КОРА́Н (з араб. – читання) – священна книга мусульман і перша писемна пам'ятка арабської літератури; збірка проповідей, обрядових і юридичних настанов, молитов, повчальних оповідей, притч тощо, з якими у формі «Божественних одкровень» виступав у Мецці й Медині 610–32 засн. ісламу Мухаммед (571–632).
Передумови появи тексту Корану Історичні джерела свідчать, що пророк Мухаммад виголошував окремі вірші, фрагменти Корану протягом 610–632 у містах Мецці й Медині. Однією з віроповчальних основ ісламу є віра в Коран як вічне й нестворене Слово Боже, передане пророку через архангела Джебраїла (Джібріла).
Іслам як релігія сформувався у VII столітті на Аравійському півострові, що пов'язано з життям і діяльністю пророка Магомета, який вважається посланцем Всевишнього, Його пророком, через якого людям було передано текст Корану (з араб. «аль-кур'ан» — «читання»).
Пророк Мухаммад проголошував проповіді, молитви, повчальні оповіді у Мецці і Медіні. Потім ці тексти були впорядковані у рукописну книгу в 651 р. Вона і вважається першим виданням Корану.
бл. 570/71 в м. Мекка (нині місто в Саудівській Аравії).
Дослідження, проведені Оксфордським університетом показали, що фрагменти Корану написаний на овечій чи козячій шкурі. Дані тестів показують, що Коран було написало між 568 та 645 роками.
Коран (араб. القرآن, al-Qurʾān [alqurˈʔaːn], «декламація») — центральний релігійний текст Ісламу, який мусульмани вважають одкровенням від Бога (Аллаха). Його вважають найкращим твором у класичній арабській літературі . Він складається з 114 глав (сур), які складаються з віршів (аятів). Мусульмани …