Ельфи (англ. Elves; самоназва Квенді, англ. Quendi — «ті, що говорять голосами, мовці») — в творах Джона Толкіна один із народів, що проживав в Середзем'ї, старші діти Ілуватара, створені ним в третій темі музики Айнур, названі ще Ельдар і Першородними.
Найпівнічніша Гавань Фаласу, де жили ельфи — мореплавці з народу телерів (синдари — фалатріми), якими правив Кірдан Корабельник. Це було прекрасне місто-фортеця з кам'яними причалами та пірсами.
е́льфа) — істоти в міфології германців, а пізніше персонажі фентезі. Загалом відомі в віруваннях як карлики, що бувають мстивими до людей, шкодять їхньому господарству. Імовірно, первісно були нижчими божествами, що перейняли риси інших, суто шкідливих істот, з приходом християнства.
Всі Ельфи високого зросту. Середній зріст 2.0 м.
Ельфи (англ. Elves) — є людиноподібною расою із невеликими зовнішніми відмінностями: як правило, вони стрункі, мають великі очі та загострені вуха. Здавна ельфи були панівною расою в Тедасі, і їхня розвинута цивілізація була заснована на силах природи, Затінні та магії.
Перша Епоха була Епохою Ельфів. У Другій Епосі їхня культура стала в’янути. Третя Епоха стала часом занепаду ельдарів. Багато з них, особливо нольдори, переселилися до Валінору. Зрештою, в Середзем’ї з ельфів залишились одиниці, що, перетворившись на примар, жили в лісових …