ДОПУСКИ І ПОСАДКИ

Застосування ЕСДП для гладких циліндричних і плоских з’єднань

2.4.3.1.1. загальні положення

Взаємозамінність деталей по геометричним параметрам забезпечується стандартною системою допусків і посадок – ЕСДП.

ГОСТ 25346-89 встановлює:

• • терміни та визначення;
• • ряди допусків;
• • ряди основних відхилень розмірів;
• • правила освіти полів допусків і посадок;
• • умовні позначення основних відхилень і посадок для гладких елементів деталей, що утворюють сполуки;
• • умовні позначення основних відхилень для довільних розмірів деталей. ГОСТ 25347-82 поширюється на гладкі елементи деталей з номінальними розмірами до 3150 мм і встановлює поля допусків для цих елементів в посадках і для неспряжуваних елементів. Цей стандарт обмежує вибір нулів допусків валів і отворів для загального застосування з усієї сукупності полів допусків, які можуть бути отримані різним поєднанням основних відхилень і допусків по ГОСТ 25346-89.

ГОСТ 25348-82 поширюється на гладкі поверхні, що сполучаються і неспряжуваних елементи деталей з номінальними розмірами понад 3150 мм до 10000 мм і встановлює ряди допусків і основних відхилень, поля допусків і рекомендовані посадки таких елементів.

Рекомендовані посадки в системі отвору для номінальних розмірів (1-500) мм вказані в табл. П.51, для номінальних розмірів понад 500 мм до 3150 мм – в табл. П.52.

Значення допусків 1Т для розмірів до 500 мм (з 5-го по 14-й квалітет) наведені в табл. П.53.

Номінальні розміри, як правило, округлюють до найближчого числа з ряду нормальних лінійних розмірів відповідно до ГОСТ 6636-69 (табл. П.50).

Граничні відхилення отворів по ГОСТ 25347-82 наведені в табл. П.54.

Граничні відхилення валів по ГОСТ 25347-82 наведені в табл. П.55.

Поля допусків і граничні відхилення для гладких сполучених і неспряжуваних елементів деталей з пластмас з номінальними розмірами до 3150 мм встановлені ГОСТ 25349-88 (який є обмежувальним відбором з сукупності полів допусків по ГОСТ 25347-82), але утворені за ГОСТ 25346-89.

В обґрунтованих випадках для забезпечення вимог до виробів із пластмас допускається застосовувати інші поля допусків по ГОСТ 25347-82, а також додаткові поля допусків по ГОСТ 25349-88.

При конструюванні машин і механізмів дуже важливо раціонально вибрати систему посадок і призначити посадки, що визначають характер з’єднання деталей, так як це багато в чому визначить працездатність сконструйованої машини або механізму.

Не менш важливо правильно проставити посадочні (зв’язані) розміри на складальних кресленнях і граничні відхилення розмірів деталей на робочих кресленнях.

2.4.3.1.2. Вибір системи посадок

Різні посадки можна здійснити, використовуючи дві основні системи:

• 1) систему отвори (основне отвір виконують з допуском по // в відповідному КВАЛІТЕТ);
• 2) систему вала (основний вал виконують по / г у відповідному КВАЛІТЕТ).

Система отвору повинна мати переважне застосування, а систему вала слід застосовувати лише в наступних випадках:

• а) при використанні деталей з пруткового каліброваного матеріалу без обробки різанням сполучених поверхонь;
• б) при необхідності розташування на довгих валах постійного перетину (на деталях циліндричної форми) кількох деталей з різними посадками;
• в) при використанні стандартних деталей і складальних одиниць з посадочними розмірами, виконаними в системі вала, наприклад: в з’єднаннях зовнішніх кілець підшипників кочення з отворами корпусу, шпонок з пазами на втулці і на валу і т. п.

У технічно обгрунтованих випадках застосовують позасистемні посадки, тобто посадки, в яких допуски на отвір виконуються в системі вала, а допуски на вал – в системі отвору.

Такі посадки застосовують в тих випадках, коли на вал, виконаний з допуском, відмінним від і, необхідно посадити деталі з різними характеристиками зазорів (наприклад, на ділянку валу, виконаний з допуском кв, встановлюють розпірну втулку, виконану по внутрішньому діаметру з допуском Л $ ).

2.4.З.1.З. вибір посадок

Найбільш вживані посадки наведені в табл. 2.10.

З 19 квалітетів, передбачених стандартом СТ РЕВ 144-75, квалітети з 5-го по 13-й слід використовувати для сполучених розмірів, а з 14-го по 17-й – для неспряжуваних розмірів.

Найбільш вживані посадки

Сполучених деталі і умови роботи з’єднання

Кришки підшипників кочення торцеві з отвором для манжетного ущільнення в корпусах.

З’єднання з валом на шпонке коліс, муфт, шківів при невисоких вимогах до точності механізму

Кришки підшипників кочення глухі в корпусах

Склянки підшипників в корпусах.

Невеликі шківи на кінцях валів при частому демонтажу та монтажу

Зубчасті колеса, зірочки ланцюгових передач, шківи на валах редукторів при частому демонтажу та монтажу

Зубчасті колеса, зірочки ланцюгових передач, шківи на валах редукторів при важко навантажених передачах і рідкісною розбиранні.

Бронзові вінці черв’ячних коліс на чавунних маточинах

Розпірні втулки на валах

З’єднання шпонки з втулкою

З’єднання шпонки з валом

2.4.3.1.4. Граничні відхилення розмірів

Граничні відхилення розмірів на кресленнях можуть зазначатися одним з трьох способів:

• 1) умовними позначеннями полів допусків, наприклад, 45/7, 08О // 8;
• 2) числовими значеннями граничних відхилень, наприклад, 045 ^^ 5;
• 045 +0,021 ; 075_о.о45; 075_о.о75; при цьому відхилення (верхнє або нижнє), що дорівнює нулю, непроставляється;
• 3) змішаним способом, тобто після числового значення номінального розміру проставляється умовне позначення нуля допуску, а за ним в круглих дужках –

числові значення граничних відхилень, наприклад 0 / 71оо50 •

При навчальному проектуванні слід застосовувати 3-й спосіб.

Структура умовного позначення посадочного розміру на складальному кресленні повинна мати такий вигляд:

де А – знак позначає вид поверхні сполучення, наприклад, для циліндричної поверхні – знак 0; В – номінальний розмір, єдиний для отвору і валу, мм; С – буква (або букви) умовного позначення поля допуску отвору; Про – номер квалітету поля допуску отвору; Е – буква (або букви) умовного позначення поля допуску вала; Г номер квалітету поля допуску вала.

Вибірка граничних відхилень з ГОСТ 25347-82 приведена в табл. Г1.54,11.55.

Граничні відхилення розмірів з невказаними допусками повинні призначатися відповідно до ГОСТ 25670-83.

Для лінійних розмірів їх слід вибирати по квалітетам: від 12-го до 17-го для номінальних розмірів, від 1 до 10 000 мм і від 11-го до 13-го – для розмірів менше 1 мм.

У загальній записи допускається обумовлювати не вказані симетричні граничні відхилення по квалітетами (± -) (табл. П.53).

Для металевих деталей, оброблюваних різанням, відхилення призначають по 14-му квалітету.

Незазначені граничні відхилення дають в одній загальній записи в технічних вимогах креслення за умови, що цей запис однозначно визначає величини і напрямки (знаки) граничних відхилень.

Наприклад: “Незазначені граничні відхилення розмірів

У цьому записі: // 14 – граничні відхилення отворів; Та 14 – граничні відхилення валів; ± – граничні відхилення розмірів, що не відносяться до отворів і до валів.

Граничні відхилення радіусів заокруглень і фасок не обмовляються окремо, а визначаються ГОСТ 25670-83 в залежності від квалітету невказаних граничних відхилень лінійних розмірів (табл. Г1.56).

Системи допусків і посадок. Загальні положення

Точність деталі визначається точністю розмірів, шорсткістю поверхні, точністю форми поверхонь, точністю розташування і хвилястістю поверхонь.

Для забезпечення точності розмірів в Україні діє Єдина система допусків і посадок (ЄСДП), яка створена на основі системи ІСО. У 1949 р було вирішено в основу системи ІСО покласти систему ІСА, опубліковану в бюлетені ISA25 (1940) і звіті комітету ISA-3 про цю систему (грудень 1935). В даний час система ІСО прийнята більшістю країн-членів ІСО.

У ЕСДП в першу чергу стандартизовані базові елементи, необхідні для отримання різних полів допусків отворів і валів. Кожне поле допуску можна уявити сполученням двох характеристик, що мають самостійне значення, – величини допуску та його положення щодо номінального розміру.

Допуск залежить від квалитету и размеру

Т = а×i, (2.10)

де а – число одиниць допуску, залежне від квалітету і не залежне від но-номінального розміру;

i- одиниця допуска.

Для нормування необхідних рівнів точності встановлені квалітети виготовлення деталей і виробів. Під квалітетом (за аналогією з франц. Qualiti – якість) розуміють сукупність допусків, що характеризуються постійною відновлювальною точністю (обумовленої коефіцієнтом а) для всіх номінальних розмірів даного діапазону (наприклад, від 1 до 500 мм). Точність в межах одного квалітету залежить тільки від номінального розміру. У ЕСДП встановлено 21 квалітет: 01, 0, 1, 2, . 19. Квалітет визначає допуск на виготовлення і, отже, методи і засоби обробки і контролю деталей машин.

Для квалітетів 5 – 19 число одиниць допуска а відповідно дорівнює 7, 10, 16, 25, 40, 64, 100, 160, 250, 400, 640, 1000, 1600, 2500 и 4000.

Одиниця допуска (мкм) для розмірів до 500 мм

i = 0,45 ; (2.11)

для розмірів більше 500 до 10000 мм

i = 0,004×D + 2,1, (2.12)

де D — середнє геометричне крайніх розмірів кожного інтервалу, мм.

Для розмірів менше 1 мм допуски по квалітетами 14 – 19 не призначають.

Основне відхилення – одне з двох відхилень (верхнє або нижнє), що використовується для визначення положення поля допуску відносно нульової лінії. В системі ЕСДП таким відхиленням є відхилення, найближче до нульової лінії.

Основне відхилення (положення поля допуску відносно нульової лінії), залежне від нормального розміру, позначається буквою латинського алфавіту – прописаний для отворів (від А до Z) і малої – для валів (від а до z) На рис. 2.3 наведені основні відхилення отворів і валів в системах ISO та ЕСДП.

Відхилення a – h (A – H) призначені для утворення посадок з зазором, js – zc (Js – ZC) – для посадок з натягами та перехідних, причому для перехідних зазвичай застосовують відхилення js, k, m, n (Js, K, M, N). Поля допусків вала js і отвори Js розташовуються симетрично по обидві сторони від нульової лінії. Для кожного літерного позначення абсолютна величина і знак основного відхилення вала визначаються за емпіричними формулами, наведеними в державному стандарті.

Рисунок 2.3 – . Основні відхилення отворів і валів

Абсолютна величина і знак основного відхилення отвору визначаються по основному відхиленню валу, позначеному тією ж буквою, за загальними або спеціальними правилами.

Загальне правило визначення основних відхилень отворів – основне відхилення отвору повинно бути симетрично щодо нульової лінії основного відхиленню валу, позначеному тією ж буквою:

ЕI = – es – для отворів від А до Н, ЕS = – ei – для отворів від I до ZC. Виняток становить відхилення отворів квалітетів від 9 до 16 розмірів понад 3 мм, у яких основне відхилення ЕS = 0.

Спеціальне правило визначення основних відхилень отворів: дві відповідні один одному посадки в системі отвору і в системі вала, в ко-торих отвір даного квалітету з’єднується з валом найближчого, більш точ-ного квалітету (наприклад, Н7 / р6 і Р7 / h6), повинні мати однакові зазори і на-тяги (рис. 4.4):

де D = IT_n – IT_n-1, тобто D дорівнює різниці між допуском розглянутого ква-літета, з яким буде поєднуватися дане основний відхилення, і допуском найближчого, більш точного квалітету. Правило дійсно для отворів розміри понад 3 мм: J, K, M і N до IT8 включно і від Р до ZC до IT7 включно.

Рисунок 2.4 – Схема визначення основних відхилень отворів за спеціальним правилом

Розрізняють дві рівноцінні системи освіти посадок – систему отве-рстія і систему вала (рис. 2.5). Посадки в системі отвору – це посадки, в яких різні зазори і натяг виходять з’єднанням різних валів з основним отвором. У основного отвору нижнє відхилення дорівнює нулю, а основне позначається Н. На кресленні такі посадки позначаються наступним чином: Æ50Н9/d9; Æ50H7/r6; Æ50H7/k6.

Посадки в системі вала – це посадки, в яких різні зазори і натя-ги виходять з’єднанням різних отворів з основним валом. У основного вала верхнє відхилення дорівнює нулю, а основне позначається h. На кресленні та-кі посадки позначаються, наприклад, Æ50 D9/h9; Æ50R7/h6; Æ50K7/h6.

Рисунок 2.5 – Приклади посадок в системах: а – отвору; б – вала

Посадки в системі вала – це посадки, в яких різні зазори і натяги виходять з’єднанням різних отворів з основним валом. У основного вала верхнє відхилення дорівнює нулю, а основне позначається h. На кресленні такі посадки позначаються, наприклад, Æ50 D9/h9; Æ50R7/h6; Æ50K7/h6.

Допускається застосування комбінованих посадок, в яких отвір і вал виконані в різних системах. Наприклад, у посадки Æ50F8/f7 отвір виконано в системі вала, а вал – в системі отвору.

Для побудови рядів допусків кожен з діапазонів розмірів, в свою чергу, розділений на кілька інтервалів. Для номінальних розмірів від 1 до 500 мм встановлено 13 інтервалів: до 3, понад 3 до 6, понад 6 до 10 мм, . понад 400 до 500 мм.

Для полів, що утворюють посадки з великими зазорами або натягами, введе-ни додаткові проміжні інтервали, що зменшує коливання зазо-рів і натягов і робить посадки більш визначеними. Для всіх розмірів, об’єд-наних в один інтервал, значення допусків прийняті однаковими, оскільки призначати допуск для кожного номінального розміру недоцільно, т. К. Таб-лиці допусків в цьому випадку вийшли б громіздкими, а самі допуски для суміжних розмірів відрізнялися б один від іншого незначно.

У формули (2.13) і (2.12) для визначення допусків і відхилень у системі ІСО і ЕСДП підставляють середнє геометричне крайніх розмірів кожного інтервалу:

Для інтервалу до 3 мм приймають .

Діаметри по інтервалах розподілені так, щоб допуски, підраховані по крайнім значенням в кожному інтервалі, відрізнялися від допусків, підрахований-них за середнім значенням діаметра в тому ж інтервалі, не більше ніж на 5-8%.

Полями допусків переважного застосування, виділеними за прин-ципу уніфікації за ГОСТом 25347 – 82 (для розмірів 1 – 500мм) є 16 по-лей валів (g6, h6, js6, k6, n6, p6, r6, s6, js7, h7, e7, h8, d9, h9, d11 і h11) і 10 полів отворів (Н7, Js7, K7, P7, N7, F8, H8, E9, H9 і Н11).

Посадки, як правило, мають призначатися в системі отвори або системі вала. Застосування системи отвори переважніше. Систему вала слід застосовувати тільки в тих випадках, коли це виправдано конструктивними або економічного умовами, наприклад, якщо необхідно отримати різні посадки кількох деталей з отворами на одному гладкому валу.

При номінальних розмірах від 1 до 500 мм рекомендується призначати переважно посадки в системі отвору: Н7/е8; Н7/f7; Н7/g6; Н7/h6; Н7/ls6; Н7/k6; Н7/n6; Н7/р6; Н7/r6; Н7/s6; Н8/е8; Н8/h7; Н8/h8; Н8/d9; Н9/d9; Н11/d11; Н11/h1; в системе вала: F8/H6; Н7/h6; Js7/h6; К7/h6; N7/h6; Р7/h6; Н8/h7: Е9/h8; Н8/h8; Н11/h11.

Крім зазначених посадок допускається застосування інших посадок, образо-ванних полями допусків валів і отворів по ГОСТу 25347 – 82 *. При цьому рекомендується, щоб посадка ставилася до системи отвори або системі вала і щоб при неоднакових допуски отвору і валу більший допуск був у отвору і допуски отвору і валу відрізнялися не більше ніж на два квалітету.

Приклад .Визначити граничні розміри, допуски, зазори в з’єднанні при посадці з зазором Æ40Н7/f7. Граничні відхилення взяті по ГОСТу 25346—82. Отвір: номінальний розмір 40 мм; ЕS == 0; ЕI == +25 мкм; Dmin == 40 мм; Dmах == 40,000 + 0,025 == 40,025 мм; TD == 40,025 — 40,000 = 0,025 мм. Вал: номінальний розмір 40 мм; ei = -50 мкм; es = -25 мкм; d_min = 40,000 – 0,050 = 39,950 мм; d_max = 40,000 – 0,025 = 39,975 мм; Td = 39,975 – 39,950 = 0,025 мм. З’єднання: номінальний розмір 40 мм; S_max = 40,025 – 39,950 = 0,075 мм; S_min = 40,000 – 39,975 = 0,025 мм; TS = 0,075 – 0,035 = 0,050 мм или TS = TD + Td = 0,025 + 0,025 = 0,050 мм.

Системи допусків і відхилень для розмірів св. 500 до 3150 мм установ-лени по ГОСТу 25346 – 89; для розмірів св. 3150 до 10000 мм – за ГОСТом 25348 – 82 *; для розмірів понад 10000 до 40000 мм – за ГОСТом 26179 – 84; для деталей з пластмас – за ГОСТом 25349 – 88.

Дата добавления: 2016-07-22 ; просмотров: 9157 ;