Король наказав засадити картоплею “всяку вільну ділянку землі” 4
24 березня 1756 року прусський король Фрідріх II циркуляром наказав німецьким селянам садити картоплю. 44-річний монарх готувався до чергової війни з Австрією. Пруссії, що мала тоді 5,4 млн населення, було непросто прогодувати 220-тисячну армію. Селяни неохоче ділилися харчами з військом. А під час бойових дій хліб закопували. Тому Старий Фріц, як називали короля в народі, наказав засадити картоплею в королівстві “всяку вільну ділянку землі”.
Це була друга спроба зацікавити підданих завезеним з Америки овочем. 1744-го бажаючим безкоштовно роздавали бульбу для садіння. Церемонія проходила урочисто – у ратушах, під барабанний бій та оплески. Але справу провалила несумлінність чиновників. Ті не пояснили селянам, які плоди слід збирати. Необізнані хлібороби замість того, щоб викопувати картоплини, зривали чорні ягоди. Тому перший урожай прозвали “плювком диявола” – через масові отруєння. Наступного року король звелів надрукувати пояснювальні листівки. Та народ не вірив у корисність картоплі. Із міста Кольберґ – нинішній Колобжеґ у Польщі – надійшла відповідь: “Ці бульби не мають ані запаху, ані смаку. Навіть собаки відмовляються їх їсти. То чого ж ви від нас хочете?”
Тоді Фрідріх Великий зобов’язав пасторів пояснювати на службах переваги картоплі, що дає втричі більший за вагою врожай, ніж зернові. Драгунам наказували оточувати поля і в разі потреби силою змушувати селян садити картоплю. Король особисто перевіряв, чи виконують піддані наказ. Такий примус дав результати: Пруссія уникнула голоду під час блокади у роки Семирічної війни – 1756–1763-го.
Відвідуючи могилу Фрідріха II у Потсдамі під Берліном, німці досі кладуть кілька “чортових яблук” – як колись називали картоплини їхні предки.
Паризькі кафе почали називати бістро
“Здайте Париж, або до вечора не впізнаєте місця, де стояла столиця”, – таке повідомлення о п’ятій вечора 30 березня 1814 року надіслав російський імператор Олександр I французькому генералові Оґюсту Мармону, який командував обороною міста. Війська антифранцузької коаліції взяли в кільце столицю Французької імперії. О другій ночі Париж капітулював на милість переможцям. За чотири дні Наполеон Бонапарт, який збирав війська у Фонтенбло – 50 км на південь від столиці – під тиском власних генералів зрікся влади. Уперше з часів Сторічної війни 1337–1453 років Париж зайняли окупанти: росіяни, австрійці та пруссаки.
“Глядачі вкривали дахи будинків. З вікон сипали квітами, плескали, розвіювали хустками, – згадував учасник параду російський офіцер Олександр Краснокутський. – Чи давно тут Бонапарта шанували за Бога? Необдумані шарахання з однієї крайності в іншу вказують на легковажність їхнього характеру”.
Невдовзі на паризьких вулицях з’явилися бородаті й кудлаті донські козаки та башкири. Вони розбили табір посеред міського саду на Єлисейських полях, а коней купали на березі Сени. Парижани швидко порозумілися з окупантами. І навіть, як свідчила сучасниця мадам Буаньє, дозволяли “дітям залазити на плечі кошлатим козакам”.
Кажуть, під час тієї російської окупації з’явилася назва паризьких кафе – бістро.
– Быстро-быстро! – квапили козаки офіціантів.
А французи перекрутили слово по-своєму. І невдовзі самі закликали клієнтів до забігайлівок, бо в них “бістро´”.
26 березня 1854-го 30-річний лимар Антоніо Карра посеред вулиці встромив шило в серце 31-річного герцога Пармського Карла III (на прижиттєвому портреті). Загиблий правив невеликою державою на півночі Італії. Серед підданих мав славу бабія та азартного гравця. Коханок шукав на міських фестивалях і ярмарках. Чергова амурна пригода герцога-ловеласа призвела до його вбивства. Карл III спокусив майстриню, яка виготовляла сигари для двору. А наступного ранку похвалився на ринку нічною перемогою. Звістка дійшла до хлопця тієї дівчини – Антоніо Карра. Увечері біля воріт палацу він підстеріг герцога, коли той повертався з ресторану, і помстився. Поліція швидко впіймала вбивцю. Та на суді його виправдали: за Карра заступився охоронець міських воріт. Він заявив: на момент злочину обвинувачуваний був із ним. Припускали, що солдат дав брехливі свідчення під тиском анархістів – Антоніо Карра належав до їхнього гуртка. Вийшовши з ув’язнення, він емігрував до США, осів у Філадельфії. Помер 1887-го самотнім. “Кмітливий, трудящий, але бідний майстер”, – написали про нього в некролозі.
За сім років по смерті Карла III Пармське герцогство стало частиною об’єднаного Королівства Італія.
26 березня 1904 року у Львові відкрили нову будівлю залізничного вокзалу. Попередня простояла на цьому місці з 1861-го – відколи з Перемишля до міста прибув перший потяг. Двірець, як називали вокзал у місті, вважали одним із найсучасніших у Європі. Будівля мала центральне опалення, електричне освітлення. В її залах розмістили 70 електричних годинників. Фасад прикрасили алегоричними скульптурами “Торгівля” та “Промисловість”.
Накриті величним дебаркадером перони з’єднувалися з основним вестибюлем через тунель. “Якби подорожній, виходячи із зали очікувань тунелем на перон, скористався неправильними сходами, а отже, потрапив на неправильний перон, мусив потім, аби потрапити до свого перону, повернутися до тунелю, а звідти сходами піднятися на перон, де стоїть його потяг,” – попереджали пасажирів в інструкції, яку керівництво залізниці розіслало до місцевих часописів. Польськомовна газета Kurier Lwowski так прокоментувала цю вказівку: “Враховуючи, скільки в нас неписьменних, можна передбачити, що через це буде дуже багато баламутств. Тому вважаємо, що для інформування публіки є потреба встановити якийсь спеціальний персонал”
111 км/год – таку швидкість власного літака “С-6” 27 березня 1914-го розвинув авіаконструктор-самоук із Києва 24-річний Ігор Сікорський з двома пасажирами на борту. Це був тогочасний рекорд. Досягти його винахідник зумів завдяки тому, що аеродинамічну обшивку зробив із тонких, вкритих лаком дощок. Перші моделі літаків, зокрема “С-6”, Сікорський збирав у сараї на задньому дворі особняка батька – відомого в Києві психіатра, на теперішній вул. Ярославів Вал. Під час експериментальних польотів на околиці міста винахідником зацікавилися жандарми – чи не терорист бува. Згодом обвинувачення відкинули, а Сікорського запросили очолити авіаційний відділ Російсько-Балтійського заводу в Петрограді. Там він створив перший у світі важкий чотирьохмоторний бомбардувальник – “Ілля Муромець”. 1919-го Ігор Сікорський емігрував у США. Там, зокрема, сконструював перший гелікоптер
Картопля: історія, події, факти
Давні часи, далека Америка. Де сьогодні розташована країна Перу, повсюди снували індіанські племена інків. Вони і виявили випадково десь 4500 років тому зарості невідомої дивної рослини. Порившись у землі, випорпали бульби, які припали їм до смаку. Так і вирощували впродовж століть картоплю і навіть вивели холодостійкий сорт.
Є багато легенд та історій про те, який тернистий шлях проклала картопля до Європи. Однак ми пристанемо до того, що залишило реальний історичний факт.
Після відкриття Колумбом Америки у далекі заморські краї потягнулись піратські парусники в пошуках скарбів і наживи. На одному з них був іспанець Педро Сієза де Леон, в майбутньому автор « Хроніки Перу » ( видана у Севільї 1553 року, через 15 років після подорожі), де вперше описано картоплю.
«. Земляний горіх, або мовою інків « папа », коли його зварити у воді, ставав м’який, як печений каштан, але на ньому залишалася шкірка, не товща від тієї, що на трюфелях », — таку першу інформацію про картоплю доніс славний іспанський мандрівник де Леон.
Картопля здалася іспанським конкістадорам трюфелем і вони завезли її в Європу. А через століття вона розійшлася по всіх країнах Старого Світу і стала основним харчовим продуктом.
В Ірландію картопля прийшла десь через 50 років, а ще через півстоліття жодна ірландська сім’я не обходилась без картопляних страв. Це захоплення і привело ірландців до страшної трагедії.
Коли у 1845—1846 роках через фітофтороз пропав майже весь урожай картоплі, у країні виник небувалий голод. Близько мільйона ірландців померли від голоду, а ще стільки ж емігрували до Сполучених Штатів Америки.
Важко торувала собі дорогу до столу європейців картопля. Французам, наприклад, майже півтора століття з острахом довелось придивлятись до заморської бульби. А допоміг не так випадок, як традиційно французьке поклоніння моді.
Своєрідним поштовхом у цьому став голод 1769 року через неурожай хліба. В королівстві було оголошено: хто віднайде заміну хлібу — одержить велику винагороду. Паризький аптекар Антуан Огюсту Пармантьє, який винайшов спосіб одержання крохмалю із невідомих досі для цього рослин, виявився переможцем конкурсу. З крохмалю варили кашу, і так рятувались від голоду. Але гостра проблема не була повністю закрита.
Підприємливий аптекар згадав про картоплю, але люди були рішуче налаштовані проти цієї « отруйної заморської ягоди ». Та в нагоді стало заступництво короля Людовіка VІ, який надав ділянку землі і дозволив йому висадити там картоплю. Коли з’явився цвіт, аптекар підніс скромний букет королю, а той, щоб не образити Антуана, надів його в петлицю. А потім і королева з’явилась на балу з картопляними квітами у волоссі. Звичайно, заздрощам у королівської свити не було меж. Все жіноцтво згорало бажанням не відстати від моди і вимагало від чоловічої половини будь-що обзавестись такими квітами. Але ж бульби росли тільки на городі аптекаря, який удень посилено охороняли солдати регулярної армії. На ніч охорона спеціально знімалась, що королевові ревнивці й прості селяни могли, так би мовити, таємно вкрасти кілька картоплин для розведення у своїх садибах.
Кінцевим актом за виживання картоплі для французів став званий обід у Людовіка. Всі страви на столах були з картоплі, навіть вино. Першим дві тарілки вареної картоплі з’їв аптекар, за ним пригостився і король.
А вкрадені бульби згодом висадили на своїх городах. Як розпорядитися врожаєм, селяни не знали і охоче продавали картоплю за безцінь державі. Потім самі скуштували і новий харч припав до смаку. Це була друга половина ХVІІІ століття.
Невгамовна бунтівниця народилась в космосі
На теренах Російської імперії невтомна мандрівниця по світах з’явилась з легкої руки великого реформатора Петра І, який маючи звички простолюдина, прихопив мішок бульб з далекої Голландії. Як і у Франції, росіяни до картоплі поставились з насторогою, а селяни відкрито нарекли її « диявольським яблуком ».
Звичайно, об’їстися отруйних зелених плодів, як це робили наші не зовсім метикуваті предки, десятому закажеш. Постійні отруєння спричиняли « картопляні бунти », які масово проносились по безмежній Росії наприкінці ХVІІ століття.
Перелом у ставленні до нової рослини стався аж в середині ХІХ століття, коли уряд в 1841 році видав розпорядження « Про заходи до поширення розведення картоплі ». Тоді на місця було направлено 30 тисяч примірників методичних рекомендацій з вирощування картоплі. Одночасно під посадку виділялося 1,5 мільйона гектарів землі. Картопля із « диявольського яблука » стала « благодійницею » та « другим хлібом ».
У жовтні 1995 року картоплю першою серед овочів виростили в космосі.
. музеї картоплі є в Канаді, Данії, Росії, Сполучених Штатах Америки та Бельгії;
. у бельгійському музеї у Брюсселі, з тисячами інших експонатів, є картина « Їдці картоплі » Ван Гога та фотографія Мерилін Монро, яка натягла на своє пишне тіло мішок з-під картоплі;
. найдорожчий сорт картоплі La Bonnotte із Франції. Він коштує близько 500 євро за кілограм;
. прадід Олександра Пушкіна Абрам Ганнібал за дорученням Катерини ІІ створив у своїй садибі перше картопляне господарство у Російській імперії. А сорт картоплі « Ганнібал », названий на честь прадіда, має синю шкуринку;
. картопля налічує майже 2000 сортів. Бульби можуть бути і білого, і рожевого, і жовтого, і червоного, і навіть синього кольору. В Англії, США і деяких інших країнах надають перевагу білій картоплі, у Німеччині та Польщі — жовтій, у нас — рожевій;
. німецькі вчені визначили, що людина, яка прожила 70 років, спожила в середньому 45 тонн різних харчових продуктів. Перше місце у ваговому обчисленні посідає молоко (10 т), друге — картопля (7,15 т), третє належить фруктам, овочам і ягодам, а хлібопродуктам тільки четверте. Отже, серед рослинницької продукції, яку споживає людина, картоплі належить перше місце;
. церковники назвали картоплю « чортовим яблуком », яке нібито спокусило Адама і Єву, тому віднесли її до плодів, « заборонених богом ». Вони ж і поширювали плітки, що « чортове яблуко » розносить проказу і одурманює людей. Цього було досить, щоб картопля з перших днів прибуття в Європу опинилася поза законом;
. швейцарський ботанік Каспар Бохен, вивчаючи нову рослину протягом двох років, дав їй (близько 1594 року) ботанічну назву « Солянум туберозум » ( пасльон бульбоплідний), яка залишилася за картоплею до наших днів;
. у Німеччині про перші посіви картоплі згадується в 1661 році. Після спустошливої Тридцятирічної війни пруський король Фрідріх Вільгейм вперше оголосив вирощування картоплі національним обов’язком, навіть погрожував відрізати носи і вуха кожному, хто відмовиться це робити. Проте після голоду, спричиненого війною, вдаватись до таких погроз не було потреби;
. протягом віків картоплю називали: папа, земляні яблука, тартофель, потетеси, земляна груша, картуфель, картоха, картофля, картохля, бараболя, чортове яблуко, нечистий плід підземного пекла тощо;
. до картоплі у Росії вороже поставилися старообрядці, поширюючи серед сільського населення чутки, що вона є харчом тільки для нечистої сили. Спекулюючи на невігластві селян, вони намагались довести їм, що бульби зовні схожі на тіло людини, а вічка на них називали очима і ротом, нашіптуючи при цьому, що той, хто споживає картопляні бульби, — з’їдає людські душі;
. ученими створено близько 2000 нових сортів картоплі. Проте не всім відомо, що в природі існує ще близько 200 диких видів картоплі, а до кожного з них входить від одного до двадцяти різновидів;
. людям, які страждають на серцеву або ниркову недостатність, що призводить до надмірних набряків тіла, особливо рук і ніг, стає в нагоді картопляна дієта;
. тим, хто потерпає від хвороб печінки, жовчного або сечового міхурів, рекомендують вживати картоплю з вершковим маслом, молоком та спаржою;
. картопля допомагає при опіках;
. картопляні аплікації і пов’язки добре зарекомендували себе при лікуванні варикозних, трофічних та деяких інших грибкових уражень, а також фурункулів, карбункулів, навіть бешихових запалень та червоного вовчака. Успішно лікують ними деякі види екзем, у тому числі мокрі. У прибалтійських республіках терту картоплю застосовують, крім лікування опіків, проти багатьох інших запальних процесів, зокрема трахоми;
. з давніх-давен у народі застосовується лікування картоплею верхніх дихальних шляхів — ангіни, катару, фарингіту тощо;
. цілющі властивості картопляного соку давно використовуються в народній медицині для лікування таких поширених хвороб, як виразка шлунка і дванадцятипалої кишки та гіпергастрити;
. німецькі дослідники харчових і лікувальних цінностей картоплі вважають картопляну юшку загальнозамінним безмедикаментозним засобом при поганому апетиті, назвавши її юшкою Гіпократа — одного з основоположників античної медицини.
Можна приготувати близько двох тисяч страв
Відварену молоду картоплю, свіжі помідори та огірки нарізати тонкими скибочками, додати шатковану зелену цибулю, сіль, перець і змішати. Викласти в салатник, полити сметаною, прикрасити часточками крутих яєць, посипати зеленню кропу та петрушки.
Картопля — 4 шт., помідори — 1 шт., огірки — 0,5 шт., яйце — 1 шт., зелена цибуля (шаткована) — 1 ст. ложка, сметана — 2 ст. ложки, перець, зелень кропу та петрушки, сіль.
Відварену картоплю нарізати дрібними кубиками, так само нарізати охолоджене солоне сало та огірки. Додати ріпчасту цибулю, підсмажену на олії, сіль, перець, товчений часник, всі продукти змішати, викласти на блюдо, прикрасивши зеленню.
Картопля — 3 шт., сало — 60 г, огірки солоні — 1 шт., цибуля ріпчаста — 1 шт. (маленька), олія — 1 ч. ложка, часник — 1 зубок, чорний мелений перець, зелень, сіль.
Картоплю відварити в мундирі, обчистити і нарізати кубиками. Потім скласти в салатник, додати шатковану кільцями цибулю, приправити перцем, сіллю та цукром, залити майонезом і витримати на холоді 10—15 хвилин.
Картопля — 3 шт., ріпчаста цибуля — 1 шт., майонез — 2 ст. ложки, чорний мелений перець, цукор, сіль.
Салат з шампіньйонів та яєць
Відварену картоплю нарізати скибочками, шампіньйони відварити в підсоленій воді, охолодити і нарізати скибочками. Круті яйця нарізати кубиками, змішати з грибами та картоплею, заправити оцтом та олією, посипати зеленню.
Картопля — 2 шт., шампіньйони (січені) — 2 склянки, яйце — 2 шт., олія — 2 ст. ложки, оцет — 1,5 ст. ложки, зелень петрушки або кропу (січена) — 1 ст. ложка, сіль.
Сирники на вершковому маслі
Протерти обчищену відварену картоплю. Додати до неї протертий сир, яйця, половину норми пшеничного борошна, сіль і все добре перемішати. Сформувати сирники, запанірувати в борошні і обсмажити з обох боків на вершковому маслі до рум’яної кірки. Подати гарячими зі сметаною.
Картопля — 5 шт., сир — 300 г, яйце — 2 шт., борошно — 4 ст. ложки, вершкове масло — 50 г, сіль.
Котлети під грибним соусом
Картоплю обчистити, відварити у підсоленій воді, відцідити, обсушити і розім’яти або протерти. Одержане пюре злегка охолодити, додати столову ложку вершкового масла, жовтки, 2 столові ложки борошна, старанно вимішати і сформувати котлети. Обкачати їх у борошні або в сухарях і обсмажити з обох боків на жирі. Окремо подати грибний соус.
Картопля — 10 шт., вершкове масло — 1 ст. ложка, жовтки — 2 шт., борошно або сухарі — 0,5 склянки, олія — 2 ст. ложки, мелений перець, сіль, грибний соус.
Натерти на тертці обчищену картоплю, додати борошно, сіль і все старанно перемішати. Викласти ложкою на сковороду з сильнорозігрітим жиром і обсмажувати з обох боків до утворення золотистої кірки. Сало шпик дрібно нарізати, висмажити, додати дрібно нашатковану ріпчасту цибулю і обсмажити її зі шкварками. Перекласти готові деруни обсмаженим салом з цибулею і поставити в духовку на 5—7 хвилин. Окремо подати салат із свіжої капусти.
Картопля — 10 шт., борошно — 2 ст. ложки, сіль, жир — 100 г, шпик — 100 г, ріпчаста цибуля — 1,5 шт., салат.
За матеріалами періодичних видань, монографій та тематичних збірників сторінку підготував наш позаштатний кореспондент Михайло СВОЯЧЕНКО.