Півень (когут) – символ Сонця та Вогню, опікун господарства

Шанованим птахом в українців здавна є півень – символ сонця та вогню, вісник ранньої зорі, опікун господарства. Своїм голосінням, він немов пробуджує з нічного сну небесне світило та віщує світанок. За народними повір’я, крик півня відганяє та відлякує усе зле і лихе. Цей мотив часто побутує в українських народних казках і легендах, де крик півня є своєрідною кульмінацією магічного часу, перемоги світла над темрявою.

Півень – вартовий часу, усе бачить, чує і знає. “Співає” у такт з Природою і Всесвітом, у певний час дня і ночі, починаючи з опівночі – «перші півні», «другі півні», і, нарешті, вранці – «треті півні». Таким чином, голос півня є одним з найдавніших символів ходу часу і чи не найдавнішим засобом його ліку (перші, другі, треті півні). Своєчасний спів півня сприймається як символ цілісності і гармонійності світобудови.

Півень – є опікуном господарства, символом пильності, сільського достатку, заможності. Він гармонізує та врівноважує простір, приносить благополуччя господарю. Саме тому його намагалися тримати у кожному господарстві. Люди вірили, що без півня не буде достатку і добробуту.

Ці давні уявлення відобразилися в культурі та мистецтві слов’ян. Фігурки півня встановлювали на дахах будинків, шпилях і флюгерах. У святкові дні випікали печиво й льодяники у вигляді птаха – “кугутики”, майстрували дерев’яні іграшки та прикраси. Фігурками півня декорували предмети побуту – ліжка, столи, скрині і т.д.. На Великдень розписували писанки із зображенням півня. Він був улюбленим образом весільних рушників. Виготовлялися і різноманітні амулети з півнем, що слугували своєрідними оберегами від будь-якої шкоди, псування, хвороб.

Малюнок №1 – фігурка півня на верхівці даху селянської хати. Малюнок №2 – півень на вишитому рушнику, 1920-ті рр. с. Олешня Ріпкинського р-ну.

Півень, завдяки кольору та формі свого гребеня, асоціювався у давніх слов’ян зі стихією вогню, оберігав будинок від пожежі, удару грому та блискавки, захищав оселю від грабіжників. Він символ вічного пробудження, воскресіння і відродження, пов’язувався з активним, чоловічим началом. Півень – виступав символом запліднення та родючості. Він фігурує у багатьох давніх культурах, ритуалах, обрядах календарного, аграрного, сімейно-побутового циклу, метою яких було закликати долю, силу, врожай. Півня дарували шлюбній парі. Чумаки брали з собою півня в далеку дорогу як оберіг, таким чином прикликаючи удачу та захищаючи себе від різних неприємномстей. З півнем тісно пов’язані й будівельні традиції наших предків. Наприклад, у деяких регіонах України перед тим як заселитися до новозбудованої оселі, запускали півня. Птах мав переночувати й прокукурікати вранці. І таких звичаїв в українській культурі чимало. Їх подає відомий етнолог Олекса Воропай у своїй праці “Звичаї нашого народу”.

Півень – символ воїнів, перемоги, шляхетності, хоробрості, гідності, надійності. Півня як священного птаха пошановували древні скіфи, зображаючи у своєму мистецтві (кубках, вазах) та військовій атрибутиці (горитах, щитах), набиваючи тату з ним (мумії з кургану Пазирик). Півня є на загадковому барельєфі в печерному храмі в Буші (I-IV-IX ст.), який зображує людину, що стоїть навколішки перед безлистим деревом, на якому сидить півень. У часи давньої Русі, півень був жертовним птахом і тотемом бога грому і блискавки – Перуна. Богині Ладі офірувалибілогопівня. За повідомленнямиЛева Диякона, воїниСвятослава після поховання загиблих занурювали ухвилі Дунаю живих півнів. Півнів приносили у жертву на острові Хортиця. Побутувало ритуальне поїдання півня. Півень був символом кельтських племен – галлів (gal/gallus), яких так називали через те, що вони полюбляли яскравий одяг і прикрашали свої шоломи пір’ям, а на полі бою були войовничими, лютими і відважними. Півень і зараз є одним з неофіційних символів Франції. По-французьки, півень – coq (ког). На Галичині півня звуть – когут.

Малюнок №1 – півень на скіфському гориті, курган Товста Могила. Малюнок №2 – татуювання на пальці скіфа у вигляді півня. Малюнок №3 – Баельєф з півнем в Бушанському скельному святилищі.

Півень широко представлений у геральдиці і нумізматиці, звичаях та віруваннях різних народів світу. Відомо, що в 310 р. до н.е. принц Пенджабі (Північно-Західна Індія) розплатився з Олександром Македонським срібними монетами, на яких був зображений півень з великими шпорами. Ранковий крик півня символізував не тільки початок дня, а й саме світло. У творах давньоримських письменників – Вергілія (70–19 рр. до н.е.), Плінія Старшого (23 або 24–79 рр.) повідомлялося про те, що крик півня містив різного роду знамення і пророкування. Проводили навіть цілі змагання “півнячого крику”. Півень був символом давньокритської царської династії, атрибутом Зевса Критського, і Аполлона. У деяких країнах їх утримували навіть при храмах. Віщуни Стародавньої Греції та Рима використовували півнів для передбачень долі і прийдешніх подій: на землі писали літери алфавіту, на кожну клали зерно. Потім пускали півня і стежили, з яких літер він «скльовує», і з них складали пророчі фрази. У стародавньому Китаї півень асоціювався з сонячним символом «ян», вважали, що він має здатність захисту від грабіжників, приносити в будинок багатство, щастя і вказувати час. Стародавні елліни влаштовували публічні бої півнів. Подібна традиція існувала і в давній Великобританії – півнячі боїі влаштовували аж до початку XIX ст. Виводили навіть спеціальні породи “бійцівських курей”. У релігії Заратустри та інших віруваннях півень грав важливу роль – як захисник добра і ворог диявола, символ Сонця, що протидіє руйнівним силам вітру.

Використана література:

1. ТОП-10 книг з української міфології.
2. Олекса Воропай. Звичаї українського народу у 2-х томах.
3. Володимир Шухевич. Гуцульщина у 5-ти томах.
4. Булашев Г. Український народ в своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. – К.: Довіра, 1992. – 415 с
5. Китова С. Образ птаха у вишивці та фольклорі середнього Подніпров’я // НТЕ, – 1994. – №2, – С. 3–11.
6. Мельничук Ю. Дерево життя у вишивках. // Артанія. – 1998. – №4. – С. 51–52.
7. Фисун О. Космогонія українських рушників // Артанія – 1998. – №4. С. 35–39.
8. 100 найвідоміших образів української міфології / В. Завадська, Я. Музиченко, О. Таланчук О. Шалак; Під ред. О. Таланчук. – К.: Орфей, 2002. – 448 с
9. Костомаров М. І. Слов’янська міфологія / М. І. Костомаров. – К., 1994. – 384 с.

Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Час співу півнів

до дру́гих пі́внів. За північ, до середини ночі. Розтривожена звечора Гафія до других півнів не зімкнула очей (В. Бабляк); Просиділи до других півнів. Діти давно вже спали покотом (Василь Шевчук).

до (пе́рших) пі́внів. Близько до півночі. Перший раз засиділись хлопці до півнів (С. Васильченко); Докія прокидається до перших півнів (М. Стельмах); Він міг завести старого, що так зганьбив його, чорта, у твань і протримати до перших півнів, щоб скрутило його в клубок, міг би наслати на нього безум (В. Дрозд); Може, тому, що стояла хата над шляхом, чи тому, що в дворі був колодязь, єдиний на весь куток Гасанівку. вона стала найзручнішим місцем для посиденьок, — “закурацій”, а отже й для балачки часом аж до перших півнів (Григір Тютюнник).

до тре́тіх пі́внів. До ранку, до світанку. За вечерею ми (члени делегації) засиділися, як то кажуть, до третіх півнів, потім усім товариством поїхали в аеропорт і в літак сіли, не спавши (П. Козланюк); Пізніми вечорами хлопець сідав за книги. і він до третіх півнів просиджував над такими книгами (М. Стельмах); Якщо ж, бувало, засиджувались (дівчата й хлопці) аж до третіх півнів, то це були досвітки (О. Воропай).

з (пе́ршими) пі́внями. Надзвичайно рано, відразу після півночі. Що Божий день ми встаємо з півнями; Ще світяться по мосту ліхтарі (П. Грабовський); — Тільки в чорні ночі злі Я встаю так само; як і в нашому селі — з першими півнями (Г. Гайворонська).

з тре́тіми пі́внями; у тре́ті пі́вні. Надзвичайно рано, вдосвіта. Схоплювався (Тимко) разом з третіми півнями, приходив до матері, що топила піч. скаржився, що йому марилося вночі (Григорій Тютюнник); Стукне гость (гість) в перші чи в треті півні,— Встанемо, кинемо сон і роботу, Встанем, відчинимо гостю ворота (Укр. поети-романтики..). тре́ті пі́вні не співа́ли, нар.-поет. Ще треті півні не співали, Ніхто ніде не гомонів. Сичі в гаю перекликались, Та ясен раз у раз скрипів (Т. Шевченко).

пі́вень убрі́д перехо́дить. Дуже мілко. Там, куди раніше можна було загнати цілий табун коней, тепер у липневу спеку півень переходив убрід (М. Руденко).

пі́сля дру́гих пі́внів. Перед світанком. Кухти не спали, будучи стурбованими раптовим зникненням напівродича. Христя вже кілька разів до хвіртки виходила .. Після других півнів — знову до хвіртки прийшла (А. Іщук).

пі́сля тре́тіх пі́внів. На світанку. Не міг заснути Гнат. Після третіх півнів, скрадаючись, він бережно відчинив хатні й сінешні двері, вийшов з хати (М. Стельмах).

пуска́ти (лови́ти) / пусти́ти (злови́ти) пі́вня. Видавати фальшиві звуки під час співу чи декламації. Один соліст у хорі торгівців зірвався і пустив “півня” (М. Ю. Тарновський).

пусти́ти / пуска́ти черво́ного пі́вня кому. Підпалити що-небудь, викликати пожежу з метою розплати, помсти. — Хай-но тільки зачепить (пан), ми йому покажемо, що таке Дике Поле та сіверські козаки! — Червоного півня пустимо (З. Тулуб); Я згадав наш вираз по селах — “пустити червоного півня”. Смуги страшенно були похожі на хвіст червоного півня, тільки вітром розкуйовджений (В. Винниченко); Сокало мотався по селах, пильнуючи, щоб не лишилося в полях і клаптика хліба неспаленого.. “Німців ждете? Для ворога запасаєтесь?!” — кричав, скаженіючи, .. і пускав червоного півня під стріхи гамазеїв та стаєнь (А. Дімаров).

ходи́ти пі́внем. Триматися зверхньо, гордовито, хоробро або зухвало. Зовні Микола Васильович весь помолодів, ходив півнем у “піджачку наопашки” (М. Рудь). ходи́ти пі́вником. Серед другокласників ходив півником та козирився Володько Гречаний (М. Зарудний).

черво́ний пі́вень. Пожежа. — Чи не Левко .. Подарував пану червоного півня? — розгадували деякі дядьки.— Може, й Левко. Пан почастував його свинцем, а він віддячує вогнем (М. Стельмах); Сигналом для захоплення влади має бути червоний півень над панським палацом (Д. Бедзик); — Червоні півні тоді здіймалися не тільки над панськими маєтками, але й до хуторів залітали (А. Шиян). вогня́ни́й пі́вень. Ріс, грізним ставав гнів каховців, танцювали вогняні півні над білими панськими маєтками (З газети).

як пі́вень розмальо́ваний. Погано, без смаку, строкато вдягнений. — Чого це ти сьогодні вирядився як півень розмальований (З усн. мови); Ішов по вулиці хлопець. Як півень розмальований (Сл. В. Ужченка).

Ви можете поставити посилання на це слово: