Місто, що не по зубах окупантам: історія Сіверська

У липні 2022 року містечко Сіверськ стало одним з “найгарячіших” місць на Донбасі. росіяни кілька разів заявляли про захоплення міста, але лише обламали там зуби та зазнали великих втрат. Сайт 24 каналу розповідає історію славного українського міста-героя Сіверська.

Давні часи

Археологія фіксує на території сучасного міста та його околиць людські поселення ще з часів нового кам’яного віку. До війни тут велися активні розкопки, які відкрили чимало цікавого про минуле Сіверська. В різні часи тут мешкали сармати, готи, гуни, авари, авари, алани, булгари, слов’яни, хозари та половці.

Після монгольської навали ці землі стали частиною Улусу Джучі, а згодом отримали неформальну назву “Дике поле”. У 16 столітті тут зійшлися інтереси московських царів, кримських ханів, запорізьких козаків і дончаків.

Зимівники

Першість у колонізації належала запорожцям, які на берегах та долинах місцевих річок-приток Сіверського Дінця заснували свої зимівники.

Зимівник – невеличкий хутір на 2 – 3 родини, де запорожці вели власне господарство (спочатку – у вільний від військової служби час). Спершу це було тимчасові промисли – на зиму, коли не було походів і на Січі залишалася лише невеличка залога. Згодом зимівники росли й стали важливим економічним та логістичним фактором життя Запоріжжя. Фактично зимівники годували Січ та забезпечували її всім необхідним. Козаків, що оселилися в зимівниках, стали називати сиднями або гніздюками, вони проводили більшу частину часу на своїх обійстях й залучалися до походів лише у разі необхідності.

На момент ліквідації московськими царями Січі в другій половині 18 століття в українських землях було приблизно 4000 зимівників – вони були заселені українськими селянами або переселенцями з Московщини (чимало з них також були етнічними українцями – наприклад, з Курщини, Стародубщини чи Орла). Так старі козацькі зимівники перетворилися на села, з яких виросте більшість сучасних міст Донбасу.

Яма та інші

Майбутній Сіверськ починався з зимівників у Шовковому Ярі, який стане селом Чорногорівка, та Старому Млині на березі місцевої річки Яма.

Коли за наказом Катерини Другої на землях Донбасу масово переселяли православних мешканців Османської та Австрійської імперій та виникла так звана Слов’яносербія, Старий Млин став власністю сербського дворянина Райко Прерадовича, що змінив службу Габсбургам на службу іншій німецькій династії – Романовим, отримав від них генеральство, нове ім’я Радивон та нове прізвище Депрерадович, а ще купу земель в Слобідській Україні. Старий Млин на честь нового власника стали називати Радивонівка, а згодом ця назва трансформувалася у милозвучніше – Родіонівка.

З часом на березі річки Кам’янки виникає однойменне село. У 1881 році в ньому відкриють агрошколу, у ній навчався видатний український поет і письменник Володимир Сосюра (У Сіверську з 1971 року працює музей Сосюри, єдиний, що нині перебуває не на окупованій росіянами території).

Ось так згадує місця своєї юності сам Сосюра у простому за формою, проте, багатому за змістом вірші.

Хоч днів тих далеких

мені не вернуть.

і все, що у серці

наче зорі з висот.

На початку 20 століття на березі Ями виникає однойменне робітниче поселення, де жили працівники доломітового заводу та залізничники. Офіційна дата заснування містечка прив’язана саме до цієї події – 1913 року, коли почав працювати місцевий доломітовий завод, згаданий у вірші Сосюри.

Усі ці поселення згодом об’єдналися під однією назвою – Яма або Станція Яма, що вже за “совєтів” стало райцентром, а з 1961 року отримало офіційний статус міста. До речі, Сіверськ дійсно ніби лежить на дні великої ями – у низині річки, що немов оточена іншими поселеннями.

Доломіт майже 100 років (видобуток з перервами на війни тривав з 1913 по 2008 роки) годував містечко – видобуток мінералу, що активно використовується у металургії, будівництві, хімічній промисловості, був головною статтею прибутків міста.

Сучасність

Ямою Сіверськ був до 1974 року. 2 серпня 1973 було ухвалено рішення про перейменування на честь головної річки Донбасу – Сіверського Дінця. З наступного року місто отримало вже свою сучасну назву.

Тоді у місті мешкали 10 000 людей, на зламі тисячоліть населення Сіверська було майже 15 000 осіб. Перепис 2001 року вказав, що 76,7% містян вважають українську мову рідною.

У музеї Володимира Сосюри в Сіверську, 2021-й рік / Фото з фейсбуку Юлії Дейнеги

“Лихі 90-і” та не менш лихі 2000-і не оминули стороною Сіверськ. Після закриття доломітового заводу та банкрутства місцевої агрофірми (радгосп “Ямський”) місто отримало статус-вирок “депресивного”. Кількість населення почала падати, а Сіверськ став безнадійно дотаційним містом пенсіонерів.

З приходом на Донбас “русского міра” тенденція прискорилась. Але тепер люди тікали не від безробіття, а просто рятували власне життя.

У 2014 році в Сіверську мешкали 12 000 людей. З квітня по 10 липня 2014 року в Сіверську “господарювала” банда Олексій Мозгового “Привид”.

Боїв за звільнення місто від терористів у 2014 році як таких не було – ЗСУ та добробати облаштували на підступах до Сіверська свої опорні пункти та частково блокували росіян – ті, щоб уникнути оточення, змушені були тікати вночі, щоправда, прихопили з собою одну з двох пожежних машин, які були у Сіверську. Її потім з великими пригодами все ж повернули додому.

Російське вторгнення 2022 року фактично знищило Сіверськ – наразі 70% міста лежить в руїнах, а більшість містян залишили свою малу батьківщину. А ті, що досі перебувають у Сіверську, – живуть у підвалах, без води, світла та газу.

Це все брехня. Я тільки звідти — їздив розвозити хліб. Все під контролем Збройних сил України. Сіверськ — це Україна,
– начальник Сіверської міської військової адміністрації Олексій Воробйов спростував 18 липня брехливі повідомлення російських пропагандистів про загарбання Сіверська.

Ворог кілька разів рапортував про захоплення та окупації Сіверська, але він й нині залишається під контролем України.

§ 30. Українські землі у складі Угорщини, Молдавії, Московії, Османської імперії. Князівство Феодоро. Кримське ханство

На Закарпатті, що короткий час входило до складу Русі-України, здавна жили слов’янські племена білих хорватів. Вони ходили в походи з князем Олегом і були частиною держави Володимира Великого.

На цих теренах слов’яни зіткнулися з племенами угорців.

Як оповідає угорський хроніст початку XII ст., під містом Унгваром (Ужгород) угорські племена зустріли опір слов’янського князя Лаборця. Після чотириденної облоги міста князь був змушений відійти до фортеці Земплін. Після кривавої битви поранений князь потрапив у полон і був страчений на березі річки, що згодом стала називатися Лаборець. Образ князя міцно вкоренився в народній творчості жителів Закарпаття.

Перший король угорців Штефан І, скориставшись смутою на Русі після смерті Володимира, приєднав Закарпаття до Угорського королівства.

Лише кілька разів на нетривалий час Закарпаття поверталося до руських земель: за князя Лева Даниловича та в XIV ст. — представнику роду Гедиміна подільському князю Федору Коріатовичу Закарпаття дісталося у спадщину від угорського короля. Після смерті Федора у 1414 р. Закарпаття надовго перейшло під владу Угорщини.

Історичні подробиці

З ім’ям Федора Коріатовича пов’язаний бурхливий розвиток краю: значно зросли міста Мукачево та Берегове, виникло багато нових поселень. Був добудований Мукачівський замок, саме місто було обнесене захисним валом. Поряд, на Чернечій горі, був заснований православний монастир Святого Миколая, що діє й дотепер. Згодом у Мукачевому виникло православне єпископство. Саме завдяки православній вірі більшість закарпатських українців зберігали рідну мову, культуру, усвідомили свою національну ідентичність.

Замок Паланок, XIV—XVII ст., м. Мукачево на Закарпатті (сучасне фото)

3D-екскурсія Мукачівським замком

https://cutt.ly/AyC368g

• Озвучте 3D-екскурсію — складіть опис замку. Зверніть увагу на поєднання різних стилів у будові. Поясніть, що свідчить про оборонний характер пам’ятки.

2. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ МОЛДАВІЇ ТА ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

Буковина як історико-географічний регіон сформувалася в XIV ст. Назву краю дали букові ліси, що густо вкривали його в минулому. За часів Русі та Королівства Руського Буковина була невід’ємною їхньою частиною. Сьогодні північна частина Буковини входить до складу України (західна частина сучасної Чернівецької області), а південна — до складу Румунії.

Після монгольської навали край потрапив у залежність від Золотої Орди. Північна його частина почала називатися Шипинська земля, нею правили ординці. Від середини XIV ст. Буковина опинилася під владою Угорщини, а південну частину краю активно заселяли волохи (предки сучасних румунів). Протягом середини XIV — середини XV ст. Шипинська земля входила до складу Молдавського князівства на правах автономії.

Хотинська фортеця (сучасне фото). Фортеця веде свій початок від Хотинського граду, створеного в Х ст. князем Володимиром Святославичем, як одного із порубіжних укріплень південного заходу Русі.

• 1. Визначте, які відомі вам історичні діячі долучилися до будівництва Хотинської фортеці.
• 2. Складіть опис фортеці від імені захисника/нападника.

Відео «Хотинська фортеця» (тривалість 02 хв 02 с)

https://cutt.ly/UyC1Qhw

Після ліквідації автономії в XV ст. Шипинська земля була перейменована в Буковину. Уперше назва «Буковина» трапляється в грамоті молдавського господаря (князя) Романа І від 30 березня 1392 р.

Після тривалої боротьби Молдавія (а в її складі й Буковина) у 1514 р. увійшла до складу Османської імперії.

3. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ МОСКОВІЇ

Після підкорення Русі монголами руські князі продовжували розбрат між собою, прагнучи здобути прихильність завойовників. Згодом Золота Орда ослабла. У цей час на північно-східних землях Русі виросло і зміцніло Велике князівство Московське, що стало суперником Великого князівства Литовського у «збиранні руських земель».

Москва висловила претензії на київську спадщину, мотивуючи тим, що в Московському князівстві продовжувала панувати династія Рюриковичів.

Думки істориків

Український історик Ярослав Дашкевич про Московську державу

За часів існування держави Київської Русі [Русь-Україна] про Московську державу не було ні згадки. Відомо, що Московське князівство як улус Золотої Орди засноване ханом Менгу Тімуром тільки в 1277 році. До того часу Київська Русь уже існувала понад 300 років.

Історичні подробиці

На церемонії відкриття пам’ятника у 2016 р. президент Російської Федерації В. Путін, зокрема, назвав київського князя «нашим видатним предком» і «духовним засновником держави Російської». Дехто жартома зауважує, що Володимир на постаменті з подивом дивиться на Москву. Адже за часів князя Володимира на місці сучасної столиці Росії були густі ліси та непрохідні болота, а місто Москва виникло лише через кілька сотень років після правління київського князя.

Пам’ятник князю Київському Володимиру Великому в м. Москві (робота скульптора Салавата Щербакова, 2015 р.)

Від 1487 до 1503 р., з перервами, між Великим князівством Московським і Великим князівством Литовським тривали кровопролитні війни за українські землі. Вони завершились тим, що Чернігово-Сіверська земля в 1503 р. опинилася під владою Москви. До неї відійшло 319 міст і 70 волостей (колишніх удільних князівств). Надалі боротьба не припинялася. У складі литовських військ брали участь воїни з руських земель. Найбільше відзначився князь Костянтин Іванович Острозький, який у 1514 р. здобув гучну перемогу над московським військом у битві під Оршею.

Відео «Битва під Оршею» (тривалість 01 хв 23 с)

https://cutt.ly/CyC320Z

Діємо: практичні завдання

Князь Костянтин Іванович Острозький (сучасна поштова марка України)

• 1. Проаналізуйте, яку історичну інформацію «повідомляє» марка.
• 2. Перевірте достовірність цієї інформації.
• 3. Яке значення мала згадана подія в історії?

4. КНЯЗІВСТВО ФЕОДОРО В КРИМУ

У другій половині XIII ст. в Криму місцеві грецькі, готські й аланські мешканці заселили раніше спустілу візантійську фортецю Дорос (тюркська назва — Мангуп). Навколо неї виникло князівство Феодоро, залежне від ханів Золотої Орди. У наступному столітті князівство здобуло незалежність. Згодом володіння Феодоро поширилося по чорноморському побережжю від Балаклави до Алушти, а на півночі — до річки Кача.

Генуезька фортеця 1371-1460 рр., м. Судак у Криму (сучасне фото)

Історикам небагато відомо про народи, представники яких жили у Феодоро. Основна частина населення сповідувала православ’я, а саме м. Мангуп (Феодоро) було центром православної митрополії, яка підпорядковувалася Константинопольському патріарху.

Князівство Феодоро вистояло після спустошливого походу ординського полководця Ногая в 1299 р.

Князівство перебувало в дружніх відносинах із Кримським улусом, згодом Кримським ханством, і в тісному союзі з Візантією. Феодоро інколи називають «останнім уламком Візантійської імперії».

Натомість відносини з генуезькою колонією в Кафі були постійно ворожими, що вилилось у війни 1422-1423 та 1433-1441 рр. Феодорити намагалися відвоювати життєво необхідне для них південне узбережжя Криму і, зокрема, фортецю і порт Чембало (Балаклаву). Проте генуезці спромоглися захистити свої володіння і навіть намагалися відібрати у феодоритів їхню єдину гавань — Каламіту (Інкерман).

Після того як турки завоювали в 1453 р. Константинополь, а в 1461 р. — Трапезунд (нині місто Трабзон, Туреччина), Феодоро було змушене шукати нових союзників. Відтоді відомі його контакти з Молдавським князівством і Великим князівством Московським. Однак у 1475 р. після піврічної облоги Мангуп захопили турки, князь Феодоро Олександр загинув.

Територія князівства стала турецьким кадиликом (округом). Значну частину населення було знищено.

5. КРИМСЬКЕ ХАНСТВО

РОЗКОЛ ЗОЛОТОЇ ОРДИ Й УТВОРЕННЯ КРИМСЬКОГО ХАНСТВА

Географічне розташування Криму сприяло тому, що з давніх-давен його населяли представники різних народів. Відвідавши м. Солхат (нині Старий Крим) у 1263 р. арабський філософ зауважив, що «різноманітне населення великого міста надавало йому середземноморської жвавості і східної своєрідності. Тут жили греки, євреї, хазари і готи. Потім оселилися кипчаки, алани, вірмени, генуезці й венеціанці».

Західні кипчаки, яких на українських землях називали половцями, протягом століть зливалися з народами, які здавна жили на півострові. Так поступово став формуватися один народ, який дістав назву кримські татари. Чинниками, що сприяли об’єднанню таких різноманітних етносів в один народ, стали спільна територія проживання, тюркська мова та релігія іслам.

У 1239 р. Крим завоювали монголи, і відтоді півострів став частиною Золотої Орди. Проте вже середина XIV ст. стала початком розпаду Золотої Орди. Її сили підривали внутрішні чвари претендентів на ханський трон, а також боротьба із зовнішніми вторгненнями: з півночі — з боку Великого князівства Литовського, і зі сходу — з боку претендента на всю монгольську спадщину Тимура (Тамерлана). На її уламках виникли Астраханське ханство, Казанське ханство, Велике князівство Московське тощо.

У 1441 р. свою державу — Кримське ханство — утворили кримські татари. На чолі держави став нащадок Чингісхана — Хаджі Гірей. Заснована ним династія Гіреїв правила аж до XVIII ст.

Хаджі Гірей (портрет-реконструкція)

Першою резиденцією татарських владик було степове місто Солхат, або Ескі-Крим (нині Старий Крим), неподалік від Феодосії. З 1532 р. столицею держави став Бахчисарай.

Розкол Золотої Орди. Кримське ханство

• 1. Зіставте карту із сучасною картою України та визначте, у межах яких сучасних областей України розташовувалось Кримське ханство.
• 2. Яке місто було столицею Кримського ханства?

Діємо: практичні завдання

Ханський палац у м. Бахчисараї (Крим): зовнішній вигляд і внутрішнє оздоблення; будівництво розпочато в 1532 р. (сучасне фото)

• Чим відрізнялася архітектура Русі та Кримського ханства?

ГОСПОДАРСТВО КРИМСЬКОГО ХАНСТВА

Основою господарства Кримського ханства було кочове скотарство, сільське господарство, добування солі, торгівля. До сусідніх земель звідси вивозили шкіри, сіль; південні сусіди — османи — ще вподобали вершкове масло. Відомо також про вивезення з Криму зерна та льону. Славними були й рибні промисли.

Ще однією статтею кримського експорту були раби, захоплені під час нападів.

Думки істориків

Долі рабів різнилися. Більшість чоловіків опинялися на турецьких галерах або гарували на полях, у той час як багато жінок працювали прислугою. Декому щастило, якщо можна так сказати. Талановиті молоді люди робили кар’єру в османській адміністрації, але більшість із них була євнухами. Деякі жінки потрапляли до гаремів султанів або високопоставлених османських урядовців.

Українська дівчина, яка увійшла в історію під ім’ям Роксолана, стала дружиною одного з наймогутніших турецьких султанів, Сулеймана Пишного, який правив у 1520-1566 рр.

Її син став султаном Селімом II. Протягом останніх 200 років Роксолана була головною героїнею романів та низки телесеріалів в Україні й Туреччині. Звичайно, її життя та кар’єра були винятком, а не правилом.

Сергій Плохій «Брама Європи»

• 1. Визначте причини розвитку работоргівлі у Кримському ханстві.
• 2. Яким було становище татарських невільників?
• 3. Яким чином невільники могли поліпшити своє становище?

КРИМСЬКЕ ХАНСТВО — ВАСАЛ ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

У Кримському ханстві точилася постійна боротьба за ханський престол, водночас місцева знать протистояла верховній владі хана. Натомість із XIV ст. у східній частині Середземного моря і у Причорномор’ї зростала сила величезної мусульманської держави — Османської імперії.

Цей могутній сусід, де панівною релігією був іслам, як і в Криму, взяв під покровительство державу Хаджі Гірея. У 1478 р. Кримське ханство стало васалом Османської імперії і визнало османського султана як халіфа (верховного правителя) мусульман.

Варто запам’ятати!

Султан — титул мусульманського правителя, вживаний у багатьох мусульманських країнах, зокрема в Османській імперії.

Проте становище Кримського ханства як васала Османської імперії було особливим. Правлячу кримську династію Гіреїв вважали прямими нащадками Чингісхана, що було важливо для османів, які прагнули долучитися до історичної спадщини великої монгольської держави минулого. Тому Кримське ханство не платило данину, як інші васали. Навіть більше, кримські хани самі отримували від султана щорічну платню.

Гіреї також не постачали війська султану. Коли османам була потрібна військова допомога Криму, вони надсилали хану не наказ, а особливе «запрошення», і брали на себе пов’язані з воєнною кампанією витрати.

Однак османський вплив на Крим поступово зростав. Османи отримали прямий контроль над південним узбережжям Криму, заснувавши головний центр у портовому м. Кафі (сучасна Феодосія).

Діємо: практичні завдання

Про кримських татар побутує багато міфів. Один із них — міф про вороже ставлення до християн. Перегляньте відео та доберіть аргументи, за допомогою яких автори спростовують цей міф.

Відео «Кримські татари. Друзі чи вороги» (тривалість 02 хв 02 с)

https://cutt.ly/Zi4Ka9X

ЗНАЮ МИНУЛЕ • ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ • ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю нове

1. Утворіть логічні пари із назв українських земель та держав, до складу яких вони входили.

1 Закарпаття

2 Шипинська земля (Буковина)

3 Чернігово-Сіверщина

4 Крим

5 Київщина

А Велике князівство Московське

Б Князівство Феодоро; Кримське ханство

В Угорське королівство

Г Велике князівство Литовське

Д Молдавське князівство

2. Працюємо з історичною хронологією, закодованою у хмаринці:

• а) утворіть логічні пари з дат і назв;
• б) дізнайтеся, які історичні події відбувалися в середньовічному світі одночасно зі згаданими подіями.

Досліджую і аналізую

• 1. Дайте оцінку діяльності Федора Коріатовича.
• 2. У чому полягали особливості васальної залежності Кримського ханства від Османської імперії?

Мислю творчо

• 1. Для чого політики й історики Російської Федерації намагаються представити історію Русі-України як історію власне Росії? Яке це має значення для сучасності?
• 2. Виконайте творчий проект (історичний портрет, сторінка в соціальних мережах тощо) «Князь Костянтин Іванович Острозький».

Ці дати допоможуть вам зрозуміти історію. Запам’ятайте їх:

1441 р. заснування Кримського ханства

1478 р. визнання Кримським ханством васальної залежності від Османської імперії

1503 р. завоювання Великим князівством Московським Чернігово-Сіверської землі

1514 р. битва під Оршею — перемога литовського війська на чолі з Костянтином Острозьким над військом Московії