Кого не можна звільняти Перелік таких працівників зазначено в ст. 184 КЗпП, до них відносяться вагітні жінки, неповнолітні, батьки, які самостійно виховують дітей, працівники, що перебувають на лікарняному тощо.
Звільняти не можна:
- вагітних жінок;
- жінок, які мають дітей віком до трьох років (або до шести, коли дитина потребує догляду);
- одиноких матерів та батьків, опікунів, прийомних батьків, батьків-вихователів, у яких є дитина віком до чотирнадцяти років або дитина з інвалідністю;
Загалом, 2 тижні – це строк на звільнення, якщо немає поважної причини. Двотижневий строк не застосовують, якщо працівник має поважну причину для звільнення. Такі працівники можуть указувати будь-яку дату звільнення.
Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
У період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
Коли звільнення називається масовим? Масовим є звільнення, при якому дотримуються певні критерії щодо кількості співробітників, з якими розривається трудовий договір.