Чому малюкам подобаються дивні мультики і чи вони корисні?

Химерний світ із персонажами у кислотних кольорах та нелогічним сюжетом часто захоплює маленьких глядачів. Але чи не шкодять такі мультики малюкам? І взагалі як телебачення впливає на розвиток дитини?

Якщо у вас є маленькі діти, ви, напевно, не раз замислювалися про те, чому вони так захоплюються мультфільмами, які дорослим здаються дуже дивними, якщо не моторошними.

“Телепузики”, “Вулиця Сезам”, “Паровозик Томас та його друзі” або сучасні “Шопкінси”, “Ліло і Стіч”, “Покемони” та інші.

Що саме робить їх такими привабливими для маленьких глядачів і такими химерними для дорослих? Як мама я також переймаюся тим, чи не шкодить перегляд телевізора в такому юному віці та як мультфільми й дитячі програми впливають на інтелектуальний розвиток малюків.

Як виявилося, дивацтво дитячих мультфільмів може бути цілком корисною річчю.

Мозок малюка обробляє інформацію інакше, ніж розум дорослих. Те, що виглядає для нас дивним, дітям часто здається дуже цікавим.

Розуміння цих відмінностей допоможе створити корисні телепрограми, які б розважали і розвивали малюків. А батькам було б легше вирішити, що дозволити дивитися дітям.

Творці мультсеріалу “Вулиця Сезам” співпрацювали з дитячими психологами та педагогами, щоб кожен епізод був корисним для глядачів

Продюсери дитячих телепрограм часто співпрацюють з психологами та експертами з освіти. Один з найкращих прикладів – американська програма “Вулиця Сезам”, яка минулого року відзначила своє 50-річчя.

Співзасновниця шоу Джоан Ганц Куні зазначала, що телебачення цілком може виконувати освітню та виховну мету, готувати дітей до дитсадка.

У січні 1970 року, лише за кілька місяців після виходу телешоу, “Вулицю Сезам” дивилася приблизно третина американських дітей від двох до п’яти років.

І хоча програма насамперед розважальна, кожну серію створено з огляду на конкретну навчальну мету.

“Місія “Вулиці Сезам” – допомогти дітям стати розумнішими, сильнішими та добрішими”, – каже Розмарі Трульо, психолог з розвитку дитини і відповідальна за навчальні програми в Sesame Workshop.

Дослідження показали, що “діти, які дивилися програму (а у 1960-тих роках далеко не всі американські родини мали доступ до неї), показували кращі результати в школі”, – зазначає Філіп Левін, економіст із коледжу Велслі в Массачусетсі.

Найбільшу користь від шоу отримали діти, які зростали в “економічно неблагополучних” громадах.

Втім, далеко не всі телепрограми впливають на розвиток дітей так добре.

Автор фото, Jim West / Alamy Stock Photo

Діти звертають увагу на інші речі, ніж дорослі. Щоби допомогти їм стежити за сюжетом треба враховувати

Наприкінці 2000-х років Анжеліна Ліллард, дитячий психолог з Університету Вірджинії провела кілька експериментів.

Чотирирічних дітей розділили на три групи. Першій групі малюків показали мультфільм “Губка Боб”, другій – канадський мультик “Каю” (про повсякденне життя маленького хлопчика), третя група нічого не дивилася і просто малювала кольоровими олівцями.

Науковці з’ясували, що після перегляду “Губки Боба” діти показували помітно гірші результати в тестах на уважність, управління емоціями та здатність планувати, у порівнянні з іншими групами.

Спочатку науковці припустили, що причина у швидкості зміни сцен: у “Губці Бобі” – кожні 11 секунд, а в “Каю” – кожні 34.

Однак пізніше більш ретельне дослідження показало, що проблема полягала у нереалістичності того, що відбувалося на екрані. Події мультфільму суперечили звичайним законам фізики, які діти інтуїтивно розуміють з дуже раннього віку.

Схожий ефект мали й інші мультфільми. Наприклад, дитячий серіал “Що скаже Марта”, в якому собака починала говорити після того, як випивала суп з алфавітом. Або “Маленькі Ейнштейни” – мультик про чотирьох дошкільнят, які допомагають феї повернути Північне сяйво на небо.

Навіть добре розроблені освітні передачі можуть мати негативний ефект, якщо їхній зміст не відповідає віку малюка.

Малюки легше сприймають персонажів в яскравих кольорах із великими, спрощеними рисами обличчя

На екрані з’являється кілька фотографій: дві жовті дерев’яні качки на білому тлі; дві черепахи, які плавають під водою; два левеняти у африканській савані. Грає заспокійлива класична музика.

Це уривок із мультфільму “Маленькі Ейнштейни”, який має познайомити немовлят з числами від одного до п’яти. Я дивлюся його з Тімом Смітом, психологом із лабораторії дитячого розвитку Birkbeck у Лондоні.

Показавши це відео шести- та 12-місячним малюкам, дослідники з’ясували, що діти не слідкували поглядом за зображеними тваринами. Сцени мультику їх очевидно не зацікавили.

На думку Сміта, причина в тому, що незріла зорова системи немовлят не здатна відрізнити зображені предмети від тла.

Дослідник показує мені інше відео. На ньому вирізане зображення ягняти рухається на тлі зеленого екрана, а оповідач каже: “Це – ягня”.

Сцена повторюється двічі, а потім ще раз, коли кожне ягня приземляється, оповідач рахує “один, два, три”. Виглядає нудно. Однак, коли відео показали малюкам, вони стежили очима за появою і рухами кожної тварини.

Шалену популярність “Телепузиків” можна пояснити тим, що серії розробляли дитячі психологи і педагоги

Хоча діти живуть у тому самому світі, що й ми, сприймають вони його інакше.

Маленька дівчинка, в якої щойно народився братик, може припустити, що всі діти народжуються хлопчиками, а потім, наприклад, перетворюються на дівчаток.

Дитячі програми часто побудовані на взаємодії з малюками. Коли, приміром, якийсь предмет з’являється в кадрі, а потім зникає, це імітація гри “ку-ку”, яку так обожнюють малюки.

“Якщо ви не нав’язуєте дітям дорослу культуру, а розмовляєте з ними їхньої мовою, вони набагато більше вмотивовані та зацікавлені”, – каже Ендрю Дейвенпорт, продюсер “Телепузиків”.

Загалом діти до двох років не надто розуміють, що відбувається на екрані, якщо дорослий поруч не пояснює їм.

“Традиційний формат оповіді, коли події поступово розгортаються, а персонажі взаємодіють один з одним, не підходить для дітей молодше двох років”, – пояснює дитячий психолог з Університету Вісконсину Хітер Кіркорян.

Якщо вони дивляться такі мультики, не розуміючи, що в них відбувається, вони можуть навіть втратити інтерес до взаємодії з реальним світом.

Діти краще вчаться, коли програма спонукає до активної взаємодії

З двох-трьох років до п’яти діти можуть стежити за простим сюжетом, але не розуміють моралі історії, коли бешкетник зрештою отримує по заслугах.

Вони можуть навпаки спробувати наслідувати погану поведінку героя.

“Натомість їм краще дивитися щось на кшталт історій про Даніеля Тигра. Це популярний американо-канадський мультфільм, герой якого проживає звичайні дні. Він вчиться зав’язувати шнурівки або просто вітається з дідусем”.

Діти молодшого шкільного віку можуть впоратися зі складнішим сюжетом та моральним уроком. Однак їм все ще важко стежити за оповіддю, яка перестрибує в часі, як-от спогади героя.

Насправді, лише у 12 років діти починають по-дорослому розуміти те, що вони бачать на екрані.

Дослідження, яке провела Хітер Кіркорян, свідчить, що малюки отримають більшу користь від простих інтерактивних додатків, як-от ігри чи відеочати, ніж від телевізійних програм.

“Весь телевізійний контент чомусь вчить. Питання в тому, чому саме?” – каже Джоан Ганц Куні, співсценаристка “Вулиці Сезам”.

Підібрана за віком телепрограма може бути цілком корисною для малюка

Багато мультфільмів і досі транслюють застарілі стереотипи про те, що повинні робити дівчата та хлопці, або містять насильство.

На думку фахівців, найкращий спосіб для малюків дивитися мультфільми або дитячі програми – разом з дорослим. Батьки можуть пояснити і обговорити з дітьми головну ідею.

Спільний перегляд разом зі старшими дітьми також може бути корисним. Якщо ви помітите, що їм подобається сумнівна поведінка героїв або зображені стереотипи, у вас буде привід обговорити це.

Це виглядає дуже добре в теорії. Але як мама двох дітей я знаю, що батькам іноді потрібно трохи спокою і тиші. Іноді у нас є справи. А іноді ми грали з малюком три години поспіль і нам конче потрібна перерва.

Коли я була маленькою, мультфільми були доступні лише кілька годин на день. Потім з’явився Nickelodeon і Disney Channel. Тепер цілодобовий YouTube і Netflix.

Я впевнена, однак, що провести іноді час в компанії Пікачу або Стіча навряд чи буде таким шкідливим.

А ще я більше “не вимикаюсь”, коли на екрані з’являються ці дивні герої. Доклавши трохи зусиль, ми, дорослі, можемо поринути в цей химерний світ разом зі своїми малюками.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв’яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Чого навчають мультфільми

Формування особистості дітей відбувається в перші 5-7 років їх життя, і від того, який фундамент буде закладено в ці роки, залежить їх розвиток. Гарна підмога у вихованні дітей – правильні дитячі мультфільми, які розширюють кругозір, розважають, пропонують шляхи вирішення проблем. Але є у цієї медалі й зворотний бік: діти швидко звикають до перегляду мультфільмів, і поступово телевізор замінює їм гри, прогулянки, читання, спілкування з друзями. Крім того, дітям властива підвищена сприйнятливість: зорові образи надають на них сильний вплив, викликають бажання наслідувати своїх улюблених героїв навіть в поганих вчинках.

Чи потрібно дивитися телевізор дітям до року?

До того як дитина почне говорити, дивитися телевізор для нього означає чути і бачити щось, недоступне розумінню. Колір, рух притягують його до екрану, але малюк не отримує ніякої користі. Природно, в дитячій не повинно бути телевізора. У присутності немовляти не слід включати телевізор фоном, особливо якщо немовля годують. «Картинка» буде відволікати його від контакту з мамою.

Як дивитися мультфільми дітям від півтора до 3 років?

Перегляд дитячих мультфільмів в ранньому віці ще не обов’язковий, але якщо дорослі неодмінно хочуть це зробити, то їм треба перебувати поруч з дитиною під час сеансу. Малюка, який дивиться мультфільм, переповнюють емоції, але йому не вистачає слів, щоб їх висловити. Єдиний вихід для батьків – озвучити те, що він інтуїтивно відчуває, заспокоїти. Наприклад: «впізнаєш? Це пташка летить за левеням. Вона хороша, вона йому допоможе ». Пояснення слід давати під час перегляду, а потім треба обговорити сюжет.

Мультфільми для дітей від 3 до 5 років: важлива якість

Тільки до 3-4 років дитина приходить до розуміння різниці між уявним і справжнім. Він уже знає, що мультфільм – це вигадка, і з задоволенням досліджує світ прекрасних принців, фей і говорять тварин, який буде підживлювати його мрії і активно використовуватися в іграх. Діти люблять ідентифікувати себе з ким-небудь з героїв, найчастіше з тим, чиї переживання їм найближче. Дитині важливо «понарошку» пережити емоції, з якими він поки не стикався в житті.

Часто батьки бояться, що дитині мало вражень. Але треба розуміти, що для мозку важливіше якість інформації, а не її кількість. У дитячих мультфільмах інформація не вимагає переробки, а відразу ж засвоюється – частково за рахунок швидкої зміни кадрів. За короткий проміжок мозок приймає велику кількість зорової інформації і посилає сигнали про перевантаження в нервову систему, а та намагається «напоумити» організм, викликаючи часом нервові реакції – перезбудження, тики або гіперактивність. Безумовно, дитині потрібні враження, але не менш важливо їх осмислити.

Мультфільми, які варто дивитися дітям

Які дитячі мультфільми краще – вітчизняні чи зарубіжні? Однозначної відповіді не існує, все залежить від якості продукції. Серед популярних діснеївських стрічок є чудові зразки – «Білосніжка», «Бембі», «Король Лев», які несуть в собі добрий початок. Взаємини матері та дитини в тваринному світі ( «Бембі») показані дуже трепетно ​​і вчать поважати і любити батьків. Але діти частіше дивляться прохідні історії про механічних монстрів, привидів та роботах. Вони напхані бійками, вбивствами, тобто агресією.

На відміну від зарубіжних, в радянських мультфільмах завжди є сюжет, ясно і чітко показано добро і зло. Вони вчать дружбу і взаємодопомогу (наприклад, мультфільми про крокодила Гену і Чебурашку, «38 папуг», «Вінні- Пух»). Кращі вітчизняні мультфільми – це притчі з глибоким змістом (наприклад, «Чарівний мішечок», «Пташка Тарі» або «Найбільший друг»). Герої цих мультфільмів чимось ризикують заради іншого. І для дитини це важливий момент в пізнанні світу: є речі, які важливіші власної безпеки. Такий мультфільм може розповісти про це, не лякаючи, а залучаючи до таких героям.

Радянські мультфільми зазвичай не містять насильства – за винятком «Ну, постривай!», В якому Вовкові вічно дістається від Зайця та інших персонажів. Ймовірно, сірому не щастить тому, що він грубий і схильний до шкідливих звичок.

Однак є дещо, в чому радянські мультфільми нерідко програють закордонним. Це барвистість і форма подачі. Саме тому краще показувати дитині першими наші мультфільми, а не закордонні, інакше він звикне сприймати тільки яскраву «картинку», а менш ефектні мультфільми – вважати нудними і не вникати в сюжет.

Чого навчають герої мультфільмів?

Майже всю інформацію дитина сприймає у вигляді образів, з яких потім будується його модель світу. Один з найважливіших образів – жіночий. Дивлячись на стереотипи мультгероінь, дівчатка вбирають особливості жіночої поведінки. Психологи, переглянувши безліч зарубіжних анімаційних стрічок, прийшли до висновку, що поведінка більшості героїнь сьогодні таке, що образ жінки, раніше наділений романтикою, забарвлюється фізіологічністю і жорстокістю. Часто дівчина корчить жахливі пики, демонструє гнів, із задоволенням б’ється. А хіба можна уявити наших Настуню або Оленку в злобі? В результаті дівчатка хочуть бути схожими на щось неприродне.

Але справедливості заради варто сказати, що іноді сучасні американські дитячі мультфільми закладають правильні базові цінності. Взяти хоча б Рапунцель з однойменного мультфільму. Вона вчить дівчаток того, як важливо покладатися на себе, проявляти активність, вміти за себе постояти, щоб знайти своє щастя.

Зустрічається в диснеївських мультфільмах і «ефект 25-го кадру». Наприклад, в «Красуні і Чудовисько» на секунду миготить образ старої, негарної городянки, на руках у якої троє верткий немовлят. І все на тлі йде по місту і співаючої веселу пісню Белль. Мовляв, ось вона – красива, молода, щаслива, але бездітна, а ось – багатодітна мати, замучена побутом (згадаємо молоду, красиву, добру маму-актрису з Простоквашино).

Чого навчають мультфільми?

В американському мультфільмі «Вуді і його друзі» часто повторюється сюжет: якась людина-трудяга постійно зазнає поразок від дозвільного дятла Вуді. В результаті виходить, що трудоголік, який чим -то перешкодив дятла в його розвагах, вічно в програші, а дятел показується таким собі бравим хлопцем, неймовірно винахідливим і виставляють всіх своїх «ворогів» невдахами. І якщо дитина буде брати приклад з цього персонажа, то виросте асоціальної особистістю.

Часто герої мультфільмів отримують по голові смертельні удари різноманітними предметами, але при цьому залишаються здоровими. У зв’язку з цим в Америці почастішали випадки вбивств тварин малолітніми дітьми. Вони б’ють щосили молотками своїх домашніх вихованців, а потім дивуються, чому їхні улюбленці не воскресають.

Таким чином, дитячі мультфільми впливають на розвиток дітей дошкільного віку. Вони формують у дитини первинні уявлення про добро і зло, еталони гарного і поганого поводження, варіанти взаємодії в різних життєвих ситуаціях. Але батькам необхідно регулювати частоту переглядів. Улюблений мультфільм повинен бути нагородою, святом, яке буває, як відомо, не кожен день.

Думка експерта про вплив мультфільмів на дітей

За нормативами ВООЗ, дитячі мультфільми рекомендується починати дивитися не раніше трирічного віку і не більше 15 хвилин в день для молодших дошкільнят і 30-40 хвилин в день для дітей старшого дошкільного віку. Постійне перевищення цього ліміту спричиняє негативні наслідки. У малюка погіршується зір, а через тривале сидіння в нерухомій позі виникає порушення постави, сповільнюється обмін речовин.

Не дозволяйте дітям їсти перед телевізором. В іншому випадку у дитини майже відразу ж виникає причинно-наслідковий зв’язок – «Я їм, коли щось дивлюся», а отже, і залежність. Та й користі від такого сеансу мало, так як це не тільки шкідливо для травлення, але і сприйняття інформації страждає.

Починайте з радянських мультфільмів. Наші мультфільми, такі як «Вінні-Пух», «Чебурашка», «Троє з Простоквашино», ідеально підходять для знайомства з анімацією. Зарубіжні мультфільми (в тому числі діснеївські) рекомендується дивитися не раніше 7 років. Всі вони хоч і барвисті, але однотипні за сюжетом і розраховані на інший менталітет. Зате багато бійок, натуралізму сцен, маскулінізіровать жіночих образів, монстрів.

Окрема тема – мультфільми-серіали. З одного боку, безліч серій про одних і тих же героїв – це добре, тому що у дитини виникає прихильність до персонажів і увагу до розвивається історії, але з іншого – малюк так захоплений, що сам не відійде від екрану . У підсумку виникає втома і пересичення інформацією.

Контролюємо дитячий вибір мультфільмів і пояснюємо сумнівні моменти в сюжеті. Як не дивно, майже всі мультфільми-серіали, швидше, орієнтовані на дорослих і школярів. А 3-річні діти копіюють не завжди правильна поведінка Маші з мультфільму «Маша і ведмідь», так як критична оцінка поведінки у дітей виникає лише до 5 років. Як показала практика, не розуміють молодші дошкільнята та іронію смішариків. Для малюків це просто кумедні істоти, з якими щось відбувається. Мотиви вчинків фей Вінкс теж часто незрозумілі дітям, а в кожній серії присутні сцени розправи. Малюки після перегляду інсценують побачене, і часто подібні рольові ігри закінчуються бійками. Тому ще раз подумайте про суть тих дитячих мультфільмів, які ви збираєтеся показати дитині.

Можливо, вас зацікавлять тести “Які мультфільми показувати дитині?” і “Мультфільми для дітей” на сайті mamaexpert.ru