Як і винний спирт він горить не яскравим синім полум'ям. При нагріванні гліцерин швидко випаровується, а у звичайних умовах — гліцерин не леткий. Гліцерин має здатність розчиняти різні мінеральні солі, через що чистий гліцерин добувається головним чином шляхом перегонки.18 бер. 2020 р.
Гліцерин застосовується в медицині та косметології, фармацевтичній промисловості (як допоміжна речовина, розчинник для інших лікарських засобів), сільському господарстві та харчовій промисловості. Гліцерин не проникає в організм при нанесенні на неушкоджену шкіру, але всмоктується зі слизових оболонок.
Гліцерин для зовнішнього застосування призначають при різних станах якпом'якшувальний шкіру та слизові оболонки засіб; застосовують як основу длявиготовлення лініментів та мазей; як проносний засіб при запорах. Спосіб застосування та дози. Застосовують зовнішньо у формі аплікацій присухій потрісканій шкірі у дорослих.
Тобто, гліцерин не токсичний і присутній в наших клітинах, в крові, на поверхні шкіри. Він допомагає утримувати вологу (служить пластифікатором), дозволяє клітинам не замерзати за низьких температур (в якості природного антифризу) і просто є сировиною для синтезу жирів, притаманних організму.
У промисловості його отримують головним чином при гідролітичному розщепленні жирів. Гліцерин випускають трьох видів — сирий, дистильований та технічно чистий.
Він здатний адсорбувати молекули води з повітря і пов'язувати їх у верхніх дермальних шарах шкіри, що забезпечує глибоке зволоження протягом до 24 годин. Гліцерин також зміцнює захисний бар'єр шкіри, полегшує процес відлущування мертвих клітин і має антибактеріальні та антисептичні властивості.
Гліцери́н (гліцеро́л) — триатомний спирт. Це означає, що в молекулі цього спирту три гідроксильні групи приєднані до трьох атомів вуглецю. Хімічна формула — C3H8O3, або C3H5(OH)3.