За історичними свідченнями, млинці з'явилися у народів, які займалися землеробством і вирощуванням пшениці. Перші посилання про випічку млинців відносяться до IX століття – і це лише тільки ті свідоцтва, які збереглися до наших днів.
Млинці відомі в кухні слов'ян ще в дохристиянські часи. Їх асоціювали з сонцем і пов'язували з богом плодороддя — Ярилом. Взагалі, слово «млинець» означало коржик з меленого борошна. Для їх приготування використовували гречане, пшеничне, кукурудзяне борошно, пшоно або навіть манку.
Це традиційна страва української кухні.
Самі по собі налисники дуже тонкі й еластичні, начинку в них при подачі розташовують у середині млинця. Потім начинку закривають вільними краями тіста і згортають щільним ролом. У млинцях начинку можуть подати окремо, або ж розподілити по всій поверхні тіста, а потім скласти трикутничком або згорнути трубочкою.
Нали́сники — це тонкі млинці з начинкою, найчастіше з кисломолочним сиром. Схоже джерелом слова «налисник» є словосполучення — «на листі», тобто це був корж, спечений на великому капустяному листі або на деку.
Де вперше з'явилися налисники точно невідомо, але є відомості, що їх готували ще 7000 р. до нашої ери. На той час це був досить грубий млинець, який робили на воді додаючи різні крупи і пекли на плоскому розігрітому камені. Знайдено перепис грецьких налисників з IV ст н.
У Єгипті млинці мають назву катаєф: їх роблять на кислому молоці, а коли печуть, начинку викладають на сире тісто. Жителі Нідерландів, Канади, Америки випікають млинці, які більш схожі на …