Посадка верби

Після зимових морозів рослини не поспішають розкривати листя і квіти, а верба одна з небагатьох культур, що радує пухнастими бруньками в перші дні весни. Культура є символом в християнстві, її гілочки святять у Вербну неділю і зберігають в будинку, вона є хороший медонос, має лікарські властивості, використовується в ландшафтному дизайні.

Товари з цієї статті

Опис культури

Верба – це листопадний чагарник або компактне дерево родини вербових. У процесі росту рослина формує овальну розлогу крону з довгих, гнучких пагонів, покритих пушком.

У природі рослина досягає висоти 6 метрів, найбільш часто росте біля водойм. Вона утворює потужну кореневу систему, що йде далеко за межі крони.

Листові пластини подовжені, загострені. Ранньою весною, до появи листя, на гілках розпускаються численні пухнасті бруньки білого кольору з ніжним ароматом. Різні види верби дають бруньки різного забарвлення: білого, золотистого, сріблястого, з рожевим відтінком. Цвітіння припадає на березень-квітень.

Найбільш популярні сорти верби:

• Blue Streak – відрізняється зеленим листям з блакитним відливом, чоловічі сережки досягають довжини 5 см, мають сріблястий колір, жіночі – короткі, зелені.

• Lady Oldenham – компактний чагарник висотою до 150 см, добре піддається обрізці, краще росте на сонці.

• Pendulifolia – високоросле дерево, утворює красиві пониклі гілки, цінується за декоративність листя і сережки золотистого кольору.

Вирощування верби: переваги

• Рослина невибаглива, добре переносить суворі зими, стане прикрасою в кожному куточку саду. Її використовуються для створення живоплотів, висаджують біля штучних водойм, зон відпочинку.

• За рахунок густої крони, рослина добре стримує вітер, створюючи мікроклімат, необхідний для гарного росту декоративних квітів і ягідних кущів.

• Верба – це природний фільтр, що очищає повітря від хвороботворних бактерій.

• У період розпускання бруньок і цвітіння сережок на них утворюється пилок, який приваблює бджіл.

• Кора рослини містить смоли з лікарськими властивостями, з неї виробляють саліцилову кислоту, препарати, що знижують температуру, запалення.

• Культура добре пристосовується до різних умов, невибаглива, добре вкорінюється, швидко зростає. Вирощений з гілочки саджанець, за рік виросте до 3 метрів.

• Дерево виглядає декоративно як літом, так і взимку, дивися фото.

Верба: посадка догляд

Верба добре росте в кожному місці, проте широку крону, що дає прохолоду, формує в півтіні. Близьке залягання ґрунтових вод стане запорукою кращого розвитку і зростання, тому створювати дренажний шар при посадці не потрібно.

Верба добре росте на грунті з високою кислотністю, не вимоглива до плодородності. Вирішив посадити культуру на присадибній ділянці попередньо готують:

Фахівці рекомендують купувати саджанці листяних дерев і чагарників в спеціалізованих магазинах. Завдяки цьому, ви будете впевнені в сортових ознаках і, витративши сили і час, виростите саме ту рослину, яку планували.

Підготовка місця посадки

Правильна посадка будь-яких дерев і кущів передбачає завчасну підготовку посадкового місця. Для цього за кілька місяців:

• викопують лунку розміром, 100 * 100 см. Коренева системи верби об’ємна, і в залежності від віку саджанця, може мати великий розмір;

• заповнюють лунку на третину поживною сумішшю.

Для приготування живильної суміші змішують рівні частини звичайної землі, компосту, перегною або гною і додають 30 г суперфосфату. Невибагливість верби до складу грунту не виключає використання поживної суміші при посадці. Так саджанець швидше приживеться і піде в ріст.

Хіти продажу в магазині

Посадка верби

Посадку виконують як навесні, так і восени. У першому випадку вибирають час, коли дерево ще спить, оптимальний час восени – після листопаду.

Саджанець з відкритою кореневою системою перед посадкою витримують кілька днів у звичайній водопровідній або дощовій воді, щоб коренева система прокинулася. Посадку саджанця виконують вертикально або з нахилом.

Нахил виконують на північ, це буде сприяти утворенню нових гілок з південного боку, вертикальну форму саджанець прийме самостійно, по мірі розвитку кореня.

При правильній посадці навесні, через десять днів ви побачите нові бруньки на гілках.

Догляд

При осінній посадці, саджанець потрібно захищати від морозу, підсипаючи кореневу систему землею, і накривши поверхню мішковиною. При весняній посадці, саджанець протягом літа регулярно поливають, розпушують поверхню. Полив виконують раз в два тижні, якщо погода дощова, частоту скорочують.

У перший рік життя рослини підгодовують, використовуючи суперфосфат в період вегетації. Він сприяє швидкому розвитку кореневої системи і аміачну селітру восени – для безпечної зимівлі.

Розмноження

Верба розмножаться вегетативним способом. Розмноження насінням використовується тільки селекціонерами через низьку схожості. Щоб виростити дерево або чагарник з гілочки, потрібен однорічний пагін.

Заготівлю посадкового матеріалу виконують ранньою весною, для цього нарізають гілочки довжиною до 20 см з кількістю бруньок не більше 5. Якщо їх дуже багато, при пророщуванні, вони будуть розпускатися, забираючи сили у відростка.

У нижній частині гілочки роблять косий зріз і поміщають її в горщик, заповнений вологим ґрунтом, залишають в світлому місці. Щоб ускорити проростання, перед посадкою в грунт, гілочку можна пророщувати в ємності з водою. При появі корінців її переміщують в грунт.

Перший рік саджанець вирощують в горщику в домашніх умовах, а висадку в саду виконують наступної весни.

Укоріняти пагони можна і у відкритому грунті, для цього, навесні нижні гілки нахиляють до землі і прикопують. Вкорінені пагони пересаджують на постійне місце наступної весни.

Верба не дуже схильна до впливу шкідників і хвороб, однак для профілактики рекомендується використовувати профілактичні обприскування раз в сезон.

Користуються попитом після прочитання

Вербна неділя

Неділя за тиждень перед Великоднем називається “Вербною”, “шутковою” або “квітною”. За християнським вченням у цей час Спаситель Христос уїжджав до Єрусалиму на ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавен вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповідає про прихід весни і має цілющі властивості.

У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі – старі й малі, – бо “гріх не піти до церкви, як святять вербу”. Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти – одне поперед одного – стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути ії по кілька “котиків” – “щоб горло не боліло”.

Також був колись в Україні звичай носити свячену вербу з церкви до церкви. Це робилося не тільки в суботу, а і в неділю. Так, у Харкові у Вербну неділю учні разом з вихователями та вчителями урочисто несли свячену вербу від міської парафіяльної церкви Святого Дмитра до “колегіюму”.

Колись господарі, повертаючися з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або – якщо було близько – то в полі, “щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток”, а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи:

Не я б’ю – верба б’є,
За тиждень Великдень,
Недалечке червоне яєчко!

Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою, як додому йшли, а б’ючись, примовляли:

Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля!

В Галичині примовляли так:

Шутка б’є – не я б’ю,
Віднині за тиждень
Буде в нас Великдень!

Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. “Гріх ногами топтати свячену вербу”, а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.

Свяченій вербі приписується магічна сила. Як вперше навесні виганяють скот на пасовисько, то конче свяченою вербою – “щоб нечисть не чіплялася до тварин”. Більше того, викидають гілля свяченої верби надвір під час граду – “щоб град зупинився”.

Верба має велике значення в народній медицині. Коли хворіють люди або тварини, то знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і напувають тим’ варивом хвору людину чи тварину – у повній надії, що “поможе”. Виваром свяченої верби мочать голову і цим лікуються від болю голови. Лікуються свяченою вербою і від пропасниці та ревматизму, збивають нею гарячку. Товчене листя з верби кладуть на рани, а горшку, настояну на її листі, п’ють проти шлункових захворувань.

Поруч такої пошани до верби і віри в її лікувальну силу дивно звучить народна леґенда про козячу вербу – один з видів верби. Леґенда каже, що козяча верба проклята Богом за те, що з неї робилися цвяхи для хреста, на якому розп’яли Спасителя: “за це її черви точать”. Крім того, за народнім віруванням, у сухій вербі сидить чорт; звідси й прислів’я: “Закохався, як чорт у суху вербу!” Козяча верба часто зустрічається на Україні, особливо в лісах і на левадах. Її характеризують коротке і широке листя, а також грубі “базоки” або “котики”.

Олекса Воропай. “Звичаї нашого народу”

Чудодійні властивості верби:

• Вербою б’ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;
• Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;
• Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться;
• Вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;
• Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град;
• Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню;
• Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий рік;
• З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;
• Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;
• Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була „пригожа та здорова”;
• Обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;
• Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски;
• У багатьох місцевостях клали покійникові в домовину кусник свяченої верби;
• У Лятичівському повіті, коли господар виїжджав у поле сіяти — брав 2-3 котики-базьки й запорпував серед ниви під час посіву, щоб скоро хліб проростав.
• Свячену вербу клали в домовину бабі-повитусі, щоб мала чим відганяти потерчат.

• < Попередня
• Наступна >