Томат

Томат, або Помідор (Lycopersicon) — рослина сімейства Пасльонових, овочева культура.

В 1519 році конкістадор Фернандо Кортес вперше побачив яскраво-червоний плід в садах Монтесуми. Під враженням, він привіз насіння томата в Європу, де його почали вирощувати як декоративну рослину.

У Франції томат називали «яблуком кохання» («pomme d’amour»), так як вважалося, що він має властивості афродізіака.

Латинську назву томата, Lycopersicum esculent, було введено французьким ботаніком Жозефом Піттон де Турнефор в 17 столітті і означало «вовчий персик». Круглий і соковитий, плід томату помилково прирівнювався до ягодів беладони і вважався отруйним — звідси і назва.

Томат, в свою чергу, походить від іспанського tomate — похідного від стародавнього ацтекського слова tomatl. Назва помідор до нас прийшло з італійської мови, «золоте яблуко» — pomo d’orо, так як, ймовірно, спочатку в Європі використовувалися жовті сорти плода. Першою країною, яка почала культивувати томати, стала Італія. З точки зору ботаніки, плоди томата вважаються ягодами, але в побуті і за способом їх використання, здавна зайняли свою позицію серед овочів.

Існують сотні видів помідорів — маленькі черрі розміром з виноградину, величезні томати «Волове серце» вагою в 600-800 г, соковиті для салатів і м’ясисті для пасти, кампари і «вершки», — це лише найвідоміші з безлічі сортів. Колір плоду, крім червоного, може варіюватися від білого, помаранчевого, жовтого, зеленого до фіолетового і шоколадного.

Біологічні характеристики

Рослина може бути однорічною або багаторічною.

Однорічний кущ досягає висоти 60-90 сантиметрів, на кінчиках гілок замість листів – бруньки. Плоди дозрівають, як правило, всі одразу, а після дозрівання рослина вмирає.

Багаторічний томат – витка рослина, яка вимагає підтримки за допомогою кілків або клітки. Такий помідор буде плодоносити до тих пір, поки не замерзне. Плід зазвичай дозріває пізніше, ніж у однорічної рослини, але в цілому приносить більший урожай. Квітка, як правило, знаходиться на головних гілках. Висота досягає 1,5-3 метра, за умови, що рослина постійно підтримується і в’ється.

Томат — теплолюбива посухостійка рослина, вимоглива до родючості грунту. Потреба до вологи залежить від фази розвитку рослин (сходи-завязування плодів 70-80%, масове плодоутворення 80-85%, завершення плодоутворення 70%)

Листя лопатеві роздільнорозсічені, які поділяються на три типи: звичайний розсічений, проміжний, картопляний. Листки черешкові, звичайні, розсічені, гофровані або гладенькі. Забарвлення листків помідора від світло- до темно-зеленого. При недостатньому фосфорному живленні та тривалих похолоданнях набувають ледь помітного антоціанового забарвлення вздовж жилок.

Стебло травянисте, симподіальне, складається з бічних пагонів (пасинків) покрите залозистими волосками заввишки 40-120 см. У разі присипання грунтом утворюються стеблові корені. За характером росту стебла рослини помідора поділяють на індерермінантні (високорослі), напівдетермінінтні (середньорослі) і детермінантні (низькорослі).

Коренева система стрижнева, дуже розгалужена, проникає в грунт на глибину до 2 м і більше.

Суцвіття китиця, яка формується на стеблі після 7-14 листка. за будовою суцвіття розрізняють: просте (нерозгалужене), проміжне (одноразово розгалужене) і складне (дво- і багато розгалужене).

Плід — велика сплюснута куляста соковита, м’ясиста, дво- чи багатокамерна ягода. Стиглі плоди жовтого, оранжево-червоного і червоного кольору. За формою округлі, плоско-округлі, видовжено-овальні. Маса одного плоду 20-200г і більше. за кількістю насінних камер у плоду сорти помідора поділяються на малокамерні (2-5 камер), середньокамерні (6-9 камер) і багатокамерні (більше 9 камер). Навколо насіння зосереджений драглистий шар, який захищає насіння від проростання.

Насіння — плоске, злегка витягнуте, жовтувато-сіре, вкрите густим коротким опушенням.

Маса 1 тис. насінин складає 3-3,5 г, в одному плоді 50-300 насінин. Вихід насіння — 0,4-0,6% від перероблених плодів, або 4-6 кг з 1 т.

Практичне використання

Помідори широко використовуються в кулінарії. Вони застосовуються як інгредієнт в закусках, перших і других стравах, салатах — як в сирому, так і в готовому вигляді. З томату готують салати, томатні супи, соуси, піца і паста з томатною заправкою. Томати успішно використовують для приготування різних видів консервів.

Плоди містять значну кількість кислоти, що дає можливість при виготовленні консервів обмежитися стерилізацією їх в киплячій воді. Залежно від того, якого смаку бажає домогтися господиня, помідори можна маринувати, солити, варити солодкий соус, сік або компот.

Як правило, в будь-якому вигляді консервування використовується цукор, сіль, оцет, лимонна кислота і всілякі спеції. При правильній заготівлі, продукт може зберігатися в темному прохолодному місці протягом декількох років. Дані консервації завжди є відмінним доповненням до гарнірів, м’яса, риби, салатів і самостійною закускою. Найвідомішим продуктом з томатів є кетчуп — солодкий помідорний соус з додаванням приправ.

Дієтологи цінують томати, перш за все за їх корисні і лікувальні властивості. До їх складу входять цукри (в основному фруктоза і глюкоза), мінеральні солі (йод, калій, фосфор, бор, магній, натрій, марганець, кальцій, залізо, мідь, цинк).

Помідори також багаті вітамінами — A, B, B2, B6, C, E, K, P, бета-каротином. У томатах містяться органічні кислоти і потужний антиоксидант лікопін, здатний запобігати рак передміхурової залози, шийки матки, припинити ділення клітин пухлини і мутації ДНК, знизити ризик розвитку серцево-судинних захворювань. У термічно оброблених томатах лікопіну ще більше, ніж в сирих, тому готові томати часто рекомендуються дієтологами.

Томати регулюють роботу нервової системи, мають протизапальний і антибактеріальний ефект, покращують метаболізм і травлення, допомагають при астенії і атеросклерозі, а також є хорошим сечогінним засобом при хворобах нирок і сечового міхура.

У томатах представлено багато органічних кислот, особливо яблучна і лимонна. Солі органічних кислот в процесі засвоєння залишають в організмі значний запас лужних мінеральних компонентів і таким чином сприяють підвищенню лужності організму та запобіганню кислотних зрушень.

Таким чином, томати підтримують в організмі необхідний кислотно-лужний баланс. Невисокий вміст пуринів в помідорах є важливою ланкою в структурі безпуринового харчування для профілактики атеросклерозу. У томатах міститься фолієва кислота, яка відіграє важливу роль у кровотворенні, а також сприяє утворенню в організмі холіну — речовини, яка нормалізує холестериновий обмін. Отже, помідори можуть широко використовуватися в харчуванні людей зрілого та похилого віку, а також хворих з порушеним обміном сечової кислоти (подагра).

Цікаві факти про помідор

У 1959 році в американському журналі Ellery Queen’s Mystery Magazine з’явилася історія про те, як кухар, політичний прихильник Британії, спробував отруїти президента Америки Джорджа Вашингтона блюдом з помідорів.

У ті часи, в 18 столітті, томат вважався отруйним. Кухар, скориставшись застудою містера Вашингтона і порушенням його смакового сприйняття, додав в рагу м’якоть помідора. Подавши блюдо, кухар наклав на себе руки. В останньому листі він написав: «Як кухар, я не вірю в самогубство від отрути; я занадто товстий для повішення; але, за покликанням, я майстерно управляюся ножем». Як з’ясувалося пізніше, історія була вигадкою, але цілком могла б бути правдою, адже помідор і справді довгий час вважався отруйним.

Помідор часто зустрічається в народній творчості, наприклад в прислів’ях. У німецькій мові говорять, що у того, хто не бачить реальної ситуації — «помідори в очах». В арабському «бути як помідор» означає «бути товариським і приємною людиною». Ну а ми згадуємо про помідори, коли говоримо про найголовніше — про любов. Адже, на жаль, «пройшла любов — зів’яли помідори».

Агрономічні особливості

Висадка: травень

Збір врожаю: липень

Тривалість вегетації: 85-140 днів

Хороші попередники: буряк, огірок, цибуля, морква, боби, горох, зелень, кабачок, кукурудза.

Невдалі попередники: картопля, пізня капуста, баклажан, перець

Місце для посадки

Томат краще інших овочів переносить вторинне засолення й високу кислотність ґрунту, рн ґрунту = 5,5. 6,5. Винос елементів живлення, у кілограмах на 1 тонну плодів: N-3,2; Р205- 1,1; К20-4,6.

Використовуваний для вирощування томатів ґрунт повинен відповідати певним вимогам: мати високу пористість (65-75%), найменшу вологоємність 45-50%, повітроємність 20-25%, щільність — 0,4-0,6 г/см2. Тому до складу ґрунту вводять органічні компоненти, що мають підвищену пористість й водопроникність, такі як торф, перегній, гній, що перепрів, тирса і т.д.

Обробіток грунту

Розсаду томату висаджують коли температура ґрунту становить 18-20°С, а сама конструкція продезінфікована й прибрана, ґрунт заряджений стартовими добривами відповідно до результатів ґрунтового аналізу на вміст азоту, фосфору й калію, грунт перекопано, підпушено, гребені нарізані.

Сівба

Біологічною особливістю помідора є й те, що він розмножується як насінням, так і вегетативним способом — частками стебел та пагонами. Вони добре вкорінюються у вологому ґрунті. В них розвивається мичкувата коренева система.

Томат — теплолюбна культура. Насіння його за температури 25-30°С проростає протягом 3-5 діб. При зниженні температури ґрунту до 13°С на глибині загортання насіння сходи з’являються лише через 17-22 дні. Після з’явлення повних сходів на ріст і розвиток рослин позитивно впливає зниження температури на 3-4 доби (вдень-до 12-15°С, а вночі — до 8-10°С). Це сприяє більш швидкому росту і розвитку кореневої системи і формуванню компактних (невитягнутих) добре облистнених рослин.

У фазі першого справжнього листка (20-25-денного віку) сіянці пікірують до сім’ядолей у торфоперегнійні та насипні горщики розміром 6×6, 8×8 та 10×10 см або в касети.

Відразу після пікірування сіянці поливають водою з температурою не нижче 18-20°С. При вирощуванні розсади в парниках і плівкових теплицях сіянці можна пікірувати у ґрунт споруди з шириною міжрядь 6-7 см і в рядку 5-6 см. У сонячні дні протягом 2-3 днів сіянці захищають від надмірного сонячного опромінення, щоб вони не прив’яли.

При безпікіровочному способі вирощування розсади насіння висівають у парники і теплиці на грядки з міжряддям 6-7 см, а у фазі 1-2 справжніх листків рослини проривають на відстані 5-6 см.

У відкритий ґрунт розсаду висаджують, коли ґрунт прогріється до 14-15°С і мине загроза весняних приморозків. Розсаду висаджують до першого листка. Перерослу розсаду висаджують похило в ґрунт, залишаючи на ній 7-8 листків. Ширина міжрядь 70 см або за схемою 90+50 см.

Особливості догляду

Вимоги до світла. Томат — культура дуже вимоглива до світла, особливо в розсадний період та у фазі цвітіння. При недостатньому освітленні сіянці витягуються, листки ростуть дрібними, світло-зеленого забарвлення. Зниження інтенсивності освітлення на 25 і 50% від природного денного при вирощуванні розсади помідора зменшує кількість квіток, чашолистків у суцвіттях і камер у плоді. Нестача ж освітлення у фазі цвітіння призводить до значного опадання квітів.

Мінімальна інтенсивність світла, при якій можливий вегетативний Ріст рослин, становить 2-3 тис. лк. Для формування бутонів і переходу до цвітіння вона повинна бути не нижче 4-5 тис. лк, а для безперервного розвитку та плодоношення — не нижче 10 тис. лк. Оптимальною інтенсивністю освітлення для рослин помідора є 20-35 тис. лк залежно від фази росту й розвитку, тривалості освітлення і сортових особливостей. Висока освітленість також негативно впливає на рослини. Так, при збільшенні інтенсивності освітлення (більше 40 тис. лк) листки помідора жовтіють і опадають.

Протягом вегетації потреба рослин у воді неоднакова. Найбільша вимога в них до вологості ґрунту проявляється під час проростання насіння. При недостатній вологості ґрунту після висаджування розсади на постійне місце вирощування рослини погано приживаються, затримується відновлення кореневої системи, а відповідно і продуктивність їх знижується. Нестача вологи в ґрунті з часу від початку зав’язування до дозрівання плодів призводить до затримання росту рослин, опадання квітів, зниження середньої маси й урожайності плодів, тому вологість ґрунту в період плодоношення підвищують до 80% НВ. Оптимальна вологість ґрунту при вирощуванні помідора — 70-80% НВ.

Добрива

Після висаджування розсади у відкритий ґрунт дози азоту збільшують до рівня фосфорно-калійного живлення. У подальшому (до утворення плодів на першій китиці) рослини помідора потребують помірного азотного живлення і посиленого фосфорного. У період формування плодів на перших трьох китицях для помідора необхідне посилене азотне живлення, а при їх дозріванні – калійне.

Формуючи врожай, рослини виносять із ґрунту поживні елементи.

Середній винос їх на 10 т продукції становить: азоту — 33 кг, фосфору — 13,0, калію — 45,3, кальцію — 44, магнію — 8 кг. Незважаючи на те, що помідор виносить з ґрунту фосфору в 2,9 рази менше, ніж азоту, і в 4 рази менше, ніж калію, він швидко реагує на його нестачу, особливо в розсадний період і під час формування репродуктивних органів.

Шкідники

• Баштанна (бавовникова) попелиця
• Бурякова листкова (бобова) попелиця
• Велика картопляна попелиця
• Персикова зелена (оранжерейна) попелиця
• Блішка картопляна жовта
• Картопляна міль
• Південноамериканська томатна міль (Тута абсолюта)
• Золотиста картопляна нематода
• Нематода галова північна
• Стеблова нематода цибулі
• Дзюрчалка цибулева
• Муха паросткова
• Іржавий кліщ томатів
• Колорадський жук
• Совка бавовникова
• Совка городня
• Совка капустяна
• Совка картопляна (болотна)
• Совка озима
• Совка помідорна (карадріна)
• Трипс тютюновий (цибулевий)
• Цикадка березкова
• Мінер пасльоновий
• Помідорний (п’ятикрапковий) бражник
• Теплична білокрилка

Хвороби

• Альтернаріоз (Суха плямистість)
• Аскохітоз
• Сіра гниль
• Мокра гниль
• Іржа
• Борошниста роса
• Переноспороз (Несправжня борошниста роса)
• Септоріоз
• Антракноз
• Бактеріоз
• Бактеріальна плямистість
• Бактеріальне в’янення
• Бактріальна гниль
• Бактеріальний рак
• Біла гниль
• Бронзовість томату
• Вертицильоз
• Гельмінтоспоріоз (бура плямистість)
• Жовтуха айстри
• Кільцева плямистість
• Макроспоріоз
• Мозаїка тютюну
• Плеоспороз
• Плямистість бактеріальна чорна
• Ризоктоніоз
• Склеротіоз (Вугільна гниль)
• Фузаріоз
• Церкоспороз
• Чорна ніжка

Сорти і гібриди помідорів

Томати

Ми розповімо вам цікаву історію томата, яка починається з дуже давніх пір і не закінчується донині.

Родина томатів – Центральна і Південна Америка, звідси і починається історія томата. Стародавні жителі Мексики, ацтеки, вирощували томат задовго до відкриття європейцями американського континенту і називали цю рослину «цітотомат».

Поклавши в основу цю назву, термін «томат» ввів в сільськогосподарську літературу італійський вчений М. Гіландіні в 1572 році. Трохи раніше, в 1554 році, італійський ботанік Ц. Маттиоли вперше описав рослину томата, назвавши плоди його «золотими яблуками» (помодоро): звідси друга назва – помідори.

У Франції, Німеччині томат має назву «любовне яблуко». В Австрії та Швеції – «райське яблуко». Припускають, що томати були завезені в Європу іспанськими і португальськими мореплавцями, але незаперечним фактом є те, що батьківщина томата – Західні континенти. Звідси вони потрапили в Італію та інші країни Середземномор’я. Потім вони з’явилися у Франції, Англії, Німеччини та інших європейських державах. Довгий час томат вважали неїстівним, навіть отруйним, і обробляли його як декоративну рослину або використовували як лікувальний засіб, застосовуючи проти корости, очних, шлункових та інших захворювань. І тільки наприкінці XVIII століття томат стали вирощувати як продовольчу культуру.

Різновиди томата

До Росії сімейство томата завозили неодноразово. І так само спочатку ставилися з недовірою до його плодам. Перший російський агроном А.Г. Болотов в роботі «Про любовних яблучках» (1784) вказував, що томат в той час вже вирощувався в багатьох районах Росії в кімнатних умовах і частково в садах не тільки як декоративну рослину, але і як овочева культура. У середині XIX століття в південних районах Росії томат займав значні площі. А в 80-х роках того ж століття різновиди томата вирощували вже не тільки на півдні, але і в більш північних районах країни, в першу чергу, у відомих здавна зонах овочівництва – навколо Москви, Суздаля, Ростова Ярославського, Петербурга та інших міст. На початку XX століття з’явилися перші вітчизняні сорти. Серед них сорт Печерський, виведений місцевим населенням Печерської слободи р Нижнього Новгорода. Цей різновид томата досі цінується багатьма городниками Росії за свої винятково високі смакові якості плодів. На жаль, сьогодні він для виробництва майже загублений.

Хімічний склад томатів

Хімічний склад плодів томата залежить від сорту і умов вирощування. Вміст води в них коливається від 92 до 96%. До складу сухої речовини входять вуглеводи. З них значна частка припадає на цукру (2-5%). Це в основному глюкоза, в 1,5-2 рази менше фруктози, в плодах деяких сортів є ще й сахароза. З інших вуглеводів міститься крохмаль, геміцелюлоза, клітковина і пектини.

Хімічний склад томатів вражає своїм достатком різних елементів. У 100 г плодів томатів містяться важливі для людини мінеральні елементи, у тому числі натрій – 6,3 мг, калій – 297 мг, магній – 20 мг, кальцій – 14 мг, фосфор – 26 мг. Крім того, в невеликих кількостях в плодах містяться сполуки заліза, міді, цинку, фтору та йоду.

Кислуватий смак стиглих плодів сімейства томатів обумовлений наявністю в них яблучної та лимонної кислот. Є також кислоти – щавлева, бурштинова, молочна і винна. Органічні кислоти підвищують апетит, покращують травлення, надають згубну дію на шкідливі кишкові бактерії. Від співвідношення Сахаров і кислот залежить смак плодів.

Вітаміни в томатах

Плоди багаті вітамінами. Вміст вітаміну С в томатах доходить до 35 мг%. Це майже стільки ж, скільки в лимоні або апельсині. Провітаміну А міститься в середньому 0,82 мг%, вітаміну Кв томатах – 0,63 мг%, вітамін РР (нікотинова кислота) – 0,53 мг%, є пантотенова кислота, вітаміни В1-В2, В6. Плоди томата вживають як в свіжому, так і в переробленому вигляді. Їх засолюють, маринують, з них готують соки, томатні пасти, пюре, соуси, широко використовують в домашній кулінарії. Красива забарвлення червоних або жовтих плодів, використовуваних як гарнір до холодних і гарячих других страв, збуджує апетит, підвищуючи харчову цінність страв.

Томат: сімейство пасльонові

Томат відноситься до сімейства пасльонові. За своєю природою це багаторічна рослина, але в нашій країні воно вирощують як однорічна. У більшості сортів томата стебло полегающий, що вимагає підв’язки, але є сорти з невилягаючим стеблом, так звані штамбові, оброблювані без підв’язки.

Довжина стебла у сортів томата родини пасльонових індетермінантного типу (з безперервно зростаючим стеблом) може досягати 7-8 м, у детермінантних (з обмеженим ростом стебла, що закінчується квіткової пензлем) – 25-40 см.

Стебло томата сильно галузиться. Бічні пагони називаються пасинки. Пасинків особливо багато у індетермінантних сортів томата пасльонових сімейства. Ці сорти при вирощуванні в теплицях, а також у відкритому грунті в умовах нашої зони вимагають пасинкування (обов’язкового видалення пасинків), формування куща і вершкованія. Детермінантні сорти самі себе обмежують в рості, вони дають мало пасинків, тому у них невеликий компактний кущ.

Корінь томата

Корінь томата в природній природі – стрижневий. Однак при вирощуванні томата через розсаду через пікіровки головний корінь обривається, посилено розвиваються бічні корінці, в результаті чого коренева система стає мочковатой.

Основна маса коренів томата розташована на глибині до 50 см. Крім того, при окучивании на нижній частині стебла утворюються додаткові корені.

Листя томата

Листя томата чергові, непарноперисторозсічені, що складаються з часток, часточок і маленьких долечек. За будовою розрізняють листки прості, складні і полусложние.

Є сорти, у яких листя складаються з одних великих часток. Такі сорти називаються картофелелістние. Поверхня листя може бути гладкою, середньо гофрованої і сильно гофрованої. Забарвлення листя залежить від сорту і умов вирощування. Квітки томата жовті, пятерного типу у сортів з дрібними плодами і, фасціірованние (зрощені) з великою кількістю пелюсток і складними пильовиками у великоплідних сортів.

Запилення томатів

Дозріла пилок висипається з пиляків через подовжню щілину з боку, зверненої до зав’язі, і легко потрапляє на рильце маточки. Воно часто буває закрито своїми пильовиками, з цієї причини комахи квітки майже не відвідують, а вітром пилок практично не переноситься. Таким чином, томат, по суті, є рослиною самозапильних. Тільки в суху спекотну погоду рильце висувається з колонки пиляків. У цьому випадку може відбуватися перехресне запилення томатів. Тому томат – це факультативний самоопилітель.

У складних квіток в пильовиках багато пилкових стерильних зерен. Тому у великоплідних сортів, що мають такі квітки, запилення, особливо при несприятливих умовах (похмура прохолодна сира погода), буває неповним, багато семяпочки зав’язі НЕ запліднюються, від чого плоди часто бувають деформованими. Саме так і відбувається запилення томатів на відкритій місцевості, такий вид запилення трохи відрізняється від того, що використовують у теплицях.

Цвітіння томата

Квітки томата зібрані в суцвіття – завиток, яке овочівники називають пензлем. Вона за своєю будовою може бути простою, складною або полусложной.

Цвітіння томата починається через 50-60 днів після сходів і триває до настання заморозків. Друга кисть цвіте через 1,5-2 тижні після першої, а все наступні цвітіння томата – через кожну тиждень після попереднього.

Який плід у томата?

Плід томату – соковита ягода. За кількістю насіннєвих камер розрізняють сорти малокамерние (2-5), среднекамерние (6-9) і багатокамерні (10 і більше камер). Багатокамерні плоди більш м’ясисті, але вони дають мало насіння. Близько 30 днів після зав’язування плід росте, а потім 10-15 днів дозріває, змінюючи зелене забарвлення спочатку на молочну, потім – на бланжевой, буру, рожеву, і, нарешті, – червону. Зрілі плоди мають залежно від сорту оранжево-червону, червону, рожеву, малинову, жовту або темну (майже чорну) забарвлення. Яка форма плода у томата?

Форма плоду може бути:

Поверхня плоду буває гладкою, слабо або сильно ребристою. Переважно для вживання в свіжому вигляді плоди з гладкою поверхнею. Маса плоду сильно варіює залежно від сортових особливостей – від 20 г до 1000 г. Тепер кожен, початківець садівник, знає який плід у томата, і з легкістю зможе визначити його сорт і зрілість.

Насіння томату

Насіння томату – Плоскі треугольно-ниркоподібні з сіруватим опушенням. В 1 г міститься 200-300 штук насіння.

Томат – теплолюбна культура. Вимогливість до тепла змінюється залежно від фази розвитку, освітленості та інших факторів. Мінімальна температура при проростанні насіння 10-12 ° C, оптимальна 25-30 ° C. Оптимальна температура в період вегетативного та репродуктивного росту: вдень у сонячну погоду + 22-26 ° C, у похмуру погоду + 19-22 ° C, вночі + 16-18 ° C. При температурі нижче + 15 ° C рослини не цвітуть, при + 8 ° C – не ростуть, а при мінус 1 ° C настає загибель. При температурі вище + 32 ° C пилок стає стерильною, і квітки не запліднюються і обсипаються. Температура грунту повинна бути в межах + 20-22 ° C, але не нижче + 16 ° C.

Хоча рослини томата здатні витримувати короткочасний недолік вологи, краще вони ростуть і розвиваються в умовах високої вологості грунту (70-80% НПВ). Найбільш висока потреба у волозі виникає в період формування і наливу плодів. При нестачі вологи рослини в’януть, квітки і листя опадає, плоди стають дрібними, порожнистими і передчасно дозрівають. При надлишкової ж вологості грунту рослини витягуються, уражаються хворобами. Різкі коливання вологості грунту призводять до розтріскування плодів.

Повітря для томата має бути відносно сухим (60-65%). При високій вологості повітря пилок не висипається з пиляків, запилення не відбувається, квітки обсипаються. Вологе повітря сприяє розвитку хвороб.

Амплітуда коливання кислотності грунту, при якій можна обробляти томат, досить значна (рН 5,5-6,5), але все ж краще росте і розвивається ця рослина при реакції грунту ближче до нейтрального рівня.

Найбільш придатні для вирощування томата багаті органікою легкі суглинки або супіщані грунти.

Свіжий гній під томат вносити не рекомендується, так як це затримує дозрівання плодів. Однак якщо все ж потрібне внесення органіки, то вносять перегній або компост.

Добрива під томати

Томат відноситься до числа рослин, що відрізняються великим виносом поживних речовин із ґрунту. Так, середньодобовий винос при формуванні 1 т урожаю складає азоту – 22 г, фосфору – 8 г, калію – 30 г. Тому для нормального росту і розвитку томатних рослин потрібні азотні, фосфорні і калійні добрива під томати, які вносять як при основній заправці, так і в підгодівлі.

Азот необхідний для синтезу білків, амінокислот, для швидкого росту вегетативних органів і наливу плодів. При надмірному азотному харчуванні затримується дозрівання плодів, рослини стають більш сприйнятливими до хвороб, зменшується стійкість до низьких температур. Незбалансоване азотне добриво під томати призводить до надмірного накопичення в плодах шкідливих для організму людини нітратів і нітритів. З елементів живлення, що виносяться рослиною томата з грунту, переважає калій, який бере участь у біосинтезі білків і вуглеводів, сприяє утриманню води в клітинах, пересуванню речовин з вегетативних органів у генеративні. Він також сприяє підвищенню стійкості рослин до низьких температур і до хвороб.

Томат, як і всі інші овочеві культури, мало виносить з урожаєм фосфору, але, тим не менш, добре реагує на внесення фосфорних добрив. Фосфор підсилює поділ клітин. Особливо він необхідний для молодих рослин, що відрізняються зниженою здатністю витягувати цей елемент живлення з грунту. Достатня фосфорне харчування протягом всієї вегетації сприяє зав’язування і росту плодів, прискорює дозрівання, підвищує стійкість рослин до хвороб і знижених температур.

Забезпеченість рослин тими чи іншими елементами живлення можна орієнтовно визначити за зовнішніми ознаками. При азотному голодуванні рослини відстають у рості. Симптоми нестачі азоту починають проявлятися з нижніх листків. Вони стають блідо-зеленими, а потім жовтіють і відмирають. Потім ці ознаки починають з’являтися на листках наступних ярусів. При надлишку азоту листя стають великими, темно-зеленими, часто скрученими, стебла і пагони буйно ростуть (рослини «жирують»). При нестачі фосфору сповільнюється зростання, листя стає дрібним. Стебло і листя набувають червонувато-фіолетове забарвлення. Калійне голодування починає проявлятися на нижніх листках. При цьому краї листя починають буреть, і потім відмирати. Це так званий крайовий опік або опал. Поступово весь лист відмирає, а симптоми нестачі калію переходять на листя наступних розташованих вище ярусів.

Крім азотних, фосфорних і калійних добрив рослини томата потребують мікроелементах. Недолік окремих мікроелементів у харчуванні рослин викликає різні хлорози, відставання в рості і розвитку, знижує врожай. На піщаних і торф’яних ґрунтах часто не вистачає кальцію, міді та цинку. На дерново-підзолистих, дерново-глейовими і торф’яних ґрунтах зустрічається недолік бору. На чорноземних та інших нейтральних або слаболужних грунтах відзначається недолік марганцю.

Потреба молодих рослин томата в мікроелементах на першому етапі росту і розвитку можна задовольнити замочуванням насіння в розчині мікроелементів, а в період вегетативного росту – шляхом внесення мікродобрив: як при основній заправці грунту, так і при проведенні кореневих і позакореневих підживлень.

Томат відноситься до сімейства пасльонові і до дуже світлолюбних рослин. У відкритому грунті для вирощування томата вибирають відкриті добре освітлені ділянки, з невеликим схилом на південь або на південний захід. Навіть невелике затінення, наприклад, в міжряддях саду, призводить до істотного недобору врожаю. При обробітку томата в теплицях слід вибирати конструкції, що мають менше затінюють елементів покрівлі, а при вирощуванні під плівкою – треба прагнути до того, щоб постійно утримувати її в чистоті.

Помідор (томат) – це ягода, овоч чи фрукт?

Сучасна наука піднімає безліч цікавих питань, серед яких один з найбільш животрепетних для простих людей, а саме – помідор – це ягода або овоч, і до якого класу плодів його слід відносити?

Насправді, помідор – це овоч, ягода або фрукт?

Багато людей стверджують, що помідор є ягодою, і частково вони мають рацію. Помідор, він же томат, з точки зору ботаніки є ягодою, оскільки володіє соковитим і м’ясистим плодом з тонкою шкіркою і великою кількістю насіння.

Слід згадати, що його можна сміливо відносити і до овочів. Ними називають більшість культур, що вирощуються на землі, і мають певні їстівні частини. З точки зору правил посадки і збору врожаю він вважається овочем. Його можна вживати в їжу як в сирому, так і в обробленому вигляді, що також характерно для овочів.

Коли заходить мова про те, чим же конкретно є помідор, не можна забувати і про таке поняття, як фрукт. Тематичне визначення терміна позначає будь-який плід, що виріс на рослині або дереві, має великі розміри і соковиту м’якоть. Тому з точки зору лінгвістики його сміливо можна називати ягодою, овочем і фруктом.

Цікаві факти про помідори

• Італійською мовою назва плоду означає “золоте яблуко”;
• Вперше помідори з’явилися в Європі в 16 столітті, але при цьому вважалися отруйними, а тому вирощувалися виключно як декоративні рослини;
• Один з найбільших томатів у світі був вирощений в Америці і його вага становила приблизно три кілограми;
• В Україні існує пам’ятник томату, що розташований у місті Кам’янка-Дніпровська;
• Кількість сучасних сортів томатів налічує понад десять тисяч культур;
• Помідори можуть мати не тільки червоний і рожевий колір, але і жовтий і навіть чорний;
• Щороку на планеті вирощується приблизно 70 мільйонів тон помідорів;
• Склад томата більше ніж на 90% складається з води.

У цій статті ми розповіли, що томат – це овоч, ягода і фрукт одночасно. А як вважаєте ви і до якої з теорій схиляєтеся ближче? Розкажіть про це своїм друзям!

Підписуйся на нові рецепти!