Інтенсивний сад черешні
Актуальна інформація про все щодо інвестування, проектування, закладання, вибір сортів, вибір обладнання та підрядника, управління виробництвом та збутом, важливі «нюанси», які потрібно передбачити, врахувати, реалізувати в садах на етапі закладання та подальшому управлінні зернятковими та кісточковими садами. Спілкування та обмін досвідом в колі колег-однодумців.
Професійна інформація про все що стосується ефективного управління інтенсивними садами зерняткових та кісточкових культур, забезпечення рентабельності виробництва, технологічні нюанси та виважені дії пов’язані з агротехнологічними прийомами кожної окремої культури, управління врожайністю та формування професійної команди. Налагодження збуту як внутрішнього, так і розвиток експорту. Можливість підняти та обговорити важливі питання управлінням інтенсивним садом.
Підвищення професійного рівня кожного агронома задля ефективного управління інтенсивним садом зерняткових та кісточкових культур. Актуальні знання та професійний досвід колег, розуміння агрономічних технологічних нюансів та вміння ефективно впроваджувати передові рішення колег з Європи та України. Чудова нагода обговорити вадливі питання та перейняти професійний досвід.
Інтенсивний сад — цікавий і прибутковий
Черкащина здавна відома своїми аграрними традиціями, в тому числі й садівничими. І сьогодні там є чимало відомих передових господарств — зокрема, в селі Ковалиха Смілянського району. Це добре знаний в Україні інтенсивний сад сім’ї Маценків, що належить господарству «Престиж-Агросад», де вирощують яблука, груші, черешні, персики та сливи.
Його керівник Олександр Маценко також очолює громадське об’єднання «Асоціація інтенсивного садівництва Черкаської області». Навіть у карантин садівники активно реалізовують саджанці в мішках із вологою тирсою, доставляючи їх кур’єрськими службами доставки. Нині в сім’ї Маценків в обробітку близько 17 га плодово-ягідних дерев — це інтенсивні карликові сади.
Олександр Маценко, голова ГО «Асоціація інтенсивного садівництва Черкаської області»
- Як у вас перебігає загальнонаціональний карантин? Чи нема перебоїв, скажімо, з агрохімією?
— У всіх моїх працівників — маски. Але в сад і розплідник через місто ми не їздимо, пробираємося полями, тримаємо дистанцію. Спілкуємося всі телефоном. У мене в кишені завжди є антисептик — розведений спирт. Жодних перебоїв із постачанням немає.
Зателефонуємо — відразу через «Нову пошту» надсилають що треба й коли треба. А ось зі зрошенням є проблеми. Ми хочемо поміняти спринклери. Сьогодні краще системи поливу купувати в Одесі. А ми купили в Харкові, тепер незадоволені ними. Але це пов’язано саме з виробниками, а не з карантином. Працюючи на віддаленні, звісно, треба бути напоготові. Наприклад, недавно нам запропонували купити ґрунтообробний культиватор «Феррарі». Я зацікавився: що за агрегат такий нечуваний? Вони кажуть: перерахуй нам 100 тис. гривень, тоді привеземо… Довелося відмовитися.
- Олександре Васильовичу, у квітні по Україні де-не-де були приморозки. Як цвіли ваші культури, чи не померзли?
— Якщо говорити про черешню, то за час її цвітіння температура опускалася до –4° С, двічі до –8 °С, й одного разу падала навіть до –11 °С. Загинуло десь 60% квітів. Але з пазух цих решти 40% вийшли нові квіточки. І, в принципі, якщо знову морози не вдарять, то врожай обіцяє бути непоганим. Нормальним. Ну, це у нас канадські сорти — хороші, вони…
— Ну, дивлячись де. Мій улюблений — канадський сорт Лапінс. Його батьківщина — муніципалітет Саммерленд, це Тихоокеанське узбережжя Канади. Там не надто холодно, але вітри з півночі, буває, все ж задувають. Мої фаворити — канадські сорти черешні: Целеста, Стаккато, Самба, Скіна й інші. Дуже хороший сорт Самміт — унікальний, морозостійкий. У нього ягода діаметром 30–31 мм. Але черешня в мене не тільки канадка. Є зі США, Чехії, Німеччини.
Від інших сортів я відмовився. Останнім часом пішла мода: черешня на підщепі Гізела.
Є такий Євген Рассоха з Бахмута. Він її пропагує, а я з ним полемізував. Вона в наших умовах, я вважаю, не дуже годяща. Ягода дрібна, врожай слабкий, захист їй потрібен посилений… За любов до західних сортів мене навіть прозвали «агентом іноземних спецслужб». У вас там під Києвом є село Небилиця. Там теж посадили черешню на Гізелі, а тепер, я чув, збираються корчувати. Багато хто тепер уже відмовляються від Гізели — вочевидь, не виправдовує себе.
Черешню, абрикоси й сливи я культивую інтенсивно за методом UFO. Вже на другий рік після посадки, уявіть собі, ми отримуємо товарний урожай. І ще цей метод хороший тим, що збирання плодів пришвидшується. Нині важко з кадрами: всі працьовиті намагаються виїхати в Польщу, Чехію, Іспанію. Але там, де у нас ягоду раніше збирало 15 осіб, за методом UFO знімають із гілок тільки двоє.
— Я маю друзів, що ставлять кочову пасіку на запилення нашого саду. Також у нас живуть дикі бджоли. Але ми збираємося ставити й власну пасіку. Вже приготували п’ять великих вуликів. Будемо тримати джмелів та осмій. На наступний рік збираюся брати джмелів у Бельгії — вже знаю, де.
— Не всі сорти й культури витримують такі заморозки. Персик цей рік теж зав’язався, хоча буде його небагато. Слива зав’язалася… А от груша в мене вітчизняна. Наші груші — найкращі! На першому місці за зимостійкістю — сорт Яблунівська. Ми його називаємо «злитки золота». Його вивела Валентина Іванівна Сайко на Придністровській дослідній станції Інституту садівництва НААНУ в селі Годилів Чернівецької області. І також хороший сорт Говерла. Ранній, смачний — груші дає величиною по 400–600 г. Його виплекав Володимир Павлович Kопань, селекціонер Інституту садівництва НААНУ із селища Новосілки в Київській області. Ці груші трохи гірше зав’язалися, але теж урожай буде.
- Про яблука, підозрюю, що вони у вас мають бути морозостійкі. Бо над цим колись попрацював ще Левко Симиренко, знаменитий Ваш земляк-селекціонер.
— Звичайно, є у мене і ренет Симиренка — але вирощую його в основному для своїх. У роздрібній реалізації із цим сортом складно: яблуко швидко пухне, жовтіє. Плід саду повинен мати стійкість у торговому обороті. Ренет Симиренка — не дуже в цьому сенсі стійкий. Виклали на прилавок, яблуко два дні полежало — і вже не те. Що цікаво: плід, схожий на ренет Симиренка, виявили в Канаді в дикорослому вигляді. Там у них він називається Green-Green, тобто «зелений-зелений». Можливо, Левко Симиренко саме в Канаді щось підгледів?
Нині українських сортів у мене на продаж немає. В основному Бельгія, США, Нова Зеландія — звідти в мене яблука. Голден Делішес ми вирощуємо — це зараз сорт №1. У мене ростуть його різні клони. І він найкраще продається. Якщо взяти реалізацію яблук на сьогодні по Україні, особисто в мене не менше як 55% припадає саме на цей сорт.
- До того ж навіть ренет Симиренка у вас — карликовий. Так що, традиційне садівництво зникає? Буде воно тільки в садибах і біля хат, а не як бізнес?
— Будь-який фермер хоче мати прибуток. Якщо ви посадили карликовий інтенсивний сад рослинами-однолітками, то врожай отримаєте на третій рік. А ми садимо яблука за європейською технологією «Кніп Баум». Це однорічна крона з гілками на дворічному корені. Ви навесні яблуньку посадили, а вже на наступний рік зібрали 20 т/га. А на третій – 35 т/га. Тоді як високорослий сад може родити тільки на шостий рік після закладання. І він дає менше врожаю, ніж інтенсивні сади. Проте в нього є свої переваги: у плодів великих дерев лежкість вища.
— На яблунях, персиках і грушах це досягається нормуванням зав’язі. А на черешні — вибором сорту. Ми дивимося, що нам потрібно, по кількох чинниках. Треба, щоб ягоди були одновимірними: 29–29,5 мм у діаметрі, ні більше — ні менше. Ще чинник: щоб ягоди не розтріскувалися під час дощу. Також хочемо, щоб колір черешень був рівномірний, не гуляв. І обрані нами сорти цим критерієм відповідають, особливо добре себе показує канадська група черешень. Колір, величина плоду — це його естетика, товарність. За системи вирощування UFO ми отримуємо преміумягоду. У нас черешня практично вся однотипна, не потрібні ніякі калібрувальні машини. Це дуже важливо.
- На сайті садівників я прочитав, що ви всі свої саджанці на 2020 рік продали ще пів року тому. Це так успішно діє «Асоціація інтенсивного садівництва Черкащини»?
— Серед садівників дуже багато мрійників. А в нашої асоціації мета і головний напрям діяльності — навчити людей заробляти гроші. Проводимо науково-практичні заняття. Наприклад, на семінар із питань обрізування черешні приїжджали в Смілу садівники із 17 областей України. Не лише на 2020-й — ми вже й на 2021-й половину саджанців продали. І це успіх, звісно. Бо сподіватися тільки на свіжі фрукти — ризик. У бізнесі всі яйця в один кошик не складають. Треба мати диференційовані джерела доходу й різноманітний асортимент. У нас — сертифікований розплідник, тут можна купити саджанці всіх плодових і кісточкових дерев. Вони в нас «заряджені» на майбутнє — на врожай, на прибуток. Тому запитувані. У вартість саджанців входить також технологічний супровід посадки, плодоносіння, обрізування, хімічного захисту.
— Якщо на переробку віддавати, залишуся без штанів! У нас на київській трасі є десертний магазин, і також у столицю ми возимо — продаємо свіжі фрукти та ягоди киянам. На столичному ринку, коли ми приїжджаємо, життя в конкурентів зупиняється. Ось прибуває наш мікроавтобус, у ньому — 2 т черешні… Не встигаємо виставити ящики, як хтось із покупців падає на них і заявляє: моє! Купую все і негайно! А ззаду кричать: більше як 200 кілограмів в одні руки не відпускати.
- Відповідно до наказу Мінагрополітики торік виділялося 120 млн гривень на придбання садивного матеріалу плодово-ягідних культур. Ваш розплідник отримав щось?
— Чим далі від нас чиновник, тим краще. Санепідемстанція, пожежна і екологічна інспекція… Якби ж то вони поводилися правильно! Але ж ні — викручують руки. Дивляться на тебе: як би зручніше обідрати? Деякі аграрії труять бджіл. Але не ми, садівники! Ті, наприклад, хто від оленки волохатої ріпак бризкає. А у мене в саду он дикі бджоли літають — їм тут добре. Й приходить інспектор із допитом. «Чим бризкаєте? Скільки разів черешню обробляєте? Один? Не може бути!» Яке твоє діло? Так, обробляємо всього один раз — проти вишневої мухи. Й у нас ягоди екологічно не шкідливі навіть дітям.
Або приходить інший перевіряльник. Ось стоїть у нас опалювальний котел на дровах. Бюрократ побачив — оштрафував за викиди в атмосферу. Або допитується: якої породи у вас в дрова? Скажу дуб — вліпить штраф за дуб. Відповім граб — оштрафує за граб.
Нормально? На спілкування з усіма цими службами, на поїздки до обласного центру витрачається приблизно 5% нашого робочого часу. Це таке гальмо. Але давати компенсацію від держави за посадковий матеріал — уважаю, неправильно. Якщо людина не вміє садити, як ти йому не компенсуй, він занапастить справу. Компенсацію у нас отримують або нездари, або ж дуже багаті латифундисти, які й без неї обійшлися б.