“Яєшня” чи “яєчня”?

У розмовній мові набагато частіше можна почути слово “яєшня”, але, на мій погляд, звучить не надто грамотно. До того ж, приклади вживання слова “яєшня” пошукова система видає доволі застарілі. Зокрема: “Но хто лиш в город показався, того в яєшню і поб’ють”. Котл. Ен. V. 72. Ум. У словниках же знайшла різне написання. Так, Тлумачний словник української мови містить обидва слова: “яєшня” та “яєчня”. Аналогічна ситуація міститься у Академічному тлумачному словнику (1970—1980), де також застрічаються обива слова. На моє здивування, я знайшла ще один варіант на цьому сайті – Яє́чниця, -ці, ж. = Яєшня. Подібне обговорення є тут, але навіть там немає однозначної відповіді, тому маю надію нарешті з`ясувати це. У зв`язку з такою багатоманітністю чи то синонімів, чи то просто неправильних варіацій даного слова, виникає питання: яке з них (“яєчня”, “яєшня” чи “яєчниця”) буде правильно вживати? І чи не є слово “яєшня” застарілим?

На жаль, не можу дати чіткого обгрунтування. Здається, головним аргументом на користь слова “яєчня” було те, що “яєшня” є застарілим.

2 Answers 2

Завжди думала, що правильний варіант лише “яєЧня”, а не “яєШня” і що при перекладі виникла помилка, проте натрапила на статтю «Оката яєчня, лАте, еспресо: найпоширеніші помилки у назвах їжі та напоїв» (сайту kava.lviv.ua, де була ця стаття, більше не існує, але статтю можна знайти в інтернет-архіві, а також під іншою назвою на сайті «1+1», звідки її імовірно й було взято сайтом kava.lviv.ua), в якій дає інтерв’ю Олександр Авраменко (яке також доступне на YouTube). То ж Олександр Авраменко каже:

правильними є обидва варіанти – яєчня та яєшня. Проте у словниках «яєшня» позначають як застаріле слово.

Відповідь містить посилання на не дійсний ресурс, що перенаправляє на підозрілий вебсайт. Публікація в інтернеті від автора зі статусом науковця не є науковою статтею. Посилання на таке джерело не можна вважати авторитетним і достатнім, щоб визнати відповідь на запитання вірною. Навіть якщо автор запитання вважає її прийнятною.

@Skill, я оновив застаріле посилання (і також дав пряме посилання на відповідний експрес-урок Авраменка). Звісно, авторитет Авраменка не безумовний (кожна людина може помилитися; хоча Авраменко згадує «словники», але не вточнює які саме й імовірно має на увазі той самий СУМ-11, про який уже знає автор запитання).

Слово яєчня утворене від слова яйце (яєць) додаванням суфікса -н-. При цьому в корені також відбувається чергування -ц-/-ч-.

Слово яєшня утворене від слова яєчня дисиміляцією -ч- в -ш-. Така дисиміляція загалом не є нетиповою для української мови (аналогічні випадків: мірошник, рушник/рушниця), хоча й відбувається рідко (є безліч аналогічних випадків, коли дисиміляція не відбулася: маячня, помічник, річниця тощо).

Оскільки в літературі зафіксовані обидва слова (наприклад у «Генеральному регіонально анотованому корпусі української мови» версії 16: яєчня, яєшня), я особисто не бачу причин відмовляти якомусь із них у праві на існування. Хоч у словниках, як уже було сказано, яєшня відмічене як розмовне.

Графік відносних частот вживань цих слів за роками згідно з даними ГРАК-16 має такий вигляд:

— тобто сильно домінувати яєчня почала тільки з 1940-х. Якщо брати трапляння лише до 1939 року (включно), то виходить, що яєшня траплялася вдвічі частіше за яєчню: яєчня — 52, яєшня — 112. Хоча наповненість ГРАКу за різні періоди нерівномірна, тож можливо, картина викривлена, бо за давні періоди просто недостатньо даних.

Наголос: види, правила утворення та наголошування слів

Напевно ви часто стикалися із ситуацією, коли потрібно поставити правильний наголос у слові, проте не знали, як це зробити. РазОм чи рАзом, нажИво чи нАживо, каталОг чи кАталог? У цьому матеріалі розберемо основні види наголосів в українській мові, а також типові правила наголошування слів. Для наочності покажемо кілька прикладів та вправ, які допоможуть вам навчитися ставити наголос у тому місці, де він точно потрібен.

На ЗНО або НМТ з української мови досить часто трапляються завдання із визначенням правильного наголосу, тому перед складанням іспиту цю тему потрібно гарно повторити. Якщо вам важко зробити це самостійно, скористайтеся допомогою репетитора з української мови та літератури.

Що таке наголос?

Наголос (інакше його називають також «акцентом») – це виразне підвищення тону (голосу) на певному складі слова. Його використовують для виділення слова або для визначення його ролі в реченні. Наголос може змінювати значення слова або впливати на сприйняття його сенсу.

Наголос впливає на особливість вимови слів, при якій один склад у слові вимовляється гучніше, виразніше й довше ніж інші склади. Цей склад називається наголошеним, а інші склади – ненаголошеними.

В українській мові є певна система правил, які визначають, на якому складі слова варто розміщувати наголос. Він може змінюватися в різних відмінкових формах, переходити з одного місця на інше, або бути нерухомим у певних словах.

Читайте також: Корисні посилання для підготовки до НМТ 2024

Наголос в українській мові

Практично кожна мова світу має свої особливості наголошування. Так, у французькій та вірменській мовах наголос завжди фіксований і припадає на останній склад у слові. У чеській та ісландській мовах навпаки – на перший склад. Українська мова має вільний наголос. Це означає, що він може припадати на будь-який склад – перший, другий, третій, четвертий тощо.

Особливістю української мови є рухомий наголос. Тобто в межах одного слова наголос може переходити із першого складу на другий чи навпаки. Також у нас є варіантне наголошування, при якому в одному слові можуть бути нормативними одразу два наголоси. Наприклад: веснЯний – веснянИй.

Попри те, що наголос у нас є вільним і особливі правила наголошення не закріплені в нормах української мови, можна визначити певні закономірності, як він утворюється та вживається в деяких іменниках, прикметниках та дієсловах.

Наголос в іменниках

На перший склад падає наголос у слові, якщо:

Воно починається на «за-»

зАгадка, зАстібка, зАпонка, зАчіпка, зАморозок

завдАння, запИска, закрУтка, заповІт, заслУга

Слово починається на «при-»

прИморозок, прИчіп, прИклад, прИзма, прИспів, прИма, прИвид

пристАвка, прислІв’я, примАра

На другий склад падає наголос у слові, якщо:

Має закінчення «-ання»

завдАння, послАння, катАння, читАння, пізнАння

Починається на «пере-»

перЕпис, перЕбіг, перЕпустка, перЕказ, перЕпічка

Має два корені, між якими стоїть «о»

босОніж, чорнОслив, чорнОзем, рукОпис, часОпис

листопАд, зорепАд, шляхопрОвід

На третій склад падає наголос у слові, якщо:

Закінчується на «-метр»

мілімЕтр, сантимЕтр, децимЕтр

Іменник жіночого роду в множині закінчується на «-ки»

жінкИ, сваркИ, пташкИ, голКи

Наголос у прикметниках

У похідних від прикметників прислівниках

лЕгко, гАрно, вАрто, мІлко, рІзко

У словах із суфіксом «-еньк-»

малЕнький, легЕнький, старЕнький, круглЕнький

У словах, що закінчуються на «-ий»

легкИй, говіркИй, складнИй, страшнИй, різкИй, веселИй

Наголос у дієсловах

Здебільшого наголос у дієсловах падає на останній склад. Аби точно в цьому впевнитися, подивіться чи є в слові:

1. Закінчення «-сти/-зти»: розповістИ, віднестИ, провезтИ, принестИ, доповістИ.
2. Закінчення «-у/ю»: роблЮ, пишУ, люблЮ, творЮ, кажУ, танцюЮ, кладУ.
3. Закінчення «-емо/-имо/-ете/-ите»: беремО, беретЕ, робитЕ, робимО, кладетЕ, кладемО.

Складні випадки наголошення слів

На ці слова правила вживання наголосу не діють, тому їх потрібно просто запам’ятати. Тут наголос завжди падає на перший склад:

А в цих словах наголошення завжди йде на другий склад:

Третя група слів-винятків із наголосом на останній склад (третій або четвертий):

Також варто запам’ятати слова, що мають подвійний наголос. Ви можете використовувати той, що вам більше подобається:

• пОмилка – помИлка;

• зАвжди – завждИ;

• веснЯний – веснянИй;

• назАвжди – назавждИ;

• тАкож – такОж;

• слІзьми – слізьмИ;

• Алфавіт – алфАвіт;

• жАлібний – жалібнИй;

• пЕрвісний – первІсний.

Читайте також: Невідмінювані іменники в українській мові: визначення роду

Завдання з теми “Наголос”

Завдання 1. Визначте, на який склад падає наголос у словах:

Кілометр, завдання, люстро, зручний, спина, одинадцять, фаховий, Водохреще, довідник, виразний, закрутка, заставка, феномен, камбала, випадок, мережа, царина, фаховий, запонка, феномен, грошей, донька, фольга, вірші, підлітковий, разом.

Завдання 2. Визначте слова, що мають наголос на першому складі:

Ваги, вантажівка, випадок, визвольний, відвезти, вірші, вітчим, гуртожиток, дано, добуток, загадка, закінчити, заробіток, зручний, зубожіння, індустрія, йогурт, кишка, колія, косий, котрий, кроїти, кулінарія.

Завдання 3. Визначте слова, що мають наголос на другому складі:

Дрова, камбала, каталог, кулінарія, бородавка, бюлетень, олень, обруч, обіцянка, визвольний, навчання, вимога, ярмарок, русло, живопис, пекарський, завдання, павич, тигровий, проміжок, заіржавілий, читання, гальмо, стовідсотковий, експерт.

Завдання 4. Визначте слова, що мають наголос на останньому складі:

Запам’ятати правильне розташування наголосу в словах допоможе розуміння основних правил та практика. Ось кілька порад, які можуть сприяти правильному розміщенню наголосу:

• Вивчення правил наголосу: Для початку, добре зрозуміти основні правила наголосу в українській мові. Це допоможе уникнути загальних помилок і визначити основний шаблон.
• Ділення на склади: Розбивайте слова на склади, а також промовляйте їх вголос. Це допоможе вам побачити структуру слова і зрозуміти, на якому складі потрібно ставити наголос.
• Слухання: Слухайте аудіокниги українською, читайте вголос і спробуйте помітити, як розташований наголос у різних словах. Подивіться на те, як носії мови використовують наголос під час спілкування.
• Використання словників: Багато словників вказують на розташування наголосу в словах. Вони можуть надати вам додаткову інформацію.
• Вивчення винятків: Якщо ви зустрічаєте слова, де наголос розташований інакше, ніж ви очікували, спробуйте вивчити ці винятки окремо.
• Вправи та практика: Робіть вправи, де потрібно визначити розташування наголосу в різних словах. Це може бути диктант, завдання з розміщенням наголосу або просто читання вголос.

Українську мову не можна назвати легкою для вивчення, оскільки вона має безліч норм, правил та винятків. Для того, щоби опанувати її на відмінно, потрібно докласти багато зусиль для знайомства з теорією та практикою.

Проте, якщо вам потрібно за короткий термін підготуватися до складання іспиту чи важливої контрольної роботи з певної теми, краще заручитися підтримкою кваліфікованих викладачів. Таких ви можете знайти на порталі онлайн-школи БукіСкул. Записуйтеся на безплатне пробне заняття і вивчайте українську з найкращими репетиторами.