Пневмонія: як розпізнати і правильно лікуватися

ВООЗ внесла пневмонію у список найпоширеніших причин смерті в усьому світі

Пневмонія або запалення легень – небезпечне інфекційне захворювання, що ще називають «хворобою зниженого імунітету». ВООЗ внесла пневмонію у список найпоширеніших причин смерті в усьому світі.

Щорічно від запалення легень помирає 1 млн. дітей до 5 років. Захворіти на пневмонію можна в будь-який час, а також заразити пневмококовою інфекцією інших.

Найчастіше запальний процес в легенях розвивається внаслідок переохолодження організму. Також, незалежно від віку, в групі ризику захворювання на пневмонію знаходяться люди, які страждають від астми, діабету, на імунодефіцит, хронічні обструктивні захворювання легень, хворі на грип, трахеїт, бронхіт. Запалення легень може бути наслідком перенесеної хвороби різних органів і систем, ускладненням після операцій, інших ситуацій, що знижують імунітет.

Поширення пневмококової інфекції відбувається повітряно-крапельним шляхом (кашель, чхання) або при контакті з предметами, на яких залишилася слина інфікованого пневмококом. Тому, існуюча думка про те, що на пневмонію хворіють переважно в холодну пору року, – помилкова.

Пневмонія – небезпечне захворювання для всіх, але, більш за все, для дітей до 5-річного віку. Імунітет малюків ще недостатньо зміцнів, а значить, впоратися з інфекцією не завжди може. Чим старшою стає дитина, тим менше вона схильна до ризику заразитися або швидше одужує. У літніх людей, старших за 60-70 років, імунітет знижується і ризик захворіти на запалення легенів збільшується в рази.

Пневмонія буває чотирьох видів:

Так, хворий типовою пневмонією різко відчуває нездужання: починає посилено потіти, у нього підвищується температура, з’являється кашель з гнійною мокротою, сонливість, апатія.

Атипова пневмонія також починається раптово: з сухого кашлю, слабкості, першіння в горлі, головного болю.

А ось високої температури при атиповій пневмонії не спостерігається. Саме атипова пневмонія проявляється в останні роки в сезон вірусів (збудник грипу Н1N1, що викликає двостронню пневмонію). Крупозна пневмонія – найстрашніша з усіх. Вона починається з високої температури (39 і вище), болю в грудях, сухого кашлю з мокротинням.

Всі ці симптоми, навіть при проведенні лікування, тримаються до 10 днів. Єдиний неінфекційний вид – аспіраційна пневмонія. Її розвиток пов’язаний з потраплянням в організм токсинів (блювотні маси, шлунковий сік і т.д.).

Симптоми пневмонії можуть бути неяскраво вираженими, і на них часом не звертають увагу. Наприклад, нас більше турбує нежить і сильний кашель, характерні для ГРВІ. У той час, як бліді шкірні покриви, температура, відмова від їжі і пиття, апатія та інші симптоми тривають довше, ніж 5 днів, не викликають підозр на пневмонію.

Запідозрити пневмонію можна за низкою загальних ознак:

• головний біль;
• біль у м’язах;
• слабкість;
• надлишкова пітливість;
• сильний жар, тремтіння і озноб;
• біль у грудях при диханні або кашлі;
• задишка (внаслідок обширного ураження легені і початку дихальної недостатності);
• спочатку з’являється сухий кашель, що переходить у мокрий, який не припиняється або посилюється з виділенням гнійної або “іржавої” мокроти;
• посиніння губ і нігтьових пластин.

Підтвердити або спростувати запалення легенів можна за допомогою рентгена грудної клітки, методів клінічного, мікробіологічного імунологічного дослідження. Далі, медики встановлюють діагноз і призначають лікування в залежності від загального стану хворого.

Лікування пневмонії, ускладнення хвороби

При підтвердженні діагнозу пневмонія, в обов’язковому порядку призначають антибактеріальну терапію (внутрішньо, внутрішньом’язово, внутрішньовенно). Антибіотики здатні знищити бактерії, які спровокували хворобу. До початку ХХ століття, поки не винайшли антибіотики, смертність від пневмонії була за межею цифр, вище за 80%. Паралельно призначається симптоматичне лікування: жарознижуючі, відхаркувальні і муколітичні препарати, а також протигрибкові засоби, імуностимулятори, вітаміни.

Важливо виявити пневмонію на ранній стадії, тоді на лікування потрібно близько тижня-двох, а прогноз одужання буде сприятливим. При виникненні ускладнень, процес одужання може затягнутися, в кращому випадку, на 3-4 тижні, а іноді на 2 місяці або закінчитися летальним результатом. Лікування проводять в умовах стаціонару.

Ускладнення пневмонії:

• плеврит;
• набряк або абсцес легенів;
• гостра серцево-легенева недостатність;
• міокардит;
• ендокардит;
• менінгоенцефаліт;
• менінгіт;
• сепсис;
• інфекційно-токсичний шок.

Профілактика пневмонії: що робити, аби не захворіти

Доведено, що 60% пневмоній викликаються пневмококовою інфекцією. Крім пневмонії, вона може стати причиною отитів, менінгіту. Один з методів профілактики – вакцинація. В Україні вакцину можна придбати і зробити щеплення в приватному порядку. Офіційно, в Україні тільки дві сертифіковані вакцини від пневмококової інфекції: «Превенар-13» (вартість в аптеці близько 2000 грн.), британського виробництва, а також бельгійська «Сінфлорікс» (800 грн.).

Пневмонія – види, причини, симптоми, основні принципи лікування

Клінічні ознаки і лікування пневмонії у дітей і дорослих

Захворювання дихальної системи – одна з найчастіших причин звернення до лікаря. Зазвичай все починається з банального ГРЗ, але в деяких ситуаціях інфекція прориває захисні бар’єри і проникає в нижні відділи дихальної системи – бронхи і легені. При ураженні останніх і розвиваються різні види пневмонії.

Класифікація

Існує багато класифікацій цього захворювання, проте кожна з них окремо не відображає всі потрібні лікарю деталі процесу. В основному використовують такий поділ, в якому враховуються умови виникнення інфекційного процесу, імунологічний стан організму і причини появи пневмонії. Відповідно до цих принципів хворобу ділять на:

• позалікарняну (що виникла поза стінами медичного закладу);
• нозокоміальну (що з’явилася внаслідок зараження, що стався всередині лікарні);
• аспіраційну (викликана вдиханням будь–якої рідини або твердих тіл, які не повинні потрапити в дихальні шляхи в звичайних умовах);
• пневмонію, що виникла на тлі імунодефіцитних станів (ВІЛ, вроджені імунодефіцити, пригнічення імунітету при медичних маніпуляціях).

Безпосередньо «винні» в розвитку пневмонії мікроорганізми, причому зазвичай це ті мікроби, які в нормальних умовах є в верхніх дихальних шляхах кожної людини. Найчастіше її викликають пневмококи або гемофільна паличка (до 60% випадків всіх захворювань), рідше – мікоплазми, легіонелли і хламідії (до 30%), досить рідко – золотистий стафілокок і мікроби з групи ентеробактерій.

Ознаки пневмонії

Підозрювати появу цього захворювання слід у всіх випадках лихоманки, яка поєднується з задишкою, кашлем, відходженням мокротиння і болями в грудях (останній симптом є не завжди). Після вивчення даних анамнезу, в якому часто виявляються фактори, здатні привести до розвитку пневмонії, пацієнта вислуховують і вистукують. При цьому виявляються характерні ознаки:

• особливий звук (коробковий) над вогнищем ураження;
• локальна поява бронхіального дихання там, де його не повинно бути;
• хрипи і крепітація;
• посилення бронхофонії, передачі звуку голосу на поверхню грудної клітки над вогнищем ураження.

У деяких випадках можлива наявність пневмонії без температури (у дітей і людей похилого віку це буває частіше) і без інших зовні помітних симптомів. У таких ситуаціях обов’язково проводиться рентгенологічне дослідження грудної клітини. Роблять його в двох проекціях, на знімку виявляються вогнищеві тіні різного розміру і розташування. Іноді в них відзначаються явища руйнування легеневої тканини, що свідчить про можливе стафілококове, ентеробактерне ураження легенів. Відзначимо, що «на рентген» зараз посилають всіх пацієнтів з підозрою на пневмонію.

Крім цих даних проводяться і інші дослідження:

• загальний і біохімічний аналізи крові;
• газовий аналіз крові у хворих з дихальною недостатністю;
• мікробіологічне дослідження мокротиння (проводять до початку прийому антибіотиків);
• фібробронхоскопія.

В результаті лікар отримує повну інформацію про збудника хвороби, залучення в процес інших органів і може зробити прогноз результату.

Лікування пневмонії у дорослих і дітей

Легкі форми захворювання лікують амбулаторно, проте часом хворим потрібна госпіталізація. У стаціонар пацієнта поміщають при:

Свої зусилля лікар-пульмонолог направляє на повне видалення збудника пневмонії з легких, усунення симптомів захворювання, повернення до норми лабораторних показників і відновлення дихальної функції, профілактику ускладнень. Для цього методом вибору є антибіотикотерапія.

Антибіотики при пневмонії застосовуються в легких випадках у вигляді таблеток або капсул, в важких використовують ін’єкційні форми препаратів. Лікування ними слід починати в перші 8 годин від початку захворювання. При більш пізньому початку антибіотикотерапії прогноз для одужання прогресивно знижується. Для лікування використовують найрізноманітніші препарати, починаючи з простого амоксициліну і закінчуючи фторхинолонами останнього покоління. Сайт https://dobrobut.com/ категорично не рекомендує намагатися лікувати пневмонію самостійно. Схеми правильного лікування відомі лише лікарю, і тільки він зможе проконтролювати динаміку процесу.

Антибіотикотерапія є єдиним науково доведеним методом боротьби з інфекційним процесом в легенях. Однак при пневмонії призначають і інші групи препаратів, які самі по собі не знищують мікробів, але, як вважають багато лікарів, допомагають організму справитися з хворобою і запобігають розвитку ускладнень. До них відносяться антигістамінні препарати, вітаміни, біостимулятори та імуномодулятори.

Такі призначення суперечать принципам доказової медицини, проте пацієнтам буде вкрай складно відмовитися від них. У медицині сильна традиційність і ці препарати призначають більше за звичкою. Єдина група ліків, призначення яких виправдано і науково обґрунтовано при пневмонії поряд з антибіотиками – жарознижуючі анальгетики. Але застосовувати їх потрібно обмежений період часу, поки температура не знизиться до стабільних показників і поки біль не вщухне до терпимого.

Пневмонія – це серйозне захворювання, смертність від неї коливається між 1–3% у молодих здорових людей і 15–30% у літніх пацієнтів, особливо при наявності інших хвороб. Тому лікуванням її повинні займатися виключно фахівці.