Деякі вчені стверджують, що наприкінці свого формування Сатурн мав кілька дуже великих супутників, які через гравітаційну взаємодію Сатурна були зруйновані. Тяжкі уламки цих супутників впали на планету, а ось легкі, що складаються переважно з водяного льоду, залишалися на орбіті. Ось вони згодом і утворили кільця.
Як виявилося, вони сформувалися через мільйони років після вимирання велетенські рептилії на Землі. Вчені з'ясували, що славнозвісні кільця Сатурна значно молодші, ніж вважалося до цього. Вони з'явилися навколо планети приблизно 10 мільйонів років тому.
Кільця Сатурна Кільця обертаються навколо Сатурна і, відповідно до законів Кеплера, швидкість обертання внутрішніх частин кільця більша, ніж зовнішніх. Існує три головних кільця, названих A, B і C. Вони добре помітні з Землі.
"Остаточна швидкість, з якою кільця "падають" на планету, залишається невизначеною", – кажуть науковці. Астрономи пояснюють, що коли Сатурн обертається навколо Сонця по своїй 29,5-річній орбіті, він зміщується до Сонця. Цей нахил визначає, наскільки сонячне випромінювання впливає на інтенсивність "розпаду" кілець.
В даний час кільця виявлені у Сатурна, Юпітера, Урана і Нептуна, можливо також їхнє існування в Реї (супутника Сатурна) і Плутона.
Згідно з цим визначенням у Сонячній системі є вісім відомих планет: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун.
Як вважають вчені, кільця навколо Сатурна складаються з численних комет, астероїдів і зруйнованих супутників, будучи знищеними, перш ніж досягли поверхні планети, вони собою поповнили міріади частинок цих самих кілець. Розміри частинок кільця можуть варіюватися від маленьких …