Князь Святослав

Святослав Ігорович (935 – березень 972) – великий князь Київської Русі, який став її правителем будучи маленьким, але дуже відважним хлопчиком. Після смерті батька, Ігоря Рюриковича, вся влада перейшла до малолітнього сина, тому княгиня Ольга була змушена до повноліття Святослава керувати країною.

Ще з дитинства його привчали до бойової справи. Будучи одержимою помстою древлянам за смерть чоловіка, Ольга вирушила в похід, щоб знищити їх столицю. За традицією очолити його міг лише князь, тому саме чотирирічний Святослав дав сигнал до бою дружині – жбурнув палаючий спис в Іскоростень.

Князь Святослав Ігорович – сучасний арт

Княгиня була мудрою, відважною та справедливою правителькою, яка провела безліч державних реформ та стала першою християнкою на Русі. Тому коли у 964 році Святослав став повноправним правителем, він отримав розвинену, могутню та непохитну державу.

Згідно з літописами, Великий Князь Святослав мав могутню поставу, широкі плечі та голив голову, залишаючи на лобі невелике пасмо. На відміну від інших князів, Святослав Ігорович не був примхливим до умов проживання, тому в походах спав на голій землі із сідлом під головою, а в бою гарчав, наче звір, чим дуже ляках своїх супротивників. Проте князь не був підступним і перед боєм посилав гінців до ворога, щоб вони підготувалися. Гінці передавали славнозвісне послання: «Іду на Ви».

Походи князя Святослава

Відмінною рисою характеру Святослава була його сутність воїна, тому внутрішня політика так і лишилася на плечах його матері княгині Ольги. Іншою справою були походи, завоювання земель та війна в цілому. Його мало цікавили державні справи, його вела по життю війна, яка приносила славу та вигоду. Саме в цьому Святослав Хоробрий бачив сенс свого життя.

Стратегічно важливими для завоювання були землі на Схід від України. Ще за часів Олега й Ігоря українські племена позбулися хозарського впливу, але далі на схід землі були закриті для українських купців і торговців. Тому Святослав вирішив завершити справу, розпочату його предками, та відкрити східні торгівельні шляхи, зруйнувавши Хозарію.

Перш за все, у 964 році, київський князь Святослав звільнив в’ятичів від хозарської влади та сплати данини. Далі його шлях пролягав річкою Волга, де проживали так звані срібні болгари, які славилися своїми ринками. Їх столиця, місто Болгар, була найбільшою північною скарбницею. Хозари мали величезний вплив у цих землях і скуповували тут хутро північних звірів, срібло, яке потрапляло сюди з Уралу, а також невільників. Святослав разом зі своєю дружиною захопив Болгар та контроль над волзькою торгівлею.

Перша зустріч Святослава Хороброго із хозарами відбулася недалеко від міста Саркел (Біла Вежа), яке було побудоване греками для захисту хозарських земель від нападів з України. За іронією долі, українці все ж таки його завоювали та рушили далі на столицю. Місто Ітиль знаходилось в гирлі Волги, що було перехрестям торгівельних шляхів. Саме тут арабські та перські коштовні прикраси, шовки, металеві знаряддя та зброя вирушали далі на захід, а з півночі прибували хутра та шкіра. Святослав Ігорович в запеклому бою знищив хозарську столицю, не лишивши в місті каменя на камені, та став володарем цих земель.

Дорогою до Києва дружинники Святослава здобули перемогу над кавказькими гірськими племенами ясів і косогів, а також завоювали Семендер на березі Каспійського моря, що славився своїми виноградниками.

Святослав Хоробрий приймає дари від послів

Повернувшись у столицю, довго відпочивати війську не довелося. До Великого князя київського прибув із щедрими дарунками візантійський посланець. Як довірена особа візантійського царя Никифора Фоки, він запропонував Святославу піти в похід на Болгарію, а своє прохання підкріпив пригорщею золотих фунтів. За візантійським планом, два війська мали одночасно напасти на Болгарію, знищити її та поділити землі навпіл. А землі ці були ласим шматочком, адже греки привозили сюди вино, овочі, дорогоцінні метали та тканини, угорці та чехи постачали срібло та коней, а українці везли невільників, мед, віск та шкіри. Тому князь погодився не вагаючись.

У 967 році, зібравши військо, наніс потужний удар на Болгарію. Він завойовував одне місто за іншим і за короткий строк підкорив вісімдесят міст та влаштував собі столицю в місті Переяславець, що знаходилось на південь від Дунаю. Але раптово прийшла тривожна звістка з Києва – на столицю напали печеніги. Святослав наказав зібрати всі війська та вирушати на захист рідної країни.

За однією з версій, раптовий напад печенігів стався за проханням Візантії. Греки були дуже занепокоєні гучними перемогами київського князя на болгарських землях, боялися, що войовничий князь не зупиниться і підпорядкує собі Візантію, яка на той момент вже три роки поспіль воювала з арабами.

Кияни хитрістю відбили ворожий наступ, але були невдоволені, що їх князь не боронить власні землі, а зайнятий постійними походами та славетними завоюваннями. Святослав Ігорович повернувся до столиці на прохання свого народу та налагодив державні справи. Але Київ йому був не любий і мріяв він жити в Переяславці над Дунаєм. Тому, щоб уникнути державних негараздів в часи своєї відсутності, князь поділив землі між синами, дав їм у поміч бояр-намісників і почав збиратись у новий похід на Болгарію. Але довелось йому затриматись, бо захворіла княгиня Ольга і просила не лишати її із хворобою на самоті. Сильна і незламна княгиня померла у 969 році і Святослав, вшанувавши її пам’ять, вирушив у похід.

Військова нарада князя Святослава

Повернувшись у Болгарію, князю довелось вдруге завойовувати Переяслав. Болгари за відсутності Святослава повстали проти нього та зачинили місто. Це призвело до виснажливого бою під його стінами, але перемога була за українською дружиною.

Воїн дружини Святослава Хороброго

Про князя Святослава та його бойові походи грецькі письменники складали страхітливі оповіді. Князь завойовував одне місто за іншим, залишаючи після себе лише руїни і смерть. Він жорстоко карав полонених, насаджаючи їх на палі, не залишаючи нікого живим, тримав болгар в постійному страху, змушуючи до покірності.

І ось настав момент, коли князь київський вирушив на Візантію. За традицією, було відправлено гінця із посланням про майбутній напад. Але греки не були готові до війни. Країна перебувала у війні з арабами, панував голод, а на додачу щойно відбувся переворот. Новоспечений візантійський цар Іван Цимісхій вступає в довготривалі переговори із Святославом, проте князь був непохитний і вимагав щоб греки викупили свої міста та бранців, або залишали європейські землі. Ніяк не вдавалось досягти домовленості і Святослав Хоробрий рушив у наступ. Він завоював Траків і вже звідти вирушив на Царгород.

Кривавий бій розпочався весною 970 року на середині шляху під Аркадіополем. Сповнені великого завзяття, українці кинулися в бій, але греки виявилися хитрішими. Вони розділили своє невеличке військо на дві частини і одна з них прокралася в тил дружини. Напавши з обох боків, візантійці приголомшили українських вояків і у жорстокій битві перемогли.

Розчарований поразкою, Святослав Хоробрий був змушений відступити до Болгарії, але не полишав надії на завоювання грецьких земель. Князь постійно посилав у Візантію війська, які грабували та руйнували міста. В свою чергу, цар Цимісхій напав на Переяслав та спалив його до тла.

В той момент Святослав із дружиною чекав на ворога під Доростолом, де і відбувся вирішальній бій у візантійській війні. Українські війська хитрістю заманили греків у свою пастку, але на тому їх вдача скінчилась. Запеклі бої тривали не один день, вдача переходила із однієї сторони на іншу, а земля вкривалася все більшим числом загиблих. Обидва війська були змучені боями, тому Київський князь відправив до Цимісхія послів для переговорів.

Дружина Святослава після битви під Доростолом

24 липня 971 року був складений і підписаний договір примирення, згідно з яким українські війська залишали Болгарію і зобов’язувались не нападати на Візантію, а греки відпускали дружину, забезпечивши їх запасами, та не розривали торгових зв’язків з українцями.

Смерть князя Святослава

Досягнувши миру з Візантією, Святослав із військом навесні 972 року вирушив на Батьківщину. Чорним морем, а звідти і Дніпром планував він дістатися Києва. Але на цьому шляху його чекала перешкода – побережжя Дніпра заполонили печеніги. Незважаючи на прохання візантійців не зачіпати княжого війська, печеніги чекали вояків у засідці в очікуванні поживи.

Печеніги терпляче чекали появи Святослава та його дружини, не злякала їх навіть зима, яку князь вирішив перечекати в низині Дніпра на острові Хортиця. Із боєм довелось прориватись українським воякам. Вони переважали супротивника озброєнням, але печенігів була сила силенна. Противники оточили військо і в запеклому бою Великий князь Святослав Ігорович загинув. Лише невелика частина дружини повернулась до Києва, принісши із собою страшну звістку.

Остання битва Святослава Хороброго

Смерть князя Святослава стала раптовим і болючим ударом. Його тіло так і не знайшло спокою в рідній землі. Печенізький ватажок зніс голову з плечей Святослава та зробив із черепа чашу.

Історія розкриває перед нами могутнього князя,чия зовнішня політика була войовничою та непримиренною. Він намагався розширити торгові межі для своєї держави, приносячи в жертву внутрішню політику батьківщини та мир і спокій у світі. За оцінками сучасників, портрет войовничого та незламного бійця залишається яскравою сторінкою української історії, її волі і непохитності, її мужності та хоробрості.

§ 4. Практична робота № 1. Князь Святослав Ігоревич (Хоробрий)

Мета. На підставі доступних джерел скласти історичний портрет Святослава. Висловити власне судження щодо діяльності князя.

Завдання 1. Опрацюйте історичні джерела, ознайомтеся з історичною картою та ілюстраціями.

Завдання 2. Об’єднайтеся в три групи: перша — відшукає документи, які стосуються становлення особистості князя, друга — рис характеру князя, третя — основних справ його життя. Дайте відповіді на питання після документів й озвучте їх.

Завдання 3. Складіть розповідь про князя Святослава, відповідно до заданого алгоритму історичного портрета, й запишіть його в зошит.

Історичний портрет

1. Як відбулося становлення особистості історичного діяча?

2. Особисті якості й риси характеру.

• Які риси характеру й особисті якості були притаманні історичному діячу?
• Як особисті якості впливали на його діяльність?

3. Діяльність історичної постаті.

• Охарактеризуйте основні справи його життя.
• Які успіхи й невдачі були в його справах?
• Хто був його друзями, а хто — ворогами, чому?
• Якими були наслідки його діяльності: для сучасників, для нащадків?

4. Яке ваше особисте ставлення до історичного діяча? Свою позицію обґрунтуйте й підтвердьте цитатами з документів.

Відлуння минулого.

Із «Повісті минулих літ» про дитинство Святослава

«У рік 6454 (946) Ольга з сином Святославом зібрала воїв, багатьох і хоробрих, і пішла на Деревлянську землю. І вийшли деревляни насупротив. І коли зійшлися обидва війська докупи, кинув списом Святослав на деревлян, а спис пролетів між ушима коня і вдарив під ноги коневі, бо був [Святослав] зовсім малим. І сказав [воєвода] Свенельд і [кормилець] Асмуд: «Князь уже почав. Ударимо, дружино, вслід за князем».

• 1. Про яку подію йдеться в документі?
• 2. Як дана подія вплинула на формування характеру князя?

Відлуння минулого.

Із «Повісті минулих літ» про Святослава

«Коли князь Святослав виріс і змужнів, став він воїнів збирати, багатьох і хоробрих, бо й сам був хоробрий і легкий. Ходячи, як барс, багато воєн він чинив. Возів же за собою не возив, ні котла, ні [не брав], ні м’яса [не варив], але потонку нарізавши конину, або звірину, або воловину на вугляг спікши, він їв. Навіть шатра він [не мав], а пітник слав і сідло [клав] у головах. Такими ж і всі інші вої його були А як ішов на котрий край, сповіщав наперед: «Іду на ви!».

Відлуння минулого.

Зі спогадів візантійського мемуариста Лева Диякона про Святослава

«Портрет князя Святослава». Картина Федора Солнцева

«Ось якою була його зовнішність: середнього зросту, не надто високого і не дуже низького, із кошлатими бровами і ясно-синіми очима, кирпатий, безбородий, із густим, дуже довгим волоссям над верхньою губою. Голова в нього була зовсім гола; але з одного її боку звисало пасмо волосся — ознака знатності роду; міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла були цілком співмірні, однак виглядав він похмурим і диким. В одне вухо була втягнута золота сережка, прикрашена карбункулом в обрамленні двох перлин. Одяг був білий і відрізнявся від одягу його наближених тільки чистотою».

• 1. Проаналізуйте словесний портрет князя та розгляньте його портрет. Про які риси характеру та вдачу можна дізнатись із зовнішності Святослава?

Відлуння минулого.

• Із «Книги шляхів і держав» Ібн-Хаукаля про походи князя Святослава
• Із «Повісті минулих літ» про адміністративну реформу Святослава
• З «Повісті минулих літ» про наміри Святослава перенести столицю з Києва до Переяславця
• Візантійський хроніст Лев Диякон про перший Болгарський похід Святослава»
• Із «Повісті минулих літ». Промова Святослава перед битвою під Доростолом 971 року
• З книги візантійського мемуариста Лева Диякона про хід битви під Доростолом
• З «Повісті минулих літ» про смерть Святослава