Альфа–амілаза – це фермент, який забезпечує розщеплення вуглеводів та їх засвоєння організмом; існує у двох формах: слинній та панкреатичній. Панкреатична альфа–амілаза – це фермент, що утворюється клітинами підшлункової залози та є маркером їх пошкодження.
Амілаза панкреатична – одна з форм (ізофермент) загальної альфа-амілази, що виробляється підшлунковою залозою. Це фермент, який бере активну участь у травленні і засвоєнні ряду вуглеводів (крохмалю, глікогену та ін.), шляхом їх розщеплення.
Панкреатична альфа амілаза – фермент, який здійснює розщеплення полісахаридів (глікоген, крохмаль). Фермент потрапляє в кров в результаті відновлення клітин підшлункової і слинних залоз. Синтезується в підшлунковій залозі. Різке зростання активності цього ферменту в сироватці крові характерне для гострих панкреатитів.
Альфа-амілаза: норма у крові У нормі концентрація альфа-амілази у крові незначна, адже значна його частина «працює» у кишечнику. Присутність невеликої кількості ферменту говорить про природні процеси відновлення клітин. Референтні значення концентрації альфа-амілази у крові дорослої людини – 13-53 Од/л.
Підвищення активності панкреатичної амілази в крові без зміни активності слинної амілази служить підтвердженням патології підшлункової залози. Наприклад, при гострому панкреатиті її активність в крові може збільшуватися до 90 % від загальної активності амілази.
Антисекреторні препарати пригнічують синтез холецистокініну, секретину та знижують панкреатичну секрецію, що призводить до зниження тиску в протоці підшлункової залози, тому зменшується вираженість болю. Застосовують пантопразол, омепразол або блокатори Н2-рецепторів гістаміну (ранітидин тощо).
Чим відрізняється альфа амілаза панкреатична амілаза? Альфа – Амілаза (Діастаза) утворюється в слинних залозах та підшлунковій залозі.