Садові лікарські рослини

У цю велику категорію включено рослини, органи яких використовують як сировину для виготовлення лікувальних препаратів, що застосовуються як в офіційній, так і в народній медицині, а також у ветеринарії. Слід сказати, що рослин, визнаних традиційною медициною лікарськими, усього 21000, але народні цілителі застосовують у своїй практиці значно більшу кількість цілющих рослин.

Представники цієї категорії поділяються на офіційні, фармакопейні та лікарські рослини народної медицини. Кожна рослина категорії лікарських повинна містити хоча б одну речовину з лікарськими властивостями. Іноді вона сконцентрована в листі, іноді в квітках, бруньках, коренях або стеблах, але часто буває, що тією чи іншою мірою ця речовина міститься в усіх органах рослини.

Сьогодні з більш ніж трьох тисяч лікарських препаратів трохи менше половини виробляється з рослин, але з року в рік число таких ліків збільшується. Щоб виростити на своїй ділянці здорову рослину з сильно вираженими цілющими властивостями, потрібно створити для неї оптимальні умови, а при зборі лікарської сировини важливо знати, в якому саме органі зосереджена лікарська речовина та в який період вегетації її в рослині найбільше.

15 чудесних застосувань базиліка

Багатьма базилік сприймається тільки як пряна трава, однак ця рослина має також цілющі властивості та здатна якщо не вилікувати від недуги, то значною мірою полегшити хворобливий стан. Людство застосовує базилік у кулінарних і лікувальних цілях уже близько п’яти тисячоліть. У кулінарії за цей час він заслужив титул короля пряних трав. Сьогодні існує безліч сортів цієї трави, що відрізняються зовнішнім виглядом, смаком і пахощами.

Аралія: вирощування та догляд, властивості, види

Аралія (лат. Aralia) – рід квіткових рослин родини Аралієвих, ареал яких охоплює субтропіки, тропіки та частково райони з помірним кліматом Азії, Австралії, Північної та Центральної Америки. Рід налічує близько 70 видів, але в культурі вирощується переважно декоративна, лікарська й медоносна рослина аралія маньчжурська.

Бадан: вирощування з насіння, види і сорти

Трава бадан, або бергенія (лат. Bergenia), утворює рід багаторічних рослин родини Ломикаменевих. Виростають ці багаторічні трави в помірному поясі від Кореї і Китаю до країн Середньої Азії, оселяючись у тріщинах скель або на кам’янистому ґрунті. У культуру бадан введено в середині XVIII століття як «каменеломку товстолисту», проте потім його вивели в окремий рід і дали латинську назву на честь німецького ботаніка Карла Августа фон Бергена. Науковцям відомо 10 видів бадану, деякі з них вирощують у культурі. Окрім того, селекціонери вивели десятки сортів і гібридів бадану.

Барвінок: вирощування в саду, види і сорти

Рослина барвінок (лат. Vinca) представляє рід вічнозелених і листопадних сланких напівчагарникових або багаторічних трав’янистих рослин родини Барвінкові, що зростають в Азії, Північній Африці та Європі. З латини vinca перекладається як «обвивати», і це характеризує здатність барвінку стелитися по землі і виживати в суворих умовах, через що трава барвінок стала символом життєвої сили і живучості.

Болиголов: вирощування, властивості, види

Болиголов (лат. Conium) рід трав’янистих дворічників родини Зонтичні. Наукова назва роду походить від грецького слова, яке перекладається як «дзиґа». Поширені болиголови в Малій Азії, Європі та Північній Африці, де вони ростуть на узліссях, вапнякових схилах, луках, а також як бур’яни біля людського житла. Рід представлений усього чотирма видами. Найбільше в культурі відомий болиголов плямистий.

Борщівник: як боротися з рослиною-паразитом, види

Борщівник (лат. Heracleum) – рід родини Зонтичні, що налічує за різними джерелами від 40 до 70 видів рослин, поширених у районах із помірним кліматом Східної півкулі. Деякі види борщівника вирощують як силосні або харчові рослини, є види, що мають лікарські властивості, а деякі представники роду вирощуються як декоративні рослини. Але один борщівник становить серйозну небезпеку.

Буркун: вирощування в саду, властивості, види

Буркун (лат. Melilotus) – рід трав’янистих малолітників родини Бобові. Це цінні кормові та сидеральні рослини, які культивують понад 2000 років. Деякі види вирощують як лікарські рослини. У побуті буркун називають також сірозіллям і солодкою конюшиною. Виростають представники роду на луках, пустирях і покладах в Азії і Європі й мають своєрідний аромат.

Валеріана: властивості, протипокази, збір

Валеріана лікарська (лат. Valeriana officinalis), або котяча трава – вид роду Валеріана родини Жимолостеві. Батьківщиною рослини є Середземномор’я. Поширена вона в субтропічній і помірній зонах. Зростає валеріана серед заростей чагарників, на заболочених і низинних луках, болотах, галявинах і узліссях. Відома валеріана лікарська та її цілющі властивості давно: Авіценна, Пліній і Діоскорид вважали, що ця рослина здатна зміцнювати й заспокоювати головний мозок та керувати думками людини.

Вербозілля: вирощування в саду, розмноження і види

Рослина вербозілля (лат. Lysimachia) – рід трав’янистих багаторічників, однорічників і дворічників родини Первоцвітові. Вербозіллям рослину називають за схожість його листя з листям верби. У народі вербозілля також відоме як кривавник, ранник, зімодра. Наукову назву рослині дано на честь Лісімаха – одного з полководців Олександра Македонського, який став згодом правителем Фракії й царем Македонії. Довгий час помилково вважалося, що саме він відкрив вербозілля.

Верес: вирощування в саду, види і сорти

Трава верес звичайний (лат. Calluna vulgaris) – вічнозелена рослина, єдиний вид роду Верес родини Вересові, що нараховує сьогодні близько 500 сортів, багато з яких мають високі декоративні якості. Верес росте в Європі, простягаючись від тундри до зони хвойно-широколистяних лісів, у Гренландії, Північній Африці, на Азорських островах, у помірному поясі Азії і на Атлантичному узбережжі Північної Америки, полюбляючи ліси, торф’яні болота і згарища.

Гаультерія: вирощування, догляд, властивості, види

Гаультерія, або гаултерія, або готьєрія, або гольтерія (лат. Gaultheria) – рід родини Вересові, що складається приблизно зі 180 видів, які виростають у Північній і Південній Америці, Азії, Австралії та Новій Зеландії. Названо рід було на честь одного з перших дослідників рослинного світу Канади, французького ботаніка й лікаря Жана-Франсуа Готьє. Кілька видів гаультерії вирощуються в садовій культурі як декоративні рослини.

Гіностема: властивості, вирощування, види

Гіностема (лат. Gynostemma) – рід трав’янистих рослин родини Гарбузові, поширених у тропіках Південно-Східної Азії від Японії до Гімалаїв і від Малайзії до Нової Гвінеї. Тільки в Японії можна зустріти до півтора десятка видів гіностеми, причому дев’ять із них – ендеми. У культурі вирощується вид гіностема п’ятилиста (лат. Gynostemma pentaphillum) – рослина, яку інакше називають травою безсмертя, тайським чаєм, південним женьшенем, а ще такими незрозумілими іменами, як «цзяогулань» або «джіаогулан».

Грицики: вирощування в саду, застосування, види

Грицики (лат. Capsella) – рід трав’янистих рослин родини Капустяні. Наукова назва capsella перекладається з латини як «скринька» й описує форму плодів представників роду. Рослина грицики звичайні (лат. Capsella bursa-pastoris) є лікарською рослиною, найпоширенішим у культурі видом роду. Ця рослина-космополіт виростає повсюдно в тропічних і помірних зонах земної кулі. Видовий епітет bursa-pastoris в дослівному перекладі означає «сумка пастуха». Народні назви цієї рослини – горобине око, дика гречка, калитник, мисочки, мішечки. Місце походження виду досі не визначено.

Деревій: вирощування в саду, властивості, види

Деревій – великий рід родини Складноцвіті, або Айстрові, що налічує близько 150 видів. Рослина деревій звичайний (лат. Achillea millefolium), або серпоріз, кривавник, маточник тощо є типовим видом роду деревій. Назва роду походить від імені «Ахілл»: цей міфічний герой застосовував деревій для заліковування ран. Видовий епітет («mille» – тисяча, «folium» – листок) рослина отримала через численні сегменти листка. Поширена рослина в Європі й Азії, занесено її й на інші континенти.

Дерен: вирощування, розмноження, види і сорти

Рослина дерен (лат. Cornus) належить до роду родини Деренові, представників якого в природі налічується близько п’ятдесяти. Найчастіше це листопадні деревні рослини – чагарники або дерева, але іноді це трав’янисті багаторічники або деревні зимовозелені рослини. Рід Дерен складають чотири підроди. Про походження назви «дерен» мовознавці досі сперечаються, а ось тюркське слово «кизил» (так теж часто називають дерен) означає «червоний» – мабуть, за кольором ягід найвідомішого виду дерену. Поширені рослини цього роду у Східній і Південній Європі, на Кавказі, в Малій Азії, Китаї та Японії.

Дягель лікарський: вирощування, властивості, види

Дягель лікарський (Archangelica officinalis), або дудник лікарський – трав’яниста рослина, вид роду дягель родини Зонтичні. Родом ця рослина з півночі Євразії. У культурі дягель вирощують як лікарську, ароматичну та декоративну рослину. Інакше цю рослину називають дяглицею або дзенгелем, а в Європі – ангелікою або ангельською травою. У Центральну Європу дягель було завезено зі Скандинавії в XV столітті, звідти він поширився в інші регіони.

Елеутерокок: властивості, вирощування, види

Елеутерокок (лат. Eleutherococcus) – рід колючих дерев і чагарників родини Аралієвих, у який входить близько 30 видів, що ростуть на території від південно-східного Сибіру до Японії, а далі на південь до Філіппінських островів. Найбільша різноманітність видів спостерігається в центральному та західному регіонах Китаю. Найпопулярнішим лікарським і декоративними садовими чагарником є елеутерокок колючи (Eleutherococcus senticosus).

Енотера (ослинник): вирощування в саду, види

Енотера (лат. Oenothera) – великий рід рослин родини Онагрових, представлений за різними джерелами 80-150 видами, серед яких трав’янисті рослини та напівчагарники найрізноманітнішого вигляду, поширені здебільшого в Європі й Америці. Інші назви енотери – ослинник, ослова трава, перелет, веслин, люлочник, дівенна, жовтець, коров’як, крокос, купино, коров’яче масло, миколайки, натягач, жовта фіалка, рапунцель, нічна свічка тощо. Наукова назва роду «енотера» складається з двох грецьких коренів, які перекладаються як «вино» та «дикий звір»: у стародавні часи вважалося, що хижака, який понюхав рослину, оброблену вином із ослинника, можна швидко приручити.

Еритроній: вирощування і догляд в саду

Еритроній (лат. Erythronium) – рід трав’янистих багаторічників родини Лілійні, представники якого виростають у природі в гірських лісах Північної Америки, Європи, Південного Сибіру, Маньчжурії та Японії. Згадку про цей ранньовесняний ефемероїд можна знайти в працях Діоскорида. Латинську назву роду дав Карл Лінней, і утворена вона від грецького імені одного з видів. Деякі види еритронія (кавказький, японський і сибірський) вважаються зникаючими й занесені до Червоної книги. Усього ж у роду 29 видів, і деякі з них вирощуються як культурні рослини.

Ехінацея: вирощування в саду, види і сорти

Квітка ехінацея (лат. Echinacea) належить до роду багаторічників родини Айстрові, або Складноцвіті, що налічує 9 видів. Родом ехінацея зі сходу Північної Америки. З грецької мови назва рослини перекладається як «їжакова» або «колюча, як їжак». Найвідоміший вид у роду – ехінацея пурпурова, вона ж рудбекія пурпурова, яка широко застосовується в народній і традиційній медицині, а також у декоративному садівництві.

Ешольція: вирощування з насіння, посадка й догляд

Каліфорнійський мак, або ешольція, використовується не лише для прикраси парків. Її вирощують на присадибних ділянках в сусідстві з нарцисами, крокусами, тюльпанами, пушкінією, гвоздикою, айстрами, дельфінієм або агератумом.

Сьогодні ешольція представлена в культурі безліччю сортів, у тому числі й гібридних.

Крім декоративної цінності, ешольція має і лікувальні властивості: седативну, знеболюючу і спазмолітичну. Її використовують для лікування безсоння, підвищеної тривожності, ниркової та печінкової кольок.

У нашій статті міститься інформація, яка допоможе вам без особливих клопотів виростити ешольцію на своїй ділянці.

Женьшень: вирощування, властивості, види

Женьшень (лат. Panax) – рід трав’янистих багаторічників родини Аралієвих, що налічує 12 видів, поширених у Північній Америці й Азії – в Китаї, Тибеті, на Далекому Сході, в Алтаї. Ця рослина здавна відома як лікарська та застосовується переважно як адаптоген і тонізуючий засіб. У Китаї і Кореї корінь женьшеню використовують у кулінарії. Представники традиційної китайської медицини вважають, що женьшень дає сили й продовжує життя.

Живокіст: вирощування, властивості, види

Живокіст (лат. Symphytum) – рід лісових трав’янистих багаторічників родини Шорстколистих, поширених від західних районів Азії до Британських островів. У роду близько 20 видів, але типовим видом є живокіст лікарський. Латинська назва роду походить від грецького слова, яке в перекладі означає «зрощувати», «з’єднувати», і ця властивість рослини лікувати травми кісток відома з прадавніх часів.

Жовтушник: вирощування, властивості, види

Жовтушник (лат. Erysimum) – рід трав’янистих рослин родини Капустяні, розповсюджених по всій північній півкулі. Найчастіше представники роду зустрічаються в горах. У роду понад 250 видів, але в культурі вирощуються лише кілька з них. Наукову назву, що означає в перекладі з грецької «допомагати», рід отримав за цілющі властивості деяких його видів. Друга назва жовтушника – хейрантус.

Заманиха: вирощування, властивості і протипокази

Заманиха (лат. Oplopanax, Echinopanax) – рід чагарників родини Аралієвих, які ростуть у хвойних лісах Японії, Кореї, Китаю, Далекого Сходу, США та Канади. Рід налічує тільки три види, але найвідомішим із них є заманиха висока, кореневища й коріння якої використовують як лікарський засіб.

Звіробій: вирощування в саду, властивості, види

Звіробій (лат. Hypericum) – рід квіткових рослин родини Звіробійні, хоча раніше цей рід включали в родину Клузієві. У дикій природі представники цього роду найчастіше зустрічаються в районах із помірним кліматом і під тропіками в південних областях північної півкулі. У великій кількості вони виростають у Середземномор’ї. Назва роду є латинізацією грецького слова, що складається з двох коренів, які перекладаються як «близько» і «верес».

Зірочник: вирощування, властивості, види

Зірочник (лат. Stellaria) – рід дуже поширених по всьому світу квіткових рослин родини Гвоздикові, які ростуть у полях, лісах, на луках і в вигляді бур’янів на городах. За інформацією The Plant List, у роду понад 120 видів, і майже всі вони токсичні для тварин і для людини. Більшість видів росте в гірських районах Китаю. Наукова назва зірочника утворена від латинського слова «stella» – зірка: квітки рослини нагадують зірочки. Українська назва відповідає латинській.

Золототисячник: вирощування, властивості, види

Золототисячник (лат. Centaurium) – рід трав’янистих рослин родини Тирличевих, у який входить близько 20 видів. У дикій природі представники золототисячника зустрічаються в районах із помірним і субтропічним кліматом Австралії, Євразії, Південної і Північної Америки. У нас цю рослину називають також сердушником і семисильником. Ці рослини містять лікарські речовини, що зумовлюють цілющі властивості золототисячника.

Золотушник: властивості, вирощування, види

Золотушник (лат. Solidago) – рід трав’янистих багаторічників родини Складноцвіті, або Айстрові. У роду за різними даними від 80 до 120 видів, проте в культурі вирощують тільки 20 із них, наприклад, золотушник звичайний, поширений у європейській частині Росії, на Кавказі, в Західному Сибіру, а далі – в Східному Сибіру і на Далекому Сході – цей вид заміщає золотушник даурський.

Конюшина лучна: вирощування в саду, властивості

Конюшина лучна (лат. Trifolium pratense), або конюшина червона, або трилисник, або кашка, є видом роду конюшина родини Бобові, що виростають на території Європи, Західної й Середньої Азії, а також Північної Африки. Родова назва перекладається як «трилисник». Легенда розповідає, що покровитель Ірландії святий Патрік зумів за допомогою листка конюшини вигнати змій із країни в море. Відтоді в Ірландії немає змій, а трилисник конюшини є символом цієї країни.

8 Схарактеризуйте рослину, зображену на малюнку. Назва:
До якого класу вона належить?
До якої родини вона належить?
Яку кореневу систему вона мае?
Скільки тичинок мае ця рослина,
Як відбувається запилення цієї рослини,
Де можна знайти цю рослину?
IV рiвень
Поясніть, як рослина, що зображена на малюнку, пристосована до середовища існування.

Горох
1.Зернобобові
2.Бобові
3. Коренева система: Стрижнева, проникає в грунт на глибину 100-150 см
4.Тичинок 10
5. Рослини гороху самозапильні, перехресне запилення відбувається рідко. Самозапліднення відбувається в бутоні перш ніж розкриється квітка.
6.Рослину можна знайти в себе на городі . Адже всі люблять ласувати горохом.

Інша назва (народні назви):
виноград звичайний, виноград європейський .
Назва на російській мові:
Назва на англійській мові:
Вид багаторічних чагарникових ліан з роду Виноград родини Виноградні.

Назву Vitis vinifera, дану винограду римлянами, збережено ботаніками. Виноград культурний росте у помірних та субтропічних регіонах, широко культивується в багатьох країнах усіх континентів. У дикому вигляді виноград культурний невідомий. Встановлено вченими, що його сорти походять від дикорослого Євразійського виду — Винограду лісового, який зростає по всьому північному узбережжю Середземного моря, в Україні (Карпати, Крим), у Молдаві, у європейській частині Росії (східне узбережжя Чорного моря), на Кавказі (всі райони), у Середній Азії (Гірничо-Туркменський район).

Сучасний культурний виноград відрізняється від усіх диких домінуванням переважно двостатевих квіток, є вітроопилюваною, комахозапилюваною та самозапилюваною рослиною. Встановлені навіть клейстогамні (запилення при закритій квітці) форми винограду.

Переважна більшість сортів цього виду відноситься до столових чи технічних. Території, де поширений у дикому стані цей вид — Середня Азія, Закавказзя, Кавказьке узбережжя Чорного моря, Кубань, Крим, пониззя Дніпра, Бугу, Дністра, Дунаю, країни південної та середньої частини Європи.

Cорти цього виду мають такі спільні риси: листя не опушене, невеликого розміру, ягоди мають високі смакові якості. Ці сорти нестійкі проти філоксери та грибкових хвороб, не є морозостійкими (до −18…-20°С).