Найщасливіші нації світу: рейтинг країн

Серед критеріїв, за якими були складені ці списки, є: погода, природа, освіта, медицина, екологія, зарплата.

За даними нещодавніх соціологічних опитувань і виходячи з спеціальних баз даних, ОНН склали список 10 країн, де живуть і працюють найпозитивніші і щасливі люди. Серед критеріїв, за якими були складені ці списки, соціологи виділили такі, як: погода, природа, освіта, медицина, екологія, зарплата. Країни, які увійшли в список тих, де живуть найщасливіші люди на землі, інформує Ukr.Media.

Швеція відома не тільки своїми засніженими Альпами, але і «Фікою», спеціальною перервою на каву. Справа в тому, що шведи роблять перерву під час роботи кожні 2 години, що допомагає їм залишатися бадьорими, позитивно налаштованими і веселими. Погодьтеся, часом невідривне сидіння біля монітора і включеність в робочі проблеми без найменшого відпочинку наводить шкоди не лише здоров’ю працівника, але і діяльності компанії, яка впроваджує такий режим. Шведи, в свою чергу, зрозуміли ідеальний механізм продуктивної роботи, забезпечуючи тим самим мотивацію і позитивний настрій співробітникам. Варто відзначити, що Швеція є одним з найбільших споживачів кави в світі.

Австралія вважається однією з кращих країн для життя, оскільки тут не лише доброзичливі люди, але і відмінна атмосфера, з найнижчим рівнем забрудненості в світі. За статистикою австралійці найбільш привітні люди в світі, і це не дивно – все навколо постійно надихає на свіжі ідеї і знижує відсоток незадоволеності своїм життям.

Нова Зеландія

Ще однією надзвичайно щасливою країною недалеко від Австралії вважається Нова Зеландія. У чому ж секрет успіху цієї невеликої, але неймовірно красивої країни? Як стверджують дослідження, щастя і чудовий настрій місцевих жителів можливі завдяки низькому рівню забруднення природи, різноманітного тваринного світу і надихаючим пейзажам неприборканої природи. Безперечно, чим приємніше атмосфера навколо нас – тим кращий настрій.

Нідерланди вважаються однією з найщасливіших країн завдяки відмінній спортивній підготовці жителів всієї країни, а особливо столиці – колоритного Амстердама. Жителі міста пишаються своїми упорядкованими велосипедними доріжками, які мінімізують стреси. Чому так? Просто згадайте свій настрій тоді, коли ви стоїте в нереально довгих заторах і спізнюєтеся на роботу. Використовуючи в якості транспорту велосипеди, така проблема відпадає сама собою.

Канада – це країна, в яку мріє переїхати більшість жителів усього світу, і це не просто так. Справа в тому, що канадці вважаються однією з найщасливіших націй завдяки чудовій природі і чисельним національним паркам. Ви тільки погляньте на фотографії тутешніх пейзажів, і вам у ту ж мить захочеться опинитися там хоча б на пару годин. А якщо всю цю пишність спостерігати кожен день? Не дивно, що таким щасливчикам, як канадці, не доводиться сумувати щодо сірих буднів.

Ще одна країна, яка увійшла в список 10 найкращих у світі, – це Фінляндія. Весь секрет щастя фінів, як вони самі неодноразово стверджують, в їх дивовижній чудотворній сауні, в якій паряться всі: з мало до дорослого. Сауни у Фінляндії розташовані буквально на кожному кроці, дозволяючи виділити час для релаксу, відволікаючись від нагальних проблем і очищаючи душу й тіло.

Норвежці вважають свою країну однією з кращих в світі, і саме завдяки такому ставленню до життя жителі цієї північної країни вважають себе дуже щасливими людьми. Адже правда, якщо ви проживаєте саме там, де мріяли б опинитися – то про яку суму може йти мова? У Норвегії є дивовижна гора під назвою Скеля. Вважається, що ця чудотворна Скеля забирає у людей всі їхні турботи, коли вони забираються на її вершину.

Зі сторони Ісландія може здатися зовсім непомітною і скромною країною. Цікаво, що всі значущі державні посади країни займають представниці прекрасної статі, які відмінно організовують соціальне життя країни. Не останню роль у добробуті країни займає і унікальна природа Ісландії. Снігові пейзажі, теплі джерела і приємна атмосфера роблять життя в країні легким і приємним.

Швейцарія – ще одна країна, яка сповна може називатися місцем, де живуть найщасливіші люди. І правда: там, де виробляють найкращий шоколад у світі, не можуть жити нещасні люди. Але крім шоколаду, Швейцарія відрізняється винятковою гостинністю і низьким рівнем забруднення екології. Крім усього іншого, швейцарці шалено люблять здоровий спосіб життя і повсюдно займаються різноманітними видами спорту. З цієї досить простенької причини у Швейцарії живуть люди з найнижчим рівнем ожиріння.

Найщасливішою нацією у всьому світі вважається Данія, батьківщина шекспірівського Гамлета. Проте жителі Копенгагена та інших міст Данії аж ніяк не схожі на похмурого данського принца. Данці пишаються своїм почуттям згуртованості і разючої спільності. А що ще важливо – в Данії абсолютно безкоштовна медицина, причому послуги надаються населенню на дуже хорошому рівні. Також в країні безкоштовна середня та вища освіта, яка дає жителям країни щасливий квиток в забезпечене майбутнє.

Що таке нація і чим вона відрізняється від етносу

Людство любить ділитися на групи: це дозволяє ясніше позначити коло тих, з ким безпечно спілкуватися, вступати в економічні відносини чи розділяти побут. Проте все частіше причиною конфліктів навіть усередині одного суспільства стають національні питання.

І це зрозуміло: всі уряди, хоч і по-різному і різними методами, так чи інакше регулюють «національні» атрибути своїх громадян – мову, освіту, сімейні інститути, ставлення до спорту тощо. Тобто ту саму соціально-культурну ідентичність, у якій, за великим рахунком, і полягає сутність нації. Однак не все тут просто і однозначно.

«Нація»: визначення та походження терміна

Про неоднозначність підходів до розуміння нації поговоримо трохи нижче, а поки зупинимося на трактуванні, яке можна вважати загальновживаним:

Нація – це великомасштабна спільнота, велика група людей, яких поєднує загальна історично стійка культурна ідентичність, яка переважає в межах певної території.

У цьому контексті нація найчастіше вказує на сукупність людей, які мають громадянство тієї чи іншої держави, хоча на практиці в етнічному та культурному плані ототожнюється з поняттям «народ», маючи на увазі якусь національну та/або генетичну спільність.

З погляду лінгвістики другий варіант видається більш правильним, оскільки латинський понятійний маркер «natio» включає кілька близьких значень:

Проте фахівці зазначають, що існують різні підходи до визначення та розуміння нації. Розглянемо основні їх:

• державність: «нація – це всі громадяни будь-якої держави»;
• етнічна приналежність: “нація – це певна соціальна спільність, що об’єднується мовою, економікою, територіями, культурою”;
• природна ідентичність: «нація – це група людей, які живуть на певній території та пов’язані між собою спільною історією, мовою, релігією, і я – частина цієї групи».

Який із варіантів найрелевантніший, не скажуть навіть самі експерти. І це зрозуміло, оскільки в реальному світі просто не існує спільності людей з чіткими, однорідними та яскраво вираженими ознаками, що характеризують націю взагалі:

• до складу нації можуть входити як одна, так і кілька національностей;
• нація позиціонує себе як згуртована одиниця;
• нація має не лише певні території та власний уряд, але також великі розміри, політичну організованість і незалежний статус.

Завдяки цим ознакам кожна нація є і залишатиметься унікальною як мінімум за своїм складом, особливим характером та «національними» перевагами.

Неоднозначність терміна «нація» та його відмінність від етносу

Сформулювати поняття нації вперше спробували лише у XIV столітті. Студенти середньовічних університетів закладали основи культурології та політології, а тому намагалися виділити ті особливості, які притаманні різним народам.

І лише в XVI столітті поняття набуло політичного формулювання, що з’явилося в результаті розвитку європейських наукових традицій: нація, на відміну від етносу, – суто політичний конструкт.

Зародження такої тези обумовлено поняттям «національна держава», що з’явилося трохи раніше. Примітно, що до цього на західноєвропейських територіях жили люди різної етнічної приналежності, які разом із зміцненням капіталізму об’єднувалися в держави і таким чином утворювали нації.

Тобто спочатку слово використовувалося для позначення спільності, пов’язаної з громадянством. Хоча з цього приводу існують два протилежні підходи, авторами яких стали:

Перші вважають, що формуванню націй сприяло розвитку науки та культури. На їхню думку, вчені, політики та художники формували культурний пласт, який послужив основою для подальшого об’єднання у спільноти.

Виходячи з цього, виходить, що етнічна складова не має жодного відношення до сучасних держав, навіть якщо лише кілька сотень років тому можна було чітко відокремити предків нації від інших народів за фено- чи генотипом.

Другі ж називають становлення держави суто біологічним феноменом, коли етнос набуває «народного духу», досить сильного для створення великої адміністративної одиниці. На жаль, цей підхід дуже охоче практикувався в контексті шовіністичних теорій початку та середини XX століття. Тому з 1950-х почав втрачати позиції у наукових колах.

Чітку межу між етносом та нацією проводять дисципліни, в рамках яких вручаються нагороди та докторські ступені за дослідження відповідної галузі. Якщо точніше:

• етнологія – історичні та соціологічні науки, культурологія;
• нація та націоналізм – політологія.

Спроба ж об’єднати два напрями в одному дослідженні може натрапити на звинувачення у розпалюванні ненависті як на расовому, так і суміжному ґрунтах.

Нація та культурне різноманіття

Нація у сучасному розумінні формується безліччю шляхів і може бути моно- та поліетнічною. Саме тому спроби пов’язати державність із конкретним народом часто провалюються. Яскравими історичними та політичними прикладами вважаються три країни:

Ще в XIX столітті кілька народностей, які говорили однією мовою, мали виражену ідентичність. Але після реформ, що відбулися, з’явилася сакраментальна німецька нація як класичний приклад об’єднання на основі економічної та культурної єдності.

Поява Русі з розрізнених слов’янських племен відбувалося так. Але фахівці вказують на пізніший період, коли свіжостворений російський етнос, що збирав воєдино малі народності, почав формувати навколо себе російську/російську націю.

Через культурні особливості та російськомовну термінологію буває складно розділити етнічну, політичну та історичну складові в самоідентифікації конкретного представника такої нації. Приклад використовують для ілюстрації об’єднання через політику.

Водночас США утворилися практично на порожньому місці з мігрантів та колоністів, для яких ключовими були принципи республіканського державного устрою та демократичні свободи. Яскраво виражена ідеологічна американська нація.

Проте відомі випадки створення нації через сепарацію. Періоди розпадів Російської імперії та СРСР супроводжувалися появами нових держав з новими політичними націями, які до того існували лише як етно-культурні меншини у складі великих держав.

Нація та пострадянський колорит

Національність – термін, який зазвичай ототожнюється з громадянством і вказує на представника політичної нації. Ось тільки на території Союзу під національністю мали на увазі етнічну приналежність. Тому для англомовної культури пара з нації/національності більш-менш очевидна:

• США – американська, американець;
• Великобританія – британська, британець;
• Канада – канадська, канадець тощо.

Висновок

Нація – камінь спотикання, який нерідко спричиняє дискусію на межу кримінального злочину. Якщо вчені розглядають національність як цікавий епізод у розвитку суспільства, то на побутовому рівні зазвичай говорять про національні переваги та недоліки, намагаючись вказати на якийсь ідеальний зразок.

Чи є сенс апелювати до «колективної відповідальності», низводячи конкретну особистість до стереотипів про соціальну групу? Можливо, варто залишити гучні заяви етнологам та політологам, а оточуючих розглядати індивідуально – як людей?