Що таке система обробітку грунту?

Система обробки ґрунту є комплексом певних заходів з оброблення землі під культури в сівозміні. Завдання здійснюються відповідно до головних цілей у деякій послідовності.

Види й особливості систем обробки ґрунту

Система обробки ґрунту є комплексом певних заходів з оброблення землі під культури в сівозміні. Завдання здійснюються відповідно до головних цілей у деякій послідовності. Тонкощі процесу варіюються в залежності від вирощуваних культур, місця в сівозміні, а також ґрунтово-кліматичних особливостей.

З урахуванням часу проведення виділяють три типи:

• основна – являє собою глибоке оброблення в технології вирощування певних культур, у результаті чого змінюється будова ґрунту;
• передпосівна – метод обробки перед посівом або посадкою сільськогосподарських культур;
• післяпосівна – комплекс дій з обробки ґрунту відразу після посіву.

Будь-яка технологія необхідна для створення відповідних умов проростання зерен і розвитку кореневої системи рослини впродовж вегетації. Це дозволяє забезпечити формування великого та, що найголовніше, якісного врожаю.

Види систем обробки ґрунту

Можна виділити чотири основні системи. Перша, традиційна, передбачає виконання полицевого орання з оборотом пласта. У цьому випадку утворюється чиста поверхня ріллі, а залишки рослини загортаються на глибину до 30 см.

Основні переваги традиційної обробки:

• можливість створення оптимальних умов для дружного проростання зерен;
• мінімальний тиск на ґрунт;
• створення якісного дренажу й розподіл мінеральних елементів в орному шарі;
• забезпечення хімічного захисту культур.

Але традиційна обробка має й певні недоліки. Наприклад, ця технологія створює так звану плужну підошву, яка є досить щільною. Це додаткова перешкода на шляху проникнення води в нижні шари ґрунту. Плугова підошва також значно ускладнює розвиток кореневої системи у глибині. Така технологія обробки не потрібна на ділянках, ґрунт яких схильний до пересихання або вітрової/водної ерозії. Як правило, ґрунт вимагає періодичного глибокого розпушування, не рідше одного разу на 3–4 роки.

Наступний вид системи обробки ґрунту – мінімальна. Мається на увазі поверхневий обробіток землі із застосуванням дискових агрегатів, а також рівномірного змішування рослинних залишків із шаром 15–28 см.

Основні переваги цієї системи:

• створення верхнього шару ґрунту високої структурності;
• скупчення органічних елементів і гумусу;
• максимальна проникність води й повітря;
• забезпечення якісної мінералізації органічних залишків;
• можливість використання різних видів добрив (як мінеральних, так і органічних), а також механічних обробок упродовж процесу вегетації;
• мінімальні фінансові та енергетичні витрати.

Але потрібно враховувати, що важка техніка, що проходить по землі, сприяє ущільненню ґрунту. Одним із недоліків такої системи є обмежене застосування традиційних сівалок із невеликим тиском на сошник. Мінімальна обробка вимагає щоденного вирівнювання ґрунту, а також прикочування після посіву.

Ще одна система – стрічкова – передбачає вертикальну обробку смугами на глибині близько 15–17 см. Посів зернових виконується навесні або восени.

Переваги стрічкової системи обробки:

• можливість ефективного руйнування ущільнених шарів ґрунту;
• створення однакових умов для зростання всіх культур у рядку;
• посів насіння в перезволожену землю, а також на ділянки з безліччю рослинних залишків;
• збереження необхідного рівня вологості в міжряддях;
• можливість додавання мінерально-стрічкових добрив, включаючи безводний аміак.

Така технологія відмінно показує себе на малородючих територіях з обмеженим орним шаром.

Цей вид системи обробки має й деякі недоліки. Наприклад, для внесення добрив восени даються стислі терміни. Не завжди застосування старих традиційних сівалок ефективне й допускається в цілому. Стрічкова технологія прибирає залишки культур із зон обробки. За один прохід можна вносити обмежену кількість гіпсу й вапна. Реалізація цієї системи обробки вимагає великих витрат на придбання спеціалізованого обладнання. Перед виконанням завдання обов’язково потрібно вирівняти землю за мікрорельєфом і нормалізувати рівень кислотності. При стрічковій обробці варто стежити за ущільненням ґрунту на шляхах пересувної техніки, зокрема на зволожених ділянках.

Нульова система передбачає посів зернових у необроблену землю. Для цього застосовуються спеціальні сівалки. Однією з особливостей є відсутність будь-яких інших механічних впливів на ґрунт.

• число проходів техніки ділянкою мінімальне, тому енергетичні та фінансові витрати на обробку також низькі;
• збереження зимового запасу вологи під шаром рослинних залишків, який практично не випаровується навіть при сильних посухах;
• захист ґрунту від будь-яких типів ерозії;
• запобігання надмірного перегріву верхнього шару в жарку літню спеку.

Потрібно враховувати, що така технологія обробки дозволяє використовувати добрива, але застосування високих обсягів обмежено. Для цього потрібна спеціальна техніка. Кількість калію й фосфору, а також норма кислотності повинні бути вирівняні до обробки. Для виконання завдання необхідні спеціальні посівні машини з максимальним тиском сошника на землю, відповідно, реалізація потребує додаткових витрат. Технологія глибокого розпушування здійснюється через 5-6 років, оскільки за цей період відбувається істотне ущільнення. У посушливих регіонах рослинні залишки на поверхні ґрунту можуть викликати пожежу – з цим варто бути обережним.

• високий ризик розвитку грибкових захворювань і шкідників, які часто зимують у рослинних рештках;
• обмеженість контролю шкідливої ​​рослинності;
• складнощі з виконанням ранніх посівів у силу повільного висихання верхнього шару землі навесні.

При виборі оптимальної системи обробки необхідно орієнтуватися на особливості природи та клімату у вашому регіоні. Також слід враховувати розмаїття ґрунту й фінансові можливості фермера, оскільки нові технології вимагають вкладень. При виборі стрічкової або нульової системи варто пам’ятати про обмеження в застосуванні ґрунтових гербіцидів для боротьби з бур’янами. У таких випадках потрібно використовувати речовини суцільної дії до та після виконання посівів, поки не зійшла основна культура. Серйозний хімічний і біологічний контроль над паразитами та хворобами забезпечує високий урожай, у першу чергу внаслідок збереження вологи у верхніх шарах ґрунту, зокрема в сухих регіонах.

Що таке система обробки ґрунту? Види та особливості

Система обробітку ґрунту – це науково обґрунтоване поєднання всіх необхідних заходів обробітку під культури сівозмін. Система обробітку ґрунту під певну культуру включає основний (зяблевий), передпосівний і післяпосівний обробітки.

Основним називають найглибший обробіток у технології вирощування певної культури, який істотно змінює будову ґрунту.

Передпосівний – це обробіток ґрунту, який проводиться перед сівбою або садінням сільськогосподарської культури.

Післяпосівним називають обробіток ґрунту після сівби або садіння культури.

Метою проведення обробітку ґрунту є створення оптимальних умов проростання насіння та розвитку кореневої системи рослини протягом вегетації, що забезпечить формування максимального урожаю з високими показниками якості. Також слід забувати, що обраний вами посівний матеріал має відповідати стандартам якості, та зберігатись в дозволиних умовах.

В сучасному землеробстві існує кілька основних систем обробітку ґрунту:

1. Традиційна з оборотом пласта.
2. Мінімальна (Мinі-till).
3. Стрічкова (Strip-till).
4. Нульова (No-till).

Розглянемо детальніше кожну з них.

1. Традиційна система – передбачає проведення полицевої оранки з оборотом пласта, що створює чисту поверхню ріллі, рослинні рештки загортаються на глибину 20-30 см.

Переваги. Створення комфортних умов передпосівним обробітком для дружного проростання насіння. Забезпечує гарний дренаж та розподіл мінеральних речовин в орному шарі. Відносно невисокий тиск на ґрунт польовими агрегатами, можливість внесення високих норм органічних та мінеральних добрив, оптимізація хімічного захисту рослин.

Недоліки. Створення щільної «плужної підошви», що перешкоджає проникненню в нижні шари води та ускладнений розвиток кореневої системи по глибині. Традиційний обробіток не рекомендований на ґрунтах, схильних до пересихання, вітрової та водної ерозії. Обов’язковим є періодичне глибоке рихлення (1 раз на 3-4 роки).

2. Мінімальна (Мinі-till) – передбачає поверхневий обробіток переважно дисковими знаряддями і рівномірне змішування рослинних решток з шаром ґрунту до 15-18 см.

Переваги. Висока структурність верхнього шару ґрунту, накопичення органічної складової і гумусу, висока водо- і повітропроникність, сприяння швидкій мінералізації органічних решток. Можливе застосування високих норм мінеральних та органічних добрив і механічних обробітків протягом вегетації. Передбачає меншу затрату енергетичних та фінансових ресурсів.

Недоліки. Ущільнення ґрунтів після проходу важкої техніки, обмежене використання традиційних сівалок з малим тиском на сошник та «човниковим» типом. Вимагає передпосівного вирівнювання ґрунту та прикочування після посіву. Вертикальний обробіток – як і при традиційній технології.

3. Стрічкова (Strip-till) система передбачає вертикальний обробіток смугами на глибину 15-17 см після збирання попередника. Посів проводиться восени чи навесні в оброблені смуги.

Переваги. Руйнування ущільнених шарів, однакові умови для всіх рослин в рядку, можливість посіву в перезволожені ґрунти і на поля з великою кількістю рослинних решток, збереження вологи в міжряддях, можливість внесення стрічково мінеральних добрив, в т.ч. безводного аміаку. Особливо актуальна на малородючих ґрунтах та з обмеженим орним шаром. Це «північний» варіант системи No-till.

Недоліки. Є стислі оптимальні строки внесення добрив восени, обмеженість використання старих традиційних сівалок, видалення рослинних решток із зони обробітку на міжряддя, обмежене внесення меліорантів (вапна та гіпсу) за один прохід. Вимагає більші затрати коштів на придбання спеціалізованої потужної техніки та обладнання, високі енергозатрати. Необхідна передумова запровадження системи Strip-till – вирівняти площі по мікрорельєфу та кислотності. Необхідно слідкувати за ущільненням ґрунту по коліям трактора, особливо на вологих важких ґрунтах.

4. Нульова (No-till) – передбачає посів у необроблений ґрунт спеціальними сівалками та відсутність інших механічних впливів на поле.

Перевагами системи є мінімальна кількість проходів важких агрегатів по полю – менші енерго- та фінансові затрати на одиницю площі при вирощуванні. Під шаром рослинних решток довго зберігається зимовий запас вологи і обмежене випаровування при посухах. Запобігає всім видам ерозії ґрунту та надмірному перегріванню верхнього шару в періоди підвищених температур.

Недоліками No-till можна вважати обмеження в контролі шкідливої рослинності без механічного втручання, підвищений ризик епіфітотій грибкових хвороб (особливо грибів-сапрофітів) та шкідників, які зимують в рослинних рештках. Проведення ранніх посівів з весни обмежене, оскільки прогрівання та висихання верхнього шару ґрунту повільне із-за наявності шару рослинних решток, тому оптимальні строки посіву дуже короткі.

Внесення високих норм мінеральних добрив обмежене – необхідно використовувати додатково спеціальну техніку. Вміст фосфору, калію та кислотність необхідно вирівняти до запровадження технології. Вимагає використання спеціальної посівної техніки з високим тиском сошника на ґрунт, що передбачає додаткові фінансові витрати. Використання вертикального обробітку ґрунту (глибокого рихлення) необхідне через 5-6 років, оскільки проходить істотне ущільнення по коліям важкої техніки. В посушливих степових районах сухі рослинні рештки на поверхні ґрунту можуть бути матеріалом для виникнення пожежі як до посіву, так і після нього.

Обираючи систему обробітку ґрунту зважайте на природно-кліматичні умови, ґрунтові різноманітності на полях господарства, фінансові можливості власника для запровадження нових технологій. Обмеження у використанні ґрунтових гербіцидів для боротьби з бур’янами в системах Strip-till та No-till передбачає застосування діючих речовин суцільної дії до посіву, або після посіву – до сходів основної культури. Підвищений рівень хімічного та біологічного контролю за хворобами і шкідниками в цих системах компенсується високими урожаями завдяки збереженій волозі в верхніх шарах ґрунту, особливо в сухій степовій зоні.

Компанія Агро-Імпульс має можливість забезпечити господарство, враховуючи всі особливості вибраної системи обробітку. Якісні гібриди посівного матеріалу, засоби захисту на передпосівну та післясходову обробку. Адьюванти для покращення роботи у несприятливих умовах. А також великий перелік біопрепаратів, для всіх типів обробітку, а особливо для прихильників Мinі-till, Strip-till, No-till.

Передпосівна підготовка ґрунту

Передпосівна підготовка ґрунту – важливий захід створення оптимальних передумов для подальшої сівби та вирощування сільськогосподарських культур. Якісно проведене боронування, культивація, коткування (залежно обраної агротехнології) розпушує грунт, надає йому необхідної зернистої структури. В результаті зберігається волога, забезпечуються високі показники польової схожості насіння, належний фітосанітарний стан ділянки, а також відмінна аерація, рівномірний прогрів поля. При цьому глибина обробітку має бути на глибину закладання насіння при сівбі.

Основні етапи обробітку ґрунту

Весняна підготовка ґрунту відбувається у період настання фізичної стиглості, коли розтане сніг. Під стиглістю розуміють рівень вологості, за якого земля добре кришиться, не прилипаючи до ґрунтообробних знарядь. У такому випадку досягається найкращій результат при мінімальних тягових зусиллях.

Період між весняною обробкою та сівбою необхідно звести до мінімуму, щоб попередити втрати ґрунтової вологи.

Коли ми правильно готуємо ґрунт, то виконуємо важливі завдання, а саме:

• збереження оптимального рівня вологи;
• кінцеве подрібнення рослинних залишків та їх змішування із грунтом, відповідно до обраної технології;
• вирівнювання всієї площі ділянки під прохід сівалки;
• ефективне зароблення мінеральних добрив;
• розпушування на достатню глибину;
• механічне знищення паростків бур’янів.

Передпосівний обробіток може складатися з таких етапів:

1. Боронування (закриття вологи). Ця операція необхідна для збереження вологи. Проте, надто раннє виконання робіт за надмірної вологості призведе до утворення грунтової кірки, а пізнє до значних втрат вологи.
2. Культивація та коткування. Шляхом культивації ділянку позбавляють від пророслих бур’янів та тих, які перезимували. Крім того прохід культиватором розпушує верхній шар на глибину загортання зерен. Одночасно проводять шлейфування для якісного проходу сівалки. Якщо в подальшому планується посів дрібного насіння, слід додатково провести коткування для рівномірної глибини загортання.
3. Внесення добрив. Вони забезпечать рослини поживними речовинами, дозволять їм сформувати потужну кореневу систему. За допомогою сучасних комбінованих агрегатів це робиться під час посівної.

Сучасні технології та вибір техніки для передпосівного обробітку

Оптимальну технологію вибирають із урахуванням природно-кліматичних умов регіону, особливостей ділянки, фінансових можливостей аграрія, наявність у нього необхідної агротехніки. Мається на увазі:

1. Традиційна. Це проведення повноцінної оранки поля з повним оборотом пласта. Поверхня ріллі стає повністю чистою, а рослинні рештки переміщуються на глибину до 30 см. Створюються оптимальні умови для одночасного проростання зерен за рахунок хорошого дренажу та розподілу в орному шарі мінеральних речовин. Полицеві агрегати не тиснуть на грунт, а під час обробітку допускається внесення досить високих норм органічних та мінеральних добрив, оптимізується застосування та витрати хімічних ЗЗР. Недоліком вважається створення щільної грунтової підошви, через яку в нижні шари не може проникати волога. Там, де часто бувають пересихання та ерозії, використовувати таку систему не рекомендовано, а раз на 3-4 роки додатково необхідно проводити рихлення. Для оптимізації робіт аграрії використовують комбіновані ґрунтообробні агрегати. Наприклад, важкі зубові борони за один прохід можуть проводити одночасно декілька операцій – розпушування, боронування, вирівнювання, закриття вологи та підгодівлю. Використовуючи традиційну оранку варто враховувати, що регулярні глибокі обробки можуть знижувати родючість землі через мінералізацію гумусу.
2. Мінімальна (Mini-till). Проводиться лише поверхнево дисковим обладнанням, а рослинні залишки рівномірно змішуються з землею на глибину до 18 см. Максимально структурується верхній пласт землі, в ньому накопичуються органічні домішки, гумус без втрати водо і повітропроникності. Пришвидшується мінералізація органічних залишків. Використання комбінованих агрегатів з широким захватом дозволяє проводити обробку разом з внесенням зерен та добрив. Однак, застосування важкої техніки може ущільнювати грунт, що робить неможливим використання традиційних сівалок. Перед посівом знадобиться вирівнювати, а після – прикочувати ділянку. Дана система підходить для посушливих регіонів. Вона економить фінансові та енергетичні ресурси.
3. Стрічкова (Strip-till). Поле обробляють смугами на глибину до 17 см., коли відбувся збір врожаю попередника. Посів проводять восени чи навесні по підготованих смугах. Ущільнені шари повністю руйнуються, для всіх рослин в рядку або грядці створюються однакові умови. Можливий посів навіть на перезволоженій, з великим обсягом рослинних відходів ділянки. Зберігається достатня кількість вологи в міжряддях, дозволяє вносити мінеральні добрива стрічково. Найбільш ефективним такий метод буде в місцях з мало родючим грунтом та обмеженою орною глибиною. Застосування технології передбачає попереднє вирівнювання площі поля за мікрорельєфом і кислотністю, а також наявність в господарстві спеціалізованої техніки високої потужності.
4. Нульова (No-till). Культура сіється у необроблений грунт спеціальною агротехнікою – сівалки прямого посіву. Відсутність механічного впливу на поле, мінімальна кількості проходів по ньому важкими агрегатами значно зменшує енергетичні та грошові витрати при вирощуванні. Перевагою нульової обробки є накопичення, обмежене випаровування води за рахунок рослинних залишків на полі, що виконують роль мульчі та запобігають ерозії, перегріванню землі. При цьому, нестача механічного втручання обмежує контроль за появою бур’янів, підвищує ризик розвитку грибкових хвороб та ураження рослини шкідниками, личинки яких успішно перезимували у рослинних рештках. Доводиться використовувати досить дорогі гербіциди та ефективні комплексні ЗЗР.

Схеми обробітку ґрунту

Системи обробітку поєднують різні заходи по створенню оптимальних умов для проведення сівби, вирощування культур.

• Основний обробіток (заблевий або глибокий). Проводиться восени, передбачає суттєві зміни у будові грунту.
• Передпосівну підготовку – виконується безпосередньо перед сівбою або висаджуванням культури на ділянці.
• Післяпосівний обробіток – після сівби/висадки на ділянку рослин.

Глибока зяблева обробка має істотну перевагу, оскільки дозволяє уникнути сильної засміченості ділянки. Краще нагромаджується, зберігається волога, створюючи сприятливі умови для внесення як ранніх, так і пізніх культур. Ефективно знищуються бур’яни, шкідники та збудники хвороб, зменшується навантаження на техніку.

Особливості правильної підготовки грунту до сівби

Необхідно дотримуватись основних правил агротехнології. Знаючи як обробляти землю до весни, можна уникнути найпоширеніших помилок, збільшити врожайність польових культур. Через неправильні дії насіння може укладатись в недостатньо зволожений шар, що уповільнює появу пагонів, знижує схожість. Також на схожість негативно впливає погана аерація, формування кірки, інші фактори, які усуваються лише правильними методами передпосівної підготовки.

Основними помилками у процесі підготовки поля вважаються:

• Обробка ділянки за допомогою важких знарядь. Важкі дискові борони виривають з верхнього шару великі пласти, внаслідок чого земля втрачає вологу, гумус, поживні речовини. Її використовують замість плуга тільки у комбінації з вирівнюючим катком на ділянках де проводився осінній обробіток. При правильному використанні дискової борони створюються відмінні умови для ярих культур.
• Велика кількість проходів. Через невелику ширину захвату, на роботи витрачається більше часу, що підвищує амортизаційні витрати та втрати паливо-мастильних матеріалів. Глибоке дискування значно збільшить швидкість робіт, збереже структуру верхніх шарів землі. Підвищення ефективності відбувається за рахунок використання легкого обладнання, коли глибока обробка замініются на поверхневу чи середню.
• Пізні строки виконання осінніх робіт. В деяких випадках господарства не обробляють ділянку по закінченню жнив, залишаючи на ній рослинні залишки. Це можливо за умов використання сівалок прямої сівби. У інших випадках відмова від осінніх робіт та їх поєднання з весняним обробітком призводить до швидкого розвитку бур’янів у посівному періоді.