Я не почуваюся собою. Що таке деперсоналізація та дереалізація, як їх виявити й чим це загрожує?

Можливо, хоча б раз у житті ви відчували, що ваше тіло вам не належить або те, що відбувається навколо, відбувається ніби не з вами і не насправді. Це доволі поширені в суспільстві синдроми деперсоналізації та дереалізації, які можуть проявлятися як разом, так і поодинці. Через схожість терміни часто вживають разом. Журналістка Заборони Поліна Вернигор розібралася, які ознаки цих симптомів, коли варто звернутися до лікаря, як саме із цим боротися та чи взагалі варто.

Що таке деперсоналізація та дереалізація?

Самі по собі це — симптоми. Як-от головний біль, запаморочення або тривога. Але існує розлад деперсоналізації-дереалізації, який уже є повноцінним психіатричним діагнозом. Сам розлад трапляється тільки в приблизно 2% населення, натомість симптоми хоча б раз у житті відчувають щонайменше 50% людей.

Як симптоми деперсоналізація та дереалізація можуть свідчити про психічні розлади (панічна атака, фобії, посттравматичний стресовий розлад, депресія, шизофренія, прикордонний розлад особистості тощо) або неврологічні (судоми, пухлина головного мозку, постконтузійний синдром, метаболічні порушення, мігрені, хвороба Меньєра та ін.). Вони можуть виникати і як реакція на стрес або психічну травму, також трапляються в людей з алко- або наркозалежністю.

Майже завжди ці симптоми з’являються або в пізньому дитинстві, або в ранньому дорослому віці. В середньому початок припадає на 16 років, а 95% випадків діагностують до 25 років. Перший досвід деперсоналізації може бути страшним, оскільки пацієнти побоюються втратити контроль та від’єднатися від решти суспільства. Більшість людей із цими симптомами неправильно їх інтерпретують, вважаючи їх ознаками серйозного психозу або дисфункції мозку. Зазвичай це призводить до посилення тривоги й нав’язливих ідей, що сприяє погіршенню симптомів.

У п’ятому виданні «Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів» (DSM-5) слово «дереалізація» додали до розділу «Розлад деперсоналізації», який перейменували на «Розлад деперсоналізації/дереалізації» (DPDR). Цей діагноз класифікують як дисоціативний розлад.

В останній Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-11) DPDR повторно класифікували як розлад, а не синдром, як раніше, а також перекласифікували як дисоціативний розлад зі списку невротичних розладів. Опис, який використано в МКХ-11, аналогічний критеріям, знайденим у DSM-5.

Як зрозуміти, що в мене деперсоналізація або дереалізація?

Симптоми можете помітити самостійно, а от розлад деперсоналізації-дереалізації — це діагноз, який може поставити тільки лікар. Жодні лабораторні дослідження ані самі симптоми, ані розлад не виявляють. Щоб відкинути фізичні причини таких станів, ваш лікар може призначити магнітно-резонансну томографію (МРТ), електроенцефалографію (ЕЕГ), рентген або аналіз сечі на токсичні хімічні речовини. Якщо всі ці дослідження нічого не виявлять, тоді причина, найімовірніше, в ментальних станах.

Ознаки деперсоналізації:

• відчуття, що ви збоку спостерігаєте за своїми думками, почуттями, тілом або його частинами — наприклад, ніби ви зависли в повітрі над собою;
• здається, наче ви робот та/або не контролюєте своє мовлення та/або рухи;
• ваше тіло або його частини видаються вам спотвореними, деформованими, а голова ніби обгорнута ватою;
• емоційне або фізичне оніміння почуттів чи реакцій на довкілля;
• вашим спогадам не вистачає емоцій, і виникають сумніви, чи дійсно це ваші спогади.

Ознаки дереалізації:

• відчуття відчуженості або незнання свого оточення — наприклад, ніби ви живете в кіно або уві сні;
• емоційна відірваність від близьких вам людей, неначе вас розділяє скляна стіна;
• навколишнє середовище здається викривленим, розпливчастим, безбарвним, двовимірним або штучним;
• спотворення в сприйнятті часу, наприклад, недавні події сприймаєте як далеке минуле;
• викривлення відстані, розміру і форми предметів.

Про розлад деперсоналізації-дереалізації можна говорити, якщо ці симптоми повторюються часто впродовж тривалого періоду і не є наслідком якоїсь іншої хвороби або розладу. У будь-якому разі, якщо це виснажує вас емоційно або заважає в житті, звертайтеся до спеціаліста.

Що з цим робити?

Дуже часто і симптоми, і розлад не потребують спеціального лікування і зникають самі по собі. Але це залежить від їхнього характеру та наскільки вони вас турбують. Для багатьох пацієнтів можливе повне одужання, особливо якщо симптоми пов’язані з іншим розладом/захворюванням, яке лікується, або зі стресом, який минає. В інших випадках деперсоналізація та дереалізація стають більш хронічними і менш помітними. Навіть стійкі або повторювані симптоми можуть викликати лише мінімальні порушення, якщо навчитися правильно їх сприймати — наприклад, концентруватися на інших думках або діях.

Якщо все ж говорити про лікування розладу деперсоналізації-дереалізації, то тут допомагає психотерапія. Лікування має враховувати всі стреси, пов’язані з початком розладу, а також більш ранні травми (наприклад, жорстоке поводження або нестача турботи в дитинстві, фізичне, психологічне або сексуальне насильство тощо), які можуть провокувати в пацієнтів пізній початок деперсоналізації і/або дереалізації.

Для різних пацієнтів успішні різні психотерапевтичні методи. Когнітивні техніки можуть допомогти блокувати нав’язливі думки про нереальний стан буття. Поведінкові методи можуть допомогти пацієнтам виконувати завдання, які відволікають їх від деперсоналізації і дереалізації. Техніки заземлення залучають різні органи чуття (наприклад, вмикається гучна музика або пацієнт бере шматок льоду до рук), щоб допомогти пацієнтам відчути себе більш реальними в конкретний момент, а також більше прив’язаними до тіла й оточення. Психодинамічна терапія допомагає пацієнтам справлятися з негативними почуттями, прихованими конфліктами або переживаннями, які внаслідок накопичення провокують симптоми.

Використовують також різні препарати, але жоден з них не має явно доведеної ефективності. Утім, деяким пацієнтам допомагають селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), антагоністи опіоїдів, анксіолітики і стимулятори. Однак ці препарати можуть працювати здебільшого шляхом націлювання на інші психічні розлади (наприклад, тривогу, депресію), які й провокують деперсоналізацію та/або дереалізацію.

Дереалізація

Дереалізація є психологічним станом, коли людина відчуває, що світ навколо неї втрачає свою реальність і стає якимось нереальним, віддаленим, мрійним або незрозумілим.

Це становище може суттєво впливати на якість життя і потребує більшої уваги та дослідження.

Дереалізація – це відчуття віддалення або відчуження від реальності.

Люди, що страждають від цього стану, можуть мати почуття відсутності емоцій, втрати інтересу до довколишнього світу, а також відчуття, ніби все навколо стає незрозумілим, відчуженим або нереальним.

Вони можуть мати проблеми з концентрацією і втрачати контроль над своєю реальністю.

Симптоми дереалізації

Симптоми дереалізації можуть варіюватися в залежності від особистості та індивідуальних особливостей кожної людини.

Проте, існують загальні ознаки, які можуть вказувати на наявність цього стану. Ось деякі з них:

1. Почуття віддаленості від довкілля.
   • Людина може відчувати себе відокремленою від того, що довкола неї, немовби спостерігаючи все з-за скла або у мрійному стані.
   • Вона може відчувати, що своє тіло або навколишній світ стали нереальними
2. Відчуття нереальності світу.
   • Людина може описувати світ навколо себе як нереальний, віддалений, витягнутий чи мрійний.
   • Іноді це може бути супроводжується відчуттям, що об’єкти або люди виглядають дивно або незвично.
3. Змінене сприйняття часу і простору.
   • Людина може відчувати, що час йде повільніше або швидше, або що простір навколо неї змінюється.
   • Вона може мати враження, ніби все знаходиться у нечіткій або далекій перспективі.
4. Емоційна відстороненість.
   • Людина може відчувати, що втрачає зв’язок зі своїми емоціями або відчуває їх дещо віддалено.
   • Вона може описувати відсутність емоційного відгуку на події або відчувати, що її емоції не пов’язані з реальністю.
5. Проблеми з концентрацією.
   • Людина може мати труднощі зі зосередженням на завданнях або збереженням уваги в повсякденному житті.
   • Вона може відчувати розсіяність та затуманеність свідомості.
6. Вплив на фізичний стан.
   • Дереалізація може супроводжуватися фізичними симптомами, такими як головний біль, запаморочення, втрата апетиту або сонливість.

Важливо пам’ятати, що дереалізація може бути симптомом психічного розладу, такого як тривожний розлад, депресія чи посттравматичний стресовий розлад.

Якщо ви помічаєте симптоми дереалізації, важливо звернутися до кваліфікованого фахівця з психічного здоров’я для діагностики та лікування.

Можливі причини дереалізації

Можливі причини дереалізації можуть бути різноманітними. Дослідники та фахівці з психічного здоров’я ідентифікували деякі чинники, які можуть сприяти розвитку цього стану.

Однак, варто зазначити, що дереалізація може мати індивідуальну природу і кожна людина може мати власні унікальні причини.

Ось деякі з можливих причин дереалізації:

1. Емоційний стрес та тривога.
   • Високий рівень тривоги, стресу, переживання емоційних травм або надмірний психологічний тиск можуть сприяти виникненню дереалізації.
   • Наприклад, люди, що страждають від посттравматичного стресового розладу (ПТСР), можуть відчувати епізоди дереалізації як реакцію на психотравматичний досвід.
2. Депресія та інші психічні розлади.
   • Деякі психічні розлади, зокрема депресія, можуть викликати симптоми дереалізації.
   • Втрата інтересу до світу, знижений настрій та переживання відчуття віддаленості можуть бути частинами депресивного стану і впливати на сприйняття реальності.
3. Травматичні події.
   • Досвід травматичних подій, таких як аварії, фізичне насильство, сексуальне насильство або втрата близької людини, може викликати дереалізацію як захисний механізм.
   • Організм може реагувати на травматичні події шляхом відключення від реальності, щоб зменшити психічний стрес.
4. Вживання наркотиків або алкоголю.
   • Вживання психоактивних речовин, таких як наркотики або алкоголь, може викликати дереалізацію.
   • Це може бути прямим результатом впливу речовин на мозкову діяльність та сприйняття реальності.
5. Фізичне та психічне перевантаження.
   • Довготривалий фізичний або психічний стрес, недосипання, перевтомленість або емоційне виснаження можуть сприяти виникненню дереалізації.
   • Організм може відреагувати на ці навантаження шляхом зміни сприйняття реальності.

Важливо зазначити, що це лише деякі з можливих причин дереалізації і кожна ситуація може бути унікальною.

Для точної діагностики та встановлення причин дереалізації рекомендується звернутися до кваліфікованого психіатра або психолога.

Вплив дереалізації на якість життя

Дереалізація може мати серйозний вплив на якість життя.

Люди, які страждають від цього стану, можуть відчувати втрату контролю над реальністю, що може призводити до погіршення якості їхнього життя.

Вони можуть відчувати себе відокремленими від оточуючих із-за відчуття нереальності світу.

Це може призводити до соціальної ізоляції, проблем у стосунках з іншими людьми та зниження роботи і навчання.

Крім того, дереалізація може спричинити погіршення фізичного та психічного здоров’я.

Діагностика та лікування дереалізації

Діагностика дереалізації передбачає виявлення симптомів та оцінку їхнього впливу на психічне здоров’я та якість життя людини.

Лікування дереалізації може включати психологічні методи, такі як психотерапія та когнітивно-поведінкова терапія.

Ці підходи допомагають людині розуміти причини свого стану, знижувати тривогу та розвивати стратегії для зняття симптомів дереалізації.

Деяким людям може бути корисна також фармакотерапія, але це залежить від конкретної ситуації та індивідуальних потреб кожної людини.

Підсумки

Фахівці у Просторі Психологів мають підстави вважати, що дереалізація є серйозною проблемою, яка може суттєво впливати на психічне здоров’я та якість життя людини.

Важливо розуміти, що це реальний стан, який потребує адекватного діагностування та лікування.

Звернення до кваліфікованих фахівців і підтримка соціального оточення можуть допомогти людині, яка стикається з дереалізацією, знайти шлях до одужання та повернення до повноцінного життя.

Підбір фахівців

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “дереалізація”, так і одразу за кількома, наприклад “психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо

Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо

Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:

• неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
• позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності

ДЕПЕРСОНАЛІЗАЦІЯ, ДЕРЕАЛІЗАЦІЯ ТА ПАНІЧНИЙ РОЗЛАД

Панічний розлад — це стан повторювананих нападів паніки — епізодів, що характеризуються набором тривожних фізичних і психологічних симптомів.

Типовими симптомами під час панічної атаки є задишка, тремтіння та біль у грудях, які можуть змусити людину боятися серцевого нападу.

Психічні та емоційні симптоми, які супроводжують ці тілесні відчуття, можуть бути однаково страшними. Багато людей, які мають панічні атаки, описують відчуття, ніби вони божеволіють, втрачають контроль і навіть вмирають.

Два симптоми, які часто виникають під час панічних атак, — це деперсоналізація та дереалізація. Хоча вони дещо схожі та можуть виникати разом, вони є окремими та відмінними симптомами.

Деперсоналізація

Характерною ознакою деперсоналізації є відчуття відокремленості від тіла, ніби людина більше не «проживає» у своєму фізичному «я», а радше спостерігає за ним на відстані. Може здатися, що людина не контролює свої дії. Це жахливе відчуття часто супроводжується думками та страхом втратити зв’язок з реальністю або втратити контроль над собою.

Деперсоналізація може викликати фізичні відчуття, такі як оніміння або поколювання. Це також може бути симптомом іншого психічного захворювання, наприклад депресії; наслідок зловживання наркотиками; і побічний ефект ліків проти тривоги.

Дереалізація

Дереалізація передбачає відчуття відчуженості від оточення. Людина може відчувати себе відірваними від зовнішніх об’єктів, включаючи інших людей. Часто люди описують дереалізацію як відчуття відстороненості або туману. Люди та предмети в навколишньому середовищі можуть здаватися нереальними, спотвореними або схожими на мультфільми. Інші повідомляють, що почуваються в пастці свого оточення або сприймають своє оточення як сюрреалістичне та незнайоме.

Управління симптомами

До кінця не зрозуміло, що викликає деперсоналізацію або дереалізацію під час нападу паніки. Одна з теорій полягає в тому, що ці симптоми, окремо чи разом, можуть служити вбудованими механізмами для боротьби з надзвичайним стресом і тривогою. Під час нападу паніки вони можуть дозволити трохи відійти від себе та неприємних відчуттів.

Немає лікування лише деперсоналізації чи дереалізації, але варто зауважити, що як тільки напад паніки починає вщухати, ці симптоми також зникають, і є речі, яким можна навчитися, щоб пришвидшити цей процес.

Боротьба з дереалізацією

Якщо ви відчуваєте дереалізацію, спробуйте як завгодно використовувати свої органи чуття, щоб повернутися до реальності. Пощипніть шкіру на тильній стороні долоні. Тримайте щось холодне або дуже тепле (але не настільки гаряче, щоб вас обпекти) і зосередьтеся на відчутті температури. Порахуйте або назвіть предмети в кімнаті. Намагайтеся, щоб ваші очі рухалися.

Боротьба з деперсоналізацією

Якщо ви відчуваєте деперсоналізацію, уповільніть дихання. Часто під час нападу тривоги дихання стає прискореним і поверхневим, що заважає кровотоку до мозку. Зробіть дуже, повільні вдихи, зосереджуючись на підтримці довгого видиху.

Оскільки деперсоналізація викликає відчуття відчуженості від інших, зверніться до друга або іншої людини, щоб поговорити з ним. Дайте їм зрозуміти, що ви відчуваєте, і попросіть їх продовжувати розмовляти з вами: неважливо, про що ви говорите, якщо це тримає вас на місці реальності моменту.

Отримання допомоги

Як симптоми панічного розладу, деперсоналізація та дереалізація можуть бути дуже страшними та тривожними, але вони не вважаються небезпечними чи такими, що загрожують життю. Після лікування панічного розладу панічні атаки та симптоми, які вони викликають, більше не повинні виникати. Кваліфікований фахівець із психічного здоров’я, з яким ви відчуваєте себе комфортно, може допомогти вам впоратися з панічним розладом.

Понравилась публикация? Поделись с друзьями!