Сортування сміття в Німеччині — як правильно це робити

Тема сортування сміття в Німеччині є дуже актуальною. Німці вельми печуться за екологію тому й вправно сортують сміття. Це дуже допомагає покращити екологічну ситуацію не тільки у країні, але і зробити внесок у недопущення погіршення екології світу. У Німеччині сортувати сміття звикли ще змалечку, але все одно допускають помилки та інколи викидують не те сміття не туди куди треба. Що говорити про людей, які приїхали до країни не так давно. Тому знати як правильно сортувати сміття — це важливо.

1. Види сміття для сортування у Німеччині
2. Як правильно сортувати сміття в Німеччині на практиці
3. Біосміття
4. Папір
5. Пластикові відходи
6. Утилізація скла у Німеччині
7. Залишкове сміття
8. Батарейки та акумулятори
9. Мотлох
10. Будівельне та небезпечне сміття
11. Непотрібна одежа

Види сміття для сортування у Німеччині

Належне сортування відходів і, таким чином, підтримка процесу перероблення є головним пріоритетом у Німеччині у галузі ефективної взаємодії з природою.
Загалом, німецька система сортування сміття поділяється на pick-up (забираються пакети або урни) та систему самовиносу (це коли споживачі приносять сміття до пунктів збору та центрів утилізації самостійно). Варто зазначити, зо не будь-де буде доступним повний перелік контейнерів для сортування. Наприклад у Берліні багато контейнерів для використаного скла, а у більшості інших міст його доводиться утилізувати в спеціально відведених місцях.

У Німеччини заведено сортувати сміття на слідуючи види:

• біосміття — Biomüll;
• папір — Papiermüll;
• пластик і його похідні — Kunststoffabfälle;
• скло світле — Weißglas;
• скло темне — Buntglas;
• залишкове сміття — Restmüll;
• батарейки та акумулятори — Altbatterien und Altakkus;
• мотлох — Sperrmüll;
• контейнер для одягу;
• будівельне сміття — Baumüll.

✔ Для кожного з вищенаведених видів сміття призначений свій контейнер чи відведене спеціальне місце для утилізації.

✔ Якщо у вас є побутове сміття яке не належить до певної категорії — його потрібно викинути до загального контейнера Restmüll.

Як правильно сортувати сміття в Німеччині на практиці

Щоб сортувати сміття у Німеччині не достатньо просто знати назви його видів. Потрібно чітко усвідомлювати які саме речі до якої групи сміття належать та розрізняти контейнери для правильного сортування.

Біосміття

До біосміття відносяться відходи їжі та природних матеріалів, що швидко компостуються, а саме:

• залишки будь-якої їжі та харчових продуктів без пакування;
• кімнатні рослини з землею, але без горшка;
• використані кавові фільтри та чайні пакетики;
• листя дерев та рослин;
• маленькі вітки кущів;

Для цього виду сміття завжди є окремий контейнер — Biotonne. Якщо людина живе у багатоквартирному будинку, то поряд купи великих баків завжди побаче невеликий чорний, або коричневий контейнер, куди треба висипати біосміття. Люди які живуть у своїх домах також збирають біовідходи у спеціальний контейнер, чи компостують його.

Важливо! Коли ви виносите біосміття у поліетиленовому пакетику — потрібно висипати у контейнер його зміст, а не просто викидувати все разом. Виключення складають спеціальні біопакетики для їстівних відходів, які можна купити майже у будь-якому супермаркеті Німеччини.

Папір

Папір та картон у Німеччині також заведено викидати в окремий контейнер з макулатурою. Для правильного сортування потрібно знати які саме види паперу можна в нього викидати.

Яке сміття належить до паперової макулатури

Види паперу та картону, які у Німеччині можна викидати до контейнера з макулатурою:

• каталоги, журнали, брошури, проспекти;
• канцелярський папір;
• поштові конверти;
• книги без корінця;
• газети;
• картон з коробок для посилок;
• гофровані картонні коробки;
• картонні лотки з яєць;
• картонні пакування з овочів та фруктів;
• пакувальний папір;
• паперові пакети з супермаркетів.

Яке сміття не є паперовою макулатурою

Види паперу, які у Німеччині заборонено викидати до контейнера з макулатурою:

• вищенаведені приклади паперового сміття, якщо вони сильно забруднені;
• картонні пакування від продуктів, які зберігаються у морозильнику;
• картонні пакування від порошку та іншої побутової хімії;
• брудні упакування з-під жирної їжі — піци, картоплі фрі тощо;
• тетрапаки;
• папір для випікання;
• вологі серветки, кухонні серветки чи паперові носовички;
• паперові упакування з пластиковими вставками чи віконцями.

Папір та картон у Німеччині викидують до синього чи, в деяких містах, — зеленого контейнера.

Пластикові відходи

Пластик, та його похідні, а також упакування у Німеччині викидують до контейнера жовтого чи помаранчевого кольору. Перед тим як утилізувати відходи до контейнера з пластиком треба упевнитись що вони відносно чисті. Якщо пластикове сміття брудне — слід його перед утилізацією промити чи просто почистити. Щільно утрамбовувати пластикове сміття не потрібно і це навіть не заважає. Стаканчики з-під йогурту, сметани не обов’язково мити перед викиданням для правильного перероблення та обробки. Достатньо добре вибрати залишки продукту ложкою.

Якщо ці матеріали потім злипаються занадто щільно, це ускладнює сортування і робить його надмірно складним. Отже, застосовується таке: просто викидайте як зазвичай!

Сміття, яке слід викидати до жовтого контейнера для упакування та пластику

До контейнера з пластиком у Німеччині заведено викидати наступні види сміття:

• пластикові кришечки від пляшок;
• сітки від картоплі, цибулі, інших овочів та фруктів;
• целофан;
• тюбики від зубної пасти;
• пінопласт;
• пластикові контейнери від йогурту, масла, сметани тощо;
• алюмінієва фольга;
• тара з-під корму для тварин;
• поліетиленові пакети;
• пластикові горшки від квітів;
• пусті пляшки з під мийного засобу, шампуню тощо;
• тетрапаки;
• одноразовий пластиковий посуд;
• пусті відра з під фарби;
• пластикові пляшки, які не можна здати;

Сміття, яке не можна викидати до контейнера з пластиком та упаковкою

Не всі предмети, зроблені на перший погляд з пластику, можна викидати до жовтого контейнера. Наступні предмети не підлягають обробці у якості пластика, тому їх слід викинути до контейнера з залишковим загальним сміттям:

• пластмасові багаторазові тарілки;
• іграшки;
• кулькові ручки;
• зубні щітки;
• рукав для запікання;
• малярна плівка;

Утилізація скла у Німеччині

Більшість скляних пляшок від пива та безалкогольних напоїв модна здати у магазині, який заплатить за це гроші, а сам правильно їх утилізує. Проте залишається купа видів пляшок з під вина, горілки, інших міцних напоїв тощо, яку треба правильно відсортувати та викинути у правильний контейнер.

Зверніть увагу, що коли ви викидаєте скло у контейнер — це є дуже гучно, тому вибирати для його утилізації час, коли шуміти не заборонено.

Що можна та не можна викидати у контейнер зі склом в Німеччини

✔ До скла яке потрібно відсортовувати у спеціально відведений контейнер можна викидати пляшки та прозорі флакони від ліків чи косметики.

✖ Предмети, які у Німеччині заборонено викидати до контейнерів зі склом наступні:

• посуд для мікрохвильовки;
• фарфор;
• скляний кухоль від кавоварки;
• скло тонке чи віконне;
• дзеркала;
• Led чи енергоощадні лампочки;
• старі кінескопи;
• вази для квітів;
• звичайні склянки для питної води;
• посуд для запікання.

Світле скло

До світлого скла належать прозорі скляні пляшки та банки без кришок і викидати їх слід до білого контейнера з написом “Weißglas”. Обов’язковою умовою для правильного сортування білого скла у Німеччині є те, щоб пляшка чи банка була пуста та не мала залишків напою чи недопалків усередині, а також без кришки.

Коричневе, зелене чи кольорове скло

Для коричневих та зелених пляшок відведені відповідного кольору окремі контейнери. Пляшки іншого кольору: сині, червоні, та відмінні від зеленого, прозорого та коричневого кольору слід викинути до контейнера з різноколірним склом, який підписаний як “Buntglas” — різноколірне скло. Якщо ж такого контейнера немає, то допускається викинути різноколірні пляшки до урни з зеленим склом.

Залишкове сміття

Залишкове сміття — це побутові відходи, іграшки, різні предмети гігієни, та все те, що не підлягає сортуванню у Німеччині. Сюди не входять електронні пристрої, батареї, щебінь, забруднювальні речовини або відходи з небезпечними речовинами. Для залишкового сміття призначений чорний контейнер.

Наведемо приклади сміття, яке в Німеччині не сортують та викидують до чорного контейнера з залишковим сміттям:

• порцелянові та керамічні квіткові горщики та посуд;
• сигаретні недопалки;
• гума;
• розбиті дзеркала і бите скло;
• засохла фарба, пензлі, наждачний папір, шпалери, обрізки кабелю, шланги, килимові та попередньо оброблені обрізки деревини, дріт;
• предмети гігієни, такі як підгузки, гігієнічні прокладки, бинти та пластирі, вата;
• попіл;
• жир та фритюрне масло;
• залишки воску від свічок або воску для волосся;
• використані запальнички;
• наповнювач для котів або дрібних тварин;
• мішок для холодних брикетів, вугілля та зола;
• мішки для пилососа;
• лампи розжарювання та галогенні лампи;
• канцелярські товари, такі як файли, ручки;
• носії інформації;
• ганчір’я та старий, рваний або сильно забруднений текстиль, губки для миття посуду та тіла;
• старі медикаменти.

Відходи, які не можна викидати до чорного контейнеру з побутовим залишковим сміттям:

• чистий папір, картон і коробки;
• осколки від раковин або унітазів;
• дрібні електричні деталі, такі як бритви, тостери, праски або радіоприймачі;
• зелені відходи;
• батарейки;
• енергоощадні лампи;
• розчинники та засоби для чищення;
• рідкі фарби;
• лаки;
• відпрацьовані мастила;
• деревина та пестициди.

Батарейки та акумулятори

Батарейки та акумулятори не можна викидати до будь-якого контейнера. Батарейка гниє довго і при цьому виділяє багато шкідливих речовин. Тому задля мінімізації шкоди довкіллю їх утилізовують спеціальним способом. Для батарейок у Німеччині ставлять спеціальні контейнери у кожному супермаркеті. Туди побутові споживачі можуть викинути їх абсолютно безплатно і бути спокійними, що така маленька штучка, як батарейка, не заподіє великого лиха природі.

Мотлох

До мотлоху відноситься так званий шпермюль. Це є ті предмети побуту, які ви скопили у себе вдома чи в підвалі та хочете позбутися як сміття.

Позбутися назбираного сміття у Німеччині можна декількома способами:

• викласти біля під’їзду у коробці з надписом “Zu Verschenken”, якщо там невеликі предмети у хорошому стані, які могуть згодитися людям;
• виставити на німецькому ібей кляйнанцайген, якщо це, наприклад, диван у хорошому стані, телевізор тощо;
• у спеціально визначений день просто винести на вулицю і залишити в спеціально відведеному місці;
• відвезти самотужки до міського пункту збору сміття, який модна знайти у гуглі за запитом “stadtreinigungsbetriebe in der nähe“.

Щодо міських пунктів збору сміття. Там ви можете утилізувати старі меблі, електроніку велику та малу, металеві речі тощо. Перед візитом сміття потрібно посортувати й мати змогу показати та розказати працівнику що ви вивозите. Якщо у вас буде забагато речей, то їх можуть не взяти.

Будівельне та небезпечне сміття

До будівельного сміття належить все те, що залишаться від ремонту будинку чи квартири. До виключень слід віднести фарбу та мінеральну вату. Для того, щоб утилізувати будівельне сміття німці просто замовляють собі під подвір’я контейнер певного розміру і викидують туди все, що залишилося від ремонту. Якщо є скловата, то слід попереджати про це компанію по утилізації сміття.

Якщо будівельного сміття небагато, то слід спочатку його спробувати посортувати, а якщо там є такі предмети, що не можна викидати до чорної мюль тони (указані вище) — їх слід відвести до пункту утилізації сміття. За це, звісно, прийдеться заплатити грошей. А якщо у вас є мінеральна чи скловата та невикористана фарба — трохи більше.

Непотрібна одежа

Рвану одежу модна викинути у бак з залишковим сміттям, але якщо вона ще у доброму стані, то кращим рішенням буде віднести її до спеціального бака з непотрібною одежею для людей які її потребують. Зазвичай це відносно великі зелені контейнери з заліза квадратної форми. Ви просто збирайте одежу яка на вас мала чи вийшла з моди та вже не подобається та несете до такого контейнера, викидуєте, а там хтось більш потребуючий цю одежу у майбутньому ще поносить.

Українці буквально живуть у смітті, а бізнес змушений купувати відходи: чому так склалося?

Останніми роками близько 5% відходів в Україні потрапляє на переробку. Серед них скло, пластик, алюмінієві пляшки, папір, картон, текстиль та ін. Ще приблизно 1% відходів – спалюється з отриманням енергії. Такі дані Асоціації управління відходами. Рівень перероблених відходів з року в рік зростає, але до європейських показників нам ще далеко. Сміттєпереробна галузь в Україні має багато перешкод для розвитку, зокрема, відчуває гостру нестачу ресурсу.

Чому так сталося, який стан сміттєпереробки в Україні зараз і що робити, щоб галузь нарешті запрацювала – з’ясовувала ЕкоПолітика.

Нині в Україні діє близько 100 сміттєпереробних заводів, повідомляє голова Асоціації управління відходами Ніколь Данилова. Вони з’являються по всій території країни, зокрема працюють у Київській, Харківській, Львівській та Рівненській областях.

Як розповідає Данилова, до їхньої Асоціації входить низка компаній, які змогли успішно вийти на ринок сміттєпереробки. Серед них, до прикладу, ОБУХІВМІСЬКВТОРРЕСУРСИ. Підприємство працює з 2002 року, охоплює Київ та Київську область. Щомісяця воно переробляє щонайменше 10 000 тонн відходів різного типу: поліетилен, пластикові пляшки, пластмасу, дерев’яні відходи, стрейч-плівку, алюмінієві банки і ємності, склобій, макулатуру, кольоровий і чорний металобрухт, а також литу тару (упаковку від яєць, підставки для стаканчиків).

“Деревні відходи, листя і трава частково переробляються на біопаливо (паливні брикети), частина якого експортується в ЄС. – розповідає Данилова. – Макулатура сортується і переробляється в листи гофрокартону, з якого потім виробляєються екоурни, ящики, картон і папір. Пластик і поліетилен сортують і подрібнюють. Металобрухт відправляється на металургійні заводи на переробку, а потім з дроту підприємство виготовляє цвяхи. Ті відходи, які не переробляються, відправляються на завод для спалювання – натомість вдається отримати теплову та електричну енергію”.

Як ще один успішний приклад Данилова наводить виробництво “Фіднова”, що на Львівщині. Компанія надає послуги зі збору, транспортування, підготовки та переробки побічних продуктів тваринного походження. Це перший в Україні завод, який приймає та переробляє подібну сировину від зовнішніх постачальників – аграрних підприємств регіону. Переробити тут можуть понад 220 т сировини на добу. Виробляють на підприємстві пір’яне та кісткове борошно для добрив (органічні добрива), жир та ін.

Щодо переробки відходів у енергію – ситуація дещо гірша. У Києві діє єдиний в Україні сміттєспалювальний завод “Енергія”, який перетворює сміття на тепло та електрику. Його потужність за офіційними даними, приблизно 240 тис. т. Для розуміння, Київ в середньому генерує 1,2 млн т. відходів на рік.

Як бачимо, переробні та спалювальні потужності в Україні є, хоча їх – далеко не достатньо. Але що цікаво, при цьому переробні підприємства відчувають гострий дефіцит сировини. Як розповідає Данилова, картонно-паперові заводи, склозаводи, підприємства, що переробляють полімери і пластик завантажені в середньому на 70%, а в “місяці низьких обсягів” – на 50%. Навіть для того, аби завантажити їх на 2/3, бізнес змушений імпортувати сировину з-за кордону. Парадокс, ми буквально живемо у смітті: воно у нас під ногами, на узбіччях доріг, у річках, 94% зібраних відходів прямують на полігони, але сміттєпепереробні заводи сировину змушені купувати. Чому ж складається така ситуація?

Одна з головних причин – низька культура поводження з відходами. Простими словами: населення не сортує сміття. Щоб прийти до переробки відходів, необхідно спочатку відділити корисну сировину. Відсортовувати сміття після збору – не рентабельно, адже така сировина, як папір чи картон, яка потрапляє у загальний бак, майже напевне буде зіпсована органікою і не придатна для подальшої переробки. Попсуватися можуть і інші відходи. Тому сортування потрібно починати з домогосподарств.

Як розповідає голова правління Асоціації підприємств в сфері поводження з небезпечними відходами Кирило Косоуров, на першому етапі має бути освітня робота. Перед тим, як встановлювати баки для роздільного збору, необхідно роз’яснити населенню: як саме потрібно сортувати, і головне – навіщо. Виробити звичку сортувати сміття також могли б фінансові заохочення. Зокрема, така система працює у Швеції, розповідає Косоуров. Там тарифна політика на вивіз сміття була обрана таким чином, що якщо утворювач відходів посортував їх, вклав у них свою працю, то заплатить за вивіз менше, ніж той, хто не сортує. З плином часу шведи прийшли до того, що їм всім дешевше сортувати. Схожа система могла б працювати і у нас.

“Якщо ви не хочете чи не можете сортувати – платіть по повній. Якщо можете сортувати на дві фракції: корисне і не корисне, – ось вам знижка. Якщо ви сортуєте кожен вид відходів окремо, якісно готуєте його до переробки, вам мають за це заплатити, або ж дати якусь дотацію на будинок чи громаду”, – пояснює Косоуров.

Вже відсортоване сміття повинне йти на сортувальні лінії, а далі – на переробку. Коли система сортування буде налагоджена, бізнесу і самому буде цікаво вкладати гроші в подальші етапи.

Наступну перепону на шляху сміттєпереробки виділяє Данилова, це – вартість захоронення:

“Ціни на захоронення на полігонах дуже низькі (до 205 грн за тонну). В Латвії, наприклад, вартість захоронення в 2022 році сягає 80 €/т (2554 грн) за побутові відходи, а з 2023 року вона буде становити 95 €/т (3033 грн). Захоронення в Україні, на жаль, обходиться значно дешевше, ніж сортування та переробка”.

Ще одна проблема – законодавча база. В Україні досі не встановлені прозорі правила гри для сфери управління відходами. Зокрема, вже більш як півтора роки чекає на ухвалення у другому читанні рамковий законопроєкт 2207-1Д, а разом затягується робота над іншими профільними документами.

Щоправда, далеко не у всі сфери приватний капітал буде радий зайти. До прикладу, спалювальні заводи – це не особливо привабливий бізнес. Він потребує значних вкладень капіталу, зокрема, у систему очистки, а окуповується – не швидко, пояснює Косоуров:

“Питання спалення має бути реалізоване або на державному рівні, або це мають бути якісь великі фінансові корпорації, які захочуть гарантій безпеки для свого капіталу, аби вони ввійшли на цей ринок”.

Як розповідає Косоуров, за новою системою управління відходами регіони поділяться на кластери. В кластерах мають бути створені сміттєперевантажувальні станції. З них все, що може бути використане як сировина, повинно іти на переробні заводи. Сміття, яке не можна переробити, але можна спалити – йтиме на спалювальні заводи, для виробництва енергії. Те, що не переробляється та не згорає, буде їхати на полігон.

Скільки потрібно потужностей для переробки – оцінити поки складно. У кожному населеному пункті повинна бути своя модель. Щоб визначити напрямок руху є Місцеві плани поводження з відходами, які “зливаються” в Регіональні, а ті в Національний план, пояснює Данилова:

“Наприклад, в Києві генерується 1.2 млн тон відходів на рік. Тут можна побудувати два заводи з переробки потужністю 500-550 тис. тон в рік, впровадити контрольовану систему сортування (алюмінію, скла, пластику, макулатури; текстилю; небезпечних відходів в структурі побутових) і питання з переробкою відходів буде вирішено, а якісно відсортована сировина поїде на переробні підприємства, крім того з’явиться дешевша тепло- та електроенергія, яку можна постачати на місцевий ринок”.

Але зі слів експерта, є й інші моделі. Наприклад, можна побудувати аналогічні менші переробні підприємства в кожному районі міста та диверсифікувати потоки. Така схема діє в містах Балтійських країн. Для маленьких міст, з кількістю населення 5-10 тис. осіб і переважно приватними будинками, можна запровадити систему роздільного збору відходів на 2 фракції: органіка та решта.

А ось спалювальних заводів у областях має бути як мінімум по одному, а в деяких – навіть по два, говорить Косоуров. Тобто, щоб система працювала належним чином, таких заводів нам потрібно ще, як мінімум 23. І де взяти на них кошти – поки не відомо.

Нині система сміттєпереробних підприємств в Україні активно розбудовується. Минулого року сучасний сміттєпереробний комплекс з’явився на Харківщині. Протягом наступних 4 років нові сміттєпереробні заводи планують побудувати також у Києві, Львові, Хмельницькому та Полтаві. Схоже будівництво, але з невідомою датою завершення планують ще в 11 обласних центрах. Водночас дуже важливо, щоб будівництво сміттєпереробних заводів було не точковим рішенням, а частиною єдиної системи, яка працює на одну мету – зменшення кількості захоронених відходів. Для цього потрібно активно розвивати систему сортування та працювати з культурою поводження з відходами. Інакше нові заводи ризикують, в кращому разі, “підсісти” на імпортне сміття. А в гіршому – повторити долю Рівненського заводу з виробництва RDF-палива, який так і не зміг отримати потік відходів належної якості та припинив роботу.

Протестувальники не погодилися з аргументами щодо екобезпечності заводу