Від алхіміків до нашого часу: історія горілки та особливості її виготовлення

Матеріали з позначкою “Спецпроєкт”, “Партнерський матеріал” чи “Актуально” розміщені на комерційній основі. Редакція може не поділяти цю позицію.

Від початку створення горілка стала невід’ємною частиною святкових застіль. Вона й сьогодні не втрачає популярності серед поціновувачів міцних напоїв. Із горілкою пов’язано чимало цікавого: таємничих легенд, секретів виготовлення – і вражаюче розмаїття рецептів.

То хто ж винайшов оковиту і які особливості її виготовлення? Ми зробили невеличке розслідування.

Версій появи “вогняної води” чимало. Хтось вважає, що її винайшли середньовічні монахи; хтось упевнений, що це справа рук звичайного українського селянина; інші ж – що “зелений змій” вперше з’явився у Польщі. З’ясуймо, коли та для чого був створений цей легендарний напій.

За однією з версій, винахідником спирту, невід’ємного компонента горілки, вважають перського лікаря Х століття – Ар-Разі. Саме йому належить ідея застосовувати спирт у медичних цілях, адже у задумах вченого було винайдення ліків.

Утім, справжнє авторство напою достеменно невідоме. Опираючись на документальні джерела, винайдення горілки також пов’язують із наступними іменами:

• іранець Джабір ібн Хайян ( VIII століття);
• арабський парфумер Парес (IX століття);
• Авіценна, вчений із Персії ( XI століття);
• італійський монах Валентіус (XII століття).

На цьому дослідження не припинились. Середньовічні ченці у монастирях, які виконували роль лікарів, не полишали спроб виготовити лікувальні настоянки, які б полегшували біль та гоїли рани. Й одного дня їм таки це вдалось. Отримані цілющі настоянки почали називати “aqua vitae”, що у перекладі з латини означає “вода життя” (звідси й назва “оковита”).

Середньовічна дистиляція / Фото Shutterstock

Популярність настоянок, які не лише володіли лікувальними властивостями, але й чудово бадьорили дух, зростала. Напій швидко припав до душі простому народу, тому дедалі частіше з’являвся на застіллях.

Слава про незвичну рідину поширилась далі по усій Європі – і дійшла до України.

Виробництво горілки на наших землях розпочалось за часів Запорізької Січі, де вперше для її приготування використали пшеничні зерна (інші держави використовували здебільшого жито чи суміш вівса, ячменю та жита).

Впродовж тривалого часу горілку називали хлібним вином, а саме слово “горілка” з’явилось лише у ХVIII столітті. Слово “горілка” вказувало на горючість напою – якщо у горілці достатньо спирту, – вона горітиме, отже, напій – міцний.

Слово “горілка” вказувало на горючість напою / Фото Shutterstock

Відтоді кожному охочому кортіло й собі спробувати приготувати славнозвісну горілку – чи то для себе, чи на продаж. Тому за часів Російської імперії на виробництво та торгівлю горілкою хотіли встановити державну монополію.

Згодом були розроблені державні стандарти якості горілки, включаючи 40% співвідношення спирту до води, що вважалось мінімальним порогом з допустимою похибкою у 2 градуси.

Проте, у той час смак горілки не вирізнявся особливою м’якістю. Лише з удосконаленням способів очищення сучасна горілка отримала приємний смак та аромат, що перетворило її в елітний напій, як-от витриманий коньяк та віскі.

Сучасні способи очищення перетворили горілку в елітний напій / Фото Shutterstock

Сьогодні існує низка країн, які вважаються найбільшими світовими експортерами горілки. До них належать Україна, Росія, країни Північної Європи, Естонія, Латвія, Литва, Польща та Білорусь. У кожній із цих держав є свої традиційні рецепти горілки та сировина, з якої її виготовляють.

Наприклад, у Польщі, окрім чистої горілки, виготовляють унікальні настоянки із запашної трави зубрівки, яка росте у недоторканних лісах Біловезької Пущі. У Фінляндії та Норвегії як сировину для напою використовують ягоди, зокрема смородину та журавлину. А до литовської “чорної горілки” додають сік чорноплідної горобини, чорної моркви та чорниці.

Спирт та вода

У процесі створення алкогольних напоїв кожна деталь по-своєму важлива і впливає на кінцевий результат. Якість та смак горілки насамперед залежить від вихідної сировини (спирту) і ступеня очищення.

Для виробництва найдешевшої горілки використовується спирт вищої очистки. Зазвичай його виготовляють із суміші зерна, картоплі, цукрових буряків та чорної патоки.

Також існують спирти Базис, Екстра та Люкс із різних видів зерна або суміші зерна з картоплею.

Натомість спирт Альфа виготовляється лише із добірних зерен пшениці та жита найвищої якості або ж їх поєднання. Він проходить високий ступінь очищення від домішок. Його називають спиртом п’ятого покоління і використовують у виробництві преміальних горілок.

Вода – другий за важливістю компонент у виробництві горілки. На сучасних лікеро-горілчаних заводах використовують природну джерельну воду, піддаючи її мінімальному очищенню для усунення механічних домішок. Для покращення смаку воду пропускають через спеціальні фільтри.

Вода – другий за важливістю компонент у виробництві горілки / Фото Shutterstock

Розберімо поетапно, як відбувається виробництво горілки на прикладі Żubrówka Biała, яку виготовляє завод CEDC International (м. Білосток, Польща).

Як створюють Żubrówka Biała

Żubrówka Biała виготовляють винятково з добірних натуральних складників.

Для створення Żubrówka Biała використовують кришталево чисту джерельну воду Біловезької Пущі. Це лісовий комплекс, який перебуває під захистом ЮНЕСКО. Він розташований на території Польщі та Білорусі.

Біловезька Пуща – це унікальний масив старовинних лісів, де жодне дерево не було посаджене людиною. Тут збирають деревину з повалених біловезьких дубів для виготовлення вугілля для фільтрації, а також – добувають із надр землі чисту джерельну воду, яка природно демінералізувалась на 60-метровій глибині.

Біловезька Пуща / Фото Żubrówka

Підготовка води

Джерельну воду для Żubrówka Biała очищують методами відстоювання, аерації та фільтрації через вугільні фільтри. Завдяки такому підходу горілка отримує унікальний м’який смак.

Отримання та очищення спирту

Для виробництва спирту на заводі СЕDС використовують добірні пшеничні зерна найкращих сортів. Їх ретельно перемелюють, а тоді заварюють під тиском у спеціальних колонах. Далі сировина надходить у діжки для бродіння. Після цього отриманий спирт проходить семикратне очищення у ректифікаційних колонах.

Ректифікаційні колони на заводі CEDC / Фото Żubrówka

Сортування

Це процес отримання водно-спиртової суміші. Вода зі спиртом у необхідних пропорціях подаються в закриті сортувальні діжки. Під час цього процесу напій набуває виняткової м’якості, прозорості та приємного присмаку.

Фільтрація

Водно-спиртову суміш із діжок переливають у спеціальний очисний фільтр, де вона проходить процес очищення від будь-якого осаду. Далі відбувається платинова фільтрація для очищення напою від зайвих домішок.

Żubrówka Biała / Фото Żubrówka

Настоювання та розлив

Після фільтрації напій впродовж 5 діб настоюється у дубових діжках, де він насичується приємним ароматом з ніжними ванільними нотками та отримує унікальний смак.

Насамкінець проходить обов’язковий етап дегустації, після чого відбувається процес розливу. Кожна пляшка перевіряється на цілісність та ополіскується водою. Напій розливають в оригінальні пляшки з преміальним дизайном від легендарного бренду.

Варто зазначити, що Żubrówka Biała неодноразово здобувала високі нагороди на авторитетних міжнародних конкурсах. Так, за результатами конкурсу The International Wine & Spirits Competition у 2019 році Żubrówka Biała здобула “золото” у категорії “Класична горілка”. У тому ж році Żubrówka Biała відзначилась на престижному конкурсі The Spirits Business Vodka Masters, здобувши “срібло”. А на конкурсі International Spirits Challenge 2019 Żubrówka Biała отримала срібну медаль за “чудовий смак” і “м’якість”.

Тож, аби відчути природний м’який смак Żubrówka Biała, пропонуємо приготувати смачний та яскравий коктейль на її основі.

Коктейль “Цитрусовий Зубр”

Коктейль “Цитрусовий Зубр” / Фото Żubrówka

Інгредієнти:

• Żubrówka Biala– 50 мл
• цукровий сироп – 20 мл
• яблучний сік – 10 мл
• сік журавлини – 10 мл
• лайм
• апельсин
• грейпфрут
• лід

Приготування:

1. Кладемо в шейкер четвертинку лайма, шматочок апельсина, грейпфрута та чавимо.
2. Наливаємо Żubrówka Biala, яблучний сік, журавлинний сік, цукровий сироп.
3. Наповнюємо шейкер кубиками льоду і збиваємо.
4. Переливаємо через сито у келих наповнений льодом
5. Прикрашаємо скибкою грейпфрута.
6. Подаємо.

Історія горілки: хто її придумав і коли з’явився стандарт. Хто придумав алкоголь: історія народження вина і спирту

Сьогодні під терміном «горілка» ми маємо на увазі ректификат на основі зерна або іншого крохмале- і цукровмісної сировини міцністю 40 градусів. Однак так було не завжди. Раніше цим словом позначалися фактично будь-які дистиляти. Міцність таких самогонок досягала 75%. Єдиної термінології не було, так що в подальшому, щоб уникнути плутанини, називатимемо горілкою тільки сучасне виконання, залишивши для більш ранніх варіацій слово «самогон» (хоча в ужиток воно увійшло набагато пізніше, а в ті часи такі напої називалися гарячим вином).

Достеменно невідомо, коли українські навчилися гнати спирт. За деякими джерелами перше задокументоване свідчення виробництва «паленої води» в України датується кінцем IX століття, а перше промислове виробництво з’явилося двома століттями пізніше, однак через розбіжності термінів з упевненістю це стверджувати не можна. Польща заявляє, що честь винаходу зернового дистиляту належить саме їй, але на території Речі Посполитої переганяли виноградне вино, так що мова йде про бренді. Зате термін «горілка», швидше за все, саме польський, походить від слова «вода» і має зменшувальне значення – щось на кшталт «водичка».

Ми точно не знаємо, хто придумав горілку в її більш-менш сучасному вигляді (вже на основі зерна, але ще без застосування ректифікаційної колони), але легенда стверджує, що це був чернець Ісидор в 1430-х роках. Він назвав свій винахід «хлібним вином». Британські посли, які відвідали Київ в XIV столітті, стверджували, що на той час самогонка вже стала національним алкоголем, а з Новгородських Хронік 1533 рік стає зрозуміло, що міцні спирти використовувалися не тільки в гастрономічних, але і в медичних цілях. Методи виробництва були далекі від досконалості, готові дистиляти часто містили сторонні домішки, тому в спирти нерідко додавали ароматизатори: спеції, трави, фруктові есенції. Також іноді самогон заморожували (щоб домішки випали в осад), витримували, фільтрували.

У 1450 році обсяги промислового виробництва самогонки розширилися настільки, що потреби внутрішнього ринку були повністю задоволені, і в 1505 році відбувся перший експорт «вогненної води» в Швецію. До 1716 року всі винокурні належали дворянству, але ніяких загальних правил і стандартів ще не існувало. Дистилят безлічі перегонок наполягали на чому завгодно: на полині, жолудях, анісі, цикорій, ялівці, березі, ромашці, перцевої м’яти і безлічі інших інгредієнтів.

Засновано Петром I в 1714 році, вага – 6,8 кг без ланцюгів. Є найважчою медаллю в історії

Історія появи

Версій появи спиртової рідини чимало. Хтось вважає, що її винайшов монах; хтось упевнений, що це справа рук звичайного українського селянина; інші вірять, що саме в Польщі виникло “зелене зілля”, міцний алкоголь. Виною тому мала кількість історичних фактів і речових підтверджень.

Хто винайшов горілку

Той, хто насправді горілку відкрив, залишився невідомим. Зате документальні джерела говорять про кількох людей, яких вважали творцями міцного напою:

1. Перський лікар Ар-Разі. Хоча він навчився отримувати лише етиловий спирт і застосовував його як ліки.
2. Іранець Джабір ібн Хайян, що народився пізніше, в 721 році. Він теж використовував алкоголь в лікувальних цілях, тому що Коран забороняє його вживання.
3. Арабська парфумер Парес. У 880-х роках він додавав спирт з водою в туалетну воду власного виробництва.
4. Вчений з Персії Авіценна помер в 1037 році. Він першим застосував дистиляційний куб.
5. Італійці вважають, що їх монах Валентиус винайшов горілку, спробувавши за допомогою дистиляції “витягти з вина душу”.
6. Українські впевнені, що винахідник напою – поп Ісидор з Чудова монастиря. Він створив рідина із зернової культури замість винограду, ввівши в історію оригінальний смак.

Малюнок: винахід самогонного апарату.

Всі “винахідники” вважали себе такими, адже не могли знати один про одного через тимчасове бар’єру. Вони жили не просто в різні роки, а в різні століття.

В якому році винайшли горілку

Історики стверджують, що перші черепки із залишком хмільних напоїв датовані III століттям до н. е. Грецький філософ Аристотель згадував про горілку в своїх рукописах в 384 році до н. е. Валентиус застосував свої знання в XII столітті. Поп Ісидор створив міцних рідина, коли йшов 1439 рік.

Відомо, що горілка з’явилася в України в XIV столітті, ще до “офіційного” відкриття Ісидора. На даний момент дата винаходу національного алкоголю невідома. Вірною вважається дата 1936 рік, коли в офіційних ГОСТах СРСР з’явився закон про горілку. Ця дата хоча б має документальне підтвердження.

Де придумали горілку

Серед “відкривачів” горілки – лікарі і вчені з Персії, Італії, Арабських Еміратів. Однак поляки вважають себе винахідниками міцного алкогольного напою, адже слово “горілка” походить від польського зменшувально-ласкательного слова “водичка”, схожого з українським діалектом.

Коли СРСР став активно поставляти спирт з водою в США, виникла необхідність запатентувати бренд. Тому в 1972 році виробники горілки зі Спілки подали в Міжнародний арбітражний суд позов з тим, щоб довести, що саме на їх території виникла горілка. Польща відправила відповідний позов.

В результаті Україна надала документальні свідчення, і в 1982 році рішенням суду було встановлено, що алкогольна рідина “родом” з України. Офіційно вважається так.

Однак відомо, що перші згадки про міцні напої все-таки прийшли з Європи. Але ймовірне місце появи не задокументоване, тому зараз світ називає лише офіційну версію.

Хто, коли і де винайшов насправді

Як людство відкрило для себе алкоголь, не знає ніхто. Археологи з’ясували, що папуаси нової Гвінеї ще не могли розпалити вогню, але вже вміли робити хмільні напої. Найбільш ранні графічні згадки про винах були зафіксовані в IV тис. До н. е. Черепки судин з глини із залишками на них винних слідів датуються ще більш раннім періодом. Але, міцні напої в ті часи ще не були винайдені.

Дистиляцію рідин вперше описав найбільший філософ Стародавньої Греції – Аристотель, народжений в 384 році до н. е. Треба думати, що подібні досліди з видобутку спирту проводилися і раніше, просто про це немає документальних свідоцтв.

Перший напій, що нагадує горілку був винайдений перським лікарем Ар-Разі. Перегін спиртовмісних елементів дозволив виявити етиловий спирт. Це дало підставу для виникнення алкогольних напоїв.

Але араби не брали спирт всередину, використовувався він в якості медичних і косметологічних засобів.

Довідка! В якому році винайшли горілку? Вважається, що арабська доктор винайшов напій на основі спирту в 860 році – використовували його тоді тільки в медичних цілях.

У середні століття алхіміки розробляли і вдосконалювали різні техніки і способи перегонки бродить сировини в «душу вина». Хто першим придумав спирт, напевно, назавжди залишиться таємницею для людства.

Яке відношення до винаходу горілки має Менделєєв

Безпосередньо до винаходу спиртовмісної напою Менделєєв ніякого відношення не має, адже історія горілки почалася задовго до його появи на світ. Але він зробив внесок у створення точної рецептури і розрахунку інгредієнтів. Це дозволило контролювати кількість спирту в напої і знизити його шкідливий вплив на здоров’я людини.

Вченої цікавило з’єднання води і спирту, а також хімічні процеси розпаду цих речовин. На цю тему їм була написана наукова робота, яку він блискуче захистив. Більшу частину достовірної інформації він взяв з робіт англійського вченого-хіміка Гальпіна, який працював над темою «З’єднання води і спирту». На його думку, міцність горілки повинна складати 38% об. Згодом ця цифра була округлена для того, щоб полегшити виробничі та бухгалтерські розрахунки.

До цього часу горілка вже виготовлялася і користувалася великим попитом на. Сприяло цьому широко поставлене виробництво з боку держави. Продукт вільно продавали в шинках. Він мав сертифікати і патенти.

Стає ясно, що великий учений Дмитро Іванович Менделєєв ніякого відношення до винаходу алкоголю не мав. Зате можна точно сказати, що завдяки науковим дослідженням було досягнуто більш безпечне виготовлення напою. Продукція була ретельно очищена і містила в собі правильні пропорції всіх інгредієнтів.

Менделєєв нахімічив

З метою поліпшення якості вітчизняного продукту в 1894 році виготовлення горілки передано на державні підприємства. Була створена програма, розрахована на кілька років, і комісія, яку очолив відомий хімік Менделєєв. Були поставлені завдання:

• Розробити технології глибокого очищення продукту;
• Пропагувати культуру правильного споживання горілки;
• Поліпшити умови в місцях громадського харчування.

В цілому заходи повинні були привести до ліквідації самогоноваріння і знизити шкідливі наслідки.

Особливі заслуги в розробки якісного напою належать Менделєєву. Він досліджував реакції, що відбуваються при з’єднанні горілки з водою. Вперше доведено, що в результаті змішування горілки з водою відбувається зменшення обсягу.

Тому чим більше градус, тим менше обсяг. Наприклад, при змішуванні спирту з рівною кількістю води, вийде менше обсяг, ніж зазвичай. Менделєєв винайшов формулу змішання горілки з водою на основі маси речовин.

Він довів, що для ідеального співвідношення, на одну молекулу спирту повинно доводиться три H2O. Найбільше стиснення виходить при співвідношенні 45.88% спирту на 54.12% води. Це дає 40 градусний напій, який можна отримати тільки при вимірюванні інгредієнтів обсягами.

Вага літра якісної горілки становить 953 грами. Збільшення ваги призводить до зниження міцності і навпаки. Стандарт якісної горілки запатентований в України в 1894 р, її назва – «Київська особлива».

Вжиті заходи призвели до упорядкування торгівлі (вона велася строго регламентовано за часом), наповненню бюджету і скорочення пияцтва.

Так зробили горілку, яка відома в сучасному світі. Історія її створення довга і трагічна, переплітається з безмірним збагаченням і злиднями. Використовуйте цей продукт з користю для здоров’я. Підписуйтесь на мій блог, залишайте відгуки, і діліться рецептами міцних, корисних напоїв.

Звідки прийшла назва

Сам термін «горілка» прийшов з польської мови – а слово «wodka» в свою чергу утворилося від слова, що означає воду, причому чи то від загальнослов’янської «woda», чи то від латинського «aqua vitae» (жива вода)

Сам термін «горілка» прийшов з польської мови – а слово «wodka» в свою чергу утворилося від слова, що означає воду, причому чи то від загальнослов’янської «woda», чи то від латинського «aqua vitae» (жива вода). У радянський же мову термін прийшов імовірно в XVII столітті – а в 1751 році навіть був помічений в указі Єлизавети I «Кому дозволено мати куби для двоїння горілок». Але тільки в XIX столітті слово набуло його сучасне значення – тобто «розчин очищеного етанолу у воді».

Всупереч існуючій міфу, що Дмитро Менделєєв винайшов горілку, визначивши ідеальну міцність в 40 градусів, це співвідношення, як і сама горілка були винайдені до 1865 року. Міф настільки популярний, що навіть на етикетці горілки «Український стандарт» написано, що вона «створена за класичним рецептом Д.І. Менделєєва ». Але ніяких рецептів у вченого не було, це всього лише рекламний трюк. Навіть товариство захисту прав споживачів не змогло змусити виробника горілки не використовувати міф в маркетингових целях.Созданная по классіечскому рецептом Менделєєва горілка Український стандарт …

Товариство захисту прав споживачів просить суд припинити розміщення недостовірної інформації про те, що горілка «Русский Стандарт» відповідає вимогам класичного рецепту, розробленого Д.И.Менделєєвим

Насправді Дмитро Менделєєв в 1865 році захистив докторську дисертацію на тему «Міркування про сполучення спирту з водою». Про горілку в дисертації немає ні слова, вона присвячена властивостям сумішей спирту та води, але в області високих концентрацій спирту – від 70 градусів.

Царська горілка, що це

Царська горілка – це суміш концентрованих кислот, дуже небезпечна отруйна речовина. Зазвичай до складу царської горілки входять соляна кислота HCl (один обсяг) і азотна HNO3 (три обсягу). Іноді до них додається сірчана кислота (H2SO4).

Такий «коктейль» являє собою рідину жeлтого кольору, пахне хлором і оксидами азоту. Але спочатку в середні століття алхіміки, в тому числі відомий арабський алхімік Гебер, царську горілку готували без невідомої тоді соляної кислоти. Її готували шляхом перегонки суміші селітри, мідного купоросу і квасцов з додаванням нашатирю.

Царська горілка – chloroazotic acid, chloronitric acid, nitrohydrochloric nitromuriatic acid, aqua regia.

Царська горілка має сильну окислювальну здатність. Вона, зокрема, розчиняє майже всі метали, в тому числі і такі благородні метали, як золото, паладій і платина, при тому, що жоден з благородних металів не розчиняється у кожної з кислот, що входять в царську горілку, але взятій окремо .

Так, азотна кислота діє окісляюще на соляну:

HNO3 + 3HCl = NOCl + Cl2 + 2H2O.

Під час цієї реакції виникають два активних речовини: хлор і нітрозілхлорід. Вони можуть розчинити золото:

Au + NOCl2 + Cl2 = AuCl3 + NO.

Утворився хлорид золота приєднує ще молекулу HCl. Утворюється тетрахлорозолотая кислота, відома в побуті як «хлорне золото»:

AuCl3 + HC3 = H (AuCl4).

Ця комплексна кислота кристалізується з чотирма молекулами води у вигляді H (AuCl4) .4Н2О. Її кристали світло-жовті. Водний розчин також забарвлений в жовтий колір

Далі, якщо обережно нагріти золотохлорістоводородную кислоту, то вона розкладається з виділенням HCl і червонувато-коричневих кристалів хлориду золота (III) AuCl3. При нагріванні всі з’єднання золота легко розкладаються з виділенням металевого золота

Реакція протікає аналогічно і з платиною. Так, при розчиненні платини в царській горілці виходить платинохлористоводородной кислота H2 (PtCl6). При випаровуванні розчину вона виділяється у вигляді червоно-бурих кристалів складу H2 (PtCl6) .6H2O.

Географія

Хто придумав алкоголь? Авторство досі не визначено. Як говорилося раніше, вино було поширене всюди. У Стародавньому Єгипті досі зберігаються барельєфи, на яких зображені збирачі винограду.

Складно сказати, в якому році придумали алкоголь. В Елладі історія винного напою почалася приблизно чотири тис. Років тому. Між іншим, в ті часи в рази відрізнялося від нинішнього. Стародавні греки вживали досить густий напій. При цьому до нього завжди додавали трави, горіхи і мед. Крім цього, збереглися відомості про те, що в деяких випадках еллінам було наказано додавати до вина масло, золу і білу глину. До речі, цей напій, як цибуля і хліб, становив раціон харчування більшої частини давньогрецького населення.

Римляни змогли перейняти традиції Стародавньої Греції. Але вони значно збагатили їх. Жителі цієї імперії витримували напій в бочках. Навіть є інформація про 100-річної витримки. Крім того, їм вдалося налагодити експорт в інші європейські країни. Кажуть, римське вино продавали й в Скандинавії, і в Індії. До слова, представники кельтських народностей були готові віддати раба за амфору римського вина. Невільники, які займалися виробництвом вина, цінувалися в рази, ніж раби інших професій.

Закавказький регіон також може претендувати на роль «колиски» виноробства. Воно виникло також в стародавні часи, а саме слово «вино» зовсім не виключає його кавказького походження.

На території Франції напій почали виробляти пізніше, приблизно в сьомому столітті до нашої ери. Португальці познайомилися з ним у другому столітті до н.е. А в Німеччині – в першому, але вже в новій ері.

Культура вживання і подачі

Слов’янські народи найчастіше п’ють горілку в чистому вигляді, європейці і американці зазвичай використовують міцний алкоголь для приготування коктейлів. Максимально смачною, що відкриває свій специфічний, пекучий букет, буде горілка, охолоджена до 7-10 °. Розливається вона по чарках, що вміщує не більше 50 гр. Воду до алкоголю доливати не прийнято, горілка вважається повністю готової до вживання. З цієї ж причини в неї не кладуть лід.

Запивати горілку не є ознакою поганого тону або порушенням алкогольної етики. Хорошим варіантом для цього є лужна мінеральна вода. Вона знижує концентрацію спирту в крові, перешкоджає сильного сп’яніння. Далі йдуть овочеві і фруктові соки, розсоли, компоти. Солодкі газовані напої через вміст вуглекислого газу прискорюють всмоктування алкоголю. Покаранням за зраду горілці і вживання після неї інших напоїв, стане болісне похмілля. В крайньому випадку, її п’ють після більш слабких продуктів: вина, лікеру, але не навпаки.

Хороша горілка – напій благородний. Не варто пити її наспіх, сорти відрізняються ароматами, смаком, пекучість. Якщо до вживання не передбачається гідна закуска, бажано щільно поїсти напередодні. Жирні, ситні блюда послаблюють хмільне вплив горілки і дозволяють пити її з задоволенням, без страху раптово піти в небуття.

Цікаві історичні факти

В історії багато цікавих фактів щодо цього популярного напою в України. Щоб дізнатися більше про нього, можна відвідати музей історії Горілки, що знаходиться в Києві.

Тут висвітлено історію цього напою протягом 500 років, представлені 600 видів горілки, інші, пов’язані з нею, експонати. Подібні музеї, але з меншою кількістю виставкових зразків, відкриті відвідувачам в Угличі (рф), Дніпрі, Амстердамі, Харкові.

Правдивість виразу «пити відрами»

Популярний вислів «пити горілку відрами» має під собою історичний сенс. Так як за часів Катерини II цей напій продавали відрами по 12,3 літрів.

Ще в 1533 році відкрився перший заклад, де можна було пропустити пару стаканчиків міцного напою, до речі кажучи, горілка продавалася там як елітний напій. Горілку в пляшках стали продавати пізніше з 1894 року.

штрафна чарка

Звідки взялося поняття штрафна горілка? Виявляється в Стародавній Греції, а це ще в 4-5 століттях до н.е. жителі любили влаштовувати бенкети.

Кількість страв і напоїв не обмежувалося, але існували певні правила етикету, згідно з якими спізнився на бенкет людина повинна була виплатити штраф.

Патент на продаж

У 1894 році урядом в України був відкритий патент на продаж вітчизняного напою під назвою «Київська особлива», де 40 частин ваги етилового спирту було проведено через вугільну фільтрацію.

Цей напій став української національної маркою.

Тост за здоров’я

Поняття «тост за здоров’я» з’явився за часів Івана Грозного, коли на спирту робилися різні лікувальні настойки, за основу яких бралися ягоди і лікарські трави.

Довідка! Такі міцні напої брали тільки в лікувальних цілях.

Медаль за пияцтво

Найважчою нагородою в Світі була «Медаль за пияцтво», яку заснував Петро I. Було це в 1714 році.

Так цар придумав панацею від алкоголізму.

• Акцент робився на напис, яка сповіщала всім навколо про статус п’яниці і на вазі нагороди.
• З огляду на нашийник і медалі, такий знак відмінності важив 8 кілограмів.
• «Нагородження» здійснювалося в поліції. Кріпилася медаль до шиї таким чином, що її неможливо було зняти.
• Людина повинна була тиждень проходити з подібним ярликом, цього вистачало, щоб усвідомити свої дії.

про Менделєєва

Створення горілки пов’язують з українським хіміком Дмитром Івановичем Менделєєвим.

Довідка! Дійсно він представив на суд своїх колег вчених дисертацію під назвою «Про з’єднання спирту з водою». Але робота свого ставлення до горілки і встановленню фортеці в 40% не має.

До 1886 року на Русі була встановлена ​​стандартна міцність цього спиртовмісної напою як 38,3%. Але так як передбачалася ще «усушка» горілки, щоб в ній були гарантовані 38 градусів, було вирішено округлити це число до 40%.

Сам же Д. І.Менделеев за основу своєї праці брав поняття метрології, а не мета створення алкогольного напою.

Наука на сторожі здоров’я

Алергія на алкоголь. Діагноз, що звучить, як прокляття. Якщо небажаним для організму компонентом визнаний глютен, є надія на порятунок. Сьогодні багато світових виробників горілки, знаючи про кількість людей з неприйняттям білка зерен злакових, випускають альтернативні варіанти. З чого роблять таку горілку? Спирт видобувається з картоплі, винограду, фруктів.

За регламентом Європейського Союзу допустимими вважаються для виготовлення горілки будь-які рослинні культури.

Сухий закон

Ще при М. С. Горбачова було введено сухий закон. Але, виявляється, в України це робилося кілька разів.

Незвичайні види горілки

У Великобританії випускається єдина в світі чорна горілка. Від звичайної вона відрізняється тільки кольором. Сама міцна горілка належить шотландським виробникам, її міцність становить 88,8 градусів. Ця горілка, ціна якої становить близько 140 доларів за пляшку, особливо популярна в Китаї, там число 8 вважається щасливим.

Найдорожча горілка виробляється в тій же Шотландії. Виготовлений напій проходить складну фільтраційну систему з деревного вугілля карельської берези і діамантовою крихти. Ціна пляшки залежить від розміру і якості каменів, вартість варіюється від 5 до 100000 доларів.

Історикам так і не вдалося достовірно встановити, хто придумав горілку. Найімовірніше, вона з’явилася в невеликому селі і, після закінчення часу, поширилася по всьому світу. Творець цього алкогольного напою зовсім не був відомою особою і тому не залишив слідів в історії. Але, незважаючи ні на що, горілка вважається національним українським напоєм.

Горілка – це національний спиртний напій у українського народу. Однак не всі знають, хто винайшов горілку і коли вона з’явилася. Зробивши невелику історичну екскурсію в минуле можна спробувати знайти відповідь.

Багато хто вважає творцем цього чудо – напою Дмитра Менделєєва – відомого хіміка і творця періодичної системи. Але горілку пили навіть до його народження. Менделєєв ж випадково отримав напій, з’єднавши спирт з водою, про що і написав цілий науковий доповідь – «Про з’єднання спирту з водою». Тільки вчений не надав в ньому ніякого значення міцності напою. Сам же він її не пив, а всього лише поповнював з її допомогою державного бюджету. Улюбленим напоєм Менделєєва було сухе вино.

Оптимальний відсоток спирту в горілці визначив хімік «туманного Альбіону» – Гільпін. А наш Менделєєв лише згадав про колегу в своїй праці. Гільпін припустив, що найкраща міцність напою – 38 градусів.

Власники українських вино – горілчаних заводів вирішили, що для 38 відсоткової горілки дуже трудомістким розрахувати виплату податку на спиртне і вважали за краще випускати 40 градусний напій.

Але горілку пили і до наукових розробок і підрахунків англійського хіміка. Держава просто не робило розрахунків за вмістом алкоголю в ній. А ось в 1894 році в України єдиним монополістом з виробництва горілки стало уряд, запатентувавши її і визначивши масову частку спирту в горілці рівною 40 відсоткам. Ще горілку стали очищати від сивушних масел фільтром, що містить вугілля. Назвали її «Київська особлива».

Очищати спирт дистиляцією вміли араби ще в 7-8 століттях нашої ери. Тільки всередину вони його не вживали, а використовували для розтирання як лікарський засіб. По Корану навіть перша крапля вина вважається згубною, не кажучи вже про інше алкоголі. Араби придумали, як обдурити Священну Книгу і прикластися до келиха з вином. Вони умочували в чан з вином палець, струшували першу краплю, а про інше в Корані нічого не написано. Однак горілку пити араби так і не почали.

Горілку придумали поляки

Це дуже гаряча суперечка між двома слов’янськими народами. Українські вважають горілку своїм традиційним напоєм, тому не бажають віддавати право називатися винахідниками горілки кому-небудь ще. Поляки з цим категорично не згодні.

На боці поляків офіційна історична наука. У польському документі ще 1405 року зустрічається слово “горілка”. У України це слово зустрічається на 150 років пізніше. Але слід зазначити дві речі. Йдеться про згадці саме в офіційному письмовому документі. Як довго слово “горілка” вживалося в усному мовленні ніхто не знає.

Горілка з Польщі

Другий момент стосується етимології слова. Що в польському, що в український мовах слово “горілка” – це зменшувальна форма від слова “вода”. Зараз ми в цьому ж значенні використовуємо слово “водичка”. Хтось з іронією став називати напій міцністю 40 градусів водою, і це увійшло в побут.

«Ерофєїчу», ратафії і тинктури

З четвертного спирту 80 ° (отриманого п’ятим перегоном) до другої половини 19 століття готували «ерофєїчи» і ратафії ( «наливки вищої доброти», «горілки солодкі») шляхом настоювання в спиртовому дистилляте плодів, ягід і трав. Для додаткового очищення Ратафія від небажаних сивушних масел використовували карлук ( «риб’ячий клей»), чия вартість в сотню разів перевищувала вартість осетрової ікри. Зрозуміло, що такі напої могли собі дозволити тільки дуже багаті люди.

Крім того, очищені дистиляти використовувалися в медицині для виробництва тинктур – настоянок лікарських трав.

Вас може зацікавити Перцева настоянка на горілці або самогоні «Молот Тора»

Поява 40 градусного напою

Все ж докторська дисертація Менделєєва вплинула на норми українського алкоголю. XIX століття ознаменувалося тим, що уряд України офіційно внесло в ГОСТ корективи – горілка повинна мати 40 градусів. Горілка «Київська особлива» з 40 градусами була запатентована в 1894 році і вважається ідеальною.

Існує й інша версія появи алкогольного напою з такою кількістю градусів. Вона пов’язана з тим, що український уряд почав боротьбу з розведеною неякісною горілкою. Щоб це усунути, була введена зазначена норма фортеці. А кругла ціла величина спростила податкової розрахунок.

Точна кількість градусів затвердили 6 грудня 1886 року. Йшлося про мінімальному порозі фортеці. Виробники можуть піднімати цю цифру в своїх продуктах, але головне, щоб горілка відповідала нормі.

Хто відкрив перший кабак в Києві

У п’ятнадцятому столітті виробництво хлібного вина монополізував Іоанн Третій. А вже Іван Грозний відкрив перше питний заклад – «Царьов шинок». В меню входило тільки кілька видів горілки. Ніякі закуски не продавалися, що призводило до дуже швидкого сп’яніння. З цього часу починає відлік статистики розбоїв, травматизму і корупції на грунті пияцтва.

З 1649 року починають на України боротьбу з пияцтвом. Створюється царський указ, який підвищує ціну на горілку в рази, і регламентує продаж в одні руки тільки однієї чарки (143.5 гр). Закон не мав сили в суспільстві.

Алкоголь в України

Зараз розвіємо найголовніший міф всіх часів і народів України. Вважати, що українські -ісконно алкоголіки, невірно. Пили на Русі не так і багато. Якщо тільки у свята: медовуху, пиво, брагу. А це не такі вже й міцні напої. Градусів 10 всього. Та й пили як: передаючи чарку з рук в руки, тобто одна людина робив один-два ковтки. Напитися в таких умовах, як розумієте, неможливо. А якщо хто і вживав спиртне в будній день або напивався, то вважався така людина грішником. У ті часи не дуже-то приємне становище.

У 1386 році в Україну завезли виноградний спирт. Але він не прижився. – свій власний напій – українські винайшли в 1448-1474 рр. Тоді це був розбавлений хлібний спирт. Але треба ж з чогось починати!

Ну, і ще пару слів на захист того, що українські спочатку не такі вже й п’яниці. Довгий час алкоголь не був в пошані. «Домострой» ще все це справа регулював. Але коли держава все взяло в свої руки (ех) і починає керувати виробництвом і споживанням алкогольних напоїв, все змінюється. З’являються два види напоїв: високої якості – для вищих верств суспільства, і низькопробні – для всіх інших.

З 1555 року закривають корчми, а замість них з’являються питні. Це такі заклади, пити в яких можна було скільки завгодно, а ось закусити нічим. Все це від держави, зрозуміло, йшло. Ось і співалися люди. Без закусок-то! Селянам, до речі, заборонили проводити вдома спиртне. Тільки якщо купувати (на що, питається). Ось так держава стала монополістом у цій галузі.

Ну, все подальше історію і шлях алкоголю в України немає сенсу розповідати. Ми з вами тепер пам’ятаємо всі ці «боротьби з пияцтвом», «сухі закони», навіть бунти через алкоголь.

Народження спирту і поява його на Русі

• Винаходу чистого спирту людство зобов’язане арабському вченому VII століття, вперше отримав і назвав його «одурманюючих» – по-арабськи «ал кохль».
• В Європі його відкрили лише в середні віки. Згідно з переказами, монах Валентиус спробувавши вийшов продукт, моментально сп’янів, а протверезівши, вигукнув, що знайшов еліксир, здатний повертати молодість і силу похилого віку.

Пияцтво вважається невід’ємною рисою українських, що насправді неправильно. У стародавній Русі випиваки засуджувалися, хмільне вживали лише у свята, та й то слабкі за нашими мірками брагу і медовуху (не більше 10 °). Варили тільки для себе, на продаж не виставляли. Пили спільно, пускаючи кубок по колу і роблячи лише по кілька ковтків. А того, хто вживав в будній день, піддавали остракізму і вважали великим грішником.

Виноградний спирт з’явився на Русі тільки в XIV столітті, але не набув поширення, а з часом його навіть оголосили шкідливим. І лише через майже сторіччя виник свій національний напій – хлібне вино (розведений водою хлібний спирт).

Споювання народу почалося майже через сто років, коли влада взяла на себе виробництво та продаж алкоголю, зробивши засобом поповнення скарбниці, випускаючи:

• Низькосортну продукцію для простолюдинів;
• Елітну – для дворянства і купецтва.

Повального пияцтва сприяв заборона на самостійне виготовлення напоїв і відкриття безлічі шинків – закладів, в яких вживали тільки міцні напої. Відповідно, у великої кількості людей швидко сформувалася алкогольна залежність.

Практично у всіх закладах давали пити в борг, що з часом спровокувало міські бунти через нездатність людей їх повернути. На придушення були кинуті війська. Після трагічних подій в 1652 році з’явився указ, який регламентував кількість питних закладів і визначив дні, в які не було дозволено продавати спиртне. В результаті чого дохід скарбниці скоротився, і незабаром про указ вважали за краще забути.

Трохи історії

Назва цього напою вперше було використано в XIV – XVвека. Тоді горілкою називали настій з коріння, трав або ягід, який був приготований на основі міцного алкогольного напою. Є версія, що напій, хімічний склад якого нагадував горілку, вперше винайшов цілитель Ар-Разіон в далекому X столітті.

Ще одна версія говорить про те, що горілку винайшли Араби. У цій країні релігія строго забороняла вживання спиртних напоїв, внаслідок чого горілку використовували для створення парфумів, а також в медичних цілях. Як відомо, спирт є відмінним антисептиком. В Європі горілка з’явилася в XIII столітті і також використовувалася як лікарський препарат.

На Русі

До часів Івана Грозного народ і навіть вищі чини дотримувалися тверезість. Але коли до влади прийшов Іван Грозний – в подарунок йому з Європи була доставлена ​​горілка в медичних цілях. Після цього народ Русі став вживати не тільки слабоалкогольні напої, а й горілку.

Тверезість більше не була вигідна владі, тому Іван Грозний став насаджувати людям ідею про вживання міцних спиртних напоїв. Доходило до того, що людей насильно доставляли в питні заклади і змушували пити. При цьому будинку виробляти алкоголь було заборонено під страхом смертної кари. Таким чином, цар вирішив збільшити казну і зібрати гроші для підкорення Скандинавії, ​​що було з успіхом зроблено. Саме так зародилася алкогольна залежність. Самі ж люди не прагнули займатися виробництвом горілки, це вважалося останньою справою, та й п’яниць тоді зневажали, як і зараз.

часи рад

Пізніше, в 1932 році назва цього алкогольного напою було введено офіційно разом з прийняттям державного стандарту. Саме тоді був зареєстрований правильний хім. склад горілки. Для її виготовлення використовувався спирт-ратіфікат, створений на основі картоплі. Зараз горілку роблять на заводі. Спирт переважно роблять із зернових культур.

У 1936 році з’явилися «горілки особливі» і «горілки». У першому випадку застосовувалися різні ароматизатори, а для виготовлення другої використовувалися тільки спирт і вода. Саме в цьому році був прийнятий і ГОСТ, за яким чітко регламентувався процес виробництва і реалізації цього продукту.

Напевно, кожен чув про 100 грамах «фронтових». Це норма видачі горілки, яка покладалася особовому складу радянської армії за часів Другої Світової війни. Пізніше видавали алкоголь тільки тим, хто веде бій на передовій.

Спирт з точки зору хімії

Формула алкоголю відома більшості з нас ще зі шкільних часів: С2Н5ОН. Саме така хімічна формула спирту. При цьому етиловий спирт або етанол, який є головним компонентом будь-якого напою, відноситься вченими до натуральних отрут.

Хімічна формула етанолу

Здатність проникати за лічені хвилини в будь-клітини організму і залишатися надовго призводить до приємним відчуттям – коли спиртне доходить до мозку, воно там викликає певні наслідки. Для організму хімічний склад спирту – суцільний отрута:

• Багато калорій без наявності поживні речовин;
• Втручання і порушення природного ходу безлічі реакцій, що відбуваються на генному рівні;
• Зневоднення клітин;

І взагалі, спирт і основні компоненти подібного продукту глибоко чужорідні для організму, і з цим не можна не рахуватися.

Екскурс в історичне минуле

Вивчаючи різні архівні джерела, можна помітити, що перші згадки про високоградусна спиртному стали з’являтися в історичних документах в кінці XIV – початку XV століття. Але пов’язувати той алкоголь саме з горілкою буде не зовсім доречним, дуже різняться технології приготування і властивості одержуваного підсумкового спиртного.

Слово «горілка» є похідним від польського слова «вода» або «водичка», вперше воно з’явилося, як визначення алкоголю лише в кінці XIV століття.

З’ясовуючи, хто винайшов горілку, грамотно буде поділити всю історію цього міцного алкоголю на дві гілки, які доповнюють один одного. А саме:

1. Історію створення алкогольного напою, куди входять нюанси виготовлення і подальше поширення.
2. Історія всім відомого назви, без урахування рецептурних нюансів і технологічних тонкощів міцного.

Історичний шлях горілчаного виробництва

Єгипет. Історія горілки сягає корінням у часи сивої давнини. Ще давньоєгипетські алхіміки розповідали в своїх писаннях про такий процес, як дистиляція. Правда, підсумкова продукція тоді застосовувалася зовсім не для розпивання. Її використовували для подальших дослідів і в цілях зовнішнього лікування.

Персія. Згадується про процес дистиляції і в працях легендарного Авіценни. Лікар використовував дистиляцію з метою отримання рослинних ефіролей. Для виготовлення ефірних масел Авіценна брав побічні спиртові продукти-дистиляти.

Італія. А ось перші описи дистиляції саме алкогольних напоїв можна побачити в старовинних римських трактатах, виявлених археологами при розкопках. У них детально розписувався не тільки сам технологічний процес перегонки заграли фруктів, а й отримання міцного спиртного. А також і подальше його вживання (як в медичному плані, так і для отримання задоволення, всередину).

Слово «горілка» має польське коріння

В кінці XV століття технологія дистиллирования з’явилася на території Польщі, а незабаром з нею познайомилися і в України. Саме цей час прийнято вважати точкою відліку, коли в житті людини виникло міцне спиртне, а саме горілка в її класичному розумінні. Хоча технологія ректифікації (процес поділу багатокомпонентних сумішей), яка також використовується при виготовленні спиртного, виникла у нас лише на рубежі XVII-XIX століть.

Звідки виникла назва

Як вже було сказано, слово «горілка» має польське коріння. Саме на території польських земель вперше назвали цим словом міцне спиртне. Є версія, що ця назва походить від слова «водичка», яке за вимовою було схоже з українським і незабаром перетворилося в усьому відому «горілку».

Міцне спиртне ще досить довгий час іменували, як «Вино столове № 21» (цим терміном називали легендарну Смирновскую горілку, яка поставлялася до двору його Величності Миколи II).

Назва «горілка» остаточно закріпилася в своїх позиціях лише в 30-х роках минулого століття. Коли СРСР прийняв Держстандарт якості на продукцію, що випускається водно-спиртову рідину з можливим включенням в неї смакових добавок.

Хто, коли і де винайшов насправді

Перший напій, що нагадує горілку був винайдений перським лікарем Ар-Разі. Перегін спиртовмісних елементів дозволив виявити етиловий спирт. Це дало підставу для виникнення алкогольних напоїв.

Але араби не брали спирт всередину, використовувався він в якості медичних і косметологічних засобів.

Довідка! В якому році винайшли горілку? Вважається, що арабська доктор винайшов напій на основі спирту в 860 році – використовували його тоді тільки в медичних цілях.

Горілку в прямому її розумінні винайшли поляки. Тоді вони назвали напій хлібне вино і застосовували в якості лікарської настоянки. Це було ще в далекому середньовіччі. Виробляти і продавати таку горілку могли все дорослі громадяни країни. Саме слово теж прийшло з польської мови, що означає «водичка».

У 16 ж столітті цар Іван Грозний наказав закріпити за собою монополію з виробництва цього напою за боярами.

А ось міф щодо походження горілки, виник в період Радянського Союзу, коли відомий на той момент кулінар Вільям Похлебкин видав книгу «Історія горілки». У ній говориться, що спиртний напій з’явився в Києві, коли Русь перебувала під ярмом Золотої Орди.

Достеменних даних з цього факту не існує, тому версія відноситься до розряду помилкових. Але в умах багатьох людей закріпилася думка, що горілка з’явилася саме на землі української.

Горілка в своєму складі має такі складові:

1. вода – основний компонент;
2. етиловий спирт;
3. метиловий спирт – небезпечний компонент, проте він міститься в малих дозах навіть в найкращих сортах спирту;
4. сивушні масла – їх присутність говорить про низьку якість продукту.

Багато Українські поети і письменники оспівували горілку, наприклад Володимир Маяковський писав: «Краще вже від горілки померти, ніж від нудьги!».

А Аврелій Марков сказав: «Пляшка відмінною горілки добре замінює знання іноземних мов».

Можливо Вам буде цікаво дізнатися при якій температурі замерзає горілка.

Поява міцного алкоголю в Європі

У 1881 р горілка стала одним з основних експортованих товарів України. Вперше її презентували у Франції, де вона припала до смаку самому вишуканому суспільству. Через 10 років Микола Перший скасував в України державну монополію спиртних напоїв.

Це призвело до збагачення певного кола людей. З 1851 року запроваджується відкупних-акцизна система. Держава виробляє алкоголь, і реалізує його откупщикам. Потім впровадили акцизну систему.

Недоступність якісного товару для нижчих верств призвело до того, що придумали виробництво з низькоякісного картопляного сировини. Це викликало зростання алкоголізму і вдарило по здоров’ю нації, що знизило доходи і призвело до фальсифікацій.

З 1881 роки держава стало розробляти заходи по боротьбі з пияцтвом:

1. Дозволили продавати горілку маленькими порціями (раніше «на винос» розливали напій в відра, тому що пляшки на Русі не проводилися).
2. Зобов’язали продавати алкогольні напої в закладах, де готували закусочні страви (трактирах).

Надалі якісна житнє горілка вироблялася на експорт, а в України задовольнялися дешевим картопляним сурогатом.

Горілка з ректифікованого спирту

З розвитком хімічної промисловості і технологій в 19 столітті стало можливо виробництво ректифікованого спирту. На відміну від спирту-дистиляту, спирт-ректифікат був хімічно чистіше і набагато дешевше. Виробляти такий спирт можна було практично з чого завгодно: картоплі, буряка, тирси (гідролізний спирт). Способом ректифікації виходив спирт фортецею до 96 °, вміст сивушних масел, які надають смак і запах було гранично знижено, а обсяги і швидкість виробництва за цією технологією були просто непорівнянні з виробництвом за технологією дистиляції. І саме економічні причини призвели до того, що що горілка-дистилят була повністю витіснена горілкою-ректифікатом.

Ректифікація спирту за технологією 19 століття
Наслідки були сумні.

• Повністю змінилася культура пиття. Горілка-дистилят була харчовим напоєм, що мали власний смак і запах. Горілка-ректифікат смаку сама по собі не має, її п’ють не заради смаку, а заради алкоголю. Горілка-ректифікат – це пияцтво заради пияцтва, і не треба обманювати себе.
• Дешева горілка стала однією з економічних основ Української Імперії, а потім і СРСР, і інструментом контролю з політичної точки зору. «З 1767 по 1863 р винний відкуп забезпечував 33% державних доходів, перевершуючи надходження від прямих податків – подушного податку і оброку з державних селян. У 1850-ті рр. ця цифра зросла майже до 38% ». (Горюшкина Н. Е, 2011).
• Найважливіше наслідок: горілка з ректифікованого спирту витіснила з ринку не тільки всі традиційні види українського «хлібного вина», а й було знищено пиво-і медоваріння: «відкупних системі (1765-1863 рр.) Український народ зобов’язаний тим, що при ній було зведено нанівець пиво-і медововареніе, і люди були приречені на споживання переважно горілки. У результаті до початку XX в. в структурі споживаних напоїв частка горілки склала 93% ». (Заиграев Г. Г., 2009). Горілкою ж відтепер називався тільки водно-спиртової розчин, що не володіє ніякої харчової і смакової цінністю.

Горілка настільки міцно увійшла в побут населення, що будь-які коливання відпускної вартості, а тим більше – введення «сухого законів» призводило до суворих соціальних наслідків. Але це вже тема для іншого матеріалу.

Горілку придумали українські

У України горілка – не просто напій, це національна самосвідомість і в чомусь національна гордість. Зараз в інтернеті часто зустрічається інформація, що до Петра I в України горілку не пили, а пили тільки квас, молоко і трохи медовухи по великим державним святам.

Цар Петро хоч і славився своєю любов’ю до міцних 40-градусним напоїв, але завіз їх до України, на жаль, не він. Тепер уже складно визначити в якому році в України з’явилася дистиляція, але була вона ще до феодальної роздробленості.

Цар Петро любив міцні 40-градусні напої

Правда, є одна невдача: слово “горілка” використовувалося дуже мало і відносилося більше до настойкам і до наливок. А чисті спиртові дистиляти міцністю від 20 до 40 градусів називалися хлібним вином аж до кінця 19 століття.

Від вина до спирту

Спирт з’явився шляхом перегонки вина. Першими його отримали араби. Це сталося на початку сьомого століття. Назва «алкоголь» придумано саме цими представниками народу, а слово означає «одурманюючий».

Через кілька століть європейці також навчилися виробляти чистий спирт. В цьому плані родоначальником процесу був якийсь монах по імені Валентиус. Вперше він зміг не тільки приготувати це зілля, а й вжити його. Через деякий час він прийшов до висновку, що спирт є воістину чудовим засобом. З його допомогою старий перетворюється в юнака. Крім того, саме спирт здатний додати бадьорості і сил.

Цікаві факти про створення алкоголю

З’ясувати, хто придумав алкоголь навіть після ретельного вивчення історії складно. Тому варто виділити самі незвичайні історичні факти:

• під час застілля в Елладі право першої спробувати вина давалося господареві житла. Таким чином, вдавалося з’ясувати отруєно воно чи ні;
• для жінок, які проживають в Римі, вживання градусного прирівнювалося до смерті. Застав дружину при даному занятті, чоловік мав повне право вбити її. Через кілька років, закон був пом’якшений, замість смерті винну очікував розлучення;
• були часи, коли вино обмінювали на дорогоцінні метали;
• навіть найстаріші пляшки з вином містили етикетки, на яких чинився ім’я виробника, дата і якості продукту;
• існує боязнь вина – оенофобія.

Таким чином знайти перші витоки неможливо, хто придумав алкоголь. Одне можна сказати точно, пияцтво існувала завжди. Алкоголь було страшним зброєю, здатне повільно, але впевнено вбивати людей цілими націями. Сьогодні алкоголь теж шкодить, багато хто намагається з цим боротися, ось тільки люди не готові сказати категоричне «ні» своєї шкідливої ​​звички.

замість післямови

Як і з будь-якої делікатної темою, історія появи горілки оповита безліччю міфів і легенд, відбувається це не через чиєїсь злої волі, яка бажає ввести в оману, а заради прикрашання, що властиво багатьом з нас.

Найчастіше в реальності справа йде більш прагматично і розмірено, ніж в оповіданнях про чудесне осяяння або раптовому відкритті, що перетворює історію в низку нудних і здебільшого меркантильно обгрунтованих явищ.

Так і «хлібне вино» з’явилося лише через те, що правляча верхівка побачив можливість отримання прибутку від монопольної продажу, а 40 градусів – це підвернувся зручний варіант округлення, запропонований мало не бухгалтерами.

Середньовічний період і алкоголь

Наступ середньовіччя принесло багато змін в звичне життя громадян. Однак вживання спиртного також продовжувало існувати. Люди спокійно пили різні спиртні напої.

Важливо відзначити, дана звичка допомагала захищатися від різних захворювань тих часів. Виною всьому страшна антисанітарія, пити воду було небезпечно, вона приховувала безліч смертельних хвороб. Крім того, його використовували як знеболюючий засіб, джерело енергії для виконання щоденної важкої роботи.

Багато елітні шари суспільства стали залежними, спіткала така сама біда і представниць жіночої статі. Починав прогресувати алкоголізм. Питання хто придумав алкоголь, зовсім не цікавив суспільство.

Наступ середньовіччя також провокувало важлива подія – перегонка етилового спирту. Дане заняття активно практикували алхіміки. До цього часу дистиляція вже активно практикувалася самими різними умами зі всієї земної кулі. Розвиток даної технології дозволило налагодити випуск спиртних напоїв масовим.

Як з’явилася сучасна горілка?

Дмитро Менделєєв, до речі, всупереч сформованій міфу горілку теж не винаходив. Дисертація «Про з’єднання спирту з водою» дійсно була написана ним, але на цьому його роль у створенні популярного нині напою закінчується. Встановлені зараз як норматив 40% фортеці – результат зовсім не роботи Менделєєва, а округлення існував на той момент значення фортеці в 38% (тобто так званого «полугара»).

В результаті ж Технічної революції XIX століття технологія виробництва спирту значно спростилася, і горілка стала виготовлятися в великих кількостях. Тоді-то і була знову введена монополія на її виробництво – і чисту горілку, відрізнялася від існуючої тільки відсутністю різних домішок, було доручено «винайти» спеціально створеному Технічному комітету.

Правило 5. Застав людей робити вигляд, що вони нічого не бачать і не чують.

Беттельхейм описує таку ситуацію. Есесівець б’є людину. Повз проходить колона рабів, яка, помітивши побиття, дружно повертає голови в бік і різко прискорюється, всім своїм виглядом показуючи, що «не помітила», що відбувається. Есесівець, не відриваючись від свого заняття, кричить «молодці!».

Тому що укладені продемонстрували, що засвоїли правило «не знати і не бачити того, що не належить». А в ув’язнених посилюється сором, почуття безсилля і, одночасно, вони мимоволі стають спільниками есесівця, граючи в його гру.

(В фашистських державах правило «все знаємо, але робимо вигляд …» – найважливіша умова їх існування)

Правило 6. Застав людей переступити останню внутрішню межу.

«Щоб не стати ходячим трупом, а залишитися людиною, нехай приниженим і деградованих, необхідно було весь час усвідомлювати, де проходить та межа, через яку немає повернення, риса, далі якої не можна відступати ні за яких обставин, навіть якщо це загрожує життю . Усвідомлювати, що якщо ти вижив ціною переходу за цю межу, то будеш продовжувати життя, втратила будь-який сенс ».

Беттельхейм наводить таку, дуже наочну, історію про «останньої межі». Одного разу есесівець звернув увагу на двох євреїв, які «сачкували». Він змусив їх лягти в брудну канаву, підкликав укладеного-поляка з сусідньої бригади і наказав закопати впали в немилість живцем. Поляк відмовився. Есесівець став його бити, але поляк продовжував відмовлятися. Тоді наглядач наказав їм помінятися місцями, і ті двоє отримали наказ закопати поляка.

І вони стали закопувати свого товариша по нещастю без найменших вагань. Коли поляка майже закопали, есесівець наказав їм зупинитися, викопати його назад, а потім знову самим лягти в канаву. І знову наказав поляку їх закопати. На цей раз він підкорився – або з почуття помсти, або думаючи, що есесівець їх теж пощадить в останню хвилину. Але наглядач НЕ помилував: він притоптав чобітьми землю над головами жертв. Через п’ять хвилин їх – одного мертвого, а іншого вмираючого – відправили в крематорій.

Легенди та перекази

Складно відповісти, хто придумав алкоголь. Цікаві міфи про це дійшли до нашого часу. Практично у кожної держави є своя легенда, пов’язана з появою напою. Давньогрецька міфологія оповідає про пастуха на ім’я Естафілос. Одного разу вівця з його стада втекла. Коли він знайшов її, то побачив, що втікачка поїдала листя невідомого для нього рослини. Пастух забрав його плоди і, витиснувши їх, отримав чудовий напій. А потім сік залишили помилково на сонці. Рідина перебродила і перетворилася на чудову вино.

А ось стародавні римляни стверджували, що бог посівів і землі Сатурн був першим, хто зміг посадити виноградну лозу.

Малоазіатські билин же оповідали про зворушливу і вишуканою легендою. За їх словами, одному з перських монархів довелося врятувати якусь птицю. Отруйна змія тоді збиралася вбити пернату. В знак визнання і подяки та передала йому насіння. Недовго думаючи, цар закопав їх у землю. Через деякий час з’явився паросток, а потім зросла і рослина з плодами, яке давало виноградний сік.

Протягом тривалого часу перси напоєм тамували спрагу. Але якось володарю випадково дали подкісшій сік. Зрозуміло, той був у гніві і наказав прибрати чашу з напоєм. Слуги були змушені понести посудину в підвал і, звичайно ж, забули потім про його існування.

Трохи пізніше улюблена наложниця царя початку мучитися сильними головними болями. Кілька днів вона взагалі не могла спати. Тоді дівчина вирішила отруїтися. Вона вважала, що цей сік, що перебродив неодмінно є отрутою. Випивши його, вона заснула, а прокинулася абсолютно здоровою.

Людство без алкоголю – ідеальна реальність

Найголовніше знати міру, інакше наслідки подібного союзу можуть бути трагічними. Широкий попит і популярність серед усього людства. Ось тільки мало хто замислювався про те, хто перший придумав алкоголь.

Сьогодні складно уявити існування людства без спиртного. Алкоголь дійсно зміг зайняти важливу роль в історії всього людства. Виробництво даної продукції здатне відображати різні культури, народи і нації.

Знайдені археологами знахідки дозволили сміливо сказати – спиртне має дійсно багату історію.

Результат реалізації всіх правил:

«Ув’язнені, які засвоїли постійно вселяє СС думка, що їм нема на що сподіватися, повіривши, що вони ніяк не можуть впливати на своє становище – такі ув’язнені ставали, в буквальному сенсі, ходячими трупами …».

Процес перетворення в таких зомбі був простий і наочний. Спочатку людина припиняв діяти по своїй волі: у нього не залишалося внутрішнього джерела руху, все, що він робив, визначалося тиском з боку наглядачів. Вони автоматично виконували накази, без будь-якої вибірковості.

Потім вони переставали піднімати ноги при ходьбі, починали дуже характерно човгати. Потім вони починали дивитися тільки перед собою. І тоді наступала смерть.

В зомбі люди перетворювалися тоді, коли відкидали будь-яку спробу осмислити власну поведінку і приходили до стану, коли вони могли прийняти все, що завгодно, все, що виходило ззовні. «Ті, хто вижили, зрозуміли те, чого раніше не усвідомлювали: вони мають останньої, але, може бути, найважливішою людською свободою – в будь-яких обставинах вибирати своє власне ставлення до подій». Там, де немає власного ставлення, починається зомбі.

Як вибрати якісну воду

Так, в принципі, як би її, рідну, чи не робили, головне – щоб чиста, як сльоза, пілась легко і ніякого похмілля на ранок. Ось це і є якісна горілка.

При виборі дивіться на такі моменти:

• Якісна горілка завжди прозора. Чим більше в ній всяких добавок – тим нижче якість використаного спирту. Ну, крім горілки Фінляндія – там все бездоганно. Зате і ціна! ..
• Вибирайте ті марки, де на етикетці написано спирт люкс або альфа – це чистий зерновий продукт. А ось спирт вищого очищення і екстра – це вже майже другий сорт. Його роблять з картоплі, бурякової меляси або цукру.
• Якщо збовтати пляшку і бульбашки зникнуть протягом 2 секунд – це хороший продукт.
• Якщо наливати якісну горілку по стінці чарки – вона буде стікати плавно і рівномірно.
• В ароматі повинен бути тільки запах чистого спирту – будь-який сторонній запах свідчить про підробку.

застосування

Складно відповісти і на запитання, навіщо придумали алкоголь. Що цікаво, винний напій застосовували майже всі народи. Це абсолютно не залежало від географії проживання. Виключенням були північні народи. Причина була одна – відсутність сировинних компонентів для приготування вина. В ті часи представники цих народностей замість алкоголю вживали відповідні гриби.

Навіщо придумали алкоголь, складно сказати. Відомо, що стародавні племена застосовували вино як невід’ємну частину якогось ритуалу. Таким способом люди намагалися спілкуватися не тільки з богами, а й з померлими. Алкоголь допомагав подолати людині страхи перед природними силами і негараздами тієї епохи.

Трохи пізніше з’явився і обряд побратимства. У винний напій додавали краплі крові учасників цього ритуалу. Після посудину з рідиною пускався по колу. Ймовірно, звідси і з’явилася традиція збирати гостей. Її обов’язкова умова – пляшка вина на столі.

А жителі Стародавньої Еллади щиро вірили в божество – в Діоніса. Цьому богу виноробства навіть присвячували особливі торжества. Вони називалися Діонісія. Як правило, на святі було дуже багато спиртного.

Цікаво, що багато історичні джерела згадують, в тому числі, про зловживання спиртними напоями. Так, в войовничої Спарті взагалі споювали своїх рабів, щоб наочно продемонструвати представникам молодого покоління негативні наслідки вживання спиртного. А ось в Стародавній Індії жінкам категорично було заборонено пити алкоголь.

виникнення вина

Вчені до цих пір не можуть сказати, хто придумав алкоголь. Цей напій виник ще в найдавніші часи. Наприклад, Новогвінейський папуаси не знали вогню, але вже вміли отримувати алкоголь.

Крім того, археологам вдалося виявити фрагменти керамічного посуду. На них – залишки вина. Що стосується перших графічних і текстуальних свідчень існування даного напою, то вони датовані IV тисячоліттям до н. е.

реформа Катерини

Піклуючись про скарбниці в період Північної війни, Петро Перший водить податок на виробництво і продаж горілки. Уже Катерина Друга звільняє від податків виробників спиртних напоїв, але горілка мала виготовлятися особливим методом і тільки вищі стани. Решта шари суспільства могли її тільки купувати.

Відтепер горілка, після перегонки, очищалася коагулянтами. Як очищувальних засобів використовувалися білки, як правило, молочні або яєчні. Суть методу: білок потрапляючи в спирти починає згортатися разом з містяться в ньому сивушними маслами.

Отримана суміш випадає в осад, який становив значну частину продукту. На шість літрів очищеної горілки припадає літр молока або півлітра яєчних білків.

Потім придумали до складу горілки вводити спеціальні ароматизатори. На той час, це були натуральні добавки з анісу, лимона, перцю, м’яти, кропу і інші.

Назва відповідало доданим продуктам: Анісова, Лимонна, хрін, Кропова. Багаті сословья мали весь список продукції: від А до Я. У моду входили коктейлі з різних видів горілки.

Міру «півлітра» також придумали на Русі. Її попередник – штоф (1.23 л). Була точна міра ваги: ​​маса відра горілки становила 30 фунтів. Це виключало фальсифікації, тому що вода важче спирту, що збільшує загальну вагу.

Етимологія

Вчені досі сперечаються на предмет етимології назви. Так, ряд фахівців вважають, що слово «вино» позначає «бродити, цвісти» (ghvivill). Інший мовознавець по імені Фасмер вважає, що у назви спільне коріння зі слов’янським словом «вити». Треті ж, нарешті, впевнені, що термін заснований на санскритське корені vena. Це означає «улюблений». В цілому, у цих гіпотез до сих пір немає жодних доказів.

Новий час і алкогольна залежність

Довгий час спиртне опановувала умами людей, алкоголь приносив з собою не тільки розслаблення і задоволення, але і багато інших страшних речей. Знати зворотну сторону медалі бажали тільки одиниці, інші сприймали градус – божим даром.

Пияцтво вважалося доречним, так одна людина могла спокійно за рік випити до 100 літрів. Неважливо, хто це придумав. Більшості подобалося перебувати в стані приємного дурману.

З’являлися різні напої, особливою популярністю серед яких користувався самогон, ігристе шампанське, віскі, джин. Кожне з них знайшло своїх шанувальників. Хто придумав певний алкоголь, сказати точно важко. Але в будь-якому випадку шкідлива звичка зародилася з давніх часів.

Подібне ставлення зберігалося до початку 19 століття. З цього періоду його стали розглядати як загрозу для суспільства, стали вводитися обмеження. Важливо відзначити, перший сухий закон був введений китайським правителем Юй Великий. Після чого багато країн вирішили підтримати дане рішення. Правитель побачив, що алкоголь несе в суспільство хаос, так був придуманий сухий закон!

Як з’явилася сучасна горілка?

Дмитро Менделєєв, до речі, всупереч сформованій міфу горілку теж не винаходив. Дисертація «Про з’єднання спирту з водою» дійсно була написана ним, але на цьому його роль у створенні популярного нині напою закінчується. Встановлені зараз як норматив 40% фортеці – результат зовсім не роботи Менделєєва, а округлення існував на той момент значення фортеці в 38% (тобто так званого «полугара»).

В результаті ж Технічної революції XIX століття технологія виробництва спирту значно спростилася, і горілка стала виготовлятися в великих кількостях. Тоді-то і була знову введена монополія на її виробництво – і чисту горілку, відрізнялася від існуючої тільки відсутністю різних домішок, було доручено «винайти» спеціально створеному Технічному комітету.