На рівній відкритій поверхні лінію горизонту можна побачити на відстані 4–5 км. Якщо рухатися вгору, горизонт буде розширюватися, а лінія горизонту — віддалятися. Якщо рухатися вперед, лінія горизонту теж віддалятиметься.
Горизо́нт, або о́брій, о́вид, видноко́ло, виднокра́й, небокра́й, небосхи́л, крайне́бо, кругови́д, кругозі́р, кругогля́д (від дав. -гр. ὁρίζων — «те, що обмежує») — уявна лінія торкання небосхилу і земної поверхні.
Визначити точніше лінію горизонту, відносно якої розташований погляд спостерігача, можна за допомогою склянки з водою. Потрібно підняти її до рівня очей таким чином, щоб поверхня води перетворилася на лінію. Усе, що розташовано вздовж неї, і буде умовною лінією горизонту.
Як відомо, дістатися горизонту – уявної лінії торкання землі до неба – фізично неможливо. Оскільки земля кругла, як би ми до нього не намагалися наблизитися, він все одно віддаляється.
Орієнтування на місцевості Горизонт — це видима частина земної поверхні, має вигляд кола на яке нібито спирається небосхил. Лінія горизонту — це лінія злиття горизонту на небосхилу.
Лінію горизонту добре видно в полі, на луці, у степу, на морі. Таку місцевість називають відкритою. Лінію горизонту не видно в місті, у лісі, у горах.
Лінію горизонту добре видно в полі, на луці, у степу, на морі. Таку місцевість називають відкритою . Лінію горизонту не видно в місті, у лісі, у горах.