Гострий лімфобластний лейкоз (ГЛЛ)

Гострий лімфобластний лейкоз (ГЛЛ) — це рак крові та кісткового мозку . Це найпоширеніша форма дитячого раку.

Щорічно у Сполучених Штатах у близько 3000 дітей і підлітків молодше 20 років діагностують ГЛЛ.

ГЛЛ найчастіше виникає у дітей віком від 2 до 5 років. Також він може виникнути у дітей старшого віку та підлітків. Більшою мірою він вражає хлопчиків, ніж дівчаток.

У немовлят ГЛЛ зустрічається рідко. Щороку в Сполучених Штатах діагностують близько 90 випадків ГЛЛ у дітей віком до року.

Найпоширенішим лікуванням ГЛЛ є хіміотерапія. У лікуванні ГЛЛ було досягнуто значного успіху. Загалом близько 90% дітей з ГЛЛ виліковуються.

Основна інформація про кров

Дізнатися більше про причини виникнення, методи лікування та побічні ефекти від лікування лейкозу та лімфоми.

Що спричиняє появу гострого лімфобластного лейкозу?

Лейкоз характеризується швидким ростом числа ракових клітин в кістковому мозку . Ці ракові клітини являють собою незрілі форми лейкоцитів (бласти). Коли це трапляється, здорові клітини крові — лейкоцити, еритроцити та тромбоцити — не можуть виконувати свої функції належним чином.

ГЛЛ вражає білі кров’яні клітини, які називаються лімфоцитами. Ці клітини борються з інфекціями та допомагають захистити організм від хвороб.

Існує два види лімфоцитів: В-лімфоцити і Т-лімфоцити. ГЛЛ може виникати з лімфоцитів будь-якого типу, тому відомі випадки як B-клітинного, так і T-клітинного ГЛЛ. B-клітинний ГЛЛ є більш поширеним.

Причина виникнення більшості випадків ГЛЛ невідома.

Наявність деяких спадкових синдромів пов’язана з підвищеним ризиком виникнення ГЛЛ.

ГЛЛ вражає білі кров’яні клітини, які називаються лімфоцитами. У пацієнтів з ГЛЛ спостерігається занадто велика кількість незрілих лейкоцитів (бластів) у кістковому мозку. Ці клітини не працюють належним чином. Вони витісняють нормальні лейкоцити, еритроцити та тромбоцити.

Спадкові синдроми

Спадкові синдроми, що пов’язані з підвищеним ризиком виникнення ГЛЛ, включають:

• Синдром Дауна
• Нейрофіброматоз 1 типу
• Синдром Блума
• Атаксія-телеангіектазія
• Синдром Лі-Фраумені
• Деякі форми анемії Фанконі
• Дефіцит репарації помилково спарених нуклеотидів
• Анемія Даймонда-Блекфена
• Спадковий синдром PAX5
• Спадковий синдром ETV6
• Спадковий синдром SH2B3

Які ознаки та симптоми гострого лімфобластного лейкозу?

Наявність гострого лейкозу вказує на те, що симптоми швидко погіршуються.

В цьому випадку дитина може сильно захворіти й потребувати невідкладної медичної допомоги.

Ознаки та симптоми ГЛЛ можуть включати:

• Втома
• Біль у кістках чи суглобах
• Лихоманка.
• Часті інфекції
• Незначне утворення синців і кровотечу, яку важко зупинити
• Поява крихітних плоских темно-червоних плям на шкірі (петехій)
• Шишки на шиї, під пахвами, на животі або в паху
• Біль або відчуття розпирання у ділянці грудної клітини
• Блідість
• Втрата апетиту
• Задишка
• Збільшення печінки
• Збільшення селезінки

Зазвичай лейкоз у дітей характеризується великою кількістю лейкоцитів у крові.

Як діагностують гострий лімфобластний лейкоз?

Лікарі можуть запідозрити наявність лейкозу після проведення обстеження, збору медичного анамнезу та перегляду результатів аналізів крові.

Для підтвердження діагнозу лейкозу необхідно зробитибіопсію кісткового мозку .

При виявленні лейкозу необхідно буде провести додаткові тести, щоб з’ясувати, чи є ГЛЛ в інших частинах тіла, і визначити підтип ГЛЛ.

Медичний огляд і збір медичного анамнезу

• Перевіряє загальні ознаки здоров’я, включно з ознаками захворювання, такими як наявність гулі або щось іншого, що є незвичним.
• Перевіряє очі, рот, шкіру та вуха. Лікар також робить пальпацію живота, щоб виявити ознаки збільшення селезінки або печінки. У хлопчиків лікар також може оглянути яєчка .
• Може запитати про інші захворювання, які можуть бути у пацієнта, і про захворювання, на які могли хворіти його родичі, наприклад батьки, брати, сестри, бабусі та дідусі. Лікар може провести дослідження, щоб виявити можливі спадкові захворювання, що можуть мати підвищений ризик розвитку раку.

Аналізи крові

• Загальний аналіз крові – За допомогою цього аналізу перевіряють кількість різних типів клітин крові. При ГЛЛ в крові може спостерігатися занадто велика кількість лейкоцитів. Багато з цих клітин будуть раковими.
• Біохімічне дослідження крові – За допомогою цього аналізу перевіряють кількість певних речовин у крові. Незвичайний (вищий або нижчий за норму) рівень речовини може бути ознакою захворювання.
• Проби печінки;
• Проба на коагуляцію – за допомогою цього аналізу вимірюють здатність крові до згортання.

Лікарі можуть запідозрити наявність лейкозу після проведення обстеження, збору медичного анамнезу та перегляду результатів аналізів крові.

Дослідження кісткового мозку

За допомогою аспірації та біопсії кісткового мозку підтверджують діагноз раку. Зазвичай пацієнтам проводять ці процедури одночасно. Для комфортного проведення цих процедур пацієнти отримують або заспокійливі, або відповідні знеболювальні.

У разі виявлення раку будуть проводитися додаткові дослідження кісткового мозку для точного визначення підтипу раку.

Додаткові дослідження для точного визначення підтипу раку

Імунофенотипування

Імунофенотипування використовується для діагностики конкретних типів лейкозу. Це дослідження проводиться для порівняння ракових клітин з нормальними клітинами імунної системи.

Імуногістохімія та проточна цитометрія — це лабораторні дослідження.

Імуногістохімія — це дослідження, в якому для виявлення конкретних білків у зразку тканини використовуються антитіла. Комплекси білків і антитіл зафарбовуються коричневим або червоним кольором, тому їх можна побачити під мікроскопом.

Під час проточної цитометрії клітини фарбують світлочутливим барвником, поміщають у рідину та пропускають в потоці під лазером або іншим типом світла. В цьому дослідженні вимірюється кількість клітин, відсоток живих клітин і певні характеристики клітин, такі як розмір, форма та наявність маркерів лейкозу на поверхні клітин.

Цитогенетичний аналіз і молекулярно-генетичне дослідження

Лікар буде рекомендувати пройти лабораторні дослідження, щоб визначити конкретні гени, білки та інші фактори, пов’язані з лейкозом.

Такі дослідження є важливими, оскільки рак виникає внаслідок появи помилок (мутацій) у генах клітини. Завдяки виявленню цих помилок можна визначити конкретний підтип лейкозу.

На основі цієї інформації лікарі можуть підібрати відповідні методи лікування з урахуванням індивідуальних випадків.

Дітям, хворим на лейкоз з мутаціями, що демонструють позитивну динаміку, можна призначати лікування з менш токсичним впливом на організм.

Лікарі можуть призначати більш інтенсивне лікування для пацієнтів, хворих на лейкоз з мутаціями, що демонструють погану динаміку.

Можна визначити мутації та призначити лікування, спрямоване саме на ці конкретні мутації.

Підтипи ГЛЛ

ГЛЛ має декілька підтипів. У багатьох випадках лікарі можуть використовувати підтип ГЛЛ для визначення методів лікування на основі групи ризику лейкозу. Для отримання додаткової інформації див. розділ «Лікування».

Підтипи ГЛЛ (Всесвітня організація охорони здоров’я, 2016 р.)

B-клітинний лімфобластний лейкоз

• B-клітинний лімфобластний лейкоз, без додаткових уточнень
• В-клітинний лімфобластний лейкоз з рецидивуючими генетичними порушеннями
• В-клітинний лімфобластний лейкоз з транслокацією 9 і 22 хромосом (ГЛЛ з позитивною філадельфійською хромосомою)
• В-клітинний лімфобластний лейкоз з транслокацією KMT2A
• В-клітинний лімфобластний лейкоз з транслокацією 12 і 21 хромосом (ETV6-RUNX1)
• В-клітинний лімфобластний лейкоз у дітей з кількістю хромосом більше 50
• В-клітинний лімфобластний лейкоз у дітей з кількістю хромосом менше 44 (гіподиплоїдія)
• В-клітинний лімфобластний лейкоз з транслокацією 5 і 14 хромосом (IL3-IGH)
• В-клітинний лімфобластний лейкоз з транслокацією 1 і 19 хромосом (TCF3-PBX1)
• В-клітинний лімфобластний лейкоз/лімфома, (подібно до Ph-хромосоми) (тимчасова наявність)
• B-клітинний лімфобластний лейкоз/лімфома з внутрішньохромосомною ампліфікацією хромосоми 21 (iAMP21) (тимчасова наявність)

Т-клітинний лімфобластний лейкоз

• Ранній попередник Т-клітинного лімфобластного лейкозу (тимчасова наявність)

Лімфобластний лейкоз/лімфома з природних кілерів (NK-клітин) (тимчасова наявність)

Дослідження після діагностики раку

Медичні спеціалісти проведуть дослідження, щоб з’ясувати, чи є рак в інших частинах тіла.

Люмбальна пункція

Спинномозкова пункція покаже, чи поширився лейкоз на центральну нервову систему. Це дослідження також називають СМП або люмбальною пункцією.

Пацієнти можуть отримувати хіміотерапію одночасно з проведенням цього дослідження. Це називається профілактичною інтратекальною хіміотерапією . Вона проводиться для запобігання поширенню ГЛЛ у спинномозкову рідину .

Рентген грудної клітини

Рентген грудної клітки робиться, щоб побачити, чи не спричинили лейкозні клітини появу пухлиноподібних утворень в середині грудної клітки.

Інші візуалізаційні та лабораторні дослідження

Інші візуалізаційні та лабораторні дослідження можуть проводитися, якщо у пацієнтів є певні ознаки та симптоми.

Пацієнти жіночої статі дітородного віку можуть робити тест на вагітність.

Пацієнти чоловічої статі можуть проходити ультразвукове обстеження, щоб перевірити підозри лікаря на наявність ураження яєчок. Таке ураження рідко зустрічається при ГЛЛ. Воно зустрічається у 1-2% чоловіків.

Консультування з питань фертильності

Як чоловіків, так і жінок, а особливо підлітків, слід проконсультувати стосовно репродуктивної функції та/або варіантів її збереження.

Лікування гострого лімфобластного лейкозу

Хіміотерапія є основним методом лікування ГЛЛ у дітей. Лікування передбачає прийом препаратів у комплексі. Таке лікування триває 2-3 роки.

Лікування, як правило, проводиться амбулаторно. Але іноді пацієнту доведеться перебувати деякий час в лікарні.

ГЛЛ лікують у багатьох онкологічних центрах і лікарнях США. Трохи можуть відрізнятися деякі препарати, дозування і схема прийому. Але принципи лікування всюди однакові.

План лікування буде залежати від результатів діагностичних досліджень пацієнта.

Пацієнтам буде проведено хірургічне втручання для встановлення пристрою центрального венозного доступу. Цей пристрій зменшує потребу в використанні голки для уколів. Через цей пристрій у пацієнта можна взяти кров для лабораторних досліджень і внутрішньовенним (IV) шляхом доставити ліки, рідини, продукти крові та харчування. Після завершення лікування пристрій видаляють.

Під час лікування пацієнтам, можливо, доведеться пропустити деякий період навчання в школі . Але під час лікування можна забезпечити співпрацю медичного центру, школи, батьків та самого учня, щоб учень якомога менше пропустив занять за шкільною програмою.

Група ризику

Лікарі все більше й більше почали адаптовувати лікування під потреби окремих пацієнтів залежно від групи ризику.

Група ризику встановлюється відповідно до ймовірності того, що рак не буде реагувати на лікування ( рефракторний ), або повернеться після початкової відповіді на лікування ( рецидив ). Існують методи лікування, як рецидиву, так і рефракторного ГЛЛ.

Групи ризику мають різні рівні в залежності від медичного центру. Загалом ці групи ризику поділяють на групи низького, стандартного, високого і дуже високого ризику.

Метод хіміотерапії та види препаратів залежать від групи ризику, в якій знаходиться дитина. Наприклад, діти та підлітки з лейкозом в групі високого ризику зазвичай отримують більше протипухлинних препаратів та/або вищі дози, ніж діти з ГЛЛ в групі низького ризику.

У деяких випадках лікування може також включати цільову терапію, імунотерапію, а також трансплантацію гемопоетичних клітин (яка також називається трансплантацією кісткового мозку або трансплантацією стовбурових клітин).

Групи ризику визначають:

• Незалежно від того, чи виник рак у В-лімфоцитах чи Т-лімфоцитах. Та все ж В-клітинний ГЛЛ передбачає менший ризик, ніж Т-клітинний ГЛЛ.
• Вік — Діти віком від 1 до 9 років із B-клітинним ГЛЛ зазвичай відносяться до групи низького або стандартного ризику. Діти молодше 1 і 10 років і старше відносяться до пацієнтів групи високого ризику. (Ця вікова межа може відрізнятися залежно від медичного центру.)
• Рівень лейкоцитів в крові під час встановлення діагнозу — Діти з кількістю лейкоцитів менше 50 000 відносяться до групи низького ризику.
• Певні зміни в хромосомах або генах

Зміни в хромосомах або генах

• Ознаки низького ризику: Випадки ГЛЛ з позитивним результатом тесту на гібридний ген ETV6-RUNX1, відносяться до групи низького ризику
• Ознаки високого ризику:
  • Ph-позитивний ГЛЛ
  • Транслокація, що включає хромосому 11 (ген KMT2A)
  • Транслокація, що включає хромосоми 1 і 19 (гібридний ген TCF3-PBX1)
  • Транслокація, що включає хромосоми 17 і 19 (гібридний ген TCF3-HLF)
  • Позитивні результати тесту на iAMP21
  • Кількість хромосом — Гіпердиплоїдні випадки (понад 50 хромосом) відносяться до групи низького ризику, тоді як гіподиплоїдні випадки (діти з менш ніж 44 хромосомами) відносяться до групи більш високого ризику.
  • Відповідь на лікування — Випадки с низьким ризиком, коли кількість лейкозних клітин різко знижується протягом перших кількох тижнів терапії.
  • Мінімальні залишкові ознаки хвороби — У багатьох педіатричних центрах для визначення мінімальних залишкових ознак хвороби (МЗОХ) використовують високочутливі тести.

  Мінімальна залишкова хвороба та ГЛЛ

  Мінімальна залишкова хвороба (МЗХ) — це термін, який використовується, коли в кістковому мозку так мало лейкозних клітин, що їх неможливо знайти за допомогою мікроскопа.

  За допомогою таких високочутливих тестів, як проточна цитометрія, полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) і секвенування наступного покоління, можна виявити 1 лейкозну клітину на 10 000-1 000 000 нормальних клітин у кістковому мозку.

  Діти, у яких позитивний результат тесту на МЗОХ (більше 1 клітини на 10 000) після індукційної терапії, мають найбільший ризик рецидиву. Строки вимірювання МЗХ залежать від медичного центру.

  • Випадки, коли під час діагностики лейкозні клітини виявили в спинномозковій рідині (СМР) — Якщо лейкозні клітини поширилися на СМР, такі випадки лікують додатковою інтратекальною терапією.

  Гострий лейкоз: симптоми і лікування

  Гострий лейкоз – це небезпечна форма раку, що вражає лімфоцити, які накопичуються, насамперед, у кістковому мозку та кровоносної системі. Це захворювання трудноизлечимо, часто призводить до летального результату, порятунком у багатьох випадках може стати тільки пересадка кісткового мозку. На щастя, хвороба є досить рідкісною, кожен рік реєструється не більше 35 випадків зараження на 1 млн населення. Хто ж частіше стикається з таким неприємним діагнозом діти чи дорослі?

  • Лімфобластний лейкоз
  • Мієлобластний лейкоз
  • Загальні симптоми
  • Неспецифічні симптоми
  • Хіміотерапія
  • Трансплантація клітин
  • Променева терапія

  Який відсоток виживання серед хворих, і які конкретно органи страждають при лейкозі в перші тижні – ми постараємося докладно відповісти на ці питання в нашій статті. Крім того, ми детально розповімо, які риси характерні для цього захворювання, з якими симптомами воно пов’язано, і як може бути діагностовано. Також поділимося корисною інформацією про різновиди лейкозу і про те, як у сучасному світі лікують людей з таким діагнозом.

  Що з себе являє лейкоз?

  Гострий лейкоз – одне з найскладніших онкологічних захворювань, яке має чимало видів і підвидів. Це злоякісне патологічний стан білих тілець крові, яке в першу чергу вражає кістковий мозок, а потім дуже стрімко заражає і багато інші тканини і органи, проникаючи в кров, вражаючи печінку, селезінку та лімфатичні вузли. Особливо небезпечні гострі лейкози тим, що за невеликий проміжок часу здатні сильно нашкодити центральної нервової системи, пригнічуючи її з перших днів зараження.

  Таке злоякісне захворювання кровоносної системи є дуже агресивним, його характеризує патологічний процес поділу подальшого зростання і розмноження клітин кісткового мозку. Нерідко вогнища патологічного кровотворення можна виявити і в інших частинах тіла і органах людини. Іншими словами, у людини, яка хвора на лейкоз, злоякісні клітини кісткового мозку дуже швидко і у великих обсягах починають проникати в загальну кровоносну систему людини, витісняючи при цьому здорові лейкоцити.

  Причини виникнення лейкозу, а також умови утворення цієї хвороби виявити важко, так само, як і більшості пухлиноподібних захворювань. Гостра форма лейкозу зможе перейти в хронічну форму, або навпаки. Винятком є лише гострий мієлобластний лейкоз, при різних формах якого кров насичується раковими клітинами в кількості від 30 до 90%.

  Чим відрізняється хронічний лейкоз від гострого?

  За формою поширення захворювання всі лейкози діляться на дві групи – гострі і хронічні. Віднести хворобу до першої або другої групи можна, якщо буде встановлено з якою швидкістю ростуть і розмножуються ракові клітини.

  Хронічна форма

  Це патологія розвитку лімфатичної тканини, яку характеризує повільний ріст пухлини, при цьому заражені лейкоцити накопичуються в периферії кровоносної системи, лімфатичних вузлах і самому кістковому мозку. При цій формі значні порушення в роботі кровоносної системи можна помітити лише на пізніх стадіях хвороби. При хронічному лейкозі нова популяція ракових клітин поступово витісняє здорові клітини.

  Гостра форма

  Ця форма лейкозу відрізняється тим, що вже на початковому етапі захворювання в крові людини концентрується велика кількість ракових клітин. При цьому вони майже не розвиваються, але навіть незрілі ракові клітини здатні заважати нормальному функціонуванню кровоносної системи. Як ми відзначали раніше, різні форми лейкозу неспроможні перейти в один одного. При цій формі захворювання кількість вражаючих клітин збільшується з дуже великою швидкістю.

  Діагностика лейкозу

  Перед тим як медик поставить остаточний діагноз своєму пацієнтові і почне відповідне лікування, він повинен призначити йому ряд обов’язкових діагностичних процедур:

  Типи гострого лейкозу

  Серед лейкозів гострої форми найбільш поширені гострий лімфобластний лейкоз і гострий мієлобластний лейкоз. Які ж симптоми та особливості хвороби мають гострий лімфолейкоз і гострий мієлолейкоз?

  Лімфобластний лейкоз у гострій формі

  Гострий лімфобластний лейкоз можна охарактеризувати поразкою, насамперед, кісткового мозку, а трохи пізніше і лімфовузлів, а також вилочкової залози та селезінки. Якщо діагностують гострий лейкоз у дітей, то найчастіше це саме лімфолейкоз, в групі ризику малюки у віці від року до шести років. Це захворювання сильно вражає нервову систему дитини, але далеко не відразу, найчастіше це відбувається після курсу хіміотерапії або при черговому рецидив.

  Коли діти хворіють гострим лімфобластним лейкозом, ракові клітини можна виявити не лише у кістковому мозку, але і в периферичній крові, а також в інших системах і органах дитячого організму. Причому ці заражені клітини відповідають типу лімфобластів, саме тому цей різновид захворювання і носить таку назву. Пухлиноподібні клітини при цьому мають в цитоплазмі ШИК-позитивні гранули, що не містять ліпідів. Якщо досліджувати різні фенотип хворих клітин, то можна розділити гострий лімфобластний лейкоз на дві форми:

  Мієлобластний лейкоз у гострій формі

  Гострий мієлобластний лейкоз найчастіше вражає організм у дорослого населення. Варто відзначити, що гострий мієлолейкоз має більш оптимістичний прогноз для хворого, ніж гострий лімфобластний лейкоз: в більшості випадків зустрічаються часткові ремісії – до 80%, повні ремісії спостерігається у чверті пацієнтів. Гострий мієлоїдний лейкоз характеризується такими параметрами ракових клітин:

  Які симптоми має гострий лейкоз?

  Як правило, конкретна форма захворювання встановлюється після тривалого курсу діагностичних маніпуляцій. Але незалежно від того, яка саме форма вразила кровоносну систему людини, лімфобластний або гострий мієлоїдний лейкоз, перші симптоми захворювання будуть схожі.

  Загальні симптоми

  При лейкозі навіть на початковій стадії однозначно будуть мати місце такі симптоми:

  Неспецифічні симптоми

  Погіршення стану хворого пояснюється тим, що кількість еритроцитів у крові різко падає, так як здорові клітини кісткового мозку витісняються раковими. В результаті цього заміщення у всіх пацієнтів в крові стає набагато менше також і лейкоцитів і тромбоцитів, які не можуть повноцінно виконувати свої функції. Раніше ми вказали загальні симптоми захворювання, але при лейкозі часто проявляються і неспецифічні симптоми, виявивши які можна далеко не відразу співвіднести їх з раковими захворюваннями:

  Причини появи лейкозів

  З яких причин одні люди схильні до лейкозам, а інші – ні? Відповісти однозначно на це питання майже неможливо, так як причини походження захворювання все ще не виявлені. Але медицині відомі фактори ризику, які можуть підвищити ймовірність захворювання:

  Отже, повторимося, однозначні причини цього захворювання не виявлено, але в силах кожного пацієнта виключити можливі фактори ризику – кинути палити і не контактувати з бензином.

  Як лікується гострий лейкоз?

  При виборі лікування лейкозу лікар завжди враховує не тільки його форму, але і конкретні характеристики хвороби:

  • якого віку пацієнт;
  • яку кількість лейкоцитів залишилося в його крові;
  • яка відповідь на хіміотерапію;
  • має значення і те, перше це злоякісне захворювання у цієї людини.

  Враховуючи сукупність всіх факторів, фахівець може вибрати один або кілька методів лікування, про які ми розповімо нижче.

  Хіміотерапія

  Лікування лейкозу цих методів передбачає знищення ракових клітин за допомогою спеціальних препаратів, які можуть застосовуватися перорально і внутрішньовенно. Хіміотерапія вважається найефективнішим способом боротьби з пухлиноподібними клітинами. Але незважаючи на очевидну користь цього способу лікування, він має сильну негативну дію на організм хворого.

  При знищення лейкозних клітин гине велика кількість здорових клітин, в першу чергу тих, які відрізняються високою швидкістю росту. Серед них безпосередньо клітини кісткового мозку, волосяних фолікулів, слизових оболонок кишечника і ротової порожнини. Після цієї процедури пацієнт може не тільки повністю облисіти, але і страждати від блювоти, може на тривалий час втратити апетит. Як правило, перед курсом хіміотерапії пацієнту призначаються сильнодіючі антибіотики, які не дозволять розвиватися інфекційних процесів в ослабленому організмі.

  Метод трансплантації стовбурових клітин

  Цей метод лікування застосовується разом з попереднім, він покликаний заповнити недолік знищених стовбурових клітин. Клітини, подсаженные в кістковий мозок хворого, сприяють швидкому відновленню здорових клітин, які виробляють клітини крові. Найчастіше в таких випадках стовбурові клітини беруть у здорового донора, вони надходять в організм хворого лейкозом у вигляді звичайного переливання крові. Варто врахувати, що і цей спосіб має багато серйозних протипоказань і побічних ефектів.

  Променева терапія

  Цей метод лікування використовується набагато рідше, в основному, якщо вражена центральна нервова система або яєчка пацієнта чоловічої статі.

  • Симптоми
  • Анемія
  • Блідість шкіри
  • Блювання
  • Важкість у животі
  • Втома
  • Втрата апетиту
  • Втрата ваги
  • Головний біль
  • Задишка
  • Збільшення лімфовузлів
  • Збільшення печінки
  • Збільшення селезінки
  • Підвищена сприйнятливість до інфекцій
  • Підвищена температура
  • Пітливість
  • Погіршення зору
  • порушення ходи
  • Слабкість
  • Сонливість
  • Судоми

  Гематологія. ГОСТРІ ЛЕЙКОЗИ: КЛАСИФІКАЦІЯ, ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ

  Гострий лімфобластний лейкоз (ОЛЛ) – злоякісна пухлина крові, що виникає в результаті мутації на рівні клітини-попередниці лімфопоезу. Цей тип лейкозу є найчастішим онкогематологічним захворюванням в дітей віком (вони становлять близько 85% всіх випадків гострих лейкозів). У дорослих гострий лімфобластний лейкоз спостерігається у 25% випадків усіх гострих лейкозів. Збільшення захворюваності на гострі лімфобластні лейкози відзначається у дітей віком 2—4 роки, потім у осіб віком 50—60 років.

  Класифікація: на основі світлооптичних характеристик лейкозних клітин виділяють три основні варіанти ОЛЛ: LI, L2 та L3. У дітей частіше спостерігається варіант LI, у дорослих – форма L2. При імунофенотипуванні розрізняють чотири варіанти пухлини: – пре-В-клітинний варіант, – ранній пре-В-клітинний, – Т-клітинний (близько 15% всіх випадків), – зрілий В-клітинний (дуже рідкісний). Після уточнення варіанта ОЛЛ застосовують найбільш відповідну лікувальну схему і оцінюють прогноз для життя. Так, у дітей з раннім пре-В-клітинним варіантом ОЛЛ прогноз достовірно кращий; зрілі В-клітинні гострі лімфобластні лейкози менш сприятливі прогностично, особливо у дорослих. Цитогенетичні дослідження виявляють хромосомні аберації більш ніж у половини хворих на гострі лімфобластні лейкози. Найбільш серйозний ризик-фактор – наявність “філадельфійської” хромосоми. У дітей із гострим лімфобластним лейкозом ця транслокація зустрічається у 7% випадків, у дорослих – у 30% випадків. Погіршує прогноз наявність високого рівня сироваткової лактатдегідрогенази у момент виявлення ОЛЛ. Один із провідних ризик-факторів – це високий лейкоцитоз. Зазначимо, що у хворих старше 50 років ремісії ОЛЛ вдається досягти рідше, ніж у пацієнтів молодшого віку.

  Клінічна симптоматика при гострих лімфобластних лейкозах: на початку захворювання зазвичай скарг немає, або вони дуже мізерні – помірна слабкість та стомлюваність, іноді блідість шкірних покривів. У розгорнутій стадії ОЛЛ може спостерігатися лихоманка, геморагічні явища, недокрів’я та ін. Проте анемізація та геморагічний діатез виражені значно менше, ніж при гострих нелімфобластних лейкозах. При гострих лімфобластних лейкозах збільшення печінки не завжди. У молодих хворих на гострі лімфобластні лейкози можлива помірна дифузна лімфоаденопатія. Першими проявами гострого лейкозу може бути також «безпричинний» субфебрилітет, блідість шкіри та слизових оболонок, кровоточивість ясен, рясні менструації, ізольоване збільшення лімфовузла, наполегливі болі в суглобах та ін. Майже завжди спостерігається слабкість, стомлюваність, пітливість. Нерідко відзначаються рецидивні ЛОР-інфекції, герпес. Болючість кісток виявляється лише за великої масі лейкозних клітин, тобто. у вже запущених випадках гострого лейкозу. Навіть при високому бластозі в крові та кістковому мозку у пацієнта може зберігатися достатній рівень гемоглобіну, тромбоцитів та нейтрофілів. та загальний стан залишається задовільним.

  Діагностика: оскільки специфічних симптомів при гострих лейкозах немає, діагноз встановлюють лише після морфологічного дослідження крові та кісткового мозку. Поява навіть одиничних бластних клітин у периферичній крові (гемограма) потребує невідкладного дослідження кісткового мозку (стернальна пункція).

  Принципи лікування: госпіталізація до гематологічного стаціонару.

  Хіміотерапія, що поспішно розпочата в амбулаторних умовах, повністю виключає можливість подальшого лікування пацієнта навіть в умовах гематологічного центру. Не рекомендується розпочинати цитостатичне лікування в амбулаторних умовах, іноді одноразове введення цитостатиків або глюкокортикостероїдів до невпізнання змінює клінічну та гематологічну картину, і надалі не дозволяє поставити правильний діагноз. Лікування гострих лейкозів передбачає: індукцію ремісії, консолідацію отриманої ремісії, підтримуючу терапію, а також профілактику нейролейкемії. Застосовують патогенетичне лікування гострого лейкозу з метою досягнення повної клініко-гематологічної ремісії. В даний час загальноприйнятий метод інтенсивної комбінованої тривалої цитостатичної терапії гострого лейкозу (тотальна терапія).

  Причини та фактори ризику

  Єдиною причиною розвитку гострого лейкозу є злоякісна зміна гена стовбурової клітини кісткового мозку, що запускає кровотворний процес. Безконтрольне розмноження пухлинних клітин, що мутували, призводить до порушення кровотворення і поступового витіснення здорових клітин злоякісними. Серед факторів, що негативно впливають на кістковий мозок і кровотворну систему, найбільш значними є:

  • високі дози радіоактивного випромінювання;
  • деякі види хімічних сполук;
  • Т-лімфотропні віруси;
  • куріння тютюну; інші забруднення повітря;
  • успадкована схильність до онкопатологій;
  • імунодефіцитні стани.

  Перелічені фактори характеризуються недостатньою активністю імунної системи, яка не встигає розпізнати та знищити злоякісні клітини одразу після їх появи.

  Нелімфобластні гострі лейкози

  Нелімфобластні гострі лейкози – ці варіанти лейкозів виникають у результаті мутації однієї з мієлоїдних клітин-попередників. Переважають серед лейкозів дорослих. У групі гострих мієлоїдних лейкозів виділяють такі форми захворювання: МО-гострий мієлобластний лейкоз, при якому бластні клітини мають мінімальні ознаки диференціювання; M1-2-гострий мієлобластний лейкоз з наявністю клітин різного ступеня зрілості; МОЗ-гострий промієлоцитарний лейкоз; М4-гострий мієломонобластний лейкоз; М5-гострий монобластний лейкоз; М6-гострий еритролейкоз; М7-гострий мегакаріобластний лейкоз.

  Гострий мієлобластний (ОМЛ) та мієломонобластний лейкози (ОММЛ) зустрічаються найчастіше: серед нелімфобластних гострих лейкозів дорослих ці форми становлять бл. 80%. Вікові піки гострого мієлобластного та мієломонобластного лейкозу спостерігаються у віці до 1-2 років, потім – у 38 років (ОМЛ) та у 50 років (ОММЛ). Клініка: характерний гострий початок хвороби з високою лихоманкою, некрозами в горлі (при глибокій первинній гранулоцитопенії); часто бувають болі в кістках, недокрів’я, геморагічні явища, які обумовлені не тільки тромбоцитопенією, а й ДВЗ-синдромом. Спостерігається кровоточивість слизових оболонок (ясенні, носові, маткові, кишкові кровотечі), петехіальна висипка на шкірі, в першу чергу гомілок, рідше спостерігається гематурія і ще рідше – крововиливи в мозок. Геморагічний синдром — нерідко ранній прояв гострого нелімфобластного лейкозу. Збільшення селезінки при гострому мієлобластному та мієломонобластному лейкозі помірне. Дуже характерні виразково-некротичні ураження слизових оболонок ротової порожнини (стоматит, гіперпластичний гінгівіт з кровоточивістю), глотки (ангіна) та кишечника – некротична ентеропатія, парапроктит та ін, що пояснюється зниженням рівня гранулоцитів крові. Початкові симптоми некротичної ентеропатії: плескіт і бурчання при пальпації ілеоцекальної зони, кашкоподібне випорожнення, легке здуття живота, висока лихоманка. Прогноз: середня частота перших ремісій при гострому мієлобластному та мієломонобластному лейкозах при сучасній терапії досягає 60%. Тривалість першої ремісії перевищує 2 роки. Онкологічне одужання спостерігається у 10% хворих різного віку.

  Види

  Відповідно до загальноприйнятої класифікації, гострі лейкози поділяють на лімфобластні, нелімфобластні та недиференційовані, залежно від типу патологічно змінених клітин.

  • В-клітинні пре-форми;
  • зрілий В-клітинний лейкоз;
  • Т-клітинні пре-форми;
  • кортикальна Т-клітинна форма;
  • зрілий Т-клітинний лейкоз.

  Ці форми найчастіше розвиваються в дітей віком і в людей старшого віку. Серед дитячих онкозахворювань гострі лейкози посідають перше місце за частотою.

  Нелімфобластні гострі лейкози:

  • мієлобластний;
  • мієломонобластний та монобластний;
  • мегакаріобластний;
  • еритробластний.

  Діагностика

  Для встановлення діагнозу та визначення типу захворювання потрібні лабораторні дослідження.

  • Загальний аналіз крові за підрахунком лейкоцитарної формули для первинної діагностики патології.
  • Біохімічний аналіз крові, щоб виявити погіршення у роботі печінки та нирок.
  • Біопсія кісткового мозку для подальшого вивчення (зазвичай береться з клубової кістки).
  • Гістологічне дослідження біоптату. Необхідно виявлення злоякісних клітин.
  • Цитохімічний аналіз біоптату. Визначаються специфічні ферменти, характерні тих чи інших бластів.
  • Імунофенотипіческій аналіз. Визначення поверхневих антигенів дозволяє точно встановити вид гострого лейкозу.
  • цитогенетичний аналіз. Виявляє ушкодження хромосом, що дозволяє точно визначити різновид захворювання.
  • Молекулярно-генетичний аналіз Проводиться у випадках коли інші методи не дають однозначного результату.
  • УЗД органів очеревини. Підтвердження збільшення розмірів печінки та селезінки, виявлення метастазів у лімфовузлах та інших внутрішніх органах.
  • Рентген грудної клітки. Виявлення збільшених лімфовузлів, запального процесу у легенях.

  Надалі можуть знадобитися інші діагностичні дослідження для уточнення діагнозу та для спостереження за зміною стану пацієнта.

  Ви можете безкоштовно отримати медичну допомогу у АТ «Медицина» (клініка академіка Ройтберга) за програмою за програмою Державних гарантій ЗМС (Обов’язкового медичного страхування) та ВМП (високотехнологічної медичної допомоги).

  Щоб дізнатися подробиці, зателефонуйте, будь ласка, за телефоном +7, або можете прочитати детальніше тут…

  Реабілітація

  Відновлення після тяжкого хіміотерапевтичного впливу спрямоване зниження ризику ускладнень гострого лейкозу, й у першу чергу – відновлення функцій імунної системи з допомогою:

  • загальнозміцнюючого лікування – вітамінних комплексів, препаратів заліза, імуномодуляторів;
  • відновлення мікрофлори кишечника за допомогою пробіотиків;
  • дезінтоксикаційних процедур;
  • покращення сну, зміцнення нервової системи;
  • психотерапії.

  Прогнози

  Декілька десятиліть тому діагностований гострий лейкоз, по суті, був вироком. В даний час ситуація суттєво покращилася, застосування нових, ефективних препаратів дозволяє домагатися лікування більш ніж половини пацієнтів. При своєчасному лікуванні повна ремісія настає у 45-80% хворих. Найкращі показники – у дітей віком до 10 років, серед яких повністю одужують до 86% пацієнтів, найгірші – у людей похилого віку, п’ятирічна виживання яких не перевищує 30%.

  Стадії

  Класифікація гострого лейкозу поділяє перебіг хвороби на три стадії:

  • початкову, із слабо вираженою неспецифічною симптоматикою;
  • розгорнуту, що складається з фаз дебюту (атаки), ремісії та рецидиву чи одужання;
  • термінальну, під час якої здорові клітини практично перестають продукуватись кровотворною системою, що призводить до різкого погіршення стану хворого.

  Захворювання виявляють під час дебюту розгорнутої стадії гострого лейкозу, коли кістковий мозок починає активно продукувати бластні клітини. Активні зусилля онкологів-гематологів призводять до зниження їхньої кількості в крові хворого до 5% або нижче. Якщо цей стан зберігається протягом п’яти років, то ремісія вважається повною, а пацієнт вилікуваним. При неповній ремісії кількість бластних клітин крові через деякий час знову зростає більше 5%.

  Питання та відповіді

  Скільки живуть із гострим лейкозом крові?

  За відсутності лікування летальний кінець настає протягом 1-2 років після діагностування гострого лейкозу. Сучасні методи та ефективні препарати дозволяють домагатися повної ремісії у 80% хворих, залежно від їхнього віку, поточного стану, стадії процесу та інших факторів. Більше половини пацієнтів після закінчення лікування проживає понад 10 років.

  Як виявляється лейкоз?

  Зовнішні прояви захворювання на початковій стадії нагадують симптоми звичайної застуди, тому часто не звертають уваги. Якщо протягом двох тижнів не знижується підвищена температура, не проходить слабкість, нездужання, пітливість та інші «застудні» відчуття – необхідно якнайшвидше звернутися до онколога для обстеження.

  Чи можна вилікувати гострий лейкоз?

  При гострому лейкозі своєчасний початок лікування значно підвищує шанси хворого на одужання. Тому при виявленні турбуючих ознак слід відвідати онколога, адже вони можуть виявитися симптомами важкої і небезпечної хвороби, що стрімко розвивається. У цьому випадку не можна гаяти час, адже щодня знижує шанси на успіх лікування.

  Увага! Ви можете безкоштовно вилікувати це захворювання та отримати медичну допомогу у АТ «Медицина» (клініка академіка Ройтберга) за програмою Державних гарантій ЗМС (Обов’язкового медичного страхування) та ВМП (високотехнологічної медичної допомоги). Щоб дізнатися подробиці, зателефонуйте, будь ласка, за телефоном +7(495) 775-73-60, або на сторінці ВМП з ОМС

  Лікування

  В даний час існує безліч способів лікування гострого лейкозу.

  • Хіміотерапія – основний метод, який полягає у застосуванні специфічних медикаментів, що знищують злоякісні клітини. Як правило, онкологи-хіміотерапевти застосовують багатокомпонентні схеми, підбираючи препарати залежно від типу лейкозних клітин та індивідуальних особливостей організму. Схема терапії складається з чотирьох основних етапів: індукції – основного ударного впливу, консолідації – закріплення результату, реіндукції – повторної індукції для знищення «сплячих» лейкозних вогнищ, і як завершальний етап – підтримуючої терапії з невисокими дозами цитостатиків.
  • Трансфузійна терапія застосовується як допоміжна, щоб покращити переносимість хіміопрепаратів. Для корекції анемічного синдрому пацієнту вводять еритроцитарну чи тромбоцитарну масу, різні ізотонічні розчини тощо.
  • Антибіотикотерапія проводиться у разі виникнення інфекцій.
  • Променева терапія, як правило, призначається перед пересадкою кісткового мозку для максимального знищення лейкозних клітин.
  • Трансплантація кісткового мозку проводиться після високодозної поліхіміотерапії, яка нерідко поєднується з опроміненням кровотворних центрів. Можлива аутотрансплантація здорових гемопоетичних стовбурових клітин, які беруть у пацієнта перед початком хіміотерапії та зберігають до закінчення курсу. Якщо вилучити власні здорові клітини вже неможливо, їх беруть від донора, проте тут досить високий ризик відторгнення трансплантату: пересаджені імунні клітини починають атакувати чужорідний їм організм нового господаря.
  • Паліативна терапія найбільше часто застосовується для пацієнтів похилого віку, які не можуть перенести тяжке лікування. Її мета – не одужання, а стримування росту пухлини та зниження швидкості продукування патологічних лейкоцитів. Для цього призначають невисокі дози хіміопрепаратів, променеву терапію, таргетні та імуностимулюючі препарати.

  У переліку клінічних рекомендацій при гострому лейкозі найважливіше місце посідає виключення будь-яких інфекцій під час лікування. Перед початком курсу пацієнт повинен позбавитися каріозних зубів, пролікувати інфекції дихальних шляхів і т.д. Під час лікування він перебуває у стаціонарі, у якому підтримується жорсткий асептичний режим, який виключає випадкове інфікування.