Що таке тактична ядерна зброя і чи може Росія її застосувати проти України

Президент США Джо Байден попередив його, що це стане найсерйознішою ескалацією з часів Другої світової війни.

Що таке тактична ядерна зброя?

Тактична ядерна зброя – це невеликі ядерні боєголовки та системи доставки, призначені для використання на полі бою чи для завдання обмеженого удару.

Вони призначені для знищення цілей противника в певній місцевості, без масових радіоактивних опадів.

Найменша тактична ядерна зброя може бути менше кілотонни (виробляти еквівалент тисячі тонн вибухового тротилу). Найбільші з них можуть досягати 100 кілотонн.

Стратегічна ядерна зброя більша (до 1 000 кілотонн) і запускається з великої відстані.

Для порівняння, атомна бомба, яку США скинули на Хіросіму в 1945 році, мала потужність 15 кілотонн.

Яку тактичну ядерну зброю має Росія?

За даними американської розвідки, Росія має близько 2 000 одиниць тактичної ядерної зброї.

Її тактичні ядерні боєголовки можуть бути розміщені на різних типах ракет, які зазвичай використовують для доставки звичайних вибухових речовин, таких як крилаті ракети та артилерійські снаряди.

Тактична ядерна зброя також може бути використана з літаків і кораблів – як протикорабельні ракети, торпеди і глибинні бомби.

США кажуть, що Росія нещодавно інвестувала значні кошти в цю зброю, щоб покращити її дальність і точність.

Чи застосовували раніше тактичну ядерну зброю?

Тактичну ядерну зброю ніколи не застосовували в конфліктах.

Ядерні держави, такі як США та Росія, визнали, що так само ефективно можна знищувати цілі на полі бою за допомогою сучасних звичайних боєприпасів.

Крім того, жодна країна, що володіє ядерною зброєю, досі не бажала ризикнути розв’язати ядерну війну, застосувавши тактичну ядерну зброю.

Однак Росія може з більшою ймовірністю використати меншу тактичну зброю, ніж більші стратегічні ракети.

“Вони можуть не вважати це перетином цієї великої ядерної межі”, – каже Патриція Льюїс, керівниця програми міжнародної безпеки аналітичного центру Chatham House.

“Вони можуть розглядати це як частину своїх звичайних сил”, – додає вона.

Російські війська можуть стріляти малими ядерними боєголовками за допомогою звичайної артилерії, наприклад САУ “Малка”

Чи є ядерні погрози Путіна реальним приводом для занепокоєння?

У лютому 2022 року, незадовго до вторгнення в Україну, президент Путін привів ядерні сили Росії в “особливу бойову готовність” і провів резонансні ядерні навчання.

Зовсім нещодавно він сказав: “Якщо територіальна цілісність нашої країни опиниться під загрозою, ми без сумніву використаємо всі доступні засоби для захисту Росії та нашого народу. Це не блеф”.

Росія планує анексувати окуповані нею регіони півдня та сходу України. Вона хоче провести фіктивні референдуми про приєднання до РФ, й президент Путін каже, що готовий захищати “територіальну цілісність” регіонів “усіма засобами”.

Розвідка США розглядає це як погрозу Заходу, щоб той не допомагав Україні спробувати повернути ці території, а не як знак того, що він планує ядерну війну.

Але інші стурбовані тим, що у Росії, якщо вона зазнає подальших невдач, може виникнути спокуса використати меншу тактичну зброю в Україні, щоб перехилити чашу терезів на свою користь, вийти з глухого кута або уникнути поразки.

Джеймс Ектон, ядерний експерт Фонду Карнегі у Вашингтоні, каже: “Я обґрунтовано стурбований тим, що за таких обставин Путін може застосувати ядерну зброю, швидше за все, на землі в Україні, щоб налякати всіх і добитися свого. Ми ще не на цьому етапі”.

Як відреагували США?

Президент США Джо Байден попередив Росію не використовувати ядерну зброю у війні в Україні.

В інтерв’ю CBS News Байден сказав, що такі дії “змінять обличчя війни на щось, чого не було з часів Другої світової”, й додав: “Це матиме наслідки”.

Важко передбачити, як США і НАТО відреагують на використання ядерної зброї. Можливо, вони не хочуть загострювати ситуацію й ризикувати тотальною ядерною війною, але вони також можуть захотіти підкреслити межу.

Однак від застосування тактичної ядерної зброї Росію може утримати й інша держава – Китай.

“Росія сильно залежить від підтримки Китаю”, – каже докторка Хізер Вільямс, ядерна експертка з Королівського коледжу Лондона.

“Але у Китаю є ядерна доктрина “не використовувати першим”. Тож якби Путін таки використав її, Китаю було б неймовірно важко його підтримувати”.

“Якби він використав її, то, ймовірно, втратив би Китай”, – каже вона.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Механіка удару. Як Росія може використати ядерну зброю і як Україна може протидіяти

Росія активізувала свої завуальовані погрози ядерною зброєю. США натомість попереджають Кремль про “катастрофічні наслідки”. Але як може виглядати застосування цієї зброї на практиці і що у такому випадку робити Україні?

Більшість експертів сходяться на думці, що застосування стратегічної ядерної зброї РФ, а саме балістичних ракет з потужним боєзарядом і великою дальністю, Україні не загрожує. Ці міжконтинентальні ракети націлені на стратегічного противника Росії – США і перебувають під пильним контролем двосторонніх та міжнародних договорів.

Але зовсім інша ситуація з тактичною ядерною зброєю (ТЯЗ). Це зазвичай боєзаряд до кількох кілотонн. Відносно невелику потужність, однак, компенсує різноманіття способів доставки смертоносного боєприпасу.

Він може бути, наприклад, поміщений в міну для міномета, артилерійський снаряд чи боєголовку крилатої ракети середньої дальності.

Така зброя може бути застосована безпосередньо на полі бою для прориву оборонних порядків противника чи його деморалізації. Щоправда, жодного разу в історії вона так і не була використана.

Секретар Ради нацбезпеки і оборони України Олексій Данілов запевняє, що українська влада вже підготувала інструкцію саме на випадок застосування ТЯЗ.

Артилерія

За дещо застарілими і приблизними даними у Росії може бути приблизно 2 тисячі одиниць тактичних ядерних зарядів.

Однак, мова йде лише про боєголовки до ракет. Інформації про артилерійські боєприпаси немає. Ще за часів СРСР їх кількість також була приблизно 2 тисячі одиниць.

Для відстрілу таких снарядів в Росії можуть використовувати самохідну артустановку (САУ) “Піон” (модернізована версія відома також як “Малка”). Ця САУ, розроблена ще 50 років тому в СРСР, є найбільш потужною у світі та має калібр 203-мм.

Самохідна артустановка “Піон”. Це найбільш потужна САУ у світі, здатна стріляти ядерними боєприпасами на 30 км

Ядерні заряди до неї мають потужність у півтори кілотонни та застосовуються на дальність 18-30 км.

САУ “Піон”, до речі, є на озброєнні і українських Збройних сил. Звичайно, без ядерних боєприпасів, оскільки усіх запасів ТЯЗ Київ був змушений позбутись ще в середині 1990-х років.

Окрім “Піона” РФ може застосовувати 152-мм і 240-мм міни з ядерним зарядом. Перші можуть буди відстріляні гарматою Д-20 чи САУ “Мста-С” і “Акація”, а другі – самохідним мінометом “Тюльпан”.

Слід зауважити, що саме про його використання проти українських захисників Луганського аеропорту заявляв у вересні 2014 року тодішній міністр оборони Валерій Гелетей. Щоправда, згодом він пояснив, що це було лише його припущенням, оскільки завдані по об’єкту удари були настільки потужними, що “повністю зруйнували будівлю від п’ятого поверху до підвалу”.

Доказів, що РФ вже використовувала ТЯЗ на українському фронті, так і не було надано.

Немає сенсу?

Фахівець з артилерій, колишній заступник начальника факультету ракетних військ і артилерії Академії сухопутних військ Петро Пятаков не бачить практичного сенсу у використанні Росією ядерних зарядів для САУ чи мінометів.

За його словами, ресурс стволів цих систем достатньо невеликий, тож ще в радянські часи, наприклад, “Тюльпани” великої потужності були вилучені з військових бригад і відправлені на зберігання.

До того ж невелика потужність вибуху і близька відстань застосування таких установок не дають значної тактичної переваги для військ.

“При застосуванні 152-мм ядерного боєприпасу потужністю 0,4 кілотонни відстань безпечного розташування дружніх військ має бути 1,5 км. Тобто реальний вплив цього боєприпасу – це повне ураження взводного опорного пункту противника, але ротний опорний пункт буде живий”, – пояснює Пятаков.

За його словами, цю зброю розробляли не для наступу, а для оборони, щоб зупиняти атакувальні потуги армії противника. Основне ураження від артилерійської ТЯЗ – це не радіаційне зараження місцевості, а вибухова хвиля.

Фахівець наводить приклад, як така зброя може бути застосована на полі бою.

“Даємо 3 удари цими боєприпасами і маємо 3 км абсолютно рівної місцевості які може подолати особовий склад, не пішки, а в захищених танках і БТР, тобто прорватися в тил противника і здійснити якісь там дії”.

Але практичного сенсу у використанні саме ядерної зброї експерт не бачить.

Ця зброя не надто точна і не надто далекобійна.

Ракети

Інша справа – ракети, які можуть вражати певні об’єкти в глибині території противника.

На відміну від артилерії, саме застосування ТЯЗ у ракетах є найбільш імовірним варіантом, впевнений аналітик Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) Олексій Їжак.

Найбільш імовірним експерти вважають застосування ракет з ядерною боєголовкою з російських літаків

“Навряд чи це буде пов’язано з артилерією. Просто артилерія на полі бою не має вирішального значення, бо фронт занадто гнучкий”, – каже він.

В розмові з ВВС News Україна експерт взагалі відкидає варіант застосування артилерійських боєприпасів і ранжує ракетні ядерні загрози від Росії у такому порядку:

• крилата ракета Х-101
• надзвукова ракета Х-22.
• балістична ракета “Іскандер” чи “Кинджал”.

Щодо найбільш ймовірного варіанту – використання ракети Х-101, то Олексій Їжак звертає увагу, що її застосування є найбільш відпрацьованим механізмом в Росії.

“Найбільш відпрацьована у росіян система застосування і до то ж найменш контрольована міжнародними організаціями і американським спостереженням, це Х-101, які з бомбардувальників скидаються над Каспійським морем”.

Така ракета летить на дальність приблизно 5 тисяч км і може нести термоядерний заряд до 250 кілотонн.

Однак такого плану крилаті ракети українська протиповітряна і протиракетна оборона вже навчилась збивати.

Складніше влучити в ракету Х-22. Такою, наприклад, був уражений торговий центр в Кременчуці 27 червня.

“Х-22 важче збити, бо там вища швидкість, вона надзвукова, але сама ракета складна, технологічно застаріла”, – зауважує аналітик НІСД.

Наступні у його рейтингу “ядерних загроз” балістичні ракети “Іскандер” і їх повітряний аналог “Кинджал”. Їх також важко збити засобами ППО, але дальність застосування відносно невелика – до 500 км.

Крім того, викликає великі сумніви, що РФ на практиці відпрацьовувала механізм застосування цих новітніх систем зі старими радянськими ядерними боєприпасами.

Чи можна протидіяти?

Якщо відкинути найголовніший засіб протидії ядерним погрозам Росії – дипломатичний, то деякі способи протидії залишаються в України і у військовому плані.

Звичайно, перехопити артилерійський снаряд майже неможливо, але це компенсується його неточністю і невеликою потужністю (0,4 – 2 кілотонни).

“Вибух в 2 кілотонни (ядерного снаряда) – це приблизно як був у порту Бейрута вибух селітри у 2020. Якщо він не влучить кудись, а буде в чистому полі, то його особливо ніхто не помітить”, – каже Олексій Їжак.

Полковник Пятаков вбачає, що прорив української оборони на декілька кілометрів чи сотень метрів не вартує застосування ядерних мін. Це не припинить спротив ЗСУ, а для Росії матиме суттєві політичні наслідки.

Щодо ракет, то, наприклад, Х-101 українські військові достатньо регулярно збивають, не даючи їм долетіти до цілі. Наприклад, 6 вересня Повітряні сили ЗСУ збили 5 із 6 ракет такого типу запущених з території над Каспійським морем.

Щоправда, визнають експерти, залишаються питання, що буде з ядерним боєзарядом ракети, яку підбили в польоті.

Олексій Їжак вважає, що він може залишитись неушкодженим, якщо влучання відбулося до того, як ракеті вдалось захопити ціль. Тим більше, що політ такої ракети з району Каспію може займати приблизно годину, що дасть час збити її заздалегідь.

“Ризик того, що ядерний боєприпас потрапить у руки України, високий”, – зазначає він.

Професор Інституту Міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка, експерт з питань нерозповсюдження ядерної зброї Сергій Галака вказує на ймовірність зараження території в такому варіанті.

“Сам вибух навряд буде, але може бути радіоактивне зараження в результаті фізичного руйнування боєзаряду. Це буде розпорошення радіації на якійсь певній території”.

Багато сподівань покладаються на механізми США з відслідковування стану ядерного арсеналу Росії.

За словами Петра Пятакова, тактична ядерна зброя, на відміну від стратегічної, зберігається на спеціальних арсеналах достатньо далеко від розташування засобів її застосування.

Відповідно, від моменту віддання наказу Путіним до безпосереднього переміщення ТЯЗ на поле бою в спецешелонах може пройти декілька діб. А значіть, американські спостерігачі матимуть час здобути необхідну інформацію.

Японське місто Хіросіма через місяць після ядерного бомбардування. В епіцентрі вибуху атомної бомби загинуло 90% людей

В будь-якому випадку навіть використання найменш потужної ядерної боєголовки матиме жахливі наслідки для світової безпеки, впевнений професор Галака.

“Це буде перехід червоної лінії, за якою валиться весь режим нерозповсюдження ядерної зброї, весь режим світової безпеки і вся її архітектура. Це буде просто крах”, – запевняє він.

Ви завжди можете отримувати головні новини в месенджер. Достатньо підписатися на наш Telegram або Viber.

Ядерна зброя: основні питання та відповіді

Шалена політика Путіна призвела до того, що загроза ядерної війни почала обговорюватися у світі як реальність уперше з початку 1960-х років.

Що таке ядерна зброя

Атомна (ядерна) зброя — це загальна назва зброї, дію якої засновано на енергії, що виділяється в процесі ядерних реакцій поділу (зброя поділу або просто ядерна зброя) або поєднання реакцій поділу та синтезу (термоядерна або воднева зброя). «Вибуховою речовиною» для зброї поділу є важкі метали — уран або плутоній; для термоядерної зброї – важкі ізотопи водню: дейтерій і тритій.

У термоядерному боєприпасі спочатку йде реакція поділу урану чи плутонію, а в полум’ї атомного вибуху починається реакція синтезу ізотопів водню з утворенням атомів гелію та виділенням величезної кількості енергії. Увесь процес вибуху триває трохи більше за кілька десятків наносекунд.

Термоядерні боєприпаси набагато потужніші за ядерні. Крім того, термоядерний вибуховий пристрій можна зробити яким завгодно потужним, додаючи в нього каскади з вибуховою речовиною.

Ядерна зброя вважається одним із видів зброї масового ураження.

Уражальні чинники ядерної зброї

У загальному випадку уражальними чинниками будь-якого ядерного вибуху є:

• ударна хвиля;
• світлове випромінювання;
• проникна радіація;
• радіоактивне зараження;
• електромагнітний імпульс (впливає на електроніку).

Співвідношення потужності уражальних чинників залежить від фізики вибуху. Наприклад, для термоядерного вибуху характерні сильніші, ніж в атомного, світлове випромінювання, гамма-променевий компонент проникної радіації, але значно слабші корпускулярний компонент проникної радіації та радіоактивне зараження місцевості.

У разі наземного ядерного вибуху:

• приблизно 50% енергії йде на утворення ударної хвилі та вирви в землі;
• 30 — 50% — на світлове випромінювання;
• до 15% — на радіоактивне зараження місцевості;
• до 5% — на проникну радіацію та електромагнітне випромінювання.

Ударна хвиля під час ядерного вибуху

Руйнування внаслідок ядерного вибуху здебільшого спричинено впливом ударної хвилі. Така хвиля є стрибком ущільнення в повітрі або воді, який рухається з надзвуковою швидкістю. У разі атмосферного вибуху безпосередньо за фронтом ударної хвилі відбувається зниження тиску та щільності повітря. Наслідком цього зниження є зворотний хід повітря та сильний вітер (100 км/год і більше) до центру вибуху. Ударна хвиля руйнує будівлі, споруди й уражає незахищених людей, а близько до центру наземного вибуху породжує потужні сейсмічні коливання, здатні зруйнувати або пошкодити підземні споруди та комунікації, травмувати людей, що в них перебувають.

Сила впливу ударної хвилі зменшується пропорційно до куба відстані від центру вибуху.

Важливо! Будь-який вибух має центр. Проєкція центру повітряного чи підземного вибуху на поверхню землі називається епіцентром.

Для людини захистом від ударної хвилі є різні сховища, складки місцевості тощо.

Світлове випромінювання під час ядерного вибуху

Світлове випромінювання діє тільки на нічим не прикриті від вибуху об’єкти, Воно може спричиняти пожежі, оплавлення, обвуглювання, велику температурну напругу в матеріалах, призводити до опіків і ураження зору в людей і тварин.

Випромінювання триває від часток секунди до кількох десятків секунд, залежно від потужності та умов вибуху. Тривалість світіння в секундах приблизно дорівнює кореню третього ступеня потужності вибуху в кілотоннах.

Проникна радіація як уражальний чинник ядерної зброї

Проникна радіація здійснює іонізувальний і руйнівний вплив на молекули тканин людини, що викликає променеву хворобу. Від неї можуть захистити підвали багатоповерхових кам’яних і залізобетонних будівель, підземні сховища із заглибленням від 2 метрів, певний захист дає броньована техніка.

Радіація — це гамма-випромінювання й потік нейтронів, що випускаються із зони ядерного вибуху протягом одиниць або десятків секунд.

Радіус ураження проникної радіації під час вибухів в атмосфері менше, ніж радіуси ураження світлового випромінювання та ударної хвилі, оскільки вона дуже поглинається атмосферою. Радіація уражає людей лише на відстані до 2 — 3 км від місця вибуху, незалежно від потужності заряду. Водночас ядерний боєприпас може бути сконструйований у такий спосіб, щоб збільшити частку проникної радіації для заподіяння максимальної шкоди людям і тваринам (нейтронна зброя).

Проникна радіація може спричиняти оборотні та незворотні зміни в матеріалах, електронних, оптичних та інших приладах через порушення кристалічних ґраток речовини.

Як захиститися від радіації при ядерному вибуху

Захистом від радіації є різні матеріали, що послаблюють гамма-випромінювання та потік нейтронів. Від гамма-випромінювання добре захищають матеріали, що мають елементи з високою атомною масою (залізо, свинець). Але ці елементи дуже погано поводяться під нейтронним випромінюванням: нейтрони порівняно легко проходять крізь них і водночас генерують вторинні гамма-промені, а також утворюють радіоізотопи, надовго роблячи сам захист радіоактивним (наприклад, броню танка).

Гамма-випромінювання слабшає наполовину в разі проходження шару свинцю завтовшки 2 см, сталі – 3 см, бетону – 10 см, ґрунту – 14 см, води – 22 см, деревини – 31 см.

Нейтронне випромінювання добре поглинається матеріалами, що містять легкі елементи (водень, літій, бор). Шари половинного ослаблення нейтронного потоку: вода, пластмаса 3 – 6 см, бетон 9 – 12 см, ґрунт – 14 см, сталь 5 – 12 см, свинець 9 – 20 см, дерево 10 – 15 см.

Ідеального однорідного захисного матеріалу від усіх видів проникної радіації немає — для створення ефективного захисту доводиться поєднувати різні шари.

Радіоактивне зараження під час ядерного вибуху

Радіоактивне зараження місцевості відбувається внаслідок випадіння радіоактивних речовин із піднятої в повітря хмари. Три основні джерела радіоактивних речовин: продукти поділу ядерного палива, частина ядерного заряду, що не вступила в реакцію, та радіоактивні ізотопи, що утворилися в ґрунті та інших матеріалах під впливом нейтронів (наведена радіоактивність).

Осідаючи на поверхню землі в напрямку руху хмари, продукти вибуху створюють радіоактивну ділянку, яка називається радіоактивним слідом. Форма сліду може бути найрізноманітнішою залежно від навколишніх умов — наприклад, швидкості та напрямки вітру.

У зв’язку з природним процесом радіоактивного розпаду інтенсивність випромінювання зменшується, особливо різко це відбувається в перші години після вибуху.

Ураження людей і тварин під впливом радіації викликається зовнішнім і внутрішнім опроміненням. Тяжкі випадки можуть супроводжуватися променевою хворобою та летальним вислідом.

Як ядерна зброя доправляється до цілі

Зараз засобом доставлення ядерного боєприпасу до цілі може бути будь-яке важке озброєння. Історично першими були атомні бомби, а невдовзі ядерні боєголовки з’явилися на різних ракетах, було розроблено навіть атомні артилерійські снаряди (калібру 155 мм і вище) та міни.

Схематичний пристрій боєголовки балістичної ракети MX (США)

Коли з’явилася перша у світі атомна бомба

Атомна бомба була створена в США великою міжнародною командою вчених у рамках «Манхеттенського проєкту», формально розпочатого 17 вересня 1943 року. До цього з 1939 року дослідження велися в «Урановому комітеті». У проєкті брали участь вчені зі США, Великої Британії, Німеччини та Канади.

Керували проєктом американський фізик Роберт Оппенгеймер і генерал Леслі Гровс.

У рамках проєкту було створено плутонієвий вибуховий пристрій «Штучка» (Gadget) (підірвано під час першого ядерного випробування 16 липня 1945 року), уранова бомба «Малюк» (Little Boy) (скинуто на Хіросіму) та плутонієва бомба «Товстун» (Fat Man) (скинуто на Нагасакі).

Вартість «Манхеттенського проєкту» склала $2 млрд, зараз це приблизно $24 млрд.

Коли у світі застосовували ядерну зброю: Хіросіма, Нагасакі

Для того щоб завдати удару по ворогу, ядерна зброя застосовувалася лише двічі.

1. Американці скинули бомбу «Малюк» на японське місто Хіросіма 6 серпня 1945 року з літака B-29. Вона вибухнула на висоті 600 метрів над землею. Потужність вибуху – від 13 до 18 кілотонн тротилу.

2. Бомбу «Товстун» було скинуто на японське місто Нагасакі 9 серпня 1945 року. Вибух стався на висоті 500 метрів. Потужність вибуху – 21 кт.

Крім того, СРСР (1954 року) та США (1951 року) по одному разу підривали бомби під час навчань своїх військ.

Які наслідки застосування ядерної зброї в Японії

Унаслідок двох атомних ударів по Японії в серпні 1945 року миттєво загинули 80 тисяч осіб, до кінця 1945 року загальна кількість загиблих і померлих становила від 90 до 166 тисяч у Хіросімі та від 60 до 80 тисяч – у Нагасакі.

Водночас у ніч із 9 на 10 березня авіація США скинула на Токіо 1700 тонн «звичайних» запальних бомб. Зона суцільного руйнування становила майже 40 кв. км (у 4 рази більше, ніж у Хіросімі), загинули 84 тис. осіб.

На фото після вибуху Хіросіма виглядає як пустеля, посеред якої височіють окремі кам’яні будинки без дахів і вікон. Річ у тім, що місто тоді було забудовано переважно традиційними японськими будинками з бамбука та паперу. Вони згоріли внаслідок вторинних пожеж, що виникли після вибуху. Аналогічна картина була й у Нагасакі. Щоправда, там частина людей встигли сховатися в бомбосховищі, практично не постраждали навіть ті, хто був в епіцентрі вибуху.

Хіросіма після атомного бомбардування

Американці швидко зрозуміли, що тодішні малопотужні ядерні бомби – це більше засіб залякування, ніж ефективний засіб боротьби. У цій думці вони зміцнилися, коли 1 липня 1946 року провели показове бомбометання на атолі Бікіні. Притягли до атола 95 списаних важких кораблів і судів, запросили іноземні делегації (зокрема із СРСР) та журналістів. Після вибуху бомби з еквівалентом 23 кт затонули лише два кораблі, а два були пошкоджені.

У 1954 році СРСР під час навчань підірвав на Тоцькому полігоні бомбу 38 кт на висоті 350 м. На землі було збудовано польові укріплення та будівлі, розставлено бойову техніку, людей імітували домашні тварини. Після аналізу наслідків вибуху комісія дійшла висновку, що вибух може зруйнувати батальйонний вузол оборони.

Унаслідок вибуху кулеметні дзоти та бліндажі обгоріли зовні, але всередині залишилися неушкодженими. Вантажні машини на відстані до 800 м від епіцентру згоріли, до 1800 м — були пошкоджені, далі залишилися цілими. У радіусі 500 м тварини були обпалені й мали «жалюгідний вигляд», далі за 1000 м — могли рухатися, після 2000 м — «впливу вибуху на тварин не виявлено».

Ядерна зброя: скільки ядерних боєприпасів накопичено у світі у 2022 році

Усі країни приховують точну інформацію щодо наявності в них ядерної зброї. Аналітики наводять оцінні дані.

Кількість боєголовок (активних і в резерві) у 2022 році в різних країнах:

• Росія — 5 975;
• США – 5 430;
• Китай – 350;
• Франція – 290;
• Велика Британія – 225;
• Пакистан – 165;
• Індія – 160;
• Ізраїль – 90;
• КНДР – 20;

Зазначимо, що дані щодо Росії та США містять лише боєзаряди стратегічних носіїв. Однак обидві держави мають значну кількість тактичної ядерної зброї, яка важко піддається оцінці.

Небезпека тактичної ядерної зброї у 2022 році

За даними американської розвідки, Росія має приблизно дві тисячі тактичних ядерних зарядів. Їх можна розміщувати на різних ракетах, які використовуються зі звичайними боєголовками («Іскандер», «Калібр», «Онікс» тощо), і в артилерійських снарядах. Могутність тактичних боєприпасів приблизно така сама, як у скинутих на японські міста.

США стверджують, що останніми роками Росія багато інвестувала в розроблення такої зброї, збільшуючи її дальність і точність.

Тактична ядерна зброя ніколи не застосовувалася в реальному військовому конфлікті. Донедавна ядерні держави вважали, що для досягнення тактичних цілей вистачить і традиційних сучасних озброєнь.

Наразі Путін заявляє про готовність застосувати ядерну зброю під час війни в Україні. Експерти вважають, що лідер РФ має на увазі тактичну зброю.

«Можливо, у Росії не розглядають це як перетин порога застосування ядерної зброї, – сказала Патрісія Льюїс, керівник програми міжнародної безпеки британського Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House. – Для них це частина звичайних озброєнь».

Але керівники НАТО та США говорять, що для них клас ядерної зброї не має значення. Застосування будь-якого ядерного боєприпасу вважатиметься ядерним ударом «з усіма наслідками, що випливають».

Скільки ядерної зброї має Росія

Це станеться у випадку загрози територіям Росії, і з його заяви виходить, що це стосується і можливих новоприєднаних територій.

Але аналітики припускають, що його дії, ймовірно, слід тлумачити як попередження іншим країнам не посилювати свою підтримку України, а не як сигнал про бажання застосувати ядерну зброю.

Ядерна зброя існує майже 80 років, і багато країн розглядають її як фактор стримування, який продовжує гарантувати їхню національну безпеку.

Скільки ядерної зброї має Росія?

Усі цифри щодо ядерної зброї є приблизними, але, за даними Федерації американських вчених, у Росії є 5977 ядерних боєголовок – пристроїв, які викликають ядерний вибух, – хоча це включає близько 1500 тих, які знято з експлуатації та які підлягають демонтажу.

З решти приблизно 4500 більшість вважається стратегічною ядерною зброєю – це балістичні ракети або ракети, які можна націлювати на великі відстані.

Це зброя, яка зазвичай асоціюється з ядерною війною.

Решта — менша, не така руйнівна ядерна зброя для використання на короткій відстані на полях битв або на морі.

Але це не означає, що Росія має тисячі одиниць ядерної зброї великої дальності, готової до використання.

За оцінками експертів, зараз “розгорнуто” близько 1500 російських боєголовок, тобто на базах ракет і бомбардувальників або на підводних човнах у морі.

Як це порівнюється з іншими країнами?

Дев’ять країн мають ядерну зброю: Китай, Франція, Індія, Ізраїль, Північна Корея, Пакистан, Росія, США та Британія.

Китай, Франція, Росія, США та Британія також належать до числа 191 держави, що підписали Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).

Згідно з угодою, вони мають скоротити свої запаси ядерних боєголовок і, теоретично, зобов’язані їх повністю ліквідувати.

І це зменшило кількість боєголовок, які зберігалися в цих країнах з 1970-х і 80-х років.

Індія, Ізраїль та Пакистан не приєдналися до ДНЯЗ, а Північна Корея вийшла з договору у 2003 році.

Ізраїль – єдина країна з дев’яти, яка офіційно так і не визнавала свою ядерну програму, але широко відомо, що вона має ядерні боєголовки.

Україна не має ядерної зброї, і, попри звинувачення президента Путіна, не існує жодних доказів, що вона намагалася її придбати.

Наскільки руйнівною є ядерна зброя?

Ядерна зброя створена для того, щоб завдати максимальних руйнувань.

Ступінь руйнування залежить від низки факторів, у тому числі:

Але навіть найменша боєголовка може призвести до величезних втрат і довготривалих наслідків.

Бомба, яка забрала життя до 146 000 людей у Хіросімі під час Другої світової війни, була на 15 кілотонн.

А ядерні боєголовки сьогодні можуть становити понад 1000 кілотонн.

Вважають, що в зоні безпосереднього впливу ядерного вибуху мало що виживе.

Після сліпучого спалаху виникає величезна вогняна куля та вибухова хвиля, яка може зруйнувати будівлі та споруди на кілька кілометрів.

Що означає “ядерне стримування” і чи воно спрацювало?

Аргумент на користь збереження великої кількості ядерної зброї полягає в тому, що здатність повністю знищити вашого ворога зупинить його від нападу на вас.

Найвідомішим терміном для цього стало взаємне гарантоване знищення (MAD).

Незважаючи на те, що було проведено багато ядерних випробувань і постійне зростання її технічної складності та руйнівної сили, ядерна зброя не застосовувалася у збройному протистоянні з 1945 року.

Російська політика також визнає ядерну зброю виключно як засіб стримування і перелічує чотири випадки її застосування:

• запуск балістичних ракет по території Російської Федерації або її союзників
• застосування ядерної зброї або інших видів зброї масового знищення проти Російської Федерації або її союзників
• напад на критичні урядові або військові об’єкти Російської Федерації, що загрожує її ядерному потенціалу
• агресія проти Російської Федерації із застосуванням звичайної зброї, коли під загрозою саме існування держави

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Також на цю тему