Характеристика президентської і парламентської республік

У сучасній теорії і практиці державного республіканського управління виділяють два основних види республіки: президентську і парламентську.

Президентська республіка передбачає певне співвідношення обсягу і характеру повноважень президента, парламенту і уряду. При цьому в руках президента з’єднані правомочності глави держави і уряду (Аргентина, Бразилія, Мексика, США і т.д.). У президентських республіках державне управління побудоване за принципом чіткого поділу влади.

Президент організовує управління державою, а основною функцією парламенту виступає розгляд і прийняття законодавчої бази. У президентських республіках вищі органи влади мають структурну відокремленість і значну самостійність.

Як правило, президентська республіка характеризується внепарламентским механізмом обрання президента через всенародне голосування та формування уряду, а також відсутністю відповідальності уряду перед представницьким органом. Воно несе відповідальність перед президентом.

У президента відсутнє право на розпуск парламенту. Відсутність права на розпуск парламенту позбавляє президента і уряд можливості чинити тиск на парламент, що усуває кон’юнктурність представницького органу при розгляді і прийнятті ним законів.

У свою чергу парламент має право ініціювати проти президента процес імпічменту (відсторонення від влади). Дана процедура зазвичай запускається в разі, якщо президент зловживає владою, робить тяжкі злочини, навмисне порушує положення конституції.

Є й інша модель президентської республіки. У ній президент виступає главою держави, але не поєднує цю посаду зі статусом керівника уряду. У такій ситуації президент формує при собі систему органів (наприклад, в Росії – адміністрація Президента РФ), основною функцією яких є сприяння президенту у виконанні ним своїх повноважень як глави держави і гаранта конституції.

Таким чином, президентська республіка передбачає створення сприятливих юридичних передумов для концентрації у президента безлічі владних повноважень і важелів.

У ряді випадків президентське правління підвищує ефективність управління в разі проведення значущих реформ в країнах, які мають велику територію або складну конфесійну структуру і т.д.

Таким чином, президентська республіка за умови дотримання конституції сприяє підвищенню стабільності в роботі уряду, при цьому парламент наділений більш істотними повноваженнями. Президентська республіка виступає досить гнучкою формою правління, що сприяло її широкому розповсюдженню. В даний час більшість держав реалізує саме президентську систему правління.

До переваг президентських республік слід віднести можливість оперативного реагування на економічні, соціальні, екологічні та інші виклики сучасного часу.

До числа недоліків президентських республік відносять те, що зосередження надмірної влади у президента призводить до істотного зниження якості та ефективності державного управління при неефективності, несумлінності, хвороби і вікових проблемах керівника.

В силу концентрації влади в руках президента погане управління може бути збережено протягом дуже довгого періоду часу і фактично відкинути держави в своєму розвитку на довгі десятиліття назад.

Парламентської республіки властиво проголошення принципу верховенства парламенту.

Уряд несе перед ним повну політичну і юридичну відповідальність за ефективність своєї діяльності. Формальною відмітною рисою парламентської республіки виступає наявність посади прем’єр-міністра, якого обирає та призначає парламент.

При цьому уряд створюється лише парламентським способом з числа членів партії, яка отримала більшість місць в парламенті. Представники даної партії зберігають владні повноваження до того часу, поки вони користуються підтримкою парламентської більшості. Як правило, в парламентській республіці керівник партії, що перемогла отримує пост голови уряду.

Президент приймає тільки номінальне участь у формуванні уряду. Формально він наділений певними повноваженнями, однак в реальності має незначний вплив на процес реалізації державної влади. У парламентській республіці політична дія президента зазвичай реалізується лише за згодою уряду. Нормативні акти президента отримують юридичну силу тільки після їх схвалення урядом або парламентом, які після цього несуть за них повну політичну відповідальність.

Парламентська республіка є менш поширену форму управління державою, ніж президентська республіка. Проте і вона має популярність серед сучасних держав і реалізується в наступних державах: Німеччина, Фінляндія, Індія і т.д.

В даний час існують змішані форми правління: парламентсько-президентські і президентсько-парламентські. Вони виступають результатом своєрідного синтезу принципів побудови президентської і парламентської республік (наприклад, Франція).

парламентська республіка

Стійка словосполука (термін). Використовується як іменна група.

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

1. політ.різновид республіканської форми державного правління. Ознаки парламентської республіки: 1) здійснення повноважень глави держави (президента, монарха), і глави уряду різними особами, 2) обмеженість владних повноважень глави держави і водночас віднесеність реальної компетенції у сфері виконавчої влади до уряду та його глави, 3) формування уряду парламентом за участю глави держави, яка в багатьох випадках є майже номінальною, 4) формальна політична відповідальність уряду (колективна та індивідуальна) перед парламентом, 5) право глави держави розпустити парламент, здійснення якого, зазвичай, ефективно контролює уряд, 6) контрасигнування актів глави держави главою уряду та (або) відповідним міністром. У парламентській республіці може існувати й інститут президентства, як приміром у ФРН, Італії, Австрії. Однак президенти тут не наділені прямим мандатом і їх повноваження є суттєво обмежені. Фактично центром здійснення державної влади в парламентських республіках є уряд, який опирається на парламентську більшість. Усі важелі реальної влади зосереджені в руках керівників політичних партій, яким належить більшість місць у парламенті. Сам же парламент виступає у ролі своєрідного механізму, з допомогою якого офіційно здійснюється політика правлячої партії або партій. Суто партійний характер має тут, звичайно, і уряд, глава якого очолює партію парламентської більшості або у випадках утворення коаліційного уряду є лідером чи входить до складу керівництва однієї з партій правлячої коаліції. Тому не дивно, що в політологічній літературі парламентську республіку нерідко визначають як “правління партій”. У будь-якому випадку ефективне функціонування державного механізму за умови сприйняття парламентарних форм здійснюється лише тоді, коли суспільство має досить високий рівень політичної організації і, зокрема, характеризується наявністю розвинутої партійно-політичної структури. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації ).