Біографія П.І.Чайковського

Відомий російський композитор українського походження Петро Ілліч Чайковський народився в далекі часи розквіту романтизму – 25 квітня 1840-го року, в Воткінську, що в Вятській губернії Російської Імперії. Зараз він найбільше відомий як композитор, але серед його амплуа слід також виділити диригента, музичного журналіста і педагога.

Написав він не так вже й багато, всього вісімдесят творів, серед яких три опери та сім симфоній, знамениті балети «Лебедине озеро», «Лускунчик», «Спляча красуня», більше ста романсів.

Ілля Чайковський, батько Петра Ілліча, відомий інженер, а ось Петро Федорович, дід майбутнього композитора, у нього було прізвище Чайка (давній козацький рід),
і народився він в селі Миколаївка, що в Полтавській області. Здобув медичну освіту і потім служив в якості медичного офіцера.

Батьки Петра дуже любили музику. Його мама грала на фортепіано і домашньому механічному органі – оркестріоні. Вони часто чули мелодійні пісні робітників із заводу і селян.

Петро ріс розумним, тямущим хлопчиком. У шість років він вільно висловлювався і писав не тільки російською, а й німецькою та французькою мовами. Однак обдарований хлопчик мав слабке здоров’я, він часто хворів.

Батьки Петра відправили свого сина в Імператорське училище правознавства. Воно знаходилося поблизу від вулиці, яка зараз носить ім’я Чайковського.

Петро провів два роки дуже далеко від рідного дому і від близьких йому людей. Найбільше юнак переживав через розлуки зі своєю матір’ю, до якої був сильно прив’язаний.

1852-й рік. Сім’я переїздить до Петербургу, а Петро поступає в училище. Незабаром він здобуває репутацію гарного піаніста, схильного до імпровізації. В шістнадцять років він став займатися у Луїджі Піччолі і більшу частину свого часу приділяти музиці. Потім наставником юнака стає Рудольф Кюндінгер.

Закінчивши своє навчання в училищі в 1859-му році, Чайковський отримав чин титулярного радника, після чого став працювати в Міністерстві юстиції.

У 1862-му році він став одним з перших студентів Петербурзької консерваторії по класу композиції. Теорії його навчав Микола Іванович Заремба, а оркестровку молодому Чайковському викладав Антон Григорович Рубіншейн – відомий педагог та піаніст.

Ця ідилія тривала до 1865-го року, поки Петро не закінчив Петербурзьку консерваторію з великою срібною медаллю. У той час він написав кантату на оду Шиллера «До радості». Серед інших робіт Чайковського, написаних у студентські роки, можна виділити увертюру до «Грози» Островського і танці дівчат, які він потім включив в оперу «Воєвода».

У січні 1866 року Микола Григорович Рубінштейн, директор щойно заснованої Московської консерваторії і брат викладача Чайковського, запросив його до Москви, де Петро отримав місце професора класів композиції, гармонії, теорії, оркестровки.

У 1868 році Петро Ілліч вперше виступає в якості музичного критика. Тоді ж він знайомиться з членами «Могутньої купки». Вони хоч і відрізнялися у своїх поглядах на музику, але зберігали дружні стосунки.

У цей час у Чайковського прокидається інтерес до програмної музики. Програмна музика – це жанр, в якому задум музичного твору переданий в супутньому трактаті. Балакірєв пропонує Петру написати увертюру-фантазію, і він починає працювати над «Ромео і Джульєттою», яка згодом принесла йому світову славу, і з якої популярність композитора почала швидко зростати.

Приблизно в цей же час він познайомився з оперною співачкою Дезіре Арто. Вони були закохані, і навіть планували одружитися.

Сімдесяті роки дев’ятнадцятого століття у творчості Петра Чайковського стали часом пошуків. Він захопився минулим Росії, її історією, культурою і побутом, українським походженням свого роду. Тоді він пише опери “Мазепа”, «Опричник», «Черевички», «Снігуронька», балет «Лебедине озеро»…

До 1877 стали ходити різні непристойні чутки про його особисте життя, і, щоб покінчити з плітками, він вирішує одружитися на Антоніні Мілюковій, колишній студентці консерваторії. Та всього через декілька тижнів їх шлюб розпався, хоча розлучитися їм не вдалося, і вони так і жили в роздільному шлюбі.

Отримавши певну свободу, він наступного року залишив Московську консерваторію і виїхав за кордон. Цю поїздку проспонсорувала Надія фон Мекк (його таємна прихильниця), вдова залізничного магната, з якою Петро особисто ніколи
не зустрічався, але вів активне листування. Їх дивні стосунки завершилися в 1891 році, коли фон Мекк раптово припинила посилати і листи, і гроші. Їй він присвятив свою Четверту симфонію.

У 1881-му році він зрозумів, що з боргами пора щось робити. І написав імператору листа, в якому просив позичити йому три тисячі рублів з ​​тим, щоб борг вираховувався з наступних постановок Чайковського.

Можливо, це стало однією з причин того, що в середині вісімдесятих років Чайковський знову починає активно працювати, його вибирають директором Московського відділення РМО, а його роботи стають широко відомі за кордоном. У 1885 році він припиняє активні подорожі по Європі та Росії і поселяється в поміщицькому будинку під Клином.

Наприкінці свого життя він працював все більше не як композитор, а як диригент. У 1889 році він здійснює тур по Німеччині і Швейцарії, в якому знайомиться з Йоганнесом Брамсом і Едвардом Грігом.

А навесні 1891-го року Чайковський відправляється в США. Там він успішно виступає в якості диригента.

1893-й рік. Петро Чайковський випив некип’яченої води, заразився холерою і через кілька днів, 6 листопада, помер. Всього лише за 10 днів до цього відбулася прем’єра його Шостої симфонії. Олександр Третій, який був у той час імператором, особисто покрив всі витрати на похорон композитора.

Категорії

• Композитори
• Композитори 2
• Музичні інструменти
• Фонотека
• Цікаво знати
• Загадки
• Цитати про музику
• Анекдоти
• Музичні анекдоти
• Музичні ігри онлайн

Петро Чайковський — композитор з козацьким корінням

Петро Ілліч Чайковський народився 7 травня (25 квітня за старим стилем) 1840р. у В’ятській губернії.

Дід, Петро Федорович, уродженець села Миколаївки Полтавського полку, під час навчання у Києво-Могилянській академії взяв собі прізвище Чайковський. Звитяжив на російсько-турецькій війні, служив полковим лікарем, затим був приписаний до дворянства Казанської губернії та призначений городничим (начальником поліції) у В’ятську губернію.

Геолог Ілля Чайковський, батько майбутнього композитора, працював у департаменті гірничих та соляних справ, викладав у Гірничому корпусі, у вільний час вельми вправно грав на флейті. Пішов у відставку з посади гірничого начальника Камсько-Воткінського заводу в чині генерал-майора. Мати Олександра Андріївна (з дому Ассієр, онука французького скульптора М.- В.Ассьє) чудово виконувала романси, грала на фортеп’яно та арфі.

Петро Чайковський народився в селищі при Камсько-Воткінському заводі (нині місто Воткінськ) В’ятської губернії, був другим із шести дітей.

Хлопчик навчався грі на фортеп’яно мало не з часу, відколи почав ходити. Для виховання дітей була запрошена з Петербурга француженка Фанні Дюрбах, яка стала практично членом родини. Завдяки мамі та мадемуазель Дюрбах діти вільно володіли французькою, а Петро в юності ще й писав вірші.

Коли юнакові виповнилося 14 років, мама померла від холери. Хлопець узяв на себе опікування молодшими.

1859р. Чайковський закінчив у Санкт-Петербургу училище правознавства, чотири роки прослужив у міністерстві юстиції. Водночас вдосконалював музичну освіту в класах Російського музичного товариства, яке з 1862р. стало Петербурзькою консерваторією. Композицію вивчав у класі піаніста-віртуоза й композитора Антона Рубінштейна.

1865р. П.Чайковський закінчив консерваторію. Твором для випускного іспиту була кантата «Ода радості» на слова Ф.Шіллера. (Варто згадати, що Чайковський був першим, хто поклав відомий текст Шіллера на музику. 1824р. це також зробив Людвіг ван Бетховен, включивши «Оду радості» до завершальної частини Дев’ятої симфонії. Від 1993р. «Ода…» на музику Бетховена — гімн Євросоюзу).

1866р. Чайковського запросили до Москви, викладати в консерваторії композицію, теорію музики та гармонію. Петро Ілліч опинився у вирі культурного життя «другої столиці» імперії. Знайомиться із Л.Толстим, О.Островським, композиторами «Могутньої купки» (О.Бородін, М.Римський-Корсаков, М.Мусоргський, Ц.Кюї, М.Балакірєв). Пише увертюру-фантазію «Ромео і Джульєтта», Першу симфонію.

Надзвичайно плідними для композитора були 1870-і роки. Опери «Опричник» та «Коваль Вакула»(згодом – «Черевички», лібретто – за повістю М.Гоголя «Ніч перед Різдвом»); музика до п’єси О.Островського «Снігуронька»; балет «Лебедине озеро»; Концерт для фортеп’яно з оркестром №1; Друга і Третя симфонії; фантазія «Франческа да Ріміні»; три струнні квартети –лише частина творів, написаних Чайковським у цей натхненний творчий період.

1876р. Петро та його брат Модест відвідують Париж. Надзвичайне враження на композитора справила опера «Кармен» Ж.Бізе, що близько року тріумфально ішла на сцені Гранд Опера. Дорогою додому завітали до Байройта, на Вагнерівський фестиваль, де познайомилися із самим Ріхардом Вагнером та Ференцем Лістом.

У липні 1877р. Чайковський одружився зі студенткою консерваторії Антоніною Мілюковою. Власне, був скоріш «узятий штурмом»: молодша на 8 років закохана засипала композитора листами; погрожуючи накласти на себе руки, затято домагалася зустрічей. Петро Ілліч здався, та вже через два тижні по шлюбі й сам був готовий укоротити собі віку – таким нестерпним виявилося спільне життя.

У жовтні Чайковський вирішує розлучитися. Також припиняє роботу в Московській консерваторії та разом з братом Анатолієм вирушає до Швейцарії. Поїздка стала можливою завдяки меценатству Надії фон Мекк.,

Про цю жінку та її роль у житті великого композитора варто сказати окремо. В 16 років донька поміщика Надія Фроловська вийшла заміж за талановитого інженера, нащадка старовинного німецького дворянського роду Карла фон Мекка, який одним із перших у Російській імперії проектував та будував залізниці.

1868р. родина фон Мекк придбала маєток магната Потоцького в містечку Браїлові (нині Вінницької області).

1876р. Карл фон Мекк помер. Надія Філаретівна та її діти (усього у фон Мекків народилося їх 18, дожили до повноліття 11) дістали великий спадок. А 1877р. професор Московської консерваторії П.І.Чайковський отримав листа від незнайомої жінки. Вона повідомляла, що має намір щороку надсилати йому 6 тисяч рублів( на ті часи кошти вельми значні!), аби творив, не відволікаючись на матеріальні проблеми.

Між композитором і пані фон Мекк почалося листування. Чайковський розповідав про свої плани, про роботу над оперою «Євгеній Онегін» і страждання через невдале одруження. Надія Філаретівна всіляко підтримувала його, вочевидь, завдяки цій підтримці до композитора повернулися натхнення і душевний спокій. Надія ж у листах неодмінно наголошувала, що для її духовного життя його музика має величезне значення. Чайковський присвятив Надії фон Мекк Четверту симфонію, однак на її прохання прізвища не згадав. «Присвячується другу», — обоє знали, про кого йдеться.

Вони не бачилися жодного разу. Такою була воля Надії. Коли Чайковський гостював у маєтку фон Мекк, її ніколи там не було. За 13 років дружби вони написали одне одному понад 1100 листів.

1878р., композитор завершив роботу над «Євгенієм Онегіним» та Четвертою симфонією. Потому — впродовж кількох років — Чайковський багато подорожує. Його музику люблять і виконують не лише в Росії, а й за кордоном. Сам же композитор відкриває прихильникам іще одне своє покликання – диригування. У 1887-88р.р. відбувається перше його турне Європою в якості диригента. З’являються нові друзі: Е.Гріг, К.Сен-Санс, Г.Малер, А.Дворжак, Г.фон Бюлов…

1891р. Петро Чайковський диригує своїми творами у США: Балтимор, Філадельфія, Нью-Йорк. Це був фантастичний успіх, справжній тріумф його великого таланту.

В останні роки життя П.І.Чайковський мешкав у у околицях підмосковного міста Клин. Тут він створив балет «Лускунчик», опери «Пікова дама» та «Іоланта», П’яту симфонію, увертюру «Гамлет». Тоді ж композитор зажив правдивого світового визнання: 1892р. став академіком Паризької Академії витончених мистецтв, 1893р. – почесним доктором університету в Кембриджі.

В останній рік життя Чайковський диригував своїми симфоніями у Києві, Одесі, Харкові. Кошти за один із концертів передав на підтримку Одеського симфонічного оркестру. Відомо, що Петро Ілліч – у часи тотальної заборони на все українське — домагався постановки «Тараса Бульби» М.Лисенка українською мовою. Сам, окрім уже згадуваної опери «Черевички», щедро насиченої колядками, веснянками, історичними, весільними та жартівливими піснями, писав романси на вірші Тараса Шевченка ( у перекладах Л.Мея та І.Сурикова), в тому числі – «Вечір» («Садок вишневий коло хати».) Головною темою Першого концерту для фортеп’яно з оркестром є пісня легендарної Марусі Чурай «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», а у фіналі концерту лунає веснянка «Вийди, вийди, Іванку». Майже 28 років життя композитора пов’язані з Кам’янцем, що на Черкащині: тут, у маєтку, де управителем був чоловік його сестри, маестро мешкав і творив, милувався чарівною природою і з насолодою вслухався у мелодійні українські пісні. В Україні Чайковського шанували, його музику любили. Брат композитора Модест якось згадував: «…навіть у Парижі гучні святкування на честь Чайковського блідли перед виявом народної любові до нього в Україні…»

6 листопада 1893р. Петро Ілліч Чайковський – за офіційною версією — помер від холери. Однак існують свідчення про те, що композитор вкоротив собі віку, вживши отруту.

Похований у Петербурзі, в меморіальному парку «Некрополь майстрів мистецтв».

Яку симфонію Чайковський присвятив Мекк

Всі радянські, а за ними і російські джерела одностайно стверджують: «П.І.Чайковський – великий російський композитор».

Насправді ж Чайковський був не лише українцем, а ще й походив зі старовинного козацького роду.

Дід майбуткього композитора, Петро Федорович Чайка, уродженець села Миколаївки Полтавського полку, навчався у Києво-Могилянській академії. Тоді його козацьке прізвище і переінакшили на «Чайковського».

Брав участь Петро Федорович у російсько-турецькій війні, служив полковим лікарем, отримав дворянське звання, був приписаний до дворянства Казанської губернії та призначений городничим (начальником поліції) у В’ятську губернію.

Батько, Ілля Чайковський, талановитий геолог, працював у департаменті гірничих та соляних справ, викладав у Гірничому корпусі, а коли тоаплявся вільний час — вельми вправно грав на флейті. Пішов у відставку з посади гірничого начальника Камсько-Воткінського заводу в чині генерал-майора.

Мати, Олександра Андріївна (в дівоцтві Ассієр, онука французького скульптора М.- В.Ассьє) мала тонкий музичний слух і пречудовий голос, виконувала романси, грала на фортеп’яно та арфі.

Петро Чайковський народився в селищі при Камсько-Воткінському заводі (нині місто Воткінськ) В’ятської губернії, був другим із шести дітей.

Хлопчик навчався грі на фортеп’яно мало не з часу, відколи почав ходити. Для виховання дітей була запрошена з Петербурга француженка Фанні Дюрбах, яка стала практично членом родини. Завдяки мамі та мадемуазель Дюрбах діти вільно володіли французькою, а Петро в юності ще й писав вірші.

Коли юнакові виповнилося 14 років, мама померла від холери. Хлопець узяв на себе опікування молодшими дітьми.

1859р. Петро Чайковський закінчив у Санкт-Петербурзі училище правознавства, чотири роки прослужив у міністерстві юстиції. Водночас вдосконалював музичну освіту в класах Російського музичного товариства, яке з 1862р. стало Петербурзькою консерваторією. Композицію вивчав у класі піаніста-віртуоза й знаного композитора Антона Рубінштейна.

1865р. Петро Чайковський закінчив консерваторію. Твором для випускного іспиту була кантата «Ода радості» на слова Ф.Шіллера. (Варто згадати, що Чайковський був другим, хто поклав відомий текст Шіллера на музику. 1824р. це зробив Людвіг ван Бетховен, включивши «Оду радості» до завершальної частини Дев’ятої симфонії. Від 1993р. «Ода…» на музику Бетховена — гімн Євросоюзу).

1866р. П.Чайковського запросили до Москви, викладати в консерваторії композицію, теорію музики та гармонію. Петро Ілліч опинився у вирі культурного життя «другої столиці» імперії. Познайомився з Л.Толстим, О.Островським, композиторами «Могутньої купки» (О.Бородін, М.Римський-Корсаков, М.Мусоргський, Ц.Кюї, М.Балакірєв). Тоді ж написав увертюру-фантазію «Ромео і Джульєтта», Першу симфонію.

Надзвичайно плідними для композитора були 1870-і роки. Опери «Опричник» та «Коваль Вакула» (згодом – «Черевички», лібретто – за повістю М.Гоголя «Ніч перед Різдвом»); музика до п’єси О.Островського «Снігуронька»; балет «Лебедине озеро»; Концерт для фортеп’яно з оркестром №1; Друга і Третя симфонії; фантазія «Франческа да Ріміні»; три струнні квартети –лише частина творів, написаних Чайковським у цей натхненний творчий період.

1876р. Петро та його брат Модест відвідали Париж. Надзвичайне враження на композитора справила опера «Кармен» Ж.Бізе, що близько року тріумфально ішла на сцені Гранд Опера.

Дорогою додому завітали до Байройта, на Вагнерівський фестиваль, де познайомилися із самим Ріхардом Вагнером та Ференцем Лістом.

У липні 1877р. Чайковський одружився зі студенткою консерваторії Антоніною Мілюковою. Власне, був скоріш «узятий штурмом»: молодша на 8 років закохана засипала композитора листами; погрожуючи накласти на себе руки, затято домагалася зустрічей. Петро Ілліч здався, та вже через два тижні по шлюбі й сам був готовий укоротити собі віку – таким нестерпним виявилося це подружнє життя.

У жовтні Чайковський вирішує розлучитися. Також припиняє роботу в Московській консерваторії та разом з братом Анатолієм вирушає до Швейцарії. Поїздка стала можливою завдяки меценатству Надії фон Мекк.

Про цю жінку та її роль у житті великого композитора варто сказати окремо. В 16 років донька поміщика Надія Фроловська вийшла заміж за талановитого інженера, нащадка старовинного німецького дворянського роду Карла фон Мекка, який одним із перших у Російській імперії проектував та будував залізниці.

1868р. родина фон Мекк придбала маєток магната Потоцького в містечку Браїлові (нині Вінницької області). А 1876р. Карл фон Мекк помер. Надія Філаретівна та її діти (усього у фон Мекків народилося їх 18, дожили до повноліття 11) дістали великий спадок.

І от 1877р. професор Московської консерваторії П.І.Чайковський отримав листа від незнайомої жінки. Вона повідомляла про свій намір щороку надсилати йому 6 тисяч рублів ( на ті часи кошти вельми значні!), аби творив, не відволікаючись на матеріальні проблеми.

Між композитором і пані фон Мекк почалося листування. Чайковський розповідав про свої плани, про роботу над оперою «Євгеній Онегін» і страждання через невдалий шлюб. Надія Філаретівна всіляко підтримувала композитора, і завдяки цій підтримці до нього повернулися натхнення і душевний спокій. Надія у листах не раз наголошувала, що для її духовного життя музика Чайковського має величезне значення. А він присвятив Надії фон Мекк Четверту симфонію, однак на її прохання прізвища не згадав. «Присвячується другу», — обоє знали, про кого йдеться.

За 13 років дружби вони написали одне одному понад 1100 листів. І… не бачилися жодного разу — такою була воля Надії Філаретівни. Коли Чайковський гостював у маєтку фон Мекк, її ніколи там не було.

1878р., композитор завершив роботу над «Євгенієм Онегіним» та Четвертою симфонією. Потому — впродовж кількох років — багато подорожував. Переконався, що його музику люблять і виконують не лише в Росії, а й за кордоном.

Сам же композитор відкрив прихильникам іще одне своє покликання – диригування. У 1887-88р.р. відбувається перше його турне Європою в якості диригента. З’являються нові друзі: Е.Гріг, К.Сен-Санс, Г.Малер, А.Дворжак, Г.фон Бюлов…

1891р. Петро Чайковський диригує своїми творами у США: Балтимор, Філадельфія, Нью-Йорк. Це був фантастичний успіх, справжній тріумф його таланту.

Повернувшись, П.І.Чайковський оселився в околицях підмосковного міста Клин. Тут він створив балет «Лускунчик», опери «Пікова дама» та «Іоланта», П’яту симфонію, увертюру «Гамлет».

Це був час, коли композитор зажив правдивого світового визнання: 1892р. став академіком Паризької Академії витончених мистецтв, 1893р. – почесним доктором університету в Кембриджі.

В останній рік життя П.Чайковський диригував своїми симфоніями у Києві, Одесі, Харкові. Кошти за один із концертів передав на підтримку Одеського симфонічного оркестру. Відомо, що Петро Ілліч – у часи тотальної заборони на все українське — домагався постановки «Тараса Бульби» М.Лисенка українською мовою. Сам, окрім уже згадуваної опери «Черевички», щедро насиченої колядками, веснянками, історичними, весільними та жартівливими піснями, — писав романси на вірші Тараса Шевченка ( у перекладах Л.Мея та І.Сурикова), в тому числі – «Вечір» («Садок вишневий коло хати».) Головною темою Першого концерту для фортеп’яно з оркестром є пісня легендарної Марусі Чурай «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», а у фіналі концерту лунає веснянка «Вийди, вийди, Іванку».

Майже 28 років життя композитора пов’язані з Кам’янцем, що на Черкащині: тут, у маєтку, де управителем був чоловік його сестри, маестро мешкав і творив, милувався чарівною природою і з насолодою вслухався у мелодійні українські пісні. В Україні Чайковського шанували, його музику любили. Брат композитора Модест якось згадував: «…навіть у Парижі гучні святкування на честь Чайковського блідли перед виявом народної любові до нього в Україні…»

6 листопада 1893р. Петро Ілліч Чайковський – за офіційною версією — помер від холери. Однак існують свідчення про те, що композитор вкоротив собі віку, вживши отруту.

Похований у Петербурзі, в меморіальному парку «Некрополь майстрів мистецтв».