Сучасні моделі апеляційного провадження й український досвід

Дослідження апеляційного провадження в цивільному судочинстві, враховуючи міжнародно-правові стандарти здійснення правосуддя та генезис апеляційного провадження, неможливе без вивчення сучасних моделей апеляційного провадження та вітчизняного досвіду побудови теоретичної моделі апеляції у цивільному судочинстві.

Найбільш повного уявлення про процесуально-правову природу апеляції як інституту цивільного процесуального права можна досягти шляхом виділення її моделей. Це дає змогу здобути ґрунтовні знання про суть даного правового явища як у цілому, так і про окремі його елементи, прослідкувати і виокремити відмінності, недоліки та переваги кожної з моделей апеляції, а також визначити, яка модель апеляції передбачена та більш доцільна в українському цивільному судочинстві[199].

Великий тлумачний словник сучасної української мови як модель у необхідному нам контексті визначає наукове поняття, пов’язане з методом моделювання. У цьому значенні модель – речова, знакова або уявна (мисленна) система, що відтворює, імітує чи відображає принципи внутрішньої організації або функціонування, певні властивості, ознаки чи характеристики об’єкта дослідження[200].

В інших наукових джерелах модель визначається як конструкція будь-якого явища[201]; як предметна, знакова чи мислен- на (уявна) система, що відтворює, імітує або відображає якісь визначальні характеристики, тобто принципи внутрішньої організації або функціонування, певні властивості чи ознаки об’єкта пізнання[202]. Аналогічним чином “модель” визначається та характеризується у філософській літературі[203].

Таким чином, для повного уявлення про будь-яке явище необхідно дослідити його модель як внутрішню, теоретичну конструкцію. Стосовно предмета нашого дослідження визначення на теоретичному рівні моделі апеляції має не тільки теоретичне, але й практичне значення. Причин тому декілька. По-перше, теоретична конструкція як модель апеляції дозволить визначити фундаментальні ознаки апеляційного провадження в цивільному судочинстві. По-друге, законодавство не визначає поняття моделі апеляції, що викликає певні труднощі при характеристиці апеляційного провадження в цивільному судочинстві.

На підставі викладеного вважаємо, що під моделлю апеляційного провадження слід розуміти його теоретичну конструкцію, яка визначає межі втручання суду апеляційної інстанції у перегляд рішення суду першої інстанції. Як пише

О. О. Борисова, первісні теоретичні дослідження, присвячені моделям апеляції, належать перу німецьких та австрійських процесуалістів: К. Канштейну, Фр. Кляйну, Е. Вайсу, Р. Поллаку та ін.[204]

У зв’язку з розглядом питання стосовно моделі апеляції в цивільному процесі варто погодитися з позицією, що вибір моделі оскарження, набору інстанцій, їх взаємозв’язок глибоко укорінені в національній правовій культурі та історії. Тому будь-який вплив у даній сфері має бути надзвичайно обережним[205].

У теорії цивільного процесуального права М. Й. Штефан, наприклад, виділяє два види апеляції: повна і неповна (обмежена). Характерною рисою неповної апеляції є перегляд рішень судів першої інстанції на підставі фактичних даних, які були надані особами, що беруть участь у справі, до цих судів. За загальними правилами неповної апеляції наводити нові посилання на факти або докази в ході судового розгляду в апеляційному суді не допускається. Разом з тим за певних умов нові докази чи обставини можуть бути допущеними[206].

При неповній апеляції, коли суд апеляційної інстанції розглядає справу на підставі тільки тих фактичних даних, які були предметом дослідження суду першої інстанції або на які вказували сторони в апеляційній скарзі чи в поясненнях на неї, крім права на залишення рішення суду першої інстанції без змін або його скасування і постановлення нового рішення, апеляційний суд вправі скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд для винесення рішення судом першої інстанції. Існування такого повноваження пояснюється тим, що в умовах неповної апеляції справа по суті фактично не розглядається. Апеляційний суд у цьому випадку лише перевіряє, чи були судом першої інстанції здійснені всі передбачені процесуальним законом дії для по- становлення законного й обґрунтованого рішення. За загальними правилами неповної апеляції під час розгляду справи в апеляційному суді не допускається посилання на нові факти, обставини, докази, які не були предметом розгляду суду першої інстанції та не були вказані в апеляційній скарзі і поясненнях на неї. Якщо у сторін виникає необхідність у посиланні на нові факти і докази, котрі необхідні для нового дослідження справи, суд апеляційної інстанції вправі в такому разі скасувати рішення суду першої інстанції, а справу передати на новий розгляд. Наявність такого повноваження унеможливлює перетворення апеляційних судів у суди першої інстанції, дисциплінує сторони й інших учасників судового розгляду, змушуючи їх надавати всі докази, які мають значення для справи, до суду першої інстанції, і служить гарантією послідовного розгляду справи у двох судових інстанціях.

При повній апеляції особам, що беруть участь у справі, дозволяється пред’являти в апеляційних судах поряд із фактами і доказами, які вже були предметом розгляду суду першої інстанції, нові факти і докази. Апеляційні суди, що діють за принципом повної апеляції, не вправі повертати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а мають самі винести рішення[207]. Наступною характерною рисою повної апеляції Т. Степанова та О. Ломакіна вважають відносну повільність провадження, оскільки можливість дослідження необмеженого обсягу нових доказів вимагає певних витрат часу. Цей вид апеляції значною мірою змушує сторони брати участь в апеляційному провадженні, оскільки в протилежному випадку вини ризикують програти справу[208].

О. Ю. Кожемякін свого часу відмічав необхідність введення окремих елементів апеляції в повноваження судів наглядової інстанції, що давало б можливість останнім не направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції[209]. Таким чином, намагання трансформувати ідеї повної апеляції історично відбувалось при висловлюванні пропозицій щодо вдосконалення інших форм перегляду (в нашому випадку – наглядового).

Система повної апеляції відкриває можливості для зловживань з боку осіб, які беруть участь у справі. Це може полягати в умисному відкладенні надання нових доказів з метою їх подання тільки до суду апеляційної інстанції та, вимагаючи відкладення розгляду справи, перешкоджати руху процесу. При повній апеляції по суті не відбувається тільки перевірки правильності рішень суду першої інстанції на підставі письмових актів судочинства, а справа вирішуються заново.

У правовій літературі вважається, що у випадку закріплення повної апеляції підстави апеляції мають бути сформульовані таким чином, щоб забезпечити максимальну можливість у втручання апеляційного суду в дослідження фактичних обставин справи та всебічність перевірки незалежно від волі та бажання апеляторів. Інша справа, коли в основу апеляції покладені підстави змагального процесу (неповна апеляція), де приватні інтереси та права апеляторів зумовлюють предмет та межі можливої перевірки, початок апеляційного провадження та можливі варіанти закінчення апеляційного перегляду судового акта, коли процес підкорений активності та волі сторін, а не публічній ролі суду[210].

На підставі викладеного слід погодитися з думкою М. Й. Штефана про доцільність запровадження у вітчизняному законодавстві системи неповної апеляції[211]. Хоча в правовій літературі часом зустрічаються думки, автори котрих однозначно не висловлюються про доцільність запровадження конкретного виду апеляції, а відмічають позитивні та негативні риси повної чи неповної апеляції[212].

За правилами законодавства окремих країн (ст. 345 ЦПК Казахстану, ст. 372 ЦПК Азербайджану), про що зазначав П. І. Шевчук, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційної скарги (протесту) і перевірити законність оскаржуваного рішення в повному обсязі та додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в інтересах правосуддя[213].

І. І. Ємельянова, розглядаючи переваги і недоліки запровадження повної (існує у Франції та Бельгії) та неповної апеляції (притаманна процесуальному праву Німеччині), схиляється до висновку, що неповна апеляція дисциплінує скаржників і позбавляє їх можливості навмисно не подавати якісь докази в суд першої інстанції з тим, щоб перенести розгляд справи по суті в апеляційний суд.

При неповній апеляції подання нових доказів можливе тільки в апеляційній скарзі або заперечення на неї. Нові факти чи докази, які мають значення для справи, мають прийматися апеляційним судом лише в тих випадках, коли суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у їх прийнятті, або коли неможливість їх подання раніше зумовлена поважними при- чинами[214].

Правила неповної апеляції за процесуальним законодавством Австрії та Німеччини приділяють апеляційному судові більш скромну роль. Процес доведення сконцентрований у суді першої інстанції, а апеляційний суд має переглянути рішення на підставі фактичного матеріалу, наданого сторонами в першій інстанції, та виправити помилки і недогляди нижчого суду. У даному апеляційному провадженні, як правило, використовуються письмові засади. Навіть явка сторін у засідання необов’язкова, оскільки справа може бути розглянута на підставі письмових актів і, перш за все, протоколу судового засідання суду першої інстанції, апеляційної скарги та пояснень на неї[215].

Д. Луспеник та В. Яцина, характеризуючи межі апеляційного перегляду цивільних справ, відмічають, що загальним правилом ЦПК 1963 р. і ЦПК України 2004 р. є те, що всі докази, якими володіють учасники процесу, мають бути в обов’язковому порядку надані саме до суду першої інстанції. Не змінилося правило про те, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. У ЦПК 2004 р. конкретніше врегульовано питання щодо порядку дослідження доказів, які вже є у справі. Зміст апеляційного провадження у ЦПК 1963 р. дозволяє стверджувати, що в ньому була запроваджена модель так званої неповної апеляції, оскільки ніяких інших виключень не було[216].

Під час вирішення питання допуску до розгляду апеляційним судом нових доказів при неповній апеляції постає питання: на кого ж покладатиметься обов’язок доводити, що сторона навмисно або навпаки ненавмисно не подала їх до суду першої інстанції. Для вирішення цього питання можуть існувати два підходи. Перший – це покласти доведення ненавмисного неподання на особу, яка подала апеляційну скаргу, а другий – це доведення факту навмисного неподання протилежною стороною, оскільки саме вона зацікавлена в тому, щоб апеляційною інстанцією додаткові докази не були прийняті до уваги[217].

Апеляція – що таке? Апеляція до суду: особливості, вимоги та рекомендації

Багато громадян не розуміють, як саме проводиться апеляція, що таке спеціальна інстанція і що вона може дати. У цій статті ми розглянемо саме основні вимоги до апеляції та рекомендації, які допоможуть правильно оформити всі потрібні документи на розгляд при судовому процесі.

Зміст матеріалу

У чому полягає суть апеляції?

Суть апеляції полягає в зміні рішення, що розглядається раніше в суді, і за яким було винесено вирок. Результат може не влаштовувати обвинуваченого, в такому випадку за певний час юрист зможе подати апеляцію, і справу буде переглянуто заново. Апеляція дозволяє перевірити все ще раз досконально, враховується дотримання закону, чи правильно були розглянуті всі обставини справи, встановлюється, чи дійсно обвинуваченою особою було скоєно злочин.

Важливо пам ‘ятати, що подавати апеляцію можна тільки в строго прийняті законом терміни. Вони бувають різними, все залежить від складності самої справи. Документ оформляється на ім ‘я апеляційного суду і подається до суду, де розглядалася справа, але вже не першої інстанції.

Як правильно подати апеляцію?

Апеляція до суду подається тоді, коли є докази того, що були порушені інтереси обвинуваченої сторони. В результаті такого кроку можна сподіватися, що суд перегляне своє рішення і пом ‘якшить винесене покарання. Подати апеляцію можна в багатьох випадках, вони можуть бути пов ‘язані з кримінальними, цивільними та господарськими правами. Хто може подавати скарги до апеляційного суду? Тут немає ніяких великих обмежень, насправді існує величезна кількість суб ‘єктів, які можуть подати скаргу до суду, але в більшості випадків, все залежить від самого процесу.

Правильніше за все, щоб інтереси підсудного захищала людина, яка має відношення до законодавства, тому що тільки вона зможе правильно скласти скаргу і діяти згідно із законами. Адже далеко не всі мають правильне уявлення, як діє і складається апеляція, що таке апеляційна скарга.

Хто може подати апеляцію?

Подавати апеляцію мають право позивач, відповідач і третя особа, які захищають права громадян. Наприклад, прокурор має право подати апеляційну скаргу для винесення вироку мировим суддею. Важливо пам ‘ятати, що така скарга обов’ язково повинна подаватися не пізніше термінів, які обумовлюються в законі, як правило, це перші десять днів після того, як був винесений вирок в остаточній формі.

Основні моменти, на які варто звернути увагу при апеляції

Якщо подається апеляція до суду, то в скарзі слід висвітлити такі моменти:

• Назва суду, куди піддається документ.
• Вказується особа, яка подає скаргу, також варто вказати й інших осіб, які беруть активну участь у всьому цьому процесі, наприклад, які зможуть дати свідчення.
• Вказується назва суду, який раніше виносив рішення, в документі вказується номер і дата, коли саме це рішення приймалося.
• У документі чітко прописуються всі вимоги, які висуваються стороною, і чому саме було прийнято рішення оскаржити вирок суду.

Важливо пам ‘ятати, що в скарзі обов’ язково зазначаються закони і правові акти, а також ті обставини, які мають докази, тільки тоді вийде повна апеляція. Що таке апеляційна скарга зрозуміло, але також варто пам ‘ятати, що вона не буде дієвою, якщо не подати її в обумовлені терміни. Тому юристи відмінно знають, що подати скаргу можна протягом тридцяти днів, в деяких випадках термін дається менше, але в будь-якому випадку апеляція подається після прийняття арбітражним судом рішення.

Що може дати апеляція?

Як тільки апеляція у справі буде розглянута, суд зможе:

• Залишити рішення без змін, а саму апеляцію не задовольнити.
• Має право повністю змінити або навіть скасувати раніше прийняте рішення суду і прийняти оновлений судовий акт.
• Скасувати частково або повністю вирок або навіть зупинити провадження у цій справі.

Звичайно ж, перш ніж подати апеляцію до суду, потрібно обґрунтовувати норми процесуального та матеріального права. Важливо звернути увагу на матеріальну норму, адже без неї може бути порушена основна процедура. Громадянська апеляція повинна подаватися виключно письмово завіреною.

Порядок оскарження судового рішення

Скарга подається тільки письмово і через суд. Подавати апеляцію слід з обов ‘язковим зазначенням причин, за якими справа має бути переглянута:

• Суд не приймає до уваги додаткові аргументи і докази, хоча вони виявляються очевидними.
• Суддя повірив вашому опоненту, а не вам, хоча надійність наведених вами фактів найбільш очевидна.
• Суддя знехтував вимогами і порушив законодавчу норму.
• Суддя неправильно визначив сенс закону і застосував норму, яка не повинна була застосовуватися в цьому випадку.

Якщо громадянин бажає оскаржити рішення суду, то йому слід якнайшвидше подати апеляцію. Підготувати документ необхідно протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, але це тільки в тому випадку, якщо громадянин був присутній на засіданні. Іноді буває так, що позивач з поважної причини пропускає термін апеляційної скарги, тому подається заява з клопотанням про те, щоб було поновлено термін апеляційного оскарження, але бажано навести ще додатково і докази.

Важливо пам ‘ятати, що незнання термінів оскарження не може вважатися поважною причиною для пропуску термінів. Тепер, коли детально розглянуто поняття апеляція, що таке апеляційна скарга і чого можна домогтися за допомогою таких дій, ви будете знати, хто має право на перегляд рішення суду і як правильно організувати дану процедуру. Важливо пам ‘ятати, що при складанні апеляції слід звернути максимально увагу на доводи, які були не узгоджені з рішенням суду. Кожен пункт вашої незгоди з судовим рішенням повинен бути описаний докладно і підкріплений фактами і аргументами. Пам ‘ятайте: суд розглядатиме тільки конкретні доводи, які відповідатимуть закону.