МИЛУРИТ

Милурит относится к группе лекарственных средств для терапии нарушений опорно-двигательного аппарата и мышц.

В состав входит Аллопуринол – средство для лечения подагры.

Фармакологическое действие

Противо подагрический препарат, угнетающий синтез мочевой кислоты и ее солей в организме.

Механизм действия аллопуринола заключается в его ингибирующем влиянии на фермент ксантиноксидазу, которая участвует в превращении гипоксантина в ксантин и ксантина в мочевую кислоту. В связи с этим понижается содержание уратов в сыворотке крови и предотвращается отложение их в тканях и почках. На фоне действия препарата уменьшается выделение с мочой мочевой кислоты и повышается выделение более легкорастворимых гипоксантина и ксантина.

Аллопуринол, являющийся структурным аналогом гипоксантина, в организме превращается в аллоксантин, который также препятствует образованию мочевой кислоты, но по активности уступает аллопуринолу.

Показания к применению

• первичная и вторичная подагра;
• мочекаменная болезнь с образованием конкрементов, содержащих ураты;
• первичная и вторичная гиперурикемия при гемобластозах (в т.ч. при остром лейкозе, хроническом миелолейкозе, лимфосаркоме), при цитостатической и лучевой терапии опухолей , псориазе, при массивной терапии кортикостероидными препаратами.

Способ применения

Устанавливают индивидуально в зависимости от содержания мочевой кислоты в крови.

У взрослых минимальная терапевтическая доза составляет 100 мг/сут, максимальная – 800 мг/сут.

При умеренной гиперурикемии (70-100 мг/л) Милурит назначают по 200-400 мг/сут в течение 2-3 недель, затем при снижении уровня урикемии до 60-70 мг/л переходят на поддерживающую дозу – 200-300 мг/сут (в 2-3 приема).

При тяжелом течении подагры, значительных отложениях уратов в тканях и постоянной гиперурикемии свыше 80-100 мг/л препарат назначают по 600-800 мг/сут дробно (не более 200 мг на 1 прием) в течение 2-4 недель, затем при нормализации уровня урикемии переходят на поддерживающие дозы 100-300 мг/сут, которые дают длительно (в течение нескольких месяцев).

При прекращении приема Милурита урикемия и урикозурия возвращаются на 3-4-й день к исходному уровню, поэтому лечение должно быть длительным и непрерывным: пропуски в приеме препарата свыше 2-3 дней нежелательны.

Для профилактики гиперурикемии при лучевой терапии и химиотерапии опухолей Милурит назначают в среднем по 400 мг/сут. Препарат принимают за 2-3 дня до начала лечения или одновременно и продолжают в течение нескольких дней после окончания специфической терапии.

Детям в возрасте до 6 лет Милурит назначают в суточной дозе 5 мг/кг; от 6 до 10 лет – 10 мг/кг. Кратность приема – 3-4 раза/сут.

Пациентам с умеренно выраженными нарушениями функции почек Милурит назначают в суточной дозе, не превышающей 200 мг.

Препарат следует принимать после еды.

Особые указания применения

Детям препарат назначают только при злокачественных новообразованиях и врожденных нарушениях пуринового обмена.

При лечении Милуритом необходимо поддерживать диурез на уровне не менее 2 л/сут. Желательно также, чтобы реакция мочи была нейтральной или слабощелочной, так как это предотвращает преципитацию уратов и образование конкрементов. С этой целью Милурит назначают в сочетании со средствами, алкализирующими мочу.

Для профилактики возможных в начале лечения приступов подагрического артрита можно применять НПВС или колхицин (по 0.5 мг 3 раза/сут).

В начальный период курса терапии Милуритом необходимо систематическое проведение оценки функции печени.

У пациентов, получающих лечение азатиоприном или меркаптопурином, в случае дополнительного назначения Милурита возможно развитие тошноты, рвоты, признаков нарушений функции печени, а также развитие симптомов угнетения костномозгового кроветворения (в т.ч. озноб, лихорадка, боли в горле и ротовой полости, общая слабость, чувство усталости), что обусловлено кумуляцией противоопухолевого средства в организме. В таких случаях дозы азатиоприна и меркаптопурина снижают на 25-50%, необходимы периодический контроль картины периферической крови и оценка функции печени.

Побочное действие

Со стороны ЖКТ и печени: тошнота, рвота, боли в животе, диарея; редко – гранулематозный гепатит, преходящие нарушения функции печени с повышением уровня ЩФ, трансаминаз в крови.

Со стороны системы кроветворения: тромбоцитопения, эозинофилия, лейкопения, лейкоцитоз, апластическая анемия, гемолитическая анемия, ретикулоцитоз, лимфоцитоз.

Со стороны процессов обмена: в начале курса лечения может возникнуть острый приступ подагры из-за мобилизации мочевой кислоты из подагрических узелков и других тканевых депо.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: редко – васкулит, перикардит, брадикардия, вазодилатация, тромбофлебит.

Со стороны нервной системы и органов чувств: невриты, нарушения сна, депрессия, амнезия; катаракта, конъюнктивит, амблиопия.

Со стороны мочевыделительной системы: редко – интерстициальный нефрит, гематурия, протеинурия.

Со стороны репродуктивной системы: редко – снижение либидо, гинекомастия.

Аллергические реакции: экзантема, лихорадка; редко – бронхоспазм.

Прочие: редко – миалгии, лимфаденопатия.

Противопоказания

• выраженные нарушения функции печени и почек, азотемия;
• первичный (идиопатический) гемохроматоз;
• беременность;
• лактация (грудное вскармливание);
• повышенная чувствительность к аллопуринолу.

Лекарственное взаимодействие

При одновременном применении Милурита и азатиоприна или меркаптопурина наблюдается кумуляция последних в организме, так как в связи с ингибированием аллопуринолом активности ксантиноксидазы, необходимой для биотрансформации препаратов, замедляется их метаболизм и элиминация.

При совместном применении Милурита и препаратов ампициллина возрастает риск появления кожной сыпи.

Комбинация Милурита с препаратами железа считается нерациональной в связи с возможным накоплением железа в печени под влиянием аллопуринола.

Одновременное применение Милурита и хлорпропамида может привести к усилению действия последнего (особенно у больных с нарушением выделительной функции почек) за счет снижения его секреции в почечных канальцах, поэтому в начале и по окончании сочетанного применения этих препаратов необходимо следить за концентрацией глюкозы в крови и моче и при необходимости корригировать дозу хлорпропамида.

Под влиянием тиазидных диуретиков, фуросемида, этакриновой кислоты, а также тиофосфамида антигиперурикемическое действие Милурита снижается, так как эти препараты повышают уровень мочевой кислоты в сыворотке крови.

Под влиянием Милурита возможно усиление эффектов (в т.ч. нежелательных) метотрексата, циклофосфана, антикоагулянтов непрямого действия, антипирина, дифенина, теофиллина, поскольку замедляется их инактивация в печени.

Беременность и лактация

Препарат противопоказан к применению в период беременности.

При необходимости применения препарата в период лактации следует решить вопрос о прекращении грудного вскармливания.

Передозировка

Симптомы: тошнота, рвота, диарея, головокружение, олигурия.

Лечение: форсированный диурез, гемодиализ и перитонеальный диализ.

Условия хранения

Милурит хранят в месте, недоступном для детей, при температуре 15-25°С и отсутствии влажности.

Срок хранения – 5 лет.

Форма выпуска

Милурит (Milurit) 100 мг, 50 таблеток

Состав

1 таблетка препарата Милурит 100 содержит:
Аллопуринола – 100 мг;
Дополнительные компоненты.

1 таблетка препарата Милурит 300 содержит:
Аллопуринола – 300 мг;
Дополнительные компоненты.

Основні параметри

Дозування вітаміну В12

Ідеальна доза вітаміну В12 залежить від вашої статі, віку та причин його прийому. У цій статті розглядаються наукові докази рекомендованих доз В12 для різних людей та різних видів використання.

На основі доказів Ця стаття заснована на наукових доказах, написаних експертами та перевірених фактами. Ми дивимось на обидві сторони суперечки і прагнемо бути об’єктивними, неупередженими та чесними.

Останнє оновлення 7 квітень 2023 р. та останній огляд експерта 20 травень 2022 р.

Вітамін B12 — це водорозчинна поживна речовина, яка необхідна для багатьох важливих процесів у вашому організмі.

Ідеальна доза вітаміну В12 залежить від вашої статі, віку та причин його прийому.

У цій статті розглядаються докази рекомендованих доз В12 для різних людей та різних видів використання.

Навіщо потрібен вітамін В12?

Вітамін B12 є важливою поживною речовиною, яка відіграє важливу роль у деяких процесах вашого організму.

Він необхідний для правильного виробництва червоних кров’яних тілець, формування ДНК, функціонування нервів та метаболізму.

Вітамін В12 також відіграє ключову роль у зниженні рівня амінокислоти під назвою гомоцистеїн, високий рівень якої пов’язують з такими хронічними захворюваннями, як серцеві захворювання, інсульт та хвороба Альцгеймера.

Крім того, вітамін В12 важливий для виробництва енергії. Однак наразі немає доказів того, що прийом добавок B12 підвищує рівень енергії у людей, які не відчувають дефіциту цієї поживної речовини.

Вітамін B12 міститься переважно в продуктах тваринного походження, включаючи м’ясо, морепродукти, молочні продукти та яйця. Його також додають до деяких оброблених харчових продуктів, таких як каші та немолочне молоко.

Оскільки ваш організм може зберігати B12 протягом кількох років, серйозний дефіцит B12 зустрічається рідко, але до 26% населення може мати легкий дефіцит. Згодом дефіцит B12 може призвести до таких ускладнень, як анемія, пошкодження нервів і втома.

Дефіцит вітаміну B12 може бути викликаний недостатнім надходженням цього вітаміну з дієтою, проблемами з його засвоєнням або прийомом ліків, які перешкоджають його засвоєнню.

Наведені нижче фактори можуть підвищити ризик неотримання достатньої кількості вітаміну B12 лише з дієти:

• дотримання вегетаріанської або веганської дієти
• бути старше 50 років
• шлунково-кишкові розлади, включаючи хворобу Крона та целіакію
• операції на шлунково-кишковому тракті, такі як операція по схудненню або резекція кишечника
• метформін та препарати, що знижують кислотність
• специфічні генетичні мутації, такі як MTHFR, MTRR і CBS
• регулярне вживання алкогольних напоїв

Якщо вам загрожує дефіцит, прийом добавки може допомогти вам задовольнити ваші потреби.

Резюме: Вітамін В12 є важливою поживною речовиною, яка відіграє важливу роль у вашому організмі. В основному він міститься в продуктах тваринного походження, і деякі люди ризикують отримати недостатню кількість їжі.

Рекомендовані дози вітаміну В12

Рекомендована добова норма споживання (RDI) вітаміну B12 для людей старше 14 років становить 2,4 мкг.

Однак ви можете приймати більше або менше, залежно від вашого віку, способу життя та конкретної ситуації.

Зауважте, що відсоток вітаміну B12, який ваш організм може засвоїти з добавок, не дуже високий — підраховано, що ваше тіло поглинає лише 10 мкг з 500 мкг добавки B12.

Ось кілька рекомендацій щодо дозування B12 для конкретних обставин.

Рекомендовані дози вітаміну В12 для дорослих віком до 50 років

Для людей старше 14 років рекомендована добова норма вітаміну В12 становить 2,4 мкг.

Більшість людей задовольняють цю вимогу за допомогою дієти.

Наприклад, якщо ви з’їли два яйця на сніданок (1,2 мкг B12), 3 унції (85 грам) тунця на обід (2,5 мкг B12) і 3 унції (85 грамів) яловичини на вечерю (1,4 мкг B12). ), ви споживаєте більш ніж вдвічі свою щоденну потребу в B12.

Тому здоровим людям у цій віковій групі не рекомендується прийом вітаміну B12.

Однак, якщо у вас є будь-який з описаних вище факторів, які заважають споживанню або всмоктуванню вітаміну B12, ви можете розглянути можливість прийому добавок.

Рекомендовані дози вітаміну В12 для дорослих старше 50 років

Літні люди більш сприйнятливі до дефіциту вітаміну В12. Хоча відносно небагато молодих людей мають дефіцит B12, до 62% дорослих у віці старше 65 років мають менший за оптимальний рівень цього поживного речовини в крові.

З віком ваше тіло, природно, виробляє менше шлункової кислоти та внутрішніх факторів, які можуть впливати на засвоєння вітаміну B12.

Кислота шлунка необхідна для доступу до вітаміну B12, який природним чином міститься в їжі, а для його засвоєння необхідний внутрішній фактор.

Через цей підвищений ризик поганого засвоєння Національна академія медицини рекомендує дорослим старше 50 років задовольняти більшість своїх потреб у вітаміні B12 за допомогою добавок та збагачених продуктів харчування.

В одному 8-тижневому дослідженні за участю 100 літніх людей було виявлено, що добавка 500 мкг вітаміну В12 нормалізує рівень В12 у 90% учасників. Деяким можуть знадобитися вищі дози до 1000 мкг (1 мг).

Рекомендовані дози вітаміну В12 для вагітних жінок

Вагітні жінки мають дещо вищі потреби у вітаміні В12, ніж загальне населення.

Низький рівень цього вітаміну у матері асоціюється з вродженими вадами у немовлят.

Крім того, великий систематичний огляд показав, що дефіцит B12 пов’язаний з більш високим ризиком передчасних пологів і низькою масою тіла при народженні у новонароджених.

Тому рекомендована добова норма вітаміну В12 під час вагітності становить 2,6 мкг. Цей рівень можна досягти за допомогою окремої дієти або за допомогою пренатального вітаміну.

Рекомендовані дози вітаміну В12 для жінок, які годують груддю

Дефіцит вітаміну B12 у немовлят на грудному вигодовуванні пов’язують із затримкою розвитку.

Крім того, дефіцит B12 у немовлят може призвести до дратівливості, зниження апетиту та відсутності розвитку.

З цих причин рекомендована добова норма цього вітаміну для жінок, які годують груддю, вища, ніж для вагітних, а саме 2,8 мкг.

Рекомендовані дози вітаміну В12 для вегетаріанців і веганів

Рекомендації щодо вітаміну В12 не відрізняються для людей, які дотримуються рослинної дієти.

Однак рекомендоване добове споживання 2,4 мкг для людей віком до 50 років набагато важче досягти на вегетаріанській або веганській дієті.

У огляді 40 досліджень вітаміну B12 серед вегетаріанців було виявлено, що до 86,5% дорослих вегетаріанців, включаючи літніх людей, мають низький рівень вітаміну B12.

Наразі немає державних рекомендацій щодо дозування добавок B12 для вегетаріанців.

Однак одне дослідження показує, що дози до 6 мкг вітаміну B12 на день можуть бути прийнятними для веганів.

B12 для підвищення енергії

Хоча вітамін B12 зазвичай приймають для підвищення рівня енергії, доказів того, що добавки B12 покращують рівень енергії у людей без дефіциту, бракує.

Проте було виявлено, що добавки B12 покращують рівень енергії у тих, кому не вистачає цієї поживної речовини.

Один огляд рекомендував тим, у кого дефіцит вітаміну B12, приймати 1 мг вітаміну B12 щодня протягом місяця, а потім підтримувати дозу 125–250 мкг на день.

Люди, які мають проблеми з всмоктуванням вітаміну B12, наприклад, хворі на хворобу Крона або інші проблеми з шлунково-кишковим трактом, можуть отримати користь від ін’єкцій B12, які обходять потребу в абсорбції шлунково-кишковим трактом.

B12 для пам’яті та настрою

Вважається, що прийом вітаміну В12 покращує вашу пам’ять і настрій. Однак немає багато доказів на підтримку цієї теорії.

Дослідження на тваринах показують, що дефіцит вітаміну В12 пов’язаний із порушенням пам’яті. Проте наразі немає доказів того, що добавки B12 покращують пам’ять у людей, які не мають дефіциту.

У великому огляді добавки вітаміну B12 не впливали на симптоми депресії в короткостроковій перспективі, але можуть допомогти запобігти рецидиву в довгостроковій перспективі.

Немає конкретних рекомендацій щодо дозування добавок B12 для розумової діяльності або настрою.

Резюме: Оптимальне дозування вітаміну В12 залежить від віку, способу життя та дієтичних потреб. Загальна рекомендація для дорослих становить 2,4 мкг. Люди похилого віку, а також вагітні та жінки, які годують груддю, потребують вищих доз.

Потенційні побічні ефекти вітаміну В12

Вітамін B12 є водорозчинним вітаміном, тобто ваш організм виділяє те, що вам не потрібно, із сечею.

Оскільки він відносно безпечний, для вітаміну B12 не встановлено допустимий верхній рівень споживання (UL). UL вважається максимальною кількістю речовини, яку можна безпечно приймати без побічних ефектів.

Проте було показано, що вітамін В12 у деяких випадках викликає рідкісні побічні ефекти.

Ін’єкції вітаміну В12 можуть призвести до шкірних захворювань, таких як акне та дерматит (висип).

Високі дози вітамінів групи В понад 1000 мкг також були пов’язані з ускладненнями у людей із захворюванням нирок.

Крім того, надзвичайно високий рівень В12 у крові матерів був пов’язаний з підвищеним ризиком аутизму у їхніх дітей.

Резюме: хоча високі дози добавок вітаміну B12 пов’язані з рідкісними побічними ефектами у певних групах населення, це, як правило, безпечно, і на даний момент не існує рекомендованої максимальної кількості цього вітаміну.

Резюме

Вітамін В12 є живильною речовиною, яка відіграє багато важливих ролей у вашому організмі.

Рекомендована добова норма вітаміну B12 коливається від 2,4 мкг для дорослих до 2,8 мкг для жінок, які годують груддю.

Більшість людей задовольняють ці потреби лише за допомогою дієти, але літні люди, люди, які дотримуються суворої рослинної дієти, і ті, у кого є розлади травлення, можуть отримати користь від добавок, хоча дозування варіюється в залежності від індивідуальних потреб.

Більше статей, які можуть вам сподобатися

Люди, які читають “Дозування вітаміну В12: скільки ви повинні приймати на день?”, також люблять такі статті:

АМІОДАРОН (AMIODARONUM) Діюча речовина

M_m = 645,32 Да; log P (октанол-вода) = 7,57. Аміодарон (в формі гідрохлороіду) – кристалічний порошок білого або кремового кольору. Малорозчинний в воді, розчинний у спирті, добрерозчинний в хлороформі.

USPDDN, HSDB: 2-бутил-3-бензофураніл 4-(2-(диетиламіно)етокси)-3,5-дийодофеніл кетон.
HSDB, RTECS: 2-бутил-3-(3,5-дийодо-4-(β-диетиламіноетокси)бензоіл)бензофуран.

збільшення третьої фази потенціалу дії без впливу на рівень або частоту підйому (клас ІІІ за класифікацією Vaughan Williams); ізольоване збільшення третьої фази потенціалу дії відбувається за рахунок зниження току калію через калієвий канал, при цьому жодних змін не відбувається в роботі натрієвого та кальцієвого каналу; сповільнення серцевого ритму шляхом зменшення автоматизму синусового вузла; атропін не виступає антагоністом цієї дії; неконкурентно блокує α та β-адренорецептори; уповільнює синоатріальну, передсердну та вузлову провідність, що відбувається інтенсивніше при наявності високої ЧСС; не впливає на шлуночкову провідність; збільшує рефрактерний період та зменшує збудливість міокарда на передсердному, вузловому та шлуночковому рівні; уповільнює провідність та подовжує рефрактерний період додаткових передсердно-шлуночкових шляхів; негативний інотропний ефект відсутній.

профілактика рецидивів шлуночкової тахікардії, яка становить загрозу для життя хворого: лікування починати в умовах стаціонару при наявності постійного контролю за станом пацієнта; симптоматичної шлуночкової тахікардії (документально підтвердженої), яка призводить до непрацездатності; суправентрикулярної тахікардії (документально підтвердженої), що потребує лікування, та у тих випадках, коли інші ЛЗ не мають терапевтичного ефекту або протипоказані; фібриляції шлуночків; лікування суправентрикулярної тахікардії: уповільнення або зменшення фібриляції або тріпотіння передсердь; ІХС та/або порушення функції лівого шлуночка; тахікардія, пов’язана з с-мом WPW.

звичайна рекомендована доза для дорослих по 200 мг 3 р/добу впродовж 8-10 днів; на початку лікування можуть застосовуватися вищі дози (4-5 табл./добу), які приймають впродовж нетривалого періоду часу та під ЕКГ контролем; підтримуюче лікування (застосовувати мінімально ефективну дозу) – залежно від реакції хворого підтримуюча доза для дорослих від 1 табл. кожні 2 дні до 2 табл./добу; в/в можна вводити тільки на ізотонічному (5%) р-ні глюкози; інфузія через центральні вени: навантажувальна доза для дорослих 5 мг/кг маси тіла хворого і вводиться тільки в р-ні глюкози від 20 хв до 2 год; аміодарон має вводитися у вигляді р-ну, розведеного у 250 мл 5% р-ну глюкози; після цього може бути застосована повторна інфузія препарату у дозі до 1200 мг (приблизно 15 мг/кг маси тіла) у 5% р-ні глюкозі об’ємом до 500 мл протягом 24 год, при цьому швидкість інфузії необхідно коригувати залежно від клінічної відповіді пацієнта; з першого дня інфузії почати перехід на p/os (по 3 табл./добу); серцево-легенева реанімація при зупинці серця, яка виникала внаслідок фібриляції шлуночків, та яка є резистентною до зовнішньої електроімпульсної терапії – початкова в/в доза 300 мг (або 5 мг/кг), розчинена у 20 мл 5% р-ну глюкози, ін’єкцію проводити швидко, можливе додаткове в/в введення 150 мг аміодарону (або 2,5 мг/кг), якщо фібриляція шлуночків зберігається.

відома підвищена чутливість до йоду, аміодарону або до інших компонентів препарату; синусова брадикардія, синоатріальна блокада серця при відсутності ендокардіального кардіостимулятора (штучного водія ритму); СССВ при відсутності ендокардіального кардіостимулятора (ризик зупинки синусового вузла); порушення AV провідності високого ступеня при відсутності ендокардіального кардіостимулятора; порушення функції щитовидної залози; судинна недостатність (судинний колапс); тяжка артеріальна гіпотензія; дитячий вік до 3 років (через наявність у складі бензилового спирту); вагітність, окрім виняткових обставин; період годування груддю; біфасцикулярні та трифасцикулярні порушення провідності, окрім випадків, коли встановлено ендокардіальний кардіостимулятор, який функціонує постійно; в/в введення препарату протипоказане у разі артеріальної гіпотензії, тяжкої дихальної недостатності, кардіоміопатії або СН; одночасне застосування з препаратами, які можуть спричиняти пароксизмальну тахікардію типу «torsades de pointes»: антиаритмічні препарати Iа класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід); антиаритмічні препарати III класу (соталол, дофетилід, ібутилід); інші препарати, такі як сполуки миш’яку, наприклад, бепридил, цизаприд, дифеманіл, доласетрон для в/в введення, еритроміцин для в/в введення, мізоластин, моксифлоксацин, спіраміцин для в/в введення, вінкамін для в/в введення, тореміфен, деякі нейролептики. Ці протипоказання не стосуються застосування аміодарону для серцево-легеневої реанімації при зупинці серця, що виникала внаслідок фібриляції шлуночків та є резистентною до зовнішньої електроімпульсної терапії.

гранульоми кісткового мозку, брадикардія, виникнення нової або погіршення перебігу існуючої аритмії, зупинка серця, виражена брадикардія, зупинка синусового вузла, пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «torsade de pointes», нудота, запальна реакція, флебіт поверхневих вен, у разі введення безпосередньо в периферичну вену; реакції у місці введення, біль, еритема, набряк, некроз, екстравазація, утворення інфільтрату, запалення, індурація шкіри, тромбофлебіт, целюліт, інфекції та порушення пігментації, ураження печінки, помірне та ізольоване підвищення рівнів трансаміназ (у 1,5-3 рази вище норми); гостре ураження печінки з підвищенням рівня трансаміназ у сироватці крові та/або з жовтяницею, включаючи печінкову недостатність, реакції гіперчутливості, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), підвищений рівень Т4, зменшений рівень Т3, гіпотиреоз (збільшення маси тіла, підвищена чутливість до холоду, апатія, сонливість), підвищення рівня ТТГ, гіпертиреоз (невелике безпричинне зменшення маси тіла, зниження ефективності антиангінальної та/або антиаритмічної терапії, психічні симптоми), зниження рівня ТТГ, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія (псевдопухлина головного мозку), головний біль, г. респіраторний дистрес- синдром, бронхоспазм та/або апное у разі тяжкої ДН, особливо у пацієнтів із БА, інтерстиціальна пневмопатія, надмірне потовиділення, кропив’янка, зниження АТ, судинний колапс, припливи жару, біль у спині, мікровідкладення у рогівці, нейропатія зорового нерва (неврит зорового нерва), яка може прогресувати до повної сліпоти, зниження гостроти зору, фотосенсибілізація, пігментації шкіри синюшного або синюшно-сірого кольору, еритема на тлі променевої терапії, шкірні висипання, ексфоліативний дерматит, алопеція, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормона, дифузна інтерстиціальна або альвеолярна пневмопатії, облітеруючий бронхіоліт з пневмонією, задишка при фізичному навантаженні, сухий кашель, плеврит, легенева кровотеча, кровохаркання, тремор, екстрапірамідна симптоматика, порушення сну, нічні кошмари, сенсорна, моторна або змішана периферична нейропатія, міопатія, мозочкова атаксія, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, псевдоалкогольний гепатит або цироз печінки, брадикардія, порушення провідності міокарда (СА-блокада, AV-блокада різного ступеня), розлади травлення (нудота, блювання, дисгевзія), епідидиміт, васкуліт, ураження нирок з помірним підвищенням рівнів креатиніну, гемолітична та апластична анемії, тромбоцитопенія.

Препарати, які містять АМІОДАРОН Форма випуску Склад i формула Фармакологічні властивості Показання АМІОДАРОН Застосування АМІОДАРОН Протипоказання Побічна дія