Обретение мощей преподобного Серафима Саровского, чудотворца

Обретение мощей преподобного Серафима Саровского, чудотворца. В начале прошлого века на свещнице Русской Православной Церкви возгорелась новая яркая свеча. Господь благоволил послать земле нашей великого молитвенника, подвижника и чудотворца.

В 1903 году состоялось прославление преподобного Серафима Саровского, через 70 лет после его кончины. (Житие святого помещено 2 января, в день его преставления). 19 июля, в день рождения святого, с великим торжеством были открыты его мощи и помещены в приготовленную раку. Долгожданное событие сопровождалось многими чудесными исцелениями больных, в большом количестве прибывших в Саров. Почитаемый очень широко еще при жизни, преподобный Серафим становится одним из самых любимых святых православного русского народа, так же как и Преподобный Сергий Радонежский.

Духовный путь преподобного Серафима отмечен большой скромностью, присущей русским святым. С детства избранный Богом, саровский подвижник без колебаний и сомнений восходит от силы в силу в своем стремлении к духовному совершенству. Восемь лет послушнических трудов и восемь лет храмового служения в сане иеродиакона и иеромонаха, пустынножительство и столпничество, затвор и безмолвие сменяют друг друга и венчаются старчеством. Подвиги, далеко превосходящие естественные человеческие возможности (например, молитва на камне в течение тысячи дней и ночей), гармонично и просто входят в жизнь святого.

Тайна живого молитвенного общения определяет духовное наследие преподобного Серафима, но он оставил Церкви еще одно богатство – краткие, но прекрасные наставления, записанные отчасти им самим, а отчасти слышавшими их. Незадолго до прославления святого была найдена и в 1903 году напечатана “Беседа преподобного Серафима Саровского о цели христианской жизни”, состоявшаяся в конце ноября 1831 г., за год с небольшим до его преставления. Беседа эта явилась самым драгоценным вкладом подвижника в сокровищницу русского святоотеческого учения. Кроме учения о сущности христианской жизни, в ней содержится новое изъяснение многих важнейших мест Священного Писания.

“Пост, молитва, бдение и всякие другие дела христианские, – учил Преподобный, – сколько ни хороши сами по себе, однако не в делании лишь только их состоит цель нашей жизни христианской, хотя они и служат средствами для достижения ее. Истинная цель жизни нашей христианской есть стяжание Духа Святаго Божия”. Однажды, находясь в Духе Божием, преподобный видел всю Русскую землю, и была она наполнена и как бы покрыта фимиамом молитв верующих, молящихся ко Господу.

В описаниях жизни и подвигов святого Серафима приводится много свидетельств благодатного дара прозрения, которым он пользовался для возбуждения в людях раскаяния во грехах и нравственного исправления.

“Господь открыл мне, – сказал он, – что будет время, когда архиереи Земли Русской и прочие духовные лица уклонятся от сохранения Православия во всей его чистоте, и за то гнев Божий поразит их. Три дня стоял я, просил Господа помиловать их и просил лучше лишить меня, убогого Серафима, Царствия Небесного, нежели наказать их. Но Господь не преклонился на просьбу убогого Серафима и сказал, что не помилует их, ибо будут учить учениям и заповедям человеческим, сердца же их будут стоять далеко от Меня”.

Являя благодатные дары и силу Божию людям, преподобный Серафим назидал приходивших к нему, как идти узким путем спасения. Он заповедал своим духовным детям послушание и сам до конца жизни был верен ему. Проведя всю жизнь в подвигах, непосильных для обычных людей, он советовал идти святоотеческим “царским (средним) путем” и не брать на себя чрезмерно трудных деяний: “выше меры подвигов принимать не должно; а стараться, чтобы друг – плоть наша – был верен и способем к творению добродетелей”.

Самым главным подвигом и средством к стяжанию Святого Духа Преподобный считал молитву. “Всякая добродетель, Христа ради делаемая, дает блага Духа Святого, но. молитва более всего приносит Духа Божия, и ее удобнее всего всякому исправлять”.

Преподобный Серафим советовал во время Богослужения стоять в храме то с закрытыми глазами, то обращать свой взор на образ или горящую свечу и, высказывая эту мысль, предлагал прекрасное сравнение жизни человеческой с восковой свечой.

Если святому старцу жаловались на невозможность исполнять молитвенное правило, то он советовал молиться постоянно: и во время труда, и шествуя куда-либо, и даже в постели. А если кто располагает временем, говорил Преподобный, пусть присоединяет и другие душеполезные молитвословия и чтения канонов, акафистов, псалмов, Евангелия и Апостола. Советовал святой изучать порядок Богослужения и держать его в памяти.

Преподобный Серафим считал необязательным длинные молитвенные правила и своей Дивеевской общине дал правило легкое. Божия Матерь запретила о. Серафиму обязывать послушниц чтению долгих акафистов, чтобы этим не наложить лишней тяжести на немощных. Но при этом святой строго напоминал, что молитва не должна быть формальной: “Те монахи, кои не соединяют внешнюю молитву со внутренней, не монахи, а черные головешки!” Знаменитым стало Серафимово правило для тех мирян, которые в силу жизненных обстоятельств не могут читать обычные утренние и вечерние молитвы: утром, перед обедом и вечером трижды читать “Отче наш”, трижды – “Богородице Дево, радуйся”, единожды “Верую”; занимаясь необходимыми делами, с утра до обеда творить молитву Иисусову: “Господи, Иисусе Христе Сыне Божий, помилуй мя грешного” или просто “Господи, помилуй”, а от обеда до вечера – “Пресвятая Богородице, спаси мя грешного” или “Господи, Иисусе Христе, Богородицею помилуй мя грешного”.

“В молитвах внимай себе, – советовал подвижник, – т. е. ум собери и соедини с душею. Сначала день, два и больше твори молитву сию одним умом, раздельно, внимая каждому особо слову. Потом, когда Господь согреет сердце твое теплотою благодати Своей и соединит в тебе оную в един дух: тогда потечет в тебе молитва оная беспрестанно и всегда будет с тобою, наслаждая и питая тебя. ” Преподобный говорил, что, исполняя это правило со смирением, можно достигнуть христианского совершенства и в мирской жизни.

“Душу снабдевать надобно Словом Божиим. Всего же более должно упражняться в чтении Нового Завета и Псалтири. От сего бывает просвещение в разуме, который изменяется изменением Божественным”, – наставлял святой подвижник Саровский, сам постоянно прочитывавший весь Новый Завет в течение недели.

Каждое воскресенье и каждый праздник неопустительно приобщаясь Святых Таин, преподобный Серафим на вопрос, как часто следует приступать к Причащению, ответил: “Чем чаще, тем лучше”. Священнику Дивеевской общины Василию Садовскому он говорил: “Благодать, даруемая нам Приобщением, так велика, что как бы ни недостоин и как бы ни грешен был человек, но лишь бы в смиренном токмо сознании всегреховности своей приступал ко Господу, искупляющему всех нас, хотя бы от головы до ног покрытых язвами грехов, и будет очищаться благодатию Христовою, все более и более светлеть, совсем просветлеет и спасется”.

“Верую, что по великой благости Божией ознаменуется благодать и на роде причащающегося. ” Святой, однако, не всем давал одинаковые наставления относительно частого причащения. Многим он советовал говеть во все четыре поста и во все двунадесятые праздники. Необходимо помнить его предупреждение о возможности приобщения в осуждение: “Бывает иногда так: здесь на земле и приобщаются; а у Господа остаются неприобщенными!”

“Нет хуже греха и ничего нет ужаснее и пагубнее духа уныния”, – говорил святой Серафим. Он сам светился радостию духовной, и этой тихой, мирной радостью он с избытком наполнял сердца окружавших, приветствуя их словами: “Радость моя! Христос воскресе!” Всякое жизненное бремя становилось легким вблизи подвижника, и множество скорбящих и ищущих Бога людей постоянно толпилось около его келлии и пустыньки, желая приобщиться благодати, изливающейся от угодника Божия. На глазах всех подтверждалась истина, высказанная самим святым в великом ангельском призыве: “Стяжи мир, и вокруг тебя спасутся тысячи”. Эта заповедь о стяжании мира возводит к учению о стяжании Святого Духа, но и сама по себе является важнейшей ступенью на пути духовного возрастания. Преподобный Серафим, опытно прошедший всю древнюю православную науку аскетического подвига, провидел, каким будет духовное делание грядущих поколений, и учил искать мир душевный и никого не осуждать: “Кто в мирном устроении ходит, тот как бы лжицею черпает духовные дары”. “Для сохранения мира душевного. всячески должно избегать осуждения других. Чтобы избавиться от осуждения, должно внимать себе, ни от кого не принимать посторонних мыслей и быть ко всему мертву”.

Преподобный Серафим по праву может быть назван учеником Божией Матери. Пресвятая Богородица трижды исцеляла его от смертельных болезней, многократно являлась ему, наставляла и укрепляла его. Еще в начале своего пути он услышал, как Божия Матерь, указывая на него, лежавшего на одре болезни, сказала апостолу Иоанну Богослову: “Сей от рода нашего”.

По выходе из затвора преподобный много сил отдал устроению девичьей монашеской общины в Дивееве и сам говорил, что ни одного указания не давал от себя, делал все по воле Царицы Небесной.

Преподобный Серафим стоит в начале поразительного взлета русской православной духовности. С великой силой звучит его напоминание: “Господь ищет сердца, преисполненного любовью к Богу и ближнему; вот престол, на котором Он любит восседать и являться в полноте Своей пренебесной Славы. “Сыне, даждь Ми сердце твое, – говорит Он, – а все прочее Я Сам приложу тебе”, – ибо в сердце человеческом Царство Божие вмещаться может”.

10 головних порад від Серафима Саровського, які допоможуть змінити життя на краще

З давніх часів люди прислухались до Серафима Саровського й ставали щасливими та успішними. Ці поради змінювали життя людей.

1. Ваша душа буде спокійною та врівноваженою, якщо ви будете менше говорити. Краще помовчати, тоді душа буде спокійною.
2. Частіше підіймайте голову у небо, а не дивіться у землю, тоді всі думки стануть легкими та чистими.
3. Для того, щоб на землі ви все могли робити, частіше плавайте у річці, щоб почувати себе, як риба у воді.
4. Пийте чисту воду, гляньте де п’є воду кінь й самі пийте звідти. Тварина не п’є брудної води.
5. Розстеляйте постіль там, де лягає спати кішка.
6. Їжте фрукти, які куштував черв’як, вони натуральні.
7. Якщо над грибами літають комахи, їх можна спокійно їсти.
8. Будуйте дім там, де прогрівається змія.
9. Копайте криницю на тому місці, де у спекотну погоду птахи в’ють гнізда.
10. Їжте багато зелені, тоді ви завжди будете здоровими.

Використання матеріалів сайту без письмової згоди редакції категорично забороняється і вважається порушенням авторських прав. * Контакти * Соглашение

Українська Православна Церква (Православна Церква України) Рівненська єпархія

01 серпня знайдення мощей преподобного Серафима Саровського, чудотворця

Знайдення мощей преподобного Серафима Саровського, чудотворця
На початку минулого століття на свічнику Святої Православної Церкви розпалилася нова яскрава свічка. Господь благоволив послати землі великого молитовника, подвижника і чудотворця.

У 1903 році відбулося прославлення преподобного Серафима Саровського, через 70 років після його смерті. 19 липня, в день народження святого, з великим торжеством були відкриті його мощі і поміщені в приготовлену раку. Довгоочікувана подія супроводжувалося багатьма чудесними зціленнями хворих, що у великій кількості прибули до Сарова. Шанований дуже широко ще за життя, преподобний Серафим стає одним з найулюбленіших святих православних народів у землях Русі, так само як і Преподобний Сергій Радонезький, Преподобний Іов Почаївський.

Духовний шлях преподобного Серафима відзначений великою скромністю, властивою руським святим. З дитинства обраний Богом, Саровський подвижник без вагань і сумнівів сходить від сили в силу в своєму прагненні до духовної досконалості. Вісім років послушницьких праць і вісім років храмового служіння в сані ієродиякона і ієромонаха, пустелтельництво і стовпництво, затвор і безмовність змінюють один одного і вінчаються старчеством. Подвиги, далеко перевершують природні людські можливості (наприклад, молитва на камені протягом тисячі днів і ночей), гармонійно і просто входять в життя святого.

Таємниця живого молитовного спілкування визначає духовну спадщину преподобного Серафима, але він залишив для Церкви ще одне багатство – короткі, але прекрасні повчання, записані почасти ним самим, а почасти тими, хто чув їх. Незадовго до прославлення святого була знайдена і в 1903 році надрукована “Бесіда преподобного Серафима Саровського про мету християнського життя”, що відбулася в кінці листопада 1831 р., за рік з невеликим до його кончини. Бесіда ця стала найціннішим внеском подвижника в скарбницю руського святоотецького вчення. Крім навчання про сутність християнського життя, в ній міститься нове пояснення багатьох найважливіших місць Священного Писання.

“Піст, молитва, бдіння і всякі інші справи християнські, – вчив Преподобний, – скільки не були гарні самі по собі, проте не в діянні лише тільки їх полягає мета нашого життя християнського, хоча вони і служать засобами для досягнення її. Справжня мета життя нашого християнського є стяжання Духа Святого Божого “. Одного разу, перебуваючи в Дусі Божому, преподобний бачив всю Руську землю, і була вона наповнена і ніби покрита фіміамом молитов віруючих, що моляться до Господа.

В описах житія і подвигів святого Серафима наводиться багато свідчень благодатного дару прозріння, яким він користувався для порушення в людях каяття в гріхах і морального виправлення.

“Господь відкрив мені, – сказав він, – що буде час, коли архієреї Землі Руської та інші духовні особи ухиляться від збереження Православ’я в усій його чистоті, і за те гнів Божий вразить їх. Три дні стояв я, просив Господа помилувати їх і просив краще позбавити мене, убогого Серафима, Царства Небесного, ніж покарати їх. Але Господь не схилився на прохання убогого Серафима і сказав, що не помилує їх, бо будуть вчити навчань і заповідей людських, серця ж їх будуть стояти далеко від Мене “.

Являючи благодатні дари і силу Божу людям, преподобний Серафим настановляв, тих, хто приходив до нього, як йти вузьким шляхом спасіння. Він показав своїм духовним дітям послух і сам до кінця життя був вірний йому. Провівши все життя в подвигах, непосильних для звичайних людей, він радив йти святоотцььким “царським (середнім) шляхом” і не брати на себе надмірно важких діянь: “вище міри подвигів приймати не слід; а намагатися, щоб друг – плоть наша – був вірний і здатний до творення чеснот “.

Найголовнішим подвигом і засобом до стяжання Святого Духа Преподобний вважав молитву. “Будь-яка чеснота, заради діла Христа, дає блага Духа Святого, але . молитва найбільше приносить Духа Божого, і її найзручніше всякому вимовляти”.

Преподобний Серафим радив під час Богослужіння стояти в храмі то з закритими очима, то звертати свій погляд на образ або палаючу свічку і, висловлюючи цю думку, пропонував прекрасне порівняння життя людського з восковою свічкою.

Якщо святому старцю скаржилися на неможливість виконувати молитовне правило, то він радив молитися постійно: і під час праці, і простуючи куди-небудь, і навіть у ліжку. А якщо хто має час, говорив Преподобний, нехай приєднує і інші душекорисні молитвослів’я та читання канонів, акафістів, псалмів, Євангелія і Апостола. Радив святий вивчати порядок Богослужіння і тримати його в пам’яті.

Преподобний Серафим вважав необов’язковими довгі молитовні правила і своїй Дівєєвській громаді дав правило легке. Божа Матір заборонила о. Серафиму зобов’язувати послушниць читання довгих акафістів, щоб цим не накласти зайвої ваги на немічних. Але при цьому святий строго нагадував, що молитва не повинна бути формальною: “Ті ченці, котрі не з’єднують зовнішню молитву з внутрішньою, не монахи, а чорні головешки!” Знаменитим стало Серафимове правило для тих мирян, які в силу життєвих обставин не можуть читати звичайні ранкові та вечірні молитви: вранці, перед обідом і ввечері тричі читати “Отче наш”, тричі – “Богородице Діво, радуйся”, одного разу “Вірую”; займаючись необхідними справами, з ранку до обіду творити молитву Ісусову: “Господи, Ісусе Христе Сину Божий, помилуй мене грішного” або просто “Господи, помилуй”, а від обіду до вечора – “Пресвята Богородице, спаси мене грішного” або “Господи, Ісусе Христе, Богородицею помилуй мене грішного “.

“В молитвах слухай себе, – радив подвижник, – тобто розум збери і з’єднай з душею. Спочатку день, два і більше твори молитву цю одним розумом, роздільно, слухаючи кожному осібно слову. Потім, коли Господь зігріє серце твоє теплотою благодаті Своєї і з’єднає в тобі її в єдиний дух: тоді потече в тобі молитва ця безперестанку і завжди буде з тобою, насолоджуючись і живлячи тебе . ” Преподобний говорив, що, виконуючи це правило зі смиренням, можна досягти християнської досконалості і в мирському житті.

“Душу живити треба Словом Божим. Всього ж більше має вправлятися в читанні Нового Завіту і Псалтиря. Від цього буває просвітництво в розумі, який змінюється зміною Божественною”, – наставляв святий подвижник Саровський, сам постійно прочитували весь Новий Завіт протягом тижня.

Кожну неділю і кожне свято не опускаючи, причащаючись Святих Таїн, преподобний Серафим на питання, як часто слід приступати до Причастя, відповів: “Чим частіше, тим краще”. Священикові Дівєєвської громади Василю Садовському він говорив: “Благодать, що дарується нам Причастям, настільки велика, що наскільки не достойна і наскільки не грішна була людина, але аби в смиренному токмо свідомості всегріховності своєї приступав до Господа, спокутувати всіх нас, хоча б від голови до ніг вкритих виразками гріхів, і буде очищатися благодаттю Христовою, все більш і більш світлішати, зовсім проясниться і спасеться “.

“Вірую, що з великої благості Божої ознаменується благодать і на роді того, що причащається . ” Святий, однак, не всім давав однакові настанови щодо частого причащання. Багатьом він радив говіти в усі чотири пости і в усі дванадесяті свята. Необхідно пам’ятати його попередження про можливість причащання в осуд: “Буває іноді так: тут на землі і причащаються; а у Господа залишаються непричащенними!”

“Немає гірше гріха і нічого немає жахливіше і згубніше духу зневіри”, – говорив святий Серафим. Він сам світився радістю духовною, і цією тихою, мирною радістю він з надлишком наповнював серця оточуючих, вітаючи їх словами: “Радість моя! Христос воскрес!” Будь-який життєвий тягар ставав легким поблизу подвижника, і безліч скорботних і шукаючих Бога людей постійно товпилося біля його келії і пустинькі, бажаючи причаститися благодаті, що виливається від угодника Божого. На очах усіх підтверджувалася істина, висловлена самим святим у великому ангельському заклику: “Стяжи мир і навколо тебе спасуться тисячі”. Ця заповідь про стяжання світу зводить до вчення про стяжання Святого Духа, а й сама по собі є найважливішою сходинкою на шляху духовного зростання. Преподобний Серафим, досвідом пройшовши всю давню православну науку аскетичного подвигу, провидів, яким буде духовне ділання прийдешніх поколінь, і вчив шукати мир душевний і нікого не засуджувати: “Хто в мирному улаштуванні ходить, той ніби лжицею черпає духовні дари”. “Для збереження миру душевного . всіляко має уникати засудження інших . Щоб позбутися від засудження, має слухати себе, ні від кого не приймати сторонніх думок і бути до всього мертвим”.

Преподобний Серафим по праву може бути названий учнем Божої Матері. Пресвята Богородиця тричі зцілювала його від смертельних хвороб, багаторазово являлась йому, наставляла і зміцнювала його. Ще на початку свого шляху він почув, як Божа Мати, вказуючи на нього, що лежав на одрі хвороби, сказала апостолу Іоанну Богослову: “Цей від роду нашого”.

Після виходу з затвора преподобний багато сил віддав улаштуванню дівочої чернечої общини в Дівєєві і сам говорив, що жодної вказівки не давав від себе, робив все по волі Цариці Небесної.

З великою силою звучить його нагадування: “Господь шукає серця, сповненого любов’ю до Бога і ближнього, оце престол, на якому Він любить сидіти і бути в повноті Своєї пренебесний Слави.” Сину, дай Мені серце твоє, – говорить Він, – а все інше Я Сам докладу тобі”, – бо в серці людському Царство Боже вміщуватися може”.

підготував протоієрей Миколай Капітула,

магістр богослів’я, викладач РДС,

клірик Покровського собору, м. Рівне