Виходить український серіал про насильство і підлітковий суїцид «Перші ластівки». Подивіться його, якщо у вас є діти

На «Новому каналі» 19 листопада о 22:00 виходить серіал «Перші ластівки» — молодіжний трилер про розслідування підліткових суїцидів, булінг, наркотики, одностатеве кохання і складні стосунки дітей з батьками. Творці серіалу запевняють, що він не буде схожий на «13 причин чому» і «Еліту» Netflix. Новий канал визначає свій проєкт як соціальний експеримент: психологи консультували сценаристів і на прикладі реальних історій пояснювали, як насправді діють підлітки, які опинилися в кризові ситуації. theБабель розповідає історію «Перших ластівок» і чому їх обовʼязково потрібно подивитися всім батькам.

Серіал «Перші ластівки» розповідає про проблеми сучасних підлітків. За сюжетом, на початку навчального року одну з учениць знаходять мертвою біля багатоповерхівки. Ніхто не знає, що стало причиною її самогубства. Мати одного з однокласників загиблої, слідча поліції Ольга Макарова починає власне розслідування і зʼясовує, що в ніч смерті дівчина була на даху не одна.

Ідею створити молодіжний трилер-детектив продюсер Євген Тунік запропонував «Новому каналу» три роки тому. Її схвалили, і Тунік написав перший драфт сценарію, який переписувався кілька разів. Спочатку Тунік починав писати сценарій разом з Аліною Павліковою, головним автором шоу «Зважених та щасливих», але потім залучив до проєкту сценаристку «Кріпосної» Ольгу Кржечевську.

За ініціативою Туніка, у сюжеті використовували реальні історії і типажі. Ними з проєктом поділилася громадська організація «Ла Страда», до якої звертаються люди по термінову психологічну допомогу. Також автори їздили по школах і на умовах анонімності брали інтервʼю у підлітків. Тунік стверджує, що «Перші ластівки» — це на 80 відсотків художня драма, і на 20 відсотків заснована на реальних фактах історія. Автори хотіли створити актуальний продукт, який порушв би табуйовані для телеефіру теми.

Режисера вибирав продюсер проєкту Євген Тунік і зупинився на кандидатурі Валентина Шпакова невипадково. Шпакову проєкт здався близьким з декількох причин: він давно хотів зняти трилер, і у Валентина є свої діти, тому тема підліткових проблем зачепила його як батька. Так, режисер відзняв сам усі вісім епізодів. До «Ластівок» Шпаков працював переважно в жанрі комедії, наймасштабніша його робота — «Інфоголік» (2017). До цього він зняв комедійний серіал «Як гартувався стайл» (2013), головну роль в якому зіграв його друг — репер Ярмак.

Виробництвом серіалу займався «Новий канал», основний профіль якого — зйомки розважальних телешоу. За сценарієм, дія відбувається в місті N з населенням 150—200 тисяч людей, але творці серіалу вирішили знімати провінцію в Києві. Головна локація — столична гімназія № 34. Автори навмисне обрали звичайну школу без ремонту, щоб вона нагадувала більшість шкіл маленьких українських міст. Повністю закривати для зйомок її не стали, доступ в окремі приміщення, де відбувалися зйомки, обмежували на певний час.

Поліцейський відділок — місце роботи слідчої Макарової — знімали у звичайному офісі. Будинки головних героїв — від кімнати в комуналці до елітної вілли — реальні, їх орендували. Тунік розповідає, що під час роботи над серіалом вони намагалися, аби локації виглядали природно. Знімали в лісі, на території заводу, на кладовищі, у парку і на даху однієї з багатоповерхівок. На зйомки пішло два з половиною місяці.

Перший драфт сценарію «Ластівок» був готовий у 2017 році. Тоді на стримінговому сервісі Netflix вийшов перший сезон серіалу «13 причин чому», і редактори «Нового каналу» порадили Євгену Туніку його подивитися. Через рік, коли вже йшла робота над проєктом, вийшов перший сезон іспанського серіалу «Еліта», який теж вплинув на атмосферу «Ластівок».

Сценаристи «Ластівок» не заперечують, що фабула у всіх трьох серіалів однакова: за дивних обставин помирає підліток, і під час розслідування зʼясовується, що однокласники приховують якусь таємницю. Але творці запевняють, що «Ластівки» мають дві суттєві відмінності. По-перше, акцент зроблено на конфлікті батьків із підлітками, а в серіалах Netflix — на взаєминах між підлітками. По-друге, «Ластівки» — продукт виключно для українського глядача, який живе в українських реаліях, тут немає «закосу» під західне кіно, а епіграф проєкту — «Це може трапитися у кожній сімʼї». Мова серіалу — українська, але не літературна, а розмовна, щоб створити ефект документальності.

Велике значення автори надають назві серіалу, як і творці «13 причин чому». Фраза «перші ластівки» означає перші ознаки того, що дитина може бути схильна до суїциду. До того ж образ птаха є символом свободи, якої прагне підліток.

У серіалі чотири головні герої-підлітки, і всі вони з різних сімей — від заможних до малозабезпечених. За словами Туніка, сценаристи хотіли показати, що з проблемами стикаються всі діти незалежно від соціального статусу. Кастинг тривав пів року, виконавці головних ролей — випускники КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого і Київського національного університету культури і мистецтв. Головного героя Микиту грає 23-річний актор Олександр Рудинський, раніше він знімався в серіалах «Подорожники», «Словʼяни» і у фільмі «11 дітей з Моршина». Сценаристам довелося трохи переписати його роль, додавши деякі факти з дитинства, що вплинули на складний характер його персонажа.

Роль нової учениці Каті дісталася 20-річній учасниці серіаліті «Київ вдень і вночі» Таїсії-Оксані Щурук. До цього вона працювала у проєктах «Кошмарний директор», «Доброволець», «Карпатський рейнджер». Виконавиця ролі Поліни, 20-річна Марія Смолякова знімалася в епізодичних ролях у серіалах «Виходьте без дзвінка» і «Агенти справедливості». Роль Макса виконав 23-річний Олег Гоцуляк, який раніше засвітився в проєктах «Ulaskawienie» і «Карпатський рейнджер».

Щоб показати життя і проблеми екранних героїв максимально реалістично, але при цьому не порушити українське законодавство, творці проєкту залучали до співпраці юристів і психологів — вони консультували на етапі написання сценарію і вносили свої правки. Одна з них — працювати тільки з повнолітніми акторами. У більшості сцен присутнє насильство, секс, герої вживають алкоголь і наркотики, вдають ніби калічать себе. Багато чого, каже Тунік, не можна показати з документальною точністю. Наприклад, виконавиця ролі Каті стає ногою на унітаз, бере в руки лезо і починає вирізати на нозі галочку. Під час зйомок потрібно було дотримуватися певних норм: не можна показувати справжню кров, весь процес і робити сцену надто затягнутою.

З психологами обговорювалося і те, як при цьому всьому дотримуватися моральних принципів. Сцени насильства в серіалі не повинні сприйматися глядачем як заклик до дії. Наприклад, «13 причин чому» розкритикували за те, що він романтизує самогубство. Сцена суїциду Ханни показана занадто натуралістично і могла б стати посібником для тих, хто має суїцидальні думки. За порадою медичних експертів, Netflix її довелося видалити. Творці «Перших ластівок» намагалися не повторювати таких помилок. Завʼязку, в якій дівчина стрибає з даху, вирішили показати без музичного супроводу, щоб не романтизувати самогубство. За словами Туніка, на етапі постпродакшену він отримав правку від юристів і психологів про те, що всі сцени, де дитина завдає собі шкоди, повинні викликати страх і огиду, а не бажання наслідувати її приклад.

За даними Держстату, щороку в Україні близько сотні дітей вчиняють суїцид. У 2017 році зафіксували 106 таких випадків, в 2016 — 115. Тому, на думку авторів, основна цільова аудиторія «Перших ластівок» — батьки. Завдання проєкту — показати їм нинішню підліткову реальність, щоб вони були здатні допомогти своїм дітям, вчасно поговорити з ними про сексуальну освіту, насильство, орієнтацію, перше кохання, булінг. За словами психолога та консультанта гарячої лінії організації «Ла Страда» Олени Кривуляк, серіал має наштовхнути на думку, що батьки не дуже добре знають своїх дітей, і пояснити підліткам, що навіть у кризовій ситуації їм завжди є до кого звернутися.

У кінці кожної серії на екрані буде зʼявлятися номер телефону гарячої лінії «Ла Страда». І якщо дитина відчує, що їй складно, страшно чи немає нікого, хто міг би її підтримати, вона завжди може зателефонувати й отримати безкоштовну анонімну психологічну консультацію.

Першу серію «Перших ластівок» покажуть на YouTube «Нового каналу» 11 листопада о 19:00.

Місце зйомок – Львів. 15 сучасних фільмів, де місто було знімальним майданчиком

Львів – кіногенічне місто. Тому не дивно, що його часто використовують як знімальний майданчик. Tvoemisto.tv підготувало підбірку фільмів, які повністю або частково знімали у нашому місті упродовж 2010-2016-х років.

Повний метр

У темряві (пол. W ciemności, англ. In Darkness)

Польсько-німецько-канадський драматичний фільм 2011-го року, режисерки Агнешки Голланд. Дія фільму відбувається у Львові в роки Другої світової війни. Сценарій, написаний канадським сценаристом Девідом Ф. Шамуном, і базується на книзі Роберта Маршала «В каналізаціях Львова. Героїчна історія про часи Голокосту», що у 1990-му році вийшла друком у США.

«У темряві» був номінований на премію Оскар як найкращий фільм іноземною мовою на 84 церемонії вручення.

Ломбард

Пригодницько-кримінальний фільм Любомира Левицького. Прем’єра в Україні відбулась 19-го вересня 2013-го року.

Місце дії відбувається в наші дні в абстрактному місті Лемберг. Картина складається з трьох сюжетних ліній, які хитро переплітаються між собою.

Головні герої – двоє лембергських хлопців, Марк і Яша (Денис Нікіфоров і Павло Піскун), добре знають вулицю і вміють отримувати від неї все, що треба для життя. Марка називають благородним бандитом, а Яша – навпаки, все вирішує за допомогою інтелекту. Пройшовши складні перипетії в юності, брати починають шукати стабільність. Саме у один з таких днів вони отримують звістку про спадок. Ним виявляється відомий в місті ломбард, а його власником є їхній рідний дядько Фелікс. Прийшовши в ломбард за своїм, хлопці отримують різку відсіч. Марк і Яша приймають рішення: будь-яким шляхом забрати спадок. Їхні погляди розходяться, і кожен придумує свій план…

Креденс

Другий фільм українського кінорежисера Валентина Васяновича. Прем’єра фільму відбулася на 4-ому Одеському міжнародному кінофестивалі. У широкому прокаті з 23-го січня 2014-го року.

«Креденс» – це різдвяна казка, котра схожа на страшний сон. Для того щоб просто жити і займатись своєю справою, головному герою Оресту необхідно пройти неабиякі випробовування. Чому так влаштоване життя? Чи варто йти на компроміс з самим собою заради міфічних благ? Це головні питання, що турбують героя. Дія фільму відбувається у зимовому Львові.

#SelfieParty

Український комедійний фільм, знятий Любомиром Левицьким. Прем’єра стрічки в Україні відбулась 31-го березня 2016-го року. Фільм розповідає про чотирьох друзів-студентів, які намагаються згадати події минулої ночі.

Зйомки фільму почались у жовтні 2015-го року і закінчились у грудні. Зйомки проходили у Львові, на території Львівського державного університету безпеки життєдіяльності та в селі Брюховичі.

Іван Сила

Український дитячий художній фільм режисера Віктора Андрієнка. Знятий за книгою Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу». Прем’єра відбулася у вересні 2013-го року

Фільм «Іван Сила» оповідає незвичайну історію життя Івана Фірцака, який народився в червні 1899-го року в селі Білки Іршавського району на Закарпатті. У 18 років він став артистом чехословацького цирку і побував у 64 країнах світу, дивуючи всіх своїми перемогами.

Чемпіон Чехословаччини з важкої атлетики та боротьби, чемпіон Європи з культуризму. За неймовірну силу він отримав прізвисько Іван Сила – Кротон. Частково фільм знімали у Львові, також — в Ужгороді, Чернівцях та Києві.

Короткий метр

Перший день (англ. First day)

Український короткометражний фільм, присвячений «усім борцям за волю України». Стрічка відзнята у Львові. Прем’єра відбулась у Львові 8-го лютого 2015-го року.

Події фільму відбуваються у Львові, де проходять буремні події – створення ЗУНР, а потім виступ поляків проти неї. У вирі цих подій опинився молодий хлопець, який у зовсім юному віці постав перед складним вибором: по який бік є він.

Мар’яна

Український короткометражний бойовик режисера Івана Федорича, знятий у 2013-му році. Події відбуваються у Львові. Знятий на сюжет пісні Джонні Кеша «A Boy Named Sue».

Залишивши йому жіноче ім’я, батько зник з його життя. Мар’яна через насмішки і знущання виробив принцип – нікому не дозволяти образити себе. Проте це кредо і наразило його на смертельну небезпеку.

Доторкнись і побач

Український короткометражний фільм-драма режисера Тараса Дроня, знятий в 2013-му році. Офіційна презентація фільму відбулася 24-го червня 2013-го року в кінотеатрі ім. Довженка у Львові, хоча за два тижні до неї стрічка випадково потрапила в інтернет.

Сумна історія маленької дівчинки, прекрасного янголятка, улюбленої донечки батьків, які з останніх сил намагаються знайти гроші на лікування сліпої від народження дитини. І коли здається, що надії вже немає, що в цьому світі панує сухість, байдужість та егоїзм, допомога приходить з найменш очікуваного боку.

Янголи помирають на світанку

Короткометражний фільм Ярослава Турківського, знято у Львові у 2014-му році.

На ранковому сумному стадіоні сидить молодий чоловік. Дорогий костюм, червоні очі, невиспане обличчя, пляшка віскі. Ліворуч лежить пістолет, праворуч – капсула з таблеткою. Останній бездумний вчинок ставить під удар його життя і життя його рідних. Який вибір він зробить цього разу? Хто насправді вирішує наші долі та чи можемо ми виправити помилки минулого?

Ротації

Фільм про сучасний Львів за мотивами поезії Богдана-Ігоря Антонича. Режисером фільму виступив Іван Федорич. Прем’єра відбулася у 2014-му році.

Lviv.Naked

Одна із короткометражок про нетуристичний та небанальний Львів, створена в рамках Майстерні міста-2014. Режисерка – Ліля Тимошенко.

Документальне кіно

Легіон. Хроніка Української Галицької Армії 1918-1919

Документально-ігровий фільм українського режисера Тараса Химича. Прем’єра – 1-го листопада 2015-го року.

Це перший в Україні документальний фільм з використанням найсучасніших технологій у форматі 4K. До роботи над фільмом долучилися ветерани АТО, військові, а також клуби з реконструкції. З постановкою військових сцен допоміг ветеран АТО Володимир Правосудов, а також Військово Історичний Клуб «Повстанець» (місто Київ). Ініціатором створення фільму є громадська організація «Українська Галицька Асамблея», у рамках проекту documentary.org.ua. Процес створення фільму тривав 15 місяців.

Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939-1941

Український документальний кінофільм 2010-го року, поставлений режисером Тарасом Химичем і продюсером Тарасом Чолієм. У головних ролях – Галина Далявська, Юрій Хвостенко, Лев Рега, Володимир Правосудов та Наталя Лісова, в епізодах знімався Віктор Гурняк. Фільм був випущений студією «Invert pictures» на замовлення Західноукраїнського Центру історичних досліджень. Над створенням стрічки працювали і професійні музиканти – Андріана, гурт «Піккардійська Терція».

Varta1, Львів, Україна

Документальний фільм Юрія Грицини, прем’єра відбулася у 2015-му році.

Ця стрічка – приклад експериментальної документалістики, що демонструє пошуки нової кіномови серед молодих українських режисерів. Фільм використовує записи радіопереговорів автомобільних патрулів активістів Львова під час Євромайдану, щоб краще зрозуміти природу революції.

На березневому фестивалі Docudays UA фільм отримав спеціальну відзнаку. Також став володарем призу Міжнародної федерації кінопреси (FIPRESCI) як найкращий український повнометражний фільм на Одеському міжнародному кінофестивалі.

Музичне кіно

Мадемуазель Живаго

З травня по липень 2010-го року в Україні відбувалися зйомки музичного фільму «Мадемуазель Живаго», в основі якого – 9 поєднаних між собою кіноновел на пісні Лари Фабіан, дія яких відбувається й в XIX-му столітті, і в часи Другої світової війни, у наш час і в далекому майбутньому.

Головна героїня всіх новел – жінка, роль якої виконала Фабіан. Автор музики і продюсер фільму – російський композитор Ігор Крутой. Режисер – український кліпмейкер Алан Бадоєв. Зйомки картини почалися у Львові 20-го травня 2010-го року, а пізніше перемістилися в інші міста України. Створюючи фільм «Мадемуазель Живаго», знімальна група також побувала у Франції та Новій Зеландії.

Підготувала Марія Стахів

Де знімали серіал «Спіймати Кайдаша»: все про локації

Дивіться на СТБ з понеділка по четвер о 20:15 улюблений серіал «Спіймати Кайдаша». Сотні тисяч українців під час перегляду нового українського серіалу «Спіймати Кайдаша» захотіли побачити ті самі Семигори на власні очі! Авторам серіалу вдалося не тільки створити сучасну інтерпретацію повісті Івана Нечуя-Левицького, а й з любов’ю передати красу рідного краю. Дивіться локації зйомок «Спіймати Кайдаша» просто зараз!

Більшість зйомок серіалу «Спіймати Кайдаша» відбувалося неподалік Києва в навколишніх селах, а не в Семигорах. Об’їхати їх можна всього за один день! Як? Дивіться просто зараз!

Село Дерев’яна

Відомо, що саме в цьому селі знімали основні сцени серіалу. Село Дерев’яна розташувалося неподалік Обухова, приблизно за 35 км від Києва. Місцеві розповідають, що окрім «Кайдашів» тут постійно щось знімають для фільмів та серіалів, тож вони вже звикли до камер і знімальних груп. Село зустрічає туристів неймовірною красою: зелені пагорби навколо, затишні подвір’я та біленькі хатинки з льохами, схожими на будиночки гобітів.

Перші кадри серіалу починаються саме з цього місця, де Лаврін із батьком їдуть ґрунтовою дорогою повз залізничну колію. Ви точно маєте пам’ятати ту сцену, де Лаврін, повертаючись з армії, занурюється у неймовірної краси озеро! Локація зйомок – околиця села Дерев’яна. Тут, просто біля дороги, проходить залізнична лінія до Трипілля. Знайти конкретне місце зйомок можна, зорієнтувавшись по дерев’яному журавлю по інший бік колії.

А от основні зйомки будинку Кайдашів відбувалися в глибині села з іншого боку, на вулиці Глинищанській. Знайти її можна, повернувши на вулиці Шкільній перед магазином, за яким стоїть церква, та проїхавши трохи далі вздовж ставка. Після невеличкої розвилки потрібно шукати галявину з лівого боку та білу хату.

Якщо ви шукатимете будинок сім’ї Кайдашів, то краще не марнуйте часу. Адже подвір’я, сарай та гараж-майстерня – це декорації, які побудували спеціально для зйомок серіалу. Після завершення їх повністю розібрали. А от біла хата сусідки Тані справжня. Саме навпроти неї, на пустці, і був будинок Кайдашів.

Не менш красиві епізоди знімали в різних куточках села, наприклад, недобудовану хату головихи. Багато місцевих жителів з радістю допомагали знімальній групі та слідкували за процесом. Тож якщо заблукаєте – питайте дорогу в людей.

Халеп’я

Халеп’я – ще одне неймовірне місце зйомок. Тут ми бачили той самий сільський клуб, що з’являється в першій та дев’ятій серіях. Дискотеки, пиво та скутери мають змусити вас згадати ці кадри! Також у третій серії Лаврін приходить сюди здати книги в бібліотеку. Щоб зробити фото біля клубу в стилі Карпа Кайдаша, візьміть із собою спортивки і старі шкіряні туфлі.

Яцьки

Наступний пункт подорожі локаціями улюбленого серіалу – село Яцьки. Від Дерев’яної — приблизно 35 км, або 30-40 хвилин їзди дуже мальовничою дорогою. До речі, якість дороги нормальна, місцями трапляються ями, але загальний стан досить звичний (можна назвати типовою українською дорогою). По маршруту трапляються ті самі яскраво-жовті поля ріпаку.

Поблизу села Яцьки також знімали сцени з озером. Озеро в Яцьках з’являється в другій серії – Таня та баба Параска пасуть корів, а Карпо та Мотря влаштовують таємну зустріч. Пейзажі з серіалу впізнаються миттєво.

На цьому ж озері відбулася відверта розмова Лавріна та Карпа. Для зйомок використали вже наявний антураж, тож відтворити улюблену сцену серіалу можна повністю.

Липовий Скиток

Якщо ви пам’ятаєте епізоди серіалу з блакитною дерев’яною церквою, де хрестили дитину Тані та зустрілися Карпо з Мотрею, то їх знімали саме в селі Липовий Скиток, неподалік Глевахи. Це приблизно 55 км, або 45 хвилин, від Яцьків або 35 км, якщо їхати прямо з Києва. Онуфріївська церква, де відбувалися зйомки, є найдавнішим дерев’яним храмом Київщини, що зберігся на своєму первинному місці. Його побудували давно, в 1705—1706 роках.

Семигори та Богуслав

Семигори – це реальне село, розташоване в 100 км від Києва. Кажуть, що в цьому селі проживала сім’я Мазурів, яка прославилася своїми чварами на весь повіт. Саме вони стали прототипами сім’ї Кайдашів.

А вже дорогою додому, повертаючись до Києва, можна заїхати й до Богуслава: зробити кілька фотографій на порогах річки Рось та біля гранітної скелі. Дорога до міста з Семигор займає приблизно 20-30 хвилин.

Читайте нас також у Viber і Telegram СТБ

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.