Фортранс – це препарат, який широко використовується для лікування різних захворювань та станів, таких як головний біль, нудота та блювання. Однак, як і з будь-яким іншим лікарським засобом, його використання може спричинити побічні ефекти, включаючи нудоту, що може призвести до дискомфорту та погіршити загальний стан пацієнта.
Існує кілька способів, які допоможуть вам уникнути або знизити ймовірність появи нудоти при прийомі фортрансу. По-перше, рекомендується приймати препарат разом з їжею або після їжі, оскільки це може допомогти зменшити можливе подразнення шлункової слизової оболонки. Також рекомендується не лягати спати відразу після прийому фортрансу, щоб уникнути його застій у шлунку. Важливо пам'ятати, що фортранс потрібно приймати лише за призначенням лікаря та дотримуватися вказівок на упаковці препарату.
Якщо ви все ж таки відчуваєте нудоту після прийому фортрансу, варто проконсультуватися з лікарем. У деяких випадках він може підібрати альтернативний препарат або змінити схему прийому. Важливо не припиняти лікування самостійно, оскільки це може погіршити ваш стан та уповільнити процес одужання.
Ця назва таблиці:
| Час | Дія | Рекомендації |
|---|---|---|
| Перед прийомом | Прийняти таблетку фортрансу | Пити воду або іншу негазовану рідину після прийому таблетки |
| Під час прийому | Постаратися не розжовувати пігулку | Приймати таблетку в положенні сидячи чи стоячи |
| Після прийому | Не лягати спати відразу після прийому таблетки | Уникати вживання великих обсягів рідини протягом кількох годин після прийому таблетки |
Чи можна Фортранс запивати водою?
Після прийому Фортрансу, Мовіпреп додатково можна пити невелику кількість рідини – до 1 літра (питну воду, чай із цукром чи медом, компоти без ягід).
Як зрозуміти, що кишечник очищений після Фортрансу?
Через 1-3 години після початку прийому розчину "Фортранс" у Вас повинен з'явитися багатий, частий, рідкий стілець, який сприятиме повному очищенню кишечника.
Кому не можна пити фортранс?
Препарат повинен застосовуватися з обережністю та лише під наглядом медичного персоналу у пацієнтів зі схильністю до аспірації, у лежачих пацієнтів, у пацієнтів з неврологічними порушеннями та/або у пацієнтів з порушенням рухових функцій через ризик розвитку аспіраційної пневмонії.