Леонід Брежнєв — цікаві факти

Після будівництва «хрущовок» і засаджування полів тоннами кукурудзи, прихід до влади Брежнєва порадував радянських людей стабільністю і спокоєм. В Радянському Союзі не було різких змін, тому час правління Леоніда Ілліча назвали епохою застою. Представляємо цікаві факти про Брежнєва.

1. На Брежнєва було кілька замахів, вони не розголошувалися, подробиці стали відомі людям набагато пізніше. Один із замахів стався в 1969 році. Скоєно воно було лейтенантом Віктором Ільїним, якому звідкись став відомий маршрут керівника. У той час Л. І. Брежнєв їхав на зустріч екіпажів кораблів «Союз-4» і «Союз-5». Однак Брежнєв різко змінив маршрут, і Ільїним були обстріляні радянські космонавти. На щастя, ніхто з космонавтів не постраждав, але, на жаль, загинув шофер. Терориста відправили не до в’язниці, а в психіатричну клініку на примусове лікування, так як вважалося, що радянська людина при здоровому глузді не може вчинити замах на радянського лідера. У 1990 році Ільїна виписали з лікарні і дали однокімнатну квартиру в Ленінграді.
2. Кореспонденти газет Мурзін та Сахнін писали замість Брежнєва нариси і твори, за які Леонід Ілліч був удостоєний премії 180 тисяч рублів (для того часу – це великі гроші, можна було купити 20 автомобілів Волга). Аркадій Сахнін написав повість «Мала Земля», Олександр Мурзін був автором «Цілини». Авторів творів також нагородили – грамотами та преміями.
3. 31 грудня 1970 Леонід Ілліч Брежнєв вперше звернувся до народу перед настанням Нового року. Ця традиція прижилася, і вже багато поколінь зустрічають Новий рік під слова російського правителя (спочатку – Генерального секретаря, зараз – Президента).
4. Брежнєв добре знав усі плітки про себе, але не ображався і не впадав у гнів. Він з великим інтересом розпитував колег про нові байки, а анекдоти навіть записував.
5. Сталін обізвав Брежнєва молдаванином. Іноді в народі і проскакували чутки про національність Генсека. Але сам Брежнєв був родом з України, і ніякого відношення до Молдови не мав.
6. Брежнєв страждав від наркотичної залежності від снодійного «нембутала», який йому приписали лікарі. Леонід Ілліч міг працювати до двох годин на день, часто засипав на важливих заходах.
7. Л. І. Брежнєв – єдиний, кого нагородили 5 зірками Героя Радянського Союзу. А всього у нього нагород – понад сотню. В одному з радянських анекдотів говорилося, що радянський лідер подумував про операцію з розширення грудної клітки, оскільки всі нагороди на грудях не поміщалися.
8. До 1979 року, коли почалася війна в Афганістані, Брежнєв дав згоду на введення радянських військ лише для того, щоб убезпечити південні кордони СРСР, налякати США і підтримати афганських соціалістичних лідерів. В Радянському Союзі ввід військ до Афганістану розглядали як короткочасну військову допомогу, але війна затяглася на цілих 10 років, в ній загинуло понад 15 тисяч радянських військовослужбовців.
9. Багато хто думав, що своєрідна дикція генсека – це наслідки травми щелепи під час війни. Однак, на війні Брежнєв жодного разу поранений не був.
10. Брежнєв Л. І. дуже любив іномарки. Однак, з’являтися них в суспільстві Радянському лідеру було не можна, так як від цього б постраждав престиж радянського автопрому. Всі офіційні візити генсека були виключно на автомобілях радянського виробництва.
11. Про смерть Леоніда Ілліча Брежнєва було повідомлено офіційно через два дні. До цієї події народ жив у невіданні. А похорони відбулися 10 листопада 1982 року.

«Кремлівські старці» Брежнєв і Путін

35 років тому радіостанції і телеканали Радянського Союзу почали транслювати жалобну музику: населенню вирішили повідомити про смерть генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва. Брежнєв важко захворів задовго до своєї смерті, фактично перестав працювати, але сам факт його перебування на вищих посадах в «імперії зла» символізував для партійної еліти і населення ту саму стабільність, яку тепер прийнято називати застоєм.

Радянські люди, змучені цією стабільністю дефіциту і сірості, очікували змін – і вони до них прийшли. Смерть Брежнєва відкрила епоху запеклої боротьби за владу, спроб реформ, перебудови і гласності. Зрештою, держава, якою керував Леонід Брежнєв, зникла з політичної карти світу. І почалися справжні зміни – тому що без демонтажу Радянського Союзу вони були просто неможливі. Саме цей демонтаж дозволив побачити, чого насправді хотіли тепер уже колишні радянські люди.

Нові «кремлівські старці» напали на Грузію і Україну

У Росії зміни фактично завершилися на початку нового тисячоліття, коли за рішенням старіючого президента Бориса Єльцина до влади прийшов молодий чекіст Володимир Путін. Єльцина наприкінці його правління теж порівнювали з Брежнєвим – він був не дуже здоровий, не завжди адекватний, ухвалював рішення за допомогою оточення. Але зараз, через 17 років, ясно, що на Брежнєва схожий Путін. Адже Брежнєв теж прийшов до влади відносно молодою людиною – і практично законсервував систему влади. Керівники країни і регіонів при ньому в більшості своїй залишали кабінети тільки коли вмирали. Путін наближається до цього «золотого стандарту» брежнєвізму.

Брежнєвський режим намагався зробити вигляд, що живе за правилами цивілізованого світу, але ставав агресивним тоді, коли йшлося про сферу впливу «кремлівських старців» – згадаємо про вторгнення в Чехословаччину і Афганістан, погрози Польщі, генерування нестабільності в Африці і Латинській Америці, на Близькому Сході. Нові «кремлівські старці» напали на Грузію і Україну, підтримують авторитаризм на пострадянському просторі, на Близькому Сході і в Латинській Америці. При цьому росіяни живуть за нового «застою» краще, ніж в 90-х роках. Приблизно так відгукувалися про епоху Брежнєва. Так що Путін – це Брежнєв сьогодні.

Різниця між українцями і росіянами

А тепер подивимося на Україну – Брежнєв народився в цій країні і сприяв багаторічному перебуванню при владі в Києві свого земляка Володимира Щербицького. У ті роки Україна мало чим відрізнялася від Російської Федерації. Однак як самостійна держава Україна стала розвиватися зовсім інакше.

На відміну від росіян, які застигли в брежнєвізмі як муха в бурштині, українці не знали жодного десятиліття уявної стабільності. П’ять президентів, два повстання, постійна конкуренція і політична боротьба, запит на зміни. У Росії дивляться на все це з жахом – тут звикли сприймати розвиток як хаос і катастрофу, а застій – як благо. Саме тому росіяни ностальгічно згадують «дорогого Леоніда Ілліча» і підтримують «дорогого Володимира Володимировича», а для українців і Брежнєв, і Путін – персонажі з чужої невтішної історії.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції

Віталій Портников

Співпрацює з Радіо Свобода з 1990 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.