Показники поживності кормів
ТЕХНОЛОГІЇ. ДОСЛІДЖЕННЯ. ІННОВАЦІЇ
Світлана Кулібаба, к. с.-г. н, начальник управління лабораторних досліджень ТОВ « СмартБіоЛаб»
У сучасних деталізованих нормах годівлі будь-якої країни світу велика увага приділяється енергетичній поживності кормів для прогнозування продуктивності сільськогосподарських тварин. Недаремно спеціалісти-зоотехніки та фахівці, що складають раціони, часто запитують про розрахунок енергії — особливо у вологих кормах ( силосі та сінажі) — для розуміння їхньої фактичної поживної цінності. Проте не всі знають, за якими показниками ведеться цей розрахунок, і, взагалі, часто не уявляють, звідки обмінна енергія береться, і чому в різних лабораторіях отримані значення енергії в кормі можуть не співпадати.
Кожен корм містить певну частину енергії, що акумульована у вигляді органічних речовин — білків, жирів та вуглеводів, за співвідношенням яких розраховують загальну поживну цінність. Поживність кормів раніше прийнято було визначати за кормовими одиницями ( КО), які в різних країнах світу визначали з урахуванням різних величин: 1 кг сухого вівса, крохмального еквіваленту, 1 кг сухого ячменю ( скандинавська кормова одиниця), терм тощо. Так, наприклад, у нашій країні та на просторах колишнього радянського союзу енергетичну цінність кормів визначали за вівсяними кормовими одиницями, тобто: поживність 1 кг стандартного вівса еквівалентна 1414 ккал чистої енергії ( 5920,4 кДж) енергії жировідкладання або відкладанню 150 г жиру у тілі вола на відгодівлі.
Так, у чинному ДСТУ 4638:2006 «Шрот соняшниковий. Технічні умови» визначення загальної енергетичної поживності ( ЗЕП) корму подано саме у кормових одиницях:
ЗЕП=(1,501×сП+2,492xсЖ+1,152×БЕР)/1000,
де 1,501; 2,492 та 1,152 — енергетичні коефіцієнти сирих поживних речовин; сП, сЖ та БЕР — масові частки сирого протеїну, сирого жиру та безазотистих екстрактивних речовин, відповідно. БЕР розраховують як різницю сухої речовини корму ( СР) та показників сП, сЖ, сЗ ( сирої золи) та сК ( сирої клітковини), значення яких отримують під час лабораторних фізико-хімічних досліджень корму за відповідними методами випробувань для кожного показника.
Для вираження поживної цінності шроту та макухи у випробувальній лабораторії ТОВ « СмартБіоЛаб» спеціалісти користуються саме цією формулою розрахунку на основі результатів випробувань. У табл. 1 наведено зразок подачі інформації у протоколі дослідження.
Результати дослідження хімічного складу та поживної цінності шроту соняшникового
Примітки: Н.В. — показники, подані у розрахунку на натуральну вологу; Абс. С.Р. — показники, подані у розрахунку на суху речовину; БЕР — безазотисті екстрактивні речовини.
Проте, сучасні деталізовані норми і технології годівлі сільськогосподарських тварин ( насамперед ВРХ) ґрунтуються на системі оцінки енергетичної поживності кормів за обмінною енергією ( ОЕ), технічним вираженням якої є енергетичні кормові одиниці — ЕКО ( 1 ЕКО = 10 МДж обмінної енергії). Значення енергії, як і кожного з показників поживних та біологічно активних речовин, виражають з розрахунку на 1 кг сухої речовини раціону.
Тварини використовують обмінну енергію для забезпечення життєдіяльності: підтримання обміну речовин, відтворювальної функції і утворення молока, приріст живої маси, шерсті, яйценосності тощо.
На жаль, не існує єдиної моделі оцінки енергетичної поживності кормів ( ОЕ). Науковцями різних країн розроблені математичні алгоритми розрахунку обмінної енергії та її концентрації в одиниці сухої речовини кормів і раціонів, що відрізняються певними нюансами.
Загалом розрахунок обмінної енергії можна охарактеризувати за наступними принципами:
- прямий метод визначення ОЕ — за результатами балансових ( фізіологічних) дослідів на тваринах ( з урахуванням перетравних поживних речовин корму);
- непрямий метод визначення ОЕ — за розрахунками хімічного складу кормів з урахуванням « сирих» поживних речовин корму ( за широким спектром чи окремо визначеними показниками);
- з урахуванням виду кормової сировини;
- з урахуванням виду сільськогосподарських тварин ( ВРХ, коні, вівці, свині, птиця).
ОЕ корму прямим методом визначають за різницею вмісту валової енергії ( ВЕ) корму, який згодовують тваринам, та виділеної енергії з калом, сечею і газами шляхом спалювання середніх зразків корму у колориметричній бомбі. Також застосовують розрахунковий метод визначення ОЕ для різних видів тварин, використовуючи результати балансових дослідів з вивчення перетравності поживних речовин кормів і раціонів, у даному випадку для ВРХ, за наступним рівнянням 1,2 :
ОЕВРХ =17,46×пП+31,23×пЖ+13,65×пК+14,78×пБЕР,
де ОЕ в МДж; пП — перетравний протеїн, кг; пЖ — перетравний жир, кг; пК — перетравна клітковина, кг; пБЕР — перетравні безазотисті екстрактивні речовини, кг.
Проте, на практиці виявилося, що прямий метод розрахунку ОЕ є економічно невиправданим у повсякденній роботі, так як потребує довготривалого проведення дослідів з тваринами та має високу вартість, тому його використовують лише у наукових дослідженнях.
У виробничих лабораторних умовах застосовують непрямі методи визначення обмінної енергії — за рівняннями регресії, що розраховуються за показниками вмісту так званих « сирих» поживних речовин корму: сЗ — сира зола, сП — сирий протеїн, сЖ — сирий жир, сК — сира клітковина, БЕР — сирі БЕР, у деяких випадках користуються показниками КДК ( кислотно-детергентна клітковина), НДК ( нейтрально-детергентна клітковина) у %. БЕР розраховують як різницю сухої речовини корму ( СР) та показників сЗ, сП, сЖ, сК.
Широкого застосування у практиці нормування годівлі ВРХ у різних країнах, в Україні зокрема, набуло рівняння регресії Дж. Аксельсона, модифіковане з урахуванням вмісту сирої клітковини у різних групах кормів 3 .
Для концентрованих кормів й коренеплодів уміст обмінної енергії визначають за рівнянням:
ОЕ=0,012×сП+0,031×сЖ+0,005×сК+0,013×БЕР,
для інших кормів ( силос, сінаж, сіно тощо):
ОЕ=0,73×ВЕ× ( 1−0,00105×сК),
ВЕ=0,024×сП+0,039×сЖ+0,020×сК+0,0175×БЕР,
де ВЕ — валова енергія в МДж/кг сухої речовини корму; ОЕ — в МДж/кг СР; сП, сЖ, сК, БЕР — в г/кг СР.
Вітчизняними науковцями ( В.І. Валігурою) також розроблено рівняння для оцінки ОЕ в кормах для ВРХ на основі сирих поживних речовин в 1 кг сухої речовини корму:
ОЕ ( МДж/кг СР)=14,46−0,0007×сП + 0,0168×сЖ-0,0192×сК-0,00028×БЕР.
Наведені формули розрахунку ОЕ продовжують використовувати деякі наукові установи, що займаються лабораторними дослідженнями фізико-хімічного складу кормів, зокрема — лабораторія Інституту тваринництва НААН.
У згаданих вище рекомендаціях ( джерело у виносці 1 ) наведено рівняння розрахунків обмінної енергії для ВРХ за окремими групами кормів.
1. Зелені корми ( трави природніх і сіяних лугів та пасовищ тощо):
ОЕ=0,0166×сП+0,0172×сЖ+0,00286×сК+0,01159×БЕР
2. Грубі корми ( сіно, сінна різка, сінаж, солома, силос до 50% вологи й інші грубі корми):
ОЕ= 0,0212×сП+0,2 0486×сЖ+0,00159×сК+0,0105×БЕР
3. Соковиті корми ( коренебульбоплоди, силос з високим вмістом вологи):
ОЕ=0,0151×сП+0,01378×сЖ+0,00328×сК+0,01265×БЕР
4. Концентровані корми ( зерно злаків и бобових культур, дерть, мука):
ОЕ=0,02085×сП+0,01715×сЖ-0,1865×сК+0,01226×БЕР
5. Технічні відходи переробної промисловості ( макухи, шроти, дробина, барда, сухі коренеплоди, висівки тощо):
ОЕ=0,02157×сП+0,01667×сЖ-0,3772×сК+0,01074×БЕР
6. Корми тваринного і мікробного походження ( молочні, м’ясні, рибні продукти, дріжджі тощо):
ОЕ=0,02461×сП+0,02025×сЖ-0,9769×сК+0,00671×БЕР
Останнім часом балансування поживності раціонів для ВРХ здійснюється за іноземними системами годівлі ( NRC, CVB, Cargill або CNS, INRA, DLG тощо), у яких для розрахунку обмінної енергії замість сирої клітковини використовують показник НДК. Рівняння регресії розрахунку ОЕ для різних кормів будуть іншими 4 , наприклад:
ОЕ=5,884+0,002×НДК
ОЕ=1,945+0,001×НДК+0,020×сП-0,034×сЖ+0,008×БЕР
ОЕ=11,691−0,004×НДК
ОЕ=-1,153−0,002×НДК+0,021×сП+0,040×сЖ+0,014×БЕР
ОЕ=4,617−0,003×НДК
ОЕ=0,539+0,002×НДК+0,018×сП+0,048×сЖ+0,004×БЕР
ОЕ=12,246−0,051×НДК
ОЕ=5,361−0,183×НДК+0,534×сП-1,271×сЖ+0,292×БЕР
Показники поживної цінності при цьому розраховуються на суху речовину корму у %, а БЕР розраховується за іншою формулою:
БЕР=100-(НДК+сП+сЖ+сЗ)+ НСУ,
де НСУ — неструктурні вуглеводи.
Результати розрахунку обмінної енергії корму залежно від того, яку методику обрати, будуть певною мірою відрізнятися, проте, як показує практика, не суттєво, якщо оцінка ОЕ відбувається за одним видом корму ( наприклад, силосу) й для одного виду тварин за умови дослідження широкого спектру показників ( сЗ, сП, сК або НДК, сЖ, БЕР). Проте неприпустимим є застосування рівняння регресії ОЕ силосу для розрахунку ОЕ, наприклад, у концентрованих кормах чи сіні. Так само слід враховувати й вид тварин, адже для ВРХ, овець чи свиней розрахунку ОЕ, наприклад, у комбікормі, буде відрізнятися.
Загалом, питання визначення обмінної енергії в кормах залишається актуальним і сьогодні, вчені всього світу постійно модифікують рівняння регресії для більш точного і простішого розрахунку цього параметру.
Спеціалісти ТОВ « СмартБіоЛаб» для розрахунку ОЕ для ВРХ у силосі, сінажі та сіні насамперед використовують формули, зазначені у чинних в Україні нормативних документах — ДСТУ 4782:2007 «Силос із зелених рослин. Технічні умови», ДСТУ 4684:2006 «Сінаж. Технічні умови» та ДСТУ 4674:2006 «Сіно. Технічні умови». На ті види кормової сировини, що не мають посилання на розрахунок ОЕ у ДСТУ чи ГОСТах ( комбікорми, дріжджі, барда, дробина, зерно, тощо), застосовують вище зазначені рівняння регресії.
У протоколі випробування поруч із розрахунковими показниками обов’язково вказуються посилання на джерело, яким користувалися під час розрахунку. У табл. 2 зразок протоколу результатів дослідження поживної цінності силосу кукурудзяного.
Результати дослідження хімічного складу та поживної цінності кукурудзяного силосу
Примітки: Н.В. — показники подані у розрахунку на натуральну вологу; Абс. С.Р. — показники у розрахунку на суху речовину; БЕР — безазотисті екстрактивні речовини; КДК — кислотно-детергентна клітковина; аНДК — нейтрально-детергентна клітковина; НСВ ( NFC) — неструктурні вуглеводи; ОЕ — обмінна енергія корму для ВРХ; КО — кормові одиниці; 2 — розрахунок ОЕ1 у силосі з урахуванням: сП, сЖ, сК, БЕР та коефіцієнту перетравності СР за ДСТУ 4782:2007; 3 — розрахунок ОЕ2 у силосі з урахуванням показника СР за ДСТУ 4782:2007; 4 — розрахунок КО і БЕР за ДСТУ 4782:2007; 6 — розрахунок за рівнянням регресії з урахуванням НСВ відповідно NRC ( 2001), http://www.milkproduction.com/.
У випробувальній лабораторії «СмартБіоЛаб» проводяться фізико-хімічні дослідження всіх необхідних показників поживної цінності кормів для розрахунку обмінної енергії ( з урахуванням видової специфічності тварин) за будь-яким із описаних способів. Проте перевага надається рівнянням регресії з посиланням на чинні в Україні нормативні документи. Побажання клієнтів щодо цього питання завжди враховуються.
1 Методика расчета обменной энергии в кормах на основе содержания сырых питательных веществ (для крупного рогатого скота, овец, свиней). ВНИИЖ. – Дубровицы, 2008. – 30 с.
2 Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных. Справочное пособие. 3-е издание переработанное и дополненное. / Под ред. А. П. Калашникова, В. И. Фисинина, В. В. Щеглова, Н. И. Клейменова. – Москва. 2003. – 456 с.
3Методические указания по оценке энергетической и протеиновой питательности кормов для жвачных животных. ВАСХНИЛ. Отделение кормопроизводства./ Н.Г. Григорьев, Н.П. Волков и др. – Москва. 1988. 52 с.
Оцінка поживності кормів
Створення міцної кормової бази – це не тільки збільшення виробництва і підвищення якості кормів різних видів, але перш за все впровадження високоефективних способів і засобів їх виробництва, приготування, сприяють високій засвоюваності тваринами поживних речовин, що містяться в кормах і забезпечують їх раціональне використання.
Годування впливає на розвиток, інтенсивність росту, масу тіла і відтворювальні функції тваринного. Тільки при повному забезпеченні худоби та птиці високоякісними кормами можна успішно розвивати тваринництво. З усіх факторів навколишнього середовища найбільший вплив на продуктивність надає годування. У структурі собівартості продукції тваринництва частка кормів становить при виробництві молока 50 – 55%, яловичини – 65 – 70%, свинини – 70 – 75%.
У сучасному тваринництві велика увага приділяється забезпеченню збалансованого харчування тварин. Застосовуючи науково засновані системи годування, можна підвищити продуктивність тварин і ефективно використовувати корми. У процесі харчування складові речовини впливають на організм тварини не ізольовано один від одного, а в комплексі. Збалансованість складових речовин корму відповідно до потреб тварин – основний показник цього комплексу.
Загальна оцінка поживності кормів
Під поживністю розуміють властивість корму задовольняти природні потреби тварин в їжі. Визначити поживність корму можна тільки в процесі його взаємодії з організмом по фізіологічного стану тварини і зміни його продуктивності. Поживність корму не можна виразити будь-яким одним показником. Проведені вченими дослідження ролі окремих поживних речовин в життєдіяльності організму тварини дозволили зробити висновок про необхідність всебічної системи оцінки поживності кормів. Ця оцінка складається з наступних даних: хімічного складу корму і його калорійності; перевариваемость поживних речовин; загальної (енергетичної) поживності; протеїнової, мінеральної і вітамінної поживності.
Для оцінки поживності кормів необхідно знати їх хімічний склад і основні процеси, що відбуваються при перетворенні поживних речовин корму в продукти тваринництва.
Основну частину органічних речовин рослин (96 – 98%) і тіла тварин (близько 95%) становлять вуглець, водень, кислот, і азот. Причому кислота більше міститься в рослинах, а азот, вуглець і водень – в тілі тварин.
Відмінності між рослинами і організмами тварин пов’язані з накопиченням білка, жиру, вуглеводів. Стінки рослинних клітин складаються в основному з целюлози, а стінки клітин тваринного – з білка і ліпідів; рослини відкладають енергію в формі вуглеводів, у тварин з білка складаються м’язи, шкіра, волосся, пір’я, шерсть, роги і кігті; основу золи рослин становлять калій і кремній, в організмі тварини в найбільшій кількості знаходяться кальцій і фосфор; рослини самі синтезують необхідні вітаміни, а тварини їх синтезують в обмеженій кількості.
Спосіб оцінки поживності кормів по перетравлюваним поживним речовинам має свої недоліки, оскільки перетравлення корму – це засвоєння тільки частини поживних речовин корми тваринного і перший етап обміну речовин між організмом і середовищем. Не всі переварювані поживні речовини однаково використовуються організмом для життєдіяльності і освіти продукції. Наприклад пшеничні висівки і зерно ячменю мають практично однакові кількість поживних речовин (60 – 62%), але продуктивна дія висівок приблизно на 25% нижче, ніж ячменю. Крім того, одна частина, вважає перевариваемой, насправді руйнується мікроорганізмами з утворенням вуглекислоти, метану і органічних кислот, інша частина виводиться з організму з рідинами у вигляді сечовини і теплоти. Таким чином, для більш повної оцінки поживності кормів і раціонів необхідно знати кінцеві результати годівлі, тобто яка частина перетравлюваних поживних речовин кожного корму засвоюється організмом і перетворюється в складові частини тіла тварини або в одержувану від тваринного продукцію. Тому поряд з оцінкою по перетравлюваним поживним речовинам використовують оцінку по загальній поживності (калорійності).
Величиною оцінки рівного по поживністю корми є 1 кг вівса середньої якості, рівного по поживністю 0,6 кг крохмалю. Ця умовна величина називається кормової одиницею (вівсяної). Константа жироотложения покладена в основу розрахунку вівсяної кормової одиниці. Таким чином, за кормову одиницю прийнята поживність 1 кг вівса, еквівалентна 1414 ккал (5920,4 кДж) енергії жировідкладення або відкладенню в тілі відгодівельного вола 150 г жиру. Поживність інших кормів в кормових одиницях визначають за співвідношенням продуктивного дії цих кормів до 1 кг вівса. Однак дана система оцінки загальної енергетичної поживності кормів (по жироотложению) має ряд недоліків. Наприклад, продуктивна дія корму непостійне і залежить від забезпеченості організму тварини комплексом поживних речовин. Тому поживність корму не може бути виражена простою сумою продуктивної енергії.
Недолік вівсяної кормової одиниці – її однобічність, так як не враховуються видові особливості сільськогосподарських тварин. Константи жироотложения були отримані на повновікових відгодовуваних волах, а отримані результати були перенесені на тварин інших видів. У той же час у тварин розводяться для продукування молока, виробництва вовни, нормального протікання відтворювальних функцій, жировідкладення не може бути єдиним критерієм продуктивного дії корму.
Тому в якості основних показників енергетичної поживності кормів і раціонів для тварин використовують оцінку по обмінної енергії. В якості одиниці оцінки була запропонована енергетична кормова одиниця (Еке). В якості одиниці вимірювання Еке запропоновано брати 2500 ккал (10,47 мДж) обмінної енергії. Поживність Еке виражається шляхом ділення кількості обмінної енергії на 2500 ккал або 10,47 мДж.
Здатність корму забезпечувати організм енергією має дуже важливе значення у визначенні його поживності. Енергія, необхідна для забезпечення процесів життєдіяльності організму, звільняється при окисленні продуктів розщеплення вуглеводів, жирів і білків. Енергетичні потреби тварин визначаються кількістю енергії яка витрачається для збереження життя, і енергією, необхідною для процесів, пов’язаних з продуктивністю.
Загальна кількість теплоти, що виділяється при повному згорянні корми, віднесене до одиниці маси корму, називають валовий енергією даного корму. Однак частина цієї енергії йде з неперетравлюваних залишками і калом, а тому є недоступною для організму. По різниці валовий енергії і енергії міститься в виділеному калі, визначають енергію перетравлюваних поживних речовин (переваримая енергія), виражена її коефіцієнтом перетравності. Енергія поживних речовин, засвоєна організмом в результаті травлення, називається обмінною або фізіологічно корисною. Її визначають по різниці перетравності енергії і енергією в сечі і кишкових газах:
За рахунок обмінної енергії йде вся внутрішня робота організму – травлення, дихання, кровообіг і т.д. а також підтримання температури тіла, робота м’язів і ін. Ці витрати називають витратами на фізичні функції. Частина обмінної енергії витрачаються на терморегуляцію, пов’язану з засвоєнням поживних речовин.
Обмінна енергія мінус енергія, яка використовується на засвоєння поживних речовин, – це чиста енергія, нетто-енергія. Частина нетто-енергії витрачається на підтримання життя (основний обмін). Частина, що залишилася йде на освіту продукції і становить продуктивну енергію корму. Кращим показником доступною для тварин енергії є енергія засвоєних речовин, або обмінна енергія. Вона прийнята в нашій країні як критичний енергетичної поживності корму. Це пов’язано з тим, що обмінна енергія максимально може відобразити взаємозв’язок в системі «корм – тварина».
На обмінну енергію корму впливають ті ж фактори, що і на його перетравлення. Перевага оцінки поживності кормів і раціонів по обмінної енергії полягає в тому, що вона доступна для прямого виміру у виробництві, дозволяє прогнозувати ефективність використання кормів, збалансованість раціонів з урахуванням виду тварин.
Однак слід зазначити, що використовувати обмінну енергію в якості біологічної константи не можна, так як обмінна енергія залежить від виду і віку тварини, а також від хімічного складу корму. Тому в нормах годівлі сільськогосподарських тварин зберігається нормування енергії в вівсяних кормових одиницях.
В умовах інтенсифікації тваринництва і виробництва продукції на промисловій основі особливо важливе значення має організація правильного повноцінної годівлі сільськогосподарських тварин.
Організація повноцінної годівлі сільськогосподарських тварин визначається якістю корму. Потреба тварин в енергії, поживних і біологічно активних речовинах виражають в нормах годівлі.
Нормованим годуванням називається таке годування, при якому тварина отримує необхідні поживні речовини відповідно до його фізіологічними потребами.
Нормою годування називається кількість поживних речовин, необхідне для задоволення потреби тварини для підтримки життєдіяльності організму і отримання наміченої продукції хорошої якості. Норми годівлі періодично переглядаються. З метою підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин під керівництвом РАСХН розроблено нові деталізовані норми годування. У врахована потреба тварин в 24 . ..40 елементах живлення. При недотриманні норм годівлі в раціоні може виявитися надлишок речовин і недолік інших. Наприклад, в скотарстві здійснюється контроль за годуванням тварин по 22 . 24 елементами живлення. Практика показує, що дотриманням нових норм годівлі дозволяє підвищити продуктивність тварин на 8 . 12% і одночасно знизити витрати корму на виробництв одиниці продукції.
У деталізованих нормах для тварин різних видів з урахуванням їх фізіологічного стану, віку і продуктивності вказані наступні показники: кількість енергії (в кормових одиницях, енергетичних кормових одиницях), суху речовину, сирої протеїн, перетравлюється протеїн, лізин, метіоніл, цистин, цукру, крохмаль , сира клітковина, сирий жир, кальцій, фосфор, калій, натрій, хлор, магній, сірка, залізо, мідь, цинк, марганець, кабальт, йод, каротин, вітаміни: A, D, E, B1, B2, B3, B4 , B5, B6, B12, в ряді випадків вітаміни С і К.
На основі норм годівлі складають добовий раціон. Раціон – це необхідна кількість і якість кормів, яке відповідає нормі потреби тварини в енергії, поживних і біологічно активних речовинах при заданому рівні продуктивності, забезпечує збереження здоров’я і отримання продукції високої якості.
Раціон складають на певний проміжок часу (добу, декада і.т.д) для кожної статевозрілої групи тварин. Їх систематично переглядають і коректують залежно від наявності кормових засобів. Якщо раціон за основними показниками поживності відповідає потребам тварини, то його називають збалансованим. Процентним раціон повинен бути збалансований за всіма нормативними показниками і забезпечувати при повному його згодовування запланованого рівня продуктивності. При складанні повноцінного раціону слід підібрати корми і різні мінеральні та вітамінні підгодівлі. Для цього поряд з нормами годування і поживністю кормів треба знати особливості кожного корму, тобто його поїдання, смакові якості, наявність органічних кислот, дія корму на здоров’я, продуктивність і якість продукції. Велика увага при складанні раціону приділяють обліку його собівартості.
Важливе значення при годуванні тварин має структура раціону, тобто співвідношення окремих видів або груп кормів (грубих, соковитих і концентрованих), виражене у відсотках від загальної поживності. Дотримання оптимальної структури раціону дуже важливо для нормального процесу травлення і необхідного рівня вмісту харчових речовин в раціоні.
У табл. 1 приведена структура раціону, розроблена Всеукраїнською науково – дослідним інститутом тваринництва (ВИЖ) і рекомендована для дійних корів.
Систематичне поєднання кормів в раціоні створює певний тип годівлі, під яким розуміють співвідношення (у відсотках від загальної поживності) основних груп або видів кормів, споживаних тваринам за рік або будь-якої сезон. В основу розрахунку береться співвідношення між концентрованими і об’ємними кормами. Назва виду годування визначається видом переважаючих в раціоні кормів. Наприклад, якщо в раціонах великої рогатої худоби переважає сінаж та силос, то такий вид називається сілосносенажним, якщо силос і коренеплоди – силосної – коренеплідних.
Якщо в річному раціоні корів концентровані корми становлять 40% і більше за поживністю, то такий тип годівлі вважається концентратним; 30 . .25% – полуконцентратним, 24 . ..10% – малоконцентратним, а до 9% – об’ємистим. Для господарств України найбільш бажаними і економічно доцільні при годуванні великої рогатої худоби силосної – коренеплідні раціони, що містять оптимальну кількість грубих, соковитих концентрованих кормів і забезпечують рівномірне навантаження на шлунково – кишковий тракт.
У свинарстві найпоширеніші концентратно – картопляний, концетратно – коренеплідний і кормової типи годівлі (на частку концентратів доводиться 80 . .90% річного витрати) Для сільськогосподарської птиці прийнятний тільки кормової тип годування, коли концентрати перевищують 90%.
2. Тваринництво / Под ред. Е. А. Аарзуманяна. – 3-е изд. перераб. і доп. – М. Агропромиздат, 1985.
3. Основи тваринництва / Под ред. А.П. Солдатова. -3-е изд. перераб. і доп. – М. Агропромиздат, 1988.