Зміст:
Ділове листування: правила звернення, вибачення, відмови та прощання українською мовою
Валентина Сенченко, викладачка курсу з ділової української мови у Київському незалежному навчальному центрі з української мови, розповіла, які фрази краще обрати в тих чи інших випадках, згідно з етикетом ділового листування, та як при цьому виглядати грамотною людиною. 1. Привітання Будь-який лист варто розпочинати з привітання. Часто виникає питання, яку форму вживати – «добрий день» чи «доброго дня»? Сучасні мовознавці, зокрема, Олександр Авраменко, радять вживати прикметник «доброго» у родовому відмінку лише до іменника «ранку». А коли мова йде про день чи вечір, то варто вітатися у називному відмінку – «добрий день» або «добрий вечір», тому що ці форми до нас дійшли з давніх часів у багатьох прикладах усної народної творчості: «Добрий день тобі, сонечко яснеє», «Добрий вечір тобі, пане господарю». 2. Звертання Далі ми звертаємося до адресата. Якщо це конкретна особа, то українська мова дає кілька варіантів, як це можна зробити. Найпоширеніша форма – за допомогою ім’я та по батькові, які вживаємо у кличному відмінку. Тоді змінюються закінчення і в імені, і у по батькові. Як правило, до них додається присудок ввічливості «шановний»: «шановна Маріє Олександрівно», «шановний Андрію Юрійовичу». Всередині звертання в жодному разі не потрібна кома, вона ставиться лише після нього. Якщо ми вживаємо слово ввічливості «пан», то його також ставимо у кличний відмінок: «пане Андрію», але «пані Маріє». Ця форма спрощує вимову звернення, бо вживається без по батькові, а отже робить потік мовлення більш швидким та зручним. А в діловому листуванні таке звернення вважається доречним навіть у застосуванні до людини літнього віку або до людини при посаді. Якщо ви звертаєтеся до особи, яка займає високу державну посаду – депутата, міністра, президента, голови – то в діловому листі можна звернутися до цієї людини з використанням назви цієї посади та за допомогою слів «пані», «пан» – теж у кличному відмінку: «пане депутате», «пане президенте». При таких зверненнях, особливо тих, які містять прохання, варто додати слова поглибленої ввічливості «вельмишановний», «поважний»: «вельмишановний пане президенте». 3. Подяка Далі потрібно переходити до того, заради чого ви, власне, і пишете лист – звернутися, запитати, подякувати тощо. Важливо обміркувати початкову фразу листа, бо від неї може багато залежати. Якщо цей лист – відповідь на запрошення, запит, подяка, то висловити вдячність доречно вже у першому реченні: «щиро дякуємо Вам за лист з рекомендаціями щодо…», «передусім дозвольте подякувати Вам за…». А в листі-підтвердженні можна скористатися фразою, на кшталт: «із вдячністю підтверджуємо свою згоду на…» 4. Нагадування Якщо колеги, партнери чи клієнти забули надіслати вам відповідь на ваш лист або обіцяну інформацію, то як правильно їм на це вказати? Спершу потрібно нагадати адресату, про що саме між вами була досягнута домовленість. Це допоможе йому зорієнтуватися в тому, що, кому і коли він обіцяв. Після цього варто вказати ті терміни, до яких ваша домовленість може бути дійсною, або до яких можна вирішити це питання. Для цього можна використати дієслівні конструкції «нагадаємо», «нагадаю»: «нагадаю, що ця зустріч має відбутися…» або «нагадаємо, що добігають кінця встановлені терміни». Якщо ви звертаєтеся до певних установ, від яких залежить рішення, що важливе для вас або вашої компанії, то варто вказати, що через кілька днів спливає термін, до якого ви можете подати угоду чи звернення. Радимо вжити конструкції «просимо Вас», «наполегливо просимо»: «наполегливо просимо вас розглянути цей лист до певного терміну», «просимо вас підписати папери». Також в діловому листуванні доводиться часто нагадувати про те, що декілька вимог з обумовленого переліку не виконано. Отже після нагадування про суть домовленості варто вказати, скільки пунктів вже виконано, а скільки і яких саме вимог ще залишилося до кінця певного терміну. Іноді делікатність не дає бажаних наслідків, тоді слід проявити рішучість та навіть категоричність. Наприклад, це можна зробити таким чином: «Незважаючи на неодноразові нагадування, ви так і не надіслали нам обіцяні матеріали. Вважаємо за потрібне попередити вас про свої наміри скасувати угоду». Якщо лист терміновий і відправляється електронною поштою, то радимо скористуватися налаштуванням, яке дозволяє отримати інформацію, чи прочитав адресат ваше звернення, чи воно просто загубилася в потоці інших листів через зайнятість адресата. В такому випадку лист можна надіслати повторно або зателефонувати адресату, щоб повідомити про надісланий лист в усній формі. 5. Прохання До керівників організацій, клієнтів, партнерів, інвесторів часто доводиться звертатися з проханнями. Для цього можна використати такі фрази як: «просимо прийняти замовлення», «просимо вас терміново оплатити рахунок», «будемо вдячні, якщо ви повідомите про…». 6. Відмова Досить часто представникам компаній або установ доводиться повідомляти адресатам про якусь відмову від імені організації, яку він представляє. Іноді це буває досить складним завданням для самого адресанта. Тут можна застосувати форму: «повідомляємо про те, що…». Говорити «ні» слід аргументовано та доброзичливо. Сформулювати відмову можна таким чином: «докладно вивчивши ваш проект, ми з прикрістю повідомляємо, що не маємо змоги…», «дякуємо за докладені вами зусилля, але ми не можемо прийняти вашу пропозицію…». Якщо існувала попередня домовленість, але потім з певних причин обставини змінилися, і ви мусите надсилати відмову, то варто дати пояснення, у зв’язку з чим змінюєте рішення. Для цього краще вживати конструкції «у зв’язку з тим, що», або «на основі того, що». Пояснення важливе, бо виконання ділової домовленості свідчить про рівень ділової репутації. 7. Вибачення за протермінування Буває, що ви закрутилися по роботі і самі забули дати відповідь на лист в обіцяний термін. У такому випадку можна використати слова «вибачте» та «даруйте», але лише в тому випадку, коли ви хочете саме вибачитися. Якщо ж хочете зберегти відтінок нейтральності, який більш пасує діловому листуванню, то радимо вжити слово «перепрошую»: «перепрошую, через зайнятість я невчасно відповідаю на ваш лист». При цьому у листі важливо зазначити, коли ви готові виконати ваші попередні домовленості або пристати на пропозицію. Але зауважте, в діловому листуванні, навіть якщо вам треба пояснити, чому ви не виконали якісь домовленості, не варто розповідати у подробицях про те, що саме з вами сталося, про ваші сімейні обставини. Достатньо просто фрази «того дня стався форс-мажор». 8. Обсяг листа Зазвичай діловий лист має дуже чітку структуру і не передбачає зайвої інформації. В ньому треба подавати лише ті компоненти, які мають безпосереднє відношення до теми, на яку ви його пишете. Обсяг ознайомчого листа, окрім привітання та прощання, має складатися з 4-10 речень. Якщо ви хочете, наприклад, представити клієнтам або партнерам свої послуги, то це має бути максимально коротко. Важливо, щоб читач, який проглянув листа, міг чітко зрозуміти, з чим саме ви до нього звертаєтеся. Досить часто доводиться бачити таку помилку, коли представники різних компаній починають описувати напрям діяльності, досягнення та сильні боки своєї компанії, а лише потім переходять до пропозицій, заради яких, власне, і писали листа. В результаті читач не розуміє, що саме від нього хочуть. Але якщо це не перший лист до цього адресата, тоді обсяг залежить від того, які моменти потрібно обговорити. Зверніть увагу, що суть, з якою ви звертаєтеся до нього, в тілі листа все одно варто викладати досить стисло і чітко. Як в електронному, так і в паперовому варіантах листування подробиці можна представляти у додатках. Завдяки їм ви можете зберегти правильну структуру листа. Це можуть бути, наприклад, зразки, копії документів, посилання на якесь джерело тощо. В такому випадку в листі варто зазначити чіткий перелік цих додатків і, звісно, не забути їх вкласти. Внутрішній корпоративний стиль передбачає більш вільне спілкування і більші об’єми листів. 9. Підпис У діловому листуванні, особливо при використанні e-mail, люди складають постійну форму підпису. Часто можна зустріти приклади: «з повагою, Іван Іванов», або «з найкращими побажаннями, Іван Іванов». В обох цих та інших подібних випадках кому перед ім’ям ставити не потрібно! Тому що це конструкція неповного речення, де опущено присудок. Замість нього можна поставити тире, але воно не є обов’язковим. Отже, правильно писати: «З повагою Іван Іванов», «З найкращими побажаннями Іван Іванов». 10. Чи можна не відповідати на листи? Відповідь на звернення від партнерів/клієнтів/інвесторів тощо – дуже важливий елемент для репутації фірми. Якщо компанія про неї дбає, то буде давати зворотній відгук про перебіг подій та результати. Не надавати письмову відповідь можна в межах компанії, якщо ви плануєте відповісти колезі в усній формі при зустрічі. Але відсутність відповіді на «зовнішній» лист, якщо він передбачає продовження спілкування, вважається не ввічливим. Відповісти можна у формах: «Ми отримали ваш лист та взяли його до уваги», «Ми наразі розглядаємо ваш лист». При цьому те, чи вказувати терміни розгляду, залежить від кожної окремої ситуації. Пам’ятайте, навіть якщо ви дуже обурені, розлючені, або, навпаки, щасливі через дії ваших колег, ділове листування має відповідати саме діловим, тобто, стриманим, стандартам. А для детального обговорення моментів, які вас сильно хвилюють, краще призначити особисту зустріч. 5 найпоширеніших помилок у діловому листуванні 1. Конструкція «згідно чого» замість «згідно з». Вживаємо, коли ми беремо на обґрунтування якийсь факт, документ тощо. Люди досить часто випускають прийменник «з» і вживають у формі «згідно кому? чому?». Але таке випускання «з» є калькуванням російської мови, де діє давальний відмінок. В українській правильно вживати цю конструкцію в орудному відмінку: «згідно з нормами правопису», «згідно з нормами чинного законодавства». 2. Конструкція «у відповідності до» замість «відповідно до». Вона також дає можливість обґрунтувати думку, спираючись на певні факти, закони тощо. Використання прийменників «у» та «до» є подвійним, а тому – неправильним. Варто писати простіше –«відповідно до законодавства». 3. Конструкція «у порівнянні з» замість «порівняно з». Властиво, наприклад, для вживання статистичних даних. Помилка так само виникла через калькування російської мови і призводить до подвійного вживання прийменників. Отже, правильно «порівняно з попереднім роком». 4. Вживання прийменника «по» – замість інших конструкцій в різних випадках. В цілому цей прийменник є малопоширеним в українській мові. Неправильно його вживати замість прийменника «з»: замість «екзамену по біології» ми здаємо «екзамен з біології». Не варто його вживати і у значенні «після»: замість «потрібно по приїзду викликати машину» можна написати «виклик таксі після приїзду». 5. Вживання закінчень «ам», «ям» замість «ах», «ях» – найпоширеніша помилка місцевого відмінку. Частіше всього бачимо її при вживанні з прийменником «по». Не вірно говорити «по сходам», «по країнам», «по вікнам». Замість того слід вживати «по сходах», «по країнах», «по вікнах». Хоча в даному випадку вживання прийменника «по» не є помилкою, але згідно з сучасними тенденціями в багатьох випадках краще вживати орудний відмінок та обходитися зовсім без «по»: «подорожувати територіями», «крокувати сходами». Джерело: The Point Фото: Видавництво Старого Лева
Сергій Іванов
Сергій Володимирович Іванов народився в 1976 році в місті Зимогір’я Луганської області. Після школи вступив до Східноукраїнського університету, який закінчив в 1998 році за спеціальністю “правознавство”, ставши юристом.
Під час навчання в 1994-1995 роках працював юрисконсультом в Луганській філії “Брокбізнесбанку”, а після інституту, в 1998 році, почав працювати в прокуратурі.
Не можу сказати, що мене вабила ця робота. До четвертого курсу юрфаку — коли в переліку предметів, що вивчаються, з’явився “Прокурорський нагляд” — я взагалі слабо уявляв, чим займається ця установа і чому всі так бояться людей у синій формі. Але на початку п’ятого курсу, після багатоденного конклаву з батьками, які активно натякали, що рок-музика і КВН це не робота, я здався і відніс документи до відділу кадрів прокуратури Луганської області. Незабаром запросили на співбесіду, і вже через кілька днів я став володарем червоної скоринки з тисненим золотом написом “Прокуратура України”. Посада називалася “слідчий-стажист”.
Спочатку Іванов працював у Жовтневому районі Луганська, в який входив і місто-супутник Щастя. У 2000 році його перевели в центральний Ленінський район Луганська, де Іванов займався так званим загальним наглядом, а ще через рік — на посаду старшого помічника прокурора області.
У 2004 році Іванов був призначений на посаду прокурора Кам’янобрідського району Луганська. Однак через деякий час його перевели з пониженням на посаду заступника прокурора сусіднього Жовтневого району, а у 2008 році зовсім звільнили з органів прокуратури.
У 2010 році Іванов почав працювати в ГУ Міністерства доходів і зборів в Луганській області. Обіймав посаду заступника департаменту контролю за обігом підакцизних товарів Луганської податкової адміністрації. У січні 2014 року його звільнили, за офіційною версією — за підтримку Євромайдану та критику місцевих чиновників.
Я впевнений, що моє звільнення пов’язане з тим, що в своїх публікаціях (в блозі) я говорю про людей, які фактично керують Луганською областю. Це Єфремов і вся його комсомольська вертикаль, яка наскрізь прогнила, яка не приймає будь-яке інакомислення і насаджує в регіоні культ Партії Регіонів і культ особи Януковича. Адже навіть на новорічному застіллі в Головному управлінні всіх змусили піднести тост за президента до дна. Природно, я демонстративно поставив келих і не став цього робити.
У 2014 році, після окупації Луганська терористами “ЛНР”, Іванов переїхав жити та працювати до Києва.
Творча і журналістська діяльність
Ще у 2009 році Іванов почав вести авторську колонку і був шеф-редактором місцевого луганського видання “Східний варіант”. Також у нього був блог “applecrysis” на Луганському порталі “ТОП” і в Livejournal.
У 2013 році в Луганську вийшла збірка оповідань Іванова під назвою “Протиріччя”.
У 2014 році Іванов почав співпрацю з “Українською правдою”, але в листопаді 2015 припинив спільну діяльність. Іванов звинуватив власницю “Української правди” Олену Притулу і журналіста видання Сергія Лещенка в інформаційних вкидання і виконанні “замовлень” російського олігарха Костянтина Григоришина, а через нього — і держави-агресора Росії.
Також з 2014 року Іванов співпрацює з цілою низкою інтернет-видань та ЗМІ, такими як “Цензор.НЕТ”, “Фокус”, ЛігаБізнесІнформ, “Четверта влада”, “Публічні люди”. Брав участь в ефірах авторського проєкту Роман Скрипін skrypin.ua і UMN.
У 2016 році Іванов деякий час очолював портал “Еспрессо TV”, а потім почав роботу на телеканалі “1 + 1”, де до 2019 року разом з Наталією Мосейчук вів програму “Право на владу”.
Я просто не вірю в телебачення і мене не влаштовує чисто механічний спосіб роботи на ТБ. Тому що не можеш просто висловитися. Якщо ти висловишся, а я люблю висловлюватися досить куртуазно, у тебе виникають проблеми з піаром, з керівництвом каналу і так далі.
З 2019 року Іванов веде авторську програму “Антиподи”, яка виходить на YouTube-каналі ISLND TV.
Політична діяльність
У червні 2014 року Іванов став одним зі співзасновників партія “Воля”.
В партію мене запросив особисто Єгор Соболєв. Я як раз приїхав з Дніпропетровська та оглядався. З Єгором ми були поверхово знайомі з якогось ефіру. Все, що я знав про нього — це те, що він колись працював телеведучим на 5-му каналі та злив мене трохи менше за Скрипіна. Єгор запропонував мені взяти участь в політичному проєкті під назвою “Воля”, і я, деякий час поміркувавши та зваживши ризики, погодився, тому що слова Єгора про цілі партії здалися мені переконливими. Пізніше я познайомився з Вікою Сюмар, Юрою Дерев’янко, Сергієм Тараном, Олею Галабалой, Ірою Суслової та іншими партійцями. Нікого з них до цього я не знав.
Іванова обрали головою контрольно-ревізійної комісії партії — він перевіряв шукачів та займався, як він це називав, “іншою репресивною діяльністю”. Однак через внутрішньопартійний конфлікт перед парламентськими виборами Іванов вийшов зі складу партії, звинувативши Юрія Дерев’янка в інтригах і “віджиманні” партії.
Юра співтовариші технічно віджали “Волю”, ввівши в раду партії Суслову і Юриного юриста Бонюка. Завіса. Зрозуміло, з партії я йду. Йду хоча б тому, що зрозумів, наскільки всі ці чвари для мене нецікаві і стомлюючі. Ну ось правда. Не хочу перетворюватися в “джанкі”. Дякую всім.
Також Іванов з 2014 року був членом громадської організації “Громадський люстраційний комітет”, хоча офіційне членство в організації отримав лише в червні 2015 року. Крім того, в різні роки він входив до складу Громадської ради з питань люстрації при Міністерстві юстиції, Громадської ради з питань очищення та оновлення СБУ, Ради громадського контролю Державного бюро розслідувань.
Ніколи не вірте людям, які, відпрацювавши хоча б пару років на державній службі, кажуть, що їхня совість чиста і непорочна, немов антисептична серветка. Вони брешуть, і це правило не знає винятків. Тут немає і не було святих. Я розумію, що єдино можлива реформа прокуратури полягає в її повному знищенні та створенні нової.
У 2019 Іванову пропонували балотуватися до Верховної Ради від партії “Слуга народу” по 215 округу в Києві, проте він відмовився від цієї ідеї.
Не бачу сенсу. По-перше, проти цього була моя сім’я. По-друге, мене не влаштовує матеріальне забезпечення народних депутатів. Я не можу собі це дозволити. Мені вже 43 роки, а у мене до цього часу немає власного житла. Тобто воно є, але воно було заарештовано орками в Луганську. Я розумію, що це проблема багатьох, але мене це не влаштовує. До речі, у 2014 році я так само сказав, коли мені пропонували йти на вибори, що я не можу собі дозволити держслужбу і депутатство. Тоді звали й в СБУ працювати. Різні були пропозиції.
Адвокат Ілля Новіков, в центрі, і журналіст Сергій Іванов, праворуч, під час маршу “Свободу в’язням Кремля!”, 2019 р / УНІАН
Скандали
Іванова звинувачували в тому, що посаду в прокуратурі, а потім в Міндоходів він отримав по протекції батька, який був тісно пов’язаний з Партією регіонів, був депутатом Луганської облради та народним депутатом Верховної Ради V скликання.
Також критики Іванова стверджують, що в прокуратурі його пониження в посаді, а потім і звільнення були пов’язані з пияцтвом. Сам Іванов не заперечує, що багато пив, оскільки знаходився в депресії.
Лікувати її (депресію), за старою донбаської традиції, я вирішив важким алкоголем в поєднанні з седативними препаратами й транквілізаторами. Пили ми багато і часто, ніби випробуючи себе на міцність. Якби мене попросили коротко схарактеризувати той період, я б зробив це за допомогою всього трьох слів: відраза, депресія, похмілля.
Водночас він стверджує, що звільнився з прокуратури за власним бажанням.
Гроші й тільки гроші цікавили донецьких “варягів”, і якщо ти був готовий платити, то тобі дозволялося все що завгодно. Я до такої відвертої комерціалізації виявився не готовий. І на початку 2008-го, ледь не здохнувши від овердоза алкоголем і психотропами, переживши серію розкотистих скандалів з гламурним прокурором і дивом не наклавши на себе руки, прийняв рішення піти.
У листопаді 2020 року радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк заявив, що Іванов входить в пул блогерів, які працюють на ОПУ і поширює разом з іншими інформацію про позитивні тренди політики Зеленського.
Припустимо, Іванов працює з нами, чому він не може цього робити? Якщо ви провели контент-аналіз і з’ясували, що Іванов працює з нами, в чому тоді питання? Ну, працює.
Подоляк також заявляв, що блогерам, які співпрацюють з ОПУ, поки не платять, але не та заперечував такої можливості. Сам же Іванов спростував цю заяву.
Як можна бути частиною пулу, якого немає? Перспективи офіційної співпраці в інформаційній сфері з Офісом президента я розгляну після офіційного надходження пропозиції.
Сім’я
Батько Сергія Іванова Володимир Михайлович Іванов в 1998-2006 роках був депутатом Луганської облради, а у 2006-2007 роках — народним депутатом Верховної Ради V скликання від Партії регіонів. Також кілька років обіймав посаду заступника голови Луганської обласної державної адміністрації, в тому числі в той період, коли ОДА очолював відомий “регіонал” Олександр Єфремов. Стан батька Сергія Іванова ЗМІ оцінювали в $ 55 млн, і ставили його в топ найбагатших людей Луганської області. Сам же Іванов заперечує, що його батьки були багатими.
Моя сім’я ніколи не була багатою і навіть просто заможної. Інакше я не думаю, що ми відчули б на собі це переселенство і всі його проблеми. Мої батьки живуть у звичайній двокімнатній квартирі в спальному районі Києва.
Про сім’ю Іванова відомо небагато. Його дружина Тетяна працює дизайнером, а син Владислав навчається в Національному університеті “Києво-Могилянська академія”. Також він грає на гітарі в рок-групі ZFeelZ.