Адренергічні засоби (Адреноміметики)

Вихідними продуктами для синтезу адреналіну і норадреналіну є дві амінокислоти – фенілаланін і тирозин (Рис. 18). Синтез катехоламіиів проходить у цитоплазмі нейронів. Дофамін, яким утворився внаслідок синтезу, поглинається спеціальними гранулами, у яких відбувається його перетворення в медіатор – норадреналін. У хромафінній тканині надниркових залоз внаслідок введення метильної групи з норадреналіну утворюється адреналін. Таким чином, у нервовій тканині (симпатичні волокна. ЦНС) процес утворення катехоламіиів відбувається лише до стадії норадреналіну, тоді як у мозковому шарі надниркових залоз синтезується, здебільшого, адреналін (понад 90%) і невелика кількість норадреналіну (схема 1). Інактивація норадренапіиу і адреналіну проходить, головним чином, за допомогою двох ферментів катсхол-О-мстилтраисфсрпзи (КОМТ) і моноамінокендази (МАО). Норадреналін, адреналін, дофаміни с катехоламінами, оскільки в 3 і 4 положеннях ароматичного кільця мають оксигрупи.

Як і холіноренепторм, рецептори, що реагують з катехоламінами, неоднорідні.

Норадреналін активує, в основному, α-рецептори, адреналін – ті й інші (β – сильніше), а ізопропільний аналог адреналіну (ізадрин) – тільки β₁– та β₂-рецептори.

Фармакомаркетинг

Перелік нових препаратів

Поновлення за INN (останні 5 років)

Формотерол (Форадил), ібопамін (Ескандин), ізоксуприи (Дувадилан) кабергалін (Достинекс), хінагапіі (Норпролак), бамбутерол (Бамбек) чофексидин (Бритлофекс), тетризолін (Тизин, Візин), Нокспрей

Класифікація

Препарати цієї групи збуджують адренорецептори. У залежності від впливу на той чи інший тип рецепторів адреноміметики поділяються на:

β₁-адреноміметики та β₂-адрено- міметики

α₁, α₂, β₁, β₂ адреноміметики, стимулятор дофамінових рецепторів

Гетризолін (Візин, Тизин) Ксилометазопін

Епінефрин Ефедрину г/х Цопамін

Механізм дії

Усі препарати цієї групи подразнюють різні типи адренорецепторів (Рис. 19).

Так, α₁-адреноміметики стимулюють α₁-адренорецептори судии;

α₂-агадреноміметики – α₂-адренорецеїтгори судинорухового центру та симпатичних волокон; β₁-адреноміметики – β₁-адренорецепгори міокарда;

β₂-адреноміметики діють на β₂-адренорецептори бронхів та матки; β₁+β₂–адреноміметики – на β₁+β₂-адренорецептори бронхів, матки та міокарда; α₁, α₂, β₁, β₂-агадреноміметики активізують α₁, α₂, β₁, β₂– адренорецептори, а стимулятор дофамінових рецепторів збуджує дофамінові рецептори.

Тетризолін – симпатоміметичний засіб для застосування в офтальмології та отоларінгології, який стимулює α₁-адренорецептори, практично не впливаючи (або виявляючи слабку дію) на β-адренорецептори. Як симпатоміметичний амін тетризолін виявляє судинозвужувальну дію і, таким чином, зменшує набряк тканин та ексудацію.

Механізм дії катехоламінів на серце, а також на вуглеводний і жировий обмін пов’язаний з їхньою активуючою дією на фермент аденшатциклази. Цей фермент каталізує утворення з АТФ циклічного 3,5-аденозинмонофосфату (3,5-АМФ). Останній переводить неактивну форму фосфорилази в активну. Фосфорилаза забезпечує швидкий глікогеноліз, необхідний для забезпечення енергією посилених серцевих скорочень. Іншою функцією 3,5-АМФ є підвищення пропускної здатності мембран м язових волокон для кальцію, який і зумовлює позитивний іногропний ефект.

Фармакодинаміка

Адреноміметичні засоби справляють в органах ті ж ефекти, які спостерігаються при подразненні постгангліонарних симпатичних нервів. Найбільше практичне значення має дія адреноміметиків на серцево-судинну систему, тонус непосмугованих м’язів бронхів і обмін речовин.

Слід мати на увазі, що в багатьох органах та тканинах є різні типи адренорецеїтгорів. З активацією α₁– адренорецепторів, в основному, пов’язані збуджуючі ефекти катехоламінів, тоді як з активацією β-адренорецепторів – гальмівні (виключаючи серце).

Фізіологічна роль пресинаптичних α₂-адренорецепторів полягає в їх участі в системі зворотного негативного зв’язку, який регулює вивільнення норадреналіну. При збудженні α₂– адренорецепторів гальмується вивільнення норадреналіну. Стимуляція цих рецепторів викликає агрегацію тромбоцитів.

α₂-ацренорецептори збуджуються, в основному, адреналінам, який циркулює в крові.

Судинозвужувальна дія катехол амінів на різні судини неоднакова. Вона виявляється, в першу чергу, на периферійних судинах. Внаслідок периферійного

Рис. 18 Синтез норадреналіну та адреналіну

Рис. 19 Локалізація дії адренергічних препаратів.

спазму судин тканинний кровогік знижується, об’єм активно циркулюючої крові зменшується, відбувається так звана “централізація” кровообігу. Така централізація кровообігу може бути корисною у випадках колапсу, коли погіршується кровопостачання життєво важливих органів.

У цілому, судини малого кола кровообігу слабше реагують на катехоламіни, ніж судини великого кола. Судини серця й мозку (через β₂– адренорецентори) відповідають на вплив катехоламінів розширенням, що сприяє поліпшенню живлення мозку й серця (Рис. 20).

Там. де переважають β₂-адреиорецептори. адреналін має судинорозширювальну дію, тоді як норадреналін практично звужує усі судини, крім вінцевігх, у яких переважають β₂-адрснорецсптори. Оскільки загальний об’єм судин скелетних м’язів, які розширює адреналін, достатньо великий, діастолічннй тиск при призначенні цього засобу, звичайно, знижується, а систолічний тиск крові, навпаки, підвищується, внаслідок різкого підсилення роботи серця. На відміну від адреналіну, норадреналін – один з найбільш активних і надійних судинозвужуючих засобів. Норадреналін розглядають як краший з адреноміметиків для лікування гострих гіпотоній.

Таким чином, якщо адреналін підвищує артеріальний тиск (систолічний) в основному за рахунок підсилення роботи серця, то норадреналін – за рахунок звуження судин.

Адреналін чинить стимулюючу дію безпосередньо на серце. У серці знаходяться β₁-адренорецептори, тому ізольоване серце відповідає на дію адренергічних речовин різким посиленням і прискоренням скорочень. Адреналін використовують тільки при зупинці серия як засіб швидкої допомоги.

Рис. 20 Схема функціональної взаємодії α і β адренорецепторів між собою та їх вплив на гладку мускулатуру артеріальної стінки.

При введенні адреналіну у вену настає прискорення пульсу, але при подальшому підвищенні артеріального тиску кількість серцевих скорочень зменшується. Брадикардія зумовлена зростанням ЛТ, наслідком чого є подразнення барорецепторів дуги аорти і рефлекторне збудження центрів блукаючих нервів. Позитивному і ізотропному. ефектові адреноміметиків сприяє також зростання концентрації цΑΜΦ та збільшення Са 2+ у кардіоміоцитах. Серце в таких умовах опиняється під одночасною дією двох протилежних впливів: стимулюючого прямого і гальмівного рефлекторного, що може викликати серцеві аритмії. Такс зростання роботи серця потребує збільшеного забезпечення міокадра киснем: підвищується потреба в ньому. У випадках кардіогенного шоку, в основі якого лежить ішемія міокарда, адреналін зменшує погребу міокарда в кисні та поглиблює ішемію.

Адреналін знижує, норадреналін пракгично не впливає на тонус непосмугованих м’язів бронхів, зменшує гострим набряк їх слизової оболонки, а також м’язів матки.

Адреналін підвищує обмін речовин, сприяє ліполізу. Також чітко проявляється дія адреналіну на вуглеводний обмін. Він різко посилює розщеплення глікогену до глюкози. Разом із глюкозою вживається інколи як речовина невідкладної терапії при передозуванні інсуліну. Норадреналін майже не впливає на вуглеводний обмін. У клітинах жирової тканини адреналін активує β-адренорецептори, стимулює ліполіз, внаслідок чого в крові зростає вміст вільних жирних кислот. (Табл. 13).

До адрсномімстичпнх засобів непрямої дії належить ефедрин. Позбавлений, на відміну від адреналіну, фенолових гідроксилів, ефедрин не реагує з’адренорецепторами. Таким чином, він збуджує адренорецептори не прямо, а через медіатор – норадреналін. Ефедрин викликає ефекти, що виникають внаслідок стимуляції симпатичних нервів. На обмін вуглеводів і ліпідів ефедрин суттєво не впливає. Проникаючи через гемагоенцефалічний бар’єр, ефедрин збуджує ЦНС і може викликати стан ейфорії.

Типова локалаація адренорецепторів і зміни функції органів, що спостерігаються при їх стимуляції

Зміна функцій при стимуляції | рецептора

Гладка мускулатура судин шкіри, слизових оболонок, брижі, органів черевної порожнини

Пресинаптична мембрана, судиноруховий центр, судини

Мідріаз (розширення зіниці)

Збільшення сили і частоти скорочень, провідності, автоматизму

Гладка мускулатура судин скелетних м’язів

Гладка мускулатура шлунково- кишкового тракту:

Зниження тонусу, перистальтики Підвищення тонусу

Гладка мускулатура сечового міхура:

Розкладання глікогену (глікогеноліз)

Посилення тонусу міометрія Зменшення тонусу міометрія

Таким чином, можна зробити висновок, що:

• – α₁-адренаміметики викликають звуження судин, підвищення AT;
• – α₂-адреноміметики справляють гіпотензивний ефект, тобто знижують судинозвужувальні імпульси з ЦНС (гальмується виділення норадреналіну та збудженість судинорухового центру);
• – β₁-адреноміметики викликають кардіостимулюючий ефект;
• – β₂–адреноміметики дають бронхолітичний та токопітичний ефекти;
• – β₁+β₂-адреноміметики мають кардіостимулюючу та бронхопітичну дію;
• • α_1, β_1, β₂–адреномінетики викликають кардіостимулюючий ефект; а деякі з них, наприклад, епінефрин та ефедрин підвищують тонус скелетної мускулатури, активують процеси глікогенолізу та ліполізу, дають бронхолітичний та гіпертензивний ефекти. Ефедрин має також “пробуджуючу” дію.
• • стимулятор дофамінових рецепторів– препарат допамін, спричиняє вазоконстрикгорний ефект.

Показання до застосування та взаємозамінність

• 1. Найбільш надійний ефект при гіпотонії різного поход ження (колапс, шок, передозування гангліолітиків, отруєння з пригніченням судинорухового центру) досягається при внутрішньовенному крапельному введенні розчинів норадренапіну, фенілефрину г/х, ефедрину г/х. При інших видах шоку (геморагічному, травматичному) їх застосування протипоказане через погіршення мікроциркуляції в органах і тканинах.
• 2. При зупинці серця за допомогою довгої голки в порожнину лівого шлуночка вводять 0,5-0,7 ампульного розчину адреналіну (краше розвести в 80 мл фізіологічного розчину). Застосування кардіостимулюючого ефекту обмежене через небезпеку виникнення аритмій. Також при зупинці серця можливе використання добутаміну.
• 3. Бронхіальна астма. У періоди загострень симптоматична терапія може здійснюватися ефедрином. Усунення нападу досягається інгаляцією розчинами ізопренашну або епінефрину (за допомогою кишенькового інгалятора), підшкірним введенням розчину адреналіну чи ефедрину або призначенням таблеток ізадрину під язик. Можливе також використання орципреналіну сульфату, сальметеролу та ізопреналіну.
• 4. Адренергічні препарати вживають при анафілактичному шоку, алергічному набряку та інших алергійних реакціях. При кардіогенному шоку, брадіаритмії використовують орципреналіну сульфат та ізопреналін.
• 5. При гіпоглікемічній комі використовують епінефрин.
• 6. При запальних захворюваннях слизових оболонок носа (риніт, фарингіт, синусит, сінна гарячка), а також при проведенні риноскопії або лікувальних процедур – тетризолін (тизин), ксилометазолін, оксиметазолін танокспрей.
• 7. При набряку та гіперемії слизової оболонки та кон’юнктиви при подразненні очей, наприклад, внаслідок дії диму, пилу, хлорованої води, алергічних запальних реакціях типу сінної гарячки та у разі підвищеної чутливості до пилку рослин; для зменшення печіння, подразнення, свербежу, болю та сльозотечі – тетризолін (візин).
• 8. Для продовження часу дії і зменшення токсичності місцевих анестетиків при провідниковій і термінальній анестезії використовують епінефрин, фенілефрину г/х або ефедрину г/х. Норадреналін вживати не можна, оскільки він викликає некроз через сильний спазм дрібних судин.
• 9. При загрозі передчасних пологів використовують феногерол, сальбутамол та тербуталін.
• 10. При гіпертонічній хворобі застосовують гуанфацин, клонідин.

Побічна дія

При застосуванні епінефрину можливе відчуття неспокою, головний біль, тремор.

При введенні норадренапіну під шкіру або в м’язи існує небезпека розвитку некрозів.

При застосуванні β-адреностішуляторів можлива нудота, тремор рук, сухість у роті.

Ксилометазолін, оксиметазолін, тетріполін (тіпни), нокспрей викликають сухість у носі.

Тривале застосування впину може викликати подразнення кон’юнктиви, відчуття різі, печіння, реактивної гіперемії, затуманення зору або в поодиноких випадках – мідріаз. Іноді можуть виникати системні симпатоміметичні ефекти.

Протипоказання

Адреноміметики резорбтивної дії протипоказані при хворобах серця, склерозі мозкових і коронарних судин, гіпертонічній хворобі, гіпертиреозі й діабеті. Ці протипоказання не є абсолютними. Якщо за наявності одного з них у хворого розвинеться небезпечна гіпотонія, аденоміметики вживати потрібно, але за їх дією повинен здійснюватись особливо ретельний контроль.

Тетріполін (візин) не можна використовувати при глаукомі, у дітей до 2-х років, у разі підвищеної чутливості до компонентів препарату.

Тетріполін (тизип) – при підвищеній чутливості до тетризоліну, атрофічному риніті, у дітей до 2-х років.

Оксішетазолін не слід використовувати у комплексі з іншими судинозвужуючими засобами та інгібіторами МАО.

Введення норндреналіну при фторотановому і циклопропановому наркозах протипоказане.

Не рекомендується застосування β-адреноміметиків у перші три місяці вагітності та перед пологами.

Застосування добутаміну протипоказане при ідіопатичному гіпертрофічному субаортальному стенозі.

Фармакобезпека

Токсичні ефекти адреноміметиків пов’язані з їх вираженою вазоконстрикторною дією і небезпечним підвищенням кров’яного тиску. Це може викликати перевантаження міокарда і гостру серцеву слабкість з розвитком набряку легенів. У хворих на атеросклероз різке підвищення кров’яного тиску може призвести до інсульту. Адрономіметики не можна розглядати як засоби для лікування серцевої недостатності, тому що вони підвищують” потребу міокарда в кисні та наділені кардіостимулюючою, а не кардіотонічною дією.

Адренергічні препарати не застосовують при травматичному шоку, викликаному крововтратою, тривалому колапсі, оскільки в цих станах уже є компенсаторний (рефлекторний) спазм судин. Останній під дією цих препаратів може посилитися та викликати ішемію (некроз) в органах.

α-адреноміметики несумісні з антидіабетичними пероральними засобами, антикоагулянтами непрямої дії, седативними, серцевими глікозидами, симгіатоміметиками, сульфаніламідами.

β-адреноміметики несумісні з антиаріпмічними, пероральними антидіабетичнмми засобами, антикоагулянтами непрямої дії, протнеудомними, седативними, серцевими глікозидами, сульфаніламідами, з іншими бронхолітиками з групи адреноміметиків, інгібіторами МАО, β- адреноблокаторами, препаратами кальцію, вітаміном D, мінералокортикостероїдами.

α-β-адреноміметики несумісні з пероральними антидіабетичними засобами, антикоагулянтами непрямої дії, седативними, серцевими глікозидами, симпатолітиками, сульфаніламідами, діуретиками, інсулінами, міорелаксантами, іншими бронхолітиками з групи адреноміметиків, інгібіторами МАО, β-адреноблокаторами, препаратами кальцію, вітаміном D, мінералокортикостероїдами.

Епінефрин несумісний з аміназином, пеніциліном, еуфіліном, фенобарбіталом, седуксеном, натрію бромідом, дигітоксином, дикумарином, дибазолом, іалоперидолом.

Виникненню аритмій сприяє викликана епінефритт підвищена поіреба міокарда в кисні. Небезпека виникнення аритмії обмежує застосування адреналіну для боротьби з судинним колапсом.

Фепілефрину г/х несумісний з ацетилхоліном, бутамідом, бензогексонієм, фенобарбіталом, дигітоксином, дикумарином, магнію сульфатом, стрептоцидом, седуксеном, натрію бромідом.

Ізопреналін несумісний з бутамідом, фенобарбіталом, дигітоксином, дикумарином, стрептоцидом, седуксеном, дифеніном, прозерином.

Ксилометазолін не призначають при хронічному нежитю.

Тривале застосування тизину може викликати вторинний набряк слизової носа.

Не рекомендується змішувати очні краплі візин з будь-якими іншими краплями.

Якщо протягом 72 год стан не поліпшується або подразнення чи почервоніння зберігається чи збільшується, слід припинити застосування тину.

Пацієнтам з важкими захворюваннями серцево-судинної системи (1ХС, АГ), феохромоцитомою, порушенням обміну речовин (гіпертиреоз, цукровий діабет), а також хворим, які отримують інгібітори МАО чи інші препарати, здатні підвищити AT, тетризопін (візші, тіпни) слід призначати лише у тому разі, коли можлива користь від його застосування переважає потенційний ризик. Хворим із глаукомою застосовувати препарат можна тільки за призначенням лікаря та під його наглядом. Дуже часто використання може спричинити гіперемію кон’юнктиви. Застосовувати тетриловій у період вагітності та годування груддю можна лише у тому разі, коли потенціальна користь внаслідок його використання перевищує можливий ризик.

Тизин застосовують за необхідності, але не частіше ніж 1 раз на 4 години. Його не слід застосовувати більше 3-5 днів; повторне застосування можливе тільки через кілька днів.

Комбіноване застосування тизину з інгібіторами МАО або з трициклічними антидепресантами може призводити до підвищення AT, що зумовлено судинозвужуючою дією препарату.

Розчин добутаміну несумісний в одному шприці з 5% розчином бікарбонату натрію або іншим лужним розчином.

Ефедрин не слід застосовувати перед сном. Препарат спричиняє наркотичну залежність. Повторне застосування ефедрину призводить до вичерпання запасів медіатора і ослаблення його ефектів. Використання його обмежує тахіфілаксія.

Порівняльна характеристика

α, β-адреноміметики

Епінефрин одержують з надниркових залоз забитої худоби. Судинозвужувальний ефект чітко виявляється при його місцевій дії на тканини (високі концентрації). При нанесенні розчину адреналіну на слизові оболонки вони відразу бліднуть, що зумовлюється спазмом судин. Резорбтивна дія епінефрину на судини залежить від способу введення його в організм. При підшкірному введенні епінефрину всмоктування відбувається довго внаслідок того, що на місці ін’єкції виникає спазм судин. При такому способі введення ліків у крові утворюється невелика концентрація епінефрину, на яку реагують лише β₂-адренорецептори, і тому виникає судинорозширювальний ефект. При внутрішньовенному введенні епінефрину його дія на α₁-адренорецепгори судин проявляється повністю. Внаслідок цього настає виражене звуження судин шкіри і органів черевної порожнини, що веде до підвищення AT.

Ефедрин – алкалоїд, який міститься в різних видах ефедри, за хімічною структурою і фармакологічною дією близький до епінефрину, однак є непрямим адреноміметиком. За силою дії значно поступаешь епінефрину, але на відміну від епінефрину, ефедрин – стійка сполука, не розщеплюється шлунковим соком, зберігає свою активність після введенні перорально, діє в десять разів довше, ніж епінефрин. Збуджує ЦНС подібно до фенаміну. У великих дозах викликає психічне і рухове збудження. Збуджує дихальний центр.

На відміну від епінефрину, ефедрин застосовують при міастенії, нарколепсії, отруєннях снодійними та наркозними, при енурезі (робить чутливим сон); застосовують тільки за призначенням лікаря. Входить до складу “Новодрину”, “Солутану”, “Ефатину”.

Допамін формально можна віднести до α, β-адреномімешків, оскільки він активує адренорецептори (β₁ > α₁). У зв’язку з цим дофамін розширює судини кишечника, нирок, серця, підвищує скоротливість міокарда, збільшує систолічний і хвилинний об’єм крові, не змінюючи ні частоти скорочень, ні потреби в кисні міокарда. Поєднання цих ефектів дає змогу використовувати дофамін при кардіогенному та інших видах шоку.

α₁–адреноміметики

Норадреналін у порівнянні з адреналіном має більш виражену судинозвужувальну дію. Діє на а_гадренорецептори вже в початковій концентрації, в 1,5 рази сильніше за адреналін підвищує тонус судин і AT. Норадреналін вводять лише внутрішньовенно через небезпеку розвиту некрозу тканин внаслідок судинозвужувальної дії.

Фенілефрину г/х є стимулятором α-адренорецепторів. У порівнянні з норадреналіном і адреналіном підвищує AT менш різко, але діє довше, оскільки не руйнує КОМТ (не є катехоламіном).

Тетризолін (тизин) має судинозвужувальну, протинабрякову та антиексудативну дію, що призводить до звуження дрібних артеріол, зменшення набряку слизової оболонки носових ходів та зниження ексудації. При місцевому застосуванні практично не резорбується, тому не має побічних ефектів, властивих іншим адреноміметикам. Ефект при використанні препарату розвивається дуже швидко (1 хвилина) і діє протягом 8 годин.

Тетризолін (візин) справляє судинозвужувальну, протинабрякову та антиексудативну дію при закапуванні в кон’юнктивапьний мішок ока без розвитку мідріазу або феномену рикошета у вигляді реактивної гіперемії. Ефект при використанні візину розвивається через декілька хвилини і триває до 4 годин. Використання препарату сприяє зменшенню печіння, подразнення, свербежу, болю та сльозотечі.

Ксипометазолін викликає більш тривале звуження периферичних судин. Застосовують, головним чином, при гострих ринітах, гайморитах, алергічних кон’юнктивітах. Не рекомендується при хронічному нежитю вживати понад п’ять днів (некроз слизової оболонки).

Оксиметазолін – α₁-адреноміметик з тривалістю судинозвужуючої ді 10-12 год. Використовується в практиці.

Нокспрей – судинозвужуючий препарат, що містить оксиметазолін, ментол, камфору та інші. Використовується при алергійних ринітах, сінуситах, гайморитах, фронтитах, євстахіїтах, середньому отиті, при проведенні риноскопії та інших маніпуляціях у назофарінгіальній зоні. Препарат призначається дітям (після 6 років) та дорослим не більше ніж на 7 діб.

β-адреноміметики

Ізопреналін, збуджуючи β₁– і β₂-адренорецептори, розширює бронхи, викликає тахікардію, збільшує серцевий викид, знижує AT, підвищує потребу міокарда в кисні, послаблює тонус матки. Широко застосовується при бронхіальній астмі і інколи при кардіогенному шоку, порушеннях атріовенірикулярної провідності.

Орципреналіну сульфат вибірково збуджує β₂-адренорецептори, не викликає тахікардії, не змінює AT.

Фенотерол – замінник орципреналіну, більш тривалої дії. Під назвою Партусистен застосовується для послаблення скорочувальної активності та тонусу матки при загрозі передчасних пологів.

Сальбутамол збуджує β₂-адренорецептори, у лікувальних дозах не викликає тахикардії та змін артеріального тиску. У вигляді сиропу застосовується у педіатричній практиці.

Добутамін збуджує тільки β₁-адренорецептори. Застосовують при декомпенсації серця, пов’язаній з органічними захворюваннями серця або з хірургічним втручанням на серці. Призначають тільки дорослим.

Тербуталін за фармакологічною дією близький до сальбутамолу.

Кленбутерол за структурою та за дією близький до сальбутамолу та тербуталіну. При внутрішньому прийманні швидко всмоктується, при інгаляції викликає швидкий та тривалий терапевтичний ефект (близько 12 годин).

Сальметерол – селективний β₂-адреностимулятор, володіє пролонгованою дією, тому використовується 1 раз на добу.

Сила і тривалість дії адреноміметиків на рецептори

Який ефект від Аддерола

Цікаві медичні статті:

Аддерол – це стимулятор, який пригнічує апетит. Препарат стимулює центральну нервову систему (нерви і головний мозок) за рахунок збільшення вмісту певних речовин в організмі. Це призводить до почастішання серцевого ритму, підвищення кров’яного тиску і зниження апетиту поряд з іншими ефектами.

при застосуванні інгібіторів моноаміноксидази (ІМАО), таких як ізокарбоксазід (Марплан), транілціпромін (Парнат) або фенелзін (нарди) протягом останніх 14 днів; або

• проблеми зі щитовидною залозою;
• тривожний розлад;
• епілепсія або подібне захворювання або
• діабет.

У випадку якщо ви страждаєте від одного або декількох перерахованих вище захворювань, ви не зможете приймати Аддерол, або вам потрібно спеціальне дозування препарату і постійне спостереження в ході його застосування.

Аддерол відноситься до категорії С за класифікацією FDA стосовно до вагітності. Це означає, що шкідливий вплив препарату на плід не доведено. Не приймайте Аддерол, якщо ви вагітні або можете завагітніти протягом курсу прийому препарату, не порадившись попередньо з лікарем.

Аддерол проникає в грудне молоко і може впливати на дитину під час вигодовування. Якщо ви годуюча мати, не приймайте Аддерол без консультації з лікарем.

Аддерол слід застосовувати в точній відповідності до рекомендацій лікаря. Для уточнення вказівок до застосування зверніться до лікаря або фармацевта.

При прийомі Аддерола XR, пролонгованої форми препарату, не слід розжовувати або розламувати капсулу. У разі утруднень при ковтанні, капсулу слід відкрити, а її вміст розчинити в невеликій кількості яблучного пюре. Суміш слід негайно проковтнути всю цілком, не залишаючи для подальшого прийому. Суміш слід проковтнути, не розжовуючи окремі кульки. Вміст однієї капсули не слід розділяти.

Прийом Аддерола раннім або пізнім вечором може стати причиною безсоння. Додержуйтеся вказівок лікаря щодо часу застосування препарату.

Нив жодному разі не перевищуйте наказану вам дозу препарату. Перевищення дозування Аддерола може бути небезпечно.

Прийміть ліки, як тільки згадаєте. У разі якщо вже настав вечір, або наближається час чергового прийняття препарату, не варто приймати пропущену дозу. Слід почекати чергового прийому препарату. Прийом ліків раннім або пізнім вечором може послужити причиною безсоння. Не приймайте подвійну дозу препарату.