З чорною гадюкою складніше, її від вужа можна відрізнити за будовою голови (у гадюк вона списоподібна) або за характерними жовтими або білими завушними плямами. Гадюки зазвичай товсті й короткі (у середньому – 1 метр), вужі – більш тонкі й довгі (в середньому – 1,5 метра).
У вужів голова у формі овалу (відносно вузька), у гадюк – трикутна з вираженою виїмкою між очима. Очі вужів зазвичай круглі і більші, ніж у гадюк. Хвіст вужів гостріший, у гадюки – короткий. Луска вужів гладенька і блискуча, тоді як у гадюк – більш матова, іноді з яскравим забарвленням.
Для мідянки характерні чорні смужки через око та пунктирний візерунок на сірій чи коричневій спині. На відміну від них усіх, гадюка є товстішою й доволі невеликою — щонайбільше 70-80 см, а зазвичай 40-60 см. Хвіст у неї короткий і різко тоншає від основи, голова приплюснута, зіниця ока має форму вертикальної щілини.
Зовнішній вигляд Вужі відрізняються від інших змій «жовтими вухами» — яскраво-вираженими мітками на голові, частіше жовтими, але іноді білими і оранжевими. Самиці більші за розміром самців, іноді досягають до 1,5 метрів, але найчастіше розміри не більше метра.
Тіло у вужа поступово звужується до хвоста, тому сам хвіст у нього довгий. У гадюки навпаки, хвіст короткий, і тіло товстіше, ніж у вужа, і звужується різко. Тобто її тіло має на всій протяжності практично однакову товщину, а до хвоста різко звужується.
Забарвлення тулуба коливається від сірого до коричневого з оливковими та червоно-бурими відтінками, з характерною темною зигзагоподібною лінією вздовж хребта та іксоподібним малюнком на голові. Від ока до кута рота тягнеться темна смуга. Кінчик хвоста світліше тулуба, жовтуватий або червонуватий.
Від гадюки відрізнити водяного ужика дуже непросто, але відмінності все ж є. Отже, неотруйну змію можна відрізнити від отруйної за такими ознаками: