Карл Маркс і Фрідріх Енгельс: теорія і практика

Карл Маркс (1818-1883), мислитель і громадський діяч, основоположник марксизму народився в місті Трір (Німеччина) в сім’ї адвоката, в 1835-1841 рр. навчався на юридичному факультеті в Бонні та Берліні. Докторську дисертацію захистив у Йенському університеті. За своїми поглядами Маркс був гегельянцемідеалістом. В силу своїх лівих поглядів він не зміг стати професором. В якості редактора і журналіста в «Рейнській газеті» в 1842-1843 рр. піддавав різкій критиці прусський уряд, виступав за його повалення і заміну демократією.

Після закриття газети він в 1843 р переїхав до Парижа. Тут Маркс подружився з Генріхом Гейне та Фрідріхом Енгельсом, який звернув його увагу на становище робітничого класу. Виникли контакти з робочими організаціями французів і німецьких емігрантів. Відбулося знайомство з П. Ж. Прудона, з російськими емігрантами М. А. Бакуніним і В. П. Боткіним. У 1845 р Маркса вислали до Брюсселя, де він разом з Енгельсом написав роботу «Німецька ідеологія», присвячену критиці Гегеля і младогегельянцев.

Маркс активно брав участь у роботі міжнародної організації «Союз комуністів» (спочатку називався «Союз справедливих»), за дорученням якого разом з Енгельсом написав його програму – «Маніфест Комуністичної партії» (1848).

Під час революції 1848-1849 рр. Карл Маркс перебував у Німеччині, де видавав «Нову Рейнську газету». Після поразки революції та закриття газети його вислали і з Німеччини, і з Франції. Довелося переїхати до Лондона.

Карл Маркс безперервно аналізував розвиток капіталізму і революційного руху. Матеріалу йому вистачало. Він розробляв проблеми політичної економії, всього комплексу соціальних наук. Маркс читав і писав. Енгельс читав, працював і підтримував сім’ю Маркса матеріально.

Маркс був організатором і лідером Першого Інтернаціоналу (1864-1876). Спочатку «Міжнародна робоча асоціація» складалася з анархістів, британських тред-юніоністів, французьких соціалістів та італійських республіканців. Поступово відбувалося розмежування. З анархістами на чолі з М. А. Бакуніним відбувся повний розрив. Другий Інтернаціонал виник вже після смерті Карла Маркса в 1889 р.

У 1867 р вийшов головний працю Маркса «Капітал» (перший том), який став основою теорії марксизму. Другий і третій томи «Капіталу» випустив після смерті Маркса Енгельс. Відомі також роботи Маркса «Святе сімейство», «Убогість філософії», «Громадянська війна у Франції», «Критика Готської програми» та інші. Дружиною Карла Маркса була аристократка Женні фон Вестфален, яка народила йому сімох дітей і ділила з чоловіком всі радощі і печалі життя. Основоположник марксизму помер і похований в Лондоні.

Фрідріх Енгельс народився в 1820 р в родині текстильного фабриканта і рано почав працювати в торговельній фірмі. Він проходив військову службу, слухав лекції в університеті. У 1842-1844 рр. відбулося знайомство і подальше зближення Карла Маркса і Фрідріха Енгельса. Вони вирішили співпрацювати.

Під час революції в Німеччині Енгельс брав участь у Ельбертфельдском повстанні, боротьбі проти Пруссії. Він брав активну участь у діяльності робочих організацій, займався публіцистичною і теоретичною роботою.

Фрідріх Енгельс був відомий як експерт з військових проблем. На Лондонській конференції Першого Інтернаціоналу (1871) Енгельс закликав до створення в кожній країні революційних робочих партій. Він сформулював тезу про необхідність встановлення диктатури пролетаріату.

Після смерті Карла Маркса Фрідріх Енгельс випустив ряд ґрунтовних праць – «Походження сім’ї, приватної власності і держави», «Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії», «Селянське питання у Франції та Німеччині». Енгельс користувався великою повагою серед соціалістів і робітників.

Він перебував у цивільному шлюбі з ірландської робітницею Мері Бернс, а потім з її сестрою Лідією Бернс. З останньою офіційний шлюб був оформлений за день до її смерті. Є відомості про те, що вже в солідному віці Енгельс «наставив роги» одному з лідерів німецьких соціал-демократів Карлу Кавцькому. Так йому, «ренегатів» (таке прізвисько для Каутского придумав Ленін) і треба! Після смерті в 1895 р тіло Фрідріха Енгельса було піддано кремації, а урна з прахом опущена в море.

«Люди самі роблять свою історію, але вони її роблять не так, як їм заманеться, за обставин, що не самі вони вибрали, а які безпосередньо є в наявності, дані ним і перейшли від минулого. Традиції всіх мертвих поколінь тяжіють, як кошмар, над умами живих »[183], – писав колись Карл Маркс.

У СРСР, де в 1917-1991 рр. реалізувалися ідеї марксизму, були випущені два зібрання творів Карла Маркса і Фрідріха Енгельса. У багатьох країнах ідеї марксизму залишаються популярними. Багато важливих прогнози і передбачення Маркса і Енгельса виправдалися. Ідеї ??марксизму використовували і розвивали В. І. Ленін, Й. В. Сталін, Мао Цзедун та багато інших. Карл Маркс і Фрідріх Енгельс були найбільш фундаментальними критиками капіталізму. І йому довелося змінитися.

Джек Лондон

Народився 12 січня 1876 року в Сан-Франциско. При народженні одержав ім’я Джон Чейні, але вісім місяців по тому, коли мати вийшла заміж, став Джоном Гріффітом Лондоном. Мати письменника — Флора Уеллман — походила із заможної уельської родини, була розумною і начитаною дівчиною, яка закінчила коледж, училася музиці, але мала нервовий характер зі швидко мінливим настроєм. У двадцять років вона перехворіла на тиф і після хвороби, як говорили, у неї залишилося деяке “сум’яття в голові”. Це призвело до того, що все своє життя Флора була дуже своєрідною жінкою, захоплювалась гаданням, спіритизмом і не приділяла належної уваги вихованню сина. Материнські обов’язки були Флорі не до душі. Їй ніколи було стежити за хлопчиком, який почав хворіти. За порадою лікаря родина переїхала в сільський район. Флора зайнялася пошуками годувальниці. Нею стала негритянка Дженні Прентіс, яка нещодавно втратила дитину. Вона стала для Джека не тільки годувальницею, а й прийомною матір’ю і всю свою невитрачену любов перенесла на маленького білого хлопчика. Лондон завжди з теплотою і ніжністю згадував свою чорну матір.

Дитинство Лондона пройшло в Сан-Франциско. Він багато читав, уявляючи себе героєм пригодницьких романів. Джек став постійним відвідувачем місцевої публічної бібліотеки. Кожну книгу він буквально проковтував. Він читав уночі, читав ранком, читав, коли йшов до школи, читав по дорозі додому й знову йшов до бібліотеки за новою книгою.

У школі щоранку учні співали хором. Одного разу, помітивши, що Джек мовчить, учителька відправила його до директора. Була довга і серйозна розмова, в результаті якої директор відіслав хлопчика назад до класу з запискою, у якій говорилося, що можна звільнити учня Лондона від співу, але замість того Джек повинен був писати твори щоранку протягом того часу, поки інші учні співали хором. Пізніше Джек Лондон приписував цьому покаранню свою здатність писати щоранку тисячу слів.

У 13 років Лондон закінчив початкову школу, але до середньої школи ходити не міг: у родині не було грошей, щоб платити за навчання. А вже у 15 років Джек мав іти на фабрику, щоб матеріально забезпечити родину, бо його вітчим потрапив під потяг і став калікою. Постійне недосипання, втома й бажання хоч одного ранку відпочити і не піти на остогидлу роботу через роки спонукає всесвітньовідомого письменника на створення пронизливого і сильного оповідання “Відступник”, герой якого після місяців тяжкої праці, що перетворила його майже на тварину, бунтує і замість димного цеху йде у поле, лягає у траву й вперше за довгий час зустрічає схід сонця (дитяче бажання автора реалізується у літературному персонажі).

Юність Лондона припала на часи економічної депресії і безробіття, матеріальне становище родини все гіршало. До двадцяти трьох років він перемінив безліч занять: був “устричним піратом” (браконьєром); інспектором рибальського патруля; матросом на шхуні “Софі Сазерленд”, де брав участь у полюванні на морських котиків; робітником на джутовій фабриці; заарештовувався за бродяжництво (брав участь у поході безробітних на Вашингтон); був старателем на Алясці під час “золотої лихоманки”. Це були роки змужніння і набуття життєвого досвіду, що так знадобився Лондону у подальшій літературній діяльності.

У 1893 році Джек Лондон узяв участь у літературному конкурсі газети “Сан-Франциско колл”. Його нарис “Тайфун біля берегів Японії” зайняв перше місце й приніс авторові перший гонорар — 25 доларів (знаменно, що друге й третє місця отримали студенти Каліфорнійського та Стенфордського університетів). Це спонукало Лондона серйозно задуматися над подальшими перспективами. Життєвий досвід підказував, що людині фізичної праці важко, а інколи зовсім неможливо досягти успіху в житті, на противагу людині розумової праці, яка з роками не виснажується, а набуває розквіту, духовного розвитку. І Джек Лондон усвідомлено вирішує стати письменником. Для цього він займається самоосвітою, складає вступні іспити до Каліфорнійського університету й навіть успішно вчиться упродовж одного семестру (на більше не вистачало коштів).

Подальше життя талановитого юнака пов’язане з інтенсивною самоосвітою і нещадною творчою роботою, спрямованою на опанування тяжкої письменницької діяльності, вироблення особистого стилю. Цей період життя письменника дуже яскраво змальовано Лондоном у автобіографічному романі “Мартін Іден”(1909). 1896 рік круто змінив життя Джека Лондона: на Алясці знайдено золото, починається так звана золота лихоманка, в якій бере участь і молодий письменник. Йому так і не судилося знайти золото після кількох років виснажливої праці, але справжнім скарбом для Лондона стають особисті враження і досвід цього своєрідного краю, що отримав назву в подальших творах — ” Біла Безмовність”. Аляска, стає літературним Клондайком письменника: він створює особистий, ні з чим незрівнянний світ важких випробувань, суворих природних умов, міцної людської дружби і любові, які долають будь-які перешкоди. Так звані північні оповідання принесли славу молодому автору.

У 1900році виходить перша збірка оповідань “Син вовка”, потім друга — “Бог його батьків” (1901) і, нарешті,— роман “Дочка снігів” (1902). Джек Лондон стає всесвітньовідомим письменником зі своїм особливим стилем, неповторною манерою письма, оригінальною проблематикою. У наступні сімнадцять років він випускав по дві, навіть по три книги на рік. Секрет надзвичайної популярності Джека Лондона полягає, за словами відомого американського літературознавця Вана Віка Брукса, у тій “свіжій, життєствердній інтонації” його творів, що “так контрастувала з загальною сентиментальною спрямованістю тодішньої американської літератури” і була прямим викликом “ретельно процідженому, підсолодженому молочку життєвих ілюзій”, яким пригощали публіку автори масової белетристики.

Захопившись ідеями К. Маркса і Ф. Енгельса (освоєння яких збіглося з особистою зацікавленістю письменника проблемами соціальної справедливості), Лондон у 1901 році вступає до соціалістичної партії. На той же час письменник захоплюється працями Г. Спенсера і Ф. Ніцше. Відголос уподобань Лондона тих часів можна побачити на сторінках роману “Мартін Іден” (1909), насичених політичними, філософськими та літературними дискусіями.

Літературний і життєвий шлях Джека Лондона був складним. Він був одним з найвизначніших соціалістів Сполучених Штатів початку XX століття і залишався в той же час переконаним індивідуалістом. Він створив образи простих мужніх людей і водночас не був далекий від “своєрідної кіплінгівської пихатості”, оспівував стійкість “білих золотошукачів” у сутичках з “Білою Безмовністю” Аляски. Його перу належать і насичені справжнім подихом життя романи і повісті, і ремісницькі вироби, недалекі та, іноді з присмаком расистських теорій. І все ж спостереження Лондона того періоду свідчать про глибоке розуміння творчої своєрідності різних письменників, про уміння поцінувати загальний стан сучасної американської літератури.

Джек Лондон був одним з засновників анімалістичної традиції не тільки в американській, але і у світовій літературі. Зображення диких та домашніх тварин у Лондона позначається не тільки великою любов’ю до “братів наших менших”, але й знанням світу тварин, їх поведінки і повадок. Найкращими серед анімалістичних творів, безумовно, були “Поклик предків” (1903), “Біле ікло” (1906), “Джеррі-островитянин” (1917), “Майкл, брат Джеррі” (1917). Саме собаки та вовки є найулюбленішими тваринами Джека Лондона (свій великий будинок у Місячній долині письменник назвав “Будинком Вовка”).

Значним явищем американської літератури початку XX століття став роман Лондона “Морський вовк” (1904), що, з одного боку, розкриває зацікавленість письменника “сильною особистістю” (яким є капітан Вульф Ларсен), з другого боку, є найвиразнішою критикою і розкриттям згубності самої ідеї “сильної особистості” як антисоціальної.

Результатом активної громадянської позиції і соціалістичних уподобань Джека Лондона була знаменита “Залізна п’ята” (1907) — роман-утопія, роман-попередження. Написаний у формі рукопису, знайденого у п’ятому віці “Ери Братства людей” і присвяченого подіям 1912-1932 років (періоду повної перемоги соціалізму). Головний герой — Ернест Евергард — все та ж сама сильна, мужня, вольова людина, як і герої “північних оповідань”, але з революційними прагненнями й демократичними ідеями. У романі автор виступає з прямим попередженням можливого фашистського майбутнього людства.

Одним з найкращих творів Джека Лондона вважається роман “Мартін Іден” (1909), присвячений долі талановитої особистості в буржуазному суспільстві. Автобіографічний образ Мартіна Їдена стає прикладом великих здібностей людини з народу. Простий матрос, завдяки надлюдській наполегливості й природному таланту, стає відомим письменником. Роман став своєрідним гімном творчим можливостям людини.

Проблеми спрощення, втечі з міст — носіїв соціальних конфліктів, повернення до землі, до сільськогосподарської праці набувають сили й художнього відтворення у найкращому романі пізнього періоду “Місячна долина” (1913).

Наприкінці життя Лондон тяжко хворіє на уремію і для зменшення болів приймає морфій, кожного разу підвищуючи дозу. У ніч на 22 листопада 1916 року він був знайдений мертвим у своєму кабінеті в маєтку в Глен-Еллен (штат Каліфорнія). На нічному столику було знайдено ліки й папірець з розрахунками нової, більш сильної дози морфію, яка виявилась смертельною. Що це було — трагічна випадковість чи усвідомлений крок тяжко хворої людини — залишилось невідомо. Але якщо згадати роман “Мартін Іден” і останній вчинок головного героя, можна з великою долею впевненості говорити про самогубство великого американського письменника.

Роман Джека Лондона “Мартін Іден” (1909) починається З опису першого візиту головного героя у респектабельний буржуазний будинок сімейства Морзів, де він познайомився із сестрою студента Артура (якого він нещодавно врятував у вуличній бійці), також студенткою університету Руф’ю. Ця “бліда, невагома істота з великими одухотвореними блакитними очима, з масою золотого волосся” з першої ж хвилини справила незабутнє враження на Мартіна, і не тільки своєю зовнішністю, але й гарним знанням поезії, умінням легко й вільно викладати свої думки, зі знанням справи говорити про мистецтво та літературу.

Лікуємо ангіну травами

Ангіна — це гостре запальне інфекційне захворювання мигдаликів. Хвороба дуже поширена серед дітей та дорослих; найчастіше протікає в легкій формі та не потребує госпіталізації. Серед основних ознак ангіни — біль у горлі під час ковтання, збільшення лімфатичних вузлів, підвищена температура, біль у суглобах та спині.

І навіть якщо здається, що перелічені симптоми несуттєві, ми переконуємо: ангіна потребує вчасного лікування. Зволікання може спровокувати ускладнення з боку внутрішніх органів і призвести до таких захворювань, як ревматизм чи ревматоїдний артрит.

Дозволити собі ліжковий режим та відпочинок може не кожен пацієнт, хворий на ангіну. А от збалансоване харчування, вітамінні чаї та регулярні полоскання доступні всім, хто страждає на хворе горло. У пригоді стануть лікарські рослини, які завдяки своїм складникам:

• зменшують запалення;
• знищують бактерії;
• усувають больові відчуття та неприємне першіння;
• підвищують імунітет.

Фітотерапія при ангіні може застосовуватися у вигляді чаїв, відварів для інгаляцій, настоїв для полоскання. Проте перед тим, як використовувати лікарські рослини, варто проконсультуватися зі спеціалістом!

Скрольте далі — і ви дізнаєтеся, як добре знайомі вам рослини цілюще діють на запалене горло та допомагають полегшити симптоми ангіни. А також познайомитеся з оригінальним збором «Елекасол» від компанії «Ліктрави» з потужною терапевтичною дією.

Ромашка

Ромашка має багатий хімічний склад, який забезпечує цій рослині широкий спектр дії при ангіні:

• азулен, або ромашкова олія, має протизапальні властивості, що активізують фагоцитарну (захисну) функцію лейкоцитів;
• флавоноїди (кверцитин, лютеолін та апігенін) відповідають за протимікробну дію;
• вітамін С зміцнює імунітет.

Найпопулярніший метод лікування ангіни ромашкою — полоскання горла трав’яним настоєм.

1 ст. л. сухої трави залийте склянкою окропу, залиште на 30 хвилин. Процідіть та використовуйте для полоскання кожні 2–3 години.

Більше інформації про властивості ромашки можна переглянути за цим покликанням на нашому сайті.

Звіробій

При застудах та ангінах використовується трава звіробою . Вона має протизапальний та бактеріостатичний ефект, полегшує біль у горлі, підвищує імунітет. Така дія можлива завдяки:

• дубильним речовинам;
• флавоноїдам;
• сапонінам;
• ефірній олії;
• смолистим речовинам;
• каротину;
• аскорбіновій кислоті.

Найкраще при ангіні вживати чай зі звіробоєм, листям малини, медом та лимоном.

1 ст. л. звіробою змішайте з 1 ст. л. листя малини, залийте окропом, посуд накрийте кришкою та залиште на 10 хвилин. Додайте шматочок лимона та 1 ст. л. меду. Вживайте чай двічі на день.

Календула

Використання календули для лікування ангіни зумовлене її бактерицидною дією. Завдяки унікальному складу суцвіть, до яких входять дубильні речовини, флавоноїди, гіркоти, каротиноїди, ефірна олія, календула:

• знищує стафілококову та стрептококову інфекцію;
• зменшує запалення;
• усуває дискомфорт.

Зазвичай нагідки використовуються для полоскання. Засіб для цього готують або із сухої трав’яної суміші, або зі спиртової настоянки з календули.

1 ст. л. сухої календули залийте склянкою окропу, накрийте посуд кришкою та залиште на 30 хвилин. Процідіть та використовуйте для полоскання 3–4 рази на день.

Шавлія

Шавлія має унікальні антисептичні властивості, обумовлені рослинним антибіотиком сальвіном. Він затримує розмноження стафілококу, інактивує його та пригнічує гемолітичні властивості бактерій. А завдяки дубильним речовинам, флавоноїдним сполукам та вітаміну P, шавлія також володіє протизапальною функцією.

Для лікування ангіни приготуйте фітовідвар з листям шавлії, корою дуба та звіробоєм.

Візьміть по 1 ст. л. шавлії, кори дуба, додайте 3 ст. л. звіробою, перемішайте. 1 ст. л. сухої суміші залийте 500 мл окропу, поставте на водяну баню на 30 хвилин. Процідіть суміш та використовуйте для полоскання тричі на день.

Детальніше про дію відвару дізнайтеся тут.

Плоди шипшини

Плоди шипшини мають потужну бактерицидну дію, а також фітонцидні та протизапальні властивості. Вони зумовлені надзвичайно високим вмістом у ягодах вітаміну С, який мобілізує захисні сили організму в боротьбі з різними інфекціями.

Швидше вилікувати ангіну та зменшити симптоми хвороби допоможе чай із шипшини та меліси.

1 ст. л. плодів шипшини змішайте з 1 ст. л. меліси, висипте суміш у термос, залийте 400 мл окропу, залиште на 2 години. Вживайте по склянці двічі на день.

Квітки бузини

Квітки бузини при ангіні цінні тим, що мають протизапальний та заспокійливий ефект. Вони містять у своєму складі:

• аскорбінову кислоту;
• вітаміни групи В;
• цукри;
• органічні кислоти (винну, оцтову, валеріанову, лимонну).

У комплексі ці складники підвищують імунітет, знімають запалення, забезпечують бактерицидну дію. Крім того, квітки бузини сприяють посиленому потовиділенню та знижують температуру при тяжких формах ангіни.

Гарним додатком до основного лікування стане чай із бузини.

1 ст. л. сухих квіток бузини залийте склянкою окропу, накрийте посуд кришкою та залиште на 20 хвилин. Процідіть, додайте 1 ст. л. меду. Вживайте по чверті склянки тричі на добу.

«Елекасол» від компанії «Ліктрави»

Для комплексної терапії поряд з іншими лікарськими засобами, призначеними отоларингологом, окрім монозасобів, зверніть також увагу на оригінальний збір трав «Елекасол» від компанії «Ліктрави» .