Почему мухи привлекает кал: научное объяснение

Мухи — насекомые, которые обитают повсюду, от задницы коровы до благоухающих цветков на солнечном поле. Они привлекаются к разным объектам, но, безусловно, самым восхитительным призывом для них является какашка, точнее, фекалии, остатки пищи и уловки эманациями от этого, неприятно пахнущего вещества.

Возможно, такая привлекательность этих гадких насекомых для кала связана с их предпочтением к предельностью. Ведь мухи зрительно ориентированные насекомые, и кал, значительно контрастирующий со своим окружением, привлекает их внимание в особых случаях. Они ищут эти органические отходы, которые могут быть источником питания, а также местом для размножения и откладывания их яиц.

Научно объяснение удивительной предпочтительности мух к калу заключается в том, что фекалии содержат множество привлекательных веществ для насекомых. Они являются богатым источником питательных веществ, включая углеводы, белки и жиры, необходимые для выживания и размножения мух. Кроме того, фекалии также выделяют химические соединения, которые служат сигналом для привлечения мух, подобно аромату свежей выпечки для нас людей.

Почему кал привлекает мух: научное объяснение

Как и большинство насекомых, мухи получают информацию о своем окружении с помощью верхней оболочки, называемой экзоскелетом. Множество чувствительных рецепторов расположено на поверхности тела мухи, особенно в области головы.

Когда мухи находятся рядом с калом, их чувствительные рецепторы реагируют на различные химические вещества, содержащиеся в кале. В результате привлекательного запаха и вкуса мухи активно приближаются к источнику пищи.

Однако, следует заметить, что не все мухи привлекаются к калу. Некоторые виды мух специализируются на определенных типах пищи или местообитаниях. Для таких видов другие типы пищи и ароматы могут быть более привлекательными.

Таким образом, мухи привлекаются к калу из-за наличия определенных химических веществ, которые обнаруживают их чувствительные рецепторы. Изучение этой взаимосвязи позволяет получить более глубокое понимание поведения и восприятия насекомых в своей естественной среде.

Источник питания

Кал содержит огромное количество бактерий, грибков и других микроорганизмов, которые разлагают его органические вещества. Эти микроорганизмы производят различные химические вещества, такие как аммиак, сероводород и амины, которые привлекают мух. Мухи используют эти вещества в качестве химического сигнала, который позволяет им найти источник пищи.

Читайте также: Где сделать прививку от коронавируса платно: Лучшие места для получения платных прививок

Кроме того, кал также содержит подвергшиеся ферментации углеводы, такие как целлюлоза и лактоза, которые являются прекрасным источником энергии для мух. Они питаются этими углеводами, получая необходимые для своего выживания питательные вещества.

Таким образом, мухи привлекаются к калу не из-за его запаха или вкуса, а из-за наличия определенных химических веществ и питательных веществ, которые они используют в качестве источников энергии и питания.

Качество питания

Кал содержит различные непереваренные остатки пищи, которые могут быть весьма питательными для насекомых. Мухи привлекают запахи, и кал может выделять запахи, которые могут привлекать их. Кроме того, некоторые виды мух могут получать из кала необходимые для их выживания и размножения питательные вещества.

Однако следует отметить, что не все мухи привлекаются к калу. Некоторые виды мух предпочитают другие источники питания, такие как растения или падаль. Качество питания также может варьироваться в зависимости от состава кала и соответствующей диеты организма, поэтому мухи могут выбирать определенный тип кала или предпочитать определенные организмы для питания.

В целом, мухи привлекаются к калу из-за его высокого содержания питательных веществ и запаха. Однако, как и с любым другим источником пищи, кал может нести определенные риски для здоровья мухи, поэтому они могут выбирать свою пищу осмотрительно и предпочитать более безопасные источники питания.

Количество питания

Мухи являются сапрофагами — они питаются разлагающимися органическими веществами, такими как гниющая пища, навоз и, конечно же, кал. У них развитое обоняние, и они способны обнаружить и источник пищи на большие расстояния.

Кал обладает запахом, который привлекает мух, и он является идеальным источником питания для них. Кроме того, в отличие от других органических материалов, содержащихся в природе, кал богат жиром и белками, которые являются важными компонентами пищеварения для насекомых.

Таким образом, количество питательных веществ, содержащихся в кале, делает его привлекательным источником пищи для мух. Они используют его не только для питания, но и для размножения, так как их личинки питаются самими отходами.

Аромат и химические вещества

Мухи обладают уникальной способностью различать разнообразные ароматы. Это объясняется их высоко развитыми органами чувств, включая антенны и шестеренчатые органы в зарослях их ног. Но что делает кал настолько привлекательным для мух?

Аромат, исходящий от кала, играет ключевую роль в привлечении мух. При распаде органического вещества, содержащегося в кале, выделяются различные химические вещества, такие как аммиак, сульфиды, фенолы и многие другие.

Мухи особенно привлекаются к аммиаку, который выделяется при разложении белков. Аммиак обладает сильным, остро проникающим запахом, которого мухи могут ощущать даже на больших расстояниях. Белки являются основным компонентом кала и разлагаются под воздействием различных микроорганизмов, таких как бактерии.

Другие химические вещества, содержащиеся в кале, также могут предоставить важную информацию мухам. Например, сульфиды могут указывать на наличие гниющих продуктов, которые могут служить пищей для мух. Фенолы могут быть связаны с наличием других органических веществ, которые могут быть привлекательными для мух.

Важно отметить, что мухи не обязательно привлекаются только к калу. Они также могут быть привлечены другими источниками распадающихся органических веществ, такими как гниющие растения и мертвые животные. Однако кал является одним из наиболее доступных и распространенных источников для мух, что делает его особенно привлекательным для этих насекомых.

Привлекательный запах

В процессе разложения кала происходят различные деградационные реакции, освобождающие запахи разлагающейся органики. Издаваемые аммиаком, сероводородом и другими газами запахи воспринимаются мухами как сигнал к нахождению пищи. Эти запахи вызывают у мух активное предприятие, в результате которого они прилетают к источнику запахов, то есть к калу.

Помимо запахов, мухи могут также ориентироваться по видимым следам пищи или местоположению, но привлекательный запах является наиболее сильным фактором, привлекающим мух к калу. Отделяя менее привлекательные запахи от настоящей пищи, мухи могут с уверенностью установить источник питания и начать кормиться.

Запах кала не только привлекает мух, но также привлекает их для откладывания яиц. Много видов мух используют кал для откладывания своих яиц, так как они знают, что разлагающийся органический материал будет обеспечивать достаточное количество ресурсов для их личинок. Это позволяет мухам обеспечить свое потомство оптимальными условиями питания, что является важным фактором для их выживаемости и размножения.

Таким образом, привлекательный запах кала является мощным сигналом для мух, указывающим на наличие пищи и место для размножения. Научное объяснение этого явления раскрывает то, как мухи ориентируются и приспосабливаются к своей окружающей среде, используя свое отличное чувство обоняния.

Присутствие эффектных химических веществ

Исследования показывают, что мухи привлекаются к калу благодаря присутствию в нем эффектных химических веществ. Кал содержит множество органических веществ, которые выделяются в результате процессов пищеварения животных и человека.

Одним из таких веществ является аммиак, который образуется при разложении протеина в кишечнике. Аммиак имеет сильный и неприятный запах, который привлекает мух. Мухам нравится запах аммиака, так как он указывает на наличие пищи в виде разложившегося кала.

Кроме аммиака, кал содержит и другие химические вещества, такие как индол и скатол, которые являются продуктами разложения аминокислот. Эти вещества также имеют сильный запах, который привлекает мух. Интересно, что человеческий кал содержит больше индола и скатола, чем кал животных, поэтому он может быть особенно привлекателен для мух.

Читайте также: Септопластика – метод коррекции перегородки носа для улучшения дыхательных функций и эстетического вида. Узнайте о цене операции и различных способах ее проведения

Помимо химических веществ, которые образуются в процессе разложения кала, привлекательной для мух может быть и сама структура и консистенция кала. Некоторые виды мух предпочитают откладывать яйца именно в мягкий и влажный кал, такой как кал человека или животных. Такие условия обеспечивают наилучшие условия для развития личинок мух.

В целом, привлекательность кала для мух связана с естественными процессами разложения органического материала. Химические вещества, которые образуются в результате этого процесса, привлекают мух и помогают им находить и откладывать яйца в источниках пищи.

Условия размножения

Кал и другие отходы органического происхождения служат источником питания для мух и обеспечивают необходимые условия для их размножения. Мухи могут откладывать яйца прямо на поверхность кала или вблизи него, где личинки будут получать достаточное питание и условия для своего развития.

Для успешного размножения мух требуется также определенная температура и влажность. В идеальных условиях, средняя температура в районе 21-27 градусов Цельсия и относительная влажность в пределах 50-70% способствуют быстрому и эффективному развитию мух от яйца до взрослого экземпляра.

Важно отметить, что мухи имеют очень краткий жизненный цикл, который может составлять всего несколько недель. Это означает, что они могут быстро размножаться и плодить потомство в кратчайшие сроки, особенно при наличии достаточного количества пищи и подходящих условий.

Таким образом, мухи привлекаются к калу и другим отходам в основном из-за их биологических потребностей и адаптации к среде, обеспечивающей оптимальные условия для размножения и выживания

Оптимальная среда для размножения

Мухи предпочитают размножаться в определенных условиях, которые обеспечивают им оптимальную среду для развития и распространения.

Первое, что привлекает мух к калу, это источник пищи. Кал содержит богатую систему органических веществ, которые являются пищей для мух. Эти вещества предоставляют мухам все необходимые питательные вещества для их жизнедеятельности.

Кроме того, кал обладает определенными характеристиками, которые способствуют размножению мух. Например, он является увлажненным и имеет высокую температуру. Комбинация этих факторов создает благоприятную среду для размножения мух и обеспечивает быстрое развитие их личинок.

Однако, кал также может быть опасным для мух. В нем могут содержаться различные бактерии и патогены, которые могут стать причиной заболеваний у мух и людей. Интересно отметить, что мухи, питающиеся калом, имеют высокую резистентность к многим болезням благодаря своей иммунной системе, что позволяет им выживать и быстро размножаться в такой среде.

Таким образом, оптимальная среда для размножения мух обеспечивает им достаточное количество пищи и подходящие условия для их развития. Это объясняет, почему мухи так привлекает кал и почему они могут быть настолько распространены в таких местах.

Камо грядеши, або чому нічні метелики летять на світло

Поведінка комах різноманітна, що пов’язано зі складністю організації цих тварин. Комахи, якщо не враховувати головоногих м’якунів, мають добре розвинений мозок, здатний опрацьовувати величезний потік інформації від органів чуття. Цей орган приймає миттєві рішення й керує складним польотом і неймовірним маневруванням. Наприклад, упіймати муху рукою дуже складно, а велику бабку — зовсім ніяк. Однак у поведінці комах простежується стереотиповість — вони всі мають однаковий набір вроджених поведінкових інстинктів, які є надзвичайно передбачуваними.

Знаючи ці інстинкти, можна легко передбачити, як діятиме комаха, чим і користуються ентомологи — науковці, які досліджують комах. Розгляньмо ці поведінкові інстинкти.

Для цього нам знадобляться ентомологічний сачок (можна пошити самому, а можна придбати в інтернет-магазині), вулична лампа або потужний діодовий ліхтарик, пластикові тарілки білого, жовтого, червоного, зеленого та чорного кольорів (якщо якогось кольору немає, то тарілку слід заздалегідь пофарбувати аерозольною емаллю з балончика), рідина для миття посуду або рідке мило, польовий щоденник. Усі спостереження здійснюй в природному середовищі. Ретельно записуй результати спостережень та експериментів до лабораторного журналу та знімай відео.

У цьому експерименті ми досліджуватимемо геотаксис — відчуття гравітації в комах. Віднайди в садку чи сквері жука-сонечка. Найчастіше на них можна натрапити коло кущів чи трав’янистих рослин, де є колонії попелиць — жертв жуків-сонечок та їхніх личинок. Акуратно візьми жука пальцями й поклади на другу руку. Зауваж, що жук-сонечко залишив на пальцях рідкі жовті плями неприємного запаху — це гемолімфа, яка може викликати подразнення слизових оболонок рота та очей, тому обов’язково помий руки після експерименту.

Спершу сонечко прикидається мертвим, однак за хвилину-другу заспокоюється й починає активно бігати. Поверни долоню пальцями вгору. Куди побіг жук-сонечко, догори чи вниз? Коли комаха буде на кінці пальця, поверни долоню пальцями вниз. Куди тепер побіг жук? Повтори цей простенький експеримент декілька разів. Який напрямок обирав жук кожного разу? В останньому циклі експерименту дозволь жуку-сонечку вибігти на кінець пальця та поспостерігай, що відбудеться далі. Продовжимо експеримент з іншими комахами. Візьми ентомологічний сачок і десятьма різкими помахами по високій траві «накоси» комах. Постав сачок на рівне місце без трави отвором донизу, а пальцями підійми мішечок сачка вертикально. Куди полізли комахи? Результати експериментів запиши до лабораторного журналу та зніми відеоролик.

Геотаксис є однією з надзвичайно важливих вроджених поведінкових реакцій у комах. Це пояснюється тим, що комахи здатні до польоту, а ті, що не можуть — втратили її вторинно (мали здатного літати предка). У польоті надзвичайно важливо розуміти, де верх, а де низ, тому в комах загострене відчуття центру гравітації. Однак у них, на відміну від хребетних, немає єдиного органу відчуття гравітації — вестибулярного апарата. Їхні органи відчуття гравітації та положення тіла в просторі розрізнені й розміщені в різних частинах тіла комахи. До вестибулярної системи комах належать потиличний орган, дзвоникові сенсили та підколінні органи. Потиличний орган розміщується ззаду голови, у місці її з’єднання зі спинкою, і складається з хітинової платівки та пучка волосків. Цей орган дозволяє комасі «розуміти» положення її голови стосовно решти тіла — опущена вона чи піднята. Саме так комахи визначають, де верх, а де низ. Дзвоникові сенсили здатні до розтягування та стискання, реагуючи на дію гравітації. Також вони виконують роль рецепторів доторку й розкидані на всьому тілі комахи. Підколінні органи розташовуються під коліном кожної ноги комахи, а їх основна функція — сприйняття звуку. Вони є аналогом людського вуха, але розташовані на ногах (їх б штук). Попри те, що підколінні органи відповідають за слух, вони ще й виконують роль рецепторів напруження, а також контролю відстані від сусіднього такого ж органу й швидкість зміни положення кожного з них. А в еволюційно давніх комах є ще один орган відчуття гравітації — церки. Це довгі вирости на кінці черевця у цвіркунів, тарганів, богомолів, веснянок, одноденок та деяких інших груп комах. Церки визначають швидкість вітру й запахи (як антени), крім того, мають волоски, що відхиляються під дією сили тяжіння й сигналізують комасі про її положення в просторі.

Будова і принцип роботи потиличного органа (ліворуч) і дзвоникової сенсили (праворуч) 1

1 Зображення адаптовано з Invertebrate solutions for sensing gravity. John A. Bender and Mark A. Frye. Current Biology. 2009. Vol. 19, № 5. P. 186-190.

Увечері, коли вже зовсім потемніє, увімкни вуличну лампу. Якщо її немає, то можна використати потужний діодовий ліхтар, який варто увімкнути в саду. Зробити це краще подалі від людських осель та інших джерел штучного освітлення. Дуже важливо й те, щоб на небі в цей час не було місяця, бо він також є джерелом світла. Для посилення ефекту слід розмістити білий екран, яким може виступати, наприклад, звичайне простирадло. Упродовж години на світло злетяться найрізноманітніші комахи: нічні метелики, жуки, їздці, золотоочки, комарі та багато інших. Вони заніміло сидітимуть на екрані біля джерела світла, лише іноді перелізаючи з місця на місце. Це гарна нагода для того, щоб добре розгледіти їх. Зверни увагу на забарвлення тварин, чи дуже воно відрізняється від денних комах. Чим це можна пояснити? Чому комахи летять на світло? Чому на світло в пізню пору прилітають лише нічні комахи, а денні, яких на цьому ж місці було безліч удень, не прилітають або трапляються поодиноко? Ці та інші свої міркування запиши до польового щоденника, а також зроби короткий відеоролик про реакцію комах на світло.

Світлова «пастка» з численними «спійманими» комахами

Цей експеримент демонструє явище фототаксису — руху в бік чи від джерела світла. Усі комахи, окрім печерних і деяких ґрунтових видів, мають очі й дуже добре розвинений зір. Очі в комах представлені простими вічками та складними фасетковими очами. Простих вічок може бути декілька, вони розташовані на тім’ї та потилиці голови. Вічка виконують роль визначення джерела світла та його інтенсивності й притаманні далеко не всім комахам. Типово вони є в багатьох двокрилих, перетинчастокрилих, лускокрилих, бабок, тарганів, прямокрилих. Уважається, що прості вічка функціонально збережені лише в тих груп комах, що здатні до швидкого і маневрового польоту. Однак зір у комах забезпечується складними фасетковими очима, складеними з декількох десятків чи тисяч оматидіїв — видозмінених простих вічок. Кожний такий оматидій дає окреме зображення якоїсь частини простору, а мозок комахи складає всі зображення в єдине. Існує багато спекуляцій щодо того, що комахи бачать світ у вигляді мозаїки. Проте це не так. Як і ми бачимо навколишній світ у єдиною картиною, а не двома — від кожного ока окремо, точнісінько так само комахи бачать цілісний, а не мозаїчний світ. Причому зір у більшості комах дуже гострий: вони розрізняють не лише форму, рух і колір, але й глибину — відстань між різними об’єктами. Цікаво, що дуже багато комах реагують лише на рух на загальному фоні, тоді як інші комахи — на кольорові вкраплення квітів у загальному фоні. Дуже багато комах просто не бачать об’єкти чорного або червоного кольорів.

Голова бджоли зі складними фасетковими очима, що складаються з оматидіїв (на макрофото), та трьома простими очима (по центру голови на тім’ї)

Чому ж комахи, особливо нічні, летять на світло? Це питання не пояснюється лише здатністю бачити. Дуже подібна поведінка й у мухи, яка в кімнаті б’ється до віконного скла в сонячний день — вона також летить на світло. Існує декілька різних за своїми тлумаченнями гіпотез цього явища. Найбільш розповсюдженою та логічною є гіпотеза про джерела природного світла: Сонця, Місяця та зірок. Прикладом такого орієнтування є жуки-світляки: їх самиці, переважно безкрилі, блимають світлом черевця, сигналізуючи таким чином крилатим самцям про своє місцезнаходження.

Так само нічні метелики летять на світло Місяця або зірок, підіймаючись високо над землею, де ймовірність зустріти партнера є значно вищою. Але в природі досягти Місяця метеликам, певна річ, не вдається — вони летять таким чином, щоб світило постійно залишалося з одного боку. А от за штучного освітлення комахи легко досягають лампи, кружляючи довкола. Тобто інстинкт підказує, що джерело світла повинне завжди знаходитись з одного боку, наприклад, правого, тому рух і зациклюється в правий бік. Сучасне світлове забруднення стало однією з причин скорочення чисельності комах, які є і запилювачами, і хижаками, і паразитами шкідників, і їжею для інших тварин.

Світіння жуків-світляків

У цьому експерименті ми з’ясовуватимемо, як комахи розрізняють кольори. Розклади на відстані 1 м по одній пластиковій тарілці білого, жовтого, червоного, зеленого та чорного кольорів. Експеримент слід проводити в саду, парку чи на узліссі. Місце проведення повинне бути добре освітлене сонцем, а тарілки знаходитись вище за трав’яний покрив. Також слід обрати безвітряний день. Наповни посуд водою і додай по одній краплині рідини для миття посуду або рідкого мила. Це треба для того, щоб зруйнувати поверхневий натяг води, інакше комахи відбиватимуться від поверхні води і експеримент не вдасться. Тарілки повинні стояти впродовж дня, у надвечір’ї слід перевірити їхній вміст. Слід зауважити, що чистоті експерименту можуть завадити птахи, які можуть виловлювати комах із тарілок, тому завжди слід знаходитись поруч. Полічи, скільки комах опинилося в кожній з посудин та запиши ці відомості до польового щоденника.

У якій опинилося більше комах? Як гадаєш, чому? Свої міркування також запиши в польовий щоденник та змонтуй короткий ролик для публікації в інтернеті.

Комахи, що злетілися на вуличний ліхтар

Кольоровий зір дозволяє розрізняти різні кольори видимого світла, які відбиваються від різних предметів. Коли якийсь предмет відбиває всі світлові хвилі видимого світла, то око сприймає його білим; якщо поглинає всі — чорним; якщо відбиває лише у зеленій частині спектру — зеленим; у червоній — червоним тощо. Однак для сприйняття певної світлової хвилі рецепторам ока необхідні спеціальні білки — опсини, які змінюють свою форму під дією світла, посилаючи електричні сигнали до мозку. Чим більше таких білків у сітківці, тим більше кольорів воно може сприймати. Наприклад, у людському оці, як і в інших мавп, наявні три різні білки-опсини, здатні сприймати найкраще синю, жовту та червону ділянку спектра. Такий зір називається трихромовим. Комбінація цих трьох кольорів дає усю палітру відтінків, яку ми бачимо.

У комах зір переважно також є трихромовим, однак вони сприймають зовсім інші світлові хвилі: ультрафіолетове світло, світло-блакитні і жовто-зелені (зміщений більше в бік жовтого) кольори. Це означає, що багато комах просто не бачать червоного. Це логічно, адже комахи з’явились одночасно з наземними рослинами, коли ще не було ані квітів, ані соковитих плодів. У комах та рослин протікала спільна еволюція тісної взаємодії: комахам важливо було бачити зелені листки, які були і їжею, і захистом для них. Зеленого кольору листкам надає пігмент хлорофіл, який відбиває світлові хвилі в зеленому спектрі, а поглинає в синьому та червоному.

Симуляція бачення квітки людьми (ліворуч), бджолами (по центру) і метеликами (праворуч)

Саме тому насичено-синього та червоного кольорів в зеленому світі комах практично немає. На відміну від них, примати (до яких належить і людина) еволюціонували далі. Вони зробили це одночасно з квітковими рослинами, які дають соковиті плоди, що, достигаючи, забарвлюються в жовті, помаранчеві та червоні кольори. Саме тому люди добре розрізняють жовтий та червоний. Але багато комах має також тетрахромовий зір, сприймаючи чотири кольори. Додатковим для них є пурпуровий. Комахи бачать ультрафіолетове світло, що недоступне ані людині, ані іншим ссавцям. І тільки використання спеціальних приладів зі світлофільтрами дозволяють побачити вигляд предметів в ультрафіолеті, наприклад, квітів. Однак навіть комп’ютерні симуляції нам дозволяють лише приблизно уявити, яким сприймають світ комахи. Очевидно одне — їхній світ набагато яскравіший за наш.

• 1. За допомогою лупи чи мікроскопу спробуй віднайти й розглянути компоненти вестибулярного апарату різних комах.
• 2. Які ще організми, крім світлячків, здатні світитися в темряві? Висунь гіпотези навіщо вони це роблять та обговори їх із учителькою чи учителем біології.
• 3. На основі досліду з кольоровими тарілками визнач, чи різниться улюблений колір у комах різних видів? Підрахуй «відсоток улюбленості» кожного кольору для виду комах, що найчастіше застрягав у тарілках. Для цього розділи кількість особин виду у тарілці певного кольору на кількість особин виду в усіх тарілках та помнож на 100 %.

Зелений кал у дорослого – чому з’являється і на які хвороби вказує, методи обстеження та терапія

Рідкі випорожнення зеленого кольору у дорослого з’являється не тільки в результаті особливостей харчового раціону. Він може бути симптомом кишкової інфекції, патологічного збою роботи шлунково-кишкового тракту, наслідком алергічної реакції або шлунково-кишкової кровотечі. З’ясувати точну причину проблеми може лише фахівець виходячи з даних низки обстежень.

Непатогенні причини зеленого калу у дорослих

У нормі кал дорослої людини має коричневий колір різних відтінків та оформлену напівтверду консистенцію. На зміну цих характеристик впливає велика кількість факторів, серед непатогенних головним є вживання наступних продуктів:

• Велика кількість різних злаків. Через захисну оболонку злакових культур для їх перетравлення організм виділяє більше жовчі, яка сприяє фарбуванню калових мас у зелений колір.
• Листових культур, бобових, риби, червоних сортів м’яса (через підвищений вміст заліза).
• Желе, карамелі та мармеладу, що містять спеціальні барвники.

Перелічені продукти в більшості випадків не викликають розладів травлення, болю в животі або проносу, і через кілька днів після припинення їх поїдання колір калу повертається до норми. Іноді причиною появи зеленого відтінку калових мас стає діарея (через зміни складу мікрофлори) або навпаки, загусання фекалій, їхнє повільне просування в товстому кишечнику. Такі явища який завжди є симптомом інфекції чи іншого патологічного стану, можуть виявлятися і натомість особливостей раціону харчування.

Патології, що змінюють колір фекалій

Крім природних безпечних причин, зміна кольору калових мас викликає і ряд небезпечних захворювань і патологій. І тут виявляються додаткові симптоми. Зелений відтінок фекалії можуть набувати при розвитку наступних недуг:

• Кишкові інфекції. Супроводжуються підвищенням температури та загальною інтоксикацією, нудотою або блюванням, болем у животі.
• Дисбактеріоз. Через зміну мікрофлори кишечника в ньому активізуються процеси бродіння та загнивання. До зміни кольору калу у дорослого на зелений додаються здуття та різі у животі.
• Порушення перебігу процесу окислення заліза при виразці або онкології може спричинити зміну кольору калових мас у хворого.
• При гепатиті кал змінює коричневий колір на зелений через нестачу білірубіну в печінці.
• Алергічні реакції можуть викликати порушення травлення через непереносимість організмом алергенного впливу. Зміна кольору калу у разі є нехарактерним симптомом.
• Непереносимість лактози та фруктози при вживанні хворим на ці продукти провокує пронос зеленого кольору.
• Сальмонельоз (кишкова інфекція, що передається через заражені молочні продукти, м’ясо чи яйця). Зелений рідкий випорожнення супроводжується підвищенням температури до 39-40 градусів, нудотою і блюванням, болями в животі.
• Запалення органів травного тракту (хвороба Крона, виразковий коліт, запалення тонкого кишечника, жовчного міхура та ін.). Характерним симптомом запального процесу є болі в животі.
• Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба шлунка в хронічній формі через збої травних процесів іноді супроводжується зміною кольору калу у дорослого.

Особливості зеленого калу у дорослих

Зелений кал у дорослої людини може виникати безсимптомно. І тут потрібно перегляд раціону харчування, дослідження стану кишкової мікрофлори на предмети дисбактеріозу. Крім додаткових клінічних ознак розпізнати захворювання, що викликало симптом, можна і за відтінком кольору і консистенції калових мас:

• Чорно-зелений кал утворюється при інфекціях у кишечнику. Виняток становлять вегетаріанці – вони потемніння калу відбувається через брак низки речовин і натомість виключення з раціону тварин білків.
• Світло-зелений рідкий випорожнення, що супроводжується болями в животі, може бути симптомом розвитку серйозного захворювання травного тракту, отруєння або іншої патології. Якщо жодних симптомів, крім зміни кольору калу та його консистенції, у дорослого немає, зелена діарея могла бути спровокована неякісною чи незвичайною їжею чи прийомом медикаментів.

Обстеження при зеленому калі у дорослих

Кал зеленого кольору у дорослого протягом тривалого часу – це привід відвідати лікаря-гастроентеролога для з’ясування причин такого стану. Якщо симптом супроводжується високою температурою, інтоксикацією та гострим болем, до фахівця необхідно звернутися негайно. Для встановлення діагнозу, залежно від прояву додаткової симптоматики, лікарі користуються наступними апаратними та лабораторними дослідженнями:

• загальний аналіз сечі та крові;
• мікроскопічне дослідження калу;
• бактеріологічне дослідження на виявлення збудника інфекції чи визначення стану кишкової мікрофлори;
• УЗД;
• колоноскопія;
• гастроскопія;
• МРТ чи КТ живота.

Лікування

При підозрі на сальмонельоз слід викликати швидку. До приїзду лікарів хворому дорослому можна дати сорбент і почати відпоювати його водою (звичайною або мінеральною лужною). Лікування захворювання ґрунтується на антибіотикотерапії та прийомі препаратів, що усувають симптоматику хвороби, та дотримання хворим спеціальної дієти.

Шлунково-кишкова кровотеча є небезпечним для життя станом, що вимагає негайного виклику швидкої допомоги. До приїзду лікарів пацієнт повинен лежати на спині, з трохи піднесеною головою. До епігастральної області живота можна докласти холод (допоможе зменшити крововтрату). Зупинка кровотечі здійснюється із застосуванням гастроскопа, за необхідності відновлення пацієнта проводять у палаті інтенсивної терапії.