Джордж Орвелл — 1984 (характеристика та аналіз героїв твору)

Вінстон Сміт. Головний герой роману, 39-річний чоловік. Вінстон працював у Міністерстві Правди, де вносив зміни до документів, які містили факти, що суперечили партійній пропаганді. Зовні Вінстон виглядав прихильником партійних ідей, але в душі глибоко їх ненавидів. Свої погляди герой мусив приховувати, адже влада постійно спостерігала за людьми, на кожного могли донести сусіди, колеги на роботі й навіть власні діти. Вінстон сподівався, що десь існує таємне Братство, яке готує державний переворот, і вважав, що змінити суспільний устрій можуть лише проли (звичайні люди, які знаходяться поза Внутнішньою і Зовнішньою партіями, прості робітники). Проли животіли у нетрях, працювали на важких роботах, за ними влада не спостерігала за допомогою телезахисту і, на думку Вінстона, саме вони мають прагнути хоч якось поліпшити своє життя.

Батьки Вінстона і його молодша сестричка-немовлятко зникли дуже давно – в роки “чисток”, коли він був ще дитиною. Вінстон нещасний в особистому житті, його подружнє життя не склалось. Сміт озлоблений і самотній (“сьогодні немає друзів – є товариші”), він постійно випиває і порушує дрібні правила: веде заборонений щоденник, вештається пролівськими нетрями Лондона тощо. Головний герой не знає, чи є у нього однодумці, тож невпевненість і безнадія переслідують його.

Коли в сірому та безрадісному існуванні Сміта з’явилася Джулія, його життя кардинально змінюється, з коханням до Вінстона приходить хитка надія на щастя. Вони пішли проти системи, і це, по суті, державна зрада. Все закінчується доволі передбачувано – Джулія і Вінстон потрапляють до казематів Міністерства Любові. І хоча Вінстон був упевнений у своїх переконаннях і намагався зносити тортури та допити, які тяглися впродовж місяців і називалися “лікуванням”, усе ж психологічно його ламають: він втрачає розуміння, що правильно, а що – ні, і за що він насправді боровся. Вінстон зраджує собі, своїм переконанням, коханій Джулії. Всупереч сподіванням головного героя, його не вбивають, позаяк операція з психологічного знищення була настільки успішною, що вбивати Сміта не було сенсу, і наприкінці роману Вінстон відчуває щиру всеохопну любов до Старшого Брата і Партії.

Цитати: “Квартира знаходилася на сьомому поверсі, і Вінстон, який мав тридцять дев’ять років та варикозну виразку на правій щиколотці, йшов дуже повільно, відпочиваючи по декілька разів під час сходження”, “Він підійшов до вікна: маленька, квола фігурка його худорлявого тіла лише підкреслювалась блакитним спецодягом, що був уніформою його партії. Його волосся було яскраво світлим, його обличчя було природньо рум’яним та життєрадісним, його шкіра була огрубілою від господарчого мила та тупого леза бритви, та вкрите крижаною маскою зими, яка щойно скінчилася”, “Більш того його варикозна виразка почала нестерпно свербіти. Він намагався не чухати її, оскільки якщо він це робив вона постійно запалювалась”, “Наступної миті його зігнуло у три погибелі від жорстокого нападу кашлю який зазвичай вражав його відразу ж після пробудження. Це настільки цілковито спорожнило його легені, що він заледве зміг почати дихати знову, лежачи на спині та зробивши декілька глибоких ядушних вдихів. Його вени безжально набрякли під час нападу кашлю, а варикозна виразка почала нестерпно свербіти”, “Він спинився, тому що він був нажаханий. Зігбенне, сірого кольору, скелетоподібне дещо постало перед ним. Справжній зовнішній вигляд цього дещо був жахаючим, і не лише через той факт що він знав, що це дещо це і був власне він. …Жалюгідне, занедбане та зневірене обличчя в’язня з надзвичайно високим чолом, що плавно переходило у лисий скальп, з кривим носом, і роздовбаного вигляду вилицями над якими його очі виглядали лютими та настороженими. Щоки були зморщені та порубцьовані, рот запалий наче чорна прірва. Безсумнівно це було його власне обличчя, але йому здавалося, що воно змінилося більше ніж він змінився всередині. …Але насправді найжахливішою річчю була та крайня худорба його тіла. Грудна клітина, що випинала голими ребрами, була настільки вузькою наче у скелета: ноги настільки всохли, що коліна були товщими за стегна”.

Джулія. Колега Вінстона, яка працювала у відділі літератури. Жінка закохалася в головного героя і першою зізналася йому в цьому. Джулія майстерно прикидалася прихильницею Партії, хоч порушувала партійні закони і мріяла про зміни у суспільстві.

Цитати: “Однією з них була дівчина з якою він часто зустрічався у коридорі. Він не знав як її звуть, але він знав, що вона працює у Відділі Фікцій. Можливо – тому що він іноді її бачив з забрудненими мастилом руками та гайковим ключем – вона виконувала деяку технічну роботу на одній з романо-пишучих машин. Вона була зухвала на вигляд дівчина, десь приблизно двадцяти семи років, з густим волоссям, обличчям вкритим ластовинням, і швидкими атлетичними рухами. Вузький яскраво-червоний пояс, емблема Молодшої Ліги Анті-Секс, був обмотаний декілька разів навколо талії її спецодягу, достатньо щільно щоб яскраво підкреслити її стрункі стегна. Вінстону вона дуже не сподобалася з найпершої миті як тільки він її побачив. …Йому не подобалися майже всі жінки, особливо молоді та гарненькі. Це завжди жінки, в першу чергу молоді, хто був найфанатичнішими прихильниками Партії, поглиначами гасел, добровільними шпигунами самоучками і винюхувачами неортодоксів. Але виключно ця дівчина складала враження найбільш небезпечної з них”, “Одного разу коли вони проходили повз один одного у коридорі вона швидко навскіс поглянула на нього, наскрізь буравлячи поглядом, і тієї миті вона сповнила його первісним жахом. У нього навіть з’явилася думка що вона може бути агентом Поліції Думок”, “протягом двох або трьох секунд доки він допомагав їй звестися дівчина непомітно щось сунула йому у долоню. Не було жодного сумніву, що вона зробила це навмисно. Це було щось мале і пласке. Доки він проходив крізь двері вбиральні він доправив це у свою кишеню і помацав це кінчиками своїх пальців. Це був шматочок паперу складений квадратиком”, “Насправді я саме така дівчина якою виглядаю. Я вправна у іграх. Я була ватажком загону у Шпигунах. Я виконую добровільну працю три дні на тиждень для Молодшої Ліги Анти-Секс. Година за годиною я проводжу розносячи їх трикляту гниль по усьому Лондону. На маршах я завжди знаходжуся на одному з боків із прапором у руках. Я завжди виглядаю бадьорою і ніколи ні від чого не ухиляюся. Завжди волай разом із натовпом, ось що я кажу. Це єдиний спосіб бути у безпеці”, “За виключенням її вуст, ти не міг назвати її красунею. Одна чи дві зморшечки вже майоріли навколо її очей, якщо придивитися ближче. Коротке темне волосся було неймовірно густе та ніжне. Йому спало на думку, що він і досі не знає її прізвища або де вона мешкає”, “Джулії було двадцять шість років. Вона жила у гуртожитку разом із тридцятьма іншими дівчатами (“Усюди і завжди тхне жінками! Як же я ненавиджу жінок!” – вставляла вона мимохідь), і вона працювала, як він здогадався раніше, за однією з романо-пишучих машин у Відділі Фікцій. Їй подобалася її робота, яка складалася головним чином з керування та обслуговування потужного, але дуже підступного електричного мотору. Вона не була “розумною” , але вона мала талант до ручної праці і серед машин почувалася як вдома. Вона могла описати цілком увесь процес накладання романів, починаючи з генеральної вказівки виданої Комітетом Планування до кінцевої обробки у Підрозділі Перезапису. Але вона не була зацікавлена у цій готовій продукції. Вона “не мала аж такого бажання до читання”, як вона казала. Книжки були лише споживчим товаром який потрібно було виробляти, таким як варення чи шнурівка для черевиків”, “Він зауважив, що вона ніколи не вживає слів з Новосуржу, за виключенням тих що увійшли до щоденного вжитку. Вона ніколи не чула про Братерство і відмовлялася вірити у його існування. Будь-який вид організованого повстання проти Партії, який був приречений на поразку, здавався їй цілковитою дурістю. Найрозумнішою річчю було порушувати правила і лишатися при цьому живим”, “Вона завжди суперечила йому коли він казав будь-що такого роду. Вона не могла прийняти це як закон природи те, що особистість завжди програє. По своєму вона усвідомлювала що власне вона приречена, що раніше чи пізніше Поліція Думок може впіймати і вбити її, але іншою частиною своєї свідомості вона вірила, що якимось чином можливо сконструювати та збудувати потаємний світ у якому ти міг би жити за власною волею. Все що тобі потрібно – це вдача, вправність та хоробрість. Вона не розуміла, що вже не лишилося таких явищ як щастя, що попереду у далекому майбутньому залишилась лише перемога, задовго після твоєї смерті, що від миті проголошення війни Партії краще думати про себе як про мерця”.

О’Брайєн. Високопоставлений член Внутрішньої партії, який викликав у Вінстона довіру і навіть віру в те, що О’Брайєн – член підпільної організації. Довірившись О’Брайєну, Вінстон фактично здав себе у руки партії. Більшість катувань для Вінстона влаштовував саме О’Брайєн.

Цитати: “Іншою людиною був чоловік на ім’я О’Брайєн, член Внутрішньої Партії та власник якоїсь посади настільки важливої та законспірованої, що Вінстон мав лише тьмяне уявлення про її природу. Миттєва тиша запанувала серед групи людей, що сиділа на стільцях навколо як тільки вони побачили наближення людини у чорному спецодязі члена Внутрішньої Партії. О’Брайєн був здоровецьким, огрядним та сильним чоловіком з товстою шиєю і грубим, неввічливо глузливим, брутальним обличчям. Незважаючи на його грізний зовнішній вигляд, він володів принадно чарівними манерами. Він мав на озброєнні хитрощі з пересуванням своїх окулярів на носа що дивовижним чином обеззброювало – у якийсь незбагнений спосіб, робило його виключно цивілізованим. Це було у його жестах та міміці, якщо хто-небудь ще міг мислити такими категоріями, то міг назвати його дворянином з вісімнадцятого сторіччя що ввічливо пропонує свою табакерку. Вінстон бачив О’Брайєна можливо вже безліч разів протягом багатьох років. Він щиро прив’язався до нього, і не тільки виключно через інтригуючий контраст між О’Брайєновими вишуканими манерами та його зовнішністю боксера-професіонала.

Презентація “Боротьба проти страху й рабської покірності в суспільній свідомості. Образ головного героя в динаміці. “

Теоретичний словничок. Політична казка – літературний твір, у якому за допомогою алегорії та сарказму висміюються політичний лад держави та його представники. Карикатура – сатиричний або гумористичний малюнок загостреного критично-викривального характеру; переносно-смішне наслідування, перекручування оригіналу.

Внесок тварин у революцію

Динаміка образу Наполеона

В основі «Тваринної ферми» лежить відомий казковий прийом пошивання в дурні. Але, як правило, в фольклорі головний крутій — це лис, мавпа або ворон. Ці герої не позитивні, але симпатичні. В алегоричній казці Оруелла місце крутія заступає інша тварина — свиня, за якою у фольклорі закріплена різко негативна роль. Порівняння зі свинею дорівнює образі, лайці. Тому в «Тваринній фермі» комічне втрачає свою веселість, підсилюється критичне, негативне начало.

Поміркуйте!Назвіть літературні казки та байки, де теж прослідковується суспільно-політичний підтекст. Назвіть людські риси характеру уособлені в казкових героях. Висловіть власні враження від прочитаної казки, у чому її алегоричний смисл?

Казкова дія художнього вимислуЄвро-азійська політика до середини ХХ століття «…до мене прийшло усвідомлення, що людина визискує тварин майже так само, як багаті класи визискують пролетаріат» Дж. Орвелл (з передмови до українського видання). Анімалізм («Скотизм»)Панський двір і його господар містер Джонс. Гімн «Тварини Англії», гімн повстання. Наполеон, Сніжок, Крикун. Боксер, Травка – тяглові коні. Їх девіз: «Будемо працювати ще більше». Культ особи Наполеона. Наполеон – абсолютний диктатор, який затверджує єдину заповідь: «Всі тварини рівні, але деякі рівніші за інших»8. Примирення між людьми і свинями. Ключовим моментом у житті Орвелла стала Іспанська війна. Саме там письменник зрозумів, що можливий зовсім інший соціалізм, відмінний від радянського. Комунізм. Царська Росія на чолі з Миколою II.Інтернаціонал. Й. Сталін, Л. Троцький, радянське ЗМІ. Робітничий клас. Стаханівський рух.7. Культ особи Й. Сталіна. 8. Тегеранська конференція. Ілюзорне покращення стосунків між СРСР і Заходом. Початок Холодної війни.

Домашнє завдання. Готуватись до контрольної роботи з теми: «Лірика. Антиутопія»

Конспект уроку Викриття сутності тоталітарної системи та її ієрархії в антиутопії «1984» Оруелла.

Даний конспект має на меті проаналізувати роман Оруелла, який на сьогодні на превеликий жаль звучить сучасно. Різні форми роботи дають можливість учням реалізувати свій творчий потенціал, висловити свою позицію щодо впливу влади на особистість і соціум, методику досягнення тотального контролю над суспільством.

Тема : Викриття сутності тоталітарної системи та її ієрархії в антиутопії «1984» Оруелла. Боротьба проти страху й рабської покірності в суспільній свідомості. Образ головного героя в динаміці.

Мета навчальна : проаналізувати твір Оруелла «1984» як роман антиутопію; учити учнів інтерпретувати зміст твору, висловлювати свою думку щодо поставлених проблем впливу влади на особистість і соціум, методику досягнення тотального контролю; дослідити історію життя головного героя як шлях від спротиву до покори.

Мета розвивальна : формувати вміння визначати в літературних творах суспільно-політичний контекст, актуальні соціальні проблеми та ідеї, приклади громадянських якостей в образах персонажів; виокремлювати головну та другорядну інформацію; будувати гіпотези; перетворювати інформацію з однієї форми в іншу; розвивати критичне мислення.

Мета виховна: виховувати усвідомлення значення свободи для духовного розвитку людини, інтерес до гіпотетичного розвитку подій як запобіжник маніпулювання свідомістю людини.

Тип уроку: комбінований, урок-роздум.

● сприймати, розуміти, критично оцінювати, інтерпретувати інформацію державною мовою;

● установлювати причино-наслідкові зв’язки;

● здійснювати пошукову діяльність, словесно оформлювати результати досліджень;

● використовувати інтернет-ресурси для отримання нових знань;

● застосовувати комунікативні стратегії відповідно до мети й ситуації спілкування;

● презентувати власні ідеї та ініціативи чітко, грамотно, використовуючи доцільні мовні засоби;

● демонструвати взаємодію літератури з іншими видами мистецтва, порівнювати літературні тексти з їхнім утіленням у кіно, музиці;

• усвідомлювати важливість рішучої боротьби проти тоталітарної системи, страху й рабської покірності;

• усвідомлювати особисту відповідальність за збереження миру, природи, демократичних засад, життя на планеті Земля.

Обладнання: ноутбук, телевізор, презентація, відеоряд, ілюстрації до твору.

На дошці запис теми «Хто контролює минуле, той контролює майбутнє .» Епіграфи до уроку.

Методика проведення уроку : цілі, які поставлені вчителем досягаються завдяки поступового, послідовного поглиблення та ускладнення завдань для учнів. Вони спираються як на колективні, групові, так і на індивідуальні форми аналізу художнього твору.

Насамперед ми повинні побудувати

фабрику дзеркал (. ), щоб людство

могло добре роздивлятися себе в них.

Свобода — це можливість сказати, що два

плюс два буде чотири. Якщо це

можливо, то з цього випливає все інше.

І. Організаційний момент. Вступне слово вчителя.

В кінці 20 століття екрани підкорив фільм «Матриця», де герой, потрапляє у жахливий зруйнований світ, керований машинами. Герой не лише руйнує коди, але й переконує людей, що насправді вони живуть у світі, де немає кордонів та правил- в світі, де можливо все. Саме про це попереджали нас письменники, які писали романи-антиутопії. Сьогодні ми будемо шукати відповідь на питання: Навіщо нам читати старі книжки, якщо події зображені в них вже позаду нас у часі. (Відеоряд про роман.) https://www.youtube.com/watch?v=SLpeUjIrtFs або https://www.youtube.com/watch?v=Xocqy5aYXII

Яким чином те, що ви побачили пов’язане з епіграфом до уроку?(слайд 2)

(Варіант відповіді. Вважаючи, що людству нічого не загрожує, ми забуваємо подивитися до дзеркала, де спостережливі можуть побачити справжнє обличчя сучасності, де не завжди, навіть у нашому 21 столітті, всі жителі землі мають свободу, право на вільне висловлення своїх думок, прагнень.)

ІІ. Актуалізація опорних знань. (У формі бліц- інтерв’ю). (слайд 3)

1. Що таке утопія, хто засновник цього жанру? (Назва літературного жанру утопії походить від книжки Т. Мора «Утопія» (1516), яка сприяла появі творів про шляхи поліпшення суспільного ладу.)
2. Що таке антиутопія? (На відміну від утопії, що змальовує ідеальний світ, антиутопія — це жанр художньої літератури, що критично висвітлює уявне майбутнє, зокрема його небезпечні наслідки, пов’язані з різноманітними експериментами над людством з метою його «покращення». Метою будь-якого твору антиутопії є звільнення від зайвих міфів та ілюзій, висвітлення справжніх проблем людства, прогнозування його майбутніх небезпек і загроз.)
3. Які ознаки притаманні антиутопії? (описуються негативні явища певної держави або суспільства, їхнього політичного устрою; дія відбувається у майбутньому; створюється антисвіт, антидержава, проти якої виступає герой; подається кілька поглядів на описаний суспільний устрій, які можуть суперечити один одному і створювати конфлікт; оповідь ведеться від імені учасників події, таким чином читач в такий спосіб сам є частиною того, що відбувається. )
4. Справжнє ім’я Орвелла. (Ерік Артур Блер справжнє ім’я Орвелла).
5. Який момент в житті письменника слід вважати переломним, що спонукало його написати роман? (Переломним моментом у житті письменника стала участь у Громадянській війні в Іспанії (1936–1939), яка «відкрило очі» на те, що соціалізм може бути не тільки демократичним, а й побудованим на зразок тоталітарного режиму «совєтщини». Згодом письменник утвердився як принциповий і палкий ненависник будь-якого тоталітаризму. )
6. Які післявоєнні події переконують Орвелла підняти проблему взаємин людини та влади? (Трагічні післявоєнні події, зокрема скинуті американцями атомні бомби на Хіросіму та Нагасакі, спричинили усвідомлення письменником нової загрози, що стоїть перед людством. Тому Орвелл розпочав новий резонансний твір — антиутопічний роман «1984», який побачив світ 1949 року.)
7. Які події 20 століття призвели до політичної кризи? (ХХ ст. стало епохою великих надій і великих трагедій. Перша, а потім Друга світові війни, розквіт сталінської диктатури, поширення фашизму й нацизму в Європі, переслідування інтелігенції, безжальні розправи над мирним населенням окупованих держав, використання технічних досягнень на шкоду людству (удосконалення військової техніки, застосування отруйних речовин у бою, розробка та випробування ядерної зброї) — усе це призвело до глибокої моральної, економічної та політичної кризи у світі.)
8. Які три супердержави існують у світі роману «1984»? (На планеті Земля існує три супердержави — Океанія, Євразія та Остазія, кожна з яких завжди воює принаймні з однією іншою.)
9. Які міністерства уособлюють владу в романі, за що вони відповідають? (Міністерство правди відповідає за новини, розваги, освіту та мистецтво; Міністерство миру — за озброєння та воєнні дії, Міністерство любові — за закон і порядок; Міністерство достатку — за економіку.)
10. Які лозунги є найвагоміші в світі роману Оруелла? (Війна – це мир, свобода – це рабство, незнання – це сила. )

ІІІ. Оголошення теми і задач уроку. «Хто контролює минуле, той контролює майбутнє.» (слайд 4)

Групи напередодні отримують завдання та заповнюють таблицю.(Додаткові матеріали.)(слайди 5-10 )

1. Проблематика роману. Образ головного героя в динаміці. (Евристична бесіда.)

• Де працює головний герой, його обов’язки? (Уїнстон працює в міністерстві Правди. Саме воно займається підтасовкою фактів, згідно нового курсу партії. Тобто йде постійне викривлення дійсності, він перетворює біле в чорне й навпаки.)
• Опишіть світ , в якому живе герой? (Дж. Оруел показує, як живе середній людина в тоталітарній державі. Уїнстон Сміт – чиновник. Однак його життю не позаздриш. Ліфт у будинку не працює – діє режим економії. Немає натуральних продуктів – люди харчуються сурогатами. Холод, убозтво, напівтемрява. Казармений порядок – така обстановка життя головного героя. Побут людей в Англії 1984 влаштований так, що ніхто не може бути сам собою. У стіну вставлений телекран, який стежить за кожним рухом людини, що знаходиться в кімнаті, і який не можна вимикати. Усюди мікрофони, підслуховуючі пристрої. І як символ підозрілості, зведений у ранг державної політики, – на кожній сходовій площадці зображення людини років сорока п’яти з написом: «Старший Брат дивиться на тебе».

«Портрет був виконаний так, що, куди б ти не став, очі тебе не відпускали. СТАРШИЙ БРАТ НАГЛЯДАЄ ЗА ТОБОЮ – говорив надпис.»)

• Що нас бентежить у цих обов’язках? У цьому світі? (Дивує і бентежить невідповідність назви, а отже і основної функції міністерства. Поняття інформації абсолютно знищене, як у кривому дзеркалі. І такий же викривлений світ, який оточує героя. Декларуючи успішність – держава спотворює , знецінює життя людини.)
• Коли з’являється незадоволеність життям Уїнстона Сміта? (На початку твору у Вінстона виникають сумніви щодо світу, у якому він живе. Він занотовує в щоденник запитання, рефлексує й дає на них відповіді. Але потім у Міністерстві любові О’Браєн послідовно порушує всі ті питання, які колись поставив собі Вінстон, і так само переконливо дає на них відповіді, які не лише заперечують усі колишні уявлення Вінстона, а й знищують його особистість)
• Що головне для влади? Яку мету вона ставить для своїх громадян? (Самоцінність влади при тоталітарних режимах, які не мають ніяких інших цілей або цінностей, крім самої влади, володіння нею, досягнення та утримання її, захвату нею. Тоталітаризм в цьому розумінні спрямований насамперед на контроль свідомості, а не тільки на примус до зовнішньо лояльної і слухняної поведінки. У такій системі панування не висувалось ні завдань реалізації ідеологічних проектів і програм, ні внесення релігійних цінностей, ні національного будівництва. Вся суть соціальної системи Океанії зводиться до технології відтворення самої системи ритуалам влади і підпорядкування. Головне завдання режиму – профілактика інакомислення або ухилення від курсу керівництва, кара за порушення будь-яких норм запропонованого порядку, навіть дрібних правопорушень, і демонстративне знищення відступників.)
• Що живить світ влади, а що її вбиває? ( Партійним ідеалом є: «… країна воїнів і фанатиків, які крокують в єдиному строю, думають одну думку, кричать одне гасло, невпинно трудяться, б’ються, торжествують, карають – триста мільйонів чоловік, і всі на одне обличчя ». Перед нами панування казарми не тільки в обстановці, але і в голові. Це панування стверджує світогляд «АНГСОЦу», заснований на трьох гаслах: «Свобода – це рабство», «Війна – це мир», «Незнання – сила». Особистість тут зведена до гвинтика в системі, вона повністю знецінена. Всі повинні однаково жити, у всіх мають бути одні інтереси – інтереси партії. Тому головний ворог «АНГСОЦу» – любов. Партія пильно стежила, щоб її громадяни не відчували цього почуття. Чоловік і жінка були зобов’язані виробляти потомство, але так, щоб при цьому не відчувати ніякої радості. Радість любові каралася смертю.)
• Чому важливо створити новояз? Яку роль він відіграє у створенні тотального контролю? (Необхідним моментом для існування тоталітаризму є засоби масової інформації, завдяки яким проводяться ідеологічне оброблення населення, насаджування уніфікованих стандартів побутового і загальнолюдського характеру, нівелювання загально цивілізаційних і особистісних цінностей. Мова –носій духовних надбань попередніх епох, але владі вони не потрібні. І мову замінюють на стандартизовану систему спілкування, яка відтворює лише примітивні потреби. Мова, яка зменшується щодня. Це ще один з засобів нівелювання особистості.)
• Чи вдалось владі підкорити Уїнстона? Чому? («Якщо ви людина, Вінстоне, то ви остання людина… — каже йому О’Браєн. — Ви вже поза історією. Вас не існує». Партія в тоталітарному світі, змальованому Джорджем Орвеллом, ніколи не знищує своїх ворогів, не зробивши їх союзниками, бо якщо людина вмирає зі словами непокори на вустах — це означає поразку системи. У Міністерстві любові злочинців не карають, а «виправляють», «лікують», роблять їх знову «нормальними» і життєздатними членами суспільства. Саме в цьому полягає глибинний сенс назви Міністерство любові — воно витягне з людини будь-яку потрібну інформацію, примусить зрадити рідних і близьких, знищить її «Я» і водночас заставить любити жорстку систему. На останніх сторінках роману Джордж Орвелл показує трагічну картину завершення духовної смерті героя. Він полюбив Старшого брата. Міністерство любові досягло своєї мети. Чи зміг би Вінстон Сміт протистояти системі? І чи було це можливо в ситуації тотального контролю й насильства? Ці питання письменник адресував сучасникам і нащадкам. (слайд 11)

V. Підведення підсумків уроку. (Міні диспут) (слайд 12, 13)

• «Свобода – це можливість сказати, що два на два –чотири.» Цю думку записав Вінстон в щоденнику. А що є свобода для вас?
• Чи могло людство змінитися настільки, що людина не буде прагнути свободи, гідності, любові, тобто забуде, що вона- Людина?
• До якого майбутнього ми прийдем? Що потрібно зробити аби цього не відбулось?

VІ . Написання сенкана. (слайд 14, 15)

VІІ . Домашнє завдання. (слайд 16)

Написати есе « Чи варто контролювати минуле, майбутнє? » або створити буктрейлер за проблематикою роману Орвелла «1984» (слайд 17)

Додатки до уроку

ХУДОЖНІЙ СВІТ РОМАНУ «1984»

Хто є її керівником? Який державний устрій?

Як складаються взаємовідносини з іншими країнами?

Чи є контроль за суспільством, хто його забезпечує?