Тож термін Київська Русь — книжного походження й веде свій початок не з джерел, а з'явився на основі розробки московськими книжниками XVI століття, а пізніше М. М. Карамзіним, С. М.
862 рік вважається роком заснування Київської Русі. Розширення держави на південь уздовж цього шляху почалося при найближчих наступниках Рюрика. Князь Олег, який управляв країною під час малоліття сина Рюрика, Ігоря, оволодів Києвом і переніс туди столицю нової слов'янської держави, або як тоді говорили, Київська Русь.
До XV століття назва «Україна» не використовувалась у картографії світових держав для позначення цієї території. До цього періоду зазначена територія позначається на картах як Русь (Rus') або Червона Русь.
Першим, хто вжив цей термін, був поляк-українофіл Павлин Свенціцький, у своєму польськомовному львівському журналі «Село» (Sioło) у 1866 році в контексті поширення псевдонаукових ідеологем поляка Франциска Духінського, який стверджував, що російська держава не має відношення до культури та спадщини Русі.
Шістсот років тому народився Семен Олелькович (1420 –1470), якому судилося стати останнім київським князем. Після його смерті, 550 років тому, Київ, хоча і залишався значним адміністративним центром Великого князівства Литовського, але вже не мав свого князя.
Ки́ївська Русь — східноєвропейська феодальна монархічна держава зі столицею в Києві, що існувала впродовж IX—XIII століть. Назва Київська Русь є усталеною в історіографії, у тогочасних же джерелах відома як Руська земля, або Русь. Ядром Русі було Середнє Подніпров’я. У часи …