Як стати авіадиспетчером та чому це професія не для всіх

Авіадиспетчер (Air traffic controller або ATCo) – людина, відповідальна за безпечний та ефективний рух повітряних суден як на землі в зоні аеродрому, так і в повітрі. Основне завдання авіадиспетчерів — забезпечити безпеку польотів. Повітряний простір для зручності ділять на сектори відповідальності, тому, наприклад, диспетчер, який сидить в аеродромній вежі не обов’язково відповідатиме за літаки, які далеко від аеропорту. І так, якщо це буде новиною, не всі фахівці сидять в диспетчерській вежі та видивляються літаки в бінокль 🙂

Яка роль та обов’язки авіадиспетчера

Отож, все, що відбувається на льотному полі, відбувається за контролем авіадиспетчерів. Як запуск двигунів пілотами, так і робота наземних служб. Після брифінгу, підготовки до польоту пілоти повинні отримати дозвіл на нього. Далі відбувається запит на запуск двигунів, руління на попередній та виконавчий старт на ЗПС. Після цього диспетчер старту дає дозвіл на заняття ЗПС та зліт. Пілоти переходять під контроль диспетчера підходу і так далі. При зниженні все відбувається навпаки. В роботі авіадиспетчерам допомагають первинний та вторинний радари.

Де вчитись на авіадиспетчера

В Україні авіадиспетчерів готують в профільних закладах. На сьогодні це НАУ(Національний авіаційний університет м. Київ) та КЛА НАУ (Льотна академія НАУ в Кропивницькому).

НАУ

Підготовка диспетчерів обслуговування повітряного руху в НАУ відбувається на кафедрі АНС (Аеронавігаційні системи). Якщо коротко, викладачі хороші. Серед них як практики, так і теоретики. Особисто я “атмосферу” по кафедрі сприйняв як хорошу, хоча багато що бісило. Сказати, що якість викладання низька чи неактуальна? – Як на мене, це не так. Порівняно з іншими спеціальностями кафедра “в ногу з часом”, як мінімум на момент мого навчання (2014-2018). Приділялась увага до практики, в 11 корпусі є окремі аудиторії, де в студентів була можливість практикуватись. Також був окремий авіасимулятор, який мене, як пілота, дуже захоплював. Поки не зламався, звісно. Однак протягом навчання, за давньою традицією українських ВНЗ, подавалось багато непотрібних знань, які іноді відволікали від профільної дисципліни. Наприклад, нам чогось викладали українську мову, електротехніку (де ми паяли!), загострювали увагу на філософії та фізиці. Нехай лабораторні з використання НЛ10, але контрольні з комбінаторики чи чогось на кшталт ОБЖ? М’яко кажучи, це зайве і лише в мінус для студента перших курсів. Загалом навчання хороше. Є можливість навчатись англійською за невисоку плату (рівень у викладачів більш-менш). Тож якщо ви дійсно (а до цього ще повернусь далі) хочете бути авіадиспетчером — в НАУ вам дадуть дійсно хорошу базу. Студенти до війни отримували практику на підприємствах Украероруху. Я, наприклад, впродовж навчання був на аеродромній вежі аеропорту Київ Сікорського, також вдалось побувати в РСП Київцентраеро.

КЛА НАУ

Стосовно Кропивницького деталей не розкажу, адже сам там не навчався. Але знаю, що люди, які проходили навчання там також отримують гарні фундаментальні знання.

FEAST

Після навчання у ВНЗ, окрім диплома, знадобиться скласти тест від Євроконтролю, так званий FEAST (First European Air Traffic Controller Selection Test). FEAST – тест для визначення навичок авіадиспетчера. Пакет тестів FEAST є професійною, сучасною системою тестування. Тест здається онлайн. Тестування допомагає постачальникам послуг повітряного навігаційного обслуговування (для України це Украерорух) вибрати найбільш відповідних кандидатів для роботи. Тест проходив мій знайомий. Йому не вдалось. Саме тестування відбувається як в Україні, так і за кордоном. Наскільки відомо, проходить меншість. Раніше іспит був безплатним, зараз вартість складає близько 100 €. При закінченні тесту повідомляються лише “склав” або “не склав”. Проходити можна раз в рік, наскільки мені відомо.

Як отримати роботу авіадиспетчера

Основним роботодавцем в Україні є підприємство “Украерорух”. Вакансії ви просто так не знайдете на rabota.ua чи work.ua. Особисто я про роботу дізнавався з професійних розсилок від Руху. Якщо раніше не було обов’язковим проходження FEAST, зараз воно є, оскільки це вимога Євроконтролю, членом якого є Україна. Відправляєте резюме за відповідною адресою, згодом отримуєте фідбек та запрошення на співбесіду. Можливо, зараз це менш актуально, проте мені відомо, що багато фахівців потрапляло у сферу “через батьків”. Як мінімум, колись це було так. Зараз наче стало краще, в тому числі через згаданий вище FEAST.

Стажування на диспетчера УПР

Після отримання офферу, ви проходитимете стажування на тренажерах та в одному з аеропортів. Тривалість стажування може становити до пів року, але кандидат отримує зарплату протягом цього періоду. Тривалість залежатиме від місця роботи, тобто на “Рулінні” одне, на “Радарі” інше. Результати стажування відправляють в Державіаслужбу і ви нарешті отримуєте право працювати. Далі ви продовжуєте розвиватись: підвищуєте рівень англійської, проходите курси підвищення кваліфікації, поновлюєте свій Medical, навчаєтесь.

Відрядження

Знайомий авіадиспетчер проходив навчання в Італії до Євро 2012, диспетчери в Україні часто проходили тренажерну підготовку та підвищення кваліфікації.

Робоча зміна авіадиспетчера

Робочий графік відрізнятиметься в залежності від місця роботи.

Чому ця професія не для всіх

По-перше, здоров’я. Для авіадиспетчерів необхідно пройти медогляд у сертифікованих медичних закладах. Це Медцентр НАУ (раніше було ще в РСП «Київцентраеро» в Борисполі). Мабуть, в Кропивницькому теж можна.

По-друге, це непроста робота. Робота авіадиспетчера вимагає уважність, кмітливість та уміння виконувати декілька завдань одночасно. Велику частину часу ти розмовляєш англійською з використання спеціальної фразеології. Тобто необхідно мати відповідний рівень знання мови.

Можливо, дехто думає, що це нудно, особливо коли ти сидиш не на вежі. Про це хочу сказати окремо. Якщо вам не подобаються літаки, їх конденсаційний слід, ви не можете відрізнити A350 від 787, не лізьте сюди. ІМХО, для вас професія стане рутиною.

Якщо ви хочете стати пілотом, але є якісь проблеми на кшталт грошей (як було у мене), подумайте як заробити. Все можливо, якщо є мотивація. Якщо хтось вам сказав, що тут “гарно заробляють” – тим більше тримайтесь осторонь. В ІТ заплатять значно більше. І значно раніше. Краще зануртесь в JS і буде вам щастя. Принаймні, мотивовані люди отримають більше шансів.

Стрес

Стрес — робочий колега диспетчера УПР, особливо недосвідченого.

Робота авіадиспетчера непроста, доволі напружена. Сьогодні усе спокійно, завтра у вас перший Mayday за місяць і підвищений пульс, тиск і все інше. Рух літаків в небі — впорядкований та злагоджений процес, проте за ширмою різні пілоти, їх акцент чи погодні умови із раптовим завантаженням повітряного простору. Авіадиспетчер завжди має бути готовим до нового.

Авіадиспетчери до 2014 і після 24 лютого

До 2014 в Україні було відкрито значний об’єм повітряного простору. Крим був під українським контролем. Донбас обслуговував надзвичай важливі для далекомагістральних рейсів ділянки неба. Трафік був достатньо густим.

Після 2014 у нас відрубали Крим, проте високі ешелони на Сході були доступними для польотів цивільних. Проте 17 липня 2014 група варварів збила Boeing 777 MH17 над Гра́бовим. Загинуло 298 пасажирів, які летіли до Куала-Лумпура. Все. У нас буквально не стало дорогих та важливих трас, які проводжали літаки на схід та назад до Європи.

Наслідки для галузі в Україні були серйозними, суттєво впали зарплати. І при тому, що провідні ВНЗ готували десятки людей, вакансій для них зазвичай не було. Настала стагнація в розвитку сфери. Багато із наших фахівців складали тест Євроконтролю Feast, який давав право працювати в Європі. Також розказували про можливість працювати десь в Латинській Америці.

Всупереч всім негараздам, сфера розвивалась. В країну завозились гроші, відкривались авіашколи, ставало більше приватних пілотів. З’являлись нові авіакомпанії, як, наприклад, прогресивний оранжевий SkyUp.

Почався 2021 рік. Медіа штормило від заяв про напад на Україну. Настав лютий. На фоні постійних заяв західних спікерів, українські авіакомпанії отримали заявки на повернення літаків лізингодавцям. 23 лютого я ще встиг відлітати свої коробочки на Київ Південному, а увечері уже закрили деякі аеропорти на сході (Харків, Дніпро і Херсон).

24 лютого зграя обалванених вирішила завчасно вмерти за чергового фюрера. Повітряний простір закрили повністю для цивільних. В небі літали лише військові та довбані Кинджали, Калібри і різні Ха-шки. Ну і ще багато всього.

Отож, на сьогодні в Україні заборонено повітряний рух цивільним. Час від часу з’являються заяви про те, що колись можуть відкрити чи то Львів під ковпаком Петріотів, чи то Ужгород, як приНатівське містечко. Думаю, цього не станеться.

Війна має серйозні наслідки для людей, які працюють у сфері. Якщо пілоти та інструктори мають можливість працювати за кордоном, більшість авіадиспетчерів не працюють. Кому пощастило, час від часу проходять тренажерну підготовку. Багатьох скоротили.

Украерорух наче розуміє цю проблему і старається тримати фахівців “у формі”. Наскільки відомо, було відкрито тренажери в Києві, Харкові та Одесі, там авіадиспетчери продовжують навчання. Є люди, які стали військовими. Багато з них пішли в ІТ, ще кудись там.

Поки що все складно. Та це завершиться.

Зарплата авіадиспетчера в Україні та за кордоном

Стосовно української зарплати знаю більше. Зарплата диспетчерів за кордоном відрізнятиметься. Про неї довелось дізнаватись із форумів та просторів мережі.

Нижче наведу приблизні діапазони рівня зарплат авіадиспетчерів в Штатах, Європі та окремо в Україні.

Зарплата авіадиспетчера в Україні, перш за все, залежить від вислуги та органу контролю. Молодий авіадиспетчер може розраховувати на зарплату від ~1500$, в залежності від місця роботи. В завантажених аеропортах та регіональних підрозділах зарплата вища.

Зарплата авіадиспетчера включає:

• Основний оклад,
• Оплату за знання англійської (в залежності від рівня),
• Доплату за роботу в умовах шкідливості,
• Доплату за нічну зміну,
• Доплату за інтенсивність роботи,
• Винагороду за вислугу років,
• Доплату за роботу інструктором,
• Компенсацію витрат на харчування.

Проте це не все. Авіадиспетчери мають гарний соціальний пакет, відпустки та іншу допомогу. Працівникам можуть виплачувати допомогу на оздоровлення, премії, різні матеріальні заохочення і т.д. Отже, заробіток гарний, соціалка узагалі супер.

Трішки висновків

Авіадиспетчер — професія не для всіх. Як мінімум ви повинні любити авіацію та захоплюватись польотами. Зарплати хороші, умови праці також добрі. Успіхів!

Авіадиспетчер

Авіадиспетчером прийнято вважати спеціаліста з управління повітряним рухом, який забезпечує безпеку та точність польоту.

Історія професії

Професія виникла за часів, коли повітряні польоти набули масового характеру. З цієї причини виникла гостра потреба у розробці правил організованого та безпечного переміщення повітряних суден. Додатково потрібно було забезпечити безперебійний зв’язок з усіма екіпажами.

Саме від роботи диспетчера залежить безпека польотів. Навіть найменша помилка здатна спричинити трагедію, тому фахівець повинен чітко і оперативно виконувати свої посадові обов’язки.

Особливості професії

Професія авіадиспетчер входить до числа найнебезпечніших.

На фахівця лежить величезна відповідальність, як за довірене йому технічне оснащення, і за людські життя.

Слід врахувати, що авіадиспетчер – це загальна назва професії. Як правило, вона включає ряд спеціальностей: диспетчер аеродромного пункту, рулювання, зльоту і посадки, кола, підходу, районного центру, пункту місцевих авіаліній.

Плюси професії:

• Висока заробітня плата;
• тривала відпустка;
• наявність медичного страхування;
• можливість один раз на рік користуватися правом безкоштовного перельоту.

Мінуси професії:

• величезне психоемоційне навантаження;
• посмінний робочий графік;
• звільнення спеціаліста з подальшим його притягненням до кримінальної відповідальності у разі непрофесійної діяльності, що спричинила за собою жертви та значні матеріальні збитки.

Обов’язки

Основні обов’язки авіадиспетчера:

• Управління рухом повітряного транспорту не більше конкретного диспетчерського пункту.
• Беззастережне дотримання правил та інструкцій, що регулюють діяльність фахівців.
• Постійне підтримування зв’язку як з екіпажами, а й диспетчерами з суміжних зон відповідальності. При цьому обмін повідомленнями проводиться відповідно до фіксованих правил радіообміну.
• Злагоджена співпраця з метеослужбами та подальше застосування отриманих даних з метою управління повітряними суднами.
• Розробка пропозицій з метою мінімізувати вплив людського фактора на безпеку польотів.
• Введення даних до автоматизованих систем з метою забезпечення можливості пілотам оцінювати обстановку в повітряному просторі.

Важливі якості

Необхідні якості, якими повинен мати авіадиспетчер:

• відповідальний підхід до виконання посадових обов’язків;
• емоційна стійкість;
• вміння концентруватись;
• відсутність проблем із здоров’ям;
• гарна фізична форма;
• педантичність;
• чудова пам’ять;
• пунктуальність;
• дисциплінованість;
• блискавична реакція.

Навички та знання

Авіадиспетчер – це фахівець, дії якого регламентовані.

Крім знання законів повітряної навігації, він має розбиратися в авіаційній метеорології.

Робота авіадиспетчером передбачає вільне володіння англійською мовою. Додатково потрібно знати положення документації, що регламентує забезпечення безпеки польотів.

Перспективи та кар’єра

Професія авіадиспетчер має на увазі працевлаштування диспетчерської служби аеропорту.

Що стосується просування кар’єрними сходами, то початковою сходинкою є посада стажера.

Через певний час перед молодим фахівцем відкривається перспектива стати диспетчером І-ІІІ класу, потім – старшим диспетчером, а потім – диспетчером – інструктором.

За належного виконання своїх прямих обов’язків та достатнього рівня кваліфікації з часом можна отримати підвищення до керівника польотів, стати начальником підрозділу або аеронавігаційної служби аеропорту/аеродрому.

Навчання

Робота авіадиспетчер має на увазі наявність професійної підготовки.

Щоб отримати можливість безперешкодно працювати в даній сфері, необхідно відучитися 3-4 роки у профільному середньому закладі та 5 років – у вузі.

Додатково кожні 3 роки фахівець в обов’язковому порядку повинен проходити кваліфікаційні курси, і раз на 2-3 роки підтверджувати профпридатність.