ДІАГНОЗ

ДІАГНОЗ (лат. diagnosis — розпізнавання) — медичний висновок про патологічний стан здоров’я обстежуваного, про наявне захворювання (травму) чи про причину смерті, виражений у термінах, передбачених міжнародною класифікацією хвороб та причин смерті (МКХ-10). Змістом Д. можуть бути також особливі фізіологічні стани організму, напр. вагітність, клімакс тощо. Сформульований Д. є обґрунтуванням до вибору методів лікування хворого і проведення профілактичних заходів. Правильність, своєчасність і обґрунтованість Д. у кожному випадку захворювання обов’язково висвітлюються в основних медичних документах — амбулаторній карті, історії хвороби, диспансерній карті. Залежно від мети діагностики, характеру обстежуваного об’єкта і застосовуваних діагностичних методів розрізняють основні види Д.: клінічний (прижиттєвий), патолого-анатомічний, епідеміологічний і судово-медичний.

Клінічний Д. — висновок про природу, сутність, основні прояви і перебіг хвороби, сформульований в історії хвороби чи амбулаторній карті. У встановленні Д. провідним є нозологічний принцип, відповідно до якого він повинен містити назву визначеної хвороби (травми, причини смерті). У Д. послідовно вказуються: на першому місці — основне захворювання, на другому — ускладнення основного захворювання, на третьому — супутні хвороби. Основним захворюванням (травмою) вважається те, що було причиною звертання за медичною допомогою, госпіталізації або смерті. Воно вказується в Д. у вигляді визначеної нозологічної форми і не може підмінюватися простим перерахуванням симптомів. Ускладненням основного захворювання вважають патологічні процеси і стани, патогенетично пов’язані з основним захворюванням, але які формують якісно відмінні від його головних проявів клінічні синдроми, анатомічні та функціональні зміни. Супутні захворювання — наявні захворювання, не пов’язані з основним етіологічно, патогенетично, які мають іншу номенклатурну рубрифікацію. Процес установлення Д. неоднаковий для різних випадків захворювання, умов обстеження, можливостей консультації з вузькопрофільними фахівцями і т.п. З урахуванням цього Д. характеризують за способом і часом його встановлення, за ступенем обґрунтованості та іншими ознаками.

За способом встановлення розрізняють такі види Д. Д. прямий (чи за аналогією) — Д., установлений за типовою сукупністю ознак, що базується на наявності достовірних критеріїв того чи іншого захворювання. Диференційний Д. (diagnosis differentialis) — Д., що ґрунтується на пошуках розбіжностей між цим випадком і всіма можливими подібними випадками. Проведення диференційного Д. є обов’язковим і необхідним етапом лікувального процесу. Метод диференційної діагностики відіграє найважливішу роль у міркуваннях лікаря при встановленні Д. Основна ознака цього методу — перевірка всіх перерахованих можливостей і пошук доказів того, що найбільш подібне захворювання є більш ймовірним, ніж інші. При цьому Д. може бути встановлений шляхом виключення усіх захворювань, що передбачалися можливими, крім одного (diagnosis per exclusionem). Д. на підставі спостереження — виявлення розпізнавальних ознак, у тому числі при цілеспрямованому діагностичному обстеженні або в процесі спостереження за розвитком хвороби (diagnosis ex observatione). Д. за лікувальним ефектом (diagnosis ex juvantibus) — діагноз, що встановлюється на підставі лікувальної дії певної групи лікарських препаратів. Напр., виражений терапевтичний ефект при застосуванні глюкокортикоїдів у нез’ясованих випадках підтверджує Д. системного захворювання сполучної тканини, ефект при застосуванні антибіотиків — інфекційний характер патологічного процесу. У певних ситуаціях можуть враховувати і результати шкідливої дії лікування (diagnosis ex nocenlibus). Важливим чинником Д. є його своєчасність, що дозволяє застосувати необхідне лікування в початковій фазі захворювання, до розвитку його ускладнень. У зв’язку з цим за термінами встановлення Д. виділяють ранній Д. (diagnosis ргаесох), встановлений у доклінічній стадії або при початкових проявах хвороби, і запізнілий, або пізній Д., встановлений у фазі розпалу клінічних проявів чи у ще більш пізніх стадіях захворювання. Іноді правильний Д. встановлюється тільки після аналізу перебігу хвороби за тривалий період часу (ретроспективний Д.), у тому числі за аналізом ефекту проведеного лікування (diagnosis ex juvantibus) або лише на підставі даних патолого-анатомічного розтину (посмертний Д.).

За ступенем доведеності розрізняють обґрунтований Д., що часто характеризують як остаточний Д., і гіпотетичний, можливий Д. (diagnosis probabilis), що розцінюють як попередній Д. При низькій імовірності підтвердження діагностичної гіпотези іноді говорять про Д. «під сумнівом». У медичних документах поняття «попередній», «клінічний» і «остаточний» Д. відбивають певні етапи діагностики. Попередній Д. оформлюється безпосередньо при звертанні хворого за медичною допомогою. Він часто буває можливим, але може бути і цілком обґрунтованим. У будь-якому випадку він визначає обсяг первинного діагностичного обстеження і початкову терапевтичну тактику. Протягом трьох днів від початку обстеження хворого повинен бути сформульований досить повний клінічний Д., на підставі якого виробляється подальша діагностична і терапевтична тактика. Остаточний Д. формулюється після завершення обстеження хворого (тобто коли Д. обґрунтований) у зв’язку з його вибуттям чи смертю. З різних причин клінічний Д., зазначений у медичних документах як остаточний, може бути недостатньо обґрунтованим, навіть помилковим, про що свідчать випадки розбіжності між клінічним та патолого-анатомічним Д. Тому Д., зазначений у медичних документах як остаточний, не слід вважати незмінним. Навпаки, при можливості подальшого спостереження (амбулаторного, диспансерного) хворого правильність установленого Д. повинна перевірятися; сам Д. уточнюється в міру накопичення нових даних.

У своїй професійній діяльності провізор також користується методом диференційного Д. шляхом виключення під час опитування пацієнта з метою вибору для нього оптимальних ліків при відпуску безрецептурних препаратів.

Патологоанатомічний Д. є підсумком завершального етапу діагностичного процесу (після смерті хворого), що уточнює прижиттєвий Д. У нього вносяться доповнення і корективи, іноді він змінюється докорінно. Патолого-анатомічний Д. установлюється патологоанатомом на підставі виявлених морфологічних змін. За наявності клінічних даних, зазначених в історії хвороби, амбулаторній карті і т.п., аналіз цих змін повинен бути клініко-анатомічним, тому що результати прижиттєвих спостережень часто сприяють з’ясуванню динаміки морфологічних змін, їх зв’язку та взаємозалежності, ролі і значення у виникненні процесів, що зумовили смертельний результат захворювання.

Епідеміологічний Д. — висновок про причини та особливості виникнення епідеміологічного осередку з характеристикою типу епідемії, її розвитку, перебігу та згасання, із зазначенням уражених контингентів населення з урахуванням інтенсивності взаємного спілкування, спільності в харчуванні та водоспоживанні захворілих.

Судово-медичний Д. — спеціальний висновок про сутність ушкодження (захворювання), стан обстежуваного або про причину смерті, складений на підставі судово-медичної експертизи, для вирішення спеціальних питань, що виникають у судово-слідчій практиці.

БМЭ. — М., 1976. — Т. 7; Ивашкин В.Т., Султанов В.К. Пропедевтика внутренних болезней. — СПб, 2000; Шелагуров А.А. Методы исследования в клинике внутренних болезней. — М., 1965.

4.4: Діагностика

Після збору даних оцінки зареєстрована медсестра аналізує дані для формування узагальнень і створення гіпотез для сестринських діагнозів. Етапи аналізу даних оцінки включають проведення аналізу даних, кластеризацію інформації, виявлення гіпотез для потенційного діагнозу сестринської справи, проведення додаткової поглибленої оцінки за необхідності та встановлення заяв про діагноз сестринської сестринської справи. Потім діагнози медсестер визначаються пріоритетами та керують планом догляду за медсестрами. [2]

Виконання аналізу даних

Після того, як медсестри збирають дані оцінки від пацієнта, вони використовують свої знання медсестер, щоб проаналізувати ці дані, щоб визначити, чи є це «очікуваним» або «несподіваним» або «нормальним» або «ненормальним» для цього пацієнта відповідно до їх віку, розвитку та базового стану. Звідти медсестри визначають, які дані є «клінічно актуальними», оскільки вони визначають пріоритет догляду за медсестрами. [3] Приклад. У Сценарії С в розділі «Оцінка» цієї глави медсестра аналізує дані життєво важливих показників і визначає артеріальний тиск, частота серцевих скорочень і частота дихання підвищені, а насичення киснем для цього пацієнта знижується. Ці висновки вважаються «релевантними сигналами».

Кластеризація інформації/Бачити закономірності/Створення гіпотез

Проаналізувавши дані та визначивши відповідні сигнали, медсестра кластерує дані в закономірності. Системи оцінки, такі як функціональні моделі здоров’я Гордона, допомагають медсестрам у кластеризації інформації відповідно до доказових моделей людських реакцій. Дивіться поле нижче для контуру функціональних моделей здоров’я Гордона. [4] Поняття, пов’язані з багатьма з цих моделей, будуть розглянуті в розділах пізніше в цій книзі. Приклад. Зверніться до Сценарію C розділу «Оцінка» цього розділу. Медсестра кластерує такі відповідні сигнали: підвищений артеріальний тиск, підвищена частота дихання, потріскування в легенях, збільшення ваги, погіршення набряку, задишка, історія хвороби серцевої недостатності, і в даний час призначають сечогінний препарат. Ці сигнали згруповані в узагальнення/візерунок балансу рідини, який можна класифікувати за структурою дієтично-метаболічного функціонального здоров’я Гордона. Медсестра висуває гіпотезу про те, що у пацієнта присутній надлишковий обсяг рідини.

Функціональні моделі здоров’я Гордона [5]

Здоров’я Сприйняття-управління здоров’ям: Сприйняття пацієнтом свого здоров’я і благополуччя і як це управляється Харчово-метаболічний: Споживання їжі та рідини щодо метаболічної потреби Усунення: видільна функція, включаючи кишечник, сечовий міхур та шкіру Активність-Вправа: Вправи та щоденні заходи Сон-відпочинок: сон, відпочинок та щоденні заняття Когнітивно-перцептивний: сприйняття та пізнання Самосприйняття та самоконцепція: самоконцепція та сприйняття власної гідності, самокомпетентності, образу тіла та стану настрою Рольові відносини: рольові зобов’язання та відносини Сексуальність-Репродуктивна: розмноження та задоволення або незадоволення сексуальністю Толерантність до стресу: подолання та ефективність з точки зору стресостійкості Ціннісна віра: цінності, переконання (включаючи духовні переконання) та цілі, які керують вибором та рішеннями

Виявлення сестринських діагнозів

Після того, як медсестра проаналізувала та згрупувала дані з оцінки пацієнта, наступним кроком є розпочати відповідь на питання: «Які відповіді людини мого пацієнта (тобто діагнози сестринської справи)?» Сестринський діагноз визначається як: «Клінічне судження щодо реакції людини на стан здоров’я/життєві процеси, або вразливість для цієї відповіді, особою, сім’єю, групою чи громадою». [6] Сестринські діагнози налаштовуються для кожного пацієнта і керують розробкою плану догляду за медсестрами. Медсестра повинна звернутися до ресурсу планування догляду та переглянути визначення та визначення характеристик гіпотезованих діагнозів сестринської справи, щоб визначити, чи потрібна додаткова поглиблена оцінка перед вибором найбільш точного діагнозу сестринської справи. Сестринські діагнози розробляються медсестрами, для використання медсестрами. Наприклад, NANDA International (NANDA-I) – це глобальна професійна організація медсестер, яка розробляє термінологію медсестер, яка називає фактичні або потенційні реакції людини на проблеми зі здоров’ям та життєві процеси на основі результатів досліджень. [7] В даний час існує понад 220 діагнозів медсестер NANDA-I, розроблених медсестрами по всьому світу. Цей список постійно оновлюється, додаються нові діагнози медсестер та старі діагнози медсестер, які більше не мають підтверджуючих доказів. Список часто використовуваних діагнозів NANDA-I наведено в Додатку А. Повний перелік діагнозів медсестер NANDA-I зверніться до поточного плану догляду за хворими. Діагнози медсестер NANDA-I згруповані в 13 доменів, які допомагають медсестрі у виборі діагнозів на основі шаблонів кластерних даних. Ці домени схожі на функціональні моделі здоров’я Гордона і включають зміцнення здоров’я, харчування, ліквідацію та обмін, діяльність/відпочинок, сприйняття/пізнання, самосприйняття, рольові відносини, сексуальність, переносимість до стресу, життєві принципи, безпека/захист, комфорт та зростання/розвиток.

Примітка

Знання щодо конкретних діагнозів медсестер NANDA-I не оцінюються на NCLEX. Однак аналіз сигналів та створення гіпотез є частиною моделі вимірювання, що використовується для оцінки клінічного судження кандидата. Детальніше про NCLEX і NCLEX наступного покоління в розділі «Сфера практики».

Сестринські діагнози проти медичних діагнозів

Ви можете запитати себе: «Чим діагнози сестринської справи відрізняються від медичних діагнозів?» Медичні діагнози зосереджені на захворюваннях або інших медичних проблемах, які були визначені лікарем, помічником лікаря, або передової медсестри практикуючий. Сестринські діагнози зосереджені на реакції людини на стан здоров’я та життєві процеси і робляться самостійно за допомогою РН. Пацієнти з однаковим медичним діагнозом часто по-різному реагують на цей діагноз і, таким чином, мають різні діагнози сестринської справи. Наприклад, у двох пацієнтів однаковий медичний діагноз серцевої недостатності. Однак одному пацієнту може бути цікаво дізнатися більше інформації про стан та ліки, що використовуються для його лікування, тоді як інший пацієнт може відчувати занепокоєння, думаючи про наслідки цього медичного діагнозу на їхню сім’ю. Медсестра повинна враховувати ці різні відповіді при створенні плану догляду за медсестрами. Сестринські діагнози враховують потреби пацієнта та сім’ї, ставлення, сильні сторони, проблеми та ресурси, оскільки створений індивідуальний план догляду за хворими для забезпечення цілісного та індивідуального догляду за кожним пацієнтом. Приклад. Медичний діагноз, виявлений для пані Дж. у сценарії С в розділі «Оцінка», – серцева недостатність. Це не можна використовувати як сестринський діагноз, але його можна розглядати як «асоційований стан» при створенні гіпотез для сестринських діагнозів. Супутні стани – це медичні діагнози, травми, процедури, медичні вироби або фармакологічні засоби, які не можуть самостійно модифікуватися медсестрою, але підтримують точність діагностики сестринської справи. Сестринський діагноз у сценарії С буде пов’язаний з реакцією пацієнта на серцеву недостатність.

Додаткові визначення, що використовуються в діагнозах медсестер NANDA-I

• Індивід: єдина людина, відмінна від інших (тобто людина).
• Вихователь: член сім’ї або помічник, який регулярно доглядає за дитиною або хворим, літнім або інвалідом.
• Сім’я: двоє або більше людей, які мають безперервні або стійкі стосунки, сприймають взаємні зобов’язання, відчувають загальний сенс і поділяють певні зобов’язання перед іншими; пов’язані кров’ю та/або вибором.
• Група: ряд людей зі спільними характеристиками, які зазвичай називають етнічною групою.
• Спільнота: група людей, що живуть в одній локалі під одним управлінням. Приклади включають квартали та міста. [8]

Вік особи, яка є предметом діагнозу, визначається наступними термінами: [9]

• Плід: ненароджена людина більше восьми тижнів після зачаття, до народження.
• новонароджений: людина віком до 28 днів.
• Немовля: людина старше 28 днів і віком менше 1 року.
• Дитина: особа віком від 1 до 9 років
• Підліток: людина у віці від 10 до 19 років
• Дорослий: особа старше 19 років, якщо національне законодавство не визначає особу як повнолітню людину в більш ранньому віці.
• Старша доросла людина старше 65 років.

Тривалість діагностики визначається наступними термінами: [10]

• Гострий: триває менше 3 місяців.
• Хронічні: тривають більше 3 місяців.
• Переривчастий: зупинка або запуск знову з інтервалами
• Безперервна: безперебійна, йде без зупинки.

Нові терміни, що використовуються в діагнозах NANDA-I 2018-2020

Видання «Діагнози медсестер» на 2018-2020 роки включає два нові умови для допомоги у створенні діагнозів сестринської справи: групи ризику та пов’язані з ними умови. [11]

Групи ризику – це групи людей, які поділяють характеристику, яка змушує кожного члена бути сприйнятливим до певної реакції людини, таких як демографія, здоров’я/сімейний анамнез, етапи зростання/розвитку або вплив певних подій/досвіду.

Супутні стани – це медичні діагнози, травми, процедури, медичні прилади або фармакологічні агенти. Ці стани не можуть самостійно модифікуватися медсестрою, але підтримують точність сестринської діагностики [12]

Види сестринських діагнозів

Існує чотири типи діагнозів медсестер NANDA-I: [13]

Проблемний сестринський діагноз – це «клінічне судження щодо небажаної реакції людини на стан здоров’я/життєві процеси, які існують в окремій особі, сім’ї, групі чи громаді». [14] Для постановки точного діагнозу, орієнтованого на проблему, повинні бути присутніми відповідні фактори та визначальні характеристики. Супутні фактори (також звані етіологією) – це причини, які сприяють постановці діагнозу. Визначальними характеристиками є сигнали, ознаки та симптоми, які скупчуються у закономірності. [15]

Діагноз медсестер зміцнення здоров’я здоров’я – це «клінічне судження щодо мотивації та бажання підвищити добробут та актуалізувати потенціал здоров’я людини». Ці відповіді виражаються готовністю пацієнта посилити специфічну поведінку здоров’я. [16] Діагноз зміцнення здоров’я та оздоровлення використовується, коли пацієнт готовий покращити брак знань, подолання або іншу виявлену потребу.

Діагноз сестринського ризику – це «клінічне судження щодо вразливості людини, сім’ї, групи чи громади для розвитку небажаної реакції людини на стани здоров’я/життєві процеси». [17] Діагноз сестринського ризику повинен підтримуватися факторами ризику, які сприяють підвищенню вразливості. Сестринський діагноз ризику відрізняється від діагнозу, орієнтованого на проблему тим, що проблема ще насправді не виникла. Проблемні діагнози не повинні автоматично розглядатися як більш важливі, ніж діагнози ризику, оскільки іноді діагностика ризику може мати найвищий пріоритет для пацієнта. [18]

Діагноз синдрому – це «клінічне судження щодо конкретного кластера сестринських діагнозів, які виникають разом, і найкраще вирішуються разом та за допомогою подібних втручань». [19]

Встановлення медсестер діагнозу заяви

При використанні NANDA-I сестринських діагнозів, NANDA-I рекомендує структуру сестринського діагнозу повинна бути твердженням, що включає в себе сестринський діагноз та пов’язані з ними фактори, які виявляються шляхом визначення характеристик. Точність сестринського діагнозу підтверджується, коли медсестра може чітко пов’язати визначальні характеристики, пов’язані з ними фактори та/або фактори ризику, виявлені під час оцінки пацієнта. [20]

Щоб створити постановку про діагностику сестринської справи, зареєстрована медсестра виконує наступні кроки. Після аналізу суб’єктивних та об’єктивних даних пацієнта та кластеризації даних у шаблони медсестра формує гіпотези для сестринських діагнозів на основі того, як закономірності відповідають визначальним характеристикам сестринського діагнозу. Визначальними характеристиками є термінологія, яка використовується для спостережуваних ознак і симптомів, пов’язаних з сестринським діагнозом. [21] Визначення характеристик включається в ресурси планування догляду для кожного діагнозу сестринської справи разом з визначенням цього діагнозу, тому медсестра може вибрати найбільш точний діагноз. Наприклад, об’єктивні та суб’єктивні дані, такі як вага, зріст та споживання їжі, можуть бути згруповані разом як визначальні характеристики для сестринського діагнозу харчового статусу.

Створюючи постановку діагнозу сестринської справи, медсестра також визначає причину проблеми для цього конкретного пацієнта. Пов’язані фактори – це термінологія, яка використовується для основних причин (етіології) проблеми або ситуації пацієнта. Супутні фактори не повинні бути медичним діагнозом, а замість цього слід віднести до основної патофізіології, яку може лікувати медсестра. Коли це можливо, сестринські втручання, заплановані для кожного діагнозу сестринської справи, повинні спробувати змінити або усунути ці пов’язані з цим фактори, які є основною причиною діагнозу сестринської справи. [22]

Створення заяв про діагностику сестринської сестринської справи традиційно називають «використанням формату PES». Мнемоніка PES більше не поширюється на сучасну термінологію, яку використовує NANDA-I, але компоненти постановки діагнозу сестринської справи залишаються незмінними. Постановка діагнозу сестринської справи повинна містити проблему, пов’язані з ними фактори та визначальні характеристики. Ці терміни підходять під колишній формат PES таким чином:

Проблема (Р) — пацієнт p problem (тобто сестринський діагноз)

Етіологія (Е) — пов’язані фактори (тобто е тіологія/причина) сестринського діагнозу; формулюється як «пов’язані з» або «R/T»

Ознаки та симптоми (S) — визначальні характеристики, що проявляються пацієнтом (тобто ознаки та симптоми/суб’єктивні та об’єктивні дані), що призвели до ідентифікації цього сестринського діагнозу для пацієнта; формулюється з «як проявляється» або «як свідчить».

Приклади різних типів сестринських діагнозів далі пояснюються нижче.

Проблемно-орієнтована діагностика медсестер

Проблемно-орієнтована сестринська діагностика містить всі три складові формату PES:

Проблема (Р) — постановка відповіді пацієнта (сестринський діагноз)

Етіологія (Е) — супутні фактори, що сприяють діагностиці сестринської справи

Ознаки та симптоми (S) — визначальні характеристики, що проявляються цим пацієнтом

Зразок проблеми, орієнтовані на діагностику медсестер

Зверніться до Сценарію C розділу «Оцінка» цього розділу. Кластер даних для пані Дж. (підвищений артеріальний тиск, підвищена частота дихання, тріск у легенях, збільшення ваги, погіршення набряку та задишка) є визначальними характеристиками для діагностики NANDA-I Надлишковий обсяг рідини. Визначення NANDA-I надлишкового обсягу рідини – це «надлишкове споживання та/або затримка рідини». Пов’язаним фактором (етіологією) проблеми є те, що пацієнтом спостерігається надмірне споживання рідини. [23]

Компонентами постановки діагнозу медсестер, орієнтованої на проблему, для пані Дж.:

(P) Надлишок обсягу рідини

(E) Пов’язані з надмірним споживанням рідини

(S) Як проявляється двосторонніми базилярними трісками в легенях, двостороннім 2+ набряк щиколоток і стоп, збільшена вага 10 фунтів, і пацієнт повідомляє: «Мої щиколотки так набрякли».

Правильно написана проблемна діагностика сестринської сестринської справи для пані Дж. виглядала б так:

Надлишок обсягу рідини пов’язаний з надмірним споживанням рідини, що проявляється двосторонніми базилярними трісками в легенях, двостороннім 2+ набряк кісточок щиколоток і ніг, збільшення ваги 10 фунтів, і пацієнт повідомляє: «Мої щиколотки так набрякли».

Здоров’я зміцнення сестринської діагностики

Положення діагнозу медсестер зміцнення здоров’я містить проблему (P) та визначальні характеристики (S). Визначальна характеристика складової постановки діагнозу сестринської сестринської справи повинна починатися з фрази «висловлює бажання посилити»: [24]

Проблема (Р) — постановка відповіді пацієнта (сестринський діагноз)

Ознаки та симптоми (S) — виражене бажання пацієнта посилити

Зразок зміцнення здоров’я медсестер Діагноз заяву

Зверніться до Сценарію C у розділі «Оцінка» цього розділу. Пані Дж. демонструє готовність покращити стан свого здоров’я, коли вона сказала медсестрі, що хотіла б «дізнатися більше про моє здоров’я, щоб я міг краще піклуватися про себе». Це твердження є визначальною характеристикою діагнозу медсестер NANDA-I Готовність до розширеного управління охороною здоров’я, який визначається як «модель регулювання та інтеграції в повсякденне життя терапевтичного режиму для лікування хвороби та її наслідків, які можуть бути посилені». [25]

Компонентами діагностики медсестер, що зміцнює здоров’я для пані Дж., будуть:

Проблема (П): Готовність до вдосконаленого управління охороною здоров’я

Симптоми (S): Виявлене бажання «дізнатися більше про своє здоров’я, щоб я міг краще піклуватися про себе».

Правильно написана заява про діагностику медсестер щодо зміцнення здоров’я для пані Дж. виглядала б так:

Підвищена готовність до зміцнення здоров’я як проявляється вираженим бажанням «дізнатися більше про своє здоров’я, щоб я міг краще піклуватися про себе».

Діагностика сестринської допомоги

Діагноз сестринського ризику повинен підтверджуватися доказами факторів ризику розвитку цієї проблеми пацієнта. Різні фахівці рекомендують різну формулювання. NANDA-I 2018-2020 рекомендує використовувати фразу «як свідчить» для позначення факторів ризику розвитку цієї проблеми. [26]

Діагноз ризику складається з наступного:

Проблема (Р) — постановка відповіді пацієнта (сестринський діагноз)

Як свідчать — Фактори ризику розвитку проблеми

Зразок заяви про діагностику ризику

Зверніться до Сценарію C у розділі «Оцінка» цього розділу. Пані Дж. має підвищений ризик падіння через вразливість від запаморочення та слабкості, яку вона відчуває. Визначення NANDA-I Risk for Falls – це «підвищена сприйнятливість до падіння, що може завдати фізичної шкоди та поставити під загрозу здоров’я». [27]

Компонентами постановки діагнозу ризику для пані Дж.:

Проблема (P) – Ризик падіння

Як свідчить – Запаморочення і зниження сили нижніх кінцівок

Правильно написана заява про діагностику сестринської сестринської сестри для пані Дж.

Ризик падіння, про що свідчить запаморочення та зниження сили нижніх кінцівок.

Діагностика синдрому

Синдром – це скупчення сестринських діагнозів, які виникають разом і найкраще вирішуються разом і за допомогою подібних втручань. Щоб створити діагноз синдрому, два або більше сестринських діагнозів повинні використовуватися як визначальні характеристики (S), які створюють синдром. Супутні фактори можуть бути використані, якщо вони додають чіткості визначенню, але не потрібні. [28]

Постановка синдрому складається з таких пунктів:

Проблема (P) — синдром

Ознаки та симптоми (S) – визначальними характеристиками є два або більше подібних сестринських діагнозів

Зразок синдрому діагностики заяви

Зверніться до Сценарію C у розділі «Оцінка» цього розділу. Кластеризація даних для пані Дж. Визначає кілька подібних діагнозів медсестер NANDA-I, які можна класифікувати як синдром. Наприклад, Непереносимість активності визначається як «недостатня фізіологічна або психологічна енергія, щоб витримати або завершити необхідну або бажану повсякденну діяльність». Соціальна ізоляція визначається як «самотність, яку відчуває індивід і сприймається як нав’язана іншими та як негативний або загрозливий стан». Ці діагнози можуть бути включені під синдром NANDA-I під назвою Ризик синдрому похилого віку. Цей синдром визначається як «динамічний стан нестабільної рівноваги, який впливає на літню людину, яка відчуває погіршення в одній або декількох областях здоров’я (фізичної, функціональної, психологічної або соціальної) і призводить до підвищеної сприйнятливості до несприятливих наслідків для здоров’я, зокрема інвалідності». [29]

Компонентами сестринського діагнозу синдрому для пані Дж. були б:

(P) – Ризик синдрому слабкого похилого віку

(S) – Сестринські діагнози нетерпимості активності та соціальної ізоляції

Додатковий супутній фактор: Страх падіння

Правильно написана заява про діагностику синдрому для пані Дж. виглядала б так:

Ризик синдрому слабкого похилого віку, пов’язаний з нетерпимістю діяльності, соціальною ізоляцією та страхом падіння

Розстановка пріоритетів

Після виявлення сестринських діагнозів наступним кроком є розстановка пріоритетів відповідно до конкретних потреб пацієнта. Медсестри визначають пріоритети своїх дій, надаючи допомогу пацієнтам кілька разів щодня. Пріоритетність – це процес, який визначає найбільш значущі проблеми сестринської справи, а також найважливіші втручання в плані догляду за медсестрами.

Важливо, щоб небезпечні для життя проблеми та кризи були негайно виявлені та швидко вирішувалися. Залежно від тяжкості проблеми, етапи сестринського процесу можуть виконуватися за лічені секунди для небезпечних для життя проблем. У критичних ситуаціях етапи сестринського процесу виконуються за допомогою швидкого клінічного судження. Медсестри повинні розпізнавати сигнали, що сигналізують про зміну стану пацієнта, застосовувати доказові практики в умовах кризи та ефективно спілкуватися з членами міжпрофесійної команди. Більшість ситуацій пацієнта потрапляють десь між кризою та звичайним доглядом.

Існує кілька понять, що використовуються для визначення пріоритетів, включаючи ієрархію потреб Маслоу, «Азбуку» (дихальні шляхи, дихання та кровообіг) та гострі, некомпенсовані умови. Див. інфографіку на рис. 4.7 [30] про те, як визначити пріоритети.

Малюнок 4.7 Як визначити пріоритети

Ієрархія потреб Маслоу використовується для класифікації найбільш нагальних потреб пацієнта. Нижні рівні піраміди представляють першочергові потреби фізіологічних потреб, переплетені з безпекою. Зображення ієрархії потреб Маслоу наведено на рисунку 4.8 [31] . Можливо, ви запитуєте себе: «А як щодо ABC – чи не дихальні шляхи найважливішими?» Відповідь на це питання полягає в тому, що «це залежить від ситуації та пов’язаних з цим міркувань безпеки». Розгляньте такий сценарій — ви їдете додому після прекрасного пікніка за містом і натрапите на вогненну автокатастрофу. У міру наближення до машини ви бачите, що пасажир не дихає. Використовуючи Ієрархію потреб Маслоу, щоб розставити пріоритети ваших дій, ви спочатку видаляєте пасажира з автомобіля через безпеку, навіть якщо він не дихає. Після забезпечення безпеки та виклику на допомогу ви дотримуєтесь кроків для виконання серцево-легеневої реанімації (СЛР), щоб встановити кровообіг, дихальні шляхи та дихання, поки не надійде допомога.

Малюнок 4.8 Ієрархія потреб Маслоу

Окрім використання ієрархії потреб Маслоу та Азбуки дихальних шляхів, дихання та кровообігу, медсестра також розглядає, чи є стан пацієнта гострою чи хронічною проблемою. Гострі, некомпенсовані стани зазвичай вимагають пріоритетних втручань над хронічними станами. Крім того, актуальні проблеми, як правило, отримують пріоритет над потенційними проблемами, але проблеми ризику іноді отримують пріоритет залежно від вразливості пацієнта та факторів ризику.

Приклад. Зверніться до Сценарію C у розділі «Оцінка» цього розділу. Для пані Дж. Було визначено чотири типи діагнозів сестринської справи: надлишок обсягу рідини, підвищена готовність до зміцнення здоров’я, ризик падінь та ризик синдрому слабкого похилого віку. Першочерговим діагнозом є надлишок обсягу рідини, оскільки він впливає на фізіологічні потреби в диханні, гомеостазі та виділенні. Однак діагноз «Ризик падіння» настає в найближчу секунду через наслідки для безпеки та потенційні травми, які можуть виникнути, якщо пацієнт впав.

1. Американська асоціація медсестер. (2021). Сестринська справа: сфера застосування та стандарти практики (4-е видання). Американська асоціація медсестер. ←
2. Гердман Т.Г., Каміцуру С. Сестринські діагнози: визначення та класифікація, 2018-2020. Видавці Thieme Нью-Йорк. ←
3. Гердман Т.Г., Каміцуру С. Сестринські діагнози: визначення та класифікація, 2018-2020. Видавці Thieme Нью-Йорк. ←
4. Гордон, М. Оцініть примітки: Сестринська оцінка та діагностичні міркування. Компанія FA Девіс ←
5. Гордон, М. Оцініть примітки: Сестринська оцінка та діагностичні міркування. Компанія FA Девіс ←
6. Гердман Т.Г., Каміцуру С. Сестринські діагнози: визначення та класифікація, 2018-2020. Видавці Thieme Нью-Йорк. ←
7. Гердман Т.Г., Каміцуру С. Сестринські діагнози: визначення та класифікація, 2018-2020. Видавці Thieme Нью-Йорк. ←
8. Нанда Інтернешнл. (н.д.). Словник термінів. https://nanda.org/nanda-i-resources/glossary-of-terms/:05
9. Нанда Інтернешнл. (н.д.). Словник термінів. https://nanda.org/nanda-i-resources/glossary-of-terms/:05
10. Нанда Інтернешнл. (н.д.). Словник термінів.https://nanda.org/nanda-i-resources/glossary-of-terms/:05
11. Гердман Т.Г., Каміцуру С. Сестринські діагнози: визначення та класифікація, 2018-2020. Видавці Thieme Нью-Йорк. ←
12. Гердман Т.Г., Каміцуру С. Сестринські діагнози: визначення та класифікація, 2018-2020. Видавці Thieme Нью-Йорк. ←
13. Нанда Інтернешнл. (н.д.). Словник термінів.https://nanda.org/nanda-i-resources/glossary-of-terms/:05
14. Нанда Інтернешнл. (н.д.). Словник термінів. https://nanda.org/nanda-i-resources/glossary-of-terms/:05
15. Нанда Інтернешнл. (н.д.). Словник термінів.https://nanda.org/nanda-i-resources/glossary-of-terms/:05
16. Нанда Інтернешнл. (н.д.). Словник термінів. https://nanda.org/nanda-i-resources/glossary-of-terms/:05
17. Нанда Інтернешнл. (н.д.). Словник термінів. https://nanda.org/nanda-i-resources/glossary-of-terms/:05
18. Гердман Т.Г., Каміцуру С. Сестринські діагнози: визначення та класифікація, 2018-2020. Видавці Thieme Нью-Йорк. ←
19. Нанда Інтернешнл. (н.д.). Словник термінів. https://nanda.org/nanda-i-resources/glossary-of-terms/:05
20. Гердман Т.Г., Каміцуру С. Сестринські діагнози: визначення та класифікація, 2018-2020. Видавці Thieme Нью-Йорк. ←
21. Гердман Т.Г., Каміцуру С. Сестринські діагнози: визначення та класифікація, 2018-2020. Видавці Thieme Нью-Йорк. ←
22. Гердман Т.Г., Каміцуру С. Сестринські діагнози: визначення та класифікація, 2018-2020. Видавці Thieme Нью-Йорк. ←
23. Гердман Т.Г., Каміцуру С. Сестринські діагнози: визначення та класифікація, 2018-2020. Видавці Thieme Нью-Йорк. ←
24. Нанда Інтернешнл. (н.д.). Словник термінів.https://nanda.org/nanda-i-resources/glossary-of-terms/:05
25. Гердман Т.Г., Каміцуру С. Сестринські діагнози: визначення та класифікація, 2018-2020. Видавці Thieme Нью-Йорк. ←
26. Нанда Інтернешнл. (н.д.). Словник термінів. https://nanda.org/nanda-i-resources/glossary-of-terms/:05
27. Гердман Т.Г., Каміцуру С. Сестринські діагнози: визначення та класифікація, 2018-2020. Видавці Thieme Нью-Йорк. ←
28. Нанда Інтернешнл. (н.д.). Словник термінів.https://nanda.org/nanda-i-resources/glossary-of-terms/:05
29. Гердман Т.Г., Каміцуру С. Сестринські діагнози: визначення та класифікація, 2018-2020. Видавці Thieme Нью-Йорк. ←
30. «Як визначити пріоритети» Валері Паларскі для Технічного коледжу Чіппева Долина ліцензується відповідно до CC BY4.0
31. «Ієрархія Маслоу needs.svg» Дж.Фінкельштейна ліцензується відповідно до CC BY-SA3.0