Еуфілін – інструкція, застосування, аналоги препарату

Еуфілін – це лікарський засіб для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів.

Застосування Еуфіліну

Еуфілін приймається для лікування бронхообструктивного синдрому при:

• бронхіальній астмі,
• бронхіті,
• емфіземі легень,
• порушеннях з боку дихального центру (нічне пароксизмальне апное),
• «легеневе серце».

Еуфілін: склад і форма випуску препарату

Еуфілін випускається у формі розчину для ін’єкцій. Це прозорий безбарвний або злегка жовтуватий розчин.

По 5 мл або 10 мл в ампулі; по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 2 контурні чарункові упаковки у пачці.

Діюча речовина – theophylline. 1 мл розчину містить теофіліну моногідрату у перерахуванні на теофілін 20 мг.

Допоміжні речовини – натрію ацетат тригідрат, вода для ін’єкцій.

Еуфілін: як приймати препарат

Препарат вводити внутрішньовенно. Дозу препарату підбирати індивідуально, враховуючи можливість різної швидкості введення.

Якщо пацієнт приймає препарати теофіліну перорально, дозу теофіліну для парентерального введення потрібно знижувати.

При введенні препарату пацієнт має знаходитись у положенні лежачи; лікар має контролювати артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, частоту дихання і загальний стан хворого. Розчин готувати безпосередньо перед застосуванням: для внутрішньовенного струминного введення разову дозу препарату розводити у 10-20 мл 0,9 %розчину натрію хлориду, для внутрішньовенного краплинного введення – у 100-150 мл 0,9 %розчину натрію хлориду.

Внутрішньовенно струминно вводити повільно (протягом не менше 5 хв), внутрішньовенно краплинно – зі швидкістю 30-50 крапель/хв.

При введенні препарату дозу розраховувати на теофілін у міліграмах, враховуючи, що 1 мл препарату містить 20 мг теофіліну.

Дорослим внутрішньовенно струминно вводити у добовій дозі 10 мг/кг маси тіла (у середньому – 600-800 мг), розподіленій на 3 введення. При кахексії і для осіб з початковою низькою масою тіла добову дозу зменшувати до 400-500 мг, при цьому під час першого введення вводити не більше 200-250 мг. При появі прискорення серцебиття, запаморочення або нудоти швидкість введення слід знизити або перейти на введення внутрішньовенно краплинно.

Дітям віком від 14 років: внутрішньовенно краплинно у дозі 2-3 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза для дітей віком від 14 років – 3 мг/кг маси тіла.

Максимальні добові дози, які можна застосовувати без контролю концентрації теофіліну у плазмі крові: діти віком 3-9 років – 24 мг/кг маси тіла, 9-12 років – 20 мг/кг маси тіла, 12-16 років – 18 мг/кг маси тіла, пацієнти віком від 16 років – 13 мг/кг маси тіла (або 900 мг).

Вищі дози для дорослих. Внутрішньовенно: разова – 250 мг, добова – 500 мг.

Вищі дози для дітей. Внутрішньовенно: разова – 3 мг/кг маси тіла.

Тривалість лікування залежить від тяжкості і перебігу захворювання, чутливості до терапії, але не має перевищувати 14 діб.

Не застосовувати пацієнтам з тяжкою нирковою та/або печінковою недостатністю.

Діти. Препарат не застосовувати для внутрішньовенного введення дітям віком до 3 років.

Дітям віком від 3 років застосування препарату можливе за життєвими показаннями, але не довше 14 днів.

Еуфілін: протипоказання, побічні ефекти

Протипоказання

• підвищена чутливість до компонентів препарату, до інших похідних ксантину (кофеїн, пентоксифілін, теобромін);
• гостра серцева недостатність,
• стенокардія,
• гострий інфаркт міокарда,
• пароксизмальна тахікардія,
• екстрасистолія,
• тяжка артеріальна гіпер- і гіпотензія,
• розповсюджений атеросклероз судин,
• набряк легенів,
• геморагічний інсульт,
• крововилив у сітківку ока,
• кровотеча в анамнезі,
• виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки у стадії загострення,
• гастроезофагеальний рефлюкс,
• епілепсія,
• глаукома,
• підвищена судомна готовність,
• неконтрольований гіпотиреоз,
• гіпертиреоз,
• тиреотоксикоз,
• тяжка печінкова і/або ниркова недостатність,
• порфірія,
• сепсис,
• застосування дітям одночасно з ефедрином.

Особливості застосування

Перед введенням розчин необхідно нагріти до температури тіла.

З обережністю застосовувати при захворюваннях серцево-судинної системи, печінки, при вірусній інфекції, при тривалій гіпертермії, гіпертрофії передміхурової залози, тяжкій гіпоксії, цукровому діабеті, пацієнтам віком від 60 років. З обережністю призначати препарат тільки у разі гострої потреби при порушенні функції нирок, пацієнтам з виразковою хворобою в анамнезі. У пацієнтів із судомними станами в анамнезі слід уникати застосування теофіліну і вдаватися до альтернативного лікування. Підвищеної уваги вимагає застосування препарату пацієнтам, які страждають безсонням.

Тютюнопаління і вживання алкоголю можуть призвести до підвищення кліренсу теофіліну і, отже, до зменшення його терапевтичного ефекту і необхідності застосування більш високих доз.

Гарячка, незалежно від причини її виникнення, може зменшити швидкість виведення теофіліну.

Теофілін може змінювати деякі лабораторні показники: збільшувати кількість жирних кислот і рівень катехоламінів у сечі.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Препарат протипоказаний у період вагітності. При необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. У період лікування необхідно утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Побічні ефекти

• З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, неспокій, тривожність, збудження, дратівливість, порушення сну, безсоння, тремор, судоми, сплутаність/втрата свідомості, безсоння (особливо у дітей), марення, галюцинації, епілептиформні напади.
• З боку травної системи: біль у шлунку, нудота, блювання, гастроезофагеальний рефлюкс, печія, загострення виразкової хвороби, стимуляція секреції кислоти шлункового соку, діарея; зниження апетиту, атонія кишечнику.
• Метаболічні порушення: гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіперурикемія, гіперглікемія, порушення кислотно-лужної рівноваги крові, рабдоміоліз, метаболічний ацидоз.
• З боку серцево-судинної системи: аритмії, відчуття серцебиття, тахікардія, зниження артеріального тиску, шок, кардіалгія, збільшення частоти нападів стенокардії, екстрасистолія (шлуночкова, надшлуночкова), серцева недостатність, колапс (при швидкому внутрішньовенному введенні), шок.
• З боку сечовидільної системи: збільшення діурезу, утруднення сечовипускання.
• З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк Квінке, бронхоспазм, анафілактичний шок.
• З боку шкіри: висипання, свербіж, кропив’янка, ексфоліативний дерматит.
• Реакції у місці введення: набряк, гіперемія, біль, ущільнення.
• Загальні розлади: підвищення температури тіла, відчуття жару і гіперемія обличчя, підвищена пітливість, слабкість, задишка, метаболічний ацидоз.

Аналоги Еуфіліну

Джерело: Державний реєстр лікарських засобів України. Інструкція публікується зі скороченнями винятково для ознайомлення. Перед застосуванням проконсультуйтеся з лікарем і уважно ознайомтеся з інструкцією. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.

Еуфілін – інструкція, застосування, аналоги препарату

Еуфілін – це лікарський засіб для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів.

Застосування Еуфіліну

Еуфілін приймається для лікування бронхообструктивного синдрому при:

• бронхіальній астмі,
• бронхіті,
• емфіземі легень,
• порушеннях з боку дихального центру (нічне пароксизмальне апное),
• «легеневе серце».

Еуфілін: склад і форма випуску препарату

Еуфілін випускається у формі розчину для ін’єкцій. Це прозорий безбарвний або злегка жовтуватий розчин.

По 5 мл або 10 мл в ампулі; по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 2 контурні чарункові упаковки у пачці.

Діюча речовина – theophylline. 1 мл розчину містить теофіліну моногідрату у перерахуванні на теофілін 20 мг.

Допоміжні речовини – натрію ацетат тригідрат, вода для ін’єкцій.

Еуфілін: як приймати препарат

Препарат вводити внутрішньовенно. Дозу препарату підбирати індивідуально, враховуючи можливість різної швидкості введення.

Якщо пацієнт приймає препарати теофіліну перорально, дозу теофіліну для парентерального введення потрібно знижувати.

При введенні препарату пацієнт має знаходитись у положенні лежачи; лікар має контролювати артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, частоту дихання і загальний стан хворого. Розчин готувати безпосередньо перед застосуванням: для внутрішньовенного струминного введення разову дозу препарату розводити у 10-20 мл 0,9 %розчину натрію хлориду, для внутрішньовенного краплинного введення – у 100-150 мл 0,9 %розчину натрію хлориду.

Внутрішньовенно струминно вводити повільно (протягом не менше 5 хв), внутрішньовенно краплинно – зі швидкістю 30-50 крапель/хв.

При введенні препарату дозу розраховувати на теофілін у міліграмах, враховуючи, що 1 мл препарату містить 20 мг теофіліну.

Дорослим внутрішньовенно струминно вводити у добовій дозі 10 мг/кг маси тіла (у середньому – 600-800 мг), розподіленій на 3 введення. При кахексії і для осіб з початковою низькою масою тіла добову дозу зменшувати до 400-500 мг, при цьому під час першого введення вводити не більше 200-250 мг. При появі прискорення серцебиття, запаморочення або нудоти швидкість введення слід знизити або перейти на введення внутрішньовенно краплинно.

Дітям віком від 14 років: внутрішньовенно краплинно у дозі 2-3 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза для дітей віком від 14 років – 3 мг/кг маси тіла.

Максимальні добові дози, які можна застосовувати без контролю концентрації теофіліну у плазмі крові: діти віком 3-9 років – 24 мг/кг маси тіла, 9-12 років – 20 мг/кг маси тіла, 12-16 років – 18 мг/кг маси тіла, пацієнти віком від 16 років – 13 мг/кг маси тіла (або 900 мг).

Вищі дози для дорослих. Внутрішньовенно: разова – 250 мг, добова – 500 мг.

Вищі дози для дітей. Внутрішньовенно: разова – 3 мг/кг маси тіла.

Тривалість лікування залежить від тяжкості і перебігу захворювання, чутливості до терапії, але не має перевищувати 14 діб.

Не застосовувати пацієнтам з тяжкою нирковою та/або печінковою недостатністю.

Діти. Препарат не застосовувати для внутрішньовенного введення дітям віком до 3 років.

Дітям віком від 3 років застосування препарату можливе за життєвими показаннями, але не довше 14 днів.

Еуфілін: протипоказання, побічні ефекти

Протипоказання

• підвищена чутливість до компонентів препарату, до інших похідних ксантину (кофеїн, пентоксифілін, теобромін);
• гостра серцева недостатність,
• стенокардія,
• гострий інфаркт міокарда,
• пароксизмальна тахікардія,
• екстрасистолія,
• тяжка артеріальна гіпер- і гіпотензія,
• розповсюджений атеросклероз судин,
• набряк легенів,
• геморагічний інсульт,
• крововилив у сітківку ока,
• кровотеча в анамнезі,
• виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки у стадії загострення,
• гастроезофагеальний рефлюкс,
• епілепсія,
• глаукома,
• підвищена судомна готовність,
• неконтрольований гіпотиреоз,
• гіпертиреоз,
• тиреотоксикоз,
• тяжка печінкова і/або ниркова недостатність,
• порфірія,
• сепсис,
• застосування дітям одночасно з ефедрином.

Особливості застосування

Перед введенням розчин необхідно нагріти до температури тіла.

З обережністю застосовувати при захворюваннях серцево-судинної системи, печінки, при вірусній інфекції, при тривалій гіпертермії, гіпертрофії передміхурової залози, тяжкій гіпоксії, цукровому діабеті, пацієнтам віком від 60 років. З обережністю призначати препарат тільки у разі гострої потреби при порушенні функції нирок, пацієнтам з виразковою хворобою в анамнезі. У пацієнтів із судомними станами в анамнезі слід уникати застосування теофіліну і вдаватися до альтернативного лікування. Підвищеної уваги вимагає застосування препарату пацієнтам, які страждають безсонням.

Тютюнопаління і вживання алкоголю можуть призвести до підвищення кліренсу теофіліну і, отже, до зменшення його терапевтичного ефекту і необхідності застосування більш високих доз.

Гарячка, незалежно від причини її виникнення, може зменшити швидкість виведення теофіліну.

Теофілін може змінювати деякі лабораторні показники: збільшувати кількість жирних кислот і рівень катехоламінів у сечі.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Препарат протипоказаний у період вагітності. При необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. У період лікування необхідно утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Побічні ефекти

• З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, неспокій, тривожність, збудження, дратівливість, порушення сну, безсоння, тремор, судоми, сплутаність/втрата свідомості, безсоння (особливо у дітей), марення, галюцинації, епілептиформні напади.
• З боку травної системи: біль у шлунку, нудота, блювання, гастроезофагеальний рефлюкс, печія, загострення виразкової хвороби, стимуляція секреції кислоти шлункового соку, діарея; зниження апетиту, атонія кишечнику.
• Метаболічні порушення: гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіперурикемія, гіперглікемія, порушення кислотно-лужної рівноваги крові, рабдоміоліз, метаболічний ацидоз.
• З боку серцево-судинної системи: аритмії, відчуття серцебиття, тахікардія, зниження артеріального тиску, шок, кардіалгія, збільшення частоти нападів стенокардії, екстрасистолія (шлуночкова, надшлуночкова), серцева недостатність, колапс (при швидкому внутрішньовенному введенні), шок.
• З боку сечовидільної системи: збільшення діурезу, утруднення сечовипускання.
• З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк Квінке, бронхоспазм, анафілактичний шок.
• З боку шкіри: висипання, свербіж, кропив’янка, ексфоліативний дерматит.
• Реакції у місці введення: набряк, гіперемія, біль, ущільнення.
• Загальні розлади: підвищення температури тіла, відчуття жару і гіперемія обличчя, підвищена пітливість, слабкість, задишка, метаболічний ацидоз.

Аналоги Еуфіліну

Джерело: Державний реєстр лікарських засобів України. Інструкція публікується зі скороченнями винятково для ознайомлення. Перед застосуванням проконсультуйтеся з лікарем і уважно ознайомтеся з інструкцією. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.