Тарас Шевченко — Кавказ (дуже стисло)

Кавказькі гори “засіяні горем, кров’ю политі” — там тривалий час іде війна. Споконвіку там орел карає Прометея, та не в змозі подолати мужнього титана: “Не вмирає душа наша. Не вмирає воля”.

Ліричний герой звертається до Бога, коли ж нарешті “прокинеться правда” й кати перестануть знущатися з людей: “Ми віруєм твоїй силі І духу живому Встане правда! Встане воля!” А поки що “течуть ріки, Кровавії ріки!” Кавказькі гори политі кров’ю, бо там живуть волелюбні народи, які відчайдушно захищають свою батьківщину. Тисячами там гинуть і царські солдати, яким ця війна зовсім не потрібна. А скільки сліз пролито! їх вистачить, щоб утопити “всіх імператорів. з дітьми і внуками”.

Ліричний герой поеми славить синів Кавказу — “лицарів великих: Борітеся — поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!” Він протиставляє вільному Кавказу, який не зазіхає на чуже, кріпосницьку Росію, в якій можуть лише навчити, як ошукувати людей, здирати з них останню шкуру, мордувати по тюрмах, продавати чи програвати в карти своїх же братів — християн. І докоряє панству, що люблять вони “на братові Шкуру, а не душу!”

Зажерливі й багаті моляться Христу, б’ють поклони за крадіжку, кров, війну, щоб потім йому ж принести в дар украдені ними багатства.

Поет звертається до пам’яті свого друга Якова де Бальмена, який загинув на Кавказі, і “не за Україну, а за її ката”. З обуренням він говорить про облудні твердження загарбників, ніби вони несуть просвіту темним і “диким” народам: “Все покажем! Тілько дайте Себе в руки взяти, Як і тюрми мурувати, Кайдани кувати. Всьому навчим; тілько дайте Свої сині гори Остатнії.. бо вже взяли І поле, і море”.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):

Отримавши звістку про загибель свого друга Якова де Бальмена у війні з кавказцями, поет гірко роздумує над цією безглуздою втратою життя за чужі загарбницькі інтереси. Він повністю на боці вільнолюбного кавказького народу, який захищає свою батьківщину і страждає, як Прометей. Царський уряд прикривається тим, що Несе просвіту диким народам. Але чому може навчити держава інших, коли сама гнобить свій народ, продає братів-єдиновірців і всі питання вирішує за допомогою кайданів та в’язниць?

Інші твори Тараса Шевченка скорочено:

Тарас Шевченко — Кавказ (аналіз, паспорт твору)

Система віршування: силабо-тонічна з певними відхиленнями (силабіка).

Віршовий розмір: різний у різних частинах.

Римування: різноманітне.

Строфа: нестрофічна будова.

Провідний мотив, мотиви: “кожному своє”, “прометеїзм”, “свобода як найвища соціальна й духовна цінність”, “правдиві ідеали”, “задовольнися малим”, “смерть”, “майбуття”, “людська ненаситність”, “імперська політика”, “облудна, сатанинська влада”.

Тема: зображення загарбницької політики російського самодержавства, реакційної ролі церкви й прогнилої дворянської моралі.

Ідея: “Борітеся — поборете!” — заклик до об’єднання зусиль народів для боротьби проти спільного ворога — російського царату; співчуття поневоленим, схвалення патріотичної, мужньої боротьби горців; утвердження безсмертя народу.

Композиція: вір складається з п’яти частин (звернення до Бога, народів Кавказу, до правлячого класу, до Христа, знову до кавказців, до Якова де Бальмена), розділених інтервалами та зміною тональності, що відображають характерне для сонати протистояння двох тем (викриття соціально-політичної системи Росії щодо Кавказу й співчуття поневоленим народам) і вказують на різну призмати-ку (погляди) війни на Кавказі ліричного героя, з одного боку, і царя, з іншого. Цетральним у поемі є монолог загарбника, який подає картину “перевернутого світу”, яким намагається спокусити кавказців.

• Кавказ (повний текст) ▲ читається за 4 хвилини

• Кавказ (скорочено)
• Кавказ (шкільні твори)
• Яка подія стала поштовхом до написання поеми “Кавказ”?(та інші запитання)
• Біографія Тараса Шевченка

Художні засоби виразності: різноманітні, особливо ж епітети, гіперболи, метафори, риторичні фігури. Основна роль у творі належить засобам творення комічного: бурлеску, іронії, сарказму, сатирі, гротеску, які в сукупності наскрізь пронизують твір, перетворюючи його на полум’яну інвективу царизму, деспотизму, клерикалізму, шовінізму.

Образи та символічні образи: людей: ліричний герой — людина, яка бачить облудність царської політики, співчуває й підтримує кавказців, жалкує про невдачу свого народу й вірить у прийдешність кращих часів; російський цар — зосердя всього лихого, повний антипод моральності, чесності, шляхом підступу, обману й погроз намагається забрати в кавказців свободу; міфологічних істот: Прометей — титан, що приніс людям вогонь і за це був покараний “вічним повторенням” — щодня орел розбиває йому груди, а за ніч все заростає; природи: Кавказькі гори, Сибір; предметів і явищ: чурек, сакля; тюрми та ін.

Символічні образи: Прометей (символ нескореності, розп’ятий за бунт, за любов до людей); Ісус Христос (символ терпіння, розп’ятий за любов до людей); Кавказ (символ свободи); чурек (хліб) і сакля (хата) (символи свого, незалежності).

Примітки та корисна інформація: Мова поеми наповнена гіперболами, використаними у градації риторичними питаннями й окликами. Сатирична метафора “війна — царське полювання” розгортається в сарказмі й іронії панегірика царю— “батюшке” та його “хортам, і гончим, і псарям”. Шевченко протиставляє цареві справжніх славних героїв, борців за волю. Так на контрасті створюється напружена поезія: від сарказму — до лірики, від іронії — до уславлення. Поетика твору підпорядкована завданню втиснути у невеличкий обсяг величезну картину життя в Російській імперії, цілий калейдоскоп образів і роздумів. Тому мова твору афористична і лаконічна. Значна частина сатири написана чотиристопним ямбом.