижні.
- Пастерельоз. Ставлять живу або вбиту вакцину (мінімум через 5 діб після використання ліків).
- Паратиф. Умовно інфікованих гусенят перорально вакцинують у 2-4-денному віці, якщо не проводилася вакцинація до яйцекладки. Якщо вироблялася, то у 8-10-денному віці. Дорослих гусей вакцинують за місяць до входження у продуктивний період, 2 рази з проміжком у 5 днів.
Для профілактики аспергільозу, колібактеріозу, нейсерріозу, інших інфекційних та паразитарних патологій необхідно дотримуватись санітарних норм та правил утримання гусей, забезпечувати якісний та збалансований раціон, давати птахам вітамінні добавки. Щороку, коли з’являються гусята, слід проводити у пташнику генеральне прибирання, поверхні обробити каустичною содою, покрити вапном. Годівниці та напувалки необхідно очищати щотижня.
Шадринська
Порода була виведена на території Пермської губернії біля міста Шадринськ триста років тому. Предками шадринських гусей були звичайні сірі гуси, які довгий час вважалися дикими. Щоб порода була більш досконалою, серед диких гусей відбирали тільки найбільш гідних представників з найкращими якостями.
Стандарт породи
Шадринські гуси різноманітні за забарвленням пір’я. Прийнято відрізняти 3 різновиди: білі, сірі і строкаті. У цих птахів короткий тулуб, коротка шия, короткі ноги, невелика голова, дзьоб і ноги – помаранчеві, на животі присутня невелика жирова складка.
Це середньо-важкий тип. Зрілі особини шадринських гусей досягають у вазі від 4,5 до 7 кг залежно від статі і підгодівлі.
Господарська характеристика
Породі притаманні переваги: пристосування до суворих кліматичних умов, хороша життєздатність, відмінні смакові якості м’яса, високий рівень запліднених яєць, активність, невибагливість в їжі, можливість вживати всі види зернових культур.
Гуски добре насиджують яйця. Самка здатна відкласти за один цикл 25-30 яєць масою 140-170 г. У віці 5 місяців вага молодняка становить понад 5 кг.
Шадринский гусь — описание породы
Шадринские гуси не обладают выдающимися экстерьерными характеристиками и рекордными продуктивными качествами, но это не снижает интереса к ним. Благодаря крепкой конституции и устойчивости к суровым климатическим условиям эта порода считается одним из лучших вариантов для разведения на Урале и в Сибири.
Происхождение
Шадринская порода происходит от диких гусей. Об этом говорит наличие шестнадцати шейных позвонков (у более поздних пород их семнадцать или восемнадцать). Точная история происхождения названия неизвестна. По одной из версий шадринские гуси были выведены одновременно с основанием одноименного города в Зауралье – произошло это в конце XVII века. По другой версии название появилось из-за курьезного случая.
Глава Шадринска присвоил выделенные на пожарную команду деньги. В городе случился серьезный пожар. Опасаясь возможного расследования, чиновник написал в Санкт-Петербург доклад. Курьезные оправдания дошли до императрицы, которая назвала его «гусем шадринским» и пожелала увидеть.
Бумага с резолюцией императрицы была перенаправлена в Шадринск. Изворотливый вельможа отправил в столицу птиц местной породы, указав в сопроводительной грамоте, что это и есть знаменитые шадринские гуси. Чем завершилась история с градоначальником достоверно неизвестно, но подарок «пришелся ко двору». Была налажена поставка птиц во дворец. Их вкус понравился и заморским вельможам, что способствовало распространению шадринской породы за пределы России.
Описание породы
Экстерьер у шадринских гусей ничем не примечателен. Окрас может быть серо-белым (пестрым), белым и серым. Спина и крылья имеют обычно более темный оттенок, в сравнении с грудью. У серого подвида живот белый. На крыльях по краю проходит светлая окантовка, создающая эффект чешуи.
Туловище у птиц короткое, мускулистое, с широкой грудью. Лапы крепкие, оранжевого цвета. На животе присутствует жировая складка. Шея недлинная (короче, чем у других пород), утолщенная. Голова маленькая. Крылья плотно прижаты к телу. Хвост небольшой, слабо приподнятый или горизонтальный. Характер у птиц спокойный. Гуси выносливые, хорошо приспособленные к суровому климату. Иммунитет у них сильный.
Описание продуктивных качеств
Шадринский гусь имеет средние показатели по весу. Самцы откармливаются до 6-7 кг, самки весят около 4.8-5 кг. Мясо обладает отличным вкусом, оно сочное, не очень жирное (при правильном откорме). Яйценоскость у гусынь низкая – на протяжении года они откладывают 30-36 яиц весом 130-150 г. При выращивании шадринской породы гусей фермер получает дополнительный доход от продажи пуха (особенно интересна в этом плане белая разновидность). Высоко ценится и гусиная печень.
Разведение
Шадринские гуси разводятся внутри породы, нужно лишь правильно составить семьи. Между производителем и самками не должно быть родственных связей, иначе не избежать вырождения. Можно выбрать самца в соседнем хозяйстве, сделав обмен или купив его.
На одного производителя должно приходиться 2-3 самки – при таком соотношении удается добиться хорошей оплодотворяемости. Выбираемые особи должны соответствовать породным характеристикам, иметь крепкое здоровье. Не допускаются к размножению птицы с дефектами.
Половая зрелость наступает в 9-10 месяцев. Производителей для молодых самок выбирают возрастом постарше. Они должны быть крепкими, активными, но не очень тяжелыми. Некоторые самцы становятся однолюбами – спариваются только с одной самкой. Таких обычно отбраковывают.
После спаривания гусыни начинают нести оплодотворенные яйца. Инстинкт к насиживанию у них сохранен, поэтому при небольших объемах можно обойтись без инкубатора. Самки шадринской породы заботятся о потомстве. Им помогают гусаки – они защищают свое семейство от подстерегающих опасностей.
Если яиц много или не хочется терять продуктивность гусынь, стоит проводить искусственную инкубацию.
Инкубация
Несушки заканчивают кладку в 12-13 часов. Яйца собирают ежедневно. Для инкубации выбирают чистые экземпляры среднего размера с ровной скорлупой, без наплывов и перетяжек. Их проверяют с помощью овоскопа, отбраковывая те, что имеют смещенную воздушную камеру, два желтка, микротрещины, посторонние включения и другие дефекты. Хранят яйца при +8…+15°C и относительной влажности 75-80%. Хорошая выводимость сохраняется не дольше десяти дней.
Инкубация длится месяц. Температуру в процессе выведения снижают с 37.8°C до 37.5°C. Влажность увеличивают к концу инкубации с 70 до 90%. За пару дней до окончания программы яйца перестают поворачивать – до этого выполняют поворот минимум 4 раза в сутки. С середины цикла кладку начинают охлаждать – процедуру проводят дважды в день по 15 минут.
Птенцов шадринской породы в первую неделю содержат в брудере с плотностью посадки 20 голов на 1 кв.м. Через неделю их рассаживают, оставляя 15 голов – гуси быстро растут.
Температура сразу после вылупления: +30°C. Каждые три дня ее снижают на 1-2°C и останавливаются в итоге на +18…+20°C. Уровень влажности – 65-70%. До восьмого дня жизни гусят содержат при круглосуточном освещении. Затем начинают постепенно сокращать световой день. К трехнедельному возрасту оставляют 10 часов. В этот же период самок и самцов расселяют.
В первый день жизни птенцам дают вареное яйцо в измельченном виде. Кратность подачи корма – 8 раз в сутки. В поилки наливают кипяченую воду. На следующий день рацион расширяют. К яйцу добавляют рубленую зелень, запаренную кашу.
В дальнейшем количество кормлений сокращают – в недельном возрасте достаточно шести раз, в трехнедельном – четырех. В меню постепенно добавляют зерновые, овощи, рыбную и костную муку, бобовые и другие продукты. Обязательно поголовье обеспечивают источниками кальция (известняком, мелом, ракушкой) и гравием. В трехнедельном возрасте птенцы уже активно пасутся, проводя на улице в хорошую погоду до шести часов в день.
В описании шадринской породы указывается неприхотливость гусей к условиям содержания. Летом птиц содержат в огороженном вольере. Для защиты от непогоды и ветра устраивают навес. При наличии вблизи места содержания чистого водоема и заливного луга фермер может сэкономить на откорме. Птиц выпускают гулять. В течение дня они самостоятельно добывают себе пропитание – поедают траву, водную растительность, другой подножный корм.
Если водоема и пастбища нет, придется обеспечить поголовье скошенной травой. Дополнительно к зеленому корму дают зерновые, овощи, минеральные добавки, гравий. Для купания можно установить большое корыто или устроить искусственный пруд. Гнезда размещают в затенении (одно на трех несушек). Под навесом располагают кормушки и поилки. Периодически птицам дают почистить перья в смеси из песка, золы, кормовой серы.
Зимой гуси шадринской породы без вреда для здоровья гуляют в морозные дни – главное, чтобы не было сильного ветра. В птичнике устраивают толстую подстилку (до 30 см). Ее регулярно обновляют, не допуская появления сырости. Температура в помещении не должна опускаться ниже -5°C. Противопоказаны сквозняки – щели следует заделать. Обязательна хорошая вентиляция. Обогрев не требуется.
Чтобы питомцы лучше поедали корма, предусматривают освещение. Поилки утепляют или регулярно добавляют туда теплую воду, чтобы не образовывалась корка льда и птицы не испытывали жажды. Если на земле лежит снег, то это частично компенсирует потребность в воде.
Уборки проводят регулярно, за чистотой кормушек и поилок следят. Генеральную чистку выполняют при смене сезона – убирают старую подстилку, поверхности белят, пол посыпают гашеной известью, инвентарь дезинфицируют.
Кормление
В описании породы указывается – шадринские гуси быстро набирают вес на стандартном корме. Летом, при наличии выпаса, достаточно двух кормлений. В холодный сезон кратность подачи корма увеличивают. На зиму заготавливают силос в качестве полезной витаминной добавки.
Утром (в 7.00) дают сухую кормовую смесь. Полезно вводить в рацион пророщенные зерна. Днем (в 15.00) приходит черед влажных мешанок – их делают из запаренного зерна, овощей, сенной трухи, витаминно-минеральных комплексов. Вечером (в 20.00) в кормушки насыпают зерновую смесь на основе кукурузы, пшеницы, ячменя, овса. В отдельные емкости накладывают мелкий гравий, молотую ракушку и известняк.
За месяц до яйцекладки гусынь переводят на специальный откорм – дают зерновые, бобовые, овощи, костную и рыбную муку, жмых, шрот. За неделю до кладки добавляют витаминный комплекс, предназначенный для несушек.
Заключение
Гуси шадринской породы крайне неприхотливы. Они редко болеют, подходят для выращивания в регионах с неблагоприятным климатом. Специальных условий им создавать не нужно – достаточно своевременно кормить, обеспечить защиту от сквозняков, осадков и ветра, поддерживать чистоту в месте содержания. Гусыни самостоятельно выводят птенцов и хорошо заботятся о своем выводке. Минус породы – средние показатели по мясу и яйцам.