Іван Франко — Фарбований лис (характеристика та аналіз героїв твору)

Лис Микита. Головний герой, навколо нього автор створює увесь сюжет казки, детально описує його характер та зовнішність, Лис бере участь у всіх подіях, що відбуваються. Часто, від імені головного героя автор звертається до читача. Микита хитрий-прехитрий, страшенно гордий, сміливий, вигадливий, спритний злодій. Він глузував з мисливців, оминав усі пастки, ніколи не вертав з полювання з порожніми руками, полюбляв вихвалятись, вважав, що для нього нема нічого неможливого, ставився зверхньо до оточуючих.

Цитати: “Жив собi в однiм лiсi Лис Микита, хитрий-прехитрий”, “оминав усякi небезпеки, ще й iнших своїх товаришiв остерiгав”, “не було смiлiшого, вигадливiшого та спритнiшого злодiя над нього”, “нiколи не вертав з порожнiми руками.”, “Се незвичайне щастя i та його хитрiсть зробили його страшенно гордим. Йому здавалося, що нема нiчого неможливого для нього.”, “Псiв уже наш Микита не обдурить”,, “Хоч i як тяжко турбувався Лис Микита своєю новою подобою, а все-таки вiн добре бачив, яке враження зробила та його подоба зразу на Вовка, а отеє тепер i на iнших звiрiв.”, “I Лис Микита, зробившися царем, жив собi, як у бога за дверми. Тiльки одного боявся, щоб фарба не злiзла з його шерстi…”, “Його серце було переповнене, його обережнiсть заснула, i вiн, пiднявши морду, як не задзявкає й собi по-лисячому!”.

Другорядні персонажі. Це всі інші герої казки, які взаємодіють із головним героєм; автор розповідає нам про їх роль у житті головного героя або події, які пов’язані із ним: Вовчик-братик, Пси, Кабан, Олень, Мавпа Фрузя, Ведмідь, Орли, Яструби, молоді Лисички. Вовчик першим у лісі побачив Фарбованого Лиса і налякався; Мавпа намагалася прогнати переляк Вовчика; Орли і Яструби носили новому цареві їжу; молоді Лисички своїм співом змусили Микиту видати себе і отримати покарання за брехню.

Аналіз інших творів Івана Франка:

Дивіться також:

УкрЛіб — скорочення від Ukrainian Library (українська бібліотека). Метою створення цього сайту було зробити українську літературу доступною для всіх, хто бажає її читати.

УкрЛіб © 2000 — 2024, Євген Васильєв
При використанні матеріалів сайту, посилання на УкрЛіб обов’язкове.

Як по-справжньому звуть наших улюблених героїв і що з їх іменами робить фантазія перекладачів

Для багатьох з нас дитинство асоціюється зі скнарою Скруджем Макдаком і його невгамовними племінниками, безстрашними рятувальниками Чіпом і Дейлом, і звичайно ж, барвистою історією кохання Белль і Чудовиська. Ми підросли, і в наше життя увірвався Гаррі Поттер, а слідом за ним сором’язливий, але чарівний Ньют Саламандер. Але чи відомо вам, що підступна цензура, спроба адаптації і багату уяву перекладачів сильно спотворили справжні імена багатьох героїв?

Нам Social.org.ua здається, що це до кращого. Хоча бувають і винятки.

1. Качині історії

Веселих і кмітливих братів Біллі, Віллі і Діллі насправді звуть Хьюї, Дьюї і Луї. Втім, у кожній країні ці невгамовні каченята змінюють свої імена. У Німеччині вони Твк, Трик і Трак, в Голландії — Квик, Квек і Квак, а в Португалії так і зовсім Хугуиньо, Зезиньо і Луизиньо. В українському перекладі брати-каченята стали Крячиком, Квачиком та Кручиком, а їх мила подруга Поночка — Пір’їнкою.

Справжнє ім’я Поночки дійсно звучить не дуже мелодійно — Веббигэйл Вандеркряк. Webby можна перевести як «з перетинками на лапах», так що перекладачі придумали самий підходящий варіант імені (Перетинка — Понка — Поночка). Таким же чином підібрали ім’я місіс Клювдии, адже в оригіналі вона Бентина Бикли (beak — «дзьоб»).

Талановитий льотчик Зигзаг Мак-Кряк насправді носить грізне ім’я Стартовий Майданчик (Launchpad McQuack). Головні лиходії брати Гавс за океаном відомі як The Beagle Boys, і це пряме відсилання до породи собак бігль.

А ось кого перекладачі вирішили пощадити, так це дядечка Скруджа. Адже з їх легкої руки він міг перетворитися, наприклад, в Скрягуса (scrooge — «скнара»).

2. Чіп і Дейл поспішають на допомогу

Всіма улюблена Гаєчку в оригіналі носить ім’я Gadget Hackwrench (Гаджет Взломоключ). Погодьтеся, дослівний переклад позбавив би цю мишку своєї чарівності. Її напарник Роккі — насправді Monty (або Monterey Jack), і своє ім’я він отримав на честь популярного в США сиру. У нас про таке сирі не чули, зате знали, що є французький сир рокфор. Так Монті перетворився в Роккі.

У Франції Чіп і Дейл стали Тиком і Такому, а Гаєчку залишилася Гаджетом. У шведів в групу рятувальників увійшли Піф, Пуф, Парлан (і ні, це не третій порося, а ще одне ім’я Гаєчки), Оскар і Зіпер (саме так насправді звуть милашка Вжик).

Головний лиходій Fat Cat став Толстопузом. Жирними котами в той час називали багатіїв, хабарників і товстосумів. Навряд чи в той час діти знали, хто такі товстосуми, а от слово «товстопузий» звучало цілком логічно і зрозуміло.

3. Вольт

Насправді головного героя мультфільму звуть Bolt (Блискавка). В російському варіанті це слово вимовляється дещо грубувато, тому автори вирішили внести невеликі зміни і перетворили відданого білого пса в Вольта. На його боці була невелика блискавка, і вона відмінно підійшла до нового імені.

4. Чорний Плащ

Перш за все дісталося головному герою. Він — Темнокрылая Качка (Darkwing Duck), але для солідності способу став Чорним Плащем. І нікого зовсім не бентежило те, що плащ у нашого героя не чорний, а фіолетовий. До речі, його фірмовий крик «Від гвинта!» на ділі звучав як «Давайте зробимо небезпечно!» (Let’s get dangerous!).

На жаль, деякі імена складно (а інколи і неможливо) перевести так, щоб не втратити їх зміст. Наприклад, ім’я професора Молиарти складається з комбінації слів mole — «кріт» і Moriarty — головний лиходій з книг про Шерлока Холмса. Хоча перекладачі часом проробляють воістину чудову роботу. Так, доньку Чорного Плаща Gosalyn Mallard (goose — «гусак», mallard — «крижень») вони перетворили в Гусену Лапату.

5. Красуня і Чудовисько

Також загубилися «говорять» імена деяких персонажів мультфільму «Красуня і Чудовисько». Наприклад, маленька чашка Чіп отримав своє ім’я від англійського слова chip — «скол, уламок». І у нього дійсно відколовся невеликий шматочок.

Імена Люм’єра і Когсворда теж були вибрані не випадково. Люм’єр (з фр. Lumiere — «світло») був заворожений в канделябр і розмовляв з французьким акцентом, а його вірний друг Когсворд (англ. cogsworth — «вартовий») був перетворений в камінні годинники.

6. Мій маленький поні

Знамениті поні теж змінилися, коли перетнули мовні кордони. Є підозра, що під час дубляжу перекладачі не прийшли до єдиної думки, як перевести їх імена. В результаті Twilight Sparkle стала Сутінкової Іскорки, Rainbow Dash перевели лише наполовину і назвали її Веселкою Деш, ну а Applejack не змінювали зовсім (вона так і залишилася Эпплджек). Загальне рішення для імен і назв? Не в цьому випадку.

7. Як приручити дракона

Головного героя мультфільму звуть Hiccup Horrendous Haddock III (hiccup — «гикавка», horrendous — «жахливий», haddock — «окунь»). Вітчизняний дубляж перетворив його в Иккинга Кровожерливого Карасика III. А Сморкалу насправді звуть Snotlout («сопливий хам»).

Але це далеко не всі метаморфози перекладу. Імена драконів англійською звучать як Barf і Belch, і дослівний переклад перетворив їх у Блевуна і Ригуна, що, погодьтеся, звучить не дуже естетично. Тому вони стали Барсом і Вепрами.

8. Гаррі Поттер

Справжнє ім’я дочки Ксенофилиуса Лавгуда — Місяць, а однокурсники дражнили її Loony (чокнутая, божевільна). Перекладачі назвали героїню Полумной, щоб зберегти контекст імені незвичайної дівчини, і однокурсники дражнили її божевільною.

З пацюком Рона Коростою вийшла досить кумедна історія. З оригінального тексту було незрозуміло, що Scabbers — це самець, тому до 3-го тому (де відкрилася правда про Пітера Петігрю) всі називали Коросту самкою, адже в російській мові слова «пацюк» і «короста» жіночого роду.

Але якщо у вихованця Рона були проблеми тільки з підлогою, то коту Герміони довелося важче. В оригіналі він Криволап (Crookshanks), але з легкої руки перекладачів став Живоглотом.

10. Фантастичні тварини і де вони мешкають

У фільмі «Фантастичні тварини і де вони мешкають» досить відповідально підійшли до перекладу, хіба що Ньюта Скамандера назвали Саламандером.

Варто зауважити, що в першій частині фільму у дітей у притулку Мері Лу Бэрбоун були імена з дуже глибоким змістом: Криденс (creedance — «довіра»), Модести (modesty — «скромність») і Честіті (chastity — «цнотливість»).

Бонус: як любов фанатів може змінитися цькуванням

Мабуть, ніхто не отримував настільки неоднозначну оцінку своєї роботи, як російська перекладачка, письменниця Марія Співак. Від її перекладів книг про Гаррі Поттера частина людей прийшла в захват, але дуже багато поттеромани були в жаху.

До перекладу імен Марія Співак завжди підходила з великою фантазією. З-під її пера вийшли Батильда Жукпук, Рубеус Огрид, професор Думбльдор, Сверкароль Чаруальд, мадам Самогони, Олівер Древ, Невілл Длиннопоп і, звичайно ж, Злодеус Злей. Саме з-за останнього збунтувалися фанати поттеріани. Адже Злодеус Злей, він же Северус Снейп, виявився позитивним персонажем. Тому Злодеус був виправлений на Злотеуса. Не можна сказати, що любителів книг про хлопчика, який вижив, така заміна сильно втішила.

У перекладачки був власний погляд на твори Джоан Роулінг. «Місіс Дурслів, худа блондинка, мала шиєю подвоєної довжини», Лілі Поттер дружила з «гоп-компанією», а Розподіляє капелюх так і зовсім стала Капелюхом-распредельницей. На захист Марії варто сказати, що деякі варіанти перекладу дійсно були дуже близькі до оригіналу. Приміром, мадам Трюк — це Madam Hooch, дослівно — «мадам Самогон», а Олівер Вуд став Деревом з тієї причини, що wood — це дерево.

А як ви вважаєте, чи варто перекладати імена героїв мультфільмів та кінострічок чи краще залишити все так, як є в оригіналі? І де проходить та тонка грань, де геніальна адаптація перетворюється в політ фантазії?

«Фарбований лис» Іван Франко

Жив собі в однім лісі Лис Микита, хитрий-прехитрий. Кілька разів гонили його стрільці, травили його псами, заставляли на нього заліза* (* Залізо — пастка.) або підкидали йому затруєного м’яса, нічим не могли йому доїхати кінця. Лис Микита кпив* (* Кпити — глузувати.) собі з них, оминав усякі небезпеки, ще й інших своїх товаришів остерігав. А вже як вибрався на лови — чи то до курника, чи до комори, то не було смілішого, вигадливішого та спритнішого злодія над нього. Дійшло до того, що він не раз у білий день вибирався на полювання і ніколи не вертав з порожніми руками.

Се незвичайне щастя і та його хитрість зробили його страшенно гордим. Йому здавалося, що нема нічого неможливого для нього.

— Що ви собі думаєте!— величався він перед своїми товаришами. — Досі я ходив по селах, а завтра в білий день піду до міста і просто з торговиці Курку вкраду.

— Ет, іди, не говори дурниць!-уговкували його товариші.

— Що, дурниць! Ану, побачите! — решетився Лис.

— Побачимо або й не побачимо. Там пси купами по вулицях ходять, то вже хіба б ти перекинувся в Блоху, щоб тебе не побачили і не роздерли.

— От же побачите, і в Блоху не перекинуся, і не роздеруть мене!— товк своє Лис і поклав собі міцно зараз завтра, в сам торговий день, побігти до міста і з торговиці вхопити Курку.

Але сим разом бідний Микита таки перечислився. Поміж коноплі та кукурудзи він заліз безпечно аж до передмістя; огородами, перескакуючи плоти та ховаючися між яриною, дістався аж до серед містя. Але тут біда! Треба було хоч на коротку хвильку вискочити на вулицю, збігати на торговицю і вернути назад. А на вулиці і на торговиці крик, шум, гармидер, вози скриплять, колеса туркочуть, коні гримлять копитами, свині квичуть, селяни гойкають — одним словом, клекіт такий, якого наш Микита і в сні не бачив, і в гарячці не чував.

Але що діяти! Наважився, то треба кінчити те, що зачав. Посидівши пару годин у бур’яні коло плоту, що притикав до вулиці, він освоївся трохи з тим гамором. Позбувшися першого страху, а надто роздивившися потроху, куди і як найліпше бігти, щоб осягнути свою ціль. Лис Микита набрав відваги, розбігся і одним духом скочив через пліт на вулицю. Вулицею йшло і їхало людей багато, стояла курява. Лиса мало хто й запримітив, і нікому до нього не було діла. “От Пес так Пес”, — думали собі люди. А Микита тому й рад. Знітився, скулився та ровом як не чкурне просто на торговицю, де довгим рядом сиділи жінки, держачи на решетах, у кошах і кобелях* (* Кобеля — торба.) на продаж яйця, масло, свіжі гриби, полотно, сім’я, курей, качок і інші такі гарні речі.

Але не встиг він добігти до торговиці, коли йому настрічу біжить Пес, з іншого боку надбігає другий, там видить третього. Псів уже наш Микита не обдурить. Зараз занюхали, хто він, загарчали та й як не кинуться до нього! Господи, яке страхіття! Наш Микита скрутився, мов муха в окропі: що тут робити? куди дітися? Недовго думаючи, він шмигнув у найближчі створені сіни, а з сіней на подвір’я. Скулився тут і роздивляється, куди б то сховатися, а сам надслухує, чи не біжать пси. Ого! Чути їх! Уже близько! Бачить Лис, що на подвір’ї в куті стоїть якась діжка. От він, недовго думаючи, скік у діжку та й сховався.

Щастя мав, бо ледве він щез у діжі, коли надбігли пси цілою купою, дзявкаючи, гарчачи, нюхаючи.

— Тут він був! Тут він був! Шукайте його!— кричали передні.

Ціла юрба кинулася по тісненькім подвір’ї, по всіх закутках, порпають, нюхають, дряпають — Лиса ані сліду нема. Кілька разів підходили й до діжі, але негарний запах, який ішов від неї, відгонював їх. Вкінці, не знайшовши нічого, вони побігли далі. Лис Микита був урятований.

У діжі, що так несподівано стала йому в пригоді, було більше як до половини синьої, густо на олії розведеної фарби. Бачите, в тім домі жив маляр, що малював покої, паркани та садові лавки.

Власне завтра мав малювати якийсь великий шмат паркану і відразу розробив собі цілу діжу фарби та й поставив її в куті на подвір’ї, щоб мав на завтра готову. Вскочивши в сей розчин. Лис Микита в першій хвилі занурився в нього з головою і мало не задушився. Але потім, діставши задніми ногами дна бочки, став собі так, що все його тіло було затоплене в фарбі, а тільки морда, також синьо помальована, трошечки вистирчала з неї. Отак він вичекав, поки минула страшна небезпека. Серце у бідолахи билося сильно, голод крутив кишки, запах олії майже душив його, але що було діяти! Слава богу, що живий! Та й то ще хто знає, що буде. Ану ж надійде господар бочки і застане його тут?

Але й на се не було ради. Майже вмираючи зо страху, бідний Лис Микита мусив сидіти в фарбі тихо аж до вечора, знаючи добре, що якби тепер, у такім строї* (* Стрій— убрання.), появився на вулиці, то вже не пси, але люди кинуться за ним і не пустять його живого. Аж коли смерклося. Лис Микита прожогом вискочив із своєї незвичайної купелі, перебіг вулицю і, не спостережений ніким, ускочив до садка, а відси бур’янами, через плоти, через капусти та кукурудзи чкурнув до лісу. Довго ще тяглися за ним сині сліди, поки фарба не обтерлася трохи або не висхла. Вже добре стемнілося, коли Микита добіг до лісу, і то не в тім боці, де була його хата, а геть у протилежнім. Був голодний, змучений, ледве живий. Додому треба було ще бігти зо дві милі, але на се у нього не ставало вже сили. Тож, підкріпившися трохи кількома яйцями, що знайшов у гнізді Перепелиці, він ускочив у першу-ліпшу порожню нору, розгорнув листя, зарився у ньому з головою і заснув справді, як по купелі.

Чи пізно, чи рано встав він на другий день, сього вже в книгах не записано, — досить, що, вставши з твердого* (* Стрій— убрання.) сну, позіхнувши смачно і сплюнувши тричі в той бік, де вчора була йому така немила пригода, він обережненько, лисячим звичаєм, виліз із нори. Глип-глип! Нюх-нюх! Усюди тихо, спокійно, чисто. Заграло серце в лисячих грудях. “Саме добра пора на полювання!” — подумав. Але в тій хвилі зирнув на себе — господи! Аж скрикнув неборачисько. А се що таке? З переляку він кинувся тікати, але ба, сам від себе не втечеш! Зупинився і знов придивляється: та невже се я сам? Невже се моя шерсть, мій хвіст, мої ноги? Ні, не пізнає, не пізнає, та й годі! Якийсь дивний і страшний звір, синій-синій, з препоганим запахом, покритий не то лускою, не то якимись колючими гудзами, не то їжаковими колючками, а хвіст у нього — не хвіст, а щось таке величезне і важке, мов довбня або здоровий ступернак* (* Ступернак — товкач.), і також колюче.

Став мій Лис, оглядає те чудовище, що зробилося з нього, обнюхує, пробує обтріпатися — не йде. Пробує обкачатися в траві — не йде! Пробує дряпати з себе ту луску пазурами — болить, але не пускає! Пробує лизати — не йде! Надбіг до калюжі, скочив у воду, щоб обмитися з фарби, — де тобі! Фарба олійна, через ніч у теплі засохла добре, не пускає. Роби що хочеш, небоже Микито!

В тій хвилі де не взявся Вовчик-братик. Він ще вчора був добрий знайомий нашого Микити, але тепер, побачивши нечуваного синього звіра, всього в колючках та гудзах і з таким здоровенним, мов із міді вилитим, хвостом, він аж завив з переляку, а отямившися, як не пішов утікати — ледве хлипає! Подибав у лісі Вовчицю, далі Ведмедя, Кабана, Оленя — всі його питають, що з ним, чого так утікає, а він тільки хлипає, баньки витріщив та, знай, тільки лепоче:

— Он там! Он там! Ой, та й страшне ж! Ой! Та й люте ж!

— Та що, що таке? — допитують його свояки.

— Не знаю! Не знаю! Ой, та й страшенне ж!

Що за диво! Зібралося довкола чимало звіра, заспокоюють його, дали води напитися. Мавпа Фрузя вистригла йому три жміньки волосся з-між очей і пустила на вітер, щоб так і його переполох розвіявся, але де тобі, все дарма. Бачачи, що з Вовком непорадна* (* Непорадна — лиха.) година, звірі присудили йти їм усім у той бік, де показував Вовк, і подивитися, що там таке страшне. Підійшли до того місця, де все ще крутився Лис Микита, зиркнули собі ж та й кинулися врозтіч. Де ж пак! Такого звіра ні видано ні чувано, відколи світ світом і ліс лісом. А хто там знає, яка у нього сила, які в нього зуби, які кігті і яка його воля?

Хоч і як тяжко турбувався Лис Микита своєю новою подобою, а все-таки він добре бачив, яке враження зробила та його подоба зразу на Вовка, а отеє тепер і на інших звірів.

“Гей, — подумав собі хитрий Лис, — та се не кепсько, що вони мене так бояться! Так можна добре виграти. Стійте лишень, я вам покажу себе!”

І, піднявши вгору хвіст, надувшися гордо, він пішов у глиб лісу, де знав, що е місце сходин для всеї лісової людності. Тим часом гомін про нового нечуваного і страшного звіра розійшовся геть по лісі. Всі звірі, що жили в тім лісі, хотіли хоч здалека придивитися новому гостеві, але ніхто не смів приступити ближче. А Лис Микита мов і не бачить сього, йде собі поважно, мов у глибокій задумі, а прийшовши насеред звірячого майдану, сів на тім пеньку, де звичайно любив сідати Ведмідь.

Сів і жде. Не минуло й півгодини, як довкола майдану нагромадилося звірів і птахів видимо-невидимо. Всі цікаві знати, що се за поява, і всі бояться її, ніхто не сміє приступити до неї. Стоять здалека, тремтять і тільки чекають хвилі, щоб дати драпака.

Тоді Лис перший заговорив до них ласкаво:

— Любі мої! Не бійтеся мене! Приступіть ближче, я маю вам щось дуже важне сказати.

Але звірі не підходили, і тільки Ведмідь, ледве-ледве переводячи дух, запитав:

— Приступіть ближче, я вам усе розповім— лагідно і солодко говорив Лис. Звірі трохи наблизилися до нього, але зовсім близько не важилися.

— Слухайте, любі мої, — говорив Лис Микита, — і тіштеся! Сьогодні рано святий Миколай виліпив мене з небесної глини — придивіться, яка вона блакитна! І, ожививши мене своїм духом, мовив:

“Звіре Остромисле! В звірячім царстві запанував нелад, несправедливий суд і неспокій. Ніхто там не певний свойого життя і свойого добра. Іди на землю і будь звірячим царем, заводь лад, суди по правді і не допускай нікому кривдити моїх звірів!”

Почувши се, звірі аж у долоні сплеснули.

— Ой господи! Так се ти маєш бути наш добродій, наш цар?

— Так, дітоньки, — поважно мовив Лис Микита.

Нечувана радість запанувала в звірячім царстві. Зараз кинулися робити порядки. Орли та яструби наловили курей, вовки та ведмеді нарізали овець, телят і нанесли цілу купу перед нового царя. Сей узяв часточку собі, а решту по справедливості розділив між усіх голодних.

Знов радість, знов оклики зачудування і подяки. От цар! От добродій! От премудрий Соломон! Та за таким царем ми проживемо віки вічні, мов у бога за дверми!

Пішли дні за днями. Лис Микита був добрим царем, справедливим і м’якосердним, тим більше, що тепер не потребував сам ходити на лови, засідати, мордувати. Все готове, зарізане, навіть обскубане і обпатране, приносили йому услужні міністри. Та й справедливість його була така, як звичайно у звірів: хто був дужчий, той ліпший, а хто слабший, той ніколи не виграв справи.

Жили собі звірі під новим царем зовсім так, як і без нього: хто що зловив або знайшов, той їв, а хто не зловив, той був голоден. Кого вбили стрільці, той мусив загинути, а хто втік, той богу дякував, що жиє. А проте всі були дуже раді, що мають такого мудрого, могутнього і ласкавого царя, а надто так неподібного до всіх інших звірів.

І Лис Микита, зробившися царем, жив собі, як у бога за дверми. Тільки одного боявся, щоб фарба не злізла з його шерсті, щоби звірі не пізнали, хто він є по правді. Для того він ніколи не виходив у дощ, не йшов у гущавину, не чухався і спав тільки на м’якій перині. І взагалі він пильнував, щоб нічим не зрадити перед своїми міністрами, що він є Лис, а не жоден звір Остромисл.

Так минув рік. Надходили роковини того дня, коли він настав на царство. Звірі надумали святкувати врочисто той день і справити при тій нагоді великий концерт. Зібрався хор з лисів, вовків, ведмедів, уложено чудову кантату, і вечором по великих процесіях, обідах і промовах на честь царя хор виступив і почав співати. Чудо! Ведмеді ревли басом, аж дуби тряслися. Вовки витягали соло, аж око в’януло. Але як молоді лисички в народних строях задзявкотіли тоненькими тенорами, то цар не міг витримати. Його серце було переповнене, його обережність заснула, і він, піднявши морду, як не задзявкає й собі по-лисячому!

Господи! Що стало? Всі співаки відразу затихли. Всім міністрам і слугам царським відразу мов полуда з очей спала. Та се Лис! Простісінький фарбований Лис! Ще й паскудною олійною фарбою фарбований! Тьфу! А ми собі думали, що він не знати хто такий! Ах ти, брехуне! Ах ти, ошуканче!

І, не тямлячи вже ані про його добродійства, ані про його величну мудрість, а люті тільки за те, що так довго давали йому дурити себе, всі кинулися на нещасного Лиса Микиту і розірвали його на шматочки. І від того часу пішла приповідка: коли чоловік повірить фальшивому приятелеві і дасть йому добре одуритися; коли який драбуга отуманить нас, обдере, оббреше і ми робимося хоть дрібку мудрішими по шкоді, то говоримо: “Е, я то давно знав! Я на нім пізнався, як на фарбованім Лисі”.

• Мойсей
• Гімн
• Чого являєшся мені.
• «Захар Беркут» Іван Франко
• «Захар Беркут» Іван Франко (скорочено)
• «Захар Беркут» Іван Франко (дуже стисло)
• «Захар Беркут» Іван Франко (стисло)
• «Захар Беркут» Іван Франко (переказ)
• «Беркут» Іван Франко
• «Безмежнеє поле» Іван Франко
• «Блощиця» Іван Франко
• «Декадент» Іван Франко
• «Дрімають села. » Іван Франко
• «Дивувалась зима. » Іван Франко
• «Грiє сонечко. » Іван Франко
• «Гримить. » Іван Франко
• «Каменярі» Іван Франко
• «К. П.» Іван Франко
• «Лис Хапко» Іван Франко
• «Місяцю-князю. » Іван Франко
• «Моя любов» Іван Франко
• «Надійшла весна» Іван Франко
• «Не покидай мене, пекучий болю. » Іван Франко
• «Невільники» Іван Франко
• «Не високо мудруй. » Іван Франко
• «Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє. » Іван Франко
• «Ой ти, дівчино, з горіха зерня. » Іван Франко
• «Перед дверима» Іван Франко
• «Присвята» Іван Франко
• «Ріпка» Іван Франко
• «Ровта» Іван Франко
• «Розвивайся ти, високий дубе» Іван Франко
• «Semper tiro» Іван Франко
• «Сідоглавому» Іван Франко
• «Сікстинська Мадонна» Іван Франко
• «Товаришам з тюрми» Іван Франко
• «Три міхи хитрощів» Іван Франко
• «Веснянки» Іван Франко
• «Vivere memento!» Іван Франко
• «Вовк-старшина» Іван Франко
• «Земле, моя всеплодющая мати. » Іван Франко
• «Звірячий буджет» Іван Франко
• «Абу-Касимові капці» Іван Франко
• «Батьківщина» Іван Франко
• «Без праці» Іван Франко
• «Boa constriktor» Іван Франко
• «Борис Граб» Іван Франко
• «Борислав» Іван Франко
• «Борислав сміється» Іван Франко
• «Будяки» Іван Франко
• «Для домашнього огнища» Іван Франко
• «Добрий заробок» Іван Франко
• «Доктор Бессервіссер» Іван Франко
• «Домашній промисл» Іван Франко
• «До світла!» Іван Франко
• «Довбанюк» Іван Франко
• «Дріада» Іван Франко
• «Два приятелі» Іван Франко
• «Гадки на межі» Іван Франко
• «Ґава» Іван Франко
• «Гава і Вовкун» Іван Франко
• «Геній» Іван Франко
• «Герой поневолі» Іван Франко
• «Гірчичне зерно» Іван Франко
• «Грицева шкільна наука» Іван Франко
• «Гриць і панич» Іван Франко
• «Гутак» Іван Франко
• «Гуцульський король» Іван Франко
• «Іригація» Іван Франко
• «Історія кожуха» Іван Франко
• «Історія моєї січкарні» Іван Франко
• «Іван Вишенський» Іван Франко
• «Івась Новітний» Іван Франко
• «Із галицької “Книги Битія”» Іван Франко
• «Із секретів поетичної творчості» Іван Франко
• «Із записок мученика» Іван Франко
• «Із записок недужого» Іван Франко
• «Хлопська комісія» Іван Франко
• «Королик і Відмідь» Іван Франко
• «Легенда про вічне життя» Іван Франко
• «Лесишина челядь» Іван Франко
• «Ліси і пасовиська» Іван Франко
• «Літературно-критичні статті» Іван Франко
• «Лис і Дрозд» Іван Франко
• «Лис Микита» Іван Франко
• «Лисичка і Вовк» Іван Франко
• «Малий Мирон» Іван Франко
• «Маніпулянтка» Іван Франко
• «Мавка» Іван Франко
• «Місія» Іван Франко
• «Мій злочин» Іван Франко
• «Між добрими людьми» Іван Франко
• «Моя стріча з Олексою» Іван Франко
• «Муляр» Іван Франко
• «Микитичів дуб» Іван Франко
• «На дні» Іван Франко
• «На лоні природи» Іван Франко
• «Наша публіка» Іван Франко
• «На вершку» Іван Франко
• «Не спитавши броду» Іван Франко
• «Олівець» Іван Франко
• «Опозиція» Іван Франко
• «Осел і Лев» Іван Франко
• «Основи суспільності» Іван Франко
• «Острий-преострий староста» Іван Франко
• «Отець гуморист» Іван Франко
• «Панщизняний хліб» Іван Франко
• «Панталаха» Іван Франко
• «Перехресні стежки» Іван Франко
• «Петрії й Довбущуки» Іван Франко
• «Під оборогом» Іван Франко
• «Поєдинок» Іван Франко
• «Похорон» Іван Франко
• «Поки рушить поїзд» Іван Франко
• «Полуйка» Іван Франко
• «По селах» Іван Франко
• «Пироги з черницями» Іван Франко
• «Рябина» Іван Франко
• «Ріпник» Іван Франко
• «Різуни» Іван Франко
• «Рубач» Іван Франко
• «Рутенці» Іван Франко
• «Сам собі винен» Іван Франко
• «Schon Schreіben» Іван Франко
• «Слимак» Іван Франко
• «Смерть Каїна» Іван Франко
• «Смерть Олега» Іван Франко
• «Сморгонська академія» Іван Франко
• «Сойчине крило» Іван Франко
• «Староруські оповідання» Іван Франко
• «Святий Валентин» Іван Франко
• «Свиня» Іван Франко
• «Свинська конституція» Іван Франко
• «Син Остапа» Іван Франко
• «Терен у нозі» Іван Франко
• «Тріумф» Іван Франко
• «Украдене щастя» Іван Франко
• «Україна» Іван Франко
• «У кузні» Іван Франко
• «У столярні» Іван Франко
• «Великі роковини» Іван Франко
• «Великий шум» Іван Франко
• «Вільгельм Телль» Іван Франко
• «Вівчар» Іван Франко
• «В тюремнім шпиталі» Іван Франко
• «Вугляр» Іван Франко
• «Задля празника» Іван Франко
• «Заснування Переяслава» Іван Франко
• «З бурливих літ» Іван Франко
• «Зів’яле листя» Іван Франко
• «Знайомим і незнайомим (цикл)» Іван Франко
• «Червона калино, чого в лузi гнешся. » Іван Франко
• «Хоч ти не будеш цвіткою цвісти. » Іван Франко
• «Хома з серцем» Іван Франко
• «Чума» Іван Франко
• «Чиста раса» Іван Франко
• «Чи вдуріла?» Іван Франко
• «Як Юра Шикманюк брів Черемош» Іван Франко
• «Як пан собі біди шукав» Іван Франко
• «Як Русин товкся по тім світі» Іван Франко
• «Як старого дуба не нагнеш, так старого чоловіка не навчиш» Іван Франко
• «Як то Згода дім будувала» Іван Франко
• «Ярмарок у Сморжу» Іван Франко
• «Яць Зелепуга» Іван Франко
• «Хмельницький і ворожбит» Іван Франко
• «Хома з серцем і Хома без серця» Іван Франко
• «Щука» Іван Франко
• «Цигани» Іван Франко
• «Цигани» Іван Франко
• Всі твори автора