Гнучкий магнітний диск

Гибкий магнитный диск, гмд – Магнитный диск, основа которого выполнена из гибкого полимерного материала (ГОСТ 13699).

Англійською термін перекладається, як ‘Floppy (disk), flexible disk’.

Референси:

❔ Де згадується Гнучкий магнітний диск?

“Гнучкий магнітний диск” згадується у нормативному документі ДСТУ 2869-94 ОБЛАДНАННЯ ПЕРИФЕРIЙНЕ Терміни.

❔ Чи є переклад на англійську?

“Гнучкий магнітний диск” англійською буде Floppy (disk), flexible disk.

❔ Яким чином зібрано цю інформацію?

Редакторський колектив сайту збирав інформацію про “Гнучкий магнітний диск” з відкритих джерел в мережі інтернет та в нормативній літературі. На сторінці ви знайдете вказівки на джерело.

Термін Гнучкий магнітний диск відноситься до категорії літера “Г”, згадується у документі ДСТУ 2869-94 ОБЛАДНАННЯ ПЕРИФЕРIЙНЕ Терміни. На англійську мову Гнучкий магнітний диск перекладається, як ‘Floppy (disk), flexible disk’.

👉Суміжні терміни

• Дискета
• Цупкий магнітний диск
• Програмний автомат
• Магнітний кран
• Люмінесцентний магнітний порошок
• Магнітний опір
• Магнітний шунт
• Магнітний екран
• Кручений виріб
• Сталка

Як вибрати жорсткий диск

Кожен власник комп’ютера рано чи пізно стикається з потребою купівлі жорсткого диска. Або місця на старому накопичувачі хронічно бракує, або він взагалі вийшов із ладу – у будь-якому разі рано чи пізно ви зіткнетеся з проблемою вибору. Виробників багато, корпуси різні, у характеристиках вказана купа незрозумілих цифр і слів – все це плутає і збиває з пантелику.

Щоб зробити правильний вибір, потрібно розуміти, що означають і на що впливають певні параметри жорстких дисків. Але спочатку розберімося, як взагалі влаштований HDD (Hard Disk Drive).

Інформація в такому накопичувачі зберігається в магнітному форматі на алюмінієвих або скляних пластинах, вкритих феромагнітним матеріалом. Електричний привод обертає ці пластини, і спеціальні головки зчитують або записують на них дані. Головки не торкаються пластин – вони «літають» над ними завдяки повітряному потоку, який утворюється під час обертання пластин. Їхній дотик може пошкодити феромагнітне покриття, тому доти, поки пластина не набере потрібну швидкість, головка «відпочиває» в нейтральному положенні.

Чим більше пластин містить конструкція, тим більший обсяг (і ціна) накопичувача, але тим нижча його надійність. Тому виробники намагаються утримувати кількість пластин у розумних межах (в сучасних моделях їх зазвичай від 2 до 7) і збільшувати щільність запису. Основна перевага HDD, якщо порівняти з іншими різновидами накопичувачів – це великий обсяг збережених даних і його низька питома вартість.

Обсяг

Перший серійний накопичувач на жорстких дисках, IBM 350 RAMAC був розмірами з двокамерний холодильник, важив приблизно тону й міг зберігати «аж» 3,75 МБ інформації. Але це було в далекому 1956 році. Сучасні жорсткі диски мають набагато більший обсяг. У домашніх комп’ютерах переважно використовуються моделі місткістю від 250 ГБ до 6 ТБ.

Для офісного робочого комп’ютера досить 500 ГБ, а, скажімо, для відеомонтування і 15 ТБ може катастрофічно забракнути. Тому з потрібним обсягом вам доведеться визначитися самостійно. Ставити дорогий місткий диск у робочий ПК, на якому будуть стояти тільки операційна система й офісні програми, досить безглуздо.

Дуже важливо знати, під якою ОС ви плануєте працювати з вашим диском і яка файлова система буде на ньому задана. Наприклад, Windows XP х32 (і старіші версії) не працює з томами обсягом понад 2 ТБ. До того ж особливості самої материнської плати можуть накладати обмеження на місткість HDD – якщо ви збираєтеся купити диск обсягом 4 або 6 ТБ, загляньте спочатку в інструкцію до плати.

Вам може бути цікаво

Форм-фактор

Форм-фактор визначає фізичні розміри жорсткого диска і, відповідно, можливість його установлення в певні пристрої. На сьогодні найпоширеніші моделі форм-фактора 3,5″ і 2,5″. Перші з них використовуються в стаціонарних ПК, сховищах даних, серверах – загалом, у більш габаритних системах. Накопичувачі другого різновиду легші й економніші, тому їх застосовують у ноутбуках і портативних комп’ютерних системах. Потрібно зазначити, що за допомогою спеціального перехідника диск 2,5″ можна легко встановити у відсік, призначений на формат 3.5″.

Бувають накопичувачі й менших розмірів (наприклад, 1,8″), але вони орієнтовані на більш специфічні ультракомпактні пристрої й трапляються рідше.

Швидкість

Чим вища швидкість обертання магнітних пластин, тим швидший (продуктивніший) жорсткий диск. Щоправда, зі збільшенням швидкості збільшуються його енергоспоживання й шум. Найпоширеніші моделі мають частоту обертання 5400, 5900, 7200 або 10000 об/хв.

Диски з частотою 5400-5900 об/хв – оптимальний варіант для робочого комп’ютера або ноутбука. Вони тихо працюють, слабко гріються й досить економічні. Реальна швидкість передавання даних у таких моделей досягає 150 МБ/сек. Зазвичай, чим нижча швидкість обертання, тим довше послугує накопичувач, тому HDD, що використовуються в серверах і електронних сховищах, зазвичай належать до цієї самої категорії.

Моделі з частотою 7200 об/хв підійдуть для стаціонарних комп’ютерів середнього та топового класу. Реальна швидкість читання/записування таких накопичувачів досягає 180 МБ/с.

Супершвидкісні HDD з частотою 10000 об/хв і більше – це дорогі та шумні пристрої. Обсяг у таких накопичувачів досить невеликий, і вони відчутно нагріваються під час навантаження, тому рекомендується встановлювати на них додаткову систему охолодження.

Швидкість передавання даних становить приблизно 200-250 МБ/с. Зазначимо, однак, що з розвитком і здешевленням твердотільних накопичувачів (SSD) сенс у купівлі таких надшвидких HDD поступово зникає.

Ще одна важлива характеристика швидкості роботи жорсткого диска – IOPS (Input/Output Operations Per Second). Ця величина показує, скільки операцій введення/виведення даних на секунду може зробити накопичувач. Обчислюється вона за допомогою вимірювання швидкості записування та читання невеликих (одиниці-десятки кілобайтів) блоків даних – як у послідовній, так і в довільній послідовності.

Зазвичай, значення IOPS не вказують у загальних характеристиках – його можна знайти в документації до накопичувача або в результатах тестування на спеціалізованих ресурсах. У побутових накопичувачів це значення лежить у межах 75-200. Чим вищий показник IOPS, тим швидше накопичувач справляється з безліччю паралельно запущених завдань і одночасних запитів.

Вам може бути цікаво

Обсяг буфера

Буфер – це швидка проміжна пам’ять HDD. Вона слугує для згладжування різниці між швидкостями читання/записування та подальшого передавання інформації по інтерфейсу. До того, вона дає змогу послідовно зчитувати дані з близьких ділянок магнітного диска, збирати їх потім у потрібний файл, що істотно підвищує швидкість читання.

Теоретично, чим більший обсяг буфера, тим краще, але на практиці це не завжди так. Якщо комп’ютер використовується тільки для доступу в інтернет, перегляду відео або офісних програм, то сенсу в дорогому накопичувачі з буфером 128 МБ просто немає. Для ноутбука досить HDD з 16 або 32 мегабайтами буферної пам’яті. Для стаціонарного ПК можна обмежитися величиною 64 МБ.

Якщо точніше – операційну систему, складний софт і вимогливі ігри краще встановлювати на диск з місткішим (в розумних масштабах) буфером, а ось зберігати улюблені фільми, музику та світлини можна та на скромнішому (за цим параметром) накопичувачі.

Вам може бути цікаво

Інтерфейс

Інтерфейс – це спосіб (як кабель із роз’ємами, так і протокол передавання даних по ньому), за допомогою якого жорсткий диск з’єднується з материнською платою. Найпоширенішим зараз є інтерфейс послідовного під’єднання SATA, який буває вже в трьох варіантах (поколіннях) – SATA, SATA II і SATA III.

Зовні вони абсолютно однакові, і відрізняються тільки своєю пропускною здатністю. SATA-інтерфейс міг передавати до 150 МБ/с, SATA II – 300 МБ/с, SATA III – до 600 МБ/с. Зазвичай, всі вони взаємозамінні: скажімо, якщо на вашій материнській платі є тільки порти SATA II, то ви можете під’єднати до неї й HDD з інтерфейсом SATA першого або третього покоління. Але трапляються й рідкісні винятки, тому краще заздалегідь заглянути в інструкцію від накопичувача та переконатися в сумісності. Якщо диск з SATA III під’єднати до порту SATA II, він запрацює, але швидкість передавання даних буде обмежена пропускною здатністю інтерфейсу на материнській платі.

Звісно ж, SATA – не єдиний інтерфейс під’єднання накопичувача. У комп’ютерах минулих поколінь використовувався порт паралельного під’єднання IDE, але виробництво таких дисків уже припинилося. Якщо вам потрібен новий жорсткий диск, а міняти материнську плату не хочеться, можна скористатися спеціальним перехідником SATA-IDE.

У складніших системах (серверах, дискових масивах) іноді трапляється інтерфейс SAS, що має ширші можливості, як порівняти з SATA. Основні переваги SAS-інтерфейсу – можливість застосування довгих кабелів передавання даних (до 10 м) і під’єднання безлічі SAS-пристроїв до одного порту.

У домашніх умовах пристрою такого роду практично не використовують. Але про всяк випадок корисно знати, що SAS сумісний з SATA другого та третього поколінь, тобто до SAS-системи можна під’єднувати накопичувачі з інтерфейсами SATA II і SATA III.

Інші характеристики

Є й інші параметри, на які треба звертати увагу під час вибору.

1. Рівень шуму – це середня гучність звуку, видаваного механічними частинами жорсткого диска під час роботи. Для домашнього застосування цей параметр дуже важливий. Якщо ви терпіти не можете сторонні звуки, краще не купувати модель із рівнем шуму понад 25 дБ.
2. Споживана потужність не так уже й важлива для стаціонарного ПК, а ось для ноутбуків цей параметр досить критичний.
3. Час напрацювання на відмову – «запас міцності» накопичувача. Магнітні властивості покриття пластин HDD згодом знижуються, і диск втрачає свою місткість (найчастіше разом зі збереженою інформацією). Чим вища ця цифра, тим надійніший жорсткий диск. Ця характеристика досить важлива для серверів і сховищ інформації.
4. Тип конектора живлення потрібно знати для перевірки сумісності жорсткого диска з материнською платою. Традиційному білому MOLEX-конектору прийшов на зміну SATA-роз’єм, який передбачає шину живлення 3,3 В (крім звичних 5 В і 12 В). Однак ця шина використовується не в усіх SATA-накопичувачах, тому в багатьох випадках можна обійтися і просто перехідником MOLEX/SATA.

Вам може бути цікаво

SSD-накопичувачі

Порівняно недавно на ринку з’явилися твердотільні накопичувачі – SSD (Solid State Drive). У них інформація зберігається не на магнітних пластинах, а в мікросхемах пам’яті. З’явилися такі пристрої ще в 1978 році, але комерційне їх використання почалося набагато пізніше. І хоча вони радикально відрізняються конструкцією від жорстких дисків, функціонально вони схожі на HDD, тому ми вважаємо за потрібне розповісти та про них.

SSD-накопичувачі діляться на два різновиди за типом використовуваної в них пам’яті: RAM (як в оперативній пам’яті ПК) і NAND. Перші – дуже дорогі та мають виняткову швидкодію. Використовують їх переважно для прискорення великих баз даних або промислових графічних систем.

NAND-накопичувачі, про які йтиметься далі, з’явилися набагато пізніше та спочатку поступалися жорстким дискам не тільки в обсязі, але й у швидкості. Але кілька років тому ситуація змінилася, SSD перевершили HDD у швидкості читання/записування й «пішли у відрив» (значення параметра IOPS у топових моделей становить сотні тисяч одиниць). До нечисленних вад (сподіваємося, тимчасових) можна віднести високу ціну та скромний проти HDD обсяг.

Виробляються SSD-накопичувачі різних форм-факторів. Найпоширеніший із них – це плата в корпусі 2,5″. Він універсальний – такі моделі можна встановити в ноутбук або стаціонарний ПК (через перехідник). Подібні накопичувачі обладнані інтерфейсом SATA III і SATA-конектором живлення; швидкість читання/записування в них досягає 550 МБ/с. Є й моделі в корпусі 1,8″, але вони трапляються набагато рідше.

Бувають і безкорпусні накопичувачі. М.2 – плата завширшки 22 мм і завдовжки 42, 60, 80 або 110 мм. Для під’єднання такого модуля потрібен відповідний порт M.2.

Такі SSD-накопичувачі застосовуються в сучасних стаціонарних ПК і забезпечують швидкість до 10 Гб/с. Планується застосовувати цей інтерфейс і в портативних пристроях. У назві такого накопичувача завжди наявні чотири цифри, що означають його розміри: наприклад, 2 242 – це плата 22х42 мм.

Якщо у вашому комп’ютері є М.2-порт, перед купівлею обов’язково подивіться в інструкції, якого розміру плати SSD і з яким конектором можна використовувати. Вже є конектори трьох типів – В (виріз зліва), М (виріз праворуч) і ВМ (вирізи з обох боків). Будуть з’являтися й інші різновиди інтерфейсів M.2 з іншими буквами, тому будьте уважні.

Плати формату mSATA використовуються переважно в ноутбуках, і зрідка – на материнських платах стаціонарних ПК. Це модуль розміром 30х50,95 мм; він спочатку розроблений для застосування в компактних пристроях, у яких не вміщається накопичувач форм-фактора 2,5″. У перспективі на зміну цьому форм-фактора прийде M.2.

Такі накопичувачі встановлюються в mSATA-слот. Зовні він дуже схожий на порт Mini PCI-E, але на електричному рівні вони несумісні – будьте уважні.

Є ще один тип інтерфейсу для SSD – SATA Express, реалізований на лініях PCI Express 2.0. Накопичувачі, призначені спеціально для нього, тільки почали з’являтися. Цей порт сумісний зі звичайними SATA-пристроями. Для під’єднання використовується спеціальний перехідник на один чотириконтактний роз’єм живлення і два семиконтактні SATA III.

І, нарешті, найпотужніші на цей момент SSD-накопичувачі – плати під слот PCI-E 2.0, всім знайомий порт на материнській платі стаціонарного ПК. Пропускна здатність такого порту другої ревізії на швидкості х4 у двосторонньому режимі становить 32 Гб/с.

Швидкість читання/записування в таких пристроїв колосальна – наприклад, у моделі Asus Raidr Express 240 GB ці значення перевищують 800 МБ/с.

З’явилися подібні накопичувачі порівняно недавно, і поки використовуються тільки в потужних стаціонарних ПК. Коштують вони чимало, але істотно прискорюють роботу системи, і тому мають величезний попит у геймерів – сучасні ігри вимагають серйозних ресурсів.

Гібридні накопичувачі

Успіх SSD-технологій призвів до появи так званих гібридних накопичувачів – SSHD (Solid State Hybrid Drive). Вони являють собою звичайний жорсткий магнітний диск із додатковим SSD-кешем.

Зазвичай, цей кеш має обсяг 8 ГБ. Іноді трапляються й великі значення, але ціна таких накопичувачів істотно вища, і вони не особливо популярні. У SSD-частини операційна система зберігає найбільш використовувані дані, до яких вона часто звертається, і доступу до неї користувач не має.

Таке рішення дає змогу неабияк прискорити роботу системи – зокрема, швидкість завантаження ПК. Однак загальна швидкість (IOPS) у SSHD лише приблизно на 15% вища, ніж у звичайних HDD. Зазначимо, що в гібридних дисків є і традиційний буфер обсягом кілька десятків мегабайт. Для отримання максимально можливої продуктивності настійно рекомендується використовувати для під’єднання SSHD-накопичувачів інтерфейс SATA III.

Частота обертів магнітних дисків у гібридних накопичувачів така сама, як у традиційних HDD. Єдине – з огляду на й так непогані швидкісні параметри SSHD з частотою понад 7200 об/хв не випускаються. Низький рівень споживання енергії та досить висока продуктивність подібних накопичувачів дає змогу успішно застосовувати їх у ноутбуках, а також у ролі системного диска стаціонарних ПК.

Підсумки

Над виробництвом накопичувачів працюють безліч компаній – Seagate, Western Digital, Toshiba (HDD), Intel, OCZ, Kingston (SSD) і багато інших. Хто з них «краще» – сказати складно: жорстка конкуренція не дає фірмам права на помилку. Тому вибір треба робити, з огляду на характеристики й призначення накопичувача. Компанії маркують свою продукцію за передбачуваною сферою застосування – наприклад, серія Purple дисків Western Digital призначена для систем спостереження, а серія Red – для систем зберігання даних.

Якщо вам потрібен накопичувач для зберігання великої кількості даних (скажімо, фільмів, світлин тощо) – зверніть вашу увагу на HDD з буфером 64 МБ і швидкістю 5400-7200 об/хв: такі диски недорогі та мають великий обсяг. Для серверів також є прекрасні серії HDD-накопичувачів – наприклад, Seagate Pipeline або Constellation або Western Digital Red, що мають підвищену надійність. Якщо вам не потрібна потужна система для ігор або відеомонтування, але ви не любите «гальма» ОС – найкращим вибором стане SSHD-гібрид, який поєднує в собі швидкодію системи SSD і ціну HDD. Ну а шанувальникам швидкості та високих потужностей безперечно потрібно придивитися до SSD-накопичувачів.

Як працює жорсткий диск (HDD): пристрій і принцип роботи жорсткого диска в 6 розділах

HDD – досить складно сконструйований сховище, яке при цьому відрізняється досить простим принципом роботи. ПРО те, з чого складається такий девайс, як пише і читає дані, а також про інші цікавих і корисних речах розповідає ця стаття.

Пристрій жорсткого диска

Вінчестер складається з багатьох елементів. Так, його фізична структура представлена комплектом пластин, які ще називають дисками. Їх покриває магнітний шар – плоттер. Обертається вал – шпиндель – служить сполучною деталлю. Є ще намагнічені головки. Кожна з них рухається по одній з пластин, таким чином зчитуючи і записуючи інформацію.

Примітка: диски мають товщиною приблизно в пару міліметрів. Їх найчастіше роблять з металу, але зустрічаються і керамічні, скляні варіанти.

Обидві поверхні пластин задіяні під час запису файлів. Шпиндель крутиться на одній і тій же швидкості. Наприклад, у терабайтного WD 3.5″ SATA 3.0 за хвилину повертається 7200 раз.

Дані пишуться по треках – концентричних доріжках. Вони поділені на сектори, які містять конкретний інформаційний об’єм .

Інфообмен між оперативною пам’яттю системи і накопичувачем відбувається поетапно і виражений кластером. Він являє собою ціле число, складається з ланцюжка розташованих послідовно секторів: 1, 2, 3, 4 і т. д.

Доріжки «хард-року», розміщені на різних частинах пристрою, але які мають один і той же номер, називають циліндром.

Примітка: жорсткі носії бувають двох типів – внутрішні і зовнішні. Їх механічна частина практично ідентична. Відмінності – лише в інтерфейсі підключення і корпусі. Внутрішні апарати підключаються по SATA, а портативні – по USB. Переносні моделі укладені в корпуси, які захищають їх від зовнішнього впливу.

Принцип роботи жорсткого диска

Цей розділ тісно перегукується з попереднім.

Інформаційні носії магнітного типу мають досить складну будову, а ось принцип їх функціонування досить простий. Що потрібно знати:

1. Двигун, який обертає диск, включається при подачі живлення на пристрій і залишається включеним до його зняття. Виходить, якщо девайс включений в ПК, він працює, поки користувач не вимкне системник.

Примітка: якщо в розділі під назвою «Power Management» в Біосе був змінений параметр відключення HDD в разі відсутності звернення до нього, то двигун може вимкнути сама підсистема.

2. Кожна пара головок одягнена на «вилку», яка охоплює кожен диск. Ця «вилка» переміщається над поверхнею. За це відповідає спеціальний серводвигун – НЕ кроковий, хоча таке оману зустрічається досить часто.

3. У всіх хдд є запасні сектора. Схема керування апаратом задіє їх, якщо пошкоджується якийсь із основних.

Магнітний принцип читання і запису інформації

Інформація пишеться на магніточутливого матеріал. Таке покриття дуже тонке (кілька мікрометрів) і володіє доменної структурою.

Рада: якщо потрібен місткий носій, наприклад, для відеоігор, то трехтерабайтний WD30EFRX підійде. Він здатний передавати 1200 Мбіт даних в секунду.

Такий домен є малесенького розміру областю, яка міститься в феромагнітних зразках і намагнічена однорідним чином. Вона відокремлена від сусідніх з нею таких же зон тоненькими перехідними прошарками. Їх називають межами.

Гвинти записують і зчитують інфо за таким принципом:

• В той час, поки діє зовнішнє силове поле, його лінії рухаються в напрямку, який відповідає доменним областям. Після того, як припиняється дія, залишаються ділянки, які стають намагніченими. За рахунок цього і здійснюється збереження даних.
• Коли записуються файли, головка формує зовнішнє поле, про який говорилося в попередньому пункті. Коли дані прочитуються, області залишкової намагніченості, які опинилися навпроти, утворюють в ній електрорушійну силу.
• Спрямованість ЕРС змінюється за конкретний часовий проміжок. Такий процес представлений у вигляді одиниці в двійковій системі. Якщо ж нічого не змінюється, процес ототожнюється з 0.
• Закріплена на кронштейні головка рухається над необхідної доріжкою. Коли диск повертається, вона розміщується якраз над потрібним сектором.
• Все головки рухаються в один і той же час, при цьому вони зчитують дані з однакових треків різних пластинок.

Рекомендація: якщо необхідно компактне переносне сховище, підійде варіант в прогумований корпус. TS500GSJ25M3S якраз такий.

• Внутрішня поверхня сховища представляється розміщеними поспіль точковими позиціями, які представляють собою біти інформації. Так як точне їх місце розташування не можна визначити, щоб записати дані, потрібні мітки. Вони наносяться заздалегідь і грають роль навігатора. Щоб їх створити, диск і розбивається по треках і секторам – форматується.
• Організація доступу до даних, які розташовані на хдд, здійснюється завдяки пересуванню головки по радіусу диска, а також за рахунок збільшення оборотів шпинделя.

Логічне пристрій вінчестера

Для початку роботи з магнітним сховищем потрібно попередньо нанести навігаційні мітки. Потрібно зробити розділи, визначити об’єм кожного з них, іншими словами, розмітити томи.

Форматування відбувається всього на 2 рівнях. Перший – низькорівневий, називається також фізичним. Другий же – високорівнева, іменується логічним.

Як все відбувається на 1-му рівні

В це у разі відбувається поділ диска на сектори, розташовані уздовж треків. Крім цього визначаються пошкоджені ділянки, які позначаються системою. Це потрібно для того, щоб уникнути їх використання під час запису даних в майбутньому і запобігти втраті інформації.

Кожен сектор – інформаційна одиниця, у якій є персональну адресу – шлях, який містить номери. Вказується сторона носія магнітного типу, трек і сам сектор на ньому. Це дозволяє отримати доступ до інформаційної одиниці.

У такому форматуванні немає необхідності для власника: HDD вже з заводу надходять в підготовленому вигляді.

Рекомендація: для сервера необхідний швидкий, надійний жорсткий, на кшталт МІСТКОГО843268-B21 захистом від кібератак.

Низькорівневе форматування потрібно, якщо:

• виявлений збій в нульовому треку, про який свідчать проблеми при завантаженні з жорсткого, але сам диск у цей час перебуває за межами покриття
• користувач вирішить встановити накопичувач з раніше придбаного ним ПК або лептопа в нову збірку;
• гвинт був відформатований для роботи з іншого ОС, наприклад Linux;
• Hard Drive починає працювати некоректно, і базові методи відновлення не вирішують проблему.

Важливо врахувати, що фізичне форматування – сильнодіючої метод. При його застосуванні інформація, яка знаходиться в пам’яті накопичувача, стирається без можливості відновлення. Перед початком процесу краще переконатися в тому, що всі важливі дані перенесені на сторонній носій.

Після такого процесу необхідна розмітка на логічні частини – томи. Наприклад: С – під ПО і операційну, D – під мультимедіа і інші файли. Том являє собою місце на накопичувачі, яке працює як незалежна сховище.

За фактом, в системі встановлений один девайс, але поділивши його на системний і призначений для користувача розділи, можна відформатувати при необхідності лише одну з частин. Наприклад, першу – для переустановлення ОС без втрати призначених для користувача даних, або навпаки: видалити всі особисті документи, файли, не зачіпаючи програмну частину.

Другий рівень

Таке форматування – це більш простий процес, ніж низькорівневий варіант.

Один з найпростіших способів виконання процедури – це завантажити з носія спеціальну програму FORMAT. Ще простіше – скористатися базовими інструментами WINDOWS.

1. Увійти в «Мій Комп’ютер».
2. Вибрати диск, який потребує форматування.
3. Клікнути мишкою (права клавіша).
4. У меню вибрати однойменний пункт.

Цікаво: захист трехтерабайтного портативного HDD Armor A60 вологи, тряски, відповідає військовим стандартам.

Такий спосіб – найлегший і швидкий. Він використовується, коли диск потрібно просто повністю очистити. Застосовуючи спеціальне ПЗ, можна виконати і інші операції, які в майбутньому зроблять роботу з інформаційним простором комфортніше.

Під час високорівневого процесу на магнітному носії утворюється в загальній зоні. Вона включає в себе три частини:

• сектора завантаження, а також таблицю розділів – Boot reсord;
• FAT – це таблиці, в яких зберігаються номери доріжок, секторів з файлами;
• Root Directory – коренева папка.

Дані записуються по частинах, через кластер. Накопичувач може бути поділений на кілька томів або два жорстких носія можна об’єднати в один логічний.

Рада: якщо необхідний компактний, але місткий зовнішній носій, то настільний WDBWLG0040HBK-EESN Він укладений в тонкий 3,5″ корпус, здатний зберігати 4 терабайта даних.

Рекомендується створювати як мінімум два розділи, але їх може бути і більше. На кожен з них, виходячи із загального об’єму накопичувача, користувач може виділити необхідний простір. Це дозволить не тільки зберігати окремо системні і призначені для користувача файли, але відокремити робочі документи і розважальний контент. Знову ж таки, в разі виникнення збоїв іноді досить відформатувати лише один розділ, не втручаючись в роботу системи, і зберегти інші дані.

Форматування високого рівня – фінішна пряма. По завершенню процесу HDD буде повністю готовий працювати.

Характеристики вінчестерів

Технічні показники пристроїв впливають на якість їх роботи, довговічність, місткість і ціну. Основні – розглядаються в таблиці.

Цікаво: внутрішній AL14SEB030N швидкістю передачі інформації – до 1568 мегабіт в одну мить, а також «живучістю» – показник напрацювання двигуна на відмову становить дві тисячі годин.

Особливості сучасних вінчестерів

Сучасні накопичувачі по продуктивності і можливостям значно зросли, якщо порівнювати з попередникам. Так, якщо говорити про внутрішні пристроях, то сучасний і вже став стандартом інтерфейс SATA 3 демонструє пропускну здатність в 6 Гбіт/с, що в два рази вище, ніж у моделей минулого покоління, в яких використовувався другий САТА.

Значно збільшено максимальний об’єм простору для зберігання даних, кеш-пам’ять, що особливо важливо при використанні магнітних носіїв в професійних цілях, коли мова йде про значному обсязі інформації та обробка даних ведеться без зупинки.

Деякі моделі вже з заводу оптимізовані під RAID-масиви (сукупність вінчестерів). При створенні дискового масиву підвищується рівень надійності зберігання інформації, зростають показники швидкості зчитування даних і записи файлів. Якщо з якихось причин один з накопичувачів прийде в непридатність, то інформація буде знаходитися на другому жорсткому. Слід пам’ятати, що при створенні або видаленні рейду, вся інформація на HDD, що входять в масив, видаляється. З цієї причини краще заздалегідь створити резерв.

Важливо: все диски в масиві повинні бути ідентичні щоб уникнути конфліктів комплектуючих. Також варто врахувати, що знадобиться внести зміни в налаштування БІОС, та й материнська плата підтримувати можливість створення RAID.

Портативні магнітні носії також не відстають. Сумісність з більш сучасними варіантами USB – 3.0 і 3.1 – позитивно впливає на швидкодію девайса. Є пристрої, на ЗРАЗОКцього StoreJet 2.5, з підключенням по ЮСБ Type-C. Користуватися такими зручно: не доведеться підбирати потрібну сторону, щоб увіткнути його в роз’єм. Об’єм буфера, власне сховища теж збільшився.

Для користувачів, які ведуть активний спосіб життя, знайдуться моделі з підвищеною стійкістю до Ударів. Для зберігання особистої інформації існують накопичувачі ТИПУ0A65621. Вони оснащені цифровою панеллю і можливістю введення персонального пароля, без якого отримати доступ до даних, що зберігаються на вінчестері, неможливо.

При покупці деяких апаратів користувачам надається хмарне сховище, що дозволяє моментально отримати доступ до файлів з будь-якої точки світу. Така можливість є у власників Armor A75.

Крім того, портативні HDD можна підключати до маршрутизатора. Це дає можливість створити локальну мережу і відкрити доступ до файлів для всіх пристроїв, які знаходяться всередині цієї мережі. За рахунок такої функції можна транслювати аудіо- та відеоконтент, зберігати на гвинті гри і розважатися компанією, проходячи кооперативні онлайн-хіти. Правда, це можливо, тільки якщо роутер оснащений відповідним портом.

Будова жорстких носіїв представлено безліччю компонентів, однак принцип роботи таких сховищ досить простий: одна головка, яка рухається по магнітним пластин, пише інформацію, інша – зчитує дані.

Щоб вибрати хороший магнітний носій, необхідно враховувати його характеристики. Причому не тільки місткість, але і інші показники, які впливають на термін служби і продуктивність. Також при підборі відповідного HDD, слід придивлятися до перевірених брендів: реальні параметри моделей-ноунейм часто не відповідають заявленим, та й з гарантійним обслуговуванням можуть виникнути складності.